пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"199934
29.12.1999 | Дмитро Гройсман, м. Вінниця

СЕМІНАР З ПРОБЛЕМ СКАСУВАННЯ СМЕРТНОЇ КАРИ ВІДБУВСЯ В ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

   

Існувати, чи не існувати смертній карі в системі українського кримінального права? Це питання вже давно вийшло за межі поля морально-політичних і правових дискусій і сьогодні має безпосередній вплив на міжнародний імідж нашої держави.

Ще в 1995 році, коли відповідні структури Ради Європи розглядали заявку України на вступ до цієї по-важної організації, широке застосування смертної кари в Україні, а наша держава страчувала щороку понад сотню своїх громадян, називалося як можлива переш-кода прийняттю України в Раду Європи. Великий вплив на євродепутатів мав тоді лист, що його направили в Раду Європи Президент України Леонід Кучма, тодішній (а йдеться про червень 1995 року) Голова Верховної Ради України Олександр Мороз і Прем’єр-Міністр Укðаїни Євген Марчук. У вказаному листі найвищі посаäові осо-би держави запевнили Раду Європи в тому, що Україна буде неухильно дотримуватися європейських стандартів в галузі прав людини, зокрема, містив лист і зобов’я-зання протягом одного року ввести мораторій на виконання смертних вироків і протягом трьох років пов-ністю скасувати смертну кару, ратифікувавши Протокол №6 до Європейської Конвенції з прав людини.

Те, що Україна порушила свої зобов’язання, стра-тивши за час, що минув після прийняття її до Ради Європи, понад 250 осіб, тепер відомо всім. Спочатку Рада Європи не могла повірити повідомленням «Міжна-родної Амністії» і інших правозахисних організацій про численні страти, які тривали в Україні, а потім шоковий стан, який виник в Страсбурзі після підтвердження інформації про «варварство наших днів», змінився тиском на Україну і навіть погрозами виключити нашу країну з Ради Європи за порушення важливих умов членства.

Проте виключно погрози і залякування, навіть з благородною метою — забезпечити повагу до прав лю-дини, ніколи не були головним методом роботи Ради Європи. Найбільші зусилля були спрямовані на роз’яс-нення представникам української влади важливості ска-сування смертної кари і несумісності цього брутального анахронізму з нормами сучасної європейської політики. Цій темі був присвячений спеціальний одноденний семі-нар, який 3 грудня відбувся в Верховній Раді України. Се-мінар організували Комітет Верховної Ради з питань прав людини спільно із Комітетом у закордонних справах і зв’язках з СНД. Серед іноземних учасників була п.Ренатте Волвенд — спеціальний доповідач Ради Європи з питань скасуâання смертної кари, п.Єржі Яск’єрня — Голова Підкомітету з прав людини ПАРЄ, д-р Ендрю Койл — Директор Міжнародного Центру пенітенціарних досліджень.

Доповіді учасників семінару торкалися можливих перешкод на шляху скасування смертної кари, пошуку альтернатив цьому видові покарання. З цікавою інфор-мацією про досвід країн, які недавно скасували смертну кару, виступила Директор управління Міжнародних зв’язків парламенту Естонії п.Яаані Карін. Велике зацікавлення тема семінару викликала також і в українських народних депутатів. Представники різних фракцій і депутатських груп Верховної Ради говорили про своє бачення перспектив смертної кари в Україні. Сьогодні на обгово-ренні в українському парламенті знаходяться декілька законопроектів, якими передбачається скасування або введення мораторію на застосування смертної кари. Конституційний Суд України продовжує розгляд подання народних депутатів про відповідність смертної кари Конституції України, до речі, з доповіддю на цю тему виступив на семінарі член Венеціанської комісії профе-сор Джорджіо Малінверні. Визнаючи важливість вико-нання Україною своїх зоáов’язань по скасуванню смерт-ної кари, багато депуòатів говорили і про те, що аболі-ціоністські ідеї мають впливових і багаточисельних опо-нентів серед членів українського парламенту. Один з них — депутат Кочерга навіть є співавтором законопроекту, яким смертну кару пропонується ввести в проект нового Кримінального Кодексу, з якого її було вилучено при першому читанні. Часто депутати наводили приклад Сполучених Штатів Америки, де смертну кару продов-жують широко застосовувати. Дуже важливою для ро-зуміння філософії політики Ради Європи здалася мені відповідь депутата Волвенд на закиди зважати на досвід і практику США: «Зобов’язання скасувати смертну кару при вступі до Ради Європи давали не Сполучені Штати Америки, а Україна, і сьогодні Україна повинна відпо-відати за свої слова, і найкраща відповідь — це реальні дії, які наповнюють ці слова змістом». Що ж, здається совєцькі звичаї на кшталт «сказати і не зробити», «пози-чити і не віддати» не сприймаються в сучасній Європі, попри всі намагання пострадянських владних еліт зро-бити європейцям щеплення совкового менталітету. І це вже непогана новина!

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори