пошук  
Публікації › Бюлетень "Права Людини"200204
№04
2002

Бюлетень "Права Людини"

Хроніка

18.12.2002

Комітет ВР у закордонних справах вирішив приструнити ведучого програми "Однако".

   

Комітет має намір надіслати листи до профільних комітетів Державної думи та Федеральних зборів Російської Федерації з приводу висловлювань російського журналіста, ведучого програми на ОРТ "Однако" Михайла Леонтьєва стосовно рішення Шевченківського суду Києва про захист честі та гідності дружини екс-прем’єр-міністра України Віктора Ющенка Катерини Чумаченко. Голова Комітету у закордонних справах Ігор Осташ зазначив, що він "обов`язково звернеться з листом до голів комітетів Держдуми та Федеральних зборів з проханням відреагувати на ситуацію, яка досить серйозно впливає на розвиток дружніх україно-російських відносин". На переконання І.Осташа, М.Леонтьєв, відмовившись виконати рішення суду про захист честі та гідності К.Чумаченко, зробив це у "надзвичайно брутальній формі і цинічно образливих висловах". На переконання І.Осташа, це було практично проявом жорсткої українофобії. як зазначив І.Осташ, М.Леонтьєв, зокрема, зазначив, що "такої держави, як Україна, немає і бути не може", а також що "Україна потребує протекторату більш крупної і культурної держави". На думку І.Осташа, на такі висловлювання журналіста, який працює на каналі ОРТ, що практично є рупором російської влади, має бути "дуже жорстка реакція як українських, так і російських політиків". І.Осташ також відзначив, що висловлювання М.Леонтьєва є своєрідним "заспівом" до початку Року України в Росії (2002 рік оголошено в Росії Роком України). Він вважає "справою честі російських політиків" зробити усе можливе, щоб рішення Шевченківського суду Києва відповідно до дії Конвенції про правову допомогу у правових відносинах з цивільних, сімейних і кримінальних справ в рамках СНД, підписаної 1993 року, було виконано і надано належну політичну оцінку висловлюванням російського журналіста. Осташ також сподівається, що Міністерство закордонних справ виступить з відповідною нотою з цього приводу.

УНІАН

Хроніка

18.12.2002

С. Терьохін виражає недовіру офіційним даним Держкомстату.

   

Член партії "Реформи і порядок" (партія-учасниця блоку Віктора Ющенко "Наша Україна"), народний депутат Сергій Терьохін вважає, що в Україні необхідно створити "альтернативне статистичне бюро", що буде проводити незалежні статистичні дослідження процесів в економіці, оскільки фактичний ріст цін на харчові продукти, зокрема хліб, молоко і м’ясо не відповідає індексам споживчих цін, що публікуються сьогодні Держкомстатом.

На думку С.Терьохіна, це відбувається через те, що органи статистики прямо підкоряються виконавчій владі. "Статистика — зручний інструмент маніпулювання суспільною думкою, і на час виборів вона використовується як засіб досягнення визначених політичних цілей", — підкреслив він.

С.Терьохін вважає, що останнє доручення Президента України про контроль за цінами на хліб ставить під сумнів надані урядом статистичні дані про низький рівень інфляції в Україні.

Як повідомили Центру "ЛІГА" у прес-службі блоку "Наша Україна", С.Терьохін провів паралель з 1996 роком, коли уряд П.Лазаренко давав указівки про завищення статистичних показників.

Нагадаємо, що 29 січня Президент України Л.Кучма доручив Прем’єр-міністру А.Кинаху, головам обласних адміністрацій вжити заходів для посилення контролю над рівнем цін на хліб і хлібобулочні вироби.

31.01.2002, LIGA ONLINE

Хроніка

18.12.2002

В. Онопенко: третина судових рішень в Україні не виконується .

   

"Третина судових рішень в Україні не виконується, але серед них немає так званих політичних", — заявив голова Української соціал-демократичної партії, народний депутат України Василь Онопенко. За словами В.Онопенко, це відбувається, незважаючи на досить серйозні повноваження державної виконавчої служби, за роботу якої відповідає Мін’юст України. Він переконаний, що Україні знадобиться міжнародний досвід у цьому питанні. "Головне, чітко визначитися і зробити надбанням гласності причини, що призвели до такої ситуації. На мій погляд, це, у першу чергу, відсутність чіткого контролю, каральних санкцій, якщо хочете. Адже більшість з невиконаних рішень — це аліменти, неодержана соціальна допомога, невиплачена заробітна плата. Парадокс у тім, що так звані політичні рішення чи рішення по "політичних справах на замовлення", виконуються миттєво і без застережень", — підкреслив голова Української соціал-демократичний партії, член Вищої Ради юстиції України В.Онопенко

31.01.2002, LIGA ONLINE

Хроніка

18.12.2002

Європарламент проголосував за розширення прав іммігрантів.

   

5 лютого члени Європейського парламенту звернулися до глав урядів країн ЄС з вимогою надання більших прав для неєвропейців, що працюють у 15 країнах союзу.

З 626 членів парламенту за надання іммігрантам рівних прав із громадянами Європи в частині соціального захисту, права на працю, умов праці і навчання, проголосували 408 депутатів. Проти подібного рішення виступили 89 чоловік, утрималися 28, — повідомляє Mignews.

У своїй резолюції Європарламент визначив, що "представники неєвропейських країн повинні мати визначений уніфікований набір прав, що повинні бути максимально наближені до прав громадян Європи".

Законодавець з Великобританії баронеса Сара Ладфорд, один із авторів парламентської постанови, відзначила, що результати голосування повинні стати "певним сигналом" для урядів європейських країн стосовно приведення в дію планів по розширенню прав іммігрантського співтовариства, чисельний склад якого в Європі наближається до 20 мільйонів.

У доповіді Європарламенту, представленій увазі депутатів, зокрема, вказувалося, що в Європі останнім часом відчувається гостра недостача таких кваліфікованих фахівців, як лікарі, вчителі і фахівці в області високих технологій. Ці ніші можуть бути заповнені фахівцями неєвропейського походження.

Європейський парламент також рекомендував урядам 15 країн надавати неєвропейцям право на проживання на термін не менш трьох років.

Наш.інформ.

Вибори

18.12.2002

Жодний ЗМІ не дотримався мораторію на політичну рекламу, констатують експерти.

   

Як заявив президент Асоціації "Спільний простір" Юрій Нестеряк, коментуючи результати моніторингу роботи ЗМІ у січні 2001 року на предмет доступу суб’єктів аполітичного процесу і забезпечення виборців інформацією, достатньою для того, аби їх вибір був усвідомлений. Він наголосив, що у січні переважна більшість ЗМІ зі своїми симпатіями та антипатіями визначилась і демонструвала їх більшою мірою відверто чи приховано. Ю.Нестеряк сказав, що найбільший спектр партій та блоків було висвітлено у газеті "Україна молода", однак у ній також є певна перевага позитивного ставлення до конкретних партій і блоків. За словами голови Комітету "Рівність можливостей" Олександра Чекмишева, під час мораторію на політичну агітацію виграли ті суб’єкти виборчого процесу, які працюють у структурі державної влади, оскільки їм не заборонялось інформувати про свою діяльність під час мораторію на агітацію.

УНІАН

Вибори

18.12.2002 | Ігор Столяров, м.Одеса

Міська Рада Одеси відсторонена від процесу формування виборчих структур.

   

"Ми маємо всі підстави вважати, що те дійство, яке відбувається в Одесі, знов було навмисним" — наголосила, коментуючи останні події у передвиборчому житті Одеси депутат міськради Наталка Чайчук.

За її словами, "Одеські виборці опинилися у подвійному програші. По-перше, міський голова з порушенням термінів оголосив початок роботи комісії, що приймала всі пропозиції і подання кандидатів.

По-друге, коли 14 січня виявилось, що він втратив право приймати такі подання без голосування на сесії, він особисто передав право формувати комісію Одеській обласній Раді.

Міська Рада була відсторонена від процесу формування виборчих структур, що тільки підтвердила сесія облради. Склад комісії, яка врешті решт була сформована, викликає лише здивування!".

За словами Наталії Чайчук: "До складу комісії не ввійшла жодна з кандидатур, поданих такими відомими учасниками процесу, як Народний Рух України, Український Народний Рух, Партія "Реформи і Порядок" та інші. Пропозиції подані цими партіями містять відомих фахівців права, академіків, професорів, просто відомих в місті людей.

Єдиний юрист, який увійшов у сформовану нинішню міську виборчу комісію, — звичайний приватний нотаріус. І Він — єдиний фахівець з права.

У складі комісії ми бачимо домогосподарку, безпартійну. Ми бачимо, що має місце порушення вікового цензу, оскільки представники партії пенсіонерів, НДП — то літні люди.

І що не менше дивує, — з усіх громадських організацій, існуючих в Одесі, висунуто єдину громадську організацію — Фонд імені Семена Кислина. Тобто, іноземний благодійний фонд отримав право видавати кандидатури у виборчу комісію.

Я думаю, що це порушення Закону. Чому іноземні фонди мають подавати свої пропозиції до нашого виборчого процесу?

Невже ми зовсім не здатні цього запитати? Таким чином я вважаю, що міський голова зробив дійство, яке запланував своєчасно. Він спрямував усі свої дії на те, щоби Одеса, одесити, представники політичних партій і блоків, представники громадських об’єднань були відсторонені від формування міської виборчої комісії - органу, який потім буде впливати на перебіг виборчої компанії.

Перш за все, я думаю, ми оприлюднимо в засобах масової інформації списки тих людей, прізвища яких ми подавали до виборчої комісії, щоб одесити мали можливість порівняти, кого не бажав бачити у виборчій комісії міський голова — а це дуже поважні та відомі у місті люди.

По-друге, буде працювати юридична служба. Все ж таки, я думаю, буде знайдено рішення, що робити в цьому випадку. Тому що, я не знаю, як можна змиритися з такою комісією? Вільне місто Одесу дійсно роблять якимось заштатним містом, у якому мають керувати домогосподарки. З цим погодитись не можна".

Вибори

18.12.2002 | Ігор Столяров, м.Одеса

Про "передвиборчі збочення" влади Одеси .

   

Три дні тривав і 24 січня в Одесі завершився суд за позовом кількох громадських організацій та політичних партій до міського голови Руслана Боделана. Позивачі вважають, що під час підготовки та формування міської виборчої комісії влада порушила чинне законодавство. Представниками позивачів у суді є голова обласного відділення "Блоку Юлії Тимошенко" Федір Нарійчук, Депутат міськради Леопольд Мендельсон та Президент Одеської Правозахисної академії Валерій Кочетов. До вже поданих до суду заяв додалося ще два документи — від партії "Батьківщина" та Одеської Правозахисної Академії. Її автори вважають, що "нині сформована міська виборча комісія не є незалежною і забезпечуватиме прихильність лише до одного з кандидатів на посаду міського голови Одеси — Руслана Боделана".

Позивачі вимагали: залучити до судового процесу представників обласної Ради, визнати дії Руслана Боделана неправомірними і такими що не відповідають чинному законодавству, скасувати рішення Одеської обласної Ради про створення Одеського міськвиборчкому, заборонити міській виборчій комісії здійснювати будь які процесуальні дії до завершення суду. Президент Одеської Правозахисної академії Валерій Кочетов нагадав судді про те, що всі нормативні документи органів місцевого самоврядування мають видаватися державною українською мовою. Документ оприлюднений на шпальтах газети "Одеський вісник" є російськомовним, і це "обмежило права корінної нації України, мешканців Одеси на розуміння цього повідомлення, яке стосується виборчого процесу".

Валерій Кочетов заявив, що вимагає визнати дії міського голови Одеси неправомірними, а виданий ним нормативний акт, який регламентує терміни та порядок висунення кандидатур до складу міськвиборчкому, таким що не відповідає Законам та порушує Конституцію України. Один з позивачів Федір Нарійчук назвав процес, що триває в Одесі, "традиційним збоченням, яке відбувається в Україні". "Ці політичні збоченці, які належать до адміністративного ресурсу, спровокували цей суд. Така нахабна політика нинішньої влади базується на тому, що все зійде з рук. Вони вважають, що, якщо порушувати Закони може верховна влада, то і місцеві "царьки" роблять так само. Це не нова тактика. Міський голова Одеси, виходець якраз із колишнього комуністичного оточення, і його звички залишилися дотепер. Політичні партії, які залишилися поза міською виборчою комісією, мають показати цілому світу, що такі явища, які відбуваються в Одесі, не повинні мати місце у суспільстві".

У задоволенні скарги представникам політичних партій та громадських організацій відмовлено, а рішення суду "підлягає негайному виконанню".

На думку президента Одеської Правозахисної академії Валерія Кочетова, "суддя Жовтневого райсуду Одеси продемонстрував, що у нашому місті діє не сила права, а сила влади". Рішення це є цілком незаконним і його необхідно було б вивчити кваліфікаційній комісії Верховного Суду України та Вищої Ради юстиції. Це рішення відверто порушує конституційні права, передбачені Конституцією та Загальною Декларацією прав людини.

Якщо суддя вважає, що рішення державного чиновника, що має обов’язковий характер для мешканців майже мільйонного міста, не є нормативним актом, а актом управлінським — мені дуже складно говорити про його кваліфікацію.

В Одесі нині, як і під час минулих повторних виборів, знову сформована слухняна територіальна виборча комісія, головним завданням якої є не забезпечення проведення чесних, незалежних виборів, а організація виборів такими, щоб був одержаний необхідний результат. У цієї комісії може бути лише одне гасло: "Не важливо як голосують, а важливо як рахують."

Але, цим проблеми не закінчилися.

За словами Президента Одеської правозахисної академії Валерія Кочетова, "у відповідності з Цивільно-процесуальним Кодексом, після оголошення рішення, суд має три дні для того, щоб підготувати протокол. Рішення було оголошено 24 січня. Ми ж не маємо можливості ознайомитися з протоколом і нині. Коли я та мої колеги прийшли до суду з метою ознайомлення з протоколом рішення і одержати справу — ми з’ясували що головний документ, який підтверджує факт нашого приходу до канцелярії, — журнал реєстрації документів, які видаються для ознайомлення, відсутній. Всі роки був, а у 2002-у зник як факт. Ну немає у них, сказали нам, такого журналу.

Таким чином, наша присутність і діяльність у канцелярії суду не може бути задокументована юридично".

Представники політичних партій звернулися до працівників Жовтневого райсуду з проханням вирішити наявну проблему. Протягом двох годин канцелярія активно шукала журнал — тим більше, що тривалий час прохали його видати, але "зверху" категорично відмовляються задовольнити вимогу, мотивуючи тим, що в Україні ледве чи "папір не закінчився і немає можливості такі журнали виготовити". Щоправда, така проблема існує чомусь лише у Жовтневому райсуді, де розташовано Одеську міську територіальну виборчу комісію".

Прохання представників позивачів про необхідність складення протоколу про відсутність журналу реєстрації видачі документів тривалий час ігнорували. А голова райсуду під час складання протоколу присутнім бути відмовився.

"У мене виникає реальна підозра, що органи судової влади перебувають у змові з Одеським міським головою Русланом Боделаном, протиправні дії якого ми маємо намір оскаржити" — заявив Президент Одеської правозахисної академії .

Адвокатам Валерію Кочетову, В’ячеславу Асєєву, Леопольду Мендельсону довелося витратити чимало часу для зустрічі з Головою Жовтневого райсуду міста. Секретарка намагалася їх не впустити до кабінету і заявила, що день прийому судді є понеділок, а тому надії побачити його раніше є нереальними. Дискусія тривала хвилин десять.

Коли суддя все ж таки вийшов, він вимагав від адвокатів вийти у коридор. "Журналу для реєстрації не було і не буде. Нас юстиція журналом не забезпечила. Ніякого акту у вашій присутності ми складати не будемо. Ніякого представника для складання суду я запрошувати не буду. І взагалі, вимкніть диктофон свій" — заявив Голова Жовтневого районного суду Одеси Олександр Головченко. На думку адвоката і депутата міськради Леопольда Мендельсона, "у Жовтневому райсуді мало місце грубе порушення процесуальних норм ведення громадянських справ: відсутній журнал видачі справи. Внаслідок цього виникає небезпека, яка пов’язана з подальшою неможливістю довести, що з тією чи іншою справою ми знайомилися, що у ньому була така ось кількість сторінок, що були внесені якісь зміни.

Вже на сьогоднішній день у справі є кілька порушень, які засвідчити таким чином неможливо.

До того ж, протокол рішення суду нині не підписано, дата, коли він був складений відсутня. Таким чином триває беззаконня яке відбувалося під час розгляду справи у залі суду.

Вибори

18.12.2002 | Ігор Столяров.

У Миколаєві вже задіяний адмінресурс.

   

Міський Голова Миколаєва Володимир Чайка зустрівся з журналістами. Він повідомив працівникам мас медіа про використання проти нього адміністративного ресурсу, представники якого не бажають і надалі бачити його міським керівником.

Журналістів, перш за все, було ознайомлено зі звітом міського голови про діяльність виконавчих структур. Як стало відомо, згаданий звіт буде розповсюджений серед мешканців Миколаєва, щоби кожен бажаючий мав можливість прочитати про здобутки та недоліки міської влади.

Володимир Чайка оприлюднив і звернення, у якому підтвердив свій намір боротися за посаду міського голови на цьогорічних березневих виборах. Вже реалізується шестирічна програма розвитку Миколаєва. Півтора року реалізації програми, за словами пана Чайки, свідчать про її успіх.

Приміром, вдвічі збільшились прибутки міського бюджету, вдалося реконструювати багато важливих для життєдіяльності обласного центру об’єктів. Серед них Варварівський міст. Газифіковано кілька мікрорайонів. Робота у цьому напрямку триває.

Саме згадані здобутки, як наголосив на прес-конференції Володимир Чайка, і стали для нього поштовхом, щоб знову виборювати посаду міського голови Миколаєва.

Щоправда, обласній владі це рішення було не до вподоби.

Нині обласна держтелерадіокомпанія відмовилася підписати угоду на висвітлення діяльності міської влади. Посилаються на відсутність технічних можливостей.

До речі, приблизно така причина була виголошена, коли на Радіо "Миколаїв" було припинено ретрансляцію новин та програм української служби радіо "Свобода". "Технічні проблеми" не усунуто дотепер, хоча і минув майже рік.

Але, Володимир Чайка має намір вибороти своє право і вже надіслав лист головному редактору Радіо "Миколаїв" Ігорю Тимофієву з проханням надати телеефір для нього та заступників мера.

"І я хочу просто подивитися, як нинішньому міському голові не нададуть радіоефір. Ми вже це проходили, і ще раз пройдемо" — наголосив Володимир Чайка і далі продовжив: "Хіба це не адмінресурс, коли газетам дається вказівка підтримувати лише одного кандидата на посаду міського голови, який є бажаним обласній владі?"

На думку головного редактора газети "Український Південь" Юрія Діденка: "Нинішні вибори не передбачають джентльменських наборів і будуть жорстокими, а використання брудних технологій та адміністративного ресурсу буде. Як засвідчила прес-конференція, у Миколаєві це першим відчув міський голова Володимир Чайка".

Вибори

18.12.2002

Американці зафіксували в Україні порушення виборчого законодавства.

   

Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень констатує численні порушення виборчого законодавства України. Про це говориться в доповіді робочої групи, що вивчала ситуацію в Україні напередодні парламентських виборів.

Як повідомляє Deutsche Welle, матеріали робочої групи американського Центра стратегічних і міжнародних досліджень підтвердили серйозне занепокоєння Заходу. У доповіді відзначається, що ще задовго до офіційного старту виборчої кампанії посадові особи в багатьох регіонах намагалися вплинути на майбутні результати виборів. Серед порушень — безкоштовна роздача товарів населенню, агітація за визначені партії, надання тиску на незалежні СМИ, примусове змушення вступати в ті чи інші партії, поширення матеріалів, що дискредитують конкурентів.

Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень рекомендував урядам США, Канади і Європи під час усіх зустрічей з українськими членами уряду призивати до прозорих виборів.

01.02.2002 , Deutsche Welle

Катування та жорстоке поводження

18.12.2002

Національна телекомпанія виплатить Морозу 50 тис. грн. за моральну шкоду

   

4 лютого Шевченківський районний суд м.Києва виніс рішення, яким визнав, що у шести телепередачах "Акцент" у червні 2000 року щодо лідера СПУ Олександра Мороза подавалися відомості, які не відповідають дійсності. Суд прийняв рішення стягнути з Національної телекомпанії на користь О.Мороза 50 тис. грн. моральної шкоди.

УНІАН

Катування та жорстоке поводження

18.12.2002

Відкритий лист Олега Бойка Уповноваженому ВР з прав людини Н. І. Карпачовій .

   

Уповноваженому Верховної Ради з Прав людини Карпачовій Ніні Іванівні

політв’язня Бойко Олега Миколайовича, який перебуває в СІЗО-13, камера 127

Заява

Звертаюсь до Вас, щоб Ви стали на захист прав, людської гідності і демократії в нашій Державі. Випадково став свідком того, в яких умовах перебувають затримані в лікарні швидкої допомоги. Втративши свідомість в залі суду під час проведення голодування з політичними вимогами, був швидко доставлений в лікарню "БСП". Там мене розташували в палаті, що знаходиться на другому поверсі. Знаходився разом з 4 чоловіками, всі доставлені з різних РВВС, таким чином вина їх ще не доказана, оскільки слідство у них ще попереду. Всі прикуті кайданами до ліжок, що змушує весь час лежати. Ланцюги не знімають, навіть коли приносять їжу. Важко передати як це, коли хліб підносиш до рота, а за ним тягнеться ланцюг. Коли хворих ведуть на процедури, надягають одні наручники на руки, а на іншому ланцюзі ведуть як собаку. Ніна Іванівна, звертаюсь особисто до Вас як до жінки — уявіть наскільки ще важче це все переносити двом дівчатам, які знаходились в сусідній палаті — теж прикуті. Охорона не йде ні в яке порівняння з тим, як ФБР охороняє свідків. За моїми розрахунками, в тих 4 змінах, що стерегли нас, п’ятьох чоловіків, були задіяні 50 чоловік правоохоронців. (Для уявлення: грати на вікнах, два охоронці ходять по палаті з дубинками та сльозоточивим газом, третій охоронець за ґратами біля умивальника, вже озброєний пістолетом, потім знов двері, де є вже автомати і начальник зміни, у якого ключі від кайданів — і з’єднують нас з лікарнею ще й броньовані двері.) Хочу сказати, що до охоронців і командира полку претензій не маю, оскільки ставлення було людяне, і розумію, що беззаконня вирішується у вищих інстанціях — а до них надходять директиви. Медичний персонал ставився також добре. При медичному огляді було виявлено, що в мене хвора спина. Я неодноразово ще раніше звертався в прокуратуру, що це через те, що мене було побито "беркутавцями" ще навесні. Весь час приходила відповідь, що експертиза побиття не виявила. Коли мене раніш, після 2.5 місяців після побиття оглянули, то лікарі сказали, що то від незручного ліжка в СБУ. Докази, що ми живемо в поліцейські державі, наприклад: лікар, який зробив 63-річному пенсіонеру операцію, вимагав, щоб хворому дозволили ходити — відмовили. Лікар свою фамілію назвати побоявся. Окрім фахівців, що обстежують хворих, ходить — якийсь "сірий кардинал" — у якого під медичним халатом видно лампаси (Желековський О.А.) Після його обходу з лікарями у всіх наручники були затягнуті сильніше. Не знявши шви з розрізаного живота, відразу, пенсіонера повезли в РВВС, і через добу його знову повернули, але він вже був в важкому стані.

Яку ми державу "розбудовуємо", якщо всім керує МВД? Кравченка поміняли на Смірнова, а репресивний апарат продовжує нарощуватися і, якщо він запрацює на повну силу, то не буде впевненості ні в кого в тому, що він якось не опиниться на нашому місці. Ви розумієте, що те, про що говорить Потебенько, що ми розкриваємо злочинність на 97%, а США — тільки на 67% — то означає, що це досягається так: людину б’ють, поки вона не зізнається і не візьме на себе 5-6 злочинів.

Під час мого перебування в "БСП" дружина заплатила за томографію, лікарі сказали, що потрібно оглянути спину. Медичні висновки мені не показували — міліція передала їх лікарю з Лук’янівки. На моє запитання він відповів, що через те, що історія хвороби написана українською мовою, то він не може мені її перекласти. Я це пов’язую з тим, що вони прикривають таким чином своїх силовиків з "Беркуту". Мені там також розповідали, що, коли була перевірка з Вашого комітету — на той час кайдани були сховані. Мій лист прошу розцінити як звернення від усіх затриманих, що перебували у лікарні Лук’янівського СІЗО в той час, разом зі мною. Невже ми не варті кращого життя?

http://maidan.org.ua/n/mai/1013000786 

Катування та жорстоке поводження

18.12.2002

Фельдмана и его адвокатов лишили права на защиту.

   

Процесс по скандально известному "делу банкиров", проходящий в настоящее время в Артемовском суде города Луганска, 7 февраля явил в юридической практике очередной уникальный нонсенс.

Николай Лавочкин, Луганск

В начале очередного слушания председательствующий в суде судья Лубяной обратился к представителю обвинения с вопросом, не имеет ли тот какого-либо ходатайства. У прокуроров ходатайство имелось — они просили суд лишить подсудимого Бориса Фельдмана и его адвокатов права заявлять ходатайства, делать заявления и подавать жалобы в ходе процесса.

Насколько бы это не показалось невероятным, но суд удовлетворил прокурорское желание и лишил одного из обвиняемых конституционного права на защиту в суде всеми допустимыми законами нормами.

Для истории приводим фамилии членов суда, который запретил подсудимому и его защитникам заявлять в суде ходатайства: председательствующий — судья Лубяной С. М., судьи Косминин С. А. и Сторожук Т. А.

Более того, когда утром 7 февраля адвокаты вице-президента банка "Славянский" Бориса Фельдмана — Виктор Агеев и Андрей Федур, перед началом судебного заседания, пытались пройти к своему подзащитному, представители конвоя пояснили, что есть распоряжение председателя Артемовского суда Лубяного С. М. не пропускать адвокатов к Фельдману. Адвокат В. Агеев обратился по этому поводу к председателю суда. В беседе с г-ном Лубяным, которая происходила около 11:00 в его кабинете, и при которой присутствовал еще один судья по делу "Славянского" — С. А. Косминин, судья Лубяной пояснил адвокату Агееву, что, действительно он дал указание не пропускать адвокатов к подзащитному Фельдману, т. к., якобы, у адвокатов есть возможность общаться с подзащитным в СИЗО. А с адвокатом г-н Лубяной, вне судебного заседания, общаться не будет, т. к., по его мнению, "в приличных судах такого нет".

В этот же день, около 13:15, после того как суд объявил перерыв на обед, в зале судебного заседания, адвокат А.Федур обратился к суду с просьбой устранить препятствия к общению с подзащитным Фельдманом в суде во время перерыва. Судья Лубяной также сказал, что он этого не разрешит, и повторил, что возможность иметь свидания с подзащитным у адвокатов, якобы, есть в СИЗО. Таким образом, адвокаты лишены возможности иметь свидания с подзащитным Фельдманом в дни судебных слушаний.

В дни, когда подсудимых привозят в суд, адвокаты не могут получить свидания в СИЗО. А судебные заседания постановлением суда будут проходить непрерывно, т.е. во все рабочие дни недели. В воскресение в СИЗО №17 г. Луганска свидания не разрешены. Следовательно, защитники с Фельдманом будут иметь возможность общаться только один раз в неделю — в субботу.

Таким образом, грубо нарушены права подсудимого Фельдмана на защиту. А также создаются препятствия к законной деятельности защитников Фельдмана и нарушаются их права, предусмотренные Уголовно-процессуальным кодексом Украины. В частности, статья 266 УПК ("Участие защитника в судебном разбирательстве") прямо предусматривает: "Защитник способствует подсудимому в защите его прав и защите его законных интересов. Защитник имеет право на свидания с подсудимым".

Такие действия суда являются грубейшим нарушением права подсудимого на защиту, и есть не что иное как препятствование правомерной деятельности защитников.

За такие действия судей в Уголовном кодексе Украины, вступившем в силу с 01 сентября 2001 г., предусмотрена уголовная ответственность.

В отношении права подсудимого на защиту:

Стаття 374. Порушення права на захист

1. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також iнше грубе порушення права пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дiзнання, слiдчим, прокурором або суддею, — карається штрафом вiд трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або арештом на строк до шести мiсяцiв, з позбавленням права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рокiв або без такого.

В отношении препятствования правомерной деятельности защитников: Стаття 397. Втручання в дiяльнiсть захисника чи представника особи

1. Вчинення в будь-якiй формi перешкод до здiйснення правомiрної дiяльностi захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантiй їх дiяльностi та професiйної таємницi — карається штрафом вiд ста до двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або арештом на строк до шести мiсяцiв, або обмеженням волi на строк до трьох рокiв.

2. Тi самi дiї, вчиненi службовою особою з використанням свого службового становища, — караються штрафом вiд трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або обмеженням волi на строк до трьох рокiв, з позбавленням права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рокiв.

Но, несмотря на уже начавшийся в суде произвол, аппетиты у прокурорских чиновников стали расти просто с невероятной скоростью. После лишения своих оппонентов права на законную защиту, прокурор решил не исполнять законы надлежащим образом, а потому избавить себя от необходимости зачитывать обвинительное заключение в полном объеме, огласив только резолютивную часть, где содержится лишь констатация статей, по которым выдвинуты обвинения. Тем самым, обвинение пыталось уклониться от необходимости озвучивать все "перлы", содержащиеся в этом документе, которые могли бы дать истинное представление о качестве налогового следствия и компетенции Генпрокуратуры, утвердившей это обвинение.

Но такое вольное отношение к закону не сумел понять даже "всепонимающий" судья Лубяной, которому понадобилось долгое размышление во время перерыва, чтобы решиться на требование к прокурору соблюдать закон. После чего началось оглашение обвинения. За сегодня из семисотстраничного документа были зачитаны первые 62.

http://www.obkom.net/const-tm/mat.php?ar_id=1312

Катування та жорстоке поводження

18.12.2002 | Людмила Клочко.

Декілька нотаток на полях.

   

Схоже, видання Харківської правозахисної групи "Проти катувань" стало бестселером серед державних установ. Першим відреагувало СБУ. Представники цієї служби з’явилися до ХПГ через декілька днів після парламентських слухань з проблеми катувань і попросили надати їм 30 примірників цього збірнику для всіх управлінь СБУ в областях. Потім завітали представники Харківського військового гарнізону, теж взяли собі примірник. А сьогодні вранці до офісу ХПГ завітав представник Харківського інституту танкових військ і запитав: "Чи це ваше видання "Протоколи гвалтувань", в якому щось написано про наш інститут?" Звісно, "протоколи гвалтувань" читати було б цікавіше, але ми розчарували хлопця: "Ми видали книжку "Проти катувань", в якій дійсно є матеріали про події в Харківському інституті танкових військ". Відвідувач не засмутився, а, ретельно переглянувши наші видання, зупинився на "Проти катувань. Огляд повідомлень". Так, йому потрібна саме ця книжка, тому що його командиру повідомили про неї з Києва. Крім того, відвідувач обмовився, що командир вважає, що ми там "щось не так написали".

Виникає враження, що кожен, чи більшість "героїв" нашої книги отримали наказ "спростувати неправдиві відомості". Слід зазначити, що "Проти катувань" випущено у двох томах, перший том містить правові документи, ратифіковані Україною, з проблеми катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження й покарання, і другий том, що містить огляд повідомлень про катування, які були надруковані у ЗМІ. Чому ж саме зараз всі "герої" зацікавилися цими фактами? Якщо припустити, що вони вирішили боротися з катуваннями, то логічніше було б прочитати саме перший том, в якому містяться міжнародні нормативні акти. І чому саме зараз усіх так зацікавили повідомлення, що вже були надруковані і не викликали безпосередньо після оприлюднення ніякої реакції? Щось подібне було з російським журналістом і письменником Володимиром Гіляровським, який вирішив зібрати свої, раніше надруковані в газетах нариси про життя бездомних, в книгу "Трущобные люди". Книга була заборонена цензурою. Тож прогрес є: на початку 21-го століття наша книга побачила світ, а на початку 20-го, можливо, була б заборонена.

Свобода совісті

18.12.2002

Заявление Управления Крымской Епархии Украинской православной церкви Киевского Патриархата.

   

В последнее время реакционными силами возобновилась работа по уничтожению Управления Крымской Епархии Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата.

23 января состоялось бандитское нападение на квартиру Епископа Симферопольского и Крымского УПЦ КП, в результате чего был уничтожен архив Крымской Епархии.

Данный инцидент мы связываем с тем, что руководство Фонда имущества АР Крыма (Атласов, Хохлов), отказалось выполнить Постановление ВС Крыма от 16 мая 2001 г. № 1801-2/01 (о передаче Управлению Крымской Епархии УПЦ КП в безвозмездное пользование до 2050 г. помещения по ул. Севастопольской, 17 общей площадью 1475,7м2).

Руководство Фонда имущества совместно с депутатом ВС Крыма Воюшем подготовили проект Постановления "О вопросах передачи имущества, принадлежащего АРК и управления им" в котором пунктом 9 отменяется Постановление № 1801-2/01 и предлагается новая редакция: "передать в аренду до 2003года. Данное Постановление, предлагается вынести на сессию ВС Крыма 20 февраля 2002 года.

Обращаемся ко всем Национально–демократическим партиям, блокам, фракциям, православным верующим, кому не безразлична судьба Крымской Епархии Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата и единственной в Крыму церкви св. Владимира и Ольги встать на защиту и высказать свой решительный протест Руководству Фонда имущества Крыма, Депутатам Верховного Совета Крыма, Правительству Крыма.

С нами Бог!

Свобода вираження поглядів

18.12.2002

Журналисты не желают быть инструментами грязных PR-щиков.

   

Актом PR-технологических манипуляций считает Комиссия журналистской этики обнародование "кассетных материалов".

"Использование незаконных методов получения информации, тенденциозность и отсутствие сбалансированности в подаче информации дают нам основания воспринимать эту деятельность как такую, которая не имеет ничего общего с профессиональной журналистикой", — такой тезис содержится в заявлении Комиссии журналистской этики.

В заявлении по поводу обнародования членом Народного Руха за единство Дмитрием Понамарчуком кассеты с записью телефонного разговора Виктора Ющенко и Александра Омельченко речь идет также о том, что "начало 2002 года стало началом этапа новых испытаний для украинского общества и украинских СМИ".

Журналисты считают, что "с появлением так называемого "кассетного скандала номер два" началась откровенная предвыборная война с применением грязных PR технологий". Представители Комиссии считают, что именно СМИ стали инструментом в этой войне.

По мнению авторов заявления "использования журналистов как оружия в технологических баталиях с одной стороны, и готовность самих журналистов быть использованными как такое оружие, могут достичь угрожающих масштабов".

"То, что воспринимается как аномалия в цивилизованном обществе, может стать (фактически, становится на глазах) правилами игры в украинском", — говорится в заявлении комиссии.

Выборы-2002 по мнению комиссии журналистов "могут стать тестом на выживание для независимой профессиональной украинской журналистики". "Мы призываем украинских журналистов приложить все усилия для того, чтобы этот тест мы выдержали с достоинством", — отмечают авторы заявления.

Комиссия по журналистской этике объединяет представителей около 300 украинских СМИ. Сами журналисты отмечают, что "остро ощущают собственную ответственность за роль СМИ в проведении справедливых и свободных выборов весной 2002 года, за предоставление избирателям информации в объеме, достаточном для принятия осознанных решений, и за честное соблюдение профессиональных и этические нормы".

Источник: http://www.pravda.com.ua  

Свобода вираження поглядів

18.12.2002

"Никопольские Известия" вибороли право друкуватися під час виборів через суд

   

Нагадаємо, що друкарня, засновником якої є облрада Дніпропетровської області, відмовила газеті "Никопольские Известия" в друкарських послугах на період з 1 січня по 1 травня, обґрунтовуючи своє рішення необхідністю проведення капітального ремонту. Суддя Наталя Троян ухвалила 25 грудня рішення: призупинити дію розпорядження директора друкарні щодо відмови у друку газеті.

Директор кооперативу "Канал-5" — медіа-холдінгу, який видає "Никопольские Известия" — Костянтин Лященко повідомив ІМІ, що інтереси друкарні в суді представляла Дніпропетровська асоціація адвокатів, причому на засідання суду їх представники приїхали за 120 кілометрів на машині облради (номер 3024 ДНА). "Це красномовний факт", сказав п. Лященко.

Газета "Никопольские Известия" має найбільший тираж в місті — близько 12 тисяч примірників. На її шпальтах, як і на іншому суб’єкті холдінгу телеканалі "Канал-5", неодноразово з’являлися інтерв’ю з опозиційними політиками. "Канал-5" позивається із Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення стосовно отримання ліцензії на мовлення.

Інститут масової інформації, http://www.imi.com.ua  

Свобода вираження поглядів

18.12.2002 | Марк Агатов.

Первая ласточка?

   

30 января по определению судьи местного суда И.А. Захаровой арестована часть тиража газеты "Евпаторий-ская неделя". Заместитель начальника евпаторийского узла связи Марина Губанова сообщила корреспонденту "КВ", что 30 января во второй половине дня поступило указание государственного исполнителя о наложении ареста на тираж газеты "Евпаторийская неделя". Однако большая часть тиража четвертого номера газеты к тому времени была уже доставлена читателям.

В беседе с корреспондентом "КВ" учредитель и издатель газеты Владимир Лутьев сообщил, что судья Захарова вынесла определение "Об обеспечении иска" в порядке статьи 156 ГПК Украины, которым наложила арест "на его имущество, имущество редакции газеты "Евпаторийская неделя" и расчетный счет ЧП "Лутьев В.Г.". Владимир Лутьев отмечает, что в Крыму к подобным мерам суд прибегает впервые, и считает, что таким способом его лишают возможности выпускать газету.

В то же время помощник прокурора г.Евпатории И. Крючков по жалобе того же истца отказал в возбуждении уголовного дела в отношении Владимира Лутьева, не найдя в его действиях состава преступления. Заявитель обвинял Лутьева в том, что он незаконно собрал, а затем опубликовал в газете "Евпаторийская неделя" без его согласия конфиденциальную информацию "о его месте жительства, дате рождения, месте рождения, национальности, образовании, семейном положении, гражданстве, специальности, привлечении к уголовной ответственности". Владимир Лутьев отправил в местный суд Евпатории ходатайство об отводе судьи этого суда И.А. Захаровой.

"Крымское время"

Свобода вираження поглядів

18.12.2002

В Запоріжжі є загроза закриття телеканалу.

   

Зараз на грані закриття опинився один з найвідоміших та найулюбленіших телеканалів Запорізького регіону — ТБ "Хортиця". За попередньою інформацією канал опинився на межі закриття, бо вже більше року він нібито транслюється без ліцензії, однак керівництво телеканалу вважає, що телеканал став жертвою політичних ігор міської влади. Директор телеканалу О.Мухін вважає закриття ТБ "Хортиця": "ударом по свободі слова". На його думку, "відсутність ліцензії — це лише привід, щоб убрати телеканал, що не догодив міській владі."

Керівництво ТБ "Хортиця" й зараз вважає, що телеканал не винен в тому, що в нього немає ліцензії на транслювання. Справа в тому, що стара ліцензія в них закінчилась ще в 2000 році, а щоб отримати нову, вони повинні були взяти участь у конкурсі на право користування частотою, але за весь цей час Нацрада з питань телебачення та радіомовлення так і не оголосила конкурс на цю частоту. На всі звернення "Хортиці" до Нацради вони отримували відповідь, що "Хортиця" не винна в ситуації, що склалася.

Свобода вираження поглядів

18.12.2002 | Ігор Столяров, м.Одеса

Марина Колмикова: "ще не прийшовши до влади в Одесі команда Олексія Костусєва тисне на журналістів. . . ".

   

З телеефіру Одеси знову зникають цікаві телепрограми. І знову це відбувається напередодні виборів. Новою жертвою стала популярна "Гаряча лінія".

Свого часу багато протестів викликало зникнення з ефіру телекомпанії "Одеса плюс" програми "ОКО" з двома телеведучими Ігорем Гринштейном та Сергієм Ковалінським.

Журналістам було відмовлено у подальшій співпраці після виступів народних депутатів України Юрія Кармазина та Віктора Шишкіна.

Тепер у телекомпанії "Одеса плюс" здавалося б інший господар, який навіть Фонд створив названий ім’ям розстріляного редактора газети "Вечірня Одеса" Бориса Дерев’янка. Як відомо, 26-й телеканал є нині під контролем нинішнього Голови антимонопольного комітету України Олексія Костусєва.

Цей багаторазовий учасник виборчих змагань в Одесі, обіцяючи мешканцям міста краще майбутнє і "найкращого мера" у своїй особі, схоже своєрідно ставиться до питання свободи преси у підконтрольних йому засобах масової інформації.

Яскравим свідченням є доля авторського колективу популярної телепрограми "Гаряча лінія", яка встигла стати надзвичайно популярною серед глядачів телекомпанії "Одеса плюс"

За словами журналістки Марини Колмикової, "з самого початку Олексій Костусєв активно підтримав ідею відродження колись закритої на телекомпанії "МОСТ" програми "Гаряча лінія". Він, певно, розумів, що таким чином має перспективу збільшити популярність підконтрольного йому каналу "Одеса плюс".

До того ж жодної копійки за нашу працю ми не отримували. Виробництво програм відбувалося за наш рахунок і на нашій техніці.

Але, через місяць пан Костусєв змінив політику телекомпанії "Одеса плюс". Нам говорили, що ми не повинні показувати інформації про позитивні події в місті, а лише кримінал і недоліки, критикувати все, що відбувається, і шукати негативні моменти, розповідати, яким гарним є Олексій Костусєв, і яке щастя буде для Одеси буде коли Він буде тут".

Марина Колмикова повідомила, що було проведено кілька зустрічей з Олексієм Костусєвим та його заступником, де їх постійно критикували за те, що "ми робимо не те, що їм хочеться".

"Небажання брати участь у цій брудній політиці, яка нині піднімається на 26-у телеканалі, у тому бруді який заполонив місто — ми висловили свою позицію. Без попередження до нас прийшов представник Олексія Костусєва і сказав, що з нами більше не бажають мати співпрацю. Нам не надали, навіть можливості вийти в ефір, і сказати глядачам про закриття програми" — повідомила журналістка Марина Колмикова.

Стало відомо і про анонімні погрози на адресу пані Колмикової. Її попередили, що якщо інформація про "внутрішній" конфлікт, який виник, буде поширюватися, може виникнути загроза життю не лише журналістки але і членам її родини. До речі, Марина Колмикова — багатодітна мати.

Вона висловила готовність звернутися до суду і шукати для програми "Гаряча лінія" вихід на інших міських телевізійних каналах.

Свобода вираження поглядів

18.12.2002

Журналістці загрожує сліпота після того, як їй вихлюпнули в обличчя кислоту.

   

У листі на адресу Президента України Леоніда Кучми, "Репортери без кордонів" висловили обурення з приводу нападу, вчиненого 28 січня на Тетяну Горячеву — головного редактора "Бердянська ділового".

"Неприпустимо, щоб журналісти, які відмовляються прислуговувати інтересам окремих осіб, і всього-на-всього виконують свій прямий обов’язок, інформуючи населення, стають жертвами нечуваних актів насильства", — заявив Робер Менар.

За інформацією "Репортерів без кордонів" на Тетяну Горячеву, головного редактора газети "Бердянськ діловий", 28 січня, коли вона поверталася з роботи, напав невідомий і вихлюпнув їй в обличчя кислоту. Журналістка отримала опіки обличчя, очей, роговиці та кон’юнктиви і ризикує осліпнути без термінового хірургічного втручання. Порушена кримінальна справа.

Сергій Білоусов, шеф-редактор "Бердянську ділового", вважає, що напад пов’язаний із професійною діяльністю Тетяни Горячевой і йдеться про спробу нейтралізувати цю газету напередодні місцевих та парламентських виборів. Журналістка повідомила РБК, що вона раніше не бачила свого нападника, і що перед тим їй ніхто не погрожував.

Вона згадала, що був конфлікт між газетою і Анатолієм Антоновичем Резніком — директором порту.

За кілька днів до того останній попросив "Бердянськ діловий" надрукувати матеріал, компрометуючий Дмитра Беро, кандидата на посаду мера, і отримав відмову. Стаття вийшла в іншій газеті, а "Бердянськ діловий" надрукував відкритий лист кандидата. Анатолій Резніков відреагував в дуже різкій формі і переказав Беро, що йому це так не обійдеться. Через п’ять днів Дмитро Беро та Сергій потрапили у дорожньо-транспортну пригоду і отримали тілесні ушкодження.


Екологічні права

18.12.2002

Berliner Zeitung: Официальные данные о последствиях чернобыльской катастрофы сфальсифицированы .

   

Шановне панство!

Додається цікавий матеріал, надісланий Вадимом Гончаруком ("ІнтерЕко", Вінниця).

Через п’ятнадцять років після Чорнобильської аварії немає одностайності в оцінках навіть того — скільки ядерного палива (і відповідно, накопичених продуктів розпаду) вилетіло з 4-го реактору і скільки залишилось? Оцінки діаметрально протилежні — "майже все залишилось" і "майже все вилетіло".

Тільки зараз друга точку зору прозвучала у весь голос. А я від людей обізнаних чув її давно — вони стверджували, що заміри в реакторі показують, що він є практично пустим. Я не є експертом, але з почутого і прочитаного складалася приблизно така картина.

Значна маса палива у твелах повилітала при другому вибуху реактора у ніч на 26 квітня 1986 р. Перший вибух був від того, що реактор внаслідок конструктивних вад та помилок персоналу на короткий час перейшов у надкритичний стан. Від ланцюгової реакції виділилось одномоментно дуже багато тепла. Хоча цієї кількості було надто замало для утворення "вогняного шару", як при вибуху атомної бомби, але його вистачило для руйнації багатьох твелів, миттєвого закипання води в трубах та їх розриву.

Реагування водяної пари з розжареним металом викликало утворення великої кількості водню, який разом з киснем утворив гримучу суміш. Вона і дала другий вибух. Він був настільки потужним, що розніс вщент усю верхню частину реактора, зруйнував стіни і дах 4-го блока. Вибух повикидав назовні багато начиння реактора — твели з ядерним пальним та накопиченими радіоактивними продуктами розпаду, шматки твелів, блоки графіту з внутрішньої укладки. Це було викинуто з реактору на десятки метрів довкола нього, зокрема на дах 3 та 4 блоків (потім цей дах шуфлями чистили солдати, яких політбюро ЦК КПСС та вся піраміда проміжних начальників прирекла на роль біороботів).

А потім реактор більше тижня горів, і засипання його з гелікоптерів мало що в тому змінило. У реакторі в буквальному сенсі слова відбувався доменний процес. Тільки у ролі коксу був графіт, а замість залізної руди — двоокис урану з твелів.

Металевий уран, який виплавлявся, частково стікав донизу, а частково випаровувався. Разом з летючими продуктами розпаду він усіма вітрами розносився по білому світі, зокрема у формі так званих "гарячих частинок". В результаті, ядерного палива (і продуктів розпаду) в реакторі залишилось мало. За таких обставин шкоду довкіллю причинено майже максимально можливу, а небезпека від залишків палива є меншою порівняно з офіційною версією.

Офіційна точка зору, яка домінувала ці 15 років, стверджувала навпаки — шкода довкіллю є, але більша частина ядерного пального та продуктів розпаду залишається в реакторі і складають значну небезпеку. Відповідно 15 років увага і фінансування концентрувались на об’єкті "Укриття" ("Саркофаг"). Науково-технічним спеціалістам, та чиновникам, які з цього годувались, невигідним було спростування такої картини.

Але нарешті альтернативна точку зору прорвалась на міжнародний рівень. Яка з них є більш істинною, наука встановити може. Але інтереси людей, наближених до цих справ, можуть цьому заважати — на саркофаг пішли мільйони.

Громадськість не може підміняти собою науковців, але громадська увага в цій ситуації може сприяти встановленню істини.

Поруч з питанням "Скільки ж палива залишилось в реакторі?" є актуальним і друге питання — якою ж насправді є шкода довкіллю та здоров’ю людей. Нещодавно в пресі промайнула низка публікацій на тему "кінець Чорнобильських міфів", викликаних доповіддю ООН про наслідки Чорнобиля. Але про це — іншим разом.

Зауважу лише — прикро, що в обох випадках йдуть посилання на дослідження російських або міжнародних експертів, а не українських. І справа тут не тільки в недостатньому фінансуванні української науки. За ці кошти, що мали українські науковці на Чорнобильську проблематику, давно вже можна було дати чіткі відповіді на кілька простих, але важливих питань.

Сергій Федоринчик, керівник інформцентру УЕА "Зелений світ"

Berliner Zeitung: Официальные данные о последствиях чернобыльской катастрофы сфальсифицированы

Специалисты из России и Украины ставят под сомнение целесообразность строительства второго саркофага для защиты разрушенного реактора Чернобыля. В документальном фильме об аварии реактора в 1986 году, показанном на днях немецким телеканалом ZDF, эксперты объясняли, что официальные правительственные данные о последствиях чернобыльской катастрофы сфальсифицированы, пишет Франк Нордхаузен из немецкой газеты Berliner Zeitung (Германия), февраль 04.

Кроме того, данным о разрушительных последствиях аварии для здоровья населения не придается должного значения — причем не только российской стороной, но и западными организациями и чиновниками.

Берлинское министерство окружающей среды высказало свою точку зрения, посчитав, что такие утверждения несерьезны. Там полагают, что новый саркофаг необходим, так как почти все ядерное топливо все еще находится в первом дефектном саркофаге.

  "РЕАКТОР НЕ ПРЕДСТАВЛЯЕТ НИКАКОЙ ОПАСНОСТИ"

В 1986 году последовал не только выброс в окружающую среду 3% радиоактивного топлива из реактора, но и произошел взрыв в самом реакторе

Фильм опирается, прежде всего, на результаты исследования Константина Чечерова, физика из известного московского атомного института имени Курчатова, который до 1996 года был членом российской комиссии по расследованию причин аварии на Чернобыльской АЭС, а сегодня продолжает работать в том же институте.

Чечеров заявил, что в 1986 году последовал не только выброс в окружающую среду 3% радиоактивного топлива из реактора, но и произошел взрыв в самом реакторе. При этом испарились около 95% из 200 тонн урана и плутония.

Чечеров с июня 1986 года около тысячи раз приезжал в Чернобыль, результаты его исследований изложены в более чем ста публикациях. "Реактор не представляет никакой опасности для Западной Европы, — говорит он. — Второй саркофаг не нужен".

Владимир Усатенко, консультант украинского парламента по вопросам Чернобыля, в фильме, показанном ZDF, назвал западную помощь в возведении второго саркофага "денежной машиной"; лишь малая толика средств использовалась по назначению.

Он сказал, что Европа только за период до 1995 года выделила на эти цели около 565 млн. долларов, но только 30% расходов подтверждено документально.

Российские же институты и западные организации с 1986 года утверждают, что 96% высокорадиоактивного ядерного топлива находится под саркофагом.

"Западные эксперты никогда не были внутри саркофага и провели собственные измерения", — говорит Валентин Купный, бывший начальник Чернобыльского объекта "Укрытие".

Данные, которые утверждены советским политбюро в мае 1986 года, все время переписываются, утверждает он. В федеральном министерстве окружающей среды исходят из корректности российских данных. "Высказывания, прозвучавшие в фильме, разочаровывают и кажутся странными".

Берлинский физик и президент Общества по защите от облучения (GFS) Себастьян Пфлугбайль считает, что западные эксперты побоялись признать, что ядро реактора, вероятно, не только расплавилось, но и полностью взорвалось: "Это имело бы последствия и для западной концепции безопасности".

Корреспондент.net

У недержавних організаціях

18.12.2002

Реплика на материалы "Інформацію — за гроші" и "Неисповедимы пути или куда заводит желание развивать 3-й сектор" .

   

Кажется, что третий сектор вышел на новые рубежи, раз речь зашла о деньгах, вернее, о самостоятельном зарабатывании денег третьим сектором.

Наша провинциальная организация в эпоху "без Интернета" не один раз пострадала от недобросовестных публикаций в журналах, издающихся на деньги доноров: неправильно переведенные аппликационные формы, неполная или перекрученная информация приводила к тому, что были бесцельно истрачены человеческие и финансовые ресурсы. Пришлось все это переосмыслить и преподать себе и коллегам в виде тренинга с использованием метода инцидентов.

Но чтобы не выплеснуть ребенка вместе с водой, нужно определиться — о чем, собственно, спорим: о праве на информацию, о качестве услуг, о законности получения денег НПО.

Безусловно, предлагать за деньги открытую информацию — некорректно. Но оценки — это из области морали. А из области деловых отношений: на каждый товар есть свой покупатель. И задача НГО-шного сообщества — предупредить своих собратьев, что информация, предлагающаяся как товар, вовсе таковой не является, т.к. она неполная, ее можно получить из открытых источников и т.д.

В то же время, нельзя не заметить, что мы имеем дело чуть ли не с первыми робкими попытками третьего сектора стать финансово самостоятельным и демонстрирующим институциональный рост. И ничего в этом плохого или противозаконного нет. Ведь существует же понятие "основной вид деятельности", за который/которые неприбыльные организации могут получать средства. Если организация имеет статус неприбыльной — это вовсе не означает, что ничего, кроме грантов и благотворительной помощи она не имеет! И еще — если неприбыльная организация получила прибыль за неосновной вид деятельности, она всего лишь заплатит налоги. И это законно.

При этом нам не следует забывать, что информация, вращающаяся в кругу только третьего сектора, как нам иногда может показаться, давно уже востребована и первым, и вторым "секторами". Попытки искусственно оградить себя от контактов с внешним, по отношению к третьему сектору, миром совершенно бесполезны. Более того, они не нужны. Ведь третий сектор существует не ради "чистоты" своих рядов, а ради цивилизованного развития общества. А что по некоторым показателям услуги, которые предоставляют неприбыльные организации, выше по качеству, чем те, что предоставляют коммерческие структуры — с этим никто спорить не будет, у всех есть возможность сравнивать. Также нужно ценить, что именно в третьем секторе подчас предлагаются уникальные услуги, которых просто не найти на рынке.

Моей репликой предлагаю выйти за рамки ощущений, что "одна НГО зарабатывает на других". НГО начинают зарабатывать. Вот и все. И нужно помочь друг другу делать это корректно и успешно, чтобы быть независимыми и устойчивыми.

Елена Волочай, Член Правления общественной организации "За профессиональную помощь"

Комментарий "ПЛ":Мы благодарим Елену Волочай за отзыв на наши материалы и приглашаем к диалогу читателей. По сути же с Еленой мы не согласны. Мы вовсе не намереваемся ограждать себя и других от контактов с внешним миром, как ей показалось. Наоборот, вне этих контактов неправительственные организации не могут существовать. А вот относительно зарабатывания.

Увы, зарабатывать НГО, как утверждает Елена, не могут — они в этом случае теряют статус неприбыльных и должны платить налог на прибыль. Таково содержание письма ГНАУ, предъявленного нам нашей районной налоговой администрацией, после чего мы убрали из устава все упоминания о зарабатывании. Конечно, можно было затеять правовой спор, основания к тому были, но мы предпочли изменить устав, тем более потому, что за все эти годы наша организация никаких таких операций не проводила.

Для того, чтобы НГО могли зарабатывать, нужно изменить законодательство. Мы не спорим с тем, что нужно искать законные возможности делать это и сейчас. Но не такими способами.

Хто винний?

18.12.2002 | Людмила Кучеренко, м. Полтава

Хомутець — національна ганьба України.

   

Минулої осені міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов замість того, щоб знаходити тих, хто калічить і вбиває журналістів, бо ця професія стала в Україні однією з найнебезпечніших, порадив кардинальний, на його думку, спосіб убезпечення: відмовитися від проведення журналістських розслідувань. Мабуть, вже краще б він порадив нам змінити професію.

Визнаний авторитет у юриспруденції, науковий експерт Харківської правозахисної групи, доцент Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Всеволод Речицький назвав масове хімічне ураження мешканців Хомутця, що поблизу курортного Миргорода, "національною ганьбою України". Адже за три з половиною роки, що минули після трагедії, слідство так і не знайшло хулігана, який нібито міг застосувати того трагічного дня бойову отруйну речовину, бо ні до, ні під час, ні після урочистого мітингу в селі такого ніхто не помітив. Після вересня 1998 року у Хомутці сталося принаймні ще два отруєння, а значить, джерело хімічної зброї у Хомутці не ліквідоване, на свободі ті, хто нею володіє, і нова трагедія може статися будь-коли.

А займатися журналістським і громадським розслідуванням хомутецької трагедії при нинішній владі — згубно для кар’єри, здоров’я і навіть життя. Головний "рятувальник" за посадою — голова Полтавської облдержадміністрації Петро Шемет після потужних громадських слухань "Правда про хомутецьку трагедію" пригрозив, що зніме мене з посади. І справді доклав чимало зусиль, аби Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, де я працювала представником у Полтавській області, звільнила мене з роботи. Незаконно звільнила, бо суд уже поновив мене на цій посаді. Але це була ще не вся помста за критику дій посадовців різного рівня. У провладних ЗМІ розгорнута кампанія по цькуванню громадських захисників хомутчан. Газеті "Новий день", шеф-редактором якої я була, "перекрили кисень": полтавські видавництва безпідставно відмовилися її друкувати. До газети і до мене як журналіста подано чимало судових позовів, автори яких домоглися арешту мого майна, вимагають призупинення виходу газети "Новий день", арешту рахунку громадської організації — Полтавського обласного медіа-клубу, президентом якого колеги-журналісти обирають мене вдруге.

Трохи більше року тому Любов Калюжна з культурно-просвітницького товариства інвалідів "Ірина", котра разом зі мною захищає потерпілих, перебувала у Хомутці, де допомагала заактовувати повний симптомокомплекс ураження дітей ФОС (фосфор-органічною сполукою), бо цього не зробили медики, не внесли відповідних записів у медичну документацію. Це дає їм тепер підстави стверджувати, що ніяких симптомів отруєння взагалі не було, а нібито мала місце "симулятивно-шантажна поведінка дітей", як записано у висновках поважної кабмінівської комісії зі столиці. На адресу громадського захисника хомутчан надходили погрози – "вимітатися з села", а то буде погано. А через кілька днів на мосту через річку Хорол Любов Калюжна вдихнула, схоже, ту ж отруту, що й учасники мітингу у 1998 році. Принаймні, у неї спостерігалися дуже схожі клінічні симптоми і такі ж тривалі розлади здоров’я.

Любов Калюжна офіційно повідомила Миргородську райсанепідстанцію і райвідділ міліції про надзвичайну подію.

— Але якщо санітарні лікарі, — каже Любов Калюжна, — виїхали через 4 дні, і звісно, не виявили високо летючу отруйну речовину, то слідчий Захаров приїхав у Хомутець аж. через дев’ять місяців, що підтвердив сільський голова В.Яременко. Та й то після восьми моїх скарг на ім’я міністра внутрішніх справ.

Якби слідство й справді прагнуло встановити істину щодо хомутецького отруєння, воно б, безперечно, скористалося, сумною, але унікальною нагодою — отруєнням Л.Калюжної, щоб відібрати відповідні аналізи, провести експертизи. Та де там! За рік слідчий Г.Захаров так жодного разу і не зустрівся з потерпілою. Так і не надав постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, позбавляючи Л.Калюжну можливості оскаржити її.

У повному відчаї від свавілля силовиків жінка вирішила висловити громадський протест їхнім діям і бездіяльності пікетуванням УМВС у Полтавські області.

— Однак, — свідчить Любов Калюжна, — Полтавський міськвиконком подав до суду позов про обмеження моїх конституційних прав на проведення пікету. А суддя Валерій Бурбак з місцевого суду Октябрського району Полтави швидко заборонив пікет.

Отак суддя В.Бурбак поглумився над жінкою-інвалідом, здоровим глуздом, демократичними цінностями і національним законодавством. Апеляційні скарги Л.Калюжної на ухвалу та рішення судді В.Бурбака не пересилаються місцевим судом до апеляційного суду Полтавської області понад місяць.

П.Шемет та інші чиновники не втомлюються повторювати в обласному радіо- і телеефірі, що зі здоров’ям хомутецьких дітей усе гаразд, а незалежні журналісти, мовляв, безпідставно нагнітають обстановку, створюють собі імідж "правдоборців". Батькам уражених генетично потерпілих генеральний директор державної телерадіокомпанії "Лтава" М.Ляпаненко відмовляє в наданні ефіру для власного тлумачення обставин справи, бо їхні діти по суті, стали інвалідами. Вони подали судові позови до місцевої влади про відшкодування моральної і матеріальної шкоди за втрачене здоров’я і можливість бути щасливими у майбутньому. А Любов Калюжна на підставі великої кількості документів, свідчень потерпілих, консультацій з фахівцями, впевнена, що неодноразові диверсії в Хомутці, жертвою яких стала і вона, і невживання належних заходів державними органами мають ознаки такого тяжкого злочину проти української нації, як геноцид, і теж звернулася до суду з вимогою порушити кримінальну справу відповідно до ст.442 нового Кримінального кодексу України. Адже потерпілі фактично позбавлені можливості встановити причинно-наслідковий зв’язок між цілим "букетом" тяжких хвороб і ФОС-отруєнням через відсутність в Україні інституту незалежної судмедекспертизи, не можуть реалізувати своє право на юридичний захист, бо не мають коштів на адвоката і т.і., а прокуратура і слідчі органи, м’яко кажучи, потурають тим, хто скоїв страшний злочин.

Погляд

18.12.2002 | Юрий Резников

Без "крыши" в Украине сейчас невозможно работать.

   

Нам часто приходится общаться с органами государственной власти, слушать их заверения о надежности, объективности государственного контроля. Часто предлагают довериться их объективности. Или наоборот, сетуют на то, что они ничего не могут поделать с нарушителями природоохранного законодательства, потому как недостаточно Законов и приватная собственность этому мешают.

Не один раз на разных совещаниях представители власти убеждали бизнесменов, что очень заинтересованы в рабочих местах, в поддержке отечественного производителя, в бюджетных поступлениях. Что горой лягут на пути правоохранительных органов, если такие фирмы будут ущемляться. Давались громкие гарантии, — вы только работайте, мы вас защитим.

Никто иллюзий, похоже, не имеет. Понимая, что без "крыши" в Украине сейчас невозможно работать, все стараются иметь ту самую "крышу" в конкретном лице, а не в виде государства.

После новогодних праздников я стал невольным свидетелем событий, которые лишний раз свидетельствуют: не Закон правит Страной!

В Хмельницком есть успешная фирма "Электронные системы".

Фирма развивалась, как говорится, с нуля, без помощи государства. Из малого предприятия выросла в среднее, занимается модернизацией телефонных станций. В бюджет в виде налогов постоянно перечисляет значительные суммы денег. Занимается и благотворительной деятельностью. Имеет уже дочерние предприятия, линии по изготовлению дефицитных плат, завод по изготовлению окон, механический завод и т.д. Председатель Хмельницкого городского Укртелекома (точное название не помню) пан Данилов в возрасте 55 лет последнее время болеет. Видно, собирается на пенсию. Выбил из областного бюджета на лечение сумму эквивалентную 10 тыс. долларам США, а из Хмельницкого городского бюджета, — 7 тыс. гривень.

После новогодних праздников Данилов пришел к руководству "Электронных систем" и потребовал передать ему в собственность фирму "Митэл". Ребята отказались. Данилов заявил, что он их "уничтожит" (так понимаю, что это и есть та самая крыша).

Сразу на следующее утро явилась "податкова" милиция в масках, запретила всем выходить даже на обед. Предъявила разрешение следователя на обыск. Бухгалтеры потребовали санкцию прокурора. Через час привезли и этот документ. Шмонали до 10-ти часов вечера, а все сотрудники сидели голодными и ждали.

Вначале хотели изъять все документы, компьютеры, но бухгалтер не согласился на это.

Сейчас на фирме сидят налоговые милиционеры, КРУ, (и антимонопольный комитет тоже) — просто копают, чтобы выкопать хоть что-нибудь.

Я не сомневаюсь, что предприниматели прячут свои доходы, и вынуждает их к этому, прежде всего, политика государства. Я не сомневаюсь, что, имея деньги, те же предприниматели за определенную сумму сумеют смягчить свою вину в следственных и судебных органах, или "доказать" свою невиновность. Это тоже политика государства, а не разовые случаи.

Меня беспокоит факт, что:

— налоговую милицию можно свободно использовать, как инструмент криминальных разборок, в своих личных интересах!

— никого не волнует, что с ликвидацией фирмы значительно уменьшится доход в местный бюджет. Персонально за это никто не несет ответственности. И скажу почему — перед каждым Новым годом налоговая служба договаривается с организациями, чтобы те перечислили в виде налога необходимую для показателей роста сумму .

Через месяц или два, а бывает и раньше, налоговики с чувством благодарности и привязанности возвращают эти деньги обратно. Но — статистика ростэкономики уже зафиксировала. Элементарная липа в государственных масштабах.

— за увольнение даже большого количества работников тоже никто не несет ответственности — службы занятости научились химичить. Принимают на бесплатные курсы, но ты должен принести справку о том, что тебя берут на работу.

И люди несут. По блату находят организации. Одни ставят печати на справках, другие отчитываются о росте трудоустройства и обеспечения рабочими местами. Послушать радио, у нас такой маленький процент безработицы и такой большой — трудоустройства, что создается впечатление - на работу устраивают даже не успевших уволиться с предыдущей.

Самый большой у нас должник перед бюджетом, — это Хмельницкая АЭС. Не пора ли туда тоже заслать финансовых вышибал?

Погляд

18.12.2002 | В.Березин, г.Артемовск

Украина: на экологов-общественников опять наехали. Литвин дает команду "фас".

   

Не знаю, для кого как, а для меня главным положительным моментом деятельности НГО является то, что это лучший инструмент по ликвидации порочной практики решений "одного дяди" за всех, привлечению максимального количества людей к решению насущных проблем.

Душа Украины всегда жила в небольших населенных пунктах, где меньше столичного цинизма и люди более доверчивы, восприимчивы и открыты. Тысячи людей, которые знают и любят свой край всегда, при всех системах и правительствах собирались вместе, чтобы отдать свои силы, энергию улучшению жизни общества. Конечно, для властей эти слова, в большинстве случаев, были и остаются пустым звуком. Наши правители как раньше, так и сейчас становятся таковыми, благодаря осторожному прагматизму, удачному манипулированию сознанием наивного населения глубинки.

Сегодня начинают появляться такого рода "дяди", которые пытаются убеждать, что НГО приносят только головную боль государственным чиновникам в выполнении их функций.

Одной из таких "фигур" (знаковых) стал ни кто иной, как глава администрации Президента Украины Владимир Литвин. Эта фамилия впервые "прогремела на всю ивановскую", когда Литвина поставили (иначе там не бывает) руководить самым мощным пропрезидентским блоком "За ЕдУ", объединившим генералов госструктур, промышленности, крупного бизнеса. Потом вдруг он появился на телеэкранах с лейкопластырем на лице после серьезной автомобильной аварии.

И вот, наконец, третье явление народу — большого объема статья в "Фактах и комментариях" и "Зеркале недели", откровенно направленная на дискредитацию общественного движения, НГО.

Да, этот человек тонко чувствует конъюнктуру. У нас-то власть всегда относилась к нам, как к крикунам, "болтающимся под ногами", а теперь и в Америке после террактов начинают раздаваться голоса о более жестком регулировании общественных процессов. А этот господин рубит с плеча: "террор осуществляют взбесившиеся глобализированные сегменты гражданского общества" (читай, НГО); "подавляющее большинство активистских движений — чистая проекция, филиал зарубежных НПО, а значит у нас демократия может быть или американской или никакой"; "государственный бюджет остается главным источником некоммерческих организаций"; "однобокое (читай, в сторону НГО) развитие гражданского общества и его чрезмерное влияние может серьезно затормозить народнохозяйственный процесс"; "НГО работают в пользу группировок с большими финансовыми возможностями"; "представ-

ление о том, что в гражданское общество идут лучшие люди с чистыми помыслами, пекущиеся о благе народа, КОВАРНОЕ И ЛОЖНОЕ"; "НГО, болеющие за общественное благо, растут как грибы после дождя, однако рекрутируют свои кадры из весьма узкой прослойки вездесущих элитных активистов, ничем не связанных с теми, от имени которых они выступают."

Примерно так можно коротко выразить смысл этой статьи.

Первое, что пришло мне в голову, по прочтению данного опуса — "Это же Нина Андреева — "Не хочу поступиться принципами"!!! Я почуял затхлое дыхание путчистов, их дрожащие руки и брови.

Второе — мне стало больно и обидно за украинские НГО, их членов, отдающих себя не просто волонтерской, а поистине стоической работе (вспомните хотя бы неоднократно мною упоминаемого Владимира Выгонного из "Эко-дии" Зуевки, который и в дождь, и в снег поднимает народ против загрязнения природы, "пашет" над созданием парков, благоустройством родников и пр.). И он не одинок, на таких праведниках, таких НГО и мир держится. А тут "взбесившийся сегмент".

И последнее. Некоторое время назад наша организация подверглась массированному давлению со стороны госчиновников на предмет выбивания из нас 100 долларов в месяц за аренду помещения (комнаты в Дворце культуры). Большого труда стоило убедить этих ребят в том, что мы не "ворочаем миллионами", что работаем бесплатно и финансирование по ґрантам довольно редкое и не предусматривает арендной платы, что, если мы нужны, то нам помогают и т.п. И если бы не личное вмешательство мэра — "летели бы мы на все четыре стороны".

А что теперь? Как чиновники, сдерживающие свою неприязнь к НГО только с оглядкой на игру верхов в демократию, будут вести себя после такой откровенной команды "ФАС"? Одно можно сказать наверняка — статьи "дядь" такого уровня перед выборами случайными не бывают, тем более, далеко не может быть случайным первое концептуальное высказывание особы, наиболее приближенной к Президенту, потенциально закладывающей кирпичи будущей политики, которую и будет реализовывать.

Дикое поле, № 3-02, Артемовск, wild_field@bakhmat.org

Бюлетень "Права Людини", 2002, №04

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори