пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200019
27.12.2000 | Є.Захаров, м.Харків

Чи не набридло?

   

Важко не погодитись з висновками І.Ніконової, але, як на мене, вони потребують певних уточнень. Наполягаючи на провині влади, яка «ставила українські і мову і культуру у важчі умови порівняно з російськими», слід зазначити, що українська культура створюється не тільки етнічними українцями, а всіма, хто живе і працює в нашій прекрасній країні. Що українські книжки — це всі книжки, які друкуються в Україні українськими видавництвами незалежно від мови, якою вони написані. Мене дратує та впертість, з якою україномовне та російськомовне культурні середовища нібито не помічають одне одного замість того, щоб взаємно проникати і взаємозбагачуватися. Звідти й випливають такі незграбні рішення, як-от, наприклад, введення 50% податку з обороту на продаж книжок російською мовою у Львові з перерахуванням цих коштів на видання книжок українською мовою. Чи, ще гірше — бо на рівні законопроекту, надання пільг тільки на видання книжок українською мовою. Зрозуміло, що держава мусить підтримати видання книжок саме українською мовою, але хіба можна так допомогти створенню ринку україномовної книжкової продукції? Вийде все навпаки, що можна довести майже як теорему у математиці, — книжковий бізнес буде тільки занепадати внаслідок прийняття таких рішень. Так само не можна примушувати людей у мовній сфері, а саме на примус весь час збиваються наші «професійні патріоти», що й викликає у протилежної сторони, таких же «профі», зойки з приводу утисків російської мови і російської культури. І ще гірше, переводять ці сутички в політичну площину. Чи не набридло? Як на мене, вже досить говорити очевидні речі, що Україна — велика багатонаціональна і багатомовна країна і що не можна притискати одну мову за рахунок іншої.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль