пошук  
Публікації › Бюлетень "Права Людини"200226
№26
2002

Бюлетень "Права Людини"

Політика і права людини

16.12.2002

Резолюція мітингу громадськості "На захист демократії в Україні".

   

15 вересня 2002 р. о 15 год. на центральній площі м. Чорткова відбувся мітинг "На захист демократії в Україні", організований Координаційною радою національно-демократичних партій та громадських організацій Чортківського району. Мітинг зібрав біля 500 учасників. Шляхом загальної згоди ухвалено наступну резолюцію.

Ми, учасники мирного громадянського мітингу у м. Чорткові Тернопільської обл., реалізовуючи своє конституційне право на участь в управлінні державою, зібрались на цьому мітингу, аби висловити свою стурбованість поглибленням суспільно-політичної, економічної та гуманітарної кризи в Україні, що проявляються зниженням життєвого рівня більшості наших співгромадян, масовим безробіттям, порушеннями прав людини та принципів соціальної справедливості, численними загрозами національній безпеці, ростом корупції та злочинності, руйнуванням духовності та падінням міжнародного авторитету нашої держави. Такий стан справ значною мірою є наслідком системної кризи влади у вигляді узурпації надмірно великих повноважень президентськими структурами, приниження судової та представницької влади, маніпулювання результатами виборів, брутального придушення вільної преси та опозиції, а також - слабкості громадянського суспільства. На нашу думку, основну відповідальність за політичну кризу, суспільний занепад і вимирання нації несе вище політичне керівництво країни на чолі з Президентом Л. Кучмою. Глава держави підозрюється у причетності до кількох кримінальних злочинів, його авторитарне правління створило численні прецеденти порушення Конституції, воно гальмує становлення в Україні правової демократії, соціально-орієнтованої ринкової економіки, громадянського суспільства, ставить під загрозу саму незалежність нашої держави. Ми змушені констатувати, що Президент і його оточення дискредитують країну та не в стані ефективно керувати нею. А тому ми виступаємо за:

- відставку Президента Л. Кучми та проведення дострокових президентських виборів;

- поетапне проведення політичної та адміністративної реформи в напрямку розширення повноважень представницької та судової влади, органів місцевого самоврядування, прав регіонів, встановлення режиму виборності голів обласних та районних адміністрацій, зростання суспільної ролі партій та громадських організацій, реального забезпечення конституційних гарантій діяльності опозиції та незалежних ЗМІ;

- незалежного та об’єктивного розслідування кримінальних злочинів проти опозиційних політиків, державних діячів та журналістів, зокрема вбивств Г. Гонгадзе, В.Чорновола, В.Гетьмана, Ю. Олександрова та ін., замаху на депутата О. Єльяшкевича, а також припинення переслідувань лідера опозиції Ю.Тимошенко;

- припинення розпродажу стратегічно важливих об’єктів економіки України та розкриття змісту таємних економічних угод з Росією, які, на нашу думку, становлять загрозу економічній та політичній незалежності нашої держави, її втягуванню у нові союзи, що суперечать інтересам українського народу;

- приведення до керівництва силовими відомствами цивільних осіб та створення гарантій щодо їхньої прозорої та контрольованої суспільством діяльності;

- встановлення режиму відкритості у діяльності органів влади.

Ми підтримуємо мирні акції протесту "На захист демократії" та "Повстань, Україно!", що проініційовані опозиційними партіями у відповідності до норм Конституції України. Схвалюємо ідею формування у Верховній Раді України парламентської більшості на основі об’єднання демократичних фракцій, у першу чергу - "Нашої України" та Блоку Юлії Тимошенко, які отримали в нашому краї найбільшу підтримку виборців, а також створення коаліційного реформаторського уряду на чолі з В.Ющенком.

Від імені оргкомітету, депутат обласної ради О.Степаненко.

Політика і права людини

16.12.2002 | Ігор Столяров, м.Одеса

Переслідування активістів УРП "Собор" в Одесі

   

Влада і надалі використовує правоохоронні органи. Яскраве свідчення - останні події з членами Української республіканської партії "Собор".

Як стало відомо, переслідування розпочалося ще до акції "Повстань, Україно".

Працівник Іллічівського райвідділу міліції Одеси, керівник відділу дільничних інспекторів Олександр Скоблін проводив неодноразові "роз’яснювальні" бесіди з лідером обласної організації УРП "Собор" Федором Нарійчуком і змушував його підписувати різноманітні документи перед проведенням практично кожної акції опозиції у причорноморському місті.

Не злякав, схоже, правоохоронців навіть той факт, що Федір Нарійчук є помічником-консультантом народного депутата України Григорія Омельченка.

Адміністративний тиск посилився після 16 вересня.

Федора Нарійчука безпідставно було виведено зі складу вченої Ради факультету Одеського державного аграрного університету. Мотивів цих дій не навели.

"Я є основним викладачем базової дисципліни на двох факультетах і підстав для виведення мене зі складу вченої Ради не було жодних" - наголосив Федір Нарійчук.

Але, це ще не все. Заступника голови Одеської обласної організації УРП "Собор" Ігоря Різничука звільнили з посади заступника декана факультету ветеринарної медицини. Його хотіли вивести ще й зі складу вченої Ради, але вже навіть його колеги та завідуючий кафедрою сказав, що кращої кандидатури просто немає.

Всі ці збори проводив ректор університету пан Корлюк.

Лідер УРП "Собор" Федір Нарійчук назвав ці дії неприхованими репресіями проти членів опозиційних партій в регіоні.

До речі, не пощастило і студентам Одеського державного аграрного університету, які підтримали опозицію.

Студентів університету, які 16 вересня брали участь у київському мітингу, нині викликають до проректора ВНЗу пана Сидоренка, який нагадує: "перед Вами життя. Для чого Ви поїхали? Вас дурять. Будьте подалі."

Але студенти не скорилися - заявивши, що і далі братимуть участь у політичних процесах в Україні.

Коментуючи акції опозиції "Повстань Україно", лідер обласної організації УРП "Собор" Федір Нарійчук заявив:

"Іншого виходу у українського народу немає. Посіпакам нинішнього режиму не вдасться нас залякати. Ми будемо продовжувати і надалі попередню лінію опозиції владі. Народ дійшов до тієї межі, коли вже далі не можна терпіти. Це закінчиться ганебною втечею Леоніда Кучми. Йому з українським народом вжитися буде дуже важко".

Політика і права людини

16.12.2002 | Ігор Столяров, м.Одеса

СБУ в Одесі допитує студентів.

   

Мова йде про студентів Одеського державного аграрного університету.

Працівник Служби безпеки, який був присутній під час допиту у кабінеті проректора університету, особливо цікавився подробицями і мотивами участі молоді в акціях протесту опозиції 16 вересня у Києві.

Як повідомив заступник голови Одеської обласної обласної організації Української республіканської партії "Собор" Ігор Різничук - "Студентів нині активно допитують і залякують, заявляючи: "Ви все своє життя можете зіпсувати. Вам потім буде соромно. Як ви змогли, ви ж студенти.". Працівник СБУ практично тиснув на молодь.

Ігор Різничук вважає, що останні події в Одесі свідчать про початок диктатури. "Така поведінка має на меті знищити рух студентів. УРП "Собор" буде цьому активно протистояти".

Катування та жорстоке поводження

16.12.2002 | Богдана Костюк

Ганьба Міноборони!

   

Мiнiстерство оборони України вимагає доказiв факту збиття саме українською ракетою авiалайнера ТУ-154 росiйської авiакомпанiї "Сибiр" над Чорним морем у жовтнi минулого року. Про це повiдомили представники Мiноборони у процесi слухання судової справи за позовом родичiв загиблого екiпажу лiтака до уряду, Мiнiстерства оборони i Державного казначейства України, яке відбулось у Печерському судi мiста Києва 10-го вересня.

Спершу представники вiдповiдачiв - Кабiнету мiнiстрiв, Мiнiстерства оборони та Державного казначейства України - апелювали до суду з вимогою заборонити представникам преси висвiтлювати процес. Суддя Свiтлана Смик вдовольнила апеляцiю частково: заборонила зйомки i запис представникiв вiдповiдачiв. Пiсля цього, єдностi мiж представниками рiзних iнститутiв виконавчої влади поменшало: так, представник вiд Кабмiну вимагала виключити український уряд з числа вiдповiдачiв, оскiльки у данiй справi належним вiдповiдачем виступає Мiнiстерство оборони.

Представник вiд Державного казначейства також намагався перевести стрiлки на оборонне вiдомство України. При цьому позивачi нагадували i суддi, i представникам позивачiв директоровi адвокатської фiрми Атлант Сергiєвi Платонову та його помiчниковi Вiталiєвi Вакуленку про вiдкриття Генеральною прокуратурою України кримiнальної справи проти Мiноборони за фактом знищення пасажирського лiтака. Суд вiдмовив у клопотаннi представникам Кабiнету мiнiстрiв i Держказначейства.

Тодi представники вiд оборонного вiдомства i нагадали, що, мовляв, доказiв провини Мiноборони України немає, джерела iнформацiї про те, що саме українська ракета збила пасажирський лiтак над Чорним морем, не викликають довiри, i що немає сенсу в усьому звинувачувати саме оборонне вiдомство України. За словами правника Андрiя Музики, Мiноборони пiдтверджує тiльки свою причетнiсть до справи, i варто дочекатись результатiв розслiдування Генпрокуратури.

Нагадаю, що незабаром пiсля iнциденту мiждержавна українсько-росiйсько-iзраїльська комiсiя пiдтвердила факт знищення лiтака українською ракетою, i Президент України визнав провину України. Крiм того, ще 12-го жовтня минулого року Україна утворила мiжвiдомчу комiсiю з розслiдування справи, i наприкiнцi минулого року було оприлюднені попереднi висновки, а саме: у загибелi авiалайнера, його 12 членiв екiпажу та 66 пасажирiв винна якраз українська ракета.

Заяви представникiв Мiноборони викликали певний шок як у суддi, так i у журналiстiв, натомiсть абсолютно не здивували Сергiя Платонова. Тут реакцiя, на яку можна було очiкувати, - каже пан Платонов, - оскiльки Андрiй Музика, iз яким ми бiльше року опоненти, знову висуває тi ж аргументи, якi висував минулого року у Броварськiй справi. Так само. Як i цього разу, суд вiдхилив цi аргументи, визнавши провину Мiнiстерства оборони у справi попадання учбової ракети у житловий будинок в Броварах.

Суддя Смик вирiшила вимагати вiд Генеральної прокуратури України постанову про порушення кримiнальної справи у зв’язку зi знищенням пасажирського лiтака, i зробити запит до мiжвiдомчої комiсiї щодо висновкiв, якi уже зроблено у розслiдуваннi так званої справи ТУ-154. Справи, що може коштувати українськiй владi не тiльки мiжнародного iмiджу, а i поваги та довiри власних громадян.

Радіо Свобода

Коментар: Після інцидентів у Броварах, над Чорним морем і на Скнилівському летовищі поведінка Міноборони в суді просто вражає. Бо адвокат діє відповідно до позиції клієнта, якого представляє. Тепер остаточно ясно, якою обороною найбільше переймаються в цьому міністерстві - круговою обороною генеральських дач та інших привілеїв, а також особливо важливих військових таємниць - про "дідівщину", корупцію, використання солдатів як дармової робочої сили, про ескалацію безвідповідальності тощо. Обороною від таких страшних ворогів, як громадська думка, людська порядність та обов’язок заплатити за загибель ні в чому не винних людей.

Ці "оборонці" утримуються на гроші українських платників податків і, можливо, думають, що треба трохи "зекономити" народних коштів. Але немає кому порахувати, як це вплине на міжнародний престиж України і скільки мільярдів прийдеться витратити потім, щоб відмитись від цієї ганьби. На жаль, не здогадались позивачі залучити МЗС України співвідповідачем по справі.

Ця ситуація також в черговий раз висвітлює рівень професіоналізму української прокуратури, що теж утримується на гроші платників податків. Скоро рік буде, як збито ТУ-154. Принаймні твердження, що його збито українською ракетою, прокуратура мала б або остаточно підтвердити, щоб Міноборони не гралось у дурників у суді, або спростувати. Якщо цього факту Генпрокуратурою України досі не встановлено, то нічого не варта або прокуратура, або міждержавна комісія з її висновками.

Я, до речі, ніяк не можу зрозуміти, правової ролі подібних комісій, які створюються виконавчою гілкою влади після кожного трагічного інциденту. Ніякого закону про такі комісії немає, і кожна з них діє на свій розсуд.

Це очевидний рудимент сталінізму, коли і право, і слідство, і суд творились комісіями відповідно до "революційної доцільності". У правовій державі таких комісій просто не може бути, бо вони не можуть належати ні до законодавчої, ні до виконавчої, ні до судової гілок влади.

Останню аварію на шахті Засядько розслідувала комісія на чолі з віце-прем’єром Олегом Дубиною. Як екологіст, знаю, що він же очолює ще міжвідомчу комісію з проблеми зміни клімату (МВК ПЗК) і Національну комісію щодо сталого розвитку (НКСР). Оскільки аварії на шахтах в Україні трапляються часто, пан Дубина змушений левову частину свого часу працювати в ролі Шерлока Холмса. Ні на МВК ПЗК, ні на збалансований розвиток України часу у нього не залишається. Так було і з його попередниками.

В результаті слабкості МВК ПЗК не реалізуються можливості мільярдних інвестицій в енергозбереження України. В результаті слабкості НКСР Україні не було чим звітувати про виконання "Порядку денного на 21-е сторіччя" на глобальному саміті в Йоганесбурзі, хоча туди їздив сам Президент Кучма.

Можливо, що нинішня Генпрокуратура України працюватиме краще лише, якщо її цілком розформувати і набрати заново. Але в будь-якому разі слідством мають займатись професіонали, а не всі підряд, кого черговим розпорядженням записали до чергової комісії.

Звичайно, буває потреба у знаннях вузького профілю. Проте слідчий-професіонал добре знає - кого і як саме (за процедурами, чітко розписаними в Кримінально-процесуальному кодексі), - треба залучати як експерта, кого як свідка, а кому самому під слідством треба перебувати, а не в урядовій комісії працювати.

На жаль, колишнє визначення СРСР як "країни непрофесіоналів" значною мірою придатне і для характеристики державного управління в сучасній Україні. Справа тут не в тому, у кого що в дипломі про освіту написано, а в почутті відповідальності, яке просто не пускало б недостатньо готових людей до зайняття відповідальних посад.

Навряд чи посприяла зміцненню такого почуття відома фраза "не треба робити з цього трагедію", сказана після збиття ТУ-154. Можливо, тому військові юристи з Міністерства оборони і намагаються робити комедію?

Де ваші оплески, шановні глядачі?

Сергій Федоринчик

Катування та жорстоке поводження

16.12.2002 | Людмила Соколенко, Николай Козырев

Судейский театр абсурда.

   

В субботу, 14 сентября, Луганский апелляционный суд оставил в силе приговор Артемовского районного суда от 19.04.02 года, согласно которому бывший вице-президент банка "Славянский" Борис Фельдман осужден к девяти годам лишения свободы с конфискацией имущества.

Суд также вынес два частных определения в отношении адвокатов Фельдмана - им вменены нарушения адвокатской этики, которые влекут за собой, как сказано в определении, прекращение адвокатской практики.

Сразу после окончания судебного заседания на импровизированной пресс-конференции в здании суда адвокат Фельдмана Андрей Федур заявил, что в вынесенном определении суда даже на слух он насчитал более десятка противоречий. После получения на руки определения суда адвокаты будут подавать жалобы в Верховный Суд Украины и в Европейский Суд. Характерная деталь: во время этой пресс-конференции судья Светлана Запорожченко выходила из здания суда к своей машине в плотном кольце доброго десятка судебных милиционеров!

Адвокатов, считает А.Федур, пытаются привлечь к ответственности за их профессиональную, правовую позицию, за добросовестное исполнение своих обязанностей. "Наличие таких частных определений означает для нас лишь одно - мы еще более тщательно будем работать, защищая Бориса Фельдмана", - пояснил Федур. Он сказал так же, что Борис Фельдман просил заявить от его имени, что спокойно воспринял определение апелляционного суда и будет дальше бороться за свои права.

- Не понимаю, - сказал адвокат, - почему суд так спешил. Когда в пятницу С.Запорожченко огласила, что заседание суда будет в субботу, мы возражали: Борис Фельдман чтит еврейские религиозные традиции, и суду следовало бы с этим считаться. Но суд не проявил уважения к религиозным чувствам подсудимого - скорее всего, спешил покончить с делом до 16 сентября.

В субботу суд работал по-ударному - с 9.00 до 20.00. Показательным было уже начало судебного заседания, когда прозвучали первые раскаты грома. Стоило Фельдману попытаться поздравить присутствующих луганчан с Днем города, С. Запорожченко сразу же сорвалась на крик: "К апелляции!". Это прозвучало, как: "К барьеру!".

Сразу же председательствующая запретила видеосъемку - без всякого судебного решения. В начале судебного разбирательства, 27 августа, по ходатайству адвокатов суд принял решение о фиксации судебного заседания при помощи аудио-видеоаппаратуры. Следовательно, надо было отменять это предыдущее решение, властного жеста руки для этого мало.

Присутствующих поразил и внешний вид С.Запорожченко - она выглядела осунувшейся, постаревшей, с явными признаками стрессового состояния.

После двухчасового выступления Фельдмана в дебатах (он продолжил вчерашнее выступление, во время которого пояснял суду абсурдность приговора, вынесенного при отсутствии события преступления) и короткого десятиминутного перерыва С.Запорожченко остановила выступление подсудимого и предоставила слово прокурору ГПУ С. Бурдейному.

Адвокаты возмутились: Б.Фельдман не закончил свое выступление в дебатах. Они попросили продолжить судебный процесс. Председательствующая, не обращая внимания на заявления адвокатов подсудимого, настояла на выступлении прокурора.

С.Бурдейный, в сияющей белизной рубашке, в форменном синем мундире со звездами и другими знаками отличия, преисполненный сознанием важности момента и почему-то с дрожащими руками, в одной руке лист бумаги с текстом, в другой - микрофон, под дуэт реплик-заявлений протестующих адвокатов, начал свою речь.

В. Агеев: "Я протестую. Ви не можете зупинити Фельдмана. Я заявляю відвід членам колегії. Я прошу розглянути заяву про відвід." Прокурор с дрожащими руками говорит речь. В. Агеев: "У мене є докази, що головуюча виконує злочинний наказ. Ви його отримали і виконуєте". А.Федур: "Ви виконуєте замовлення. Це є порушення вимог чинного законодавства, Суд веде себе зухвало. Я прошу зупинити свавілля, відновити судовий процес і надати можливість виступати Фельдману у дебатах…" Прокурор с дрожащими руками продолжает речь. А.Федур: "Чого ви так боїтеся? Чому ви не можете вислухати підсудного? Ваша честь, ви не маєте права позбавити Бориса Фельдмана виступати у дебатах. Я роблю зауваження за законом". Председательствующая С.Запорожченко адвокатам: "Сядьте! Сядьте!" "Саме у відповідності до вимог чинного законодавства ви повинні проводити процес. Я вимагаю, щоб суд діяв у межах законодавства". С.Запорожчено нервничает и пытается усадить адвокатов. А.Федур: "Ми у правовій державі, рано чи пізно ви повинні будете відповідати за законом. Я хочу звернути увагу судової колегії: що ви дієте?" Агеев: "Тут коїться злочин проти правосуддя. Те, що відбувається, - зухвале порушення законодавства. Заборонили журналістам і адвокатам вести зйомку. Виступати у дебатах є право підсудного. Суду неприємно слухати, вони здійснюють злочин разом з Луб’яним." Прокурор с дрожащими руками продолжает свою речь.

Эта мизансцена длилась минут двадцать. В этом убогом маленьком судейском зальчике, происходили события, явно достойные пера автора "Братьев Карамазовых". Кроме непосредственных участников процесса, здесь находились 10 человек охраны, три журналиста, два неизвестных молчаливых субъекта "с ретроградной физиономией", один из которых все время что-то лихорадочно писал, четверо родственников и близких подсудимого. За спиной судей был герб Украины, на судьях были черные мантии. И идиотская, из железных прутьев, клетка, в которой был заперт исхудавший, в клетчатом пиджаке с накладками на локтях Борис Фельдман. Его лицо и речь выражали достоинство и внутреннюю свободу интеллигентного, мягкого, но не сломленного человека - эта субстанция была явно за пределами юрисдикции зловещих людей в черных мантиях.

Гротескность происходящего усиливало и то, что трое адвокатов против трех судей в черном так откровенно стояли в схватке друг против друга по принципиальным вопросам самих принципов правосудия, что напоминали картину сказочной борьбы богатырей против трехголовой гидры.

Прокурор закончил речь, попросив оставить приговор суда первой инстанции почти без изменения.

Судья еще раз нарушила закон, когда объявила об окончании дебатов и сразу же предложила Фельдману выступить с последним словом, несмотря на протесты адвокатов: они настаивали на своем праве до предоставления слова подсудимому и защитникам высказать реплики после прокурорской речи.

Борис Фельдман начал свое "последнее слово":

"Когда человек попадает в жернова процесса, он ограничен во всем. Последнее слово - единственная возможность, когда он становится свободным Здесь умудрились нарушить не только мои права, но и лишить права на реплики моих адвокатов. Наверно, понимали, что они разобьют все в пух и прах. Что за трусость? Как можно так бояться? Побоялись судебного следствия, дебатов. Меня удивляет, когда люди не сгорают со стыда, не боятся показать свою беспомощность. То, что судебное заседание назначили на сегодня, это о многом говорит. Никогда бы судья самостоятельно не стал организовывать заседание суда в субботу. Я представляю, что за этим стоит централизованное решение. Представляет ли наше общество, в какую пропасть оно уже скатилось?. Главная проблема - отсутствие независимой судебной власти. Судебная власть - не третья, а равноправная. Я бы суд поставил на первое место. Жить в обществе без независимой судебной власти, все равно что отправиться в джунгли и попытаться выжить."

"То, что произошло со мной, - вдруг законы перестали действовать в принципе. В отношении одного меня. Боюсь, что завтра этот принцип получит более широкое распространение. Я уверен, что судье Лубяному тяжело давался этот приговор. Но ящик Пандоры назад не закрывается. Уже никого назад не отпустят - все замараны. Меня пугает, что в беззаконие вовлекается все больший круг людей. Все уже охвачены соучастием. Я боялся, что мы снова приближаемся к жуткому тоталитаризму. Оказывается, мы от него и не отходили. Я видел, как суду трудно было выслушивать меня. Но почему-то вдруг все берут под козырек. Это страшно. Меня волнуют не только мои проблемы, но еще больше все, что происходит с обществом в целом. Мне стыдно, что люди вдруг соглашаются превращать себя в посмешище. Даже готовы вернуться в дремучее средневековье. Когда Лубяной спешил вынести приговор к 19 апреля, все было понятно. Президент проводил совещание с работниками судов Украины, и Азаров на этом совещании воспитывал судей, учил, как надо судить в хозяйственных делах. Сетовал, что добросовестных очень мало - они вот водятся в Луганской области. Так что я чувствовал себя рождественским гусем, поданным к столу. С чем связана сегодняшняя спешка? Может, меня приносят в жертву будущей свободе?"

"На заре независимости судебная власть получила поддержку. И как люди сейчас чувствуют себя обманутыми! Понадобится - начнут сажать колоннами. Страшно: сама судебная власть не хочет видеть себя иной. Я не удивляюсь, что вижу Луганский апелляционный суд в кругу силовиков. В моем деле был такой случай - в Киевском апелляционном суде судья получил подзатыльник от налогового милиционера. Стоило другому судье вынести в суде решение в мою пользу - сразу возникло дисциплинарное производство. Понятно, почему судьям так тяжело. Но вы же наделены полнотой власти!"

"Хорошо, что отменили смертную казнь. При нынешнем положении судей заставили бы стать убийцами. Но для меня девять лет равносильны убийству Мне уже надоело объяснять всю нелепость обвинения. Уверен: нет в истории правосудия более грязного, осмысленно и целенаправленно состряпанного дела. Куда нам деться от того, что статья 55 Конституции уничтожена. У меня нет возможности воспользоваться правом на судебную защиту. И вот результат. Один человек стал генеральным прокурором, а я - генеральным осужденным. Такова моя доля".

Он говорил полтора часа.

Когда после этих слов Б.Фельдман попросил пять минут перерыва, председательствующая С. Запорожченко объявила, что суд удаляется в совещательную комнату.

Через пять томительных часов, субботним вечером, было оглашено определение суда.

Фельдмана второй раз лишили последнего слова. Если разобраться - за то, что он выступал как гражданин, болеющий за страну, в том числе и за суд, превращенный в служанку репрессивных органов.

Мир, значит, перевернулся: подсудимый и судьи поменялись местами.

Катування та жорстоке поводження

16.12.2002

Пресс-релиз Адвокатской компании "Агеев, Бережной и партнеры".

   

Апелляционный суд Луганской области и Артемовский местный суд г. Луганска, до сих пор, нарушая ч. 5 ст. 384 УПК Украины, отказываются ознакомить адвокатов Бориса Фельдмана с копиями вынесенных определений и материалами дела. Таким образом в отношении Б.Фельдмана и его защитников совершаются преступления предусмотренные ст. 374 УК Украины (нарушение права на защиту) и ч. 2 ст. 397 УК Украины (препятствование законной деятельности защитников)

Борис Фельдман из СИЗО № 17 г. Луганска переведен в Алчевскую ИК № 13 (г. Алчевск, Луганской области)

25 сентября по приглашению посольства Великобритании в Украине (http://www.britemb-ukraine.net) адвокаты Виктор Агеев и Андрей Федур встретились с генеральным консулом Великобритании в Украине, заместителем Чрезвычайного и Полномочного Посла Объединенного Королевства Дональдом Маклареном (Donald McLaren) и королевским советником барристером Рабиндер Сингх (Rabinder Singh).

В ходе встречи речь шла о состоянии прав человека в Украине, резонансных процессах, которые ведут адвокаты, в частности, о деле Фельдмана и деле Гонгадзе, а также о препятствовании украинскими правоохранительными органами профессиональной деятельности адвокатов.

30 сентября 2002 г. в Шевченковском местном суде г. Киева (судья Жанна Бернацкая) должно состояться судебное заседание по иску Бориса Фельдмана к Государственной налоговой администрации Украины (http://www.sta.gov.ua) и ее председателю Николаю Азарову. Интересы Бориса Фельдмана представляют адвокаты Виктор Агеев и Андрей Федур.

Б.Фельдман требует опровержения распространенных ответчиками сведений о том, что обнародованные майором Николаем Мельниченко записи были поддельными и их подделка производилась по заказу Б.Фельдмана.

26 сентября 2002 г.

Свобода вираження поглядів

16.12.2002 | Олексій Свєтіков, м.Сєвєродонецьк

"Ракурс плюс" заарештовано?

   

За інформацією, щойно наданою нам редактором незалежної газети "Ракурс-плюс" Миколою Сєвєриним, районним судом міста Луганська винесена ухвала про арешт 10 майбутніх випусків газети у порядку забезпечення позову.

Позов був поданий депутатом Луганської міськради Володимиром Мєдяником у зв’язку з публікацією в газеті у випуску за 11 вересня матеріалу "Чем нас кормит "Политкухня". Визначений позивачем розмір відшкодування моральних збитків - 100 тис. гривень. Але судові позови для газети Сєвєрина - справа звичайна. Незвичайним є те, що депутат забажав забезпечити свій позов арештом майбутніх випусків газети. І суд таку ухвалу прийняв, фактично без судового розгляду припинивши її вихід.

Газета має наклад близько 10 тисяч, частково розповсюджується за підпискою.

ЛОВ ВГО КВУ закликає правозахисні організації надати газеті термінову допомогу, телефон редакції (0642) 531 155.

Свобода вираження поглядів

16.12.2002 | Людмила Кучеренко, м. Полтава

Як у Полтаві людей від політики "звільняли".

   

Здавалося б, холодна війна двох світових систем середини минулого століття з її неодмінним атрибутом - глушінням "ворожих" (за визначенням ЦК КПРС) закордонних голосів відійшла в історію. Виявляється - ні. Україна, ледь наблизившись до демократичних стандартів відкритого суспільства, в останні роки стрімко скочується до режиму, при якому вільна преса, права і свободи громадян знищуються і зневажаються. Причому, часом це набуває просто потворних форм.

Передачі радіо "Вільна Європа"/радіо "Свобода" на хвилях радіо "Довіра" дуже популярні серед полтавських слухачів. Втім, час від часу до мене надходить чимало скарг на те, що замість трьох годин увечері в будні дні - з 20-ї до 23-ї години - тематичні програми "Свободи" на частоті полтавського представництва радіо "Довіра" чутно лише годину-півтори, а то й вони зовсім відсутні. Натомість звучать пісні, на жаль, не українські, або вітальні передачі, які ведучі полтавської "Довіри" затято ведуть російською мовою з московським акцентом.

Таке своєрідне глушіння навіть не вимагає дороговартісних "глушилок": оператор натискає кнопочку в апаратно-студійному комплексі - "Свобода" зникає з ефіру. Дешево і сердито. Неодноразово самій доводилося чути, що як тільки ведучий у київській студії "Свободи" оголошував сюжет полтавської кореспондентки, то ефір чомусь обривався на середині слова "кореспондент".

Така, з дозволу сказати, вибіркова трансляція "Свободи" у Полтаві почалася ще торік. Час від часу, коли кількість скарг слухачів "зашкалювала", я телефонувала керівнику полтавського регіонального представництва "Довіри" Ірині Івановій, вислуховуючи її не зовсім переконливі пояснення. На деякий час наші "душеспасительні" бесіди допомагали. Але ненадовго.

Цього літа полтавці знову масово скаржилися не лише на скорочення на 1,5 - 2 години тривалості вечірніх програм "Свободи", а взагалі на повну відсутність її в ефірі по кілька днів. Довелося знову спілкуватися з І.Івановою. Вона пояснила часткову трансляцію "Свободи" технічними проблемами - "Довіра" переходить на прийом сигналу з іншого супутника. Але ж мова йшла не про кілька останніх днів, а про місяці й місяці. Ось що сказала на це пані Іванова:

- У літній період "Свобода" у нас закладена по годині двічі на тиждень. І всі зміни графіка я обговорюю з тими, з ким потрібно. Якщо я скорочую мовлення "Свободи", то ставлю про це до відома головний офіс у Києві. А взагалі в літній період я скорочую мовлення "Свободи", бо вважаю, що люди повинні у період відпусток відпочити від політики.

Генеральний директор радіо "Довіра" Сергій Сай-Боднару, якому я зателефонувала, щоб з’ясувати, де ж правда, запевнив, що ні про яке скорочення обсягів мовлення "Свободи" залежно від пір року не має й мови.

Тоді виникає запитання, чиї вказівки глушити "Свободу" в Полтаві виконує пані Іванова, отримуючи платню на "Довірі", якщо таких розпоряджень безпосереднє керівництво їй не давало. І що це за втаємничені "потрібні" люди, яких вона не може ослухатися, не боячись і не соромлячись обмовляти навіть генерального директора "Довіри"?

Свобода вираження поглядів

16.12.2002 | Ігор Столяров, м.Одеса

В Одесі цензура процвітає.

   

Відбувається це з подачі обласної державної адміністрації.

Приміром, радник губернатора Іван Гаврилюк зателефонував до редакції радіостанції "Вірменське радіо" і заборонив їм давати будь-яку інформацію про лідерів опозиції.

"Нам заборонили навіть згадувати прізвища Петра Симоненка, Юлії Тимошенко та Олександра Мороза. Заборонено говорити про всі акції опозиції", - повідомив кореспонденту радіо "Свобода" працівник "Вірменського радіо", який побажав залишитися невідомим.

"Вірменське радіо" відоме своєю демократичністю не лише в ефірі. Воно є видавцем досить цікавого Інтернет-сайту.

Саме на цій радіостанції, на відміну від інших, на березневих виборах мав можливість виступати кандидат на посаду Одеського міського голови Едуард Гурвіц.

Свобода мирних зібрань

16.12.2002

Звернення Луганського комітету виборців до прокурора м. Сєвєродонецька.

   

Прокурору міста Сєвєродонецька Глаговському В.А.

Щодо невідповідності Конституції України пп. 1,2 проекту рішення VI сесії міської ради "Про порядок організації й проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій у м. Сєвєродонецьку".

Пунктом 1 зазначеного проекту рішення встановлюється строк подання заяви про проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій не пізніше ніж за десять днів до дати проведення.

Ця норма суперечить Конституції України. Щодо офіційного тлумачення ч.1 ст. 39 рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 проголошує, що "Виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод і що лише судом відповідно до закону може встановлюватись обмеження щодо реалізації права громадян на проведення масових зібрань (частина друга статті 39), Конституційний Суд України дійшов висновку, що визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання". Таким чином, п. 1 вказаного проекту рішення суперечить ч.1 ст. 39, ч. 1 ст. 92 Конституції України.

Пунктом 2 зазначеного проекту встановлюється, що виконавчій комітет вправі при необхідності запропонувати тим, хто звернувся із заявою, інший час і місце проведення заходу. Таким чином, передбачений Конституцією повідомний принцип права на мітинги підміняється дозвільним. Це суперечить Конституції України, бо згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 "У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо". Таким чином, мова може йти виключно про узгодження, а не про можливість запропонувати інший час і місце проведення заходу.

Прошу Вас проінформувати депутатів міської ради про невідповідність Конституції України зазначеного проекту рішення, а при його прийнятті, згідно ст. 9 Перехідних положень Конституції України, ч. 1 ст. 19, п.2 ч.2 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", внести протест на рішення міської ради.

Голова ЛОВ ВГО КВУ Олексій Свєтіков

Свобода мирних зібрань

16.12.2002

Проект закон України Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні .

   

(Внесений на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Пустовойтовим В. С.)

Цей Закон визначає порядок організації та проведення зборів, демонстрацій, мітингів, пікетувань, походів, в тому числі вуличних, інших мирних масових заходів та акцій в Україні, що є невід`ємним правом її громадян, а також іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на її території на законних підставах, закріпленим Загальною Декларацією прав людини і яке гарантується Конституцією України.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону.

Дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах у межах їх прав та свобод, передбачених Конституцією України та її чинним законодавством.

Порядок організації та проведення зборів, демонстрацій, мітингів, пікетувань, походів, в тому числі вуличних, інших мирних масових заходів та акцій в Україні, визначених цим Законом, не розповсюджується на збори трудових колективів, політичних партій, професійних спілок, громадських та інших організацій, які проводяться у закритих приміщеннях у відповідності з чинним законодавством України, їхніми статутами та положеннями, а також на мирні масові заходи та акції, які проводяться за ініціативою органів державної влади та місцевого самоврядування.

Стаття 2. Визначення основних термінів.

Основні терміни, що використовуються в цьому Законі:

ЗБОРИ - спільна присутність групи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, які зібралися в одному місці, визначеному їх організаторами і погодженому ними з виконавчими органами місцевої державної влади чи місцевого самоврядування, для прилюдного обговорення та вираження свого відношення до дій всіх гілок державної влади, органів місцевого самоврядування і самоорганізації, їх посадових осіб, керівників підприємств, організацій та установ всіх форм власності, подій у соціально-політичному, економічному житті держави, суспільстві та світі в цілому, а також для вирішення інших питань.

ДЕМОНСТРАЦІЯ - організоване, мирне масове проходження громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, з використанням як державної, так і іншої незабороненої чинним законодавством України символіки, плакатів, транспарантів, портретів по тротуару чи проїжджій частині вулиці (дороги), бульвару, проспекту, площі, по визначеному її організаторами та погодженому з місцевими виконавчими органами державної влади чи місцевого самоврядування маршруту з метою привернення уваги вищих та місцевих державних владних структур, їх посадових осіб, громадськості до вирішення нагальних соціально-політичних, економічних та інших проблем і питань держави, суспільства, місцевої територіальної громади або з метою прилюдного протесту проти рішень, заходів, здійснюваних державою, місцевими органами самоврядування, їх посадовими особами, а також проти окремих подій життя держави чи світу в цілому, або навпаки - їх підтримки.

МІТИНГ - організоване, мирне масове зібрання громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, з використанням як державної, так і іншої незабороненої чинним законодавством України символіки, плакатів, транспарантів, портретів, а також звукопідсилюючої апаратури, у визначеному його організаторами та погодженому ними з місцевими виконавчими органами державної влади чи місцевого самоврядування місці для прилюдного обговорення окремих подій чи питань соціально-політичного, економічного життя держави, суспільства, світу в цілому, вираження протесту або підтримки дій державних владних структур всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, політичних, профспілкових, громадських та інших організацій, окремих посадових осіб, а також з метою вирішення проблем та питань, що відносяться до сфери соціально-політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших інтересів учасників мирних масових зібрань та акцій.

ПІКЕТУВАННЯ - прилюдне виявлення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, особистих, групових, та інших соціально-політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших інтересів чи протесту (без демонстрацій, мітингів, походів), в тому числі шляхом голодування, біля та навколо адміністративних будинків державних, правоохоронних органів, судів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ всіх форм власності, організацій та навчальних закладів з використанням чи без використання закликів, плакатів, транспарантів, портретів та інших дозволених наглядних засобів.

ПОХІД - організований, довготривалий, з перервами на проїзд транспортом та проведення мітингів, пікетувань та відпочинку, мирний масовий рух громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, по завчасно розробленому його організаторами та погодженому з місцевими виконавчими органами державної влади чи місцевого самоврядування, загальноукраїнському, загальнокримському, загальнообласному, чи загальнорайонному маршрутах з метою привернення уваги вищих та місцевих державних владних структур, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб до себе та своїх проблем, а також з метою прилюдного виявлення своїх соціально-політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших настроїв чи протесту.

ВУЛИЧНИЙ ПОХІД - організований, з перервами для проведення мітингів, пікетувань мирний масовий рух громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, по заздалегідь розробленому його організаторами та погодженому ними з місцевими виконавчими органами державної влади чи місцевого самоврядування загальноміському, загальнорайонному в місті, загальноселищному чи загальносільському маршрутах з метою привернення уваги вищих та місцевих державних владних структур, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб до себе та своїх проблем, проблем місцевої територіальної громади, а також з метою прилюдного виявлення своїх соціально-політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших настроїв чи протесту.

АКЦІЯ - організована мирна масова дія протестного характеру (голодування, наметове містечко, факельний вуличний похід тощо) або без нього (авто- мотовелопробіг, благодійний культурний захід, виставка, тощо) групи людей, об`єднаних єдиною спільною метою, направленою на привернення уваги органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадськості до вирішення соціально-політичних, економічних, партійних, релігійних, національних та інших проблем, які представляють приватно-індивідуальний, колективний, суспільний чи державний інтерес.

МИРНИЙ МАСОВИЙ ЗАХІД ТА АКЦІЯ КОМЕРЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ - організований мирний масовий захід чи акція групи людей, об`єднаних єдиною спільною комерційною метою.

Стаття 3. Законодавство про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні.

Порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні регулюється Конституцією України, цим Законом та прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ МИРНИХ МАСОВИХ ЗАХОДІВ ТА АКЦІЙ В УКРАЇНІ.

Стаття 4. Організатори мирних масових заходів та акцій.

Організаторами мирних масових заходів та акцій можуть бути громадяни України, не менш трьох осіб, яким виповнилось 18 років і які мають право голосу, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, не молодші 21 року, за умовою, що вищевказані особи взяли на себе у письмовій формі зобов`язання виконувати організаторські функції по підготовці та проведенню зборів, демонстрацій, мітингів, пікетувань, походів, в тому числі і вуличних, інших мирних масових заходів та акцій згідно з цим Законом.

Не можуть бути організаторами мирних масових заходів та акцій особи, які перебувають під арештом, тримаються під вартою або у місцях позбавлення волі чи визнані у встановленому Законом порядку повністю або частково недієздатними, та інші особи, яким це заборонено згідно з чинним законодавством України.

Політичні партії, професійні спілки, громадські та інші організації, зареєстровані в Україні у встановленому чинним законодавством порядку, також можуть виступати ініціаторами мирних масових заходів та акцій, для чого вони визначають своїх уповноважених осіб (згідно з рішенням даного об`єднання громадян), які виконують функції відповідальних організаторів.

Організаторами мирних масових заходів та акцій з боку дитячих громадських організацій, колективів, груп дітей можуть виступати тільки їх батьки чи уповноважені ними громадяни України, які не молодші 21 року та які мають право голосу згідно з чинним законодавством України.

Організація релігійних мирних масових заходів та акцій визначається цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Стаття 5. Учасники мирних масових заходів та акцій.

Учасниками мирних масових заходів та акцій вважаються громадяни України, члени зареєстрованих в Україні в законному порядку політичних партій, професійних спілок, громадських та інших організацій, в тому числі дитячих, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, за умовою, що вищевказані особи здійснюють практичні дії по підготовці та проведенню мирних масових заходів і акцій за дорученням їх організаторів і безпосередньо там присутні, за винятком осіб, яким заборонено це робити згідно з чинним законодавством України.

Стаття 6. Повідомлення про строки проведення мирних масових заходів та акцій, його зміст і форма.

Повідомлення про проведення зборів, демонстрацій, мітингів, пікетувань, походів, в тому числі вуличних, інших мирних масових заходів та акцій подаються їх організаторами завчасно у письмовій формі до місцевих виконавчих органів державної влади чи місцевого самоврядування, на території яких планується їх проведення.

Організатори можуть не подавати до місцевих виконавчих органів державної влади чи місцевого самоврядування письмове повідомлення про проведення пікетування групою людей, кількість яких не перевищує 50 чоловік.

Повідомити про цей захід вони можуть напередодні в усній формі особисто чи по телефону.

Не подається письмове повідомлення, якщо пікетування здійснює громадянин України, іноземець, чи особа без громадянства, що перебуває в Україні на законних підставах одноособово за власною ініціативою.

Якщо мирні масові походи, авто- мотовелопробіги чи інші заходи та акції організатори передбачають проводити по загальноукраїнському маршруту на території кількох областей, вони зобов`язані завчасно подати письмове повідомлення про проведення такого маршруту до кожної обласної держадміністрації, в Автономній Республіці Крим - до Кабінету Міністрів АРК.

Обмежити реалізацію права на такі заходи чи акції перед їх початком може тільки Верховний Суд України, який повинен розглянути подання Кабінету Міністрів АРК, облдержадміністрацій одночасно в триденний строк, а припинити такі заходи чи акції в ході їх проведення може обласний суд за поданням облдержадміністрації, при умові введення надзвичайного стану на території областей.

Загальнокримські, загальнообласні, загальнорайонні маршрути мирних масових походів, авто- мотовелопробігів, інших таких заходів та акцій погоджуються їх організаторами завчасно на основі письмового повідомлення виконавчих органів АР Крим, місцевих органів виконавчої влади.

Обмежити реалізацію права на такі заходи чи акції перед їх початком в АР Крим може тільки Верховний Суд АР Крим за поданням Кабінету Міністрів АР Крим в триденний строк, а в областях та районах: обласний суд, який повинен розглянути подання обласних і районних держадміністрацій одночасно в триденний строк.

Якщо передбачається проводити мирні масові заходи та акції на території кількох сільських, селищних рад, адміністративно-територіальних одиниць сільського району, їх організатори повинні подати письмове повідомлення до райдержадміністрації.

Обмежити реалізацію права на такі заходи та акції перед їх початком може тільки районний суд, який повинен розглянути подання районної держадміністрації у той же день.

Проведення загальноміських, загальнорайонних у містах, загальноселищних чи загальносільських вуличних походів, інших мирних масових заходів та акцій погоджується на основі письмового повідомлення їх організаторів відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування.

Обмежити реалізацію права на такі заходи та акції перед їх початком можуть тільки міські суди, які повинні розглянути подання міських держадміністрацій у той же день.

В містах Київ та Севастополь письмові повідомлення про проведення мирних масових заходів та акцій, окрім пікетувань, подаються їх організаторами до міських держадміністрацій.

Обмежити реалізацію права на такі заходи та акції перед їх початком можуть тільки міські суди, які повинні розглянути подання міських держадміністрацій у той же день.

Організатори мирних масових заходів та акцій повинні завчасно направляти письмові повідомлення про їх проведення місцевим виконавчим органам державної влади чи місцевого самоврядування, де вказуються: 1. Мета, форма, місце проведення мирних масових заходів та акцій. 2. Час їх початку та закінчення. 3. При необхідності маршрути руху. 4. Передбачувальна кількість учасників мирних масових заходів та акцій. 5. Прізвища, імена та по-батькові організаторів мирних масових заходів та акцій, адреси їх проживання, номери домашніх чи контактних телефонів, факсів, мобільних телефонів (за їх наявністю). 6. Заходи по забезпеченню громадського порядку та безпеки при проведенні мирних масових заходів та акцій; обумовлюється необхідність (чи відсутність такої) залучення працівників правоохоронних органів (їх кількість) та служби швидкої медичної допомоги, наявність (чи відсутність такої) використання звукопідсилюючої апаратури. 7. Дата подачі письмового повідомлення.

Повідомлення підписується організаторами мирних масових заходів та акцій. Якщо їх ініціаторами є політичні партії, професійні спілки, громадські та інші організації, в тому числі дитячі, які зареєстровані в Україні в законному порядку, вони повинні затвердити підписи організаторів своїми печатками.

Строк подачі організаторами письмового повідомлення про проведення мирних масових заходів та акцій відраховується з дня реєстрації їх повідомлення у місцевому виконавчому органі державної влади чи місцевого самоврядування.

Організаторам мирних масових заходів та акцій не може бути відмовлено у прийомі як письмових, так і усних повідомлень про проведення мирних масових заходів та акцій, якщо вони подаються згідно з цим Законом.

Стаття 7. Порядок прийняття і розгляд повідомлень про проведення мирних масових заходів та акцій.

Посадова особа, уповноважена виконавчим органом місцевої державної влади чи місцевого самоврядування, приймає від організаторів повідомлення про проведення мирних масових заходів та акцій, ставить на копії цього повідомлення дату і час його прийняття, своє прізвище, ім`я, по-батькові, службову посаду, номер службового телефону та засвідчує все це своїм підписом і печаткою відповідного органу. Копії повідомлень про проведення мирних масових заходів та акцій залишаються у їх організаторів.

Виконавчі органи державної влади чи місцевого самоврядування у дводенний термін, за винятком офіційних вихідних та свят, беруть повідомлення до відому.

Якщо виконавчі органи державної влади чи місцевого самоврядування вбачають в запланованих мирних масових заходах та акціях порушення ст. 39 Конституції України, чинного законодавства України, вони звертаються до відповідного суду з метою отримання його рішення щодо правомірності їх проведення, про що одночасно повідомляються організатори мирних масових заходів та акцій.

У випадку, коли у триденній (після подачі повідомлення) термін організатори мирних масових заходів та акцій не отримали рішення суду щодо обмеження права на їх проведення, вважається що заплановані мирні масові заходи та акції є законними.

Стаття 8. Місце і час проведення мирних масових заходів та акцій і підстави для їх проведення.

Мирні масові заходи та акції в Україні можуть проводитися у будь-яких придатних для цього місцях за винятком, коли це не обмежено або не заборонено цим та іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями місцевих органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Збори, демонстрації, мітинги, пікетування, вуличні походи, інші мирні масові заходи та акції поблизу будівель Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради АР Крим, Ради Міністрів АР Крим, дипломатичних представництв та консульств іноземних держав можуть проводиться на відстані не менше 150 метрів, а поблизу будівель республіканських органів державного управління, місцевих представницьких та виконавчих органів, правоохоронних органів, судів, органів прокуратури адміністративних будинків, підприємств, установ та організацій всіх форм власності і призначення, об’єктів, що знаходяться у приватній власності-на відстані не менше 25 метрів, а індивідуальні пікетування можливі безпосередньо біля вказаних будівель.

Обмежується проведення мирних масових заходів та акцій на об’єктах метрополітену, залізнодорожнього, водного та повітряного транспорту, а також на відстані не менше 50 метрів від об`єктів чи території підприємств, установ, організацій, що забезпечують обороноздатність, безпеку держави та життєдіяльність населення (громадський транспорт, постачання води, електроенергії, тепла, інших енергоносіїв, лікарні, поліклініки, дитячі дошкільні заклади, школи, військові частини та їх об’єкти).

Проведення мирних масових заходів та акцій обмежується на території, де безпека людей не гарантується, а саме там, де розташовані небезпечні та шкідливі для здоров`я людей об`єкти, залізниці, швидкісні автомагістралі, шосе, трубопроводи, лінії високовольтних електропередач, атомні електростанції, пожежі вибухонебезпечні об’єкти, а також об`єкти та споруди, які мають культурну цінність, якщо проведення таких заходів та акцій на територіях, де знаходяться вищевказані споруди, може привести до їх пошкоджень.

Гранично допустимі відстані проведення мирних масових заходів та акцій біля небезпечних для життя людей об’єктів, визначається відповідно до чинних загальних правил.

Проведення мирних масових заходів та акцій може відбуватися, як правило, у будь-який час доби, якщо це не порушує права та свободи інших людей, особливо в період з 23 години вечора до 6 годин ранку. Використання звукопідсилюючої апаратури в цей час не допускається.

Якщо організатори запланували провести мирний масовий захід чи акцію у місці та в час, які вже були надані для проведення іншого заходу та акції, або якщо їх проведення у обраному місці може стати образою для громадської моралі, звичаїв, релігійних почуттів, місцевий виконавчий орган державної влади чи місцевого самоврядування повинен запропонувати організаторам провести їх в іншому місці, в інший час або в іншій формі.

Пропозиція має бути конкретною та містити кілька варіантів. У разі прийняття одного із запропонованих варіантів організатори підтверджують свою згоду новим повідомленням, яке оформляється відповідно до ст. 6, абзацу восьмого даного Закону, а звернення до суду в цьому випадку не направляється.

Стаття 9. Оскарження рішення суду щодо проведення мирних масових заходів та акцій.

Рішення суду щодо обмеження права громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, збиратися мирно без зброї та проводити збори, демонстрації мітинги, походи, в тому числі й вуличні, інші мирні масові заходи та акції може бути оскаржене організаторами відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 10. Матеріально-технічне забезпечення мирних масових заходів та акцій.

Матеріально-технічне забезпечення мирних масових заходів та акцій здійснюється за рахунок коштів їх організаторів і учасників, а також пожертвувань інших громадян України.

РОЗДІЛ ІІІ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ МИРНИХ МАСОВИХ ЗАХОДІВ ТА АКЦІЙ.

Стаття 11. Обов`язки організаторів і учасників мирних масових заходів та акцій.

Організатори мирних масових заходів та акцій зобов`язані:

1. Постійно бути присутніми на мирних масових заходах та акціях, які проводяться з їх ініціативи.

2. Дотримуватися місця, часу, мети та форми проведення мирних масових заходів та акцій, зазначених у повідомленні, а також оголосити про них завчасно, та на початку їх проведення.

3. Перед початком проведення мирних масових заходів та акцій повідомити учасників про відсутність заборони на їх проведення або про її наявність.

4. Забезпечувати дотримання умов та порядку проведення мирних масових заходів та акцій; при використанні під час таких заходів та акцій транспортних, піротехнічних засобів, великогабаритних, висотних конструкцій, тварин тощо вживати організаційні заходи по дотриманню умов безпеки їх учасників, збереженню будівель, споруд, зелених насаджень, та іншого майна.

5. Припинити на законну вимогу міліції та інших посадових чи службових осіб, які згідно з цим Законом здійснюють функції щодо забезпечення громадського порядку, проведення мирних масових заходів та акцій у разі вчинення їх учасниками протиправних дій.

6. По закінченню мирних масових заходів та акцій повідомляти про це їх учасників.

7. Мати розпізнавальний знак організаторів мирних масових заходів та акцій.

Учасники мирних масових заходів та акцій зобов`язані:

1. При проведенні мирних масових заходів та акцій не допускати навмисного маскування свого обличчя, носіння при собі холодної, вогнепальної, газової та іншої зброї, спеціально виготовлених засобів фізичного ушкодження, використання яких може загрожувати життю та здоров`ю людей, а також вибухових, займистих, радіоактивних, отруйних та інших небезпечних речовин, присутність тварин, окрім випадків, коли це не зумовлено особливостями погодженого з організаторами, сценарію проведення таких заходів та акцій. 2. Не допускати заворушень чи дій, що створюють загрозу здоров`ю інших людей, їх конституційним правам і свободам, перешкоджають чи заважають їм вільно виражати, демонструвати та поширювати свій світогляд, погляди, переконання. 3. Розходитись як після закінчення мирних масових заходів та акцій, так і в тому разі, коли їх організатори, посадова чи службова особа, яка уповноважена законом забезпечувати громадський порядок, оголошують про відмову у проведенні мирних масових заходів та акцій на підставі рішення суду або про припинення цих заходів та акцій відповідно до положень ст. 13, абзацу другого, пунктів 1, 3, 4 цього Закону.

Стаття 12. Повноваження виконавчих органів державної влади та місцевого самоврядування.

Виконавчі органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані:

1. Забезпечити необхідні умови для проведення мирних масових заходів та акцій, дотримуватись належних санітарно-гігієнічних вимог у разі потреби надавати учасникам зборів та акцій необхідну медичну допомогу.

2. Запропонувати (якщо це можливо) інше місце та час для проведення мирних масових зборів та акцій за наявністю підстав та у випадках, передбачених ст. 8 цього Закону.

Стаття 1З. Повноваження органів внутрішніх справ.

Під час проведення мирних масових заходів та акцій працівники міліції повинні виконувати свої повноваження щодо забезпечення громадського порядку відповідно до Законів України, які регламентують їх діяльність.

Працівники міліції мають право припинити проведення мирних масових заходів та акцій:

1. Якщо їх організатори не повідомили виконавчі органи державної влади чи місцевого самоврядування про проведення мирних масових зборів та акцій.

2. Якщо є відповідне рішення суду.

3. Якщо під час проведення мирних масових заходів та акцій допущені навмисні дії, спрямовані на порушення суверенітету та територіальну цілісність України, зміну чи повалення конституційного ладу насильницьким шляхом, незаконне захоплення державної влади, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, пропаганду насильства та війни.

4. За наявністю інших підстав, передбачених ст. 11 цього Закону.

Перш ніж припинити проведення мирних масових заходів та акцій, працівники міліції повинні поставити перед їх організаторами вимогу усунути зазначені вище порушення. В інших випадках працівники міліції припиняють ці заходи та акції, про що повідомляють їх учасників.

Працівники правоохоронних органів, які ставлять вимоги перед організаторами та учасниками мирних масових заходів і акцій та віддають обов’язкові для виконання розпорядження, повинні бути у форменому одязі або мати зовнішні розпізнавальні знаки. Під час виконання обов’язків щодо забезпечення правопорядку працівникам міліції забороняється маскувати обличчя.

Застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї для забезпечення правопорядку під час проведення мирних масових заходів та акцій здійснюється працівниками правоохоронних органів у випадках і порядку, встановлених законами України, які регламентують їх діяльність.

Стаття 14. Резолюції та звернення, прийняті учасниками мирних масових заходів та акцій.

Учасники мирних масових заходів та акцій можуть приймати резолюції та звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків згідно з Законом України "Про звернення громадян".

РОЗДІЛ IV. ГАРАНТІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН ТА ЇХ ОБ’ЄДНАНЬ, ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ НА ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ ЗБИРАТИСЯ МИРНО БЕЗ ЗБРОЇ.

Стаття 15. Забезпечення умов для проведення мирних масових заходів та акцій.

Держава забезпечує умови громадянам та їх об’єднанням, іноземцям та особам без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, на проведення мирних масових заходів та акцій шляхом безплатного надання для цих цілей вулиць, майданів, площ, парків, скверів та інших відкритих територій та споруд суспільного призначення, окрім обмежень, визначених цим Законом, та у випадках, коли вказані заходи та акції проводяться у комерційних цілях.

Матеріально-технічне забезпечення (оплата праці, паливно-мастильні матеріали, при необхідності виділення автотранспорту та інше) органів внутрішніх справ, які залучені для забезпечення охорони громадського порядку під час проведення мирних масових заходів та акцій комерційного характеру, здійснюється за рахунок коштів їх організаторів та учасників.

Виконавчі органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, політичні партії, профспілкові союзи, громадські та інші організації, їх лідери, а також громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, не мають права втручатися та перешкоджати мирним масовим заходам та акціям, які проводяться згідно з вимогами цього Закону.

Стаття 15. Добровільність участі в мирних масових заходах та акціях.

Громадяни України та їх об’єднання, іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, беруть участь у мирних масових заходах та акціях добровільно. Доступ на такі заходи та акції, присутність на них є вільними. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у проведенні мирних масових заходів та акцій в Україні.

Забороняється брати плату з громадян, іноземців, осіб без громадянства, що перебувають на Україні на законних підставах, за доступ на мирні масові заходи та акції і присутність на них, платити ім за перебування на таких заходах та акціях у ролі слухача чи глядача, або заохочувати їх іншими засобами. Це не виключає їх права вносити добровільні пожертвування.

Стаття 16. Право на вільне одержання та поширення інформації про мирні масові заходи та акції.

Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, представники засобів масової інформації мають право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про мирні масові заходи та акції усно, письмово або в інший спосіб (на свій вибір) у межах чинного законодавства України.

Стаття 17. Відповідальність за порушення порядку організації та проведення мирних масових заходів та акцій.

Посадові і службові особи, громадяни України, їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, які винні в порушенні цього Закону несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Стаття 18. Відшкодування матеріальних збитків.

Матеріальні збитки, нанесені громадянам, підприємствам, установам, організаціям всіх форм власності під час проведення мирних масових заходів та акцій їх учасниками, підлягають відшкодуванню винними особами у відповідності з чинним законодавством України.

РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінет Міністрів України зобов’язаний протягом 6 місяців з дня набрання чинності цього Закону:

1. Подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із Законом України "Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні".

2. Прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, забезпечивши при цьому перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними та місцевими виконавчими органами державної влади і місцевого самоврядування їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Коментар ПЛ. ПЛ друкує цей надзвичайно важливий законопроект для обговорення, надання зауважень, доповнень тощо. Він був прийнятий Верховною Радою ще 21 березня 2001 року в першому читанні після трагічних подій 9 березня, але повторно ще не розглядався. Досі органи місцевого самоврядування керуються застарілим Указом ПВР СРСР від 18 липня 1988 року, який регулював порядок проведення мітингів, демонстрацій, зборів в СРСР і мав яскраво виражений дозвільний характер. Очевидно, що він суперечить ст. 39 Конституції України, але прийняття нового Закону гальмується президентською владою: вона робить все, аби не надавати акціям опозиції легального характеру.

Загалом проект можна оцінити як задовільний, і бажано якомога скоріше його прийняти, щоб перевести конфлікти з приводу проведення публічних акцій в правову площину. Пропонуємо лише декілька зауважень.

1. У статті 3 необхідно в кінці додати фразу "а також міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною". Згідно із ст.9 Конституції належним чином ратифіковані міжнародні договори є частиною національного законодавства. У даному випадку можуть працювати Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейська конвенція захисту прав людини та основних свобод, необхідно також враховувати практику Європейського суду з прав людини за ст.11 Конвенції.

2. В розділі 1 першою статтею (тобто статтею 4) поставити статтю "Учасники мирних масових заходів та акцій", а другою (тобто статтею 5) - "Організатори мирних масових заходів та акцій в Україні".

3. У запропонованій редакції ст.6 зміст четвертого абзацу статті 6 поглинається її другим абзацом. На нашу думку, про простий пікет, який здійснюється одноособово чи двома особами короткий проміжок часу, можна взагалі не повідомляти органи державної влади чи місцевого самоврядування - ані усно, ані письмово. Тому в частині четвертій статті 6 треба прибрати слово "письмове" та після слів "одноособово за власною ініціативою" додати "чи коли пікетування здійснюється двома особами". Це речення треба зробити другим, друге і третє речення - відповідно третім та четвертим. Тоді умови подання повідомлення виглядають більш чітко: про пікети, що здійснюються одною чи двома особами (наприклад, подружжям) повідомляти не треба, про пікетування групою людей не більше 50 осіб треба усно, про решту публічних акцій необхідно повідомляти письмово.

4. Загалом стаття 6 переобтяжена інформацією і важко читається. Крім того, вона включає розмите, не визначене чітко поняття "завчасно". Наведений строк розгляду судами подання органів державної влади та місцевого самоврядування про обмеження права на публічні акції, але не наведені строки подання самих повідомлень. Пропонуємо замінити статтю 6 на три статті: статтю 6 "Повідомлення про строки проведення мирних масових заходів та акцій" (перші чотири абзаці тексту ст.6 в нашій редакції); статтю 7 "Зміст і форма подання повідомлення про строки проведення мирних масових заходів та акцій" (кінець статті 6 в існуючій редакції, починаючи з і слів "Організатори мирних масових заходів та акцій повинні завчасно направляти письмові повідомлення про їх проведення місцевим виконавчим органам влади."; статтю 8 "Терміни подання повідомлення про строки проведення мирних масових заходів та акцій та розгляду судами подання про їх обмеження" (5,6,7,8,9,10,11,12,13 та 14 абзаці статті 6 в існуючій редакції, при цьому замінити "завчасно" в абзацах 5,7,9,11,13 відповідно на "за 7 днів", "за 7 днів", "за 3 дня", "за 3 дня", "за 3 дня"). Нумерація подальших статей змінюється відповідно.

5. У ст.8 в існуючій редакції з’являється поняття "індивідуальне пікетування", яке раніше не визначене. Пропонуємо замінити його на "пікетування однією чи двома особами".

Запрошуємо читачів ПЛ надати пропозиції щодо законопроекту.

Соціально-економічні права

16.12.2002 | Лідія Хміляр

Проблема зайнятості — надзвичайно болюча.

   

Зайнятість населення, створення робочих місць, зменшення чисельності безробітних - це ті проблеми, які сьогодні зачіпають інтереси і держави, і, практично, кожної сім’ї. Саме про проблеми зайнятості населення, посилення соціального захисту від безробіття та роль державної служби зайнятості на ринку праці йшлося на зустрічі в облдержадміністрації. У залі були присутні заступники голів райдержадміністрацій і Тернопільського міськвиконкому, голови обкомів галузевих профспілок; представники організації роботодавців області, члени постійної комісії а питань соціальної політики, трудової міграції населення та праці обласної ради.

Заступник голови ОДА Любов Півцьо, започаткувавши розмову, наголосила на тому, що проблема зайнятості населення - надзвичайно болюча для нашої області. Рівень безробіття на Тернопільщині вже тривалий час залишається одним з найвищих в Україні. Станом на 1 липня 2002 року, зареєстровано 42406 безробітних, що складає 6,94 відсотка від кількості працездатного населення у працездатному віці. У середньому в Україні цей показник складає 3,73 відсотка. Найвищий рівень безробіття в Збаразькому, Лановецькому, Монастириському, Бумацькому районах. Хоча офіційна статистика ще потребує уточнення, адже чимало громадян, перебуваючи на обліку як безробітні, водночас десь підпрацьовують. Їх роботодавці, вдаючись до методу незареєстрованого ринку праці, не платять податків. А в результаті до бюджету не надходять гроші, які потім повернулися б до людей у вигляді зарплат, пенсій, соціальних допомог. Така практика є негативним фактором, що не сприяє піднесенню економіки. В області, як свідчить статистика, найнижчий дохід на душу населення. Це ще один, не менш болючий, аспект проблеми.

Дуже гостро постало питання зайнятості на селі. На 1 серпня цього року кількість безробітних тут досягла 21-ї тисячі, це 50,2 відсотка від загальної кількості безробітних, зареєстрованих в області. Хоча треба враховувати і таке. Раніше допомога безробітним була мізерною і дехто навіть на облік не ставав, щоб отримати ці гроші. Потім суму підвищили до 67 гривень і в людей з’явився додатковий стимул зареєструватися на біржі праці. Розмір соціальної допомоги з безробіття - важливий соціальний показник. Ця допомога має забезпечувати безробітному матеріальну підтримку на період пошуку роботи і в той же час не позбавляти стимулу до праці.

Зважаючи на те, що мінімальна зарплата в Україні нині складає 166 гривень на місяць і виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, облдержадміністрація, сказала Л.Півцьо, пропонує збільшити мінімальну допомогу з безробіття з 67 до 74 гривень на місяць.

Цю пропозицію підтримав директор обласного центру зайнятості Борис Довжук і роз’яснив суто економічний, так би мовити, бік справи. Надходження в центр зайнятості прямо пропорційні зростанню заробітної плати. У грудні 2001 р. мінімальна допомога з безробіття виплачувалась у розмірі 60 гривень. Відтоді зарплата в середньому зросла на 22,3 відсотка, відповідно, є можливість збільшити і мінімальну допомогу з безробіття.

Зрозуміло, що проблему зайнятості і безробіття треба вирішувати шляхом збільшення робочих місць. Змінити на краще ситуацію на ринку праці - спільне завдання органів влади, державної служби зайнятості, профспілок. Зацікавлені в цьому і роботодавці. Як працює обласна служба зайнятості? У своєму виступі Б.Довжук розповів і про це, зазначивши, що з початку року в центри зайнятості області за сприянням у працевлаштуванні звернулося 33 тисячі незайнятих громадин. Це майже на третину більше, ніж за цей час торік. Працевлаштовані 13,2 тисяч. Протягом травня-липня кількість безробітних в області скоротилася на 7 відсотків, і все ж рівень безробіття залишається високим. Причини цього спід шукати, перш за все, у сфері економіки.

Як зазначив виступаючий, звинувачувати і службу зайнятості в зростанні безробіття все одно, що звинувачувати лише лікарів у зростанні захворюваності на грип чи туберкульоз.

За кошти фонду майже три тисячі незайнятих громадян віком переважно до 28 років здобули спеціальності, що користуються попитом на ринку праці, майже 70 відсотків тих, хто пройшов перенавчання, працевлаштувались. До 2004 року завершиться перехід державної служби зайнятості на роботу за новою технологією обслуговування незайнятого населення з запровадженням єдиної аналітичної системи, що дасть змогу надавати послуги на вищому рівні і без звичних тепер черг.

Профспілки - соціальний партнер на ринку праці органів державної влади, місцевого самоврядування та роботодавців - теж за те, щоб підвищити мінімальну допомогу з безробіття, сказав на нараді голова облпрофради Богдан Андрушків. Виконуючи свою захисну функцію, профспілки завжди підтримують ініціативи на благо найбільш соціальне вразливих верств населення.

Пропозицію, встановити мінімальну допомогу з безробіття у розмірі 74 гривень підтримали голова організації роботодавців області Степан Лукасевич, керуючий справами обласної ради Геннадій Яворський, заступник голови Підволочиської районної ради Віктор Дем’яненко. Усі виступаючі наголошували, що сума ця найбільш реальна в нинішніх умовах, виходячи з можливостей фонду, надалі може коригуватися відповідно до зростання середньої заробітної плати.

Безробіття - ганебне соціальне явище, якого треба позбуватися, наголошувалося на зустрічі. Запрацює вітчизняне виробництво, розвиватиметься підприємницька діяльність - неодмінно з’являться нові робочі місця, стабільні заробітки, розширяться соціальні гарантії. Важко з цим не погодитися. Але поки що рівень безробіття на Тернопіллі залишається високим. Вищий він лише в сусідній Рівненській області. Проблема соціального захисту людей зі статусом безробітних стоїть гостро. Збільшення розміру мінімальної допомоги з безробіття хоч трохи допоможе цій категорії населення.

Газета "Свобода", Тернопіль, 18 серпня 2002 року

Хто винний?

16.12.2002 | С.Водолагін, м. Чернігів

Підполковник СБУ вбив посадову особу Чернігівської облдержадміністрації.

   

Вже майже місяць місто Чернігів повниться чутками про трагічний випадок, що стався на День незалежності прямо в центрі міста. Приводом до них стало страшне вбивство, яке відбулося на очах багатьох свідків, переважна кількість яких були представниками місцевого бомонду. Історія трагічна. Та по нинішніх часах не сенсаційна, якби не деякі обставини. Зокрема, потерпілим виявився начальник контрольного відділу Чернігівської облдержадміністрації Олег Олександрович Грицев. А завдав потерпілому тілесних ушкоджень офіцер Чернігівського управління Служби безпеки України, підполковник М.М. Бурмака.

Інформація про цей випадок досить суперечлива. Але факт того, що він мав місце підтвердив, навіть, на своїй прес-конференції голова облдержадміністрації В.Бутко, а також офіційне видання ОДА.

З тієї інформації, що стала нам відома, ми упорядкували власну версію тих подій, що сталися 24 серпня. Підкреслюємо - версію, тому що правда про ті події старанно за звісних обставин укривається. Тому деякі нижче викладені факти можуть бути не зовсім вірними.

Трагічні події сталися у бізнес-клубі (кафе) "Людмила" (під такою назвою цей заклад знає більшість чернігівців, а нині він називається "Фортуна"). "Фортуна" знаходиться у самому центрі міста (на відстані приблизно 100 м від будинку обласної ради та колишнього обкому партії) та належить Чернігівському інституту економіки та управління, ректором якого є п. Суховірський, відомий своєю наближеністю до керівництва області та досить цікавими операціями з нерухомістю, що належала (до його втручання) територіальній громаді Чернігівської області. Цими операціями чомусь ніяк не хочуть цікавитись працівники прокуратури! Як правило, у цьому закладі проходить неофіційна частина багатьох святкових подій, що відмічаються державними органами влади Чернігова та області.

До цього закладу Олег Олександрович Грицев прийшов з дружиною відсвяткувати державне свято. Дружина Грицева дуже вродлива жінка і значно молодше чоловіка, їй близько 30 років. Під час святкування виникла суперечка. За деякими даними, приводом до суперечки стала жінка Грицева. Як нам стало відомо, в розпалі суперечки декілька чоловіків вийшли "розіб-

ратися". Грицев побачивши це, як порядна людина, пішов вгамувати розігрітих хлопців. Внаслідок чого йому були завдані тілесні ушкодження. І від них той помер у лікарні. За однією з версій, фатальним став удар в щелеп, який наніс Бурмака потерпілому.

Правоохоронні органи, як і ОДА, підтвердили наявність цього випадку. Виявилося, що зараз матеріали справи знаходяться у військовій прокуратурі. Третього вересня цього року військовою прокуратурою було порушено кримінальну страву проти колишнього підполковника Чернігівського управління СБУ М.М. Бурмаки за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу. Стаття називається "вбивство через необережність" і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до п’яти років (або обмеження волі на той же термін).

Чому - колишній? Зі Служби безпеки його звільнено через день після подій у "Фортуні". На момент вчинення діянь, у яких підозрюється, чоловік ще був на службі, саме тому дізнання та слідство проводить військова прокуратура. Бурмака буде допитуватись як підозрюваний. Запобіжних заходів щодо обмеження волі до нього не вживалося. За думкою слідчих нема підстав вважати, що він перешкоджатиме встановленню істини чи ховатиметься від слідства.

Дуже інтересним є факт того, як військова прокуратура сходу охарактеризувала дії працівника СБУ - "вбивство через необережність" та який вжила запобіжний захід. Це наводить на прикру думку, що вбивця зможе взагалі остатися непокараним. Цікаво, якби правоохоронні органи характеризували це вбивство, якщо б його скоїла пересічна людина, а не офіцер цієї славнозвісної служби, навіть, якщо воно б було скоєне дійсно за необережністю. Вважаю, що у цьому випадку воно сходу було б охарактеризовано за ст.115 "Умисне вбивство". Хочеться сподіватися, що суд у цьому випадку буде дійсно справедливим та не заангажовано розбереться з усіма матеріалами.

Наприкінці хотілося б декілька слів сказати про покійного О.О. Грицева. Це була дуже добра людина, яка не стояла осторонь від порушень прав мешканців Чернігівської області з боку посадових осіб і сумлінно виконувала свої посадові обов’язки. Про це говорить багато випадків. Наприклад, Олег Олександрович був єдиним працівником ОДА, який підтримав спроби членів територіальної громади Чернігівської області присікти спроби розкрадання майна територіальної громади у великих розмірах, зокрема кінотеатру "Перемога". Чим неодноразово викликав невдоволення керівництва. Тому смерть цієї людини була для більшості людей, що знали його, великим шоком. Тяжко усвідомлювати, що такі люди гинуть такою безглуздою смертю від рук працівників неконтрольованих служб.

Бюлетень "Права Людини", 2002, №26

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори