пошук  
Публікації › Бюлетень "Права Людини"200432
№32
2004

Бюлетень "Права Людини"

ВибориЗаява Харківської правозахисної групи з приводу політичних подій в Україні (за станом на 23 листопада 2004 року)Про результати повторного голосування по виборам президента україниВлада зробила все для фальсифікації виборівКонституційно-правовий аналіз політичної ситуації в Україні за станом на 25 листопада 2004 р.Как теледебати підмінили телемонологамиВідкрите звернення правозахисних організацій щодо порушення права на свободу віросповідання та вільні вибори в УкраїніДепутати Тернопільської облради відреагували на втручання держадміністрації у її діяльність та спроби фальсифікації результатів виборівПраво кріпосне та «відкріпне» – схожість лише за назвою чи й за сутністю речей?Заявление харьковского журналиста Владимира ЧистилинаЛуганское отделение КИУ сообщаетЗаявление Луганского областного отделения КВУ по результатам повторного голосования по выборам президента Украины в Луганской областиЗа Януковича на Тернопільщині проголосувала лише режимна зона. а втім – чи проголосувала?
Вибори

02.12.2004 | Харківська правозахисна група

Заява Харківської правозахисної групи з приводу політичних подій в Україні (за станом на 23 листопада 2004 року)

   

З огляду на розвиток політичної ситуації в Україні Харківська правозахисна група (ХПГ) вважає за потрібне заявити таке:

Ми володіємо достовірною інформацію про безпрецедентно високу кількість порушень виборчого законодавства в Харківському регіоні та інших регіонах країни під час другого туру виборів Президента України. Детальний перелік та аналіз цих порушень будуть подані нами у відповідності до Закону пізніше. Проте вже тепер ми констатуємо, що в переважаючій більшості випадків вони були здійснені представниками кандидата від влади.

Порушення виборчого законодавства носили відверто цинічний і неприхований характер. Вони супроводжувались тиском на членів виборчих комісій, незалежних спостерігачів, представників преси та телебачення. На жаль, ці порушення ми не можемо вважати випадковими або частковими. Склалося враження, що всі вони були передбачені заздалегідь, як частина стратегічного плану влади на здійснення масової фальсифікації результатів виборів Президента України, фактичний конституційний переворот.

Ми вважаємо, що на другому турі виборів були використані технології, які за своїм змістом та формою становлять склад злочину, отже безпосередньо підпадають під дію Кримінального кодексу України. Ці порушення жодним чином не узгоджуються з міжнародним законодавством, європейськими стандартами прав людини та демократії, висловленими в таких документах як Європейська конвенція захисту прав людини та основних свобод 1950 р., Документ Копенгагенської наради Конференції з питань людського виміру НБСЄ 1990 р., Паризька хартія для нової Європи 1990 р. тощо.

Ми наголошуємо, що в Україні «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» (стаття 3 Конституції України).

Нагадуємо, що у відповідності до Конституції України «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ», який «здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» (стаття 5).

В цей визначний для долі України політичний момент ми також стверджуємо, що захист основних громадянських прав може здійснюватися також шляхом демократичного повстання, яке є хоча й скрайнім, проте цілком легітимним елементом світової конституційної культури.

Як відомо, демократичне повстання прямо передбачено статтею 20 Конституції Німеччини 1949 р., яка закріплює право німецьких громадян здійснювати спротив будь-кому, хто насмілиться посягнути на їх демократичний лад, якщо інші засоби не можуть бути використані.

В статті 23 Конституції Чехії 1992 р. говориться, що громадяни мають право на спротив посяганням на демократичні принципи прав людини та основних свобод, якщо діяльність конституційних органів або активне використання правових норм стане в країні неможливим.

Про легітимність демократичного повстання з метою захисту своїх прав і свобод говориться також у статті 120 Конституції Греції 1975 р., статті 32 Конституції Словакії 1991 р., статті 54 Конституції Естонії 1992 р., статті 3 Конституції Литви 1992 р. тощо.

Харківська правозахисна група вкотре підкреслює, що найвищою цінністю конституціоналізму й правової держави є політична свобода народу. Саме свобода народного волевиявлення становить основний зміст Конституції України 1996 року.

Ми заявляємо про свою повну підтримку дій українських громадян на майдані Незалежності в Києві.

Ми сподіваємося на мудрість лідерів опозиції й те, що народ відновить правду й свободу вже ближчим часом й без неприпустимих жертв з обох сторін.

Ми сподіваємося на розум українського парламенту – Верховної Ради України – й висловлюємо надію, що у цей доленосний для України час вона знайде адекватні правові заходи ad hoc й зуміє розв’язати конфлікт законодавчими засобами.

Ми сподіваємося також на адекватну гуманну реакцію на події гаранта Конституції України – Президента України.

Ми підкреслюємо, що обмеження свободи пересування громадян України, яке має місце в ці дні й години навколо столиці України – Києва є протизаконним. Воно може застосовуватися виключно в умовах надзвичайного стану, який оголошується Указом Президента України, доводиться до відома ООН і є легітимним лише за умов його підтвердження Верховною Радою України.

Ми віримо, що політична свобода Українського народу вже ближчим часом буде відновлена правовими заходами й правда, відтак, переможе.

23 листопада 2004 р.

Вибори

02.12.2004 | Євген Захаров, м. Харків

Про результати повторного голосування по виборам президента україни

   

Загальна оцінка

Попередні результати голосування 21 листопада, які оголошуються ЦВК, свідчать про великомасштабну фальсифікацію виборів в окремих регіонах України.

За даними ЦВК, 31 жовтня проголосувало 27 897 559 виборців, у другому турі 21 листопада – 30 511 289 виборців, отже, взяло участь в голосуванні на 2 613 730 виборців більше. Ми стверджуємо, що одним з джерел збільшення голосів за кандидата в Президенти Віктора Януковича було використання цих додаткових 2,6 млн. голосів за рахунок грубих і цинічних порушень виборчого законодавства. Як це відбувалося?

По-перше, списки виборців для повторного голосування в деяких регіонах були складені з порушеннями чинного закону, кількість виборців в списках різко збільшилась, що відповідно до п.1 частини першої статті 80 Закону «Про вибори Президента в Україні» може бути підставою для визнання виборів недійсними. Так, за твердженням міжнародних спостерігачів від ENEMO (Європейська мережа громадських організацій, що здійснюють моніторинг виборів) з Росії, Бєларусі та Азербайджану, списки виборців в Донецькій області були невиправдано збільшені на 10% у порівнянні з першим туром. При цьому кількість проголосувавших за Януковича в Донецькій області збільшилась на 1 млн. голосів.

По-друге, в багатьох регіонах до дільничних виборчих комісій (ДВК) був доведений «план» забезпечення участі виборців в другому турі виборів. Він здійснювався різними шляхами. В період проміж першим і другим туром зафіксовані факти примушування до голосування за Януковича тих, хто не брав участь у першому турі. Для цього були здійснені такі незаконні дії, як масовий обхід житлового фонду невідоміми особами, які не належали до дільничних комісій, проте мали списки виборців по ділянці з відмітками, хто не голосував 31 жовтня. Ці особи намагалися в будь-який спосіб з’ясувати причину неучасті в голосуванні (відповідні факти зафіксовані на відео). Потім на таких людей чинився адміністративний тиск. Наприклад, викладачів Харківського політехнічного університету, які не прийшли голосувати на виборчу дільницю №12 територіального округу №172, викликав ректор для відповідного «промивання мізків». У день голосування члени ДВК вели облік тих, хто не проголосував, крім того, вони телефонували виборцям або передавали їх персональні дані третім особам, які в різний спосіб примушували виборців прийти на дільниці. Особливо це характерно для дільниць в школах, де вчителі йшли до батьків своїх учнів, лікарнях, де лікарі зверталися до своїх пацієнтів. Такі дії не належать до повноважень ДВК, визначених статтею 27 Закону, і прямо порушують статтю 5 Закону.

По-третє, масовий характер мало голосування одними і тими особами за декількома відкріпними посвідченнями, про яке повідомляють спостерігачі всіх регіонів Сходу, Центру та Півдня країни. Це додало сотні тисяч голосів до скарбнички фальсіфікації і стало прикладом неприхованого й цинічного зловживання правом. Отже, результати виборів на відповідних дільницях мають бути скасовані судом.

Примушення до голосування за Януковича здійснювалося також шляхом тиску на студентів окремих вузів та курсантів навчальних закладів МВС, яких примушували голосувати на території навчального закладу під наглядом адміністрації. Так, студентам Харківської сільгоспакадемії оголосили, що вони повинні взяти відкріпні талони та голосувати на території Академії, а 300 курсантів Національного університету внутрішніх справ просто вивезли для голосування у Валки Харківської області.

Багато порушень було виявлено в день голосування. Це і безпрецедентне високе голосування поза межами дільниць з численними порушеннями закону (на деяких дільницях в Донецьку голосування поза дільницями складало до 20-30%, і це при тому, що кількість поданих заяв на голосування вдома була значно меншою, саме в цих ситуаціях до бюлетенів проголосовавших вдома додавалися бюлетені за «мертвих душ»), і безпідставне видалення на багатьох дільницях офіційних спостерігачів від Віктора Ющенка, особливо під час підрахунок голосів, і так звані «каруселі», коли спеціально відібрані особи голосували за тих в списку, хто не міг голосувати, а в кінці й за тих, хто не прийшов, і вкинення бюлетенів в ящики, і порушення процедури підрахунку голосів, тощо. А коли стало ясно, що навіть таких фальсифікацій не вистачає, протоколи в Донбасі просто переписувалися для забезпечення «перемоги».

Фальсифікація на дільницях, де передбачалася перемога Януковича, поєднувалася з відвертим насильством на дільницях, де «незаплановано» переміг в першому турі Ющенко. Так, здійснювалися численні напади іноді озброєних невідомих осіб в цивільному на комісії та спостерігачів з метою перервати процес голосування або підрахунку голосів. У Сумській області декілька людей, захищаючи бюлетені, отримали тілесні ушкодження. На цьому тлі заборона відеозйомки, масове недопущення представників преси до спостереження за підрахунком голосів виглядає вже як вочевидь несуттєве порушення.

Масовий, системний характер фальсифікацій свідчить, що вони були заздалегідь сплановані як складові стратегічного плану влади з метою отримання потрібного відсотку голосів за кандидата в Президенти Віктора Януковича, фактично, здійснення конституційного перевороту.

Підсумовуючи наведене, ми вважаємо, що на другому турі виборів були використані технології, які за своїм змістом та формою становлять склад злочину, отже безпосередньо підпадають під дію Кримінального кодексу України. Ці порушення жодним чином не узгоджуються з міжнародним законодавством, європейськими стандартами прав людини та демократії. Звичайно, такі дії влади викликали обурення мільйонів людей, які вийшли на вулиці Києва, Львова, Харкова, Сум, Вінниці та багатьох інших міст України. Єдиним легітимним шляхом виходу з кризи є перегляд результатів виборів на тих дільницях і округах, де зафіксовані суттєві або масові порушення закону, і юридичне визнання фактів фальсифікації.

Про результати повторного голосування в Харківській області

За даними паралельного підрахунку голосів по протоколах з «мокрими» печатками на 11.00 22 листопада за Віктора Ющенка віддали свої голоси 24,34% виборців Харкова і Харківської області (в Харкові – 28%), за Віктора Януковича – 69,89% виборців (в Харкові – 65%), не підтримали жодного з кандидатів 4,1% виборців. Кількість проголосувавших збільшилася в місті на 10,5%, в області – на 6,5%. На нашу думку, це наслідок брутального порушення Закону про вибори у вигляді примушення голосувати та масового голосування за відкріпними посвідченнями, як в місті, так і в області. Загалом було складено близько 2000 актів про порушення Закону.

Так, були зафіксовані автобуси ЛАЗ №6424 Р7 та №7551 Р1 з курсантами інституту військово-повітряних сил, які голосували в Краснокутському районі в селі Городнє (дільниця 101 ТОВ 183) та інших селах. Загалом тут курсувало чотири автобуси с курсантами цього інституту. На дільниці №№26 та 27 в селі Олексіївка приїздили голосувати по відкріпним талонам курсанти-пожежники (автобус «Ікарус» № 3431 ХА), побували вони і в селі Водяне. У Зачепилівському районі за відкріпними посвідченнями на кількох дільницях в селах Бердянка, Мажарове та інших голосували пасажири темно-синього «Фольксвагена» 25393 ХВ. За відкріпними посвідченнями голосували військові – в місті Лозова, в школі №1, та в Куп’янську (дільниці 80, 81). Біла «Газель» №4367 з 19 пасажирами у супроводі «Волги» №100-02-ХФ їздила по 184 округу, де вони голосували на різних дільницях. Працівники облдержадміністрації (обласних управлінь охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства та інших) п’ятьма автобусами з центральної площі міста виїхали голосувати, мабуть, в райони області. Цей виїзд зафіксували на відеоплівку представник Уповноваженого з прав людини Володимир Мухін та народний депутат України Костянтин Ситник.

Народний депутат Ярослав Джорджик виявив, що на дільниці №168 териториіального виборчого округу (ТВО) №179 в селі Мосьпаново Чугуївського району вранці проголосувало 439 осіб за відкріпними посвідченнями (загалом в списку на цій дільниці 1200 виборців). У тому ж селі здійснено відеозапис «каруселі». У двох авто з російськими номерами видавали бюлетені з відмітками за Януковича і платили за чисті бюлетені по 100 гривень. Голова дільниці відмовився пускати п.Джорджика на дільницю, мовляв, посвідчення депутата підроблене. Пізніше, коли Джорджик повернувся в це село, колонна машин без номерів перекрила шлях машині Джорджика, його примусили вийти з машини, відібрали мобільний телефон і повезли на 168 дільницю.

У Харкові також переїжджали з дільниці на дільницю автобуси і машини, пасажири яких голосували за відкріпними посвідченнями. Так, студенти автодорожньої академії голосували в інституті медичної радіології (дільниця №74 172-го округу). На території 176-го округу (Комінтернівський та Червонозаводський райони) автобус ЛАЗ з харківськими номерами об’їхав 22, 24 та 26 дільниці. Зафіксували переїзд з дільниці на дільницю мікроавтобуса «Форд» №921 52 ХК та сірої «Волги» з червоними номерами 1523 ВК. «Волга» перевозила чотирьох жінок з однієї дільниці Дзержинського району на іншу, в руках у них бачили 10-20 відкріпних талонів. Їх бачили, зокрема, біля дільниць №№72 та 58. У Фрунзенському районі був помічений ПАЗ № 215-09 ХА. Його 10 пасажирів голосували як мінімум на трьох дільницях.

Зафіксовано багато фактів тиску на спостерігачів від Ющенка і навіть насильства. Так, в Ізюмському районі в окрузі №180 напали на Андрія Пропотилова, заступника керівника Ізюмського районного штабу «Нашої України». На шляху між селами Михайлівка та Капитолівка його машину зупинила біла «девятка», з якої вийшли двоє невідомих. Вони розбили лобове скло в машині Андрія, зіпсували відеокамеру.

Багато порушень пов’язані з голосуванням поза межами дільниць. У 183 окрузі (Валковський район) списки для голосування вдома ділили на декілька сторінок і надсилали для голосування одночасно декілька машин, при цьому для спостерігачів від Ющенка місця в машині не знаходилося: з членами комісії їде міліціонер, отже, спостерігач не потрібний. Масові виїзди з ящиками для голосування вдома без представників Ющенка спостерігалися і в Великобурлукському, і в інших районах області. У списки для голосування вдома вносилися люди, заяви від яких не поступали, заяви були написані вже після голосування однією рукою (дільниця №117 182-го округу). А на дільницях 73 та 85 цього округу члени комісії пропали з ящиками для голосування і не були знайдені. А на дільниці №3 183-го округу виборці не змогли проголосувати, оскільки хтось невідомий написав від їхнього імені заяви для голосування вдома.

На дільниці 12 181-го округу 100 виборців проголосували в полі, просто неба. Зафіксовано також багато фактів голосування виборців двічі на різних дільницях.

На деяких дільницях представники органів внутрішніх справ та місцевих адміністрацій втручалися в роботу ТВК. Було і декілька фактів агітації в день виборів, і заготовка чистих протоколів з підписами членів ДВК.

На більшості дільниць міста і області представникам преси (газети «Разом, «Схід-Захід», «Приватна справа», «Право знати», бюлетень «Права людини», тощо) не дозволили вести відеозйомку і бути присутніми під час підрахунку голосів. ТВК 171 округу (Дзержинський район) навіть прийняла 21 листопада з цього приводу окрему постанову, в якій вказувалося, що допускаються лише ті журналісти, які мають посвідчення з фотографією. Це необгрунтовано звужує положення Закону про те, що на засіданнях виборчої комісії та на виборчих дільницях мають право бути присутніми «представники засобів масової інформації (не більше двох від одного ЗМІ)».

25 листопада 2004 р.

Використані інформаційні матеріали Медіа-групи «ОБЪЕКТИВ», Агентста Телевидения Новости, Харківського відділення Комітету виборців України, Харківського регіонального штабу В.Ющенка, Харківської правозахисної групи

Вибори

02.12.2004 | Заява Української Гельсінської спілки з прав людини

Влада зробила все для фальсифікації виборів

   


Українська Гельсінська Спілка з прав людини у співпраці із організаціями-партнерами здійснювала постійний моніторинг дотримання прав людини під час виборчої кампанії 2004 року. Нами зафіксовані брутальні порушення прав людини, а також виборчого законодавства як за масштабами, так і наслідками. Вибори відбувалися в атмосфері тиску на виборців з боку державної влади. В країні відновлено практику політичних переслідувань громадських активістів, вперше за роки незалежності міжнародними правозахисними організаціями визнано наявність в Україні в’язнів сумління.

За таких обставин вибори, що відбулися в Україні, не можуть вважатися ні вільними, ні чесними, ні прозорими.

В день повторного голосування по виборах Президента України 21 листопада 2004 року відбулися значні порушення виборчих прав громадян.

Масовим явищем під час другого туру виборів президента України стало зловживання владою та перешкоджання волевиявленню громадян за допомогою відкріпних посвідчень. У західних регіонах України органи державної влади, керівники державних підприємств примушували своїх працівників брати у дільничних виборчих комісіях відкріпні посвідчення (що видаються в разі вибуття громадянина з місця постійного перебування у день виборів) і здавати своїм керівникам. Такі факти встановлені, в тому числі, у судовому порядку. Так, працівники Миколаївської міжрайонної Державної податкової адміністрації Львівської області звернулися із скаргою на такі дії свого керівника до місцевого суду. Дії начальника ДПА були визнані незаконними. Подібних скарг, направлених до виборчих комісій, правоохоронних органів, виборчих штабів кандидатів, засобів масової інформації були сотні. В своїй більшості вони не отримали належної правової оцінки, а винні не понесли визначеної законом юридичної відповідальності.

У багатьох регіонах України, зокрема, в Херсонській, Сумській областях, Автономній Республіці Крим виявлені факти голосування за відкріпними посвідченнями тими ж самими особами на території різних виборчих дільниць.

Наприклад, мешканець Криму Шайдур Анатолій Андрійович отримав у дільничній виборчій комісії №60 виборчого округу №10 декілька відкріпних посвідчень. Він скористався посвідченням №057417 при голосуванні на виборчій дільниці №66, посвідченням № 057402 при голосуванні на дільниці №67. Також, він був включений до списку виборців за місцем проживання і проголосував на дільниці №63.

В Сєверодонецьку була виявлена група студентів, що, проголосувавши по відкріпних посвідченнях на дільниці №33 ТВО 113, повторила те ж саме на дільниці №30 ТВО 113. Скарга, подана за цим фактом до ТВК, без мотивації залишена без розгляду - комісія голосуванням відмовилася включити її розгляд до порядку денного.

Таке голосування носило масовий характер у південних та східних регіонах України, за рахунок чого і була значно збільшена явка виборців.

Моніторингові правозахисні організації систематично отримували інформацію про те, що органами державної влади «доведений» дільничним комісіям «план» забезпечення участі у виборах не менш 90% виборців у Луганській і Донецькій областях, що «забезпечувалося» комісіями з грубим порушенням законодавства. Під час голосування зафіксовані факти, коли члени комісій, інші особи, яким в супереч закону передавалися списки виборців на дільницях в Автономній Республіці Крим, Донецькій та Луганській областях, телефонували виборцям, що не проголосували, переконуючи їх прийти на дільниці. Такі дії дільничних комісій були масовими, вони є перевищенням повноважень, покладених на ДВК статтею 27 Закону «Про вибори президента України» і прямо порушують вимоги статті 5 Закону, що забороняє примус виборців до голосування. Крім того, на дільницях (чи поблизу їх) знаходилися представники органів влади, підприємств та установ, які фіксували явку на вибори своїх працівників.

У Луганській, Миколаївській, Донецькій областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до списків для голосування за місцем перебування включалися не тільки виборці, що не можуть прибути на виборчу дільницю за станом здоров’я, але й інші особи.

Дільничні виборчі комісії діяли таким чином через те, що їх зобов’язували представники органів державної влади з метою збільшення явки виборців.

Виборчими комісіями у Сумській, Луганській, Донецькій областях встановлювалися перешкоди для роботи спостерігачів та представників засобів масової інформації. Особливо негативну реакцію зустрічали журналісти та спостерігачі, що проводили відео зйомку виборчого процесу у день голосування. Так, активіст місцевої правозахисної організації та журналіст газети «Третій сектор» у Луганській області Олексій Свєтіков був побитий невідомими на виході із виборчої дільниці №27 ТВО 113. У нього було відібрано відеокамеру та касету із відзнятим на виборчій дільниці відео матеріалом.

Наполягаємо на тому, що всі повідомлення про застосування насильства щодо осіб, що брали участь у виборчому процесі, мають бути негайно розглянуті правоохоронними органами і винні притягнуті до кримінальної відповідальності. Так само до відповідальності, визначеної законом, мають бути притягнуті особи, що перешкоджали вільному волевиявленню громадян.

Ми змушені констатувати, що органи державної влади України брали активну участь у виборчому процесі, в різних протизаконних формах створюючи перешкоди для ведення виборчої кампанії представникам політичної опозиції і всупереч закону надаючи підтримку кандидату від влади. Саме місцеві державні адміністрації виконували значний обсяг роботи на користь кандидата у Президенти України В.Януковича.

Весь процес виборів і всі його етапи, зокрема, формування виборчих комісій, зведення передвиборчої агітації, підрахунку голосів, встановлення підсумків голосування, в супереч закону, повністю контролювався органами державної виконавчої владою, як у центрі, так і на містах.

Результати нашого спостереження у багатьох регіонах України, зокрема Луганській області, Автономній Республіці Крим свідчать про надмірно велику кількість порушень виборчого законодавства, що істотно вплинули на підсумки голосування.

Правоохоронні органи України не змогли забезпечити безпеку виборців, що підтверджується фактами насильницьких дій по відношенню до виборців, спостерігачів у Сумській, Черкаській, Луганській областях. Особливу стурбованість викликають масові повідомлення про переслідування осіб, що брали участь у ході виборів у діяльності на користь політичної опозиції в Луганській та Донецькій областях.

Вважаємо, що за таких обставин Центральна Виборча Комісія має не лише виконати функцію арифметичного підрахунку кількості голосів, поданих за кандидатів, згідно протоколів виборчих комісій, але також взяти до уваги обставини, за яких відбувався процес голосування та підрахунку голосів на виборчих дільницях.

Рішення ЦВК про підсумки виборів Президента України, оголошене 24 листопада 2004 року, свідчить про те, що замість об’єктивного та неупередженого ставлення до всіх учасників виборчого процесу, ретельного вивчення всіх обставин, що могли призвести до спотворення результатів волевиявлення виборців, цей орган не виконав своєї основної функції як організатор виборчого процесу в Україні, а здійснив функцію легітимації волі осіб, що уособлюють державну владу в Україні.

Проект відео спостереження за дотриманням прав людини під час виборів Президента України здійснювався Чернігівським громадським комітетом захисту прав людини за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Учасники проекту:

1. Вінницька правозахисна група
2. Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян (м. Луганськ)
3. Луганське обласне відділення Комітету виборців України
4. Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» (м. Київ)
5. Севастопольська правозахисна група
6. Інститут впровадження новацій (м. Житомир)
7. Інститут соціальних досліджень (м. Сімферополь)
8. Харківська правозахисна група
9. Херсонська міська асоціація журналістів «Південь»
10. Херсонська обласна організація Комітету виборців України
11. Центр досліджень регіональної політики (м. Суми)
12. Чернігівський громадський комітет захисту прав людини
13. Сумський комітет захисту прав людини
14. Християнсько-народна спілка Закарпаття (м. Ужгород)


Вибори

02.12.2004

Конституційно-правовий аналіз політичної ситуації в Україні за станом на 25 листопада 2004 р.

   

Ми, що нижче підписалися – дипломовані фахівці в галузі конституційного права України та інших галузей права, заявляємо, що здійснений нами конституційно-правовий аналіз політичної ситуації в Україні, яка склалася у результаті проведення та оголошення офіційних результатів чергових виборів Президента України у 2004 році, свідчить про наступне:

1. Більшість етапів виборчого процесу супроводжувалися грубими порушеннями та прямим нехтуванням засадничих конституційних принципів здійснення виборчого права, які закріплені статтею 71 Конституції України, та принципів виборчого права, закріплених статтями 1, 2, 3, 5, 6, 8, 11, 13 Закону України «Про вибори Президента України».

По-перше, етап формування списків виборців супроводжувався допущенням численних помилок у написанні прізвищ, імен, по-батькові, року народження виборців, відсутністю у списках виборців великої кількості прізвищ виборців, які на законних підставах проживають у межах відповідного територіального виборчого округу, та наявність у списках виборців громадян України, які померли чи вибули з території відповідного територіального виборчого округу. Внаслідок цього десятки тисяч громадян України, що мають право голосу, не змогли реалізувати своє конституційне право вільно обирати Президента України. Надзвичайно велика кількість таких помилок у порівнянні з попередніми черговими виборами Президента України та останніми черговими виборами народних депутатів України, на яких подібні випадки мали місце вкрай рідко, переконливо свідчить про грубе порушення засадничого принципу виборчого процесу – загального виборчого права.

По-друге, на етапі проведення передвиборної агітації мало місце відкрите нехтування конституційних принципів рівного виборчого права та вільних виборів, закріплених статтею 71 Конституції України та статтями 3 і 6 Закону України «Про вибори Президента України», а також принципів законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; публічності та відкритості виборчого процесу; рівності всіх кандидатів на пост Президента України; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу кандидатів на пост Президента України до засобів масової інформації; неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових осіб до кандидатів на пост Президента України, які закріплені статтею 11 Закону України «Про вибори Президента України».

Про це переконливо свідчать факти масового порушення усіма загальнодержавними аудіовізуальними засобами масової інформації основних принципів ін формаційної діяльності: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об’єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації, які закріплені статтею 5 Закону України «Про інформацію».

Опозиційний до чинної влади кандидат на пост Президента України практично перебував у державній інформаційній блокаді, оскільки не лише не мав можливості через загальнодержавні телевізійні канали донести до виборців основні положення своєї передвиборної програми, але й був позбавлений права відкрито спростовувати недостовірну інформацію, поширену про нього тим чи іншим загальнодержавним аудіовізуальним засобом масової інформації. Більше того, в ході виборчого процесу не виконувалися судові рішення, якими суди зобов’язували відповідні телевізійні канали надати кандидату на пост Президента України прямий ефір для спростування недостовірної та відверто образливої ін формації, поширеної про нього. У той же час іншому кандидату на пост Президента України, який представляв чинну владу, був створений режим найбільшого сприяння в усіх загальнодержавних та регіональних засобах масової інформації. Внаслідок цього виборцям не було забезпечено умов для вільного формування майбутнього волевиявлення.

Окрім того, незважаючи на пряму законодавчу заборону, у передвиборній агітації на боці одного з кандидатів на пост Президента України відкрито брали участь переважна більшість керівників та інших посадових осіб центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, керівників підприємств та установ з державною часткою власності, чим відверто порушувався принцип неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових осіб до кандидатів на пост Президента України.

По-третє, на етапі голосування мали місце масові порушення принципів добровільної участі громадян у виборах, особистого голосування, таємного голосування. Насамперед про це свідчать факти масового голосування за відкріпними посвідченнями організованими групами осіб, чим фактично була спотворена відповідна норма закону України «Про вибори Президента України». Вважаємо, що голосування за відкріпними посвідченнями саме організованими групами виборців є прямим свідченням відвертого зловживання правом. Попередньо організоване переміщення великих мас виборців було викликане не об’єктивною потребою самих людей залишити у день голосування місце свого постійного проживання, а волею організаторів такого переміщення. Тому ми вважаємо, що дане право було використане не з метою забезпечити суб’єктивне виборче право, а як засіб впливу на вільне волевиявлення відповідних груп виборців, і, як наслідок, з метою спотворення реального волевиявлення громадян на виборах.

Окрім того, про масові порушення принципів вільних виборів, таємного прямого голосування, публічності та відкритості виборчого процесу свідчать факти свавільного та протизаконного позбавлення права бути присутніми на виборчій дільниці під час голосування та під час підрахунку голосів представників засобів масової інформації, офіційних спостерігачів одного з кандидатів на пост Президента України, офіційних спостерігачів від міжнародних організацій. Відповідні документальні докази є у розпорядженні офіційних спостерігачів у Харківському регіоні, Харківської правозахисної групи.

2. Законом України «Про вибори Президента України» встановлено пряму заборону на проведення передвиборчої агітації шляхом наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт тощо. При цьому один із кандидатів на пост Президента України, який займає посаду Прем’єр-міністра України, використав як одну з форм проведення своєї передвиборної агітації збільшення за рахунок держави соціальних грошових виплат – пенсій, стипендій, адресних соціальних допомог тощо. Саме на це, як на перевагу передвиборної програми кандидата на пост Президента України, зверталася основна увага усіх керівників виборчої кампанії чинного Прем’єр-міністра України.

Вважаємо, що хоча такі дії прямо не заборонені Конституцією України та Законом України «Про вибори Президента України», вони безумовно суперечать духу Закону та міжнародним стандартам вільних та демократичних виборів, оскільки грубо порушують принципи вільних виборів та рівного виборчого права. Більше того, виплачені грошові кошти не були передбачені законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік», а тому відповідне рішення Кабінету Міністрів України вмотивоване політичною кон’юнктурою. Жоден з кандидатів на пост Президента України не може використовувати загальнодержавні кошти для проведення своєї власної передвиборної агітації.

3. Відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів демократії її сутність полягає в абсолютному дотриманні вимог юридичної процедури. Демократія – це повна визначеність процедури при непередбачуваності результатів. Тому масові порушення демократичних принципів під час підготовки та проведення виборів Президента України 2004 року практично повністю позбавляє юридичного змісту її наслідки. Простіше кажучи, вибори із суттєвими порушеннями вимог юридичної процедури не можуть вважатися виборами як такими.

З огляду на все викладене, ми вважаємо, що масові порушення засадничих принципів виборчого процесу на виборах Президента України унеможливлюють встановлення результатів реального волевиявлення громадян України, чим порушується основоположна стаття 5 Конституції України, відповідно до якої «носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ», та стаття 3 Конституції України, відповідно до якої «права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Тому ми вважаємо, що у Верховного Суду України є усі правові підстави для визнання рішення Центральної виборчої комісії України про встановлення результатів повторного голосування незаконним та відмінити його, зобов’язавши ЦВК при прийнятті нового рішення відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» та Закону України «Про вибори Президента України» визнати недійсними результати голосування на тих виборчих дільницях по Україні, на яких зафіксовано масові порушення засадничих принципів виборчого права.

Баулін Юрій, доктор юридичних наук
Богуцький Володимир, кандидат юридичних наук
Буроменський Михайло, доктор юридичних наук
Веніславський Федір, кандидат юридичних наук
Кичун Віктор, кандидат юридичних наук
Колісник Віктор, доктор юридичних наук
Кушніренко Олександр, кандидат юридичних наук
Ольховський Борис, кандидат юридичних наук
Погребняк Станіслав, кандидат юридичних наук
Речицький Всеволод, кандидат юридичних наук
Сібільов Михайло, кандидат юридичних наук
Слінько Тетяна, кандидат юридичних наук
Ткаченко Юрій, кандидат юридичних наук
Хорольський Роберт, кандидат юридичних наук
Шостко Олена, кандидат юридичних наук

Цей конституційно-правовий аналіз є відкритим для підписання також іншими фахівцями у галузі права.

Вибори

02.12.2004 | Інна Сухорукова, м.Харків

Как теледебати підмінили телемонологами

   

Події, якої з такими сподіваннями та інтересом очікувала вся Україна, всі її громадяни, і, особливо виборці - теледебати між двома фаворитами президентських перегонів: Віктора Ющенка і Віктора Януковича - насправді скінчилась великим розчаруванням. 1-ий національний канал телебачення влаштував шоу, яке не має нічого спільного з дебатами, приклади яких ми бачили декілька тижнів тому під час виборів в Америці, між Джорджем Бушем і Джоном Керрі. На 1-ому національному іміджмейкери кандидата від влади, які звісно мали «зелене світло» на цьому каналі, добре попрацювали, щоб формат передачі у 105 хвилин не виходив за формат звичайного представлення претендентами на посаду Президента своїх програм. Формат дебатів не передбачав жодного вільного кроку дебатуючими, глядачі не побачили і не почули ані обговорення програм, ані запитань одного з кандидатів до іншого. Якби саме така програма вийшла на початку передвиборчого марафону, не на його закінченні, можна було б сказати, що це доцільно. Але зараз?

Чому ж влада в черговий раз, як справжній шулер-картяр, підмінила дебати? Може тому, що її кандидат не вміє розмовляти ані зі своїм народом, ані з опонентом, якщо попередньо не вивчить текстів? Від «дебатуючих» громадяни України не почули ні запитань, ні пояснень або уточнень. Ті, у кого гаразд з пам’яттю і розумом з здивування почули від діючого прем’єра, що «введення гривні розорило українців», хоча все було навпаки - і перехід до нової грошової одиниці був чітким і найменш болісним для населення за всі роки радянської влади, що «ставка податку на прибуток становить 15 %», хоча насправді цей податок становить 25 %, що уряд Ющенка «запровадив бартер», хоча саме уряд Ющенка заборонив бартер. І відповісти на цю огульну брехню Віктор Ющенко не міг, бо такий формат створили йому телевізіонщики... Залишімо це їх сумлінню, але не маю сумнівів, що колись їх дітям та внукам буде соромно за таку поведінку.

На мою думку, Віктор Ющенко вкотре показав себе, перш за все, як економіст - фахівець високого класу, якому не соромно за діяльність під час свого недовгого прем’єрства, за своє життя чесної, інтелігентної, духовно вільної людини. Таким він і був перед нами.

І він ясно і чітко, з цифрами в руках довів те, що відчуває кожний з нас - народ дурять подачками і грабують на кожному кроці, бо ціни за час правління уряду під керівництвом В.Януковича зросли на десятки відсотків.

І, якщо не дай Боже, Президентом стане діючий прем’єр, наша країна буде посідати не 122-е «почесне» місце за рівням корупції поряд з Гватемалою і Бангладеш, а станемо «попереду всієї планети»

Ті, хто організовував «теледебати», зробили все, щоб українські громадяни, виборці не взнали нічого нового про діючого прем’єра

Але його присним підлабузникам на кшталт п.Погребінського та п. Вітренко цього здалося мало. Вони одразу після «дебатів» влаштували ще й післядію.

Вибори

02.12.2004

Відкрите звернення правозахисних організацій щодо порушення права на свободу віросповідання та вільні вибори в Україні

   

Ми, члени мережі правозахисних організацій щодо моніторингу та захисту права на свободу совісті та релігії в Україні, вважаємо використання Церкви з метою політичної агітації брутальним порушенням прав людини та основних свобод, а також загальних принципів проведення вільних виборів.

Випадки агітації представниками Церков були зафіксовані з боку Української православної церкви Московського патріархату в Луганську, Кіровограді, Сарнах, Одесі, Сумах, Запоріжжі, Полтаві та Донецьку. Агітація відбувалася, як у самих Церквах після богослужінь, так і в окремих інтерв’ю чи публічних заявах.

У містах східної України активно поширювалися незаконні листівки без вихідних даних на підтримку кандидата у Президенти В.Януковича, що містять явні ознаки розпалювання релігійної ворожнечі та нетерпимості, а також пряму агітацію УПЦ за цього кандидата.

Нещодавно УПЦ Московського патріархату провело Хресний хід на підтримку кандидата у Президенти В.Януковича, що є формою прямої агітації і, відповідно, незаконною діяльністю релігійних організацій. Ми вважаємо неприйнятним примушування людини обирати Президента України під тиском кліру і загрозою відлучення від причастя. Ми вважаємо неприйнятними випадки морального примусу та залякування вірних Церкви з боку низки священників та єпископів, вважаючи це грубим порушенням права на вільний вибір, що є підвалиною виборчого процесу. За такого психологічного тиску людина втрачає свободу вибору, а сам примус немає нічого спільного із засадничою ідеєю проведення вільних виборів.

У демократичному суспільстві неприпустимим є використання релігійних переконань для політичної агітації, що безперечно є втручанням у приватне життя громадян та порушенням свободи думки та віросповідання.

Така практика порушує не лише закріплений Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод принцип нейтралітету держави, закріплений Конституцією України принцип відділення церкви від держави, але й Закон України «Про свободу совісті і релігійні організації», що передбачає не лише те, що релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, але й не ведуть агітації (стаття 5 цього Закону).

Особливо слід відзначити такі порушення згаданих принципів як обіцянки та реальні дії державних посадових осіб (як вищих, так і регіональних) щодо лобіювання інтересів Церкви чи передачу їй майна в обмін на політичну підтримку кандидата від влади.

Ми змушені констатувати, що Церква в таких умовах стає заручницею відповідних політичних сил. Варто нагадати, що за часів СРСР органи влади часто намагалися використати Церкву як частину ідеологічного апарату країни. Коли ж це не вдавалося, то цьому слід завдячувати перш за все мужній позиції священників і єпископів, для яких служіння Богу було вищим від служіння політичному режиму.

Таким чином, стимулювання органами влади та, зокрема, кандидатом на посаду Президента В.Януковичем, релігійної ворожнечі, релігійних конфліктів, дискримінації релігійних організацій, нагнітання протистояння між громадянами на підставі релігійної приналежності безперечно порушує міжнародні зобов’язання України щодо дотримання прав людини та основних свобод і є неприпустимими для країни, що називає себе демократичною і правовою.

Ми обурені бездіяльністю Центральної виборчої комісії, Прокуратури та інших органів влади щодо вказаних грубих порушень законодавства та міжнародних стандартів, що в свою чергу стимулює продовження протизаконної діяльності.

Українська Гельсінська спілка з прав людини Харківська правозахисна група
Севастопольська правозахисна група
Центр правових та політичних досліджень «СІМ» (м. Львів)
Херсонська обласна організація Комітету Виборців України

Вибори

02.12.2004 | Олександр Степаненко, м.Чортків

Депутати Тернопільської облради відреагували на втручання держадміністрації у її діяльність та спроби фальсифікації результатів виборів

   

18 листопада за пропозицією третини депутатів Тернопільської обласної ради та розпорядженням її Голови було скликано позачергову сесію ради. Планувалося розглянути лише одне питання: «Про соціально-політичну ситуацію в області, яка склалася напередодні повторного голосування з виборів Президента України». Підставами для термінового розгляду цього питання стали масові факти, що свідчать про маніпуляції із отриманням та наступним вилученням виборчих відкріпних посвідчень з метою позбавлення виборців права голосу та фальсифікації результатів виборів. Такі випадки у проміжку між турами Президентських виборів спостерігаються у структурах МВС, податкової адміністрації, пенсійного фонду, «Укрзалізниці» та інших державних органах.

Як і прогнозувалося, сесію було зірвано через втручання держадміністрації. Зірвано за неодноразово опробованим сценарієм – шляхом подання «рекомендацій» щодо неявки депутатам, які займають посади у державних установах і таким чином - позбавлення сесії кворуму. У такій ситуації сорок депутатів обласної ради, здебільшого представників фракцій «Нашої України» та БЮТ, за участі у них керівників ради провели власні збори.

Результатом зборів депутатів Тернопільської обласної ради стало ухвалення рішення про недовіру Голові обласної державної адміністрації М. Цимбалюку – «у зв’язку з масовими фактами порушення 18 листопада за пропозицією третини депутатів Тернопільської обласної ради та розпорядженням її Голови було скликано позачергову сесію ради. Планувалося розглянути лише одне питання: «Про соціально-політичну ситуацію в області, яка склалася напередодні повторного голосування з виборів Президента України». Підставами для термінового розгляду цього питання стали масові факти, що свідчать про маніпуляції із отриманням та наступним вилученням виборчих відкріпних посвідчень з метою позбавлення виборців права голосу та фальсифікації результатів виборів. Такі випадки у проміжку між турами Президентських виборів спостерігаються у структурах МВС, податкової адміністрації, пенсійного фонду, «Укрзалізниці» та інших державних органах.

Як і прогнозувалося, сесію було зірвано через втручання держадміністрації. Зірвано за неодноразово опробованим сценарієм – шляхом подання «рекомендацій» щодо неявки депутатам, які займають посади у державних установах і таким чином - позбавлення сесії кворуму. У такій ситуації сорок депутатів обласної ради, здебільшого представників фракцій «Нашої України» та БЮТ, за участі у них керівників ради провели власні збори.

Результатом зборів депутатів Тернопільської обласної ради стало ухвалення рішення про висловлення керівництвом Тернопільської облдержадміністрації, правоохоронними, податковими та іншими державними органами Конституції України та Закону «Про вибори Президента України» щодо позбавлення виборчих прав своїх працівників та намагання певних кримінально-олігархічних владних сил сфальсифікувати результати виборів Президента України 21 листопада 2004 року на користь владного кандидата, а також враховуючи факт зриву роботи сесії обласної ради 18 листопада через безпідставну неявку депутатів-представників владних структур області».

Було ухвалено два колективних звернення: до працівників правоохоронних, податкових та інших державних структур, а також до усіх жителів Тернопільщини.

Вибори

02.12.2004 | Олександр Степаненко, м.Чортків

Право кріпосне та «відкріпне» – схожість лише за назвою чи й за сутністю речей?

   

На дільничні комісії Тернопільщини у проміжку між турами президентських виборів набігла хвиля заяв про отримання відкріпних посвідчень на повторне голосування. Слухняно «відкріплялися» міліціонери, податківці, пожежники, працівники «Укрзалізниці», лісового господарства, ветеринарної медицини… Пересічний європеєць, мабуть, замислився б з цього приводу - що б усе це означало: якусь дивну епідемію осінньої дромоманії, невідому досі виборчу технологію чи щось інше?

Що ж до нас, то похмурий життєвий досвід безпомилково підказує – за дивним намаганням виборців забрати власні відкріпні посвідчення стоїть якась критична – чисто феодальна! - межа зневаги до прав людини та громадянина. Адже забирали ті посвідчення не для того, щоб деінде проголосувати, а для того, щоб покірно віддати вищестоящому начальнику! Інколи – віддати разом із власним паспортом.

Приміром, тиждень тому мені зателефонував знайомий і попросив про термінову зустріч. Прийшовши до офісу, повідомив, що його начальник зажадав, аби ближчими днями він отримав відкріпні посвідчення на себе та дружину і здав їх шефові. При цьому радилося не задавати зайвих запитань. Такі ж пропозиції, з його слів було зроблено і іншим членам колективу. Мовляв, у противному випадку усім було обіцяно неприємності на роботі. На моє запитання, чому люди не напишуть скаргу до прокуратури, відповів: «в усіх сім’ї і усі бояться втратити заробіток».

Погодьтеся, такого ми ще не бачили...

Можна довго сперечатися на предмет того, що є первинним: раби чи тирани, кріпаки чи феодали. Дивним є інше… Згадані ситуації віднедавна сприймаються у нашій «незалежній країні», як речі майже звичні. Так, ніби не йдеться про примусове позбавлення людей їхнього конституційного права на вільне волевиявлення у виборах глави держави.

Коли кілька днів тому група депутатів місцевих рад та лідерів громадських організацій звернулися до голів місцевої влади та прокуратури з вимогами припинити адміністративний тиск на працівників державних установ, ніхто з них навіть не намагався заперечувати фактів правопорушень зі сторони місцевих начальників! Загальний сенс відповідей державних мужів полягав - о tempora, o mores! – у тому, що «якщо на наше начальство тиснуть зверху то і їм не залишається нічого іншого, як тиснути на підлеглих». Або – «якщо Президент агітує за одного з кандидатів, то чому нам не можна? – адже з нас більше питають»… Погодилися на тому, що голова «поговорить з хлопцями, щоб вони більше так не робили».

Тут замислишся – а чи можлива мінімально-ефективна демократія у країні з настільки грубими деформаціями суспільної свідомості? І з програми якого класу варто розпочинати виховання нашої громадянськості – невже з дитсадівських віршів К.Чуковського про «таракана»?

У час, коли пишеться цей текст, одна персона гнівно таврує з телеекрану опозицію та сповіщає про відхилення нею законопроекту змін до Закону «Про вибори Президента України», яким серед іншого передбачалося відміну голосування за відкріпними посвідченнями.

Як бачимо, діючий Президент не наважився хоча б у останні дні свого правління якимось чином пригальмувати «відкріпне» беззаконня, визнати за Парламентом право на політичне інакомислення, за опозицією - на елементарне існування… Тобто – самому зробити невеличкий крок назовні із задушливої епохи «кучмізму».

Зробити це належить лише нам - тим, хто ще зберіг у собі залишки громадянського почуття.

19 листопада 2004 року

Вибори

02.12.2004

Заявление харьковского журналиста Владимира Чистилина

   

Я, харьковский журналист Чистилин Владимир Иванович, 29 ноября подал в Киевский районный суд г.Харькова исковое заявление на директора информационного агентства «STATUS QUO» Гончаренко Сергея Николаевича, незаконно уволившего меня с работы во время президентской избирательной кампании. Готов в судебном порядке отстаивать свою профессиональную честь и достоинство, добиваться восстановления на работу, материальную компенсацию за вынужденный прогул,, а также взыскать через суд с С.Гончаренко моральную компенсацию в размере 50 000 грн. (пятьдесят тысяч гривень).

Напомню, что 28 октября я распространил в украинских и зарубежных СМИ заявление о том, что меня принуждают уволиться с работы по собственному желанию за отказ выполнять политический заказ по агитации за кандидата в президенты В.Януковича. На следующий день, 29 октября,  директором  информационного агентства «STATUS QUO» Гончаренко Сергеем Николаевичем был подписан приказ сначала об отстранении меня от должности исполняющего обязанности главного редактора ИА «STATUS QUO», а затем, вечером того же дня, я был уволен с работы как ответственный секретарь по ст.40 п.4 КЗОТа Украины.

В этот же день 29 октября, на сайте  www.sq.com.ua С.Гончаренко опубликовал обращение, где, назвал мою позицию непорядочной, а также распространил в других СМИ ложную информацию, что не намерен увольнять В.Чистилина с работы, и возвращает меня на должность ответственного секретаря. Вместе с тем, директор агентства продолжал всячески препятствовал исполнению мной моих профессиональных обязанностей. Мне отключили мобильный телефон, заблокировали компьютер, лишив возможности выставлять информацию на сайт, забрали цифровые диктофоны и фотоаппарат.

Учитывая сложившиеся обстоятельства, а также тот факт, что единственное в городе информагентство планировало работать в день выборов 31 октября в открытом режиме, агентству необходимо было установить прямой контакт с избирательными штабами основных кандидатов в президенты Украины. Так как руководитель пресс-центра ИА «STATUS QUO» Ольга Хмель (О.Мирошниченко) и С.Гончаренко являются членами Харьковского областного штаба В.Януковича, и я был уверен, что мы будем иметь оттуда полную информацию, 29 октября  в 14.20 я встретился с руководителем Харьковского регионального избирательного штаба В.Ющенко, народным депутатом Анатолием Матвиенко. В 15.00 в региональном штабе В.Ющенко на ул.Мельникова,15 состоялась встреча с журналистами, где я поделился информацией о ситуации в ИА «STATUS QUO», и пригласил коллег, в том числе из Киева, к сотрудничеству в освещении выборов. В 17.30 я вернулся в агентство, где сразу же был составлен акт о моем отсутствии. Директор агентства без объяснений причин не включил меня в список сотрудников, допущенных к работе в воскресенье, 31 октября.

1 ноября до 15.30 я продолжал исполнять свои профессиональные обязанности ответственного секретаря ИА «STATUS QUO». Вместе с тем, как выяснилось позже, указом №83-к от 1 ноября 2004 г. за отсутствие на работе 29 октября с 14.00 до 17.30, согласно п.4 ст.40 КЗОТа Украины (в связи с отсутствием на работе более трех часов) с 29 октября я был уволен с работы.

Разделяя политическую, моральную и правовую составляющие конфликта заявляю:

- причины моего увольнения со всех должностей ИА «STATUS QUO» были продиктованы исключительно политическими мотивами;

- обвинения С.Гончаренко в СМИ о моей непорядочности являются клеветой, а заявления сделанные в СМИ, что я по-прежнему работаю ответственным секретарем ложью, так как с 29 октября, согласно приказу, я уволен; .

- повод увольнения с работы был абсолютно надуманным и применен с тем, чтобы расправиться с неугодным ответственным секретарем перед финальной частью предвыборной кампании.

Считаю действия директора ИА «STATUS QUO» незаконними. Правовую сторону конфликта согласно действующему законодательству решит суд.

Вибори

02.12.2004

Луганское отделение КИУ сообщает

   

Милиция похищает наблюдателей

 

В Лутугино Луганской области с участка №87 похищены три наблюдателя. Сотрудник милиции проверил у них документы, а потом еще 6 накачаных парней погрузили наблюдателей в две машины. Двоих высадили в 7 километрах от с.Степановка Перевальского района предварительно отобрав диктофоны, видеокамеру, мобильные телефоны, и деньги. Оставили только по 10 гривень, чтобы добраться до города. Судьба третьего - Евгения Войтовича пока неизвестна.

21.11.2004

Украинская Хельсинская группа прав человека

В Iнтернетi: www.rupor.org

«Будешь за правду - спалим хату

В селе Заайдаровка Новоайдарского р-на Луганской обл. довершено нападение на дом члена участковой избирательной комиссии № 128 Стогиевой Светланы Алексеевны.

В доме разбиты окна, сломан забор. Нападавшие выкрикивали угрозы расправы в форме нецензурной брани. В этот момент дома находились дети, у которых после нападения истерическое состояние. Пострадавшая вызвала милицию из районного центра, на данный момент реакции со стороны правоохранителей нет.

21.11.2004

Украинская Хельсинская группа прав человека

Ночь выборов на Луганщине прошла в режиме чудовищной фальсификации и откровенного беспредела

В региональный штаб поступило огромное количество жалоб от людей, работавших, вернее, пытавшихся работать, официальными наблюдателями от Ющенко.

Вот несколько выдержек из них:

Довiренiй особi округу № 112...

Заява

Інформую Вас про те, що 21.11.04 близько 20.00 на виборчій дiльницi № 19... мене не допустили до пiдрахунку голосiв. А саме: невiдомi особи насильницьким шляхом вивели мене з приміщення виборчої комiсiї (закручено руки назад). Після чого заштовхнули в автомобіль i вийiхали в невідомому напрямі ... Протягом руху пограбували, забрали мобільний телефон, гроші (380 грн.). Через 15 хвилин... мене вивели з машини, поклали обличчям на землю, здійснили постріл в повітря...

Пiдпис

Доверенной особе округа № 104...

«… Гостеприимность председателя комиссии переходила в назойливый контроль и граничила с прессингом, что мешало свободно выполнять свои функции»

Подпись

Доверенной особе округа № 114...

Заявление

...Во время самого голосования неоднократно выдавались бюллетени без проверки паспорта избирателя. Члены избирательной комиссии показывали избирателям на бюллетенях, за кого необходимо голосовать. Секретарь избирательной комиссии отказались регистрировать жалобы и акты, поданные от официальных наблюдателей от Ющенко В.А.

Доверенной особе округа № 111...

Заявление

Довожу до вашего сведения, что 21.11.04 группа неизвестных лиц насильно вывела меня из помещения для голосования (участок № 87) и предупредили о невозможности моего возвращения на участок под угрозой физической расправы.....

Подпись

Такие и подобные им жалобы поступают со ВСЕХ избирательных округов, практически со всех участков.

Вибори

02.12.2004

Заявление Луганского областного отделения КВУ по результатам повторного голосования по выборам президента Украины в Луганской области

   

Луганское областное отделение «Комитета избирателей Украины», подводя итоги собственного наблюдения за повторным голосованием по выборам Президента Украины в регионе, считает, что объявленные результаты не соответствуют действительности.

То, что Виктор Янукович имеет в Луганской области абсолютное преимущество, не вызывает сомнения; это отвечает нашим наблюдениям относительно электоральных симпатий избирателей. Фальсифицированы, по нашему мнению, количественные данные по числу избирателей, которые приняли участие в голосовании и по числу голосов, представленных за Виктора Януковича и Виктора Ющенко.

К такому выводу приводят следующие факты, установленные нами во время проведения наблюдение.

1. С грубым нарушением действующего закона были составлены списки избирателей для повторного голосования. Так, в территориальном избирательном округе 113 составление списков избирателей и их проверка начались 6-7 ноября, то есть еще к принятию решения ЦИК о проведении повторного голосования. В эти списки были включенные избиратели, которых не было в списках для голосования 31 октября, и в отношении которых избирательные комиссии и суды не принимали решений о включении их в списки, которые есть нарушением порядка, предусмотренного частью второй статьи 36 и частями шестой и восьмой статьи 34 Закона «О выборах Президента Украины».

Раскрытие конвертов со списками избирателей, проведенное на заседании ТИК ТИО 113 в городе Северодонецке 11 ноября 2004 года, было декорационным и они не использовались для составления списков для повторного голосования. Так, списки избирателей из избирательных участков 3, 62, 63 вообще не распечатывались, что было надлежащим образом задокументировано и обжаловано в Луганский апелляционный суд. В результате в списки избирателей для повторного голосования незаконно было дополнительно включено значительное количество избирателей, что в соответствии с пунктом первым части первой статьи 80 Закона может быть основанием для признания выборов недействительными.

2. В ЛОО КИУ еще к дню голосования неоднократно получали информацию про «доведенный» участковым комиссиям «план» обеспечение участия в выборах не менее 90% избирателей, которые «обеспечивалось» комиссиями по грубым нарушением законодательства. Во время голосования наблюдатели КИУ фиксировали факты, если члены комиссий звонили по телефону избирателям, которые не проголосовали, убеждая их прийти на участке, если ли члены комиссий передавали списки избирателей, которые не проголосовали, другим лицам. Такие действия участковых комиссий были массовыми, они являются превышением полномочий, возложенных на УИК статьей 27 Закона «О выборах президента Украины» и прямо нарушают требования статьи 5 Закона, запрещающей принуждение избирателей к голосованию. Кроме того, на участках (или вблизи их) находились представители предприятий и учреждений, которые фиксировали явку на выборы своих работников.

3. Еще одним «плановым заданием», спущенным местными органами власти участковым комиссиям, было обеспечение не менее 15% голосования по месту проживания избирателей. По данным КИУ, хотя эти задачи и не были выполнены, однако количество «домашних голосований» возросло в сравнении с голосованием 31 октября с 4,2% до 8,7%. При этом наблюдались массовые нарушения порядка такого голосования, предусмотренного частями первой и третьей статьи 77 Закона: в списки для голосования по месту проживания включались не только избиратели, не могущие прибыть на участок по состоянию здоровья, но и другие лица. Значительная часть заявлений о голосовании дома, представленных в участковые избирательные комиссии, изготовлены на множительной технике и лишь подписаны избирателями. В многих случаях, списки не рассматривались и не утверждались избирательными комиссиями, по таким фактам подавались жалобы, которые или не принимались, или отвергались.

4. Голосование по месту пребывания избирателей проводилось с нарушениями порядка, предусмотренного частями четвертой и шестой статьи 77 Закона. Председатели комиссий не сообщали о проведении голосования по месту пребывания, членов комиссии от Ющенко не включали в состав групп, которые выезжали на выездное голосование. В том числе и в случаях, если те на этом настаивали. В то время участковые комиссии Станично-Луганского района приняли решение, что голосования дома будут проводить не три, а два члена комиссии, а член УИК 114/4 поехал с выездным сундучком один. Одновременно наблюдателями КВУ фиксировались случаи, если члены УИК, которые прибыли к избирателю для голосования по месту пребывания, агитировали проголосовать за Виктора Януковича.

5. Наблюдатели КИУ фиксировали разнообразные нарушения порядка голосования, которые имели массовый характер:

·  неоднократные голосования одним избирателем на том самом участке,

·  выдачу избирателю более чем одного бюллетеня для голосования, вбрасывание пачек бюллетеней,

·  курсирование групп избирателей с открепительными талонами с одного участка на другой и т.п.. Так, на территории Антрацитовского района в сопровождении милиции курсировали автобусы с избирателями из Енакиево и Алчевска. В Северодонецке была выявлена группа студентов, которые, проголосовав по открепительным удостоверениям на участке 113/33, повторила то же самое на участке 113/30. Жалоба, представленная по этому факту в ТИК, немотивированно оставленная без рассмотрения - комиссия голосованием отказалась включить ее рассмотрение в повестку дня. Аналогичная судьба ждала жалобу, представленную за фактом признания соответствующей действительности при подсчете голосов УИК 113/66 приблизительно 600 бюллетеней, не подписанных членами комиссии.

·  На ряде участков фиксировались факты, когда члены комиссий нарочно портили бюллетени, отмеченные за Виктора Ющенко. Часть членов УИК 116/2, обнаружив вбрасывания бюллетеней, отказались подписывать протокол подсчета голосов, после чего прибывшие в помещения УИК лица криминальной внешности, вооруженные битами, загнали их в отдельную комнату, где удерживали какое-то время. На участке 112/118 проголосовал по открепительному удостоверению против обоих кандидатов наблюдатель КИУ, однако в протоколе подсчета голосов в графе «проголосовали против всех» указанная цифра 0.

6. Массовыми были нарушения порядка оформления протоколов, предусмотренного статьей 79 Закона: некоторые участковые комиссии избирательных округов 111, 112, 115, на которых при подсчете голосов присутствовали представители КИУ, закончив подсчет голосов, не оформляли протоколы, а ехали в ТИК с незаполненными протоколами, подписанными членами комиссии.

6. В Луганской области были созданы условия, которые сделали невозможное эффективное наблюдение за законностью работы избирательных комиссий. Так, ТИК ТИО 115 приняла постановление №129, ограничившее место пребывания наблюдателей площадкой, которая находится в 20 метрах от места, где заседала комиссии. Массовыми были факты не допуска в помещения, где происходило голосование, представителей СМИ, официальных наблюдателей и, в том числе, международных наблюдателей. В таких условиях утверждать о прозрачности выборов, о которую заявляет ЦИК - нет оснований.

7. В то же время практически на всех избирательных участках Луганской области (в помещениях для голосования) находились лица, которые не имели права там быть соответственно части десятой статьи 28 Закона. Практически везде присутствовали сотрудники милиции, а ТИК ТИО 113 приняла специальное решение о приглашении их на избирательные участки. Данное решение было обжаловано, однако, Луганский апелляционный суд счел это решение ТИК законным.

8. Сложившаяся в Луганской области практика рассмотрения жалоб на нарушение Закона Украины «О выборах Президента Украины» сделала невозможным или неэффективным обжалование любых незаконных действий избирательных комиссий, при этом Луганские суды при рассмотрении жалоб, поданных на нарушения избирательного законодательства, действовали предубежденно в интересах кандидата в Президенты Виктора Януковича. После полудня 22 ноября территориальные комиссии прекратили работу и были закрыты, что сделало невозможным обжалование результатов голосования. Так, в Стаханове доверенному лицу Виктора Ющенко не удалась подать 18 жалоб, подготовленных по фактам нарушений, поскольку в ТИК ТИО 116 никого не было. Не удалось исправить ситуацию и после обращения по этому поводу в ЦИК.

Результаты наблюдения КИУ в Луганской области свидетельствуют про чрезмерно большое количество нарушений избирательного законодательства, которое существенным образом повлияли на результаты голосования. Учитывая, что к спискам избирателей для повторного голосования было включено большое количество «мертвых» душ, и что приблизительно 300 тысяч жителей области, в особенности из депрессивных шахтерских районов, где «явка» на выборы была наибольшей, в действительности выехали за границу на заработки, опубликованные в протоколах цифры означают, что в Луганской области «проголосовало» существенным образом больше 100% наличного населения, имеющего право голоса.

В таких условиях Луганское областное отделение КИУ считает результаты выборов в Луганской области сфальсифицированными, и предлагает ЦИК осуществить перерасчет голосов и проверку списков избирателей для повторного голосования в избирательных округах №№105-116.

Принято правлением ЛОО ВОО КИУ 23 ноября 2004 года.
Направлено факсом в ЦИК.
Луганское отделение КИУ

Вибори

02.12.2004 | Олександр Степаненко, м.Чортків

За Януковича на Тернопільщині проголосувала лише режимна зона. а втім – чи проголосувала?

   

Під час повторного голосування з виборів Президента України 21 листопада у Чортківському територіальному окрузі, який об’єднує Борщівський, Заліщицький та Чортківський адміністративні райони Тернопільської області за В.Ющенка проголосувало 94% виборців. В.Ющенко отримав абсолютну перевагу на усіх виборчих дільницях округу за єдиним винятком. Досить красномовним є той факт, що цим винятком стала дільниця №202, яка знаходиться у Чортківському слідчому ізоляторі. За В.Ющенка тут проголосувало 65 в’язнів, за В.Януковича 187.

Цікаво також, що винятковою 202-а стала лише у другому турі виборів. При голосуванні 31 жовтня результат голосування був прямо зворотнім: за В.Ющенка тоді віддало голоси 150 «мешканців» СІЗО, за В.Януковича - 86. Виникає запитання – у який спосіб «агітували» цих людей, що змусили їх за три тижні настільки радикально поміняли свої електоральні симпатії?

Приблизно такі запитання я задав 23 листопада начальникові СІЗО В.Завірюсі. Застосування незаконних засобів ним заперечувалося. На мою пропозицію дати можливість зустрітися з в’язнями та провести анонімне опитування в’язнів ізолятора на предмет застосування до них протизаконних засобів фізичного або психологічного впливу (побої, різні форми катування, залякування, шантаж і т. ін.) В.Завірюха обіцяв проконсультуватися з начальником обласного управління Департаменту з відбування покарань П.Влосою. 24 листопада такі консультації відбулися. У можливості проведенні опитування мені відмовлено.

Право на свободу та особисту недоторканність

02.12.2004

ЗВЕРНЕННЯ ДО ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

   

Звернення до Голови Верховної Ради

Голові Верховної Ради України Литвину В.М.

Шановний Володимире Михайловичу!

Під час проведення останнього засідання Громадської Ради при Голові Верховної Ради України виконавчим директором Української Гельсінської Спілки з прав людини Володимиром Яворським був представлений огляд порушень прав людини під час виборчої кампанії 2004 року. Події, що відбулися з того часу, свідчать про значне погіршення ситуації із дотриманням прав людини та основних свобод.

В Україні відновлено практику переслідування інакомислячих, використання правоохоронних органів у якості інструмента політичної боротьби. Крайню стурбованість правозахисних організацій України викликають масові затримання і арешти активістів молодіжних організацій, що мирно поширюють інформаційні матеріали, висловлюють публічно свої політичні переконання, реалізують своє конституційне право на свободу мирних зібрань. Реалізація цих фундаментальних для демократичної держави конституційних свобод зустрічає системний спротив з боку правоохоронних органів. Щодня в Україні затримуються десятки людей, які не мають жодної причетності до здійснення правопорушень, а зазнають переслідувань лише за вираження поглядів критичного змісту по відношенню до виконавчої влади.

Таку оцінку ситуації в Україні поділяють впливові міжнародні правозахисні організації. Про це свідчать заяви наших партнерів із Міжнародної Гельсінської Федерації з прав людини. Найбільш авторитетна та відома у світі правозахисна організація «Міжнародна Амністія» у своїй офіційній заяві 16 липня наголосила на тому, що в Україні вперше за роки незалежності з’явилися в’язні сумління. Такими визнані шестеро осіб, засуджених районним судом у м. Суми до 10 діб адміністративного арешту, що вимагали оприлюднення офіційного протоколу про підсумки голосування на виборчій дільниці, як це передбачено нормою закону «Про вибори Президента України». Їх було засуджено у закритому судовому процесі, без допуску адвокатів, родичів та журналістів.

Брутальне порушення конституційного права на свободу і особисту недоторканність відбувається в ці дні в багатьох регіонах України.

Вершиною цинізму і нехтування конституційними правами громадян України можна вважати масові затримання, що відбулися 16 листопада у різних містах України: Луганську, Херсоні, Миколаєві та інших. 6-8 годин у районних відділеннях міліції провели студенти, що самі приходили і дарували правоохоронцям помаранчеві троянди.

Буденною практикою діяльності правоохоронних органів стали масові затримання громадських активістів під час візитів у різні регіони України кандидата у Президенти України та Прем’єр-міністра Віктора Януковича. Перед першим туром голосування, 18 та 19 жовтня, під час відвідання В.Януковичем Чернігова та Полтави, було затримано 17 осіб, які брали участь у поширенні друкованих матеріалів критичного змісту по відношенню до Прем’єр-міністра України.

У більшості випадків під час затримання протоколи про затримання не складаються. Затриманим активістам радять триматися осторонь політики. У деяких випадках погрожують знайти підстави для притягнення до кримінальної відповідальності. Так, у Чернігові затриманому активісту «Пори» Олександрові Коваленку було висунуто обвинувачення у збуті фальшивих грошей. Іншим погрожували звинуваченнями у крадіжці мобільних телефонів, зґвалтуваннях, зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, тощо.

У більшості випадків, завдяки активному реагуванню з боку громадських правозахисних організацій, своєчасному наданню правової допомоги, всі звинувачення, висунуті правоохоронними органами, не знаходили свого підтвердження у суді, затримані звільнялися з-під варти. Проте, Міністерство внутрішніх справ України не припиняє, а лише поширює практику масових арештів громадських активістів. Форми переслідувань носять все більш брутальні і протизаконні форми. 16, 17 листопада хвиля репресій проти активістів «ПОРИ» мала місце у Харкові. На вулиці Енгельса невідомі в штатському без пред’явлення документів силою затримали активістів кампанії «ПОРА!» Руслана Германа та Антона Власова, які роздавали агітаційні матеріали на підтримку кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Затриманих змусили сісти в машини, кожного в окрему. По дорозі у хлопців забрали паспорти та вирвали у них 11-ту сторінку – з реєстрацією. Потім їх завезли у Ленінський райвідділ внутрішніх справ, де протримали близько шести годин, нічого не пояснюючи і не складаючи протоколу. При цьому у хлопців також забрали всі наявні інформаційні матеріали, посилаючись на те, що це агітаційні матеріали. Після втручання юристів Харківського штабу «Нашої України» хлопців відпустили. Вони оскаржили незаконні дії працівників Ленінського райвідділу до прокуратури.

У той же день приблизно о 19.00 невідомі в цивільному оточили квартиру 3 по вулиці Гіршмана 17Б, яку активіст «Пори» Віктор Харчевський зняв ще в вересні і де тимчасово проживають студенти, активісти «Пори» з Києва та Київської області. Шестеро молодиків міцної статури почали ломитися в квартиру з погрозами і вимагали, щоби їм відчинили двері. Трохи пізніше підійшли двоє офіцерів міліції, майор і старший лейтенант. Активісти «Пори» попросили під’їхати представника Харківської правозахисної групи та журналістів медіа-групи «Об’єктив». Після появи представника ХПГ особи у цивільному зникли. Майор Маркін, заступник начальника кримінального розшуку Київського райвідділу внутрішніх справ, пояснив, що він чергує по райвідділу, і йому доручено перевірити, хто і на яких підставах проживає в цій квартирі, оскільки працівники ЖЕКу стверджують, що вже півтора роки не оплачуються комунальні послуги за квартиру. Зауважимо, що досить таки дивна праця для кримінального розшуку. Віктора Харчевського умовили вийти з паспортом, майор під камерою журналістів переписав його паспортні дані активіста, після чого працівники міліції пішли.

Але пізніше, десь о 23.30, четверо в цивільному знову почали погрожувати, ломитися в двері і вимагали відкрити їм. Хлопці забарикадували двері. Молодики в цивільному чергували біля квартири всю ніч і ранок. Активісти «Пори» змогли вийти з квартири 17 листопада тільки о 12.00 під телекамерами, викликавши журналістів. Проте вже за одну-дві години Віктор Харчевський та п’ятеро інших активістів «ПОРИ» з Києва були затримані під час розповсюдження агітаційних матеріалів на центральній площі міста. Був складений протокол про адмінпорушення, хлопці провели вечір і ніч в Дзержинському райвідділі внутрішніх справ. Завдяки професійному захисту їх інтересів в суді адвокатами ХПГ, суд звільнив активістів «ПОРИ», а судовий розгляд справи перенесений на 25 листопада.

Весь вечір і півночі представники ХПГ намагалися встановити місце знаходження двох хлопців з цієї групи: Олександра Короля та Олександра Недашковського, які пішли роздавати листівки «Пори» і не повернулися. У Київському райвідділі відповідали, що такі не затримувалися, черговий обласного управління внутрішніх справ також говорив, що ані Київський райвідділ, ані інші районні управління їх не затримували. Проте невідомий вночі, десь о 1.30, телефонним дзвінком повідомив, що обидва Олександри таки утримуються в Київському райвідділі. На вечір 18 листопада їхня доля все ще була невідома. І тільки вранці 18 листопада після багатократних звернень ХПГ правоохоронці повідомили, що Недашківській звільнений, а Король утримується під вартою, про підстави утримання нічого конкретного сказано не було.

16 листопада 2004 року сім студентів економічного факультету Львівського національного університету Пшеволодський Юрій ; Паливода Іванна Мирославівна; Артемонова Тетяна Олександрівна; Околович Уляна Олегівна; Карась Андрій Анатолійович; Возний Роман Романович; Борійчук Олег Іванович були затримані у Вінниці, де вони перебували у приватному помешканні по вулиці Івана Богуна.

Всі затримані – активісти громадянської кампанії «ПОРА!», які прибули у Вінницю з метою проведення агітаційної роботи щоби закликати громадян перевірити себе у списках виборців перед другим туром голосування. Трьох з них (Р.Возний, О.Борійчук, А.Карась) було затримано вночі, коли вони малювали графіті на стіні по вул. Київській у Вінниці, решту чотирьох було затримано оперативною групою Вінницького міськвідділу УМВС у Вінницькій області на дому. При затриманні групи громадян на дому було проведено огляд приміщення, під час якого з третьої спроби співробітник міліції показав невеличкий пакет с речовиною, зовнішньо схожою на траву, і людей було затримано за підозрою у «зберіганні наркотичних засобів». Їх було доставлено до Ленінського та Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області. Їм не було висунуто жодних звинувачень, їх не доставляли до суду, тим не менш наступного дня 17 листопада ввечері всіх осіб було розміщено за санкцією прокурора м. Вінниця в приймальник-розпо-дільник УМВС Україні у Вінницькій області, де вони незаконно утримувалися кілька годин, незважаючи на те, що в кожного з них при затриманні були вилучені документи, що встановлюють їхню особу, а тримання в приймальниках-розподільниках документованих осіб категорично забороняється.

Лише завдяки зусиллям народного депутата України Скомаровського В.В., адвоката Мультян В.В., та Вінницької правозахисної групи стало можливим звільнення усіх затриманих пізно ввечері 17 листопада.

Вважаємо, що практика масових і одночасних короткотермінових арештів представників опозиції, що тривають до 72 годин (до моменту пред’явлення обвинувачення), немає нічого спільного з проведенням вільних виборів, є несумісною з принципами демократії і має бути негайно припинена.

Вищенаведені факти, на наш погляд, переконливо свідчать про те, що діяльність правоохоронних органів України носить виразний характер політичних переслідувань громадських активістів, не ґрунтується на законі, суперечить положенням Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Звертаємося до Вас із проханням використати повноваження, що надані Вам законом, а також авторитетом вищого законодавчого органу державної влади, для припинення масових порушень конституційних прав людини на вільне вираження своїх поглядів, на свободу і особисту недоторканність, на вільне пересування.

Правозахисні організації України і надалі будуть вживати всі можливі заходи для протидії репресивним акціям виконавчої влади та захисту осіб, що стали жертвами свавільних затримань, арештів та інших форм політичних переслідувань з боку правоохоронних органів.

Євген Захаров, Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини


Жертви політичних репресій

02.12.2004
джерело: www.yuschenko.com.ua

Віктор Ющенко: Звернення з приводу Дня пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій

   

27 листопада Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору та політичних репресій. У цей скорботний день ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу. Вічна пам’ять нашим безневинно загиблим братам та сестрам!

Тепер ми знаємо, як і ким чинився злочин проти українського народу. В його основі були зло, неправда, знецінення людського життя, попрання гідності людей. Вони стали головним знаряддями в руках тоталітарного режиму. Ми всі маємо це пам’ятати, щоб трагедія ніколи не повернулась на нашу рідну землю!

Цього року роковини Голодомору Україна зустрічає не тільки із скорботою, а й з великою надією. Народ повстав на захист свого вибору, своєї честі, своєї свободи. Він більше не хоче жити у неправді, насильстві, приниженні, який йому нав’язує правлячий режим. Український народ розриває пута, викувані у минулому.

Якими б драматичними не були теперішні дні – перемога не за горами. Ця перемога належить не тільки нам і нашим дітям. Перемога України – це наш виконаний обов’язок перед полеглими.

Світла їм пам’ять!
Слава Україні!

Бюлетень "Права Людини", 2004, №32

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори