пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200035
27.12.2000

ВСІМ! ВСІМ! ВСІМ!

   

Я хочу звернутися до всіх! До всіх громадян України! До іноземців, які знаходяться в Україні! До міжнародних правозахисних організацій! До українських та закордонних журналістів!

Офіційно звертатись від імені учасників акції мають право тільки її співголови — Володимир Чемерис та Юрій Луценко. Оскільки я зараз знаходжуся не на Майдані Незалежності, а беру участь в Інтернет-форумі "Знайдіть журналіста Георгія Гонгадзе", і скоро установа, де мені ласкаво надали таку можливість, зачиняється, я не маю часу повернутися туди, щоб узгодити текст (до того ж тут немає принтера, і текст набирається прямо на комп’ютері) це є моє особисте звернення.

Ми оголосили, що будемо йти до кінця. Йти, протестуючи проти злочинства та цинізму влади, проти приховування правди, проти затягування розслідування зникнення журналіста Георгія Гонгадзе!"

Я не хочу описувати яскравими епітетами злочинність нашої влади, нехтування нею законами та жорстокість силових органів. Це знають всі.

19 грудня 2000р. об 11.00 розпочнеться демонстрація. Але коли і чим вона закінчиться, не відає ніхто. Президенту Кучмі та міністру Кравченку, під командуванням якого знаходиться найчисельніше силове відомство, пред’явлені страшні звинувачення. Якщо виявиться, що все це правда — дороги назад немає. Тут не може бути компромісу, тут неможливі домовленості. Загнаний в глухий кут звір захищається відчайдушно. Те саме робить агонізуюча влада.

Ситуація для них ще не критична, але напруга зростає. Поки нічого не доведено офіційно, владі невигідні силові засоби розв’язання конфлікту, але ми спостерігаємо, що в останній час вона припускається найбезглуздіших вчинків, які не пояснити ніякою логікою. Обшук депутатів, напад на очах міжнародної громадськості на пікетників біля палацу "Україна", виведення на Майдан Незалежності протестуючих силовиків. Все це доводить, що нерви у влади здають. Тому не виключено, що проти учасників мирного походу буде застосовано насильство. І ступінь його жорстокості не візьметься зараз прорахувати ніхто.

Я особисто не маю страху. Не мають страху й інші учасники акції "Україна без Кучми!" Ми знали, на що йдемо, і готові до всього. Але в нашій колоні буде кількасот молодих хлопців та дівчат, яким лише по 18-19 років. Більшість з них є студентами. Вони іще нічого не встигли зробити в житті, вони ще не створили сімей та не продовжили свій рід. В них так багато попереду, в них все ще в майбутньому, і буде прикро, якщо це майбутнє хоча б для одного з них не настане.

Вони, повні світлих мрій та ілюзій, не уявляють свого життя в країні, якою правлять злочинці. Вони ще зовсім діти, які закривають обличчя хустинками тому, що, безстрашно йдучи на багнети, бояться своїх мам, які можуть дізнатися, що їхні діти ризикують собою. Не дивлячись на свою молодість, вони проявили цілком дорослу зрілість і зробили свій вибір. І зупинити їх не зможе ніхто, вони нікого не послухають: ні батьків, ні депутатів. Вони все одне підуть в цій колоні, бо знають, що за ними правда.

Я звертаюся до всіх з проханням захистити їхню молодість. А для цього є лише один спосіб: прийти 19 грудня на Майдан Незалежності і взяти участь в цьому поході разом з нами.

15 грудня 2000 р. на мітингу було більше десятка лідерів найрізноманітніших політичних партій. Як вони виступали! Які говорили слова! Які кидали заклики!

Шановні! Де ж ви всі зараз! Чому ваші слова не підкріплені реальними справами? Чому більшість з вас після цього так і не з’явилось біля наметового містечка? Де ваші люди? Чому в самому наметовому містечку в кращому випадку знаходяться члени ваших партій, які прийшли сюди самотужки? Чому ви спокійно спостерігаєте, як холодний граніт забирає здоров’я дівчаток, які ще не спізнали радість материнства? Невже ви такі бідні, що не можете виділити від кожної партії хоча б 2-3 намети, десяток дерев’яних настилів, розкладачок, матраців та спальників?

Ви між собою звинувачуєте О. Мороза в політиканстві, але ж самі, на відміну від нього, лише цим і займаєтесь. Ви з’являєтесь лише там, де можна вигідно поторгувати обличчям, а потім забираєтесь геть писати статті в газети й гнівно та рішучо виступати з трибуни Верховної Ради. Ви цинічно прораховуєте варіанти й можливі політичні дивіденди О. Мороза, але ж самі, самоусунувшись від участі в нашій акції, висуваєте саме його на передній план. Прошу Вас, дорогі мої праві, бо сам також дотримуюсь правих поглядів, з’явіться хоча б у вівторок, киньте клич по своїх низових організаціях, не пошкодуйте коштів на приїзд своїх членів з регіонів.

Я звертаюся до рядових членів цих партій! Якщо Ваші керівники, які колись мужньо і навіть героїчно боролися за незалежність та демократію, вже не здатні на справжні вчинки — прийдіть без них, приїдьте власним коштом, адже тут вирішуватиметься доля не Л. Кучми чи О. Мороза, а України.

Я звертаюся до рухівців всіх трьох Рухів! До блоку НРУ-ПРП-КУН, який прагне стати новим центром єднання націонал-демократів. Де ваша сміливість та рішучість, яка гірськими річками витікає зі шпальт партійних газет? Чому ви, як страуси ховаєте голову в пісок?

Політичним словоблуддям ви можете задурити голови своїм рядовим членам. Але ж вам, досвідченим політикам зрозуміло, що все оприлюднене на касетах — правда! І не треба лукавити, що це не так. Я часто буваю у ваших партійних офісах та чую ваші розмови.

Ви знаєте, що сутність наших правителів вже розкусив увесь світ. Але не можуть вони нас рятувати, якщо ми самі нічого для цього не робимо. Невже Вам байдуже, що скоро на вулицях європейських міст при слові "Україна" перехожі будуть гидливо морщитись та спльовувати на асфальт?

Невже гідність Ю. Костенка, який, підкоряючи гірські вершини, намагається створити собі на телеекрані образ мужньої людини, не задіває, що майор Мельниченко назвав і його прізвище серед ненависних президенту депутатів? Невже вам все одне, що знайшовся можливий кінець клубка, який виведе нас всіх на вбивць В. Чорновола, ім’я якого ви так часто і всує вимовляєте?

Адже метою нашої акції є проведення правдивої експертизи викривальних матеріалів та вчинення слідчих дій, які піднімуть завісу секретності. Чого ви очікуєте? Подальшого розвитку подій, щоб потім, як шуліки, накинутись на того, хто програє в цьому протистоянні, і зняти політичні вершки?

На цей раз не вийде! Гарантую!

Програє Кучма без вашої участі — ви опинитесь на політичному смітнику, програємо ми — вам також відведуть це саме місце, бо тоді вже не буде в олігархів потреби ділитися з вами мандатами. Прошу Вас, панове, оговтайтесь, долучайтесь до нашої акції! Долучайтесь з будь-яких міркувань (щоб виявити правду і встановити справедливість, щоб не віддати славу лівим, щоб помститися за особисте приниження), але не стійте осторонь! Ваша мовчанка стає незрозумілою!

Я звертаюся до Демократичного Союзу, Народно-демократичної партії, Трудової України! Вам теж зрозуміло, що це правда! Перестаньте вдавати, що це не так, не робіть з себе посміховиська. На ваших руках немає крові — так не дозвольте пов’язати себе нею.

Я звертаюся до своїх колишніх колег по студентському голодуванню 1990 року! Де ви, яких називали цвітом нації ще десять років тому? Чому ви не всі тут? Чому багато хто з вас, прийшовши на мітинг 15 грудня, після нього не залишився в наметовому містечку? Невже ви так закабаніли, що стали такими ж циніками як та влада, проти якої ми колись з вами йшли до кінця?

Невже ви вважаєте, що тим нашим героїчним вчинком ми всі заслужили собі індульгенцію на ціле життя? Неправда? Авторитет здобувається роками, а втрачається за хвилину.

Олесю, Мареку, Олеже, Славку! Киньте всі свої справи! Зберіть всіх наших, ведіть їх сюди! Адже тут такі самі діти, якими були ми тоді на голодуванні. Вони, так само, як і ми, прагнуть кращої України!

Я звертаюся до всіх, хто особисто знав Георгія Гонгадзе! Адже нас сотні, а тут лише жменька. Невже вам байдуже, що з ним, і хто це зробив? Багато з вас були до нього набагато ближче ніж я. Ви клялись йому у вічній дружбі, п’ючи горілку за його рахунок! Ви висловлювали його дружині, з якою я навіть не знайомий, такі співчуття! Підкріпіть свої слова справами! Прийдіть до нас заради Гії, а не заради політичних змін!

Я звертаюся до Дмитра Корчинського! Ми були з тобою в студентській організації "Громада" ще тоді, коли всі нинішні великі патріоти сиділи по шпарах. Ти прийшов до нас 15 грудня, роздав купу інтерв’ю, і більше тебе ніхто не бачив. Ти назвав свою організацію "Щит Батьківщини!" Високо взяв. Я щиро бажаю тобі відповідати цій назві, тож 19 грудня маєш можливість довести правильність цієї назви. Стань щитом для дітей, які підуть до президента.

Я звертаюся до всіх людей! Не вірте дурницям, які плетуться на каналах, хвилях та шпальтах контрольованих засобів масової інформації! Не шукайте міфічних спонсорів та замовників нашого протесту! Прийдіть до нашого наметового містечка, і я особисто проведу вам екскурсію, де ви побачите, в яких умовах ми там живемо. Невже ж би замовник, який зазіхнув скинути самого президента, не забезпечив би нас наметами (а ми спимо по черзі), спальними мішками, розкладачками та теплими речами?

Він навіть тут економить, — скажете ви, — і знов помилитесь. Адже дешевше купити ці не такі вже й дорогі речі замість того, щоб наймати нових людей замість тих, що потраплять в лікарню через переохолодження. Прийдіть до нас, і ви побачите, що тут спонсорськими грошима і не пахне, що люди вийшли на площу за велінням свого серця, кинувши роботу, навчання, ризикнувши всім, що цих людей — не купиш!

Я звертаюся до працівників посольств іноземних держав, працівників міжнародних правозахисних організацій, українських та іноземних журналістів! Ви багато пишете та говорите про свободу слова та демократію. Ми йдемо беззбройним походом. Підіть з нами! Не підтримуйте нас, просто станьте з боку і спостерігайте! Вам нема чого боятися! Вас ні в якому разі ніхто не зачепить! Якщо вас буде багато — ніхто не посміє пролити кров!

Я звертаюся до працівників силових структур! Хлопці! Ви такі ж люди, як і ми! В вас також є діти, брати і сестри! Ви так само, як і ми, намагаєтесь вижити, заощаджуючи кожну копійку! Ми нічого не маємо проти нас. Знаємо, що і ви також в своїй більшості нам співчуваєте. Ви приходите переодягнуті до наших наметів і пошепки висловлюєте нам свою підтримку. Але у вівторок вам дадуть наказ. Ви ще встигнете зайти до книгарні і купити там Конституцію України. Ви ще встигнете прочитати там, що ніхто ні за яких обставин не зобов’язаний виконувати нічиї злочинні накази. Ви присягали Україні, а не Кучмі чи Кравченку! Будьте вірними своїй присязі!

Я звертаюся до Віктора Ющенка! Всім зрозуміло, що насправді силовики вам не підкоряються. Але ваше слово може бути вагомим аргументом на шальках терезів. Не треба публічних виступів! Просто переговоріть з Кравченком та Деркачем особисто і попросіть їх бути мудрими.

Я звертаюся до Юрія Кравченка та Леоніда Деркача! Ваша провина ще не доведена. Якщо ви не винні — вам немає чого боятися! Та навіть якщо ваші душі обтяжує гріх — не збільшуйте його, не випускайте своїх орлів з клітки!

Я звертаюся до всіх! Прийдіть об 11.00 на Майдан Незалежності! Ми підемо до президента за будь-яких обставин! Та якщо нас буде мало — може статися непоправне! Якщо ж вулицями рушить народ, а не жменька сміливців, все закінчиться добре. І виграє від цього вся Україна!

 

Михайло СВИСТОВИЧ учасник студентського голодування 1990 року, учасник акції "Україна без Кучми" 2000 року

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори