пошук  
Публікації › Бюлетень "Права Людини"200125
№25
2001

Бюлетень "Права Людини"

Політика і права людини

19.12.2001

Заява Харківської правозахисної групи з приводу терактів в Америці

   

Ми глибоко вражені безпрецедентним злочином проти людяності, який скоєний терористами в США і спрямований саме проти мирного населення. З часів Другої світової війни західний світ не бачив такого брутального порушення загальнолюдських норм моралі. Харківська правозахисна група висловлює щире співчуття сім’ям загиблих і постраждалих від цього страшного теракту. Ми переконані, що ця біда і випробування ще більше згуртують націю, і американський народ вийде з цієї трагічної ситуації ще твердішим у відстоюванні свободи і демократії. Боротьба з міжнародним тероризмом як із злом, що кидає виклик цивілізації — це перше спільне завдання країн на цьому шляху.

Однак нас непокоїть, що через мас-медіа почала поширюватись справжня антиісламська істерія. Деякі російські і вітчизняні політологи відверто ототожнюють іслам з терором, що може призвести до зростання антиісламських настроїв у суспільстві, до міжрелігійної та міжетнічної ворожнечі. Іслам — велика світова релігія, яка протягом історії неодноразово надавала світові приклади віротерпимості і толерантності. Вона подарувала усім нам великих вчених і філософів-гуманістів. А терористичні режими і угрупування зовсім не є прерогативою ісламських країн. Досить згадати, що комунізм і нацизм виросли в християнській цивілізації, згадати про діяльність ІРА, красних кхмерів, етнічні чистки в Хорватії і Боснії тощо.

Поширювання антиісламських настроїв є небезпечним для нашої країни насамперед тому, що маємо місця компактного проживання мусульман, наприклад, кримських татар, які є переконаними і свідомими громадянами України.

Нас непокоїть також, що під приводом боротьби з тероризмом світова спільнота піде на необґрунтоване обмеження демократичних інститутів. Це особливо стосується молодих демократій Центральної та Східної Європи, де посилення силових структур може призвести до надмірного контролю і тиску держави на громадянське суспільство, яке ще не може адекватно цьому протистояти.

Ми наголошуємо, що суто силовими заходами тероризм подолати не можна. З ним необхідно боротися на ідеологічному і, ширше, світоглядному рівні. Трагедія в США мусить навчити усіх толерантності, бо тільки на цьому шляху можна об’єднати усі здорові сили планети включно з мусульманами.

Співробітники і члени Харківської правозахисної групи
15 вересня 2001 р.

Політика і права людини

19.12.2001 | Роман Романов, г.Севастополь

Протесты против восстановления памятника Сталину

   

25 сентября открывается сессия Севастопольского городского совета, на которой должен быть рассмотрен вопрос о восстановлении в городе памятника Сталину. По инициативе коммунистических и ветеранских организаций города собрано 7,5 тысяч подписей в поддержку памятника Сталину. Основной аргумент инициативной группы — "Сталин восстановил город". В местных СМИ сейчас развернута информационная кампания, из материалов которой можно сделать выводы о положительной роли Сталина в судьбе Севастополя и Советского Союза.

Комиссия городского Совета по вопросам культуры, науки, спорта, религии и делам молодежи рекомендовала внести этот вопрос в повестку дня сессии горсовета.

Севастопольская правозащитная группа планирует провести пикет в день заседания сессии, протестуя против внесения в повестку дня сессии городского Совета этого вопроса.

Просим коллег из других регионов Украины присоединиться к нам и направить письма протеста по следующим адресам:

Председателю Севастопольского городского Совета господину Василию Пархоменко
ул. Ленина 3
г.Севастополь
99011
Украина
Факс: (380 — 692) 540 353

Председателю Севастопольской городской государственной администрации господину Леониду Жунько
ул.Ленина 2
г.Севастополь
99011
Украина
Факс: (380 — 692) 544 961
Копию писем просим направить в Севастопольскую правозащитную группу : а/я 180, г. Севастополь, 99038; e-mail: right@ukrcom.sebastopol.ua ,
тел./факс (0692) 460 175

Політика і права людини

19.12.2001

Заява Харківської правозахисної групи

   

До Севастопольської міської Ради народних депутатів

Панове депутати!

Наша громадська організація розцінює сам факт розгляду питання про відновлення пам’ятника Сталіну у будь-якому куточку на території України, як блюзнірство.

Той, хто ставить таке питання на засіданні міської Ради, ті, хто збирав підписи серед населення міста, в найбрутальніший спосіб плюндрують пам’ять мільйонів й мільйонів загиблих від злочинної політики Сталіна, який був справжнім катом українського народу (один тільки штучний голодомор забрав життя 8 мільйонів мешканців України). Отож Сталін — це один з найодіозніших злочинців проти людства, яких знала світова історія. І той, хто відновляє пам’ятник цьому недолюдку, не тільки свідомо йде на міжнародний скандал, але й провокує міжнаціональні і міжетнічні заворушення в Криму.

Хіба не знають панове депутати-комуністи, які збираються зробити це знущання — інакше відновлення пам’ятника Сталіну не назвеш — які наслідки потягнуть їх дії в регіоні компактного мешкання кримських татар, які були виселені з рідної землі і в більшості фізично знищені за безпосередньою вказівкою Каннібалісімуса?

Кримські татари, греки, болгари та інші депортовані народи ніколи не вибачать цього святотатства. Будь-який громадянин України, яких би політичних переконань він не був, зобов’язаний пам’ятати про те, що саме Україна більш за все постраждала від сталінського терору, і той, хто хоче відновити пам’ятник Сталіну, не має права не тільки бути представником української влади будь-якого рівня, але й просто її громадянином.

Сподіваємося, що серед депутатів міської Ради м. Севастополя знайдуться розумні й досвідчені люди, які в змозі оцінити рівень можливого міжнародного скандалу і небезпеку дій, на які їх свідомо, як ми переконані, штовхають антидержавні сили.

Від редакції "ПЛ": Як нам відомо, з аналогічними зверненнями звернулися до Севастопольської міської Ради Харківський обласний союз солдатських матерів та інші громадські організації м. Харкова.

Політика і права людини

19.12.2001 | Олексій Свєтіков, м.Сєвєродонецьк

Президентські вибори в Белорусі

   

Успішний політичний промоушн повинен мати відповідну стратегію. Але промоушн авторитаризму може мати тільки одну стратегію — системну брехню. Зразок реалізації такої стратегії з’явився в Інтернет-просторі України.

Цього тижня у моій e-mail скриньці з’явився лист невідомого мені пана Олександра з анонсом: "Уважаемые господа! Предлагаю вашему вниманию взгляд очевидца на события в Беларуси — информация из первых рук в статье http://users.i.com.ua/~pruzany/Policy/04_09_2001_impression.htm"

Маючи після тритижневої поїздки до Вітебська значний інтерес до цієї теми, я скористався адресою, що анонсувалася. Зміст того, що я там прочитав, здався мені дуже знайомим. А потім я здогадався, що саме здалося знайомим. Білоруські державні (чесні — за термінологією О.Лукашенко) ЗМІ усе літо писали саме такі речи.

То ж то, що пишеться у "ПРУЖАНЦЯХ", повністю відповідає стратегії передвиборчої агітації лукашенківської команди. Головні тези цієї агітації такі: в Білорусі найкращий з країн СНД економічний стан, Білорусь знаходиться на економічному підйомі, зростають ВВП, зарплата, зібрано рекордний врожай тощо; рівень життя білорусів постійно зростає; О. Лукашенко — успішний і відповідальний політик, self made man, як називає його автор "ПРУЖАНЦІВ", батько нації тощо; опозиція — це американські та західноєвропейські найманці, а лукашеністи — патріоти, що не дають імперіалістам зруйнувати країну.

Тобто є кілька дуже простих ідей, які зможе зрозуміти навіть неписьменний селянин, що спився десь у біловіжській глухомані. Звичайно ж, ці ідеї є суто конфронтаційними, що по суті закликають населення згуртуватися для захисту держави проти втручання зовнішніх сил та їх внутрішніх найманців. Заклик прийняти участь у бійці завжди мав належний відгук у серці люмпена. В дійсності все перераховане вище — здебільшого просто брехня. Причому брехня в гебельсовському стилі, коли наполеглива пропаганда стверджує речі, прямо протилежні тим, що пересічний громадянин спостерігає щоденно. Це одна з основ авторитаризму: соціально-психологічні установки повинні формуватися не як результат індивідуального досвіду, а як відгук на вимогу авторитарної системи.

В дійсності стан економіки Білорусі зовсім не є найкращим і знаходиться десь на рівні України (може, тільки трохи вище), і значно поступається стану російської економіки. Це не враховуючи зовсім благополучних у цьому плані прибалтів. Але якщо вже порівнювати Білорусь з Україною, то треба враховувати, що економіка першої сьогодні має стан української економіки зразка 1993-1994 років. Більшість підприємств дійсно працюють, але за невеликими виключеннями — збитково, на складах величезна кількість нереалізованої продукції. Торгівля більшою частиною державна і не конкурентноздатна, з дуже низькою якістю товарів. Сільське господарство виключно колгоспне, і майже усе — збиткове. Щоб якось підтримати його, у вересні планується масовий вивіз молоді на примусові сільгоспроботи. А на жнива частина палива для колгоспів було добровільно-примусово вилучено у нафтотрейдерів. Безкоштовно.

Фактично в Білорусі законсервовано стан економіки, який у нас був у 1994 році. А це дуже дорога справа, кошти для цього потрібні величезні. Звичайно, при збитковій в цілому виробничій сфері ці кошти можуть бути лише зовнішні. І вони знайшлися — за рахунок зіткнення тут геополітичних інтересів Заходу і Росії. О.Лукашенко зміг з великим успіхом скористуватися російським шовінізмом та слабістю режиму Б.Єльцина для вирішення власних економічних питань республіки. Легальні і нелегальні транзити (сумнозвісний приклад — завдяки митному союзу імпорт потрапляв на митну територію Росії через Білорусь без сплати акцизів в Росії, але зі сплатою митних зборів… в Білорусі. Російський бюджет втрачав, а білоруський — отримував великі кошти. Аналогічно — російський експорт, що йшов поза російські митниці. У тому числі реекспорт російських енергоносіїв, що поставляється в Білорусь за цінами, значно нижчими, ніж світові. Особливо добре це вдавалося при ліберальній політиці Б.Єльцина, значно гірше йдуть у Лукашенко справи при більш проросійському режимі В.Путіна.

Як не дивно, суттєво фінансує білоруську економіку, що знаходиться в стані стагнації, Захід: безповоротна допомога неурядовим колам нашого північного сусіда багаторазово перевершує аналогічну допомогу українській громадськості. Серед білоруських журналістів циркулює оцінка такого своєрідного інвестування Заходом Білорусі — 1,4 млрд. доларів.

Але попри все, кошти, що пішли на консервацію економічного стана, не привели до створення чогось нового, і навіть нічого не змінили. В економіці Білорусі ще 1994 рік — в промисловості і аграрному секторі країни не пройшли суттєві структурні зміни, проблеми поступово накопичуються, а закордонні кошти, що використовуються зараз на штучне годування великих, але вкрай неефективних заводів, можуть раптово скінчитися. І тоді буде колапс. Значно гірший, ніж в Україні 1995 року. Бо ресурси Білорусі вичерпані, і внутрішніх виробників прибутку майже немає.

Таким чином, економічного зростання в республіці сьогодні немає, це міф. Тут відсутні навіть підстави чекання такого росту. Навпаки, республіканські органи статистики повідомляють про суттєве зниження в цьому році об’ємів виробництва в натуральних показниках. До речи, і врожай в Білорусі зібрали лише трохи більшім, ніж той рік. На відміну від України і Росії. Що ж до зростання ВВП, то такі показники в умовах авторитарної фінансової системи держави робляться достатньо легко. І нічого не значать в дійсності.

Реальне економічне зростання спостерігається сьогодні в Україні і Росії і, на жаль, його немає в Білорусі.

Найбільш спекулятивним моментом в ідеології лукашеністів є теза про високий і зростаючий рівень життя білорусів. Але вже в перший день свого перебування в Вітебську я ненавмисно (в черзі в магазині) почув розмову двох похилого віку жінок. Одна з них сміялася: "Через недостачу коштів їм одну бульбу, а усе товста". Проте і бульба (картопля) в Вітебську значно дорожче, ніж в Україні (400 білоруських карбованців за кілограм при курсі гривні в серпні 270 рублів за гривню). Майже усі продукти харчування (крім молока та творога) дорожче чи значно дорожче, ніж в Україні. Особливо це стосується м’ясопродуктів та риби. Тверда ковбаса коштує в перерахунку на гривні 30-40 грн. за кг., варені ковбаси — 20-30 грн. При цьому якість білоруських товарів (особливо сиру, ковбаси, хліба, цигарок, горілки, коров’ячого масла) дуже низька. Сумлінні продавці державних магазинів Вітебська попереджують покупців — сир (ковбаса) вітчизняні. І радять йти в малочисельні приватні магазини, де ширше асортимент і є продукти з Росії (переважно виробництва підприємств Смоленської області).

Але особисто мене вразили магазини промислових товарів. На видному місті в кожному відділі Вітебського ЦУМу висять так звані асортиментні мінімуми — найменування товарів, які мають бути у продажі. Мінімум повинен виконуватись під загрозою відповідальності. Але відповідність асортименту вимогам не замінює можливість вибору товару. Роздивляючись стелажі, що від стелі до полу завішені, як у старі недобрі часи, наприклад, однаковими сорочками, розумієш, що буває, коли економіка є неринковою за суттю. Мій візит у ЦУМ мав на меті підібрати шкарпетки під колір костюму. Мені чемно пояснили, що сіренькі шкарпетки є тільки 25 розміру, а потрібного мені 27 — тільки чорні. До того ж ціни на промислові товари тут також значно виші, ніж в Україні. Наприклад, ті ж шкарпетки не дешевші 3,5 грн. Дивним в Білорусі є те, що тут не проста і знайома нам інфляція, коли знецінюється національна валюта. Інфляція, і значна, тут є, але водночас спостерігається ще одна тенденція — зростання цін на товари у доларовому еквіваленті. Вважаю, що це один з наслідків білоруського варіанту монетарної політики — може таким чином Лукашенко намагається підняти середню зарплату до 100 доларів.

А ось комунальні послуги в Білорусі, у порівнянні з Україною, дуже низькі, дешевше тут міський транспорт (60 крб. чи 22 українські копійки), суттєво дорожче міжміський транспорт.

Що стосується заробітної плати, то сьогодні її середній рівень становить близько 120 тис. крб. у виробництві та 90 тис. крб. у бюджетній сфері. Тобто 450 та 330 грн. відповідно. Це дещо вище, ніж у нас, але з урахуванням рівня цін, зарплата забезпечує той же рівень життя, що і в Україні. Але якість життя у нас вища, бо якість товарів та послуг — набагато краща. Що ж до пенсій, то моя вітебська знайома отримує 40 тис. крб. (148 грн.), і каже, що ледь животіє.

Взагалі рівень життя — річ порівняльна. Для сьогоднішньої Білорусі особливо важливо те, що рівень життя тут швидко знижується, тоді як в Україні — зростає. Ще рік тому білоруси жили суттєво краще, ніж українці, а у 1995 році взагалі середня зарплата в республіці складала 100 дол. на місяць, у нас у той час була 20. Тому невдоволення соціальними умовами життя тут в республіці достатньо велике. І намагання мінської пропаганди переконати населення, що насправді живеться йому добре — не дуже ефективні.

Більш результативні залякування тим, що буде ще гірше, якщо знову не оберуть О.Лукашенко. Саме для цього і треба уявлення, що Лукашенко — успішний президент, який вміло керує економікою, захищає країну від зловмисників з Заходу та не дає її розкрасти олігархам. І якщо до влади прийде людина типу Гончарика — чекай руїну та злиденність. Насправді ж О.Лукашенко, як і усякий керівник авторитарного типу — людина не дуже високого розуму, культури та освіти. Достатньо послухати, що і як каже президент Білорусі — блазень і тільки. Зрозуміло, чому в Білорусі "забута диктатура", бо такі вади, як брак достатнього рівня розуму, культури і освіти, приводить до формування комплексу неповноцінності, що невблаганно веде до хамства та самодурства. Нічого доброго така людина зробити для країни не може — не той час. Що ж стосується опозиції, то це тема окремої і дуже важкої розмови.

Поки ж треба задатися питанням — з якою метою лукашенківська пропаганда вийшла на інформаційний простір іншої держави? Хоча б і через інтернаціональний Інтернет? Чи не є це спробою оправдати ті чисельні порушення загальновизнаних норм виборчого права, що мали місце під час кампанії обрання президента республіки Білорусь цього року?

***

10 вересня у 4.15 ночі голова ЦВК Білорусі Лідія Єрмошина в прямому телеефірі оголосила попередні результати голосування після підрахунку даних, отриманих з 100% виборчих дільниць. За попередніми даними ЦВК Олександр Лукашенко набрав 75,6% голосів, Володимир Гончарик — 15,4%, Сергій Гайдукевич — 2,5%.

О пів на дев’яту нарешті з’явилася й інформація про підсумки паралельного підрахунку голосів, що проводила Громадська ініціатива "Незалежне спостереження". За даними, що навів голова Клубу виборців Білорусі Мєчеслав Гриб, різниця між попередніми даними ЦВК Білорусі та даними ППГ складає 10%, що мало б підтвердили перемогу Олександра Лукашенко у першому турі.

Але пізніше офіційний сайт ГІ "Незалежне спостереження" спростував цю інформацію. В заяві, що була розповсюджена через Інтернет-сайт, стверджується, що через перепони, що чинилися спостерігачам, данні ППГ не можуть підтвердити чи спростувати результати виборів, що були об’явлені ЦВК. Не визнало результатів виборів і ОБСЄ.

Як наслідок, Лукашенко тепер має кусати дулю. А інші постсовкові диктатори може зрозуміють, що не технології спостереження погрожують їх владі, а зовсім інші процеси. Незалежне ж спостереження лише гарантує народу його право на зміни шляхом демократичних виборів — якщо сам народ буде достатньо до цього готовий.

На жаль, в Білорусі, на відміну від України 1999 року (коли ППГ із великим успіхом був проведений Комітетом виборців України), проходив в умовах безпрецедентного тиску влади саме на систему спостереження. Особливо важким у цьому плані був день голосування 9 вересня, і початок 9 вересня.

Напередодні, 8 вересня, ЦВК Білорусі прийняло рішення про відміну акредитації спостерігачів, що були направлені правозахисним центром "Вясна". Рішення стосувалося близько двох тисяч осіб і було прийнято ЦВК у зв’язку з зверненням 4 громадян із скаргою, що до спостерігачів від "Вясни" вони були записані без їхньої згоди, і що вони не є членами "Вясни". Враховуючи, що після акредитації величезна кількість спостерігачів піддавалася грубому тиску, а дехто за участь у незалежному спостережені навіть лишився роботи, знайти цих 4-х громадян було не важко.

Дев’ятого вересня така ж доля чекала спостерігачів від фонду ім. Л. Сапеги. На думку, що 9 вересня висловив голова Білоруської Соціал-Демократичної партії (Народна Громада) Микола Статкевич, оптимістичні надії незалежних спостерігачів не виправдалися, дуже багато ділянок виявилися без спостерігачів. У цьому, за словами Статкевича, винна влада, що заборонила допускати на вибори спостерігачів від ОО "Вясна" і Фонду Лева Сапега.

Напроти, перший секретар ЦК БПСМ Юрій Соловйов був задоволений тим, як проведені вибори. В розмові із кореспондентом "Білоруської ділової газети" він сказав: "Говорите, спостерігачів не допускали до ділянок? Нічого про це не чув. На виборах було 7000 спостерігачів від БПСМ. Могли і більше, але пішли назустріч ЦВК".

Особливо важким видався день для координаторів програми незалежного спостереження, кілька з них були затримані, проти них порушені кримінальні та адміністративні справи. Так, цілий день перебував в КДБ координатор спостереження по Гроднінській області Сергій Мальчик, його було випущено лише біля шостої години, і можливо лише завдяки втручанню депутата російської Державної Думи Вадима Бондаря.

Свої дії співробітники спецслужб мотивують тим, що проводять розслідування кримінальної справи по факту появи листівок із закликом до насильницької зміни існуючого ладу. Листівки підписані міфічною організацією "Беларускає визвольнає війська", до якого ні активісти передвиборного штабу Володимира Гончарика, ні спостерігачі не мають ніякого відношення. Напередодні дня голосувань Гончарик навіть заявив, що з’явлення цих листівок — провокація. Проте, як і передбачалося, вони стали приводом для репресій проти активістів передвиборчого штабу єдиного кандидата від опозиції та спостерігачів.

"Водночас із затримками активістів спецслужби проводять обшуки в офісах демократичних організацій і політичних партій" — говориться в розповсюдженому 9 вересня повідомленні прес-центру Володимира Гончарика.

На час звільнення Мальчика затриманими лишалися ще координатори спостереження Світлана Нех та Вадим Саранчуков. Затримувалися також мінські координатори.

З вечора 8 вересня в Білорусі почалися "проблеми" з Інтернетом: перестала приходити пошта на деякі поштові адреси в домені .by. З цієї причини у Бєларусі була не видна більшість сайтів і не приходила пошта багатьом білоруським адресатам. Не йшла пошта і на деякі адреси за межі країни. Атака на білоруські інтернет-сайти продовжувалося увесь день дев’ятого вересня: приблизно в 13.00 за мінським часом білоруський провайдер-монополіст "Белтелеком" перекрив доступ білоруських користувачів до суспільно-політичних сайтів, що висвітлювали в прямому ефірі хід президентських виборів у Білорусії. До заблокованих раніше сайтів "Хартії-97", радіо "Свабода", газет "Наша воля", "Білоруської ділової газети" і "Білоруської газети" у 16-30 додався сайт громадської ініціативи "Незалежне спостереження", що надавав інформацію про масштабні порушення виборчого законодавства, а також сайти інформаційного агентства Белапан, радіо "Рація" і Володимира Гончарика.

Вечором, перед початком підрахунку голосів, почалися відключення телефонів у штабах по проведенню спостережень: у Вітебську близько 7-ї години вечора відключилися всі телефони обласного штабу незалежного спостереження і передвиборного штабу Володимира Гончарика. У такий спосіб практично була блокована передача інформації про виявлені порушення виборчого законодавства. У Гродно телефони було виключено не тільки у штабах, але й в особистих квартирах членів штабу й спостерігачів.

Близько 20.00 у редакції газети "Рабочий", де розташована прес-служба "Незалежного спостереження", були відключені обидві телефонні лінії. Розрахунок був дуже простий. Найбільш активна робота прес-центра повинна була початися саме після 20.00, коли виборчі комісії приступили до підрахунку голосів. На 10-у годину ранку ще не було зв’язку з координатором спостереження по Гомельській області, через відсутність зв’язку незалежне спостереження не може дати остаточні дані про результати виборів.

Такого тиску на спостерегачів у Європі мабуть ще не було.

Але доля виборів вирішується не спостерігачами, а виборцями. І в Білорусі вибори програли не спостерігачі, а опозиція. Непрофесійність, неорганізованість та пасивність були характерні для усієї кампанії, і особливо наглядними були події саме цієї ночі.

Біля дев’ятої вечора у Мінську водночас відбувалося кілька речей.

ЦВК рахувало голоси, на 23-00 тут було оброблено 25 % даних. Але у штабі ЛДПБ результат на цей час уже знали, тому спокійно відмічали завершення кампанії. Як повідомляє кореспондент БДГ, тут були наповнені келихи гарного 10-літнього віскі. Заступник голови партії Олег Маркевич підвів підсумки: "Будемо реалістами, — сказав він — перемогти було дуже складно. Проте, на наступних виборах нам не треба буде розкручувати нашого кандидата знову. Ми працюємо на наступні вибори. У 22.30 Гайдукевич планував їхати у ЦВК, але узнавши результат, не поїхав.

Спокій і впевненість були й у штабі Лукашенко, тут були переконані в перемозі.

А опозиція тим часом проводила на площі Жовтневій мітинг протесту проти фальсифікації результатів. Володимир Гончарик прибув сюди у 21-30, кількість людей, що тут зібралося, складала 3-5 тисяч чоловік.

У сторону площі виїхало шість вантажівок з озброєними омоновцями, ще біля двох рот ОМОНа знаходилися біля Володарьскої в’язниці Мінська. Бійці, озброєні щитами й кийками, сиділи у 6-ти автобусах "ЛАЗ", у 3-х вантажних критих автомобілях і одному автобусі "Ікарус".

Не зважаючи на заклик одного з лідерів опозиції лишатися тут до ранку, до 23.00 на Жовтневій площі лишилося не більше півтори тисячі громадян. В основному молоді, членів руху "Зубр". Звучали гасла "Живе Бєларусь!", "Незалежнасць!", "Геть Луку!". Міліція знаходилась у стороні і в події ніяк не втручалась.

Народ поступово розходився. В 2-40 на площі перед Палацом профспілок лишилося чоловік 200, та й ті мали намір найближчим часом розійтися. Гончарик знаходився на 2-му поверсі Федерації профспілок Білорусі і чекав результатів паралельного підрахунку голосів. На підставі цих даних Гончарик мав намір зробити заяву під час прес-конференції, яку назначив на десяту ранку. Павло Северінець, лідер "Молодого фронту", був розчарований відсутністю масовості акції біля Палацу Профспілок.

Що ж стосується 4-х колон, що повинні підійти в Мінськ з 4 міст Бєларусі, то вони можуть стати хіба що картинкою для ЗМІ, але реально навряд чи що-небудь вирішать. Атмосфера провалу стала зовсім відчутною.

У фойє Будинку Профспілок знаходився відомий білоруський поет Володимир Некляєв, що мешкає за кордоном, однак приїхав підтримати опозицію на виборах. Він розчарований тим, що керівник штабу Володимира Гончарика Валентина Полевикова відсутня там, де зібралися люди. На його думку, подібна ситуація була і в часи Семена Шарецького, коли стара номенклатура закликала до мітингів і маршів, однак сама брати участь у них відмовлялася.

В 5-й годині ранку активісти "Зубру" і "Молодого фронту" забралися на дах Палацу профспілок і встановили там "бел-чирвона-белий" прапор. За цією операцією на даху спостерігав кореспондент "БДГ". Але прапор майорів над Палацом профспілок ледве більш 5 хвилин. До Палацу рушила міліція, у рядах "зубрят" піднялася паніка. Прапор довелося зняти. Самі "зубри" кажуть, правда, що прапор зняли якісь провокатори, поки вони готувались до двобою.

Скоріш за усе, це і було кінцем цієї бездарної виборчої компанії.

Свобода совісті

19.12.2001

В Днепропетровске не регистрируют религиозную общину прогрессивного иудаизма

   

Когда мы слышим о том, что в Украине существует свобода вероисповедания и таким образом реализовываются права человека, то у нас появляются веские основания в этом сомневаться. В начале февраля текущего года группа евреев — жителей Днепропетровска, подготовив все необходимые документы, обратилась в Днепропетровскую областную государственную администрацию, с просьбой зарегистрировать в установленном порядке Днепропетровскую религиозную общину прогрессивного иудаизма. В течение всего периода времени, начиная с момента подачи документов на регистрацию, члены нашей общины подверглись различным формам давления, имеющим своей целью воспрепятствовать самой процедуре регистрации или ее максимально возможной пролонгации.

Председатель нашей общины Володарский Б.Л., которому мы поручали исполнение необходимых действий по процедуре регистрации, подвергся жесткому давлению со сторон гражданина США, раввина религиозной общины Хабад Шмуэля Каминецкого, членов религиозной общины Хабаду: Александра Фридкиса, Семена Сокола, Михаила Каршенбаума и многих других, которые при личных встречах и в телефонных беседах просили и требовали немедленно прервать процедуру регистрации. Неизвестные лица по телефону угрожали Володарскому Б.Л. и членам его семьи. Начиная с апреля текущего года, без всяких на то оснований, Володарский Б.Л. преследуется сотрудниками Отдела по борьбе с организованной преступностью ГУВД г. Днепропетровска. Впоследствии сотрудники Отдела паспортной и миграционной работы ГУВД г. Днепропетровска без объяснения причин изъяли у него паспорт, который не возвращен и по сей день. В ночь с 29 на 30 апреля 2001 года был произведен предумышленный поджог частного дома, где он проживает. А в 10 часов утра 30 апреля неизвестный предупредил в телефонной беседе Володарского Б.Л., что если деятельность общины не прекратится, то в противном случае дом будет сожжен полностью.

28 апреля 2001 года главой Днепропетровской областной государственной администрации господином Швецом Н.А. было подписано распоряжение о регистрации в г. Днепропетровске религиозной общины прогрессивного иудаизма. Об этом нас уведомили сотрудники отдела религии 4 мая сего года.

При этом нам сообщили регистрационный номер (176 — р) и пообещали, что 7 мая во второй половине дня после исполнения технических процедур в мандатном отделе и непосредственно в отделе религии, нам будут выданы все регистрационные документы.

7.05.2001 около 12 часов мы осведомились у сотрудника отдела религии о готовности документов, и, получив утвердительный ответ, группа членов общины в сопровождении фотокорреспондента прибыли в 14 часов для их получения. Однако этого не произошло. Сотрудники отдела религии Погребняк Н.Ф. и Северин А.И. не только отказались выдать документы, но и не смогли аргументировано объяснить причину произошедшего. При этом они просили проявить понимание сложившейся ситуации, объясняя это тем, что начальник отдела религии Забегайло О.Г. в данный момент находится в отпуске, а без его присутствия процедура выдачи регистрационных документов не может быть совершена. Более месяца прошло с того момента, когда начальник отдела религии Забегайло О.Г. вернулся из отпуска, но вышеописанная ситуация до сих пор никоим образом не была объяснена ни им, ни кем-либо из его сотрудников.

На наше обращение к главе Днепропетровской областной государственной администрации господину Швецу Н.А., которое мы направили ему 22 мая текущего года, ответа нет до сих пор. Сотрудники отдела религии избегают встреч с нами. Наше обращение в Госкомитет Украины по делам религии осталось также безответным и самое главное — безрезультатным. Мы находимся в весьма странной ситуации, и можем только догадываться о реальных причинах происходящего. Но, в любом случае, мы рассматриваем происходящее как чиновничий произвол, попирающий наше право на свободу совести и наши гражданские права вопреки действующей Конституции и Законам Украины.

По поручению общего собрания членов нашей общины, мы обращаемся к Вам с просьбой о помощи в разрешении сложившейся ситуации, чтобы мы получили возможность иметь законные основания войти в состав общественных еврейских организаций местного, всеукраинского и международного уровней, что принесет значительную пользу нашему городу.

Обращение подписано 8 гражданами

Доступ до інформації

19.12.2001 | Олег Туменко, м. Кіровоград

Найшкідливіше для роботи — звітність про неї

   

І це не нонсенс, а соціальний закон. Такий же об’єк-тивний, як і інші. Адже звітність змушує працювати саме на неї, а не на кінцевий результат. Тобто спричиняє формальний підхід. І не тому, що окремі особи чи групи недостатньо свідомі, а як закономірність.

Достатньо згадати "потьомкінські села". Або приписки у радянський час та нескінченну боротьбу з ними за адміністративно-командної системи, коли навіть була відповідна стаття у Кримінальному кодексі. На жаль, вони не зовсім відійшли в минуле.

Викривленню звітністю цілей, мети та змісту діяльності немає меж. Зусилля заради звітності неминуче призводять до руйнації праці як такої, уражаючи й інформаційну складову. Звітність почасти є визначальною інформацією при прийнятті рішень. Як наслідок, втілені в життя, вони виявляються деструктивними.

Крім того, звітність має здатність до саморозростання, подібно раковій пухлині: все більше місця займає звітність, все менше — власне робота. Тільки один приклад. У 1989 році автор, працюючи слідчим, при відправленні до суду кримінальної справи на 300 епізодів посадових розкрадань заповнив десять аркушів облікових карток. А в 1998 році, по справі на 90 епізодів йому довелося заповнювати вже сто аркушів.

Але, мабуть, найголовніше те, що звітність розхитує моральні принципи. Кому з менеджерів не доводилося включати у звіт як виконану майже закінчену — останній гвіздок залишився — роботу? І кому не знайома непоборна здатність цих "гвіздків" до накопичення? І це ж — чи не найневинніший варіант дії "звітного вірусу".

Та чи можна загнуздати це чудовисько, нейтралізувати його негативну дію? Такі засоби є.

Звітності немає, є дезінформація. Це положення обґрунтовувалося попереду. Очевидно й те, що без звітності обійтися неможливо. Проте є засоби пом’якшити її негативний вплив.

1. При прийнятті рішень не варто обмежуватися даними самозвітів.

2. Аналізувати звіт потрібно за даними споживача продукції. Оцінювати виробництво цегли, наприклад, — за даними будівельників, а роботу останніх — за інформацією про прийняття зведених будинків. Контролюючих же відомств — тільки за даними буцегарні.

3. Вся звітність повинна бути прозорою та загальнодоступною. Екземпляри звітів повинні відразу надходити і в публічні бібліотеки.

4. Ніяка звітність за об’єктивністю та повнотою інформації ніколи не замінить простого огляду в натурі — цеху, поля, ферми, робочого місця та продуктів праці рядового працівника. Якщо, звичайно, їх попередньо не готувати. Звідси фундаментальна, принципова роль незалежних ЗМІ як відокремленого від звітності джерела інформації. Вони повинні, перш за все, об’єктивно та всебічно доносити до громадян те, що бачили журналісти — реальну, фізичну картину подій та процесів у всій її повноті.

5. Винятки з положення про відкритість можуть визначатися тільки "Законом про державну звітність", який варто прийняти. Законодавча регламентація звітності дозволить підвищити рівень її об’єктивності та локалізувати її негативні аспекти.

6. Пропонується також відновити кримінальну відповідальність за перекручування державної звітності, поширивши її й на соціальні параметри.

Екологічні права

19.12.2001

Фiнансово-економiчнi питання природоохоронної дiяльностi в Україні з точки зору громадськостi

   

Узагальнення фактiв, оцiнок, пропозицiй, висловлених у анкетах учасникiв Першої конференцiї екологiчної громадськостi України (Київ, 15-16 грудня 2000 р.)

Опрацював матерiали анкет та прокоментував — Сергiй Федоринчик

1. КОНСТАТАЦIЯ МIЗЕРНОСТI ФIНАНСУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДIВ

За словами учасників ситуація з фінансуванням природоохоронної дiяльностi в Українi загалом виглядає явно недостатньою:

"Из-за финансовых трудностей с каждым годом уменьшается сеть специальных наблюдений за средами. Например, гидрометслужба сократила количество точек наблюдения и периодичность наблюдений в Севастопольских бухтах." (Красицька Тамара Дмитрiвна, член президiї Севастопольсько мiської органiзацiї Українського товариства охорони природи ( далі — УТОП );

"Вiдсутнiсть державного фiнансування природоохоронних заходiв на пiдприємствах державного пiдпо-рядкування (посадка лiсокультур, проведення рубок, догляду в лiсах)." (Муржак Анастасiя Петрiвна, Путильська районна органiзацiя УТОП Чернiвецької областi);

"У Самборi немає очисних споруд, хоча на рiзних рiвнях порушується це питання. Все впирається в кошти." (Остапець Михайло Григорович, депутат Самборської мiської Ради, Самборська мiськрайонна органiзацiя УТОП Львiвської областi);

"Фiнансування важливих природоохоронних заходiв, особливо будiвництво очисних споруд, виконання необхiдного комплексу протиерозiйних заходiв, впровадження новiтнiх технологiй екологiчно безпечного виробництва та iн. здiйснюється незадовiльно, по залишковому принципу. Найпершим важливим питанням, яке слiд загострити перед державними органами й посадовими особами — це питання належного фiнансування екологiчних програм, особливо на регiональному рiвнi" (Литвиненко Юрiй Анатолiйович, заступник Голови Президiї Вiнницької обласної Ради УТОП);

"На видання найскромнiшого "Зеленого свiту", "Рiдної природи" чи "Ойкумени" серед 8000 перiодичних видань немає мiсця. Точнiше — коштiв. Екологiчна комiсiя Верховної Ради (Юрiй Самойленко) цю ганьбу витримують з олiмпiйським спокоєм." (Яценко Микола Павлович, журналiст, Канiвська мiськрайонна органiзацiя УТОП, Черкаська область)

Пiдсумувати це можна такою думкою: "Очевидна декларативнiсть окремих екологiчних програм, не пiдкрiплених фiнансовими ресурсами." (Халаїм Петро Зотович, Львiвська обласна Рада УТОП)

2. СКIЛЬКИ САМЕ ТРЕБА ВИТРАЧАТИ?

На iнтуїтивному рiвнi учасники Конференцiї добре розумiють необхiднiсть суттєво бiльшої фiнансової пiдтримки природоохоронної дiяльностi:

"Нашої простої любовi до природи замало. Потрiбнi значнi матерiальнi кошти, належнi закони i неймовiрнi зусилля всього суспiльства, аби не переступити межу, за якою подальше iснування людини стане просто немислимим." (Зiнченко Любов Михайлiвна, громадська органiзацiя "Зелений свiт" (ЗС-К), м. Дубно Рiвненської областi).

"Для подолання екологiчних негативiв необхiднi зусилля державної влади на всiх рiвнях та широкої громадськостi, багато рокiв наполегливої спiльної працi i значнi кошти." (Нестеренко Микола Петрович, Заст. Голови Українського товариства охорони природи).

Але скiльки саме треба витрачати на фiнансування природоохоронних заходiв в державi? Якi суми слiд вважати достатнiми? На жаль, у бiльшостi анкет учасникiв конкретних цифр немає, за винятком двух:

"Валовый национальный доход на душу населения составляет $850. 32% населения находится за чертой бедности, общие затраты на охрану окружающей среды составляют менее 1% госбюджета на 2000 год. Для сравнения в Центральной Европе на это выделяют 2-3%, а в Западной — до 5%." (Попова Iрина, к.т.н., голова правлiння Харкiвської обласної громадської органiзацiї "Незалежне агентство екологiчної iнформацiї");

"Видiляти щонайменш 5% iз коштiв держбюджету на екологiчнi заходи." (Денщик Валерiй Анатолiйович, Луганська обласна екологiчна органiзацiя "Зелений Свiт" (ЗС-К).

На вiдсутнiсть балансу мiж коштами, якi збираються за використання природних ресурсiв та забруднення, та природоохоронними витратами, звертають увагу (хоча по-рiзному бачать змогу цей дисбаланс зменшити) представники УЕА "Зелений свiт" (ЗС-К):

"Потрiбне збiльшення частки фiнансових вiдраху-вань з Нацiонального бюджету до Державного Фонду охорони навколишнього природного середовища iз забезпеченням їх "прозорого" використання виключно на природоохороннi цiлi." (Степаненко Олександр Михайлович, Чорткiвський "ЗС", Тернопiльська область):

"Несоответствие средств, взимаемых за использование природных ресурсов и вредные выбросы с затратами на их утилизацию, возмещение ущерба природе и природоохранные мероприятия. Не менее 50% средств, получаемых за использование природных ресурсов и вредные выбросы, направлять на природоохранные мероприятия." (Плескач Алла Михайлiвна, Черкаська ОО "Зелений свiт")

"Грошi, що збираються за використання природних ресурсiв не використовуються на їх вiдновлення, а також на вирiшення екологiчних проблем. Платежi за забруднення середовища використовуються нерацiонально. Необхiдно кошти, що надходять за використання природних ресурсiв, використовувати ТIЛЬКИ на вiдновлення ресурсiв, на рекультивацiю порушених земель, на вирiшення екологiчних проблем та розвиток альтернативних джерел енергiї." (Багiн Олександр Сергiйович, Донецька обласна екологiчна органiзацiя "Зелений рух Донбасу" (ЗС-К))

У Державному бюджету України на 2001 рiк сума доходiв дорiвнює сумi видаткiв, тобто 41 млрд. 991 млн. гривень. Надходження за спецiальне використання природних ресурсiв та за забруднення складають 658 млн. грн., або 1.57% вiд бюджету. Якби всi вони були використанi саме на цiлi охорони природи, ситуацiя була б помiтно кращою, порівняно з показниками хоча б країн Центральної Європи. Але на цiлi охорони природи з них йде лише 369 млн. грн Тобто 44% "довкiльних" коштiв — 288 мiльйонiв гривень! — йдуть у "загальний казан"!

Реально забираються грошi вiд мiсцевих та регiональних природоохоронних заходiв. Також ст.37 Закону "Про державний бюджет України на 2001 рiк" дозволяє зараховувати до загальної частини обласних бюджетiв платежi за спецiальне використання природних ресурсiв мiсцевого значення. В результатi цього:

"В мiсцевих бюджетах немає цiльових коштiв на вирiшення локальних екологiчних проблем." (Приходько Вiктор Iванович, Буковинський еколого-духовний центр "Водограй", село Банилiв Пiдгiрний Сторожинецького району Чернiвецької областi).

"Фiнансування з обласного бюджету, бюджетiв рад базового рiвня практично не здiйснюється. Хоча i є хитра постанова Кабмiну № 732 вiд 09.07.97 — якщо Мiнфiн в проектi бюджету дасть вiдповiдну контрольну цифру, як i по iншим статтям видаткiв. Мiнфiн цiєї цифри не дає, тому i є першим порушенням природоохоронного законодавства." (Андросов Михайло Iванович, Сумське мiське громадське екологiчне об’єднання "Зелений свiт" (ЗС-К));

"Обласний екологiчний фонд не наповнюється в достатнiй мiрi." (Денщик Валерiй Анатолiйович, Луганська обласна екологiчна органiзацiя "Зелений Свiт" (ЗС-К))

Проте, яка б сума витрат в бюджетi не була, завжди стоятимуть три питання:

На що саме витрачати? — маємо невизначенiсть прiоритетiв;

Чи справдi саме на визначенi природоохороннi цiлi витрачено кошти? — поширенi явища використання коштiв не за призначенням та корупцiї;

Що реально одержано в результатi вiд цих витрат? — аналiзу ефективностi природоохоронних витрат немає.

3. НЕВИЗНАЧЕНIСТЬ ПРIОРИТЕТIВ ПРИРОДООХОРОННОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ

Шкоду довкiллю завдають бiльшiсть видiв промислової та iншої дiяльностi — отже, в запобiганнi цiй шкодi є великий вибiр. Чи дiйсно проблеми, якi назвали вище активiсти екоруху, є найпершочерговiшими, чи вони просто найбiльше кидаються в очi?

Дуже слушною, принципової важливостi слiд визнати думку Вадима Гончарука (органiзацiя "Iнтер-ЕКО", м. Вiнниця): "При недостатньому взагалi фiнансуваннi екологiчних заходiв особливо важливим вважаємо визначення прiоритетiв вкладання коштiв. Першочерговим має бути впровадження нових технологiй, а другорядним — "латання дірок".

На жаль, схваленi у 1998 роцi Верховною Радою "Основнi напрями державної полiтики України у галузi охорони довкiлля, використання природних ресурсiв та забезпечення екологiчної безпеки" визначеностi у прiоритетах не мають. В них передбачається аж 7 основних прiоритетiв та 14 завдань для їх здiйснення, ще й десятки галузевих прiоритетiв. Але якi з них є важливiшими i потребують першочергового фiнансування? — нiчого конкретного не сказано.

В захiдноєвропейських країнах для визначення прiоритетiв використовується поняття "екологiчних ризикiв". Оцiнюються негативнi наслiдки (наприклад середньостатистичний вплив на стан здоров’я та середню тривалiсть життя), пiдраховуються пов’язанi з цим суспiльнi збитки, а також витрати коштiв, необхiднi для запобiгання негативним явищам. На основi цих пiдрахункiв та наявних ресурсiв (якi всюди не безмежнi!) фiнансуються заходи, що принесуть найбiльшу вiддачу.

В Українi ж є приблизно 300 нацiональних та державних Програм — соцiальних, науково-технiчних, iнвестицiйних, екологiчних та iнших, затверджених Верховною Радою та Кабiнетом Мiнiстрiв. Бiльшiсть з них написанi в стилi "Програми побудови комунiзму" та "Продовольчої програми СССР" — пiд якiсь безрозмiрнi грошi. Для повного виконання усiх цих "програм" не вистачить сотнi бюджетiв США! Дати раду малим грошам, якi є зараз в бюджетi, цi "програми" не здатнi. Не годяться для цього i "Основнi напрями."

Про це говорить Леонiд Мойсейович Шафран, Головуючий Громадської ради при Управлiннi екологiї i природних ресурсiв в Одеськiй областi, д.м.н., проф., ч.корр. УЕАН: "Плани i програми дiй, що розроблялися в 1998-1999 рр. були розрахованi на всебiчне охоплення екологiчних проблем. Як для бiдної країни, одночасне вирiшення всiх аспектiв цiєї неосяжної проблеми неможливе. Тому треба сконцентрувати нашi досить слабкi сили на трьох-чотирьох нацiональних, 5-10 регiональних програмах з щорiчним контролем виконання i обговоренням результатiв на вiдповiдних конференцiях."

Фактично пан Шафран говорить про необхiднiсть переходу вiд програм, притаманних радянському минулому — iнструменту скорiше пропаганди, нiж управлiння — до планiв дiй, якi є рекомендованим механiзмом в процесi "Довкiлля для Європи". Плани дiй мають яснi прiоритети, обмежену кiлькiсть завдань, фiксованi строки їх виконання, чiткi критерiї досягнення результатiв та повну визначенiсть в обсягах та джерелах фiнансування. Нiчого з цього немає в "Основних напрямах."!

Плани дiй можуть бути мiсцевими, регiональними та нацiональними. Наявнiсть Нацiонального плану дiй з охорони довкiлля (НПДОД) є важливою умовою участi в процесi "Довкiлля для Європи". На жаль, Мiнекологiї України потратило чимало зусиль не на розробку НПДОД, а щоб довести, буцiмто "Основнi напрями." i є НПДОД. На протести громадськостi уваги не звертали, поки експерти ЄЕК ООН не провалили цi спроби публiчно на 6-й сесiї комiтету екологiчної полiтики ЄЕК ООН (Женева, 20-24 вересня 1999 року).

4. ВИКОРИСТАННЯ КОШТIВ НЕ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

Старт використанню коштiв не за призначенням дає бюджет з "довкiльним дiзбалансом". Вiдсутнiсть полiтичної визначеностi в прiоритетах природоохоронної дiяльностi (тим бiльше — вiдсутнiсть санкцiй за їх недотримання) допомагає цьому явищу, особливо в регiонах:

"Якщо i збираються якiсь кошти, то не завжди адмiнiстрацiєю регiонiв вони витрачаються на природоохороннi цiлi. Щодо фiнансування пропозицiй громадськостi, спрямованих на покращення оточуючого середовища, нi облдержадмiнiстрацiя, нi мiськадмiнiстрацiя мови вести не хоче." (Андросов М.I., "Зелений свiт", Суми);

"Посилання на вiдсутнiсть фiнансiв не є прийнятними, оскiльки в обласних бюджетах кожного року плануються чималi кошти на екологiчнi справи. Але витрачаються вони на рiзнi потреби, якi часто не мають вiдношення до покращення екологiчного стану довкiлля." (Бойко Михайло Феодосiйович, Громадське екологiчне об’єднання "Херсон-екоцентр");

"Екологiчнi фонди використовуються пiдчас не на покращення екологiчного стану того чи iншого району, областi i т.д., а на латання дiрок у мiсцевих бюджетах." (Овелян Вiкторiя Керопiвна, громадська органiзацiя школярiв та учнiвської молодi "Екоцентр", Харкiв);

". для вирiшення екологiчних проблем . використання цих грошей не завжди за призначенням." (Курасов Андрiй Володимирович, молодiжний клуб "Спiвдружнiсть" м. Бердянськ Запорiзької областi);

"На регiональному рiвнi "екологiчної полiтики", як такої немає, практично вiдсутнє фiнансування на вирiшення екологiчних проблем, а тi кошти, якi використуються, затрачуються не на подолання причин, а на подолання наслiдкiв." (Сiмус Микола Миколайович, Львiвська обласна екологiчна асоцiацiя "Зелений свiт" (ЗС-С)).

Повчальний приклад: в Запорiжжi вже кiлька рокiв витрачають чималi кошти на боротьбу з пiдтопленням, причому боротьба йде не з причинами, а з наслiдками, в результатi ситуацiя регулярно повторюється. Про це повiдомляє Льовiн Анатолiй Сергiйович, спiвголова Запорiзького мiського екологiчного клубу:

"Из года в год сессии горсовета отменяют локальные экологические планы, связанные с проектами экоНПО, под предлогом острой финансовой нужды на ликвидацию последствий весенних паводков и подтоплений. При ежегодном принятии местных экологических бюджетов — постоянные упразднения статьи расходов на общественное участие и экопросвещение."

Щорiчна боротьба з наслiдками пiдтоплення зручна тим, що знімається питання про результати минулих намагань. Зацiкавленi люди та органiзацiї можуть "освоювати" грошi безкiнечно. Найлегше списувати та розкрадати грошi на "боротьбi iз стихiєю", а найзручнiша "стихiя" — регулярна. З пiдтопленням борються не лише в Запорiжжi:

"З Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2000 роцi було видiлено 120 тис. грн. на захист вiд пiдтоплення селища Змагайлiвка Черкаського району."

Це iнформацiя Черкаського облдержуправлiння екологiї. До речі, треба позитивно вiдзначити, що лише воно єдине само надало данi про використання коштiв. Далi там сказано:

"Держуправлiння постiйно пiднiмає питання перед облдержадміністрацією про направлення коштiв, якi надходять до бюджету областi вiд зборiв за використання природних ресурсiв, на природоохороннi заходи. Держуправлiнням вносяться пропозицiї щодо використання цих коштiв у бюджетi областi на вiдтворення природних ресурсiв."

Напрямок клопотань правильний. Але сам факт цих клопотань свiдчить, що не дуже з ними рахується Черкаська обласна влада.

5. НЕПОIНФОРМОВАНIСТЬ СПРИЯЄ НЕЕФЕКТИВНОСТI ТА КОРУПЦIЇ

Як зазначено в нашому аналiтичному оглядi "Екологiчне iнформування в Україні з точки зору громадськостi", брак iнформацiї для громадськостi є притаманним природоохороннiй полiтицi в Українi. Ця вада впливає на всi сфери природоохоронної дiяльностi, зокрема на фiнансово-економiчну:

"Велика кiлькiсть керiвникiв пiдприємств, що сплачують збiр за забруднення, не володiють iнформацiєю стосовно можливостей використання фондiв." (Гончарук Вадим, органiзацiя "Iнтер-ЕКО", м. Вiнниця)

"Цiкавим є факт прийняття Постанови уряду стосовно звiльнення вiд оподаткування на додану вартiсть дiяльностi, що пов’язана зi збиранням та заготiвлею макулатури, скляного бою, гумових шин, текстильних та ряду iнших вiдходiв. Звiльненню вiд оподаткування пiдлягають i доходи. Iнформованiсть щодо даної Постанови надто обмежена, тому не зафiксовано значного зростання пiдприємств, якi обрали подiбний вид дiяльностi, хоча окремi факти вiдкриття спецiалiзованих пiдприємств, метою дiяльностi яких є саме цi види послуг, iснують." (Бєляєва Свiтлана Станiславiвна, Голова Черкаської ОО ВЕЛ).

Вiдсутнiсть iнформацiї про фiнансування природоохоронної дiяльностi громадськiстю розцiнюється особливо негативно:

"Фiнансування нiякове i дуже темне." (Лисенко Ольга Борисiвна, Українське вiддiлення Мiжнародної спiлки "Екологiя людини");

"Вiдомчий (часто — корумпований) розподiл коштiв, передбачених для екологiчних дослiджень й практичних заходiв." (Стародубцев Володимир Михайлович, д.б.н., професор — екологiчний клуб "ЕкоГрунт" при Нацiональному Аграрному Унiверситетi, м. Київ);

"Бюрократичне корумповане чиновне спiвтовариство розумiє, що громадськість певною мiрою заважає вирiшенню його особистих матерiальних завдань (меншою мiрою — тихого життя), тому погоджується на спiльнi заходи практично тiльки в випадках, коли це потрiбно для їх пiдтримки (чи то вигiднi проекти, чи полiтичнi кампанiї, вибори, тощо). Фiнансування здiйснюється переважно за принципом "свiй-чужий". (Шафран Л. М., Громадська Рада, Одеса);

"Отсутствие информации об использовании финансовых средств на природоохранные мероприятия, игнорирование в большинстве случаев мнения общественности по экологическим вопросам и даже конкретных, в т.ч. и письменных предложений. Необходимо обеспечить полноту и прозрачность информации об использовании финансовых средств на решение экологических проблем." (Плескач А.М., Черкаська ОО "Зелений свiт");

"Практика фiнансування — корупцiйна." (Деркач Олег Михайлович, Миколаївська фiлiя НЕЦ України)

"Финансирование осуществляется по принципу обеспечения своих за казенный счет. А ответственности за финансирование и трату средств никто не несет. В частности, план научной работы Министерства не известен общественности." (Єлiн В.М., УТОП, м. Київ)

"Велика корумпованiсть та "землячество" в державних установах." (Козак Вiталiй Васильович, Новокаховська органiзацiя УТОП);

"Cомнительный с точки зрения охраны природы проект отдается на экспертизу не независимым экспертам, а тем, кто даст нужную оценку (небесплатно, разумеется). Остальные, как правило, узнают о проекте уже как о свершившемся факте." (Воля Катерина Глебiвна, Екологiчне товариство "Бiотика-Пiвдень", Одесса);

"Залучаються значнi кошти донорiв, якi у 70% iдуть не на вирiшення екологiчних проблем." (Погрiбний Вiктор Олексiйович, Кiровоградська крайова органiзацiя "ЗС" (ЗС-К);

". подозрение на коррумпированность руководства местных бюджетных экофондов. Писать проекты в местные экофонды — только время терять и дарить идеи, которые потом всплывают в другом месте и с увеличенными в 3-5 раз сметами." (Льовiн А.С., Запорiзький екоклуб).

Хоча учасники конференцiї не наводять в анкетах конкретних фактiв корупцiї, потрiбно визнати, що за наявних обставин такi факти є можливими.

Є пропозицiї запобiгання корупцiї на законодавчому рiвнi:

"Внесення в парламент проекту Закону України "Про нацiональний екологiчний фонд та екологiчнi фонди при органах мiсцевого самоврядування", в якому, зокрема, має бути розписаний порядок збору i використання зiбраних у ньому коштiв, а також передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть за їх нецiльове використання, в тому числi i на соцiальнi потреби." (Мельник Валерiй Степанович, Головуючий Громадської Ради при Волинському облуправлiннi Мiнекологiї, м. Луцьк);

"Прийняти звернення до ВРУ про законодавче забезпечення прозоростi дiяльностi державних природоохоронних iнституцiй, участь в їхнiй роботi громадських екологiчних органiзацiй" (Осадцiв Iван Васильович, Чернiгiвська мiська органiзацiя "Зелений свiт", депутат обласної Ради (ЗС-К)).

Пропонуються заходи контролю: "Участь громадськостi в контролi за використанням коштiв усiх фондiв, позабюджетних коштiв, що нiбито йдуть на покращення стану довкiлля." (Шафран Л.М., Громадська Рада, в Одеса).

Схожi думки висловлюють Попова I. ("Незалежне агентство екологiчної iнформацiї", Харкiв) та Романов Юрiй Сергiйович (Одеське правління Спiлки наукових та iнженерних товариств, СоЕC). Але є i ширша пропозицiя:

"Общественности необходимо поставить под контроль потоки, образуемые при финансировании различных экологических программ, продажи имущества, составляющего научно-технический потенциал охраны окружающей среды, получение кредитов и грантов, возможной продаже квот за выбросы парниковых газов." (Полнарьов Семен Якович, Лiга "Українська якiсть", Одеса).

Попри всю важливiсть участi громадськостi у контролi за використанням коштiв, не менш важливими є iншi стадiї бюджетного процесу, особливо — прийняття рiшень.

УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТI В БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСI ЗБIЛЬШУЄ ПРОЗОРIСТЬ

У багатьох мiжнародних документах, зокрема Оргуськiй конвенцiї, визнано, що участь громадськостi у виробленнi управлiнських рiшень сприяє покращенню прозоростi, а через неї — i якостi цих рiшень. Ще до Конференцiї, 11 жовтня 2000 р., Громадська Рада при Мiнекологiї направила 8-и вищим посадовим особам держави лист стосовно участi громадськостi в бюджетному процесi, В ньому, зокрема, сказано:

". для запобiгання корупцiї, пiдвищення ефективностi природоохоронних витрат, змiцнення громадянського суспiльства та гiдної зустрiчi Конференцiї "Київ-2002" Верховна Рада, уряд, органи державного управлiння та мiсцевого самоврядування, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї мають активно залучати екологiчнi неурядовi органiзацiї України до:

1) формування природоохоронного бюджету України та мiсцевих екологiчних бюджетiв;

2) публiчного обговорення змiсту цих бюджетiв, природоохоронних програм та проектiв;

3) участi у виконаннi природоохоронних заходiв, зокрема, як вiдповiдальнi виконавцi та cпiввиконавцi, насамперед у заходах екологiчної освiти, виховання та iнформування;

4) монiторингу та обговорення ходу виконання екологiчних програм, проектiв та найбiльш важливих природоохоронних заходiв."

На жаль, на цей лист вiдповiли лише з Мiнекологiї та Мiнфiну, та й тi — надіслали "вiдписку". Проте думки учасникiв Конференцiї одностайно спiвпадають з позицiєю Громадської Ради:

"Громадськi об’єднання повиннi стати партнерами уряду. Таке партнерство повинно охоплювати взаємодiю мiсцевої влади, рiзних рiвнiв управлiння, мiсцевi фiнансовi кола, приватний сектор та участь неофiцiйних структур." (Поколодна Марiя Миколаївна, Телюра Наталiя — Харкiвська мiська органiзацiя ВЕЛ);

"Рекомендувати органам державної влади та мiсцевого самоврядування залучати громадськi органiзацiї до участi у виконаннi природоохоронних, освiтнiх заходiв регiонального значення, формування екологiчних бюджетiв." (Закаблук Володимир Федорович, Голова Полтавської ОО ВЕЛ; Пiгарьова Людмила Анатолiївна, Вiнницька ОО ВЕЛ; Iгнатьєв Володимир Васильович, Одеська ОО ВЕЛ; Чумiн Григорiй Васильович, Днiпропетровська ОО ВЕЛ;)

"Громадськiсть обов’язково повинна брати участь у розробках держбюджетiв держави, областi, мiста, селища. Використання коштiв природоохоронних фондiв здiйс-нювати пiд громадським контролем." (Андросов М.I., Суми, "Зелений свiт").

Аналогiчнi думки висловлюють Размєтаєв Сергiй Володимирович (Харкiвська ОО ВЕЛ), Каширцев В.Г. (Асоцiацiя "Безпека життєдiяльностi", Севастополь), Бєляєва С. С. (Черкаська ОО ВЕЛ), Яковлєв Володимир Афанасiйович (Луганське вiддiлення Всеукраїнського благодiйного фонду "Паросток").

Пропозицiї щодо механiзмiв участi громадськостi у бюджетному процесi також є:

"Необхiдно на мiсцевому та обласному рiвнях створити ради екологiчних фондiв, якi будуть приймати рiшення по їх використанню." (Багiн О.С., "Зелений рух Донбасу");

"Необхiдно встановити порядок розподiлу коштiв фонду мiсцевого бюджету, який формується з надходжень збору за забруднення. Порядок повинен передбачати участь громадських органiзацiй та незалежних експертiв у розподiлi коштiв." (Гончарук В., "Iнтер-ЕКО", м. Вiнниця);

"Необхiдно обов’язково на мiсцевому рiвнi проводити щорiчнi громадськi слухання про виконання мiсцевих екологiчних програм та використання екологiчних фондiв." (Багiна Наталiя Олександрiвна, мiська екологiчна органiзацiя "Зелений рух", Горлiвка (ЗС-К));

"Процесс участия общественности в принятии решений можно улучшить разработкой собственных проектов." (Макєєв Iгор Геннадійович, Голова Севастопольської МО ВЕЛ);

"Витрати на екологiчнi потреби на локальному, регiональному i нацiональному рiвнi здiйснювати тiльки на конкурснiй основi з обов’язковою участю громадських органiзацiй i повiдомленням в мас-медiа." (Шафран Л.М., Громадська Рада, Одеса).

Думку щодо конкурсностi пiдтримують Молчанов Павло Анатолiйович (зав. кафедрою охорони навколишнього середовища, д.т.н., професор Вiнницького державного технiчного унiверситету) та Курасов А.В. (клуб "Спiвдружнiсть", м. Бердянськ).

Хоч офiцiйно бюджетнi кошти в Українi розподi-ляються саме через проведення конкурсiв (тендерiв), наголошування громадськостi на конкурсних засадах свiдчить: цi конкурси, якщо i проходять, то без участi громадськостi.

( Закінчення у наступному номері)

У недержавних організаціях

19.12.2001 | Надежда Цыкура, г. Голая Пристань

В г. Голая Пристань работает новая правозащитная группа

   

Голопристанская рабочая группа Международного общества прав человека — Украинская секция — легализована 21 апреля 1999 года. С тех пор наша группа не простаивала ни единого дня, находясь постоянно в общении, в контакте со всеми, кому требуется помощь. Несмотря на то, что в группе не так много людей (всего 25 членов, из них 7 юристов), менее чем за год оказана помощь более 140 гражданам.

Наш небольшой опыт показывает: главное в работе — оперативность реагирования на жалобу. Все проблемы мы решаем в разных инстанциях в соответствии с законами Украины. О проделанной нами работе неоднократные сообщалось в СМИ района и области. Несколько конкретных примеров из практики нашей группы.

Решением сессии районного совета была незаконно отобрана земля у фермерского хозяйства "Рассвет". Земля возвращена.

Судебным исполнителем села Великая Лепетиха был незаконно наложен арест на имущество фермера Галины К. После нашего вмешательства арест снят.

Семье гр-на Т. 23.03.98 г. был нанесен моральный и материальный ущерб. После неоднократных поисков справедливости (горсовет, райсовет, милиция, прокуратура) 23.06.98 г. семья обратилась за помощью к нам. Конфликт разрешен.

Инвалидам I группы (17 человек) в сентябре 1998 г. было отказано в праве оплачивать коммунальные услуги в половинном размере. Наша рабочая группа узнала об этом и уже через месяц мы получили ответ из райгосадминистрации о том, что в данном случае нарушены права инвалидов, что льготы никто не отменял. Наша рабочая группа оказывала гуманитарную помощь гериатрическому центру, школам-интернатам, консультационную правовую помощь по разъяснению действующего законодательства Украины. Все это делалось только на правовой основе, с использованием статей Конституции Украины, земельного, жилищного законов, ГПК, УПК Украины, Декларации прав человека, Международной конвенции прав человека. Например, Ольга И. обратилась в юридическую консультацию за помощью, ей ответили, что нужно платить 10% от суммы гонорара адвоката — 410 грн. Женщина не имела такой суммы и пришла к нам. В тот же день мы решили ее проблему бесплатно. В то же время нам никак не удается добиться того, чтобы правоохранительные органы не занимались незаконным использованием своего служебного положения. Нами выявлены грубые нарушения прав человека (статьи 14, 21, 22, 23, 24, 28, 29, 30, 32, 40, 417, 42, 55, 56, 59, 62, 63 Конституции Украины, а также статьи 51 и 61 Европейской конвенции по защите прав человека и основных свобод).

Инвалид I группы Мария Ш. обратилась к нам с просьбой о возвращении вкладов. Но мы объяснили ей, что по закону ей положена адресная помощь на лекарства, пенсия мужа, умершего полгода тому назад, и пенсия каждый месяц. Кроме того, на третий день после ее обращения организовали распиловку дров, т.к. она лежачая больная.

В настоящее время наш представитель принимает участие в деле о защите чести и достоинства гр-на В. Судебные заседания уже несколько раз переносились из-за неявки ответчиков, дело до сих пор не рассмотрено.

Коментар "ПЛ": В останні роки з’явилася обнадійлива тенденція: не тільки у великих містах, але й в райцентрах і селищах виникають правозахисні організації, які допомагають громадянам захищатися від брутального свавілля чиновників різного рівня.

Тиск чиновників на суспільство тим більший, чим далі населений пункт від великого міста. Тому важко переоцінити користь і необхідність таких організацій.

Як правило, вони дуже активні і ефективні, бо з одного боку звикли до залякувань з боку чиновників, а з іншого боку, якщо їм вдалося вистояти, чиновники стикаються з силою, яка здатна контролювати місцеву владу.

Дай Боже, щоб таких осередків громадянського суспільства було якомога більше в нашій країні.

Вітаємо шановних колег і чекаємо нової інформації про роботу голопристанської МОПЧ-УС.

Хто винний?

19.12.2001 | Людмила Клочко, г. .Харьков

Как стать Тайсоном

   

Четыре года лишения свободы попросил прокурор для А. Баратова — филолога, старшего преподавателя Харьковского университета радиоэлектроники.

В 1996 году юная дочь Баратова познакомилась с молодым спортсменом-культуристом Т. Молодые люди начали встречаться, ухаживания носили платонический характер. Но очень быстро девушка поняла, что Т. проявляет некоторые отклонения от нормального поведения и порвала с ним всякие отношения. Культурист не захотел отступиться и начал преследовать девушку: в течение пяти месяцев звонил ежедневно днем и ночью, требовал встречи, угрожал.

В начале июня 1997 г. Т. устроил дебош в Университете, где девушка училась, а 6.06. 97 пришел к ней домой. Ему не открыли, тогда Т. ногами выбил входную дверь. Девушка и ее мать стали бояться оставаться дома и ночевали у знакомых. Через день Т. явился снова, но уже со своей тетей Г. Отец девушки, живущий в том же подъезде этажом выше, услышав шум и увидев Т., о котором он знал со слов жены и дочери, вызвал милицию и спустился к незваным гостям, пытаясь их урезонить. Выбежавшие на шум соседи увидели лежащего Баратова, сверху был Т. и пытался задушить своего несостоявшегося тестя. Баратов более месяца находился в больнице с черепно-мозговой травмой. Обратился за медицинской помощью и Т. Выяснилось, что у культуриста повреждена мочка уха.

Как ни странно, все документы, касающиеся хулиганских действий Т. и Г. во внимание ни милицией, ни прокуратурой приняты не были, а вот заявление Т. о нанесении ему тяжких телесных повреждений в связи с обезображиванием внешности получило ход. Т. утверждает, что Баратов откусил ему часть мочки уха. Суд Дзержинского района отправил дело по обвинению Баратова на дополнительное расследование. И вот дело вновь в суде. Теперь суд Московского района г. Харькова, отвергнув ходатайства подсудимого и его адвоката о независимой медицинской экспертизе, не выслушав всех свидетелей, не истребовав важных медицинских документов, а главное так ни разу не увидев пострадавшего, чтобы определить степень его обезображивания, приступил к прению сторон. Прокурор потребовал для Баратова наказание в виде лишения свободы на четыре года.

Окончательное решение суд намерен принять 14 августа 2001 года.

Так преподаватель может разделить славу Тайсона, причем, почти даром. А мы все — очередной урок: если на тебя или твоих близких нападает хулиган — беги, не оглядываясь.

11.08.2001

P.S. Суд, который состоялся 31 августа, признав Баратова виновным по всем пунктам обвинения, учитывая личность обвиняемого, а так же виктимное поведение пострадавших, счел возможным не лишать Баратова свободы, а ограничиться условным наказанием. Преподаватель, знаток восточных языков, не попадет в зону, но пострадавшие намерены заявить гражданский иск: "Хочу сделать племяннику пластическую операцию во Франции", – сказала любящая тетушка. Как жаль, что преподаватели получают зарплату несоизмеримую с гонорарами профессиональных боксеров и с ценами на косметические операции в парижских клиниках. На однокомнатную квартиру Баратова — единственную собственность, которой он владеет — наложен арест в обеспечение иска.

Погляд

19.12.2001

І такий індекс потрібен.

   

(Відкритий лист колишньому слідчому Кіровоградської обласної прокуратури п.Олегу Туменко від колишнього в’язня сумління каральної психіатрії Вілена Очаківського)

Шановний пане Олег!

Відверто кажучи, спочатку я був щиро здивований, коли зустрів Ваше прізвище серед постійних авторів "ПЛ" — відомих правозахисників і дисидентів-відсидентів. А потім подумалося таке: "А чому це Туменко мусить ховатися у тіні, коли Дмитро Павличко, колишній автор антибандерівських поезій, — тепер націоналіст, більший за обох Степанів — Бандеру і Хмару. Коли екс-головкомсорг України Анатолій Матвієнко тепер перевершує у своєму "соборному" патріотизмі і русофобії тих же двох Степанів та ще й на додаток Левка Лук’яненка.

Але особливо мене вразила публікація у "ПЛ" № 14-2001, в якій йдеться про запропоновану Вами майже алхімічну формулу індексу рівня боротьби з корупцією.

З огляду на Ваш багаторічний досвід слідчого (слідчим, як і шпигунам, притаманна неабияка пам’ять), певен, Ви не забули той лютневий день 83-го, коли Ви завітали в адмінкорпус Кіровоградського СІЗО на допит гр-на Очаківського Вілена Яковича, звинуваченого за ст.1871 КК УРСР.

І все ж, з Вашого дозволу, на всякий випадок, нагадаю про ту пригодницьку зустріч. про допит, який так і не відбувся.

Олег Туменко : Вілен Якович, слідство по Вашій справі триває — тому я маю задати Вам декілька запитань.

Вілен Очаківський : Дивно. Якась незбагнена ситуація. Яке може бути слідство, коли місяць тому, в Одесі, мене визнали душевнохворим, непідсудним (тут я брав Вас, вибачте, "на понт", бо, звичайно, ніхто мені не доповів про висновок комісії судмедекспертизи, очолюваної професором Д.І.Майером). Це, по-перше, а, по-друге, я відмовляюсь відповідати на запитання слідства, допоки не одержу відповіді на всі 23 скарги, які я направив прокуророві Кіровоградської області.

О.Т .: А звідки Ви взяли, що Вас визнали душевнохворим? Це не так (а тут вже Ви, шановний пане Олег, "брали мене на понт", бо Вам достеменно був відомий висновок медичної експертизи, замовлений в КДБ: шизофренія, безперервно текуча, параноїчний варіант.).

В.О.: Повторюю, допоки не отримую відповідей на всі мої скарги і клопотання, на жодне з Ваших запитань не відповідатиму.

А що сталося зі мною далі, Ви, мабуть, знаєте, як і ваш колего, мій перший слідчий, а тепер слідчий з особливо важливих справах ГПУ Валерій Михайлович Корелов. Бо такі дисидентські справи у Вашій прокуратурі траплялись не часто-густо, а тим більш моя "політзеківська одісея" була екзотично розписана у московській "Комсомолке" і в кіровоградському "Молодому комунарі". Мабуть пробігли очима ці опуси, але совісті(?) вони ні Вашої, ні Корелова не зачепили: "А що ми могли зробити інакше — такий був час (цитую В.М.Корелова)". До речі, а чи не забули Ви ще одну нашу зустріч в коридорі Кіровоградської облпрокуратури в січні 1991 року?

В.О .: Олег Миколайович Туменко? Слідчий обласної прокуратури, який намагався взяти мене "на понт" в лютому 83-го?

О.Т .: Так, це я, Вілену Яковичу. У вас виняткова пам’ять: ми бачилися лише один раз та й то хвилин 5 — 10.

В.О .:Дякую за комплімент. Дійсно, на пам’ять не бідкуюсь та й Ви, я бачу, не з забувах.

А тепер переходжу до справи, означеної у заголовку мого листа.

Може Ви, маститий фахівець-правник, та ще й постійний автор "ПЛ", візьмете на озброєння і таку правозахисну формулу (індексу відправлення соціальної справедливості щодо жертв політично-психіатричних репресій 70-80-х років)?

Х=1000(A2+B4+C8+.)/Y

Де: Y — загальна кількість посадових осіб (колишніх "партайгеноссе", слідчих, прокурорів, суддів, психіатрів-експертів і лікуючих-катуючих, яких було притягнуто до відповідальності за політично-психіатричні репресії.

А, В, С — сумарна кількість осіб, винних у політичних репресіях, за рахунок яких було б сплачено матеріальну компенсацію за моральну шкоду, спричинену їхньою боротьбою з "антирадянщиною".

За браком площі на шпальтах "ПЛ" я не наводжу перелік персоналій, яким я зобов’язаний не тільки моральною шкодою, а й шкодою моєму здоров’ю і моєї родини.

А що сказати про "Y" у знаменнику Вашої-моєї формули? Безумовно, цей "Y" = 0. Та й, всупереч правилам математики, "Х" теж нульовий. Абсолютно!

А взагалі, пане Олег, я зла на Вас і Ваших "сотоварищей" по Легіону А,В, С не маю, більш того по-християнськи вже всім вам вибачив. Так будьте ж християнами і ви. Покайтеся і спокутуйте свою вину перед вашими колишніми жертвами. Побійтесь Бога. Звичайно, Кучмофеміда Вам не загрожує.

Редакція ПЛ переслала цей лист панові Туменку і отримала від нього відповідь, яку ми вирішили надрукувати з редакційним коментарем.

Думаю, что письмо В.Очакивского в основном объясняется простым недоразумением. Будучи недостаточно осведомленным о процедуре расследования уголовных дел, он, вероятно, полагает, что я определенный период расследовал уголовное дело, по которому он был обвиняемым. Фактически это не так. В 70-е — 90-е годы случаи арестов инакомыслящих были чрезвычайно редкими. Полагаю, что, весьма ориентировочно, один в год на 5-10 млн. населения. И абсолютное большинство следователей таких дел и в глаза не видели. Мне также никогда не довелось держать в руках ни одного такого дела.

Моя причастность к делу Очаковского сводится только к выполнению в порядке отдельного поручения его единственного допроса совершенно нейтрального характера предположительно несколько минут. А при допросе в порядке отдельного поручения следователь знает не всю информацию по делу, а только часть. И не из первоисточников, а в изложении. Дело Очакивского я в свое производство никогда не принимал, никаких постановлений по делу не выносил, его не расследовал. Я это дело даже не видел и предметно судить о нем не могу.

Таким образом, фактических оснований для моей переписки с В.Очакивским нет.

Коментар "ПЛ": Ми публікуємо лист шановного пана Вілена Очаківського, хоча зовсім не згодні з його оцінкою тих давніх подій. Ми бачили слідчих прокуратури тут у Харкові, яким на початку 80-х доручали вести справи дисидентів. Таких справ було дуже небагато, і вели їх, як правило, певні слідчі, які були визначені КДБ.

Розмова з таким слідчим ніяк не могла скінчитися за п’ять чи десять хвилин. Отож пан Туменко по всьому виглядає людиною, в цій справі абсолютно випадковою. Враховуючи те, що в Кіровограді дисидентів було ще менше, ніж у Харкові (ми знаємо тільки шановного п. Вілена Очаківського), на місці п. Туменка міг опинитися будь-хто із слідчих. А ось вести справу міг тільки "довірений" слідчий.

Тобто такі самі претензії, як до п. Туменка можна загалом мати до всіх слідчих, до всіх працівників в МВС, суду й т.ін., які працювали на таких місцях у ті часи. Як між іншим і до всіх громадян, які не були дисидентами, сиділи на партійних зборах або політзаняттях, брали участь у фіктивних виборах Рад народних депутатів тощо.

У 1994 році п.Туменко був чи не єдиним представником від прокуратури, який виступав за скасування смертної кари, і ми із задоволенням працюємо з ним, як з постійним кореспондентом, і, при тому, зовсім не завжди згодні з усіма думками, які він висловлює.

Час зараз інший. На останніх виборах Президента України саме в’язні сумління активно підтримали колишнього генерала КДБ п.Марчука, який свого часу працював не в міській прокуратурі, як Олег Туменко, а в п’ятому управлінні КДБ. Вони підтримували політика, який, як їм бачилося, відповідає інтересам державотворення.

Отож, що ми обираємо: спробу зрозуміти один одного, чи навпаки суцільну громадську конфронтацію?

Цікаво, що по суті статей п.Туменка автор листа нічого не заперечує. Отож може будемо більш конструктивними і менш завзятими?

Інна Сухорукова

Вісті з пострадянських країн

19.12.2001

О последствиях террористических актов в США

   

Обращение российских правозащитных организаций

Мы расцениваем террористические акты, совершенные 11 сентября в Нью-Йорке и Вашингтоне, как беспрецедентное злодеяние. Организаторы этой чудовищной акции сознательно и обдуманно избрали в качестве своих жертв мирное население. Последствия применения принципа "коллективной ответственности" в его наихудшем варианте продемонстрированы всему миру. Мы солидарны с народом Соединенных Штатов Америки, скорбим по погибшим и глубоко сочувствуем пострадавшим.

Мы верим, что в сложившейся нелегкой ситуации народ и правительство США найдут достойный ответ террористам и не опустятся до слепой мести, до акций "коллективного возмездия".

Мы приветствуем намерения объединить усилия демократических наций в борьбе с международным терроризмом, высказанные руководителями различных государств.

Но одновременно мы не можем не выразить свою озабоченность некоторыми высказываниями, прозвучавшими в средствах массовой информации из уст ряда комментаторов и политических деятелей, как в нашей стране, так и за рубежом. Мы отвергаем якобы простые решения сложных и запутанных проблем. Мы отвергаем навязываемые обществу тезисы о "глобальном исламском заговоре", смешение воедино таких разнородных сюжетов, как международный терроризм, исламский фундаментализм, варварское правление талибов в Афганистане, диктаторские режимы в Ираке или Ливии, войну в Чечне, конфликты на Балканах, арабо-израильский конфликт и т.д. Мы протестуем против попыток использовать американскую трагедию для разжигания религиозной и межнациональной вражды, в частности, для пропаганды ненависти к мусульманским народам. Эти попытки не сделают мир безопаснее.

У нас, российских правозащитников, особую озабоченность вызывают легко прогнозируемые намерения использовать новую ситуацию в мире для оправдания исключительно силового решения чеченской проблемы. Но наша точка зрения осталась прежней: единственный выход из чеченского тупика — это мирное урегулирование, переговорный процесс. Именно силовые решения с обязательностью влекут за собой эскалацию терроризма.

Атака террористов была направлена не только против американских городов. Объявлена война против основ современной цивилизации: принципов свободы, демократии, прав человека. Если народы и руководители демократических стран прислушаются к безответственным призывам и отступят от своих принципов, — можно считать, что террористы выиграли эту войну.

Москва, 12-14 сентября 2001 г.

Сергей Ковалев, Арсений Рогинский, Александр Даниэль, Елена Жемкова, Олег Орлов — по поручению Российского общества "Мемориал";

Елена Боннэр, Юрий Самодуров — Общественный центр и музей им. А.Д.Сахарова;

Лев Пономарев — Всероссийское движение "За права человека";

Светлана Ганнушкина — Организация помощи беженцам и вынужденным переселенцам "Гражданское содействие"

Лариса Богораз;

Людмила Алексеева, Виктория Маликова — Московская хельсинкская группа;

Юлий Рыбаков, депутат Государственной Думы РФ;

Сергей Юшенков, депутат Государственной Думы РФ;

Юлия Горячева, Ида Куклина, Валентина Мельникова — Союз комитетов солдатских матерей России;

Мара Полякова, Сергей Пашин — Независимый экспертно-правовой совет;

священник Глеб Якунин — Общественный комитет защиты свободы совести;

Михаил Арутюнов — Международная ассамблея;

Александр Любославский — журнал "Защита прав и свобод человека"

Сбор подписей продолжается

Бюлетень "Права Людини", 2001, №25

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори