пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200019
27.12.2000

Відбувся V З’їзд «Меморіалу» ім. В.Стуса

   

На нього до Тернополя з’їхались делегати від 18 областей України, — колишні політв’язні, репресовані, науковці-дослідники, народні депутати України. На відміну від українських партій, які здригаються від чвар та внутрішніх непорозумінь, «Меморіал» продемонстрував єдність своїх рядів.

Головою «Меморіалу» знову обрано народного де- путата України, голову Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Леся Танюка.

Значного оновлення зазнав склад керівних органів «Меморіалу». До складу правління увійшли секретар Спілки Кінематографістів України Владлен Кузнецов, композитор-шістдесятник Володимир Губа, член Політради Народного Руху Роман Василишин, голова Тернопільсього відділення Спілки художників України Богдан Ткачик, народний депутат України з Полтави, колишній політв’язень Микола Кульчинський, відомий правозахисник, політв’язень Генріх Алтунян та інші.

Серед ухвал З’їзду — Звернення до Верховної Ради з вимогою прийняти новий закон на захист прав репресованих та їхніх родин, а також вимога визнати воїнів ОУН-УПА воюючою стороною. З’їзд підтримав журналістську акцію протесту «Хвиля свободи», виступив на захист студентів об’єднання «Самостійна Україна».

У зв’язку з новою хвилею русифікації, яку «Мемо- ріал» розцінює як репресивне ставлення до української мови, З’їзд ухвалив відповідну мовну резолюцію.

Окремим листом «Меморіал» звернувся до Президента Росії В.Путіна з вимогою сплатити компенсацію українським громадянам, які за часів комуністичного режиму були політв’язнями на території Росії і створювали своєю підневільною працею матеріальні цінності СРСР.

Прес-центр «Меморіалу»

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ п.ПЛЮЩА І.С.

Вельмишановний Іване Степановичу!

V з’їзд Всеукраїнського культурно-просвітницького правозахисного товариства «Меморіал» імені В.Стуса вимагає негайного прийняття змін і доповнень до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 року.

Верховна Рада Української РСР, першою з усіх вищих законодавчих органів республік колишнього СРСР прийнявши закон такого гатунку, звичайно, здійснила революційний на той час крок. Але Закон носив відверто компромісний, половинчатий характер, і практика його використання протягом майже десяти років показала недосконалість і фактичну нечинність Закону. Він потребує перегляду.

Засудивши політичні репресії як такі, Українська незалежна Держава не вибачилась перед своїм народом за пережиті ним знущання, страждання і геноцид. Не названим залишився головний організатор і виконавець політичних репресій — комуністична партія. Закон не засуджує комуністичної ідеології і практики її втілення. Досі не скасовано законодавчих актів тоталітарної влади, що були правовими засадами для вчинення народного пограбування, зокрема, про націоналізацію землі та майна, неадекватні податкові закони та постанови тощо.

Під дію Закону «Про реабілітацію» не підпадають цілі репресовані народи: кримські татари, болгари, греки, вірмени, німці, українці, переселені з Польщі внаслідок операції «Вісла» та інших акцій.

Закон не передбачає жодного відшкодування сім’ям розстріляного чи знищеного в ГУЛАГу члена родини. Законом не визнані такими, що зазнали репресій, народжені в тюрмах, таборах і в місцях заслання діти репресованих, а також діти реабілітованих, що були здані у дитприймальники-розподільники НКВД, дитячі будинки Наркомосу.

Дія Закону «Про реабілітацію» не поширюється на військовослужбовців Червоної Армії, направлених у фільтраційні та спецтабори, штрафні військові формування.

Законом «Про реабілітацію» не передбачено категорій потерпілих від політичних репресій, до якої відносяться члени сімей реабілітованих, які безпосередньо не піддавались політичним репресіям, однак все життя несли тавро дітей та дружин «ворогів народу».

Мізерними є грошові компенсації реабілітованим за час перебування під вартою, за конфісковане майно тощо. Не відпрацьовано у Законі механізму нарахування цих компенсацій. Потребує змін перелік пільг, що надаються реабілітованим, зокрема, не враховуються права нащадків селян, примусово виселених з місць постійного проживання, при розпаюванні землі.

В Загальній декларації прав людини зазначена необхідність охорони прав людини владою закону з метою забезпечення того, «щоб людина не була змушена братися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гніту…» Український народ, щоб зберегтися, повинен був чинити опір масовому терору, геноциду і беззаконню. Однак вояки УПА досі не визнані воюючою стороною, а злочинці з НКВД, КДБ і їм подібних організацій отримують пільги і почесті як ветерани війни. «Мемо- ріал» закликає Верховну Раду визволитись з полону московсько-комуністичних, імперських стереотипів.

Проблема спротиву людиноненависницькому тоталітарному режимові потребує законодавчого відображення. Учасники руху опору, в тому числі вояки УПА, які були покарані за антирадянську агітацію або за участь в антирадянських організаціях, що ставили за мету повалення радянської влади та утворення Незалежної Української Держави, — за цим Законом підлягають реабілітації, тобто механічно прирівнюються до жертв режиму.

З’їзд вимагає політичної реабілітації і офіційного визнання легітимними всіх політичних і військових структур (рухів, об’єднань, партій, організацій, угруповань, у тому числі ОУН і УПА), їх учасників і окремих осіб, що діяли в Україні у період 1917-1991 років і ставили за мету здобуття Україною державності.

Потребує доповнення стаття 2 Закону. Реабілітації не можуть підлягати працівники каральних служб, хоча їхні репресії, як правило, обумовлювалися політичними статтями, а не фактичними злочинами проти людства.

Закон «Про реабілітацію» в редакції 1991 року обійшов увагою проблему доступу дослідників до історичних джерел, що зберігаються у відомчих архівах Служби Безпеки України. З іншого боку, законодавчі акти, що регламентують роботу архівів, — навпаки забороняють можливість вивчення джерельної бази генезису політичних репресій. Досі не розсекречені документальні фонди МВС, матеріали про місця поховання жертв політичних репресій, матеріали діловодства каральних органів тощо.

Всеукраїнський «Меморіал» вимагає забезпечення для дослідників історії політичних репресій доступу до історичних джерел.

Шановний Іване Степановичу! Вище перелічені вади Закону України «Про реабілітацію» не вичерпують списку нагальних змін та доповнень до цього Закону та постанови Верховної ради «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Переконаний, що внесення Верховною Радою України змін до Закону «Про реабілітацію» сприятиме оздоровленню морального клімату в Україні.

За дорученням V З’їзду «Меморіалу» — Голова Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Голова Комітету ВР України з питань культури і духовності Лесь Танюк, м. Тернопіль

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ п.ЮЩЕНКА В.А.

Шановний Вікторе Андрійовичу!

V звітно-виборчий З’їзд Всеукраїнського культурно-просвітницького і благодійного товариства «Мемо-- ріал» імені В.Стуса занепокоєний важким становищем, в якому опинилась ціла верства нашого населення, а саме — колишні репресовані наші співгромадяни. Це немолоді вже люди без вини були покарані комуністичною владою. В жахливих умовах російської Півночі, Сибіру, Далекого Сходу вони віддали своє здоров’я на копальнях, лісоповалах, будівництві залізниць, не отримуючи за свою каторжну працю ні заробітної плати, ні навіть елементарних харчів та одягу. На сьогодні від багатомільйонної армії ГУЛАГу залишилося кілька десятків тисяч інвалідів. Існуючий Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" передбачає скорочення і без того невеликих пільг.

Вважаємо, що Уряд України зобов’язаний віднайти кошти для забезпечення реабілітованих, не принижуючи їхньої гідності вже від імені незалежної України.

З’їзд звертає Вашу увагу на невідповідність розміру грошової компенсації вартості прожиткового мінімуму в Україні, на невиконання Урядом законів України про встановлення мінімальної заробітної плати, від рівня якої нараховується грошова компенсація реабілітованим.

З’їзд просить Уряд України надати допомогу громадянам України в перевезенні останків їхніх родичів з місць заслання для перепоховання на Батьківщині.

Громадяни України, які зазнали політичних репресій, повинні мати соціальні пільги та суспільний статус не нижче рівня, визначеного для ветеранів війни.

За дорученням V З’їзду «Меморіалу» — Голова товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, Народний депутат ВР України, Голова Комітету ВР України з питань культури і духовності Лесь Танюк

ДО ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ п.ПУТІНА В.В. ТА ДЕПУТАТІВ ДЕРЖДУМИ РОСІЇ

Шановний пане Президенте!

Шановні депутати Держдуми Росії!

Минуло десять років від проголошення нашими країнами незалежності. Ось уже десять років наші країни прагнуть знайти оптимальний спосіб співжиття, але, на жаль, з ряду причин стосунки між нами гармонічними назвати важко.

Основна причина негараздів полягає не стільки в площині економічній, скільки в моральній. Адже без визнання історичної правди не можна відновити історичної справедливості. Не можна рухатися вперед, не скинувши тягаря вини за скоєні злочини, якщо навіть вони коїлися попередниками.

Сучасна Германія визнала злочини проти людства, скоєні націонал-соціалістичним режимом під час Другої світової війни. Ця країна стала на шлях очищення через покаяння: 17 грудня 1999 р. Федеральний Президент Німеччини Йогансен Рау ще раз від імені німецького народу просив вибачення у потерпілих в роки другої світової війни і запевнив, що німці не забудуть їхніх страждань. Ця країна виплачує компенсації жертвам фашизму — в’язням таборів, остарбайтерам.

Злочинна політика комуністичного режиму, здійснювана радянською Москвою проти українського народу на території України і поза її межами, має набагато більші масштаби. Навіть за офіційною, дуже приблизною статистикою від штучно створеного голоду, керованих Кремлем масових депортацій, розстрілів, політичних розправ, тортур, непосильної праці в концтаборах та на лісоповалах загинуло близько 20 мільйонів українців. А деякі незалежні історики, як українські так і закордонні, подають цифру від 40 до 60 мільйонів жертв.

Для українців та інших поневолених народів війна не закінчилась у травні 1945 року, вона продовжувалась до середини 50-х, а терор і беззаконня – до початку розпаду імперії. Вже в часи горбачовської «пере- стройки» в карцерах ГУЛАГу загинули видатні наші правозахисники, поети і борці за волю України Василь Стус, Валерій Марченко, Юрій Литвин, Олекса Тихий. Сплюндровано наші національні святині, пограбовані бібліотеки, музеї, знищено чорнобильською радіацією чорноземи…

Російська Федерація — правонаступниця СРСР — досі не визнала вчинених імперським режимом злочинів проти людства, як не визнала і відповідальності за них. Тому так ретельно приховуються або й знищуються архівні матеріали, які могли б пролити світло на ці злодіяння.

Найсвіжіший приклад сваволі російських чиновників — переведення Ощадбанком СРСР у Москву більше 100 мільярдів радянських рублів влітку 1991 року, внаслідок чого пограбованим стало все населення України — свої заощадження втратили в першу чергу найнезахищеніші верстви українців — пенсіонери, інваліди, хворі люди.

V З’їзд Всеукраїнської організації "Меморіал" звертається до Президента, до депутатів Державної Думи Російської Федерації з вимогою відновити історичну справедливість, вирішивши наболілі проблеми:

1. Дати об’єктивну оцінку вчиненим у 20-80-х роках в Україні злочинам проти людства;

2. Повернути вивезені з України архіви або надати можливість вільно користуватись документами російських архівів українським історикам, що досліджують тему репресій в Україні;

3. Повернути силоміць вивезені за часи колоніального режиму культурні і матеріальні цінності;

4. Надати моральну і матеріальну компенсацію жертвам терору 20-80-х років;

5. Створити умови для розвитку української мови і культури серед українського населення в Росії, — так, як це робиться для російського населення в Україні.

За дорученням V З’їзду «Меморіалу» — Голова товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, Народний депутат ВР України, Голова Комітету ВР України з питань культури і духовності Лесь Танюк

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори