пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200005
26.12.2000 | Д. Гройсман, м.Вінниця

Опубліковано звіт правозахисної організації Human Rights Watch.

   

На думку відомої міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch, назва якої перекладається українською як "Варта прав людини", рік, що минув, став роком усвідомлення пріоритету прав людини над державним суверенітетом.

Як зазначив Виконавчий Директор організації Кенет Рот - "лише міжнародний тиск змусив індонезійський уряд дозволити розгортання міжнародних миротворчих сил у Східному Тиморі, після того, як збройним силам Індонезії не вдалося приборкати релігійно-етнічне кровопролиття, яке з новою силою спалахнуло на архіпелазі".

Традиційно захист прав людини залежав від суверенітету незалежних держав, але, як зазначається в доповіді Human Rights Watch, посилання на суверенітет більше не можуть братися до уваги, коли йдеться про порушення прав людини. При всій сумнівності методів застосування збройної сили, військові операції в Індонезії і колишній Югославії продемонстрували тиранам і військовим злочинцям, що вони більше не можуть прикриватися національним суверенітетом своїх держав.

Схвалюючи саму ідею міжнародного тиску для приборкання кризових ситуацій в галузі прав людини, правозахисники з Human Rights Watch вказують, що необхідність бомбардувань Югославії свідчить про те, що світові механізми раннього попередження і приборкання масових порушень прав людини наразі не спрацьовують. Таке становище загрожує виникненням нових кризових ситуацій в таких країнах як Колумбія, Бурунді чи окремі провінції Індонезії. Югославська військова кампанія, на думку правозахисної організації, також вказує на те, що уряди, які використовують військову силу в ім’я прав людини, мають бути об’єктами прискіпливих досліджень на предмет відповідності методів військових операцій цілям, які було проголошено.

Іншим прикладом, що символізує народження нових стандартів у захисті прав людини, є, на думку правозахисників, тріумф принципу "універсальної юрисдикції", коли багатьох людей, яких звинувачено у вчиненні злочинів проти прав людини, піддають судовому переслідуванню за межами їхніх країн. Випадок із колишнім чилійським диктатором Аугусто Піночетом є найбільш відомим прикладом реалізації принципу "універсальної юрисдикції". Правозахисна організація вважає судове переслідування Піночета "реальною перемогою справедливості".

Міжнародні трибунали для Руанди і колишньої Югославії працюють щороку із більшою кількістю звинувачених у вчиненні військових злочинів, а пред’явлення Слободану Мілошевичу звинувачень у вчиненні злочинів проти людяності дає підстави сподіватися, що справедливе покарання чекатиме не тільки на колишніх, але і на "нині діючих" тиранів-можновладців.

Human Rights Watch рішуче засудила позицію уряду Сполучених Штатів Америки, який не приєднався до Угоди про утворення Міжнародного Кримінального Суду, проте, як вважає Кенет Рот: "не зважаючи на те, що думає Вашингтон, зараз немає жодного сумніву в тому, що Міжнародний Кримінальний Суд буде утворено, єдине питання - коли це відбудеться."

Безперечно, правозахисні організації, такі як Human Rights Watch чи "Міжнародна Амністія" зробили і роблять надзвичайно багато для утвердження ідеалів прав людини в якості пріоритетів міжнародної політики. Але відверто кажучи, слабо віриться в те, що найближчим часом хтось відповість за масові вбивства і геноцид в Чечні, придушення інакомислення в Китаї і Білорусі. Втім очевидно, що розпочинається важка боротьба за надання правам людини статусу нових міжнародних законів.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль