пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200005
26.12.2000 | Г. Сахаров, м.Дніпропетровськ

Мовні помилки у перекладах міжнародних правничих документів

   

Переклад правничих текстів з іншомовних ориґіналів вимагає не лише особливо обережного ставлення до передачі змісту документу, а й ретельного добору українських відповідників чужомовних юридичних термінів. Текст угоди, пакту, конвенції відрізняється від літературного тексту наявністю ретельно опрацьованих юридичних визначень, термінів, катеґорій. Помилки у перекладі, внаслідок яких змінюється значення, звужується чи розширюється сфера застосування визначень та положень документу, роблять цей документ юридично невідповідним ориґіналу. Відтак, і можливість застосування документу в правничій практиці стає сумнівною і може призвести до важко передбачуваних наслідків.

Юридичні катеґорії, терміни та визначення конкретного документу знаходяться у складних зв’язках з визначеннями, термінами, катеґоріями інших документів або застосовуються в інших документах. Помилки перекладу можуть спричинитися навіть до руйнування систем взаємопов’язаних документів та хибного застосування цілих галузей права, до правничої неповноти або безпідставного розширення сфери дії конкретного права. Помилка перекладу може поставити правників у складну ситуацію, коли тлумачення правничих положень призводитиме до протиріч або хибних висновків.

У статті Святослава Караванського "До питання про неперекладність" ("Українська мова та література", ч.2, 2000), присвяченій якості чужомовно-українських словників, звернено увагу на невідповідність англомовному ориґіналу назви документу, яка англійською звучить так: "Universal Declaration of Human Rights" (док. ООН A/PES/217A). В українському перекладі документ названо "Загальна декларація прав людини". Російський переклад має назву "Всеобщая декларация прав человека".

Як зазначає п. Караванський, слово "universal" має найближчий за змістом український відповідник "всесвітній". Трансформація значення відбулася з причини використання як взірця для перекладу українською російського перекладу з англійської. У ланцюжку "universal" - "всеобщая" - "загальна" наявна втрата значення, що відбувалася від перекладу до перекладу.

Словосполучення "human rights", перекладене російською як "права человека", в українському дослівному перекладі з російської стало "правами людини", хоча найближчим до англійського ориґіналу українським відповідником є "людські права". Тобто українською назва документу мала б звучати як "Всесвітня декларація людських прав". Маємо втрату інформативності назви документу і спотворення семантики основоположного юридичного терміну, бо словосполучення "людські права" і "права людини" мають різне значення і різний юридичний зміст.

Аби позбутися звинувачень у надмірній прискіпливості, покажемо, до чого призводить заміна терміну "людські права" терміном "права людини". Інтуїтивно, маючи "мовне чуття", можна помітити, що термін "права людини" має відмінне значення від терміну "людські права". І справа не у відчутті мови, в якому присутні емоції, а у звуженні значення юридичного терміну, що в даному разі призводить до звуження сфери застосування цілої галузі права. Переклавши "human rights" як "права человека", перекладач з англійської на російську опинився під впливом цього словосполучення і в подальшому припустився більш серйозних помилок. Посилання на російський переклад (хоча нас не мусило б обходити, яким він є) необхідне тому, що, на жаль, український переклад документу зроблено з російської. Якби український перекладач працював з англійським ориґіналом, можливо, він не припустився би повторення численних помилок в українському тексті документу.

У статті 1 Декларації в українському перекладі читаємо: "Усі люди народжуються вільними і рівними за своєю гідністю і правами". Тут наявні дві помилки: по-перше, в англійському ориґіналі, де написано: "All human beings are born free and equal in dignity and rights", взагалі немає слова "своєю" і його включення до перекладу не є потрібним, хоча, можливо, це не так суттєво. Друга помилка докорінно змінює юридичне значення цього постулату, який є засадничим в усій галузі права, що стосується людських прав. "Human beings" перекладено як "люди" (скопійовано українським перекладачем з російського тексту). Тут перекладач знову опинився під впливом словосполучення "права людини" замість "людські права" і не помітив суттєвої заміни значення терміну. Словосполучення "human beings" перекладається українською не як "люди", а як "людські істоти". Відбулося суттєве звуження сфери застосування всієї галузі права. Бо людськими істотами є не лише люди у прямому розумінні слова. Всі тлумачні та енциклопедичні словники та енциклопедії у визначеннях терміну "людина" виходять з притаманності людині високорозвиненої психіки, свідомості, соціальності, мови, використання знарядь праці. Лише у деяких джерелах людина визначається як істота подвійного характеру - соціальна і біологічна, але ніде біологічна сутність людини не відокремлюється від її соціальної сутності - ці риси розглядаються у сукупності.

Якщо персонаж казки Редьярда Кіплінґа Мауглі безперечно є людиною, то його справжні прототипи, виховані тваринами, позбавлені значної частини рис, перелічених в енциклопедичних визначеннях людини. Тим більше не підпадає під ці визначення істота, народжена жінкою, але така, що не має розвиненого мозку, або не має головного мозку взагалі (таке трапляється). Якщо англомовний ориґінал Декларації не відмовляє таким істотам у людських правах, то згідно з українським і російським перекладами, з огляду на існуючі визначення терміну "людина" вони таких прав позбавлені.

Зрозуміло, що людська істота, яка не має розвиненого мозку або головного мозку взагалі, не може користуватися, наприклад, правом на участь в управлінні країною (ст.21 п.1 Декларації), проте згідно з визначеннями англійського ориґіналу документу має доступні їй за її станом права, такі, наприклад, як право на життя (ст.3), право не зазнавати тортур або жорстокого та нелюдського поводження (ст. 5), право на рівний захист законом (ст.7) і таке інше.

Відтак, виникає обґрунтований сумнів у коректності терміну "права людини".

Аналізуючи текст Декларації далі, стикаємося вже з прямим перекрученням юридичних визначень та положень цього документу майже у кожній його статті. Більшість статей Декларації, в яких визначається приналежність кожному її суб’єктові конкретних прав, в англійському ориґіналі починаються словами "everyone" або "all", які навіть школяр переклав би як "кожний, кожна" та "усі". Перекладач російського тексту проте застосовує словосполучення "каждый человек" та "все люди", хоча слів "людина" чи "люди" в ориґіналі немає. Український перекладач це копіює - "кожна людина", "всі люди". Згаданій вище людській істоті ще раз відмовлено у людських правах, тепер майже у кожній статті перекладу Декларації.

Таким чином, орієнтація українського перекладача на російський переклад замість ориґіналу призвела до спотворення тексту, неспівпадання його з англомовним ориґіналом та до звуження сфери правничого застосування. І то не лише згаданого документу, а й усієї системи документів, що стосуються людських прав, бо згадані помилки з перекладу Декларації перейшли і до українських перекладів документів, які на ній ґрунтуються.

В результаті українські і російські переклади документів, що входять до Біллю про людські права, не співпадають з ориґіналами не просто у визначеннях та мовних конструкціях, а у певних ідеолоґічних засадах. Оскільки переклади цих документів виконані за часів існування СРСР та УРСР, не можна виключити і те, що "помилки перекладача" не є випадковими. Можна припустити, що на відмінності перекладів від ориґіналів відбилася культивована у СРСР на противагу "буржуазним людським правам" теорія "прав особи", що розроблялася радянськими ідеолоґами після прийняття брежнєвської Конституції СРСР. Можливо, тому й з’явилися у текстах українських перекладів згадані розбіжності. Крім того, український перекладач скоріше за все був змушений уніфікувати український переклад з російським текстом, бо такою була практика у СРСР. Проте, з яких би причин це не сталося, сьогодні маємо переклади міжнародних документів, які не співпадають з ориґіналами у засадничих положеннях і потребують перегляду та коректив.

Уявляється доцільним, щоби кожний переклад правничого документу перед його офіціалізацією піддавався ретельній експертизі за участю правників і лінґвістів для запобігання можливим помилкам. Бо вилучення хибних офіційних текстів і заміна їх відкоректованими не лише підриває довіру до інститутів права, а й вимагає додаткових витрат.

Аналіз згаданих у цій статті текстів документів здійснювався за виданнями "The International Bill of Human Rights" (UN Department of Public Information. Litho in UN. DPI/925-21153-October 1989), "Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. Друге видання. (Київ: Юрінформ, 1992) та "Права человека. Основные международные документы" (Москва: Международные отношения, 1990).

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори