пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200023
27.12.2000 | А. Тютюнник, г. Херсон

Заарештували… майно інваліда

   

Олександр Власов — інвалід-спинальник 1 групи — із 14 років в інвалідському візку.

10 років тому за допомогою Фонду милосердя та здоров’я він освоїв ази бізнесу і відкрив власне підприємство. В 1997 році Олександр розробив програму професійного навчання і працевлаштування інвалідів, а в 1998 був обраний членом правління Фонду.

Виробничою базою для запропонованої О. Власовим програми мав стати млиновий комплекс, який інвалід-бізнесмен придбав у 1997 році, взявши кредит у банку. Для успішної реалізації ідеї потрібні були досвідчені енергійні однодумці.

О.Власов та його давній соратник, інвалід армії третьої групи С.Шумилов знайшли двох молодих бізнесменів, які підтримали програму і взялися організувати виробництво на млині. Усі четверо стали співзасновниками товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Європром». О. Власов вніс у статутний фонд товариства свій млиновий комплекс вартістю 56000 гривень. У решти ентузіастів вносити не було чого.

Незважаючи на труднощі, Олександр продовжував розвивати програму. Заради цього він залучив на ТПК «Європром» 20000 гривень безпроцентної позики Фонду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць для інвалідів. Цього разу він заклав свій власний будинок.

Ідея працевлаштування інвалідів полягала не тільки в тому, щоб створити на млині робочі місця для них. Планувалося відкрити на базі млинового комплексу постійно діючу школу для тих інвалідів, які хочуть заснувати власний бізнес, допомагати їм розробляти бізнес-плани і знаходити стартовий капітал. Окрім того, передбачалося забезпечення дешевими крупами і борошном тих інвалідів, які не мають можливості працювати.

Програма знайшла підтримку у міжнародній організації КАУНТЕРПАРТ Альянс для Партнерства, нею зацікавився Всесвітній Комітет по Інвалідності.

Влітку 1998 року млин почав працювати. Виявилося, що обладнання недосконале, і для підвищення рентабельності необхідна реконструкція. Потрібної суми коштів ні в кого із засновників не було. Провели збори, порадилися. Ніхто, окрім О.Власова не схотів ризикувати своїм майном і закладати його під нові кредити. Вирішили доручити О.Власову знову звернутися до Фонду соціальної реабілітації інвалідів і попросити додатковий кредит 20000 гривень, заклавши частину млиново-жорнового комплексу вартістю 21700 гривень. Кредит отримали, млин доукомплектували, реконструювали, і він став прибутковим.

О.Власов приступив до реалізації своєї програми — на роботу взяли перших чотирьох інвалідів. До листопада планувалося підготувати і взяти на роботу ще стільки ж.

Наприкінці 1998 року я представляла цю програму голові правління Всесвітнього Комітету у справах Інвалідів Алану А. Рейчу. Ми домовилися: якщо програма успішно розвиватиметься, Всесвітній Комітет у справах Інвалідів розгляне можливості підтримки наших починань.

У травні 1999 року ми зустрілися з паном Аланом А. Рейчем у Вашингтоні. Ми обговорили нашу програму та можливості поширення її в інших містах України за підтримки Всесвітнього Комітету по Інвалідності. Було вирішено відкрити представництво Комітету в Україні.

А в цей час у Херсоні два засновники — не інваліди — витіснили з млина О. Власова та С. Шумилова, а тоді й усіх інших інвалідів і почали працювати виключно на себе.

Впродовж усього літа 1999 року О. Власов намагався протистояти «компаньйонам» законними методами.

Спочатку він звернувся до РВВС Суворовського району м. Херсона та в Державну податкову інспекцію. Правоохоронці прибули, зафіксували факт експлуатації млина групою осіб, які не мали ніякого відношення до ТПК «Європром». Працівники податкової міліції опечатали виробниче приміщення із залишками сировини і продукції на велику суму. Розслідування справи доручили відділу служби по боротьбі з економічною злочинністю Дніпровського РОВД.

Та вже через кілька днів підпільне виробництво на млині відновилося — без дозволу Державної податкової інспекції.

Лише через три тижні інвалідам вдалося добитися виклику на млин оперуповноваженого Дніпровського ВБЕЗ. Страж правопорядку виявив, що пломби на опечатаному приміщенні зірвані, заарештував машину із зерном, взяв письмові пояснення у присутніх. Він спробував було забрати у нових «господарів» ключі від виробничого приміщення, але ті не віддали. Оперуповноважений пішов собі і робота відновилася. Залишки заарештованого ДПІ борошна спішно вантажили у машини і вивозили до пізньої ночі.

Минув іще місяць. Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я, Херсонська міська Асоціація журналістів «Південь» написали листи в обласну прокуратуру і в обласний відділ по боротьбі з економічною злочинністю про те, що ми «зацікавлені в максимально об`єктивному розслідуванні цієї історії і у вирішенні конфлікту законними методами». І отримали відповіді: справу розслідує Дніпровська прокуратура, про результати вас повідомлять.

Впродовж 11 років існування нашої організації прокурори різних рангів безліч разів допомагали нам захищати права самотніх стариків, дітей, інвалідів, сиріт. Ми вірили: правоохоронні органи не можуть допустити беззаконня, та ще й проти інвалідів!

Тим часом Дніпровська прокуратура явно збирала «компромат» проти О.Власова. Виявилося: колишні компаньйони написали на нього заяву.

Усю зиму і весну приблизно двічі на місяць я дзвонила до прокуратури і просила вияснити, що ж відбулося на млині, і хто винен. У відповідь мене незмінно просили зачекати ще 2 тижні.

Перед Новим роком голова правління Всесвітнього Комітету у справах Інвалідів пан Алан А. Рейч прислав вітання з найкращими побажаннями нам і нашій програмі. Ми йому не відповіли.

26.06.2000 р. проти О.Власова було порушено кримінальну справу, а 30.06.2000 року її припинили.

О.Власову вдалося таки повернути собі млина (правда, у жалюгідному стані: розукомплектований, демонтований, він був взагалі вивезений з орендованого і обладнаного для цього приміщення). Але правоохоронні органи не мали жодної причетності до процедури повернення млина О. Власову. Це зробили інші люди, яким для розслідування і владнання ситуації вистачило двох тижнів.

Ці події значно похитнули нашу віру у прокуратуру Дніпровського району — але не до кінця. Ми зробили ще одну спробу ознайомитися з документами слідства і з’ясувати, чи пред’явлені кому-небудь іще звинувачення по цій справі.

31.07.2000 року О.Власов написав заяву з проханням «предоставить… материалы следствия для анализа проделанной во всех вышеуказанных направлениях работы».

А вже наступного дня Дніпровська прокуратура санкціонувала обшуки у будинку, де мешкає сам О.Власов, і в квартирі його матері-пенсіонерки. Майно Олександра і Ганни Прохорівни було описане й заарештоване. На якій підставі все це відбувалося, зрозуміти важко: кримінальна справа щодо О.Власова була закрита 30 червня, а про відкриття нової — якщо таке й сталося наступного дня — йому ніхто не повідомляв. Тим більш незрозуміло, у чому Дніпровська прокуратура звинувачує пенсіонерку Г. Власову.

Тепер кілька слів щодо економічної шкоди державі, яку впродовж року намагалися виявити слідчі органи Дніпровської прокуратури.

Хто відповідатиме за те, що на виду в усіх правоохоронних органів міста майже рік підпільно працював цілий млиновий комплекс і не сплачував жодних податків державі?

Хто відповідатиме за те, що програма професійного навчання і працевлаштування інвалідів розвалена, українські інваліди не отримали сподівану підтримку Всесвітнього Комітету по Інвалідності?

На запити О. Власова, С.Шумилова та інвалідів, які працювали на млині, працівники Дніпровської прокуратури витратили понад 70 годин, але справа не зрушила з місця. Протизаконні обшуки у О. Власова та його матері проводили 7 працівників міліції приблизно по 4 години 3 і 4 серпня. Ця робота оплачується з державного бюджету. Хіба це не є збитками для держави?

Моральна шкода теж очевидна: підірвана віра до державних правоохоронних органів у десятків інвалідів і громадських організацій. Підірвана довіра до Фонду милосердя та здоров’я з боку міжнародних організацій.

Не хочу далі нагнітати негатив і хвилю недовіри до всіх правоохоронців — це було б несправедливо.

Ми продовжуємо вірити, що у нашої держави знайдуться сили, здатні законним шляхом зупинити «бєспрєдєл». Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я просить усіх керівників правозахисних органів вважати цю статтю офіційною заявою і дати відповідь щодо результатів розслідування цієї справи та заходів, які були вжиті задля відновлення законності.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори