пошук  
Публікації › Бюлетень "Права Людини"201034
№34
2010

Бюлетень "Права Людини"

Катування та жорстоке поводження

10.12.2010 | Денис Кобзин
джерело: www.khisr.kharkov.ua

МВД и права человека: итоги 2010 года

   

ШАГ ВПЕРЕД - ДВА ШАГА НАЗАД

 

Как и многим, интересующимся деятельностью правоохранительных органов, 1 декабря 2010 года мне довелось присутствовать на общественных слушаниях комитета Верховной Рады по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности. Темой слушаний стала ситуация, сложившаяся с соблюдением прав человека в органах внутренних дел. Факты незаконного насилия в милиции приводились в каждом докладе. Оценить результативность этого мероприятия я не берусь – возможно, где –то в недрах комитета зреют законодатели, искренне желающие изменить ситуацию. Но в какой-то момент я даже начал завидовать министру внутренних дел, обещавшему, но так и не пришедшему на комитет. А действительно – зачем? После многочисленных эмоциональных выступлений руководителей МВД, прокуратуры, самого омбудсмана, РНБО, депутатов и представителей общественных организаций, мне так и не удалось понять, что же было сделано в 2010 году для того, чтобы изменить ситуацию. Конечно, я ценю искренние порывы государственных чиновников всех рангов, бодро рапортующих о том, что они в курсе проблемы и что они лично выезжали на места пыток и незаконного насилия. Но есть ли результат от этого? Ведет ли хоть кто-то системную работу ? Влияют ли они на проблему в целом? И кто, в конце концов, может повлиять? Все эти вопросы остались без ответа и подтолкнули меня к оценке прошедшего года, которую я предлагаю ниже.

Менее, чем год назад как отечественными, так и зарубежными специалистами констатировался факт, что Украина начала постепенное движение в сторону повышения внутренних стандартов соблюдения прав человека в правоохранительной деятельности . В докладах и отчетах говорилось о том, что несмотря на все еще высокий уровень незаконного насилия, распространенность нечеловеческого обращения с задержанными, наметились определенные позитивные сдвиги, среди которых упоминались и создание специального управления в МВД (управления мониторинга соблюдения прав человека), и регулярные выезды мониторинговых групп в места несвободы в милиции, и работу общественных советов при управлениях внутренних дел. Однако, 2010 год свел на «нет» большую часть работы, которую проделало в период с 2004 года МВД вместе с общественностью, что усугубило уже существующие недоработки государственных органов в этой сфере.

Что же нужно было сделать и чего так и не сделали в 2010 году ?

Так и не были созданы независимые механизмы для регулярного посещения мест несвободы. Украина продолжает игнорировать требования подписанного и ратифицированного ею же Факультативного Протокола к Конвенции ООН против пыток. Более того, Минюстом была предпринята попытка принять странный законопроект, где обязанность таких визитов возлагалась на омбудсмана, а общественность отстранялась даже от обсуждения. Нельзя отрицать, что какие-то визиты существуют (например, посещения райотделов омбудсманом или журналистами), однако все это носит нерегулярный характер и является реакцией на какие-либо события, либо банальным PR-ом.

Не было проведено реформирование системы уголовной юстиции. Прокуратура все так же совмещает в своих полномочиях и обязанностях поддержку обвинения, следствие и надзор за соблюдением законности, что означает одно – эффективность расследования случав пыток и насилия в милиции и дальше будет оставаться крайне низкой.

Проведенные в 2009 году социологические опросы как среди работников милиции, так и населения Украины позволили выделить основные меры, которые должны быть приняты для того чтобы усилить противодействие незаконному насилию в правоохранительной деятельности . Среди них указывались – изменение системы регистрации таких преступлений, обеспечение доступа задержанных к адвокату, врачу; улучшение профессионального отбора и профессионально й подготовки работников милиции, усиление ответственности виновных, усиление системы расследования и контроля фактов применения насилия. Ничего из вышеперечисленного не было принято во внимание. Подобным же образом в течение всего 2010 года игнорировались и права самих работников милиции. Милицейское руководство традиционно сетовало на недостаток финансирования (декларировалось, что МВД финансируется на 40% от его нужд), однако посчитало ниже своего достоинства озвучить эту проблему перед Президентом, Кабмином, Верховной Радой, народом или, в конце концов, сократить количество аттестованных сотрудников. Также МВД Украины заняло принципиальную позицию, отказываясь принять помощь общественных организаций, работа которых осуществляется при поддержке европейских институций. Вопреки логике (хотя и традиционно) руководство МВД предпочло выходить из ситуации «своими силами» - то есть очевидно находить оставшиеся 60 % финансирования через какие-то скрытые схемы или/и заставлять своих сотрудников работать сверхурочно, без выходных, в подчас невозможных условиях. Имеет ли смысл ждать каких-либо позитивных изменений ? Вопрос риторический.

Среди оставшихся без изменения факторов, определяющих масштабы незаконного насилия в милиции, особо следует выделить систему регистрации сообщений, расследований таких фактов и наказания виновных, которая впоследствии с использованием ресурсов таких мощных институтов как милиция, прокуратура и суд помогает защитить работника милиции от настоящего расследования и заслуженного наказания. Это связано с регистрацией и рассмотрением сообщений о пытках и насилии не как о преступлениях, а как о дисциплинарных проступках, что гарантирует совершившим преступление работникам милиции не только более лояльное внутреннее расследование, но и исключение сообщений о незаконном насилии в ОВД Украины из общей криминальной статистики страны. А это немаловажно, ведь милиция продолжает бороться за показатели. Так, состоянием на 1.10.2010 инспекцией по работе с личным составом было рассмотрено 1 185, а внутренней безопасностью – 3 836 обращений граждан с информацией о нарушениях прав граждан. В итоге - было возбуждено 520 уголовных дел в отношении работников ОВД, из которых за злоупотребление властью – 91, превышение власти – 98 (статьи, при помощи которых традиционно квалифицируются пытки и незаконное насилие). Количество же лиц, получивших реальное уголовное наказание, идет на единицы.

В то же время (согласно мониторингу, проводимому Харьковским институтом социальных исследований и Харьковской правозащитной группой) оценочное количество пострадавших от незаконного насилия в милиции составило в 2010 году порядка 780 – 790 тыс. Таким образом, оценивая неотвратимость наказания за незаконное насилие в органах внутренних дел, мы можем говорить только о тысячных долях процента, что, конечно, способствует дальнейшему распространению и закреплению подобных практик в деятельности МВД Украины. Так, сведенная статистика МВД Украины показывает, что в год регистрируется порядка 2, 6 – 2,9 млн. заявлений, сообщений про преступления, которые готовятся или совершены. Из них решение о возбуждении уголовного дела принимается не более чем по 14 % дел, что составляет порядка 370 – 380 тыс. дел в год. Вместе с тем, оценочное количество пострадавших от незаконного насилия в милиции в Украине в 2010 году составило порядка 790 тыс. человек. Таким образом, если бы каждый факт незаконного насилия в милиции был бы зарегистрирован как обычное сообщение о преступлении, количество зарегистрированных преступлений по стране возросло бы практически на треть! Даже если соблюдать предлагаемую МВД спорную пропорцию сообщений о преступлениях и количества возбужденных уголовных дел в отношении фактов незаконного насилия, то возбуждение 14 % от 790 000 фактов незаконного насилия в органах внутренних дел составило бы 110600 дел против работников ОВД в год. Это обеспечило бы прирост количества возбужденных по стране уголовных дел практически на треть. Во многом, именно это объясняет почему органы внутренних дел не заинтересованы ни в объективной регистрации преступлений, совершенных их же сотрудниками, ни, соответственно, в объективном расследовании таких фактов. Результатом этого является практика отказов в регистрации, запугивания потерпевших, отказов в возбуждении уголовного дела и соответственно латентность незаконного насилия, допущенного теми, кто должен с ним бороться.

Однако худшим является не то, что чего-то не сделали. Это всего лишь цементирует существующее положение дел. Некоторые «гениальные» шаги государства в 2010 году были направлены на то, чтобы ситуацию ухудшить. Так, в МВД ликвидированы все эффективные и опирающиеся на ресурсы общественности формы контроля за соблюдением прав человека – мобильные группы, общественные советы, управление мониторинга соблюдения прав человека. И хотя руководство ведомства время от времени заявляет о создании какого-то нового общественного совета, он почему-то все никак не может быть создан. Единственная угодная и удобная «правозащитная» организация, которая сегодня «допущена» к деятельности в МВД, к сожалению, используется только для громких деклараций и самопрезентаций, исправно посещая круглые столы, многочисленные телеэфиры. О результатах ее «правозащитной» деятельности ничего не известно, что наводит на мысль об отсутствии таковой.

Что же мы имеем в сухом остатке ? В остатке - дела, проигранные Украиной своим же гражданам в Европейском суде (в 2010, по фактам пыток и нечеловеческого обращения - Лопатин и Медведский, Лотарев, Захаркин, Давыдов, Смирнов, Билый, Ковальчук, Самардак, Знайкин, Логвиненко, Петухов и др.). В остатке - десятки смертей в милиции, в разы большее количество случав пыток, в тысячи раз большее – случав незаконного насилия. В остатке – постоянные сообщения в СМИ и растущее опасение в обществе, ведущее к банальному страху какого-либо взаимодействия с милицией, а в некоторых случаях прямому столкновению с ней.

Подводя итоги 2010 года, можно констатировать проигрышную для всех ситуацию - улицы не стали безопаснее; обеспечение милиции не улучшилось, как и отношение населения к ней; жертв незаконного насилия не стало меньше; количество проигранных дел в Евросуде растет; имидж страны наоборот. Изменится ли что-то в 2011?

 

Автор: Кобзин Денис Александрович, директор Харьковского института социальных исследований, кандидат социологических наук

Катування та жорстоке поводження

11.12.2010 | Аркадій Бущенко, адвокат, голова правління УГСПЛ

Переслідування міліцією Якова Строгана

   

    Харківська правозахисна група вважає затримання 9 грудня і взяття під варту Якова Строгана 10 грудня помстою за його спроби притягнути до відповідальності міліціонерів, піддавших  його тортурам

    Обставини справи показують, що міліція почала здійснювати активні дії щодо звинувачення Якова Строгана тільки після публікації  інформації про пережиті ним тортури. Ні його поведінку протягом декількох місяців, ні обставини справи не давали підстав для взяття під варту. Після затримання без санкції суду він був переданий до рук тих же міліціонерів, яких він звинувачував в його викраданні, застосування до нього катувань, незаконному утриманні в невідомому місці і вимаганні грошей.

    У результаті, після затримання він знову був жорстоко побитий. Міліціонери настільки були впевнені у своїй безкарності, що привезли його до суду з численними видимими слідами побиття. Лікарі швидкої допомоги встановили також черепно-мозкову травму. Хворобливість в деяких ділянках тіла дає підставу припускати серйозні пошкодження внутрішніх органів.

    Незважаючи на постанову суду, що передбачає приміщення Cтрогана в слідчий ізолятор, він був доставлений туди тільки сьогодні. Це викликає серйозні підозри, що в ніч з 10 на 11 грудня 2010 Строган знову піддавався тортурам.

    У цей час Строган знаходиться в слідчому ізоляторі і його стан здоров’я викликає серйозну стурбованість.

     Харківська правозахисна група вважає дії правоохоронних органів у даному випадку ні чим іншим, як акцією залякування з метою дати зрозуміти суспільству, що будь-які скарги на працівників міліції тягнуть за собою нові тортури.

     Просимо вжити необхідних заходів для того, щоб негайно:

     було проведено медичний огляд Строгана з метою з’ясування стану його здоров’я і встановлення отриманих травм;

     було розпочато ретельне кримінальне розслідування щодо обставин його перебування під контролем міліції в період з 9 по 11 грудня 2010 року і отримання ним тілесних ушкоджень;

     при необхідності Строган був поміщений до медичної установи, яка здатна надати йому адекватну медичну допомогу.

 

    Коротка довідка по справі

 

    Увечері 15 серпня 2010 року у Якова Строгана сталася сварка і бійка з сусідом М.

     Близько години ночі 16 серпня до нього приїхали співробітники міліції Київського району м. Харкова, він їх не впустив. Вони всю ніч намагалися проникнути до нього в квартиру, виламували двері, пошкодили електромережу, залишивши квартиру Строган без електрики.

     О 6 годині ранку, коли Строган сам відчинив двері співробітникам міліції, вони його схопили і відвезли в одне з відділень райвідділу міліції Київського району м. Харкова. Звідти його вивезли в ліс і жорстоко катували. Після цього протягом 4 днів Строгана тримали в підпільній квартирі, в той же час вимагаючи у його дружини 10 000 доларів. Не отримавши грошей від дружини, його відпустили з умовою, що він сам збере необхідну суму.

     Після звільнення Строган подав заяву до прокуратури Київського району м. Харкова про порушення кримінальної справи відносно побиття його співробітниками міліції. Йому було проведено судово-медичний огляд, в якому були встановлені різні тілесні ушкодження, які медиками розцінювалися як ушкодження середньої тяжкості. Постановою від 29 жовтня 2010 прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи, вказавши, що у нього легкі тілесні пошкодження, і співробітники міліції непричетні до їх виникнення.

     19 листопада 2010 Строган разом з представниками Харківської правозахисної групи дав прес-конференцію, на якій розповів про події, що трапилися з ним у серпні. Уривки цієї прес-конференції були широко трансльовані в Харкові і в Україні.

     1 грудня 2010 Строган взяв участь у слуханнях парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, присвячених дотриманню прав людини в міліції, на яких також його історія отримала освітлення і привернула увагу українського Омбудсмана.

     Протягом серпня-грудня 2010 року Строган постійно приходив до прокуратури, вимагаючи розслідування відносно застосованих до нього катувань і пропонуючи своє сприяння в розслідуванні.

     9 грудня 2010 Строгана викликали до слідчого в Київський районний відділ міліції в якості свідка для допиту з приводу інциденту з сусідом. Після того, як він з’явився в міліцію, його затримали. Як з’ясувалося, після того, як він опублікував інформацію про події, що відбулися з ним у серпні, було порушено кримінальну справу з приводу бійки з сусідом М., і йому було пред’явлено звинувачення в замаху на умисне вбивство М.

     Також зі слів слідчого, в ході експертизи, яка була проведена через два з половиною місяці після бійки, у М. виявлено тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді ножових поранень. Також  через 2 місяці з’явилися твердження М. про те, що у Строгана під час бійки був ніж. В обгрунтуванні затримання зазначено, що Строган може сховатися від слідства.

     9 грудня 2010 дружина Строгана бачила його в Київському райвідділі міліції без видимих тілесних ушкоджень.

     10 грудня 2010 приблизно о 15.30 Строгана доставили до Київського районного суду для обрання запобіжного заходу. Присутні в суді дружина і представники Харківської правозахисної групи бачили великий синець в області лівого ока, червону смугу на шиї і синці на тілі. Строган насилу пересувався і задихався. У залі суду йому стало зле, за наполяганням дружини викликали швидку допомогу. Бригада швидкої допомоги зафіксувала у Строгана закриту черепно-мозкову травму і струс головного мозку. Суддя Муратова С.О. не дозволила госпіталізувати Строгана, а також дати йому пігулку валідолу. Крім того, суддя, без пояснень причин, виставила із залу дружину Строгана і представників Харківської правозахисної групи, які мали намір представити своє поручительство.

     Також стало відомо про те, що увечері 9 грудня 2010 року до Строгана вже викликалася швидка допомога, яка зафіксувала в нього тілесні ушкодження. Також в ніч з 9 на 10 грудня його доставляли на консультацію до нейрохірурга.

     У ході судового засідання Строган розповів про те, що після затримання його побили працівники міліції, причетні до його побиття в серпні. Він також вказав на те, що до побиття був причетний слідчий Іщенко, який був присутній в судовому засіданні.

     Після розгляду поданих слідством матеріалів суддя Муратова С.О. взяла Строгана під варту. Підставою рішення стало лише наявність у Строган попередньої судимості. Суддя не взяла до уваги той факт, що протягом декількох місяців Строган не тільки не намагався сховатися, а, навпаки, постійно контактував з правоохоронними органами. Порука, запропонована Харківською правозахисною групою, не прийнята судом до уваги без пояснення причин.

     До теперішнього часу не відомо, які заходи вжили суддя Муратова і прокурор Сурженко щодо оголошених заяв Строгана про його побиття в Київському районному відділі міліції м. Харкова.

     Харківська правозахисна група 10 грудня 2010 направила телеграму до прокуратури з вимогою розслідувати обставини його побиття.

     Тільки 11 грудня 2010 року Строган був доправлений у слідчий ізолятор.

Катування та жорстоке поводження

15.12.2010 | Інна Сухорукова, Харківська правозахисна група

Ера беззаконня міліціянтів?

   

Те, що відбувалося у Харкові 9, 10, а може ще й вночі 11 грудня 2010 року – можна було б назвати державним переворотом в окремому місті України. Якщо б я не підозрювала, що й в інших містах та селищах у будь-який момент може відбутися те ж саме, а центральна влада якось дуже спокійно реагує на те, що місцеві органи її владою не вважають, а роблять те, що самі хочуть.

Мені дивно, що Президент України, який має всі повноваження і який відверто зазначив, що ситуація з правами людини в Україні його не влаштовує, анічого не робить для її покращення.  Хто ж може її виправити? На законодавчу владу місцеві чиновники просто плюють – бо Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності заслухав і взяв під особистий контроль справу громадянина, про якого я напишу нижче. І от виявилося, що й депутати безсилі, як і омбудсман Ніна Карпачова, яка теж взяла справу під особистий контроль і обіцяла приїхати для додаткового розслідування до Харкова. Але хто такий омбудсман для місцевих міліціянтів?

Я вже не кажу, що ставлення до всіх нас – і представників преси, і правозахисників, й інших представників громадськості – таке: собака гавкає – вітер носить!

І, хоча порушень прав людини за останні п’ять років з боку правоохоронних органів було достатньо, бо ніхто їх не реформував, як, наприклад, в Грузії або в Литві, але міліціянти в Україні зазвичай робили свої справи нишком, а не на очах всього світу.

Приклад, який я наведу, і сліпому покаже, що державі потрібно негайно приборкати правоохоронні органи, перш за все, міліцію і прокуратуру, якщо наша держава хоче вижити. Бо коли закон ні для кого не є законом, а влада не є владою, історичні приклади наочно демонструють, чим це закінчується для самої держави.

Ось як Харків відзначив 10 грудня – День прав людини.

Напередодні до Харківської правозахисної групи і журналістів деяких ЗМІ звернулася дружина Якова Строгана – Анна Строган – і повідомила, що її чоловіка викликали до слідчого Київського РВВС м. Харкова і там затримали за підозрою у скоєнні тяжкого злочину. Адвокат Я. Строгана розповів, що його підзахисного звинувачують в замаху на вбивство сусіда, якому були нанесені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

І правозахисники, і журналісти були стурбовані цією новиною, бо ще на початку листопада Яків Строган звернувся до ХПГ зі скаргою на катування в Київському райвідділу міліції м. Харкова. Від нього вимагали велику суму грошей (10 тисяч доларів), щоб закрити справу, відкриту проти нього через побутову сутичку із сусідом.

Тільки 1 грудня цього року пройшли парламентські слухання про дотримання прав людини органами внутрішніх справ, відбулася зустріч Якова Строгана з омбудсманом Ніною Карпачовою. Йому пообіцяли захист і контроль за справою.

Переважала думка, що Якова хочуть вивести з гри під час слідства про катування його в Київському РВВС.

ХПГ на загальних зборах організації вирішила поручитися за Якова Строгана, щоб суд, який мав відбутися у другій половині дня в п’ятницю, 10 грудня, і який повинен був обрати міру запобіжного заходу, знав, що ми попри те, що Яків вже був раніше судимий і відбував покарання, є громадянином у повному сенсі цього слова – має честь, гідність і силу духу. І всі його негаразди з міліцією трапляються саме через це.

А тепер уявіть собі, що ми всі побачили в суді, коли близько 4-ї години привезли Якова Строгана. Перед камерами зацікавлених його долею журналістів, перед правозахисниками, міліціянти, разом із слідчим Іщенко, вели коридором до нестями закатовану людину. Так! Плювати працівникам Київського РОВД було і на депутатів, і на омбудсмана, і на присутніх журналістів… Я такого не бачила, хоча працюю в правозахисних організаціях з 1989 року. І часи були різні, навіть, жорстокі часи. Але діяли неписані правила: якщо справа дійшла до громадського розголосу – за цією справою починали стежити керівники МВС.

Ніхто з чиновників не поводив себе як урка з підворіття. А пан Іщенко відверто сміявся, коли Я. Строган розповідав судді як його катували цього разу.

У судді Муратової це не викликало ніякої реакції. Вона і не збиралася у цьому розбиратися. Єдине, на що вона погодилася – це оголосити перерву в засіданні на чотири хвилини, щоб Строгана оглянули лікарі швидкої допомоги. Швидку допомогу, за порадою адвоката, викликала дружина Якова. І тут – увага! Суддя, як і ми всі, бачить побиту людину у жахливому стані, бачить, що людині зле, але не звертає на це ніякої уваги, не намагається з’ясувати, що спричинило такий стан затриманого. Так саме вела себе і прокурорка Сурженко. Хоча це був їх прямий обов’язок, і невиконання його можна розцінювати як службову недбалість. Після висновків лікарів «швидкої допомоги» суддя та прокурор повинні були поставити питання про порушення кримінальної справи за фактом побиття.

Втім, хай з цим розбирається Вища Рада юстиції, як і з тим, що суддя Муратова винна у ненаданні хворому медичної допомоги. Лікарі «швидкої» побачили все те, що й всі присутні, крім зацікавлених осіб – синці, загальний важкий стан, запаморочення. І лікарі відраз сказали – хворому необхідні огляд і допомога нейрохірурга, бо в нього всі симптоми струсу мозку. Легко посміхаючись, зовнішнє чарівна прокурорка, якій, зважаючи на її дрес-код,  місце було скоріше на подіумі, а не в залі суду, сказала, що преса в залі не до чого. До її клопотання відразу ж приєднався і слідчий Іщенко.

 – Все – вже чотири хвилини пройшли, починаємо засідання,– виголосила суддя Муратова. За клопотанням слідства стороннім особам на засіданні бути не можна, бо є тайна слідства – легко підвела риску суддя. Їі секретарка в цей час старанно використовувала комп’ютер – грала в карти. Отаке обличчя у нашого суду, який існує на кошти платників податків, тобто громадян України. І, до речі, виносить рішення Ім’ям України. Здається, і сам підозрюваний, і його доля хвилювали тільки слідчого, у якого час від часу з’являлася людожерська посмішка, коли він дивився на людину, яку били та катували в міліції

 – Боже! – подумала я.– І оце люди? І в них є діти? Чому ж вони їх навчать?

Звісно ж, поручительство Харківської правозахисної групи було відхилене, Якова Строгана затримано на підставі того, що він вже раніше був засуджений! В чому ж тут полягала тайна слідства?!

А ми зателефонували до СІЗО, щоб з’ясувати в якому стані перебуває Строган. Але виявилося, що до СІЗО, попри всі закони, Якова Строгана доставили лише вранці в суботу. Отже, у його катів була ще одна ніч, щоб добити людину, яка не погодилася бути рабом, платити їм хабар, боятися їх, оговорювати себе.

А може, наша влада потурає таким міліціянтам, суддям і прокурорам, маючи якусь стратегічну ціль? Щоб винищити всіх свідомих громадян? Усіх в кого є честь і гідність? То з ким тоді погоджується мати справу світова спільнота? Невже демократичним урядам Європи треба, щоб в європейських інституціях були представлені можновладці країни, де відбувається справжній злочин проти власного народу? З країною, де влада не хоче приборкати чиновників та правоохоронців, які тільки і можуть морально і фізично знищувати населення України?

Катування та жорстоке поводження

16.12.2010 | Інна Сухорукова

Чи може посадова особа називати громадянина злочинцем ще до рішення суду?

   

В справі Якова Строгана, дуже хворого, побитого у Київському райвідділі м. Харкова, є багато порушень фундаментальних прав людини. Але ніхто не звернув уваги на те, що порушено його право на презумпцію невинуватості.

От що сказав на камеру журналістам АТН Олександр Гапура, заступник начальника міського управління міліції: «Он является потенциальным преступником, и, чтобы люди жили спокойно в нашем городе, такие люди должны сидеть в тюрьме».

Дуже цікаве уявлення про презумпцію невинуватості!

Адже провина Строгана ніким і ніяк не доведена, сам він її не визнає, справа по суті не слухалась. То хто дає право слідчим називати Строгана злодієм?

Напроти, є підстави вважати, що Яків Строган двічі піддавався жорстоким катуванням у Київському  РВВС. Але одна з цих справ закрита, а друга не викликала зацікавлення ані у судді, ані в прокуратурі, і вірогідність того, що прокуратура Київського району не дуже охоче її розглядатиме, є дуже високою.

То що це за подвійна мораль? І як  повинен почуватися при таких правоохоронних органах громадянин України?

А те, що представники правоохоронних органів і дружина потерпілого відверто звинувачують Строгана в замаху на вбивство, вже робить життя дружини і дітей Строгана справжнім пеклом.

І в дитячому садочку, і сусіди, і знайомі потерпілого, за свідченням Анни Строган, звинувачують її чоловіка у злочині, ображають їх, кажуть, що він злочинець. Знервована жінка, яка вимушена бачити свого закатованого чоловіка, на межі нервового зриву. Слова Тетяни Марченко, дружини постраждалого, яка публічно звинуватила Якова  у тому, що він вдарив її чоловіка, дістав ніж та почав його різати з метою вбити, наносив удари у серце і сонну артерію, Анна Строган коментує так:

«Из-за чего вышла ссора я не поняла, т. к. была занята ребенком. Они стояли, шутили и смеялись. Потом стали ссориться. Мы пошли с Яковом и ребенком, поднялись домой. А Сергей Марченко тоже ушел. Зайдя в ванную, я услышала хлопок входной двери и треск моего телефона. Звонила Таня Марченко. Она сказала, что Сергей пошел драться, я бегу за ним. Я услышала крики под окнами.

Я увидела с балкона, что под подъездом Сергей первый ударил моего мужа. Яков упал на спину, опираясь руками. В руках у него ничего не было. Одет он был из-за сильной жары в шорты и сланцы. Потом Яков поднялся и нанес рукой, в которой точно ничего не было, ответный удар. После чего Сергей упал под козырек, и Яков тоже скрылся. В этот момент Таня с криком подбежала к ним и тоже скрылась под козырьком. После чего мой муж побежал в сторону дороги, объяснив мне, что он не хотел драться с женщиной. Через минуту он пришел домой и объяснил, что у них произошла потасовка. Поэтому я совершенно не могла себе представить, что это обернется каким-то кошмаром».

Якщо у наших правоохоронних органах і презумпції невинуватості немає, і є повна в цьому погодженість з іншими правоохоронними органами, що людей можна бити, принижувати, катувати, затримувати всупереч закону, вимагати гроші – то де ми зараз живемо: у Німеччині 1933-го року чи в СРСР – 1937?

 

Правоохоронні органи

14.12.2010 | Володимир Батчаєв, Асоціація українських моніторів дотримання прав людини

Чому ж таки був затриманий Мустафа Найєм?

   

Так чому ж таки був затриманий Мустафа Найєм? Прикре непорозуміння чи ганебна система? Давайте розберемось. «Особа кавказької національності» або «східної зовнішності» відмовилась пред’явити свій паспорт працівникам «Беркуту» - пояснює міліцейське керівництво. Як на мене - сумнівне виправдування дій правоохоронців, та і взагалі це не причина, а лише привод для затримання. Треба розуміти різницю і розмежовувати ці два різних поняття. Справжня причина зовсім у іншому – у затриманні відомого журналіста і телеведучого винен… Європейський Союз. Я не оговорився і зараз поясню чому.

Необґрунтовані затримання і примусове доставляння до райвідділів міліції під приводом необхідності перевірки документів, незаконні обшуки житла з мотивуванням «перевірка паспортного режиму», зупинка і огляд транспортних засобів, вилучення паспортів і особистих речей, притягнення до адміністративної відповідальності за надуманими мотивами, некоректна і груба поведінка при спілкуванні - ці порушення прав іноземних громадян набули в Україні масового характеру. Правоохоронці діють відносно іноземців максимально і невиправдано жорстко, грубо порушуючи їх права. І це не голослівне твердження - досить просто ознайомитися і проаналізувати статистику міліцейського відомства. Вдумайтеся: за перше півріччя 2010 року органами внутрішніх справ було поставлено на облік майже 43 тисячі іноземних громадян і одночасно, за вказаний період, міліція притягує до адміністративної відповідальності 32 тисячі іноземців. Тобто виходить, що 74% іноземних громадян приїжджали до нас виключно з метою порушити законодавства України. Такий собі кримінальний туризм. Подібного балансу немає у жодній країні, які ми називаємо цивілізованими і демократичними, для них це є неприпустимим, а з урахуванням майбутнього проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу і прибуття до нас великої кількості іноземних гостей, такий стан справ - пряма загроза авторитету нашої держави. 

До чого тут Європейський Союз? А до того, що європейська спільнота вже понад десять років вимагає від України забезпечити контроль за міграційними процесами на своїй території, у тому числі ефективно боротися з нелегальною міграцією. Що казати – вимоги зрозумілі і справедливі, оскільки саме через нашу державу до західноєвропейських країн незаконно потрапляє певна кількість нелегальних мігрантів. Європу це безперечно дратує, а тому однією з умов інтеграції України у дружню європейську родину є категорична вимога – всіляко боротися з нелегальною міграцією.  І український уряд запевняє Європейський Союз у своїй готовності і головне у спроможності протидіяти цьому негативному явищу. Адже неспроста колегією МВС боротьба з нелегальною міграцією визнана одним з пріоритетних завдань у діяльності міліції. Мета - створити у Європи уявлення про свою активну роботу у цьому напрямку, показати, що міліція з останніх сил захищає Україну, та що там Україну – усю Європу, від навали ворожих і небезпечних нелегалів з далеких і маловідомих країн. А ще підтвердити це факт цифрами відповідної статистики. 

 Але статистика – річ, як відомо, невблаганна і якщо її проаналізувати неупереджено, то можливо отримати відповідь: з ким дійсно так завзято бореться українська міліція і про що переможно рапортує? За даними МВС за перше півріччя 2010 року з України видворено 7.847 нелегальних мігрантів. Здавалось би значна цифра, але… Це зовсім не ті нелегальні мігранти з неблагополучних країн Африки, Південно-Східної і Центральної Азії, яких не хоче бачити у себе Європа і на боротьбу з якими вона, між іншим, виділяє Україні гроші.

88% від загальної кількості затриманих міліцією нелегальних мігрантів - це громадяни республік колишнього СРСР: Росії (найбільша кількість), Білорусі, Молдови і, так званих, країн «кавказького регіону». Про що красномовно свідчить ця цифри? Про те, що у даний час боротьба з нелегальною міграцією зведена МВС до полювання по всій країні на представників народів, з якими ми здавна проживали по сусідству - переважно росіян, молдаван, узбеків та кавказців (куди ж без них), які, прибуваючи в Україну, взагалі не мали наміру перебиратись до Західної Європи і аніякої загрози для неї не становлять. Але саме їх права масово порушуються міліцією, саме вони переслідуються репресивною машиною МВС виключно з метою отримання такої потрібної статистики, яка підтвердить Європейському Союзу твердість намірів України боротись з нелегальною міграцією. Ці іноземці самі не розуміють, чому відносно них правоохоронні органи діють так жорстко. А я поясню - просто вони стали заручниками, заручниками міжнародних зобов’язань України, заручниками того, що нам потрібна європейська прихильність з її інвестиціями, безвізовим режимом та іншим. Але чи такою ціною? І чи погоджується Європейський Союз на таку ціну? 

 Два споконвічних для нас питання: хто винен і що робити? Україна дала зобов’язання європейській спільноті боротися з нелегальною міграцією, але, нажаль, міліція боротися з нею не уміє або не бажає. Ще цифри: за перші півроку «класичних нелегалів» з країн Африки, Південно-Східної і Центральної Азії з України видворено лише 6,7% від загального числа депортованих міліцією. Чому так мало? Тому, що затримувати і карати навіть за незначні порушення росіян, вірмен або узбеків значно простіше, ніж протистояти міжнародному злочинному бізнесу по організованому переправленню груп іноземців за кордон, це легше, ніж перекривати транснаціональні канали перевозу нелегальних мігрантів, боротися з їх організаторами і покровителями у владних структурах. Протидія нелегальній міграції - це кропітка і цілеспрямована робота, яка вимагає певних зусиль, знань, навиків. Міліція України пішла іншим шляхом - підмінила боротьбу з нелегальною міграцією, як явищем, боротьбою з мігрантами, з конкретними людьми. Адже для МВС простіше провести «зачистку» на ринках, затримати заплановану і необхідну для звіту кількість громадян СНГ та проінформувати Європу – ми виконуємо свої зобов’язання. Сьогоднішня боротьба МВС з нелегальною міграцією - це тотальна містифікація, круто замішане на мігрантофобії окозамилювання, яке є причиною масових порушень прав людини. Причина – інерційність машини Міністерства внутрішніх справ, яке як звикло боротись із стихійною нелегальною міграцією середини 90-х, так і діє у теперішній час, застосовуючи ті ж самі застарілі методи. 

Наразі міліція у боротьбі з нелегальною міграцією керується наказом МВС №829 ще від 31.07.2003 року. Це унікальний і у певній мірі знаковий наказ, який покладає головну роль у боротьбі з нелегальною міграцією на паспортну службу, службу виключно адміністративну, яка є малочисельною і, мабуть, наполовину складається із вільнонайманих працівників. І згідно цього наказу саме напівцивільний паспортний підрозділ, а не могутній ГУБОЗ, повинен координувати роботу всієї міліції по припиненню нелегальної міграції. І паспортна служба координує і організовує таку роботу як може - не шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності по виявленню міжнародних каналів нелегальної міграції та їх організаторів, а шляхом «зачисток» ринків, «перевірок паспортного режиму» у гуртожитках, які більше нагадують погроми – а раптом когось спіймаємо. І ловлять, бо ті ж росіяни, азербайджанці чи казахи до України, як це не дивно, ще їдуть і з них можна зробити нелегалів, яких вистачить для звітів.

Я не звинувачую паспортну службу - це не оперативний підрозділ, вона просто не має необхідних можливостей і повноважень для ефективної роботи. Але якщо МВС вважає нелегальну міграцію серйозною загрозою для нашого суспільства і дійсно має намір виконати свої зобов’язання перед Європою, то може варто доручити забезпечення протидії нелегальній міграції такому серйозному відомству як ГУБОЗ? Може тоді припиняться масові порушення прав іноземців з країн колишнього СРСР, припиниться ліцензоване МВС полювання на людей з «східною зовнішністю» і мішенню для правоохоронних органів нарешті стануть не кавказці у шашличних або молдавани на ринках, а організатори нелегальної міграції, як злочинного бізнесу, які мають корупційні зв’язки в органах влади та і у самій міліції. 

Затримання Мустафи Найєма міліцією – це не його переслідування за активну професійну діяльність, це не прихована спроба зняти інформацію з його мобільного телефону або щось інше, по ієзуітському витончене. Не треба шукати чорну кішку у темній кімнаті. Його затримання – це лише спроба отримати чергову, таку необхідну паличку для звіту щодо протидії нелегальній міграції і чим таких паличок більше, тим краще для міліцейської кар’єри, адже саме затримання і покарання іноземця, а не допомога йому, розцінюється правоохоронним відомством, як позитивний результат. 

МВС заявляє, що кількість нелегальних мігрантів, які затримуються в Україні, з року в рік суттєво не зменшується, а тому необхідно продовжувати жорстко з ними боротися. А кількість нелегалів і не буде зменшуватись, але не тому, що їх дійсно багато у нашій країні, а через те, що керівництво МВС постійно вимагає від низових підрозділів показників по виявленню іноземців-порушників і вимагає, що б їх кількість не була менша, ніж минулого року, за минулий звітний період. Тому, не треба звинувачувати хлопців з «Беркуту» - їх тривалий час фактично «нацьковують» на іноземців і привчають діяти саме такими методами.

Нещодавно Україна у черговий раз запевняла Європу у своїх намірах посилити боротьбу з нелегальною міграцією в обмін на доброзичливе ставлення. Не треба бути провидцем, щоби зрозуміти до чого це призведе - кількість виявлених в Україні іноземців-порушників знову зросте. Кажуть, 23 листопада на нараді з керівниками обласних підрозділів паспортної служби один із заступників Міністра дав вказівку – затримати нелегальних мігрантів у двічі більше. Такий собі план. І будьте впевнені, міліція на місцях, виконуючи тиск керівництва, буде знову і знову затримувати іноземців і ліпити з них порушників. Знову і знову сайт МВС буде розмішувати переможні «зведеня з фронтів» - затримано значу кількість нелегальних мігрантів, притягнуто до адміністративної відповідальності стільки-то іноземців-порушників, а стільком скорочено термін перебування в Україні. Але знову не буде жодного повідомлення про припинення діяльності ОЗУ, які безпосередньо займались незаконним переправленням іноземців за кордон або про затримання посадовців, які «легендували» та «кришували» прибуття і перебування нелегалів в Україні. 

Сумно, але ніхто з аналітиків у Європі чи у тому ж МВС не замислиться і логічно не поміркує – а чому вже 20 років Україна наполегливо бореться з незаконною міграцією, а кількість нелегалів суттєво не зменшується? Де ж перемога? Мабуть не так боремося? Чи брешемо у звітах? 

І такий парадокс - а чому взагалі зростання кількості виявлених в Україні нелегальних мігрантів, а не їх зменшення, розцінюється міліцією, як успіх? Може, врешті-решт, потрібно змінити критерії оцінки на більш логічні і доповідати Європі: наша боротьба з нелегальною міграцією має сенс – нелегалів в Україні становиться менше.

14.12.2010 

Від редакції «ПЛ»: Як сам Мустафа Найем описує події і своє ставлення до цього факту читайте на сайті http://www.pravda.com.ua/articles/2010/12/14/5669998/

Правоохоронні органи

15.12.2010 | Людмила Кучеренко, президент Полтавського обласного медіа-клубу

Чи знайдеться управа на ката?

   

У поліцейській державі, в яку де-факто перетворилася Україна, важко говорити про дотримання прав будь-якого громадянина незалежно від національності. Та найгірше, мабуть, ромам (циганам). Серед тисяч повідомлень кримінальної хроніки про злочини (без зазначення того, що вони скоєні українцями чи росіянами) ви завжди побачите кілька, в яких обов’язково підкреслена етнічна приналежність правопорушників – «циганської зовнішності», що таврує всіх представників ромського народу і є одним з виявів ксенофобії. Так, рома справді легко відрізнити від слов’ян, чим і користаються недобросовісні українські міліціянти, запроваджуючи так званий «фейс-контроль», тобто, незаконно зупиняють, вимагають пред’явити документи, затримують, дактилоскопіюють і т.д.  

Таке 6 грудня ц.р. трапилося на вокзалі у Миргороді. Двоє ромок і двоє ромів чекали прибуття їхнього поїзда, щоб їхати додому на Луганщину. До Миргорода вони приїздили на похорон. Окрім цвинтаря та будинку родини померлого ніде не були. Але п’ятеро правоохоронців загребли ромів до відділку, не зглянувшись на те, що у людей пропадуть квитки (кожен по 100 грн.) і що син покійника привіз міліціонерам свідоцтво про смерть батька.

Керував «операцією» начальник карного розшуку Миргородського МРВВС Василь Кириченко, якого у місті поза очі люди називають «беспредельщиком». У циган забрали квитки, паспорти і гроші – майже 2300 гривень, а також 4 пляшки вина й горілки. Жінок змусили роздягтися, щось шукали в їхніх речах.

Циган тримали близько трьох годин. Принижували, залякували. Міліціонери не представилися, їх було не менше 5 чоловік, вони то заходили, то виходили з кабінету. Конкретних звинувачень не пред’являли. Казали, що всі цигани - злочинці, яких треба садити в тюрму. Старший серед ромів Василь Кроліченко сказав, що він служив в Афганістані й не розуміє, чому зараз міліціонери чинять таку наругу над ним. «Та що ти брешеш, ні в якому Афгані ти, циган, не служив!», кричали міліціонери. А потім один коп, якого всі називали Серьожею, взяв дезодорант, спрямував струмінь на голову Василя Кроліченка й пихнув запальничкою. Волосся на голові зайнялося. При цьому цей Серьожа реготав. Йому приносило задоволення мучити й принижувати людей, що годилися йому в батьки. 

Олену Петренко, яка була в окремому кабінеті, допитував сам В.Кириченко. Він кричав на неї, погрожував, обзивав, хапав за руки, бив папкою по обличчю, жбурнув їй в обличчя її сумку. На крик і шум до цього кабінету зайшла 62-річна хрещена мати Олени Клавдія Карабоненко, яка зажадала пояснення від Кириченка, на якій підставі він так поводиться з дівчиною. Але Кириченко матюком вигнав Карабоненко з кабінету.

Близько 1-ї  години ночі 7 грудня луганчан відпустили, загадавши прийти на 9-ту ранку.

Наступного ранку роми прийшли на 9-ту годину ранку у Миргородський МРВВС. Довго чекали, поки закінчиться планерка. Доки цигани чекали, я встигла повідомити про НП заступнику начальника ГУМВС у Полтавській області Олександру Острянину і мала телефонну розмову з в.о. начальника миргородської міліції Володимиром Піскуном. Останній дав своєму підлеглому В.Кириченку, м’яко кажучи, не позитивну характеристику, розповів, що на нього чимало скарг. Але на запитання, чому ж керівництво міськрайвідділу не поставить на місце Кириченка, спантеличив відповіддю: «Та на нього немає ніякої управи!» Через півгодини, власне, це підтвердили і луганські роми, яких відпустили з міліції. Начхати миргородським копам навіть на те, що про їхній «беспредел» вже знає й ГУМВС: із відібраних (точніше, вкрадених грабіжниками у погонах, давайте називати речі своїми іменами) 2300 гривень циганам повернули тільки 1600. Обґрунтували тим, що, мовляв, ті, міліціонери, які вилучали гроші вчора, вже закінчили свою зміну й пішли… додому.

В.Піскун сказав, що вважає затримання циган цілком законним, що його підлеглі своїх повноважень не перевищували, а службове розслідування проводитиме тільки тоді, коли від скаржників буде офіційна заява. Розрахунок був на те, що рома бояться скаржитися, не знають, куди скаржитися, часто вони неграмотні. І цього разу все минуло б «без шуму й пилу», якби не втрутилася громадська правозахисна організація – Полтавський обласний медіа-клуб. До речі, є підстави припустити, що керівник не лише потурає своїм підлеглим у порушенні закону, а й що його лояльність підкріплена грошовими знаками. Мене здивувало те, що навіть в обласній міліції я не почула й слова обурення діями миргородських міліціянтів, наче йшлося про абсолютно звичне й нормальне. Чи так воно і є?

Адже якщо навіть за численні смерті молодих і здорових людей у райвідділах ще ніхто з міліціонерів не покараний, то «обсмалити» людину наче свиню, принизити її людську гідність у середовищі правоохоронців, певно, взагалі розглядається як невинний жарт.

А доки у прокуратурі Полтавської області, обласній міліції розглядаються скарги луганських ромів, начальник миргородського карного розшуку В.Кириченко натякнув Ігорю Сідненку, у якого помер батько і до якого приїздили родичі з Донбасу, що якщо ті не заберуть скарги, то у нього… можуть знайти наркотики… 

 

Погляд

17.12.2010 | Владимир Батчаев

Милицейская пехота

   

Всегда поражало: почему власть так откровенно презирает и ненавидит тех людей, которые ей преданно служат. Я о милиции. Нет, конечно, разговор идет не о правоохранительных функционерах, которые не то, что полунамек – любое недовольство, истекающее из властных кабинетов, воспринимают, как команду, подлежащую немедленному исполнению. Показное заискивание и угодливость, умение влет угадывать даже невысказанные желания шефа, а так же готовность, в случае чего, не споря подставить ему свой зад для легкой отеческой порки – необходимые качества любого современного чиновника, в том числе и милицейского. Эти как раз благополучны и именно потому, что они - отнюдь не милиция, а та самая власть.

Я говорю о рядовых операх, следаках, участковых и патрульных – о милицейской пехоте, которую, как и всякую пехоту, без жалости бросают на самые трудные участки и, увы, часто предают, жертвуя ими во имя каких-то «высших» интересов. Какие они? Однозначного ответа у меня нет. Это закрытая для непосвященных каста, со своими правилами, жизненными ценностями и поведенческими нормами. И еще: это одна из самых бесправных каст нашего общества - без профсоюзов, без права на митинги и протесты, без трудового кодекса, без нормированного рабочего дня и многого другого. Давно канули в лету пресловутые пайки, получение квартир, льготы по оплате коммунальных услуг, бесплатное медобслуживание и даже проезд в общественном транспорте. Впрочем, осознанно лишив своих защитников всего, власть мудро оставила им возможность выгрызать мелкую мзду с других неимущих, то есть с нас. И целомудренно закрывает на это глаза, лишь иногда показательно карая поймавшихся стяжателей, самых бестолковых и зарвавшихся. Помните, как у Петра І - «Поелику лесники должность зело воровская, содержание им положить мизерное и каждый год по одному вешать, дабы другим неповадно было».

Собственно говоря, с того времени мало, что изменилось: для современных царьков милиционеры отнюдь не подчиненные, а скорее подданные, крепостные людишки, которых не слушают и не слышат. И именно в этом наше с ними родство. Они такие же люди – с теми же бедами и заботами, желающие жить лучше и не имеющие такой возможности, зачастую жаждущие справедливости и лишенные ее, по-прежнему верящие в доброго царя и надеющиеся на чудо. Им, как и нам, много обещают, но мало дают, когда нужно – их используют, а после этого привычно забывают. За это они ненавидят власть, но все равно идут и выполняют ее приказы. Потому, что они крепостные и им по-другому нельзя.

Так все же – какие они? Судите сами. Они расскажут о себе лучше и откровенней. Ниже я публикую нарезки из обсуждений на милицейском форуме (http://police-ua.com/forum.php), высказывания обыкновенных сотрудников милиции, действующих и пенсионеров. Это их восприятие окружающей нас повседневности и мнение о том, что происходит в стране. Публикую полностью, без купюр и редакции. Так будет понятнее и честнее. Да и мат в жизни милиционера – привычная вещь, поскольку, извините за каламбур, жизнь поставила им мат.

О МАЙДАНЕ - «Я очень люблю свой народ, поэтому пиз…ть его за такую зарплату не буду!»

 - Не, пора доставать запылившиеся тома Ленина, апрельские тезисы и т.д. А там по плану почта, телефон, телеграф ..., интернет? 

 - Ну да именно так! Вот только большевичков еще армия поддержала

 - Было бы кому поднять а к армии и милиция с радостью....

 - Только кого на кого менять, опять по кругу?

 - Да вот в этом и наши проблемы. Типа ждем, чтобы кто-то "первый начал" а мы, мол "примкнем". Но никто не начинает и примыкать не к кому, а "так хочется!!!!!!! типа......ПРИМКНУТЬ" (слово-паразит ТИПА специально два раза изобразил..... для усиления тезиса так сказать).

***

Как раз сегодня обсуждали с коллегами тему возможной революции. Подсчитали, что всего-то на захват власти в Киеве надо будет иметь человек 3-4 тыщухи как максимум. И столько же на каждую область. но без серьезного количества крови не обойтись будет)))) чтоб поняли всю серьезность))) ну а дальше дело техники... 

Можно представить - люди в черных кожанках, с маузерами, во дворе Богомольца 10, после коллегии мвд сажают в автобусы все руководство и увозят на справедливый суд леса чернобыльские. и так во всех органах исполнительной власти... ну а дальше фантазия полетела - парламентариев расстреливают прям в креслах. судей жгут как ведьм, прокуроров лишают стажа и отправляют участковыми... это сотая доля... 

И никто из коллег, кроме меня, не слышал про контер-страйка...

***

Никто, никогда эту власть защищать не будет. Менты сразу разбегутся и правильно сделают. Кого защищать (какую власть). Но проблема другая. Кто придет. И придут ли порядочные лидеры. В Украине таких я не вижу. А нынешнему правительству на поддержку ментов и армиии расчитывать нечего. А если еще примут на днях Пенсионный кодекс - то вообще.....

***

 - Неужели у наших правителей напрочь отсутствует инстинкт самосохранения? Народ терпит, но до каких пор?

 - У первого правителя Киргизии явно упомянутый инстинкт отсутствовал - напрочь... Результат - пол-столицы разграбили... 

У второго правителя Киргизии - инстинкт уже был получше... Но между покупкой нового "мерса" и кормлением внутренних войк и тамошего ОМОНа он таки выбрал новый "мерс"... Сделал неправильную ставку - потерял ВСЕ! Вот ща ему "бацька" лекции читает, как надо "органы" и ВВ кормить...

***

 - Не зря в СМИ так долго проводилась промывка мозгов о том что пенсионная реформа усугубит положение для «олигархичных» пенсов и молодых пенсов.

Народ скажет «одобрямс» политике партии и действиям МВФ (хоть так насолить вредным ментам). А обиженные военные и приравненные к ним структуры крайне не решительны и не организованны, так что их бояться просто глупо.

Менты на майдан не выйдут!!!

 - А если надо будет дать п..ды гражданским, которые выйдут? Велик риск, что СМ (СМ - сотрудник милиции), которому нечего в таком случае будет терять, скажет: "А пошло оно на йух..." и воспылает любовью и сочувствием к своему народу? В 2004, помнится, находились сотрудники, которые в ответ на "предложения" поехать на Майдан посылали начальство в место зимовки птиц и с готовностью предлагали сдать ксивы и написать рапорта. Как, помнится, сказал один мой коллега (ныне пенс): "Я очень люблю свой народ, поэтому п..ть его за такую зарплату не буду!"

***

Что мне зной, что мне снег, что мне дождик проливной – когда мой АКМ со мной. СУПЕР!!!!!!!!!!!!! И какой там нахрен майдан - ПРОДРАЗВЕРСТКА олигархов, вот выход из положения.

***

 Запрещена забастовка? Прийти всем РОВД на работу и нихрена при этом не делать - можно. Или всем уйти на больничный.

***

О ПЫТКАХ И ПОКАЗАТЕЛЯХ –« Государство лицемерно. Оно знает, что мы вынуждены творить»

 - В последнее время все чаще в прессе встречаются упоминания об осуждении или пытках ни в чем не повинных людей, предварительный опрос гражданского населения показал то что народ принимает эту информацию за чистую монету. Основываясь на личном опыте работы с подозреваемыми и опыте коллег, могу сказать одно, ни в чем не виновные у нас никогда под суд не шли, и не подвергались никаким истязательствам, а остальные, если и были, то 100% причастны и если бы под суд они не пошли тем или иным путем, то этому же гражданскому населению было бы куда хуже.

 - Пытки - увы реальность, приговоры для абсолютно невиновных - надеюсь миф...

 - Тут где-то в СМя, даже что-то по Крыму, вроде Судак, мелькало, чудака взяли за убийство, полтора года допрашивали и пытали, мать умерла от инфаркта, не выдержав издевательств над сыном. ятог - суд оправдал...

Это к тому, что если кого-то закрыли - то правдами и не правдами будут вешать хоть что-то.... Если на свободе (подписке) - есть шансы доказать что ты не виновен.

***

- Как вы прикажете мне работать с бандитом чтобы он указал место, где спрятан труп если все законные методы уже испробованы, а срок поджимает? Как говориться "при всем богатстве выбора другой альтернативы нет!". Не надо в данном случае говорить о соблюдении законности! Идем дальше. Пример из жизни про приговор для невиновных: Приходит как-то осенью один БОМЖ, который на зоне провел времени больше чем на свободе и по-человечески, чуть ли не со слезами на глазах просит: "Начальник, давай возьму на себя несколько краж, чтоб мне дали годика 2-3, а то здохну на хрен зимой от холода или голода, а на зоне хоть постель есть да кормят худо-бедно. Ты мне только подскажи, что там, где, когда и как. А в суде все нормально будет, я не впервой." Что получается? Вроде как и приговор невиновному и всем хорошо. и БОМЖу, и милицейской статистике по раскрываемости. Вот так вот... 

  - Чисто "совковское" суждение. Я не в упрек "Оборотню". Я в упрек "палочной" системе . Грустно будет, если меня или кого-то из форумчан загонят на нары Ни ЗА ЧТО *STOP* Мое суждение - пусть не найдут виновного, чем расстрелять невиновного *PARDON*

***

  Государство – лицемерно. Оно знает, что вынуждены мы творить во имя правильно или ложно понятых державных интересов, но оно не хочет (да и не может, исходя из тех же своих интересов) нас останавливать, затыкая нашей жесткостью и жестокостью все прорехи в общественном устройстве и несовершенстве человеческой природы.

Если мы попадемся – та самая государственная машина, которой мы служим, безжалостно растопчет нас и за ненадобностью выбросит на помойку. Поэтому попадаться – не надо. Хитрозадые менты-начальнички, слепые в некоторых случаях прокуроры и лукавые судьи специально ловить нас не заинтересованы, разве что мы сами – наследим и «засветимся»… Поэтому первейшая заповедь любого опера: не наследи!

  Для начала следует забыть некоторые из основных принципов правосудия: «Любой считается невиновным до тех пор, пока его вину не докажет суд... Сотрудник органов обязан вежливо и культурно обращаться с гражданами... У каждого гражданина есть права на...»

Т  Так вот, на самом деле – нет у вас никаких прав! Когда уголовный розыск нечто считает нужным и важным и когда нет реальных препятствий для осуществления им своих специфических мероприятий, то у ставшего объектом его воздействия гражданина практически не остается прав ни на что, включая и собственную жизнь (если уж очень не повезет – то и ее отнимут без лишних церемоний!)

***

К сожалению, есть райотделы, где пытки, подставы и вымогалово - традиция... Плюс знаю про одного майора, который к счастью больше в милиции не работает, который как нажрется в компании, начинает рассказывать, как у них в райотделе в подвале людей на крюк за наручники подвешивали, если те не хотели брать вину на себя

***

 Если народ перестанет хамить, у мента не будет повода взрыватся. Но если мент нахамил и перестарался без какого либо повода, а только показать свое "Я" - наказание должно быть жестким. А когда руководство МВД и правительсвто страны - как проститутки -пытаются на этом нажить себе капитал, автоматом делая милицию крайней даже без тщательной проверки. Это не правильно.

***

  - Бить или не бить? Такой вопрос задают себе только те кто раскрывает преступления, а рассуждают на эту тему все кому не лень и я уверен, что мнения этих двух групп не совпадают. Я отношусь к первой и считаю, что применение физического воздействия оправдано, но применять его как метод дознания нужно как крайнюю меру. Человек который преступил закон, по моему мнению, не заслуживает, чтобы с ним обращались по закону.

- Частично согласен с Вашей точкой зрения, вот только "крайняя мера" у каждого своя. Когда ты, например, действительно работаешь по особо тяжкому преступлению и бандита необходимо чуть-чуть "дожать" (ну, например, что-бы он указал место где спрятан труп) и по-другому это ну никак не сделаешь - это одно, ну а когда из-за какого-то мелкого уличного гоп-стопа (186ч.1) ты повесишь на лом десяток конченых наркоманов или бросишь в трюм десяток ранее судимых и будешь их прессовать только из-за того что твой дебил-начальник орет: "Меня ни ипет, но чтоб от кого-нибудь утром у меня на столе лежала явка с повинной!" - это совсем другое.

***

А как вам – мужик (пенсионер МВД) зашел к соседу а там два трупа, вызывает милицию, его забирают и три дня колят до последнего чтоб подписал...?????

***

Ну сколько можно мусолить про показатели одно и то же! Чем больше будете давать, тем больше будут требовать! Забивайте потихоньку болт на эти планы (но только не очень резко и только все вместе, иначе может плохо закончиться)! Руководителям нужны эти цифры, вот пускай сами и долавливают в личное время нужное количество! А если будете послушными баранами и выполнять каждую идиотскую "вказiвку", то толку не будет, а в следующем году еще планку поднимут.

***

Некоторые "писатели" из ППС так рапорт нарисуют, что чуть ли не террористический акт или попытка убийства получается! И естественно, когда в ходе разбирательства видишь что из этого рая не выйдет ни...чего, начинаешь грамотно обрабатывать терпилу, дабы в дальнейшем не работать на корзину. Но, не в обиду, многие сотрудники ППС этого не понимают. С них требуют, они и тащат кого попало. Да, и если в каком то случае запахнет деньгами, ППСники хрен кого в РОВД довезут, все наместе порешают, а вы, дежурные опера и участковые, не спите и "трахайтесь" с теми нищими и неадекватными что ППСники решили довезти до РОВД (им ведь тоже нужно видимость работы показывать).

***

О ПЕНСИОННОЙ РЕФОРМЕ – «вымерло офицерство жандармское. ни повесить, ни расстрелять, ни уволить уже нормально не могут»

- Пенсия с 60 лет!!! Да у нас пенсионеры (с нормальной пенсией) максимум до 50-55 доживают. За два года человек 12 похоронили. Какие на хрен 60 (65!) лет??? 

- Сейчас (если примут изменения к законам) нужно либо сразу уходить в народное хозяйство и начинать жизнь с начала. Либо за оставшиеся годы все свое время (использую служебное положение) посветить созданию "своего дела", которое будет "кормить" при уходе на пенсион.

***

 - Неееее....ну нах. эту бодягу, я лучше на частника пойду с черным конвертом работать, чем платить государству, и в итоге этих денег не увидеть через 20 лет по новому пенсионному. Увеличение страхового стажа с 5 лет до 15-ти Вам о чем-нибудь, други говорит? А это допвыплаты в ПФ...

Как надо не любить свою страну и людей-сограждан....Что оппозиция, что коалиция - всех бы к стенке. У нас бегут быстрее на гражданку, даже, те, у кого годик до пенсии остался - потому как если будет массовый отток, достойной оплаты уже не будет -перенасыщенность рынка труда бывшими милиционерами...

Подумываю о том же...Вспоминаются Верочкины слова из кф "Я на вредной работе, я не доживу..."

- Та подождите паниковать, может еще не так все страшно. Может у депутатов ума хватит не проголосовать за эту дуристику...

 - Депутаты и ум понятия взаимоисключающие, скорее надо надеется на их инстинкт самосохранения

***

Ниже привел коменты на указанную статью, ну типа *глас народа*.

Прикольно, что народ думает о нас (хотя это не новость ) и 100 процентов поддержат стремление кабмина наказать «зажравшихся» ментов. Народ пишет: «Ну, военные еще ладно, но чиновники, менты, судьи, депутаты - это уже слишком! Им то за что, за какие заслуги ТАКИЕ пенсии??????»

Хоть и не нормально так о согражданах, но пипл быдло! Схавали замануху про доброго президента в пьеске «налоговый кодекс и выход в народ отца-кормильца». Теперь будет ему в рот заглядывать - он о нас думает, почув такі кожного! ИМХО

***

 - Капец, что ж они нахрен делают ((( Д....лы!!!

 - Как что делают? Баранов, которые за них голосовали, в стойло ставят!!!

***

Некоторые типы в правительстве с ума посходили - оставлять людей, умеющих обращаться с оружием без средств к существованию.

***

В МОЕМ личном случае: думали-думали - и НИ ХРЕНА не придумали... НЕЧЕМ сейчас нас стимулировать... МЫ ("молодые подполковники") уже либо нашли, либо скоро найдем себе работу - остатки здоровья ИСЧО имеюццо... А звезды-погоны-медали - эт вы промеж себя там стимулируйте, товарищи полковники-генералы...

Ну почему нам на пенсии не хотят дать жить достойно??? Например, работа депутата-совместителя (по научной линии), наверное, оплачивается. Плюс пенсия, плюс бизнес!!! Примеров, наверное, много. А как военнослужащий, так у него большая пенсия считается! Бред! Гроши это! А если на зтот совокупный доход живут и его семья, и престарелые больные родители...

***

 - Я вот думаю, там, где я в ссылке после своего декретного, быть должно 12 уимов (УИМ – участковый инспектор милиции) - работает 6, 2 увольняется, в розыске – 9, работает 4, 2 увольняется, плюс начальник гома, так кого сократят и до какого количества??

Может проще расстрелять часть населения и часть см (СМ – сотрудик милиции), не ждать, пока сами с голоду сдохнут??? Не говоря уже о пенсиях...

***

 - Поползли слухи, что с 1 января что-то примут, вот и пошли старички (те, что еще остались, самые оптимисты) рапорта на заслуженный отдых строчить...

 - Валить надо всем однозначно...

 - А че слухи? Сегодня в новостях 1+1 Азаров четко обозначил направления. Особенно напрягла фраза о том, что "простимулированным работать дольше и выходить на пенсию позже" после преодоления дифицита Пенсионного фонда МОЖНО БУДЕТ ВЕРНУТЬ "отсроченные" пенсионные выплаты((((( 

Кидалово, чую кидалово!

***

 - Позавчера приехал с кадровой комиссии, увольняюсь с 30.12. по собственному желанию. Тех кто увольняется по возрасту и по болезни пропускали пачками, на комиссии для них прокручивали стандартные ролики, о том, как на гражданке плохо, и больше их никто в должности не восстановит ежели че. Тех, кто увольнялся по собственному желанию заводили меньшими пачками и мозги полоскали дольше, мол надо предъявить уважительную причину для увольнения, иначе нет основания уволить, принимали решение об отказе в удовлетворении рапортов если нет веских оснований, или если рапорт написан с нарушением. Вобщем ШАПИТО.

 - +1!  У меня это ШАПИТО происходило - совершенно АНАЛОГИЧЕСКИ... Только не комиссия, а типо собеседование с "моим" генералом... Тоже хором рассказывали - что на "гражданке" ваще жизни нет, как таковой - и мол, "потом назад на брюхе приползете"... 

- Вымерло офицерство жандармское.... ни повесить, ни расстрелять, .......ни уволить уже нормально не могут.

***

Волна накрывает всех, так что отсидеться в стороне и с 45 не удалось бы. А люди бегут с АО "милиция Украины" по причинам бесперспективности своей работы. Быть честным ментом сейчас прямой путь к святому гаишнику из "нашей раши". А когда в отношении р/м (р/м - работник милиции) постоянно нарушается закон о льготах, нормах труда, то ранняя пенсия это как маячок к новой жизни. Еще надеюсь за всех действующих маячок не потухший.

***

Я помню как на пенсию провожали моего наставника (старшего участкового) в конце 90-х......Собрание торжественное было л/с (л/с – личный состав) в актовом зале, цветы, подарок от руководства РО, добрые слова. А сейчас? Да что говорить((((((

***

 

О СЛУЖБЕ – «как заеб….о в этой стране бороться за жизнь»

Как заеб...о в это стране бороться за жизнь!!!!  Просто жить уже у нас не получается, надо за все бороться?

***

- Нормальное отношении? К бывшему менту? Это наверное ирония такая... 

 - К ЧЕЛОВЕКУ, уважаемый, к ЧЕЛОВЕКУ. Это не ирония, это правда жизни. По одежке лишь встречают. А вообще, у нормального мента не может быть никаких комплексов связанных с тем, что он носил погоны. Только гордость.

Хотя смотря каким ментом был. Если во время службы гнидой был, то и на гражданке отношение соответствующее, а если на работе уважали то и на гражданке человек косых взглядов не потерпит.

***

  - Я хочу иметь синицу в руках, работая в милиции, я никогда не гонял журавля в небе, т.е. живя на одну зарплату мне не было сенса оставаться работать далее, получая то мизерное жалование, громко называемое "заработная плата".

 - Зато журавлегонятелей палкой на гражданку не выгонишь((((( 

 - Вроде бы об этом где-то уже на форуме говорили: милиция больна и она отторгает от себя чуждые ей клетки...... здоровые(((

***

 - Повышение зарплаты? смешно... его обещают постоянно... у меня год уже ни на копейку больше не платят.... я не надеюсь даже. нагрузку только пытаются увеличить

***

Сидит Могилев и думает: Повысить или не повысить? Зарплату или пенсионный возраст? А ну вас всех, куплю себе лучше кадиллак.

***

 - Ни как не могу понять, почему отсутствует всякое материальное снабжение работы милиции, на фоне того, что мы боримся с коррупцией и служебными преступлениями. Кто может ответить на этот вопрос? 

 - Ты что с луны свалился, солдат. Тебе зачем пистолет дали. Вот и зарабатывай, а то размечтался. Может тебе еще и зарплату давать. Тогда зачем ты пришел в милицию. Вывод - ты не в те двери зашел, вход в банк - это следующие двери

***

Минув жовтень і де те підвищення?! немає його, наразі говорю лише за себе. Як кажуть "аби не було гірше", для нас "аби не платили меньше". Ніякого підвищення у нас немає і кажуть не буде. Криза, всі гроші на "будівництво" нової держави

***

Обсуждать, жаловаться и советовать на эту тему можно до бесконечности. А толку то? "Как выжить?" - этот фактор тех, кто наверху, можно сказать ниипет. И им пох как ты будешь выживать. Им главное - дай цифры, дай деньги и при всем этом работай по 24 часа в сутки и соблюдай законность! А самое хреновое то, что никаких изменений в лучшую сторону в ближайшее время даже и не предвидится...

***

Да никто в ментуре не останется. Требований вал - давай-давай. обеспечения ноль. зарплата у дежурных на уровне охранника магазина. все ходят обвешанные доганами, как в соплях. с одной стороны пресс, с другой стороны херозабивание. надолго такое? пацаны с акамедии получают по 1300 грн. что это для молодых? принесли ему 2 пачки бумаги. через минуту увб (увб – управление внутренней безопасности) с криками "документация!!!!!! подписывай протокол о коррупции!!!!! проклятый взяткобратель!!!! уволим!!!!"

***

 - Меня наказали незаконно, какие действия мне предпринимать в первую очередь, чтобы отменить приказ о наказании. Хочу попробовать отменить приказ не обращаясь в суд. 

- Вы че, пацаны, совсем тут без меня отупели на своих донецких харчах. Вы забыли примеры в этом году - открытое обращение через интернет майора из России и у нас с Днепра кажется. Ну и что. Где они сейчас эти борцы за справедливость и истину. Херню городите. Молча получил наказание и ходи. Размечтались о демократии - наказание начальника обжаловать - бред обнюхавшихся углем ментов.

Сейчас, чтобы вписаться в выделенные средства месячной зарплаты отделу милиции - начальник объявляет устные выговора - при этом снимает разные надбавки и премии. Это не законно. Да, незаконно - надо проводить служеб. расследования, приказы, заключения и т.п. Но это долго и не за что окажется карать. А в сумму выделенную вписатся как то надо. А что делать. Опуститесь на землю рабы божьи. А то летаете в облаках. Привыкли при Викторе Андреевиче говорить и делать что хочите, счас уже донецкие у власти - это вам не хухры-мухры

***

 - Слушай дружище - не будь умником. Ты когда носишь погоны - много против начальства выступаешь.

Не знаю правда или нет, но ходил такой толи анекдот то ли правда. Когда на сьезде партии Хрущев стал развенчивать культ Сталина, из зала пришла записка с вопросом "А вы где тогда были, почему молчали". Хрущев спросил в зал кто писал. Крнечно никто не поднялся. Тогда Хрущев ответил "Я тогда был там, где вы сейчас". 

 - Никто никуда в никакой суд не подаст - все хотят работать без приклчений . Надо быть самоубийцей, чтобы при погонах -судится. ДОЛЖЕН БЫТЬ НЕЗАВИСИМЫЙ ПРОФСОЮЗ. Вот кто его создаст и главное где найти ПОРЯДОЧНОГО руководителя?

16.12.10

 

 

 

Бюлетень "Права Людини", 2010, №34

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори