пошук  
№09
2004

Свобода Висловлювань в Україні

Деякі загальні дані

09.10.2004
джерело:
(“Сільські вісті”, №77, 6 липня 2004 р.)

Передплатні тиражі деяких українських газет у липні

   

Деякі загальні дані

09.10.2004
джерело:
(“Сільські вісті”, №89, 3 серпня 2004 р.)

Передплатні тиражі деяких українських газет у серпні

   

Злочинні посягання на журналістів

09.10.2004 | Оксана Шеремет, Харьков
джерело:
(“Свобода”, 08-07-2004)

17 июня в помещении Богодуховского районного штаба блока Виктора Ющенко “Наша Украина” был избит внештатный корреспондент “Вечерних Вестей” Валерий Семиволос.

   

Нападавшие — некие Юрий Зырянов и Владимир Корж — “учили” журналиста в присутствии руководителя штаба М. Чуйко и его заместителя, членов штаба И. Корбы (водитель и зять Чуйко) и В. Тютюнника (руководитель местных руховцев).

В местную больницу Семиволос поступил с ушибами головы и тела легкой и средней тяжести. Расследующий это дело следователь Роман Курилко от комментариев воздержался, но факт нападения на журналиста не отрицает.

По словам потерпевшего, в Богодухове он готовил материал о проникновении криминалитета в штабы потенциальных кандидатов в президенты Украины. Ему удалось выяснить, что в середине 1990-х годов Зырянова судили за причастность к грабежам, а Корж чудом избежал срока за взяточничество в бытность директором угольного склада.

По мнению члена Харьковского регионального штаба “Нашей Украины” директора Богодуховского хлебозавода Юрия Власенко, “к работе районного штаба Зырянов и Корж примазались, чтобы под флагом Ющенко найти защиту и за более свежие криминальные грешки”.

“Свобода” решила опубликовать это сообщение только после того, как оно и три недели спустя не появилось на страницах “ВВ”. Оппозиционное издание не решилось защитить коллегу из-за опасения испортить отношения с блоком “Наша Украина”.

Корреспонденту “Свободы” Валерий Семиволос рассказал, как ему оказывали медицинскую помощь.

— В Богодуховской районной больнице потребовали заплатить около 80 долларов США за 21-дневное обязательное пребывание в стационаре и получение нужного для дальнейшей судебной тяжбы диагноза. Узнав, что заключение судмедэксперта будет стоить еще как минимум 100 долларов, я убедился в правильности современной народной мудрости: пострадавшему от хулиганов надо попасть в больницу с переломанными ногами (чтобы не убежать), переломанными ребрами (чтобы злости хватило), отбитой головой (чтобы тратить деньги, не думая) и с полным кошельком.

У меня вопрос к руководству Минздрава: почему для того, чтобы документально подтвердить синяк под глазом, разбитую бровь, сотрясение мозга, гематому под ребрами и поцарапанную щеку, необходимо понести вышеизложенные издержки да еще провести в больничном заточении три недели? Кстати, мелкий злоумышленник за свой проступок отделается максимум 15 сутками.

Обмеження доступу до інформації

09.10.2004
джерело:
(«Крымская линия», 8 сентября 2004 г.)

Крымский журналист, собственный корреспондент российской правозащитной организации "Фонд защиты гласности" в Украине Марк Агатов собирается подать в суд на Постоянного Представителя Президента Украины в АРК Александра Диденко, передает "Контекст-медиа"

   

Такой шаг журналист намерен предпринять в связи с тем, что, по его мнению, представитель главы государства нарушает Закон Украины "Об информации", не отвечая на информационный запрос.

Как пояснил М.Агатов, он направил на имя А.Диденко запрос с просьбой высказать свое мнение по поводу "клеветнических высказываний" экс-спикера Крыма Евгения Супрунюка в адрес главы государства. В частности, о том, что его якобы "преследует Кучма и хочет убить", а также о том, что руководители Украины якобы просили его "организовать убийство Леонида Грача". "Понятно, что столь серьезные обвинения бывшего "высшего должностного лица Крыма" в адрес Президента Украины Леонида Кучмы вызывают повышенный интерес у общественности", - отметил М.Агатов.

По словам журналиста, согласно Закону "Об информации", Представитель Президента должен был ответить на его запрос в течение 10-ти дней, однако он этого не сделал. М.Агатов сообщил, что неоднократно обращался в пресс-службу Представительства Президента с напоминаниями по поводу запроса, но ответа так и не получил.

"В связи с тем, что со дня подачи информационного запроса прошло более двух месяцев, а Постоянный Представитель Президента Украины в Крыму Александр Диденко продолжает грубо нарушать законы Украины, я вынужден обратиться с жалобой в суд и вышестоящие инстанции с просьбой привлечь его к ответственности за отказ от дачи информации профессиональному журналисту", - заявил М.Агатов.

Как сообщил А.Диденко, вопросы, по которым обратился журналист, находятся вне компетенции Представительства Президента и требуют юридической оценки специалистов, а именно, прокуратуры и органов внутренних дел. "Мы обратились в эти органы, и они занимаются этими вопросами, - сообщил А.Диденко. - Когда будут готовы материалы и дана оценка, соответственно, автор письма получит ответ, как того требует Закон об обращениях граждан".

Перешкоджання виробництву та розповсюдженню ЗМІ

09.10.2004 | Микола Юрчишин
джерело:
(“Сільські вісті”, №83, 20 липня 2004 р.)

Останніми днями побільшало дзвінків до редакції: щось неладне діється з передплатою та доставкою «Сільських вістей» читачам

   

В один і той же день пролунали два телефонні дзвінки із села Павлівка Арцизького району Одеської області, жителі якого Григорій Петрович Слоцький та Адам Антонович Рейзер повідомили, що останній номер «Сільських вістей» одержали ще 30 червня. Відтоді газету не приносять, хоча вони передплатили її на друге півріччя вчасно.

— На пошті сказали, що наш район обслуговує Саратський вузол поштового зв’язку, тому й така затримка, — розповідали вони. — Зателефонували туди і почули: «Ми не одержували ніяких передплатних карток з вашого села на «Сільські вісті». З’ясовуйте все на місці».

— Я вже втомилася телефонувати до Сарати, пояснювати, що ми давали заявки на «Сільські вісті», а вони не надходять, — сказала мені по телефону завідуюча Павлівською сільською поштою Марія Федорівна Бабіна.

Коротко кажучи, Іван киває на Петра, а Петро на Івана.

Подібний сигнал надійшов і від жителя Ізяслава Хмельницької області Анатолія Івановича Бойка. У їхній район «Сільські вісті» доставляють із Славути. Останній номер газети він та інші сім передплатників «Селяночки» одержали за 2 липня. З чим це пов’язано — президентською передвиборною кампанією чи безалаберністю поштовиків?

Було б не дивно, якби прозвучав один сигнал, хоча на нього теж потрібно реагувати. А тут їх он скільки! Причому кричущих. З 6 липня перестали доставляти «Сільські вісті» дев’ятьом жителям села Великий Карашин Макарівського району Київської, сімом передплатникам села Плавське Генічеського району Херсонської та двом жителям села Антонівка Кегичівського району Харківської областей. Про це, відповідно, поінформували редакцію Юрій Амвросійович Сичевський, Алла Олександрівна Карнаухова та Ольга Анатоліївна Шевченко.

Причини на місцях поштовики називають різні. То заявку неправильну дали, то з вузлів поштового зв’язку примірники недосилають. Передплатники вважають, що до цього докладає рук влада. Почалися президентські перегони — і незалежна преса ой як їй не подобається.

З тривожним повідомленням звернулися до редакції жителі сіл Славгород, Раївка та Троїцьке Синельниківського району Дніпропетровської області Валентина Степанівна Пугач, Любов Павлівна Корнієнко та Федір Степанович Ситник. Передплатникам з липня також перестали доставляти «Сільські вісті», незалежно від того, передплачено їх на рік, шість місяців чи квартал. Пояснення одне: газети раптом «з’їв» комп’ютер. Поштовики пропонують повернути людям гроші або передплатити іншу газету.

«Навіщо нам ті гроші чи інші видання, якщо ми хочемо одержувати улюблену «Селяночку»? — мало не волають наші шанувальники.

Хочеться вкотре запитати генерального директора «Укрпошти» Василя Георгійовича Мухіна: доки він дуритиме і редакцію, і — головне — читачів численними обіцянками навести лад у своєму відомстві? Якщо не здатен — то, маючи совість, хай зізнається і йде собі геть, бо скільки ж можна грати на нервах людей, які заплатили за послуги, але не отримують їх.

Перешкоджання виробництву та розповсюдженню ЗМІ

09.10.2004 | Інф. "УМ"
джерело: www.umoloda.kiev.ua

Опозиційну пресу ріжуть на шматки з нагоди річниці загибелі Гонгадзе?

   

Знищено майже половину накладу дніпропетровської газети "Лица", яка публікує багато критичних матеріалів про Прем’єра Віктора Януковича. Про це, як повідомляє Інститут масової інформації, вчора заявила головний редактор видання Олена Гарагуц. З 33 тисяч примірників удалося врятувати лише 16 тисяч.

Редактор розповіла, що у вівторок до друкарні, де друкувалася газета, прийшли люди у міліцейській формі і наказали працівникам на верстаті для різання паперу порізати наклад. У цей час голова підприємства перебував на лікарняному. "Ми не можемо назвати ні прізвищ, ні належності (людей у формі) до будь-яких органів. Зараз ми це з’ясовуємо", - каже Гарагуц. І пояснює: "Справа в тім, що наша газета друкує багато критичних матеріалів на адресу діючого Прем’єр-міністра. Зокрема, у цьому номері було щонайменше три матеріали: стаття Тетяни Коробової, заява Олександра Мороза у справі Гонгадзе, а також стаття з "Української правди" "Подвиг журналіста". Я думаю, що йдеться про виконання тих міліцейських "темників", про які заявляла "Наша Україна".

Олена Гарагуц повідомила, що редакція газети збирається виставити претензію друкарні за невиконані роботи та моральну шкоду, а також дати хід цій справі через суд.

Прикметно, що водночас на Дніпропетровщині правоохоронці затримали вантажівку, яка перевозила наклад іншої опозиційної газети - "Вечерние вести", що підтримує Юлію Тимошенко і Віктора Ющенка. Нібито через підозру в причетності до ДТП, яка сталася в сусідньому селі і спричинила загибель велосипедиста, хоча насправді до затриманого водія прибули слідчі з місцевого райвідділу міліції, які зірвали пломби, розвантажили та обшукали КамАЗ і перерахували газети. За результатами обшуку слідчі склали протокол, в який унесли назву видавництва, номер замовлення на друк та реквізити редакції. Потім вантажівку відпустили. Газета потрапила до читачів із запізненням на добу.

Тієї ж ночі так само було затримано наклад "ющенківської" газети "Без цензури" в Харківській області.

Судові процеси проти журналістів та ЗМІ. Цивільні справи. Дифамація

09.10.2004
джерело:
“Рівне вечірнє”, №43, 17 червня 2004 р

Останнім часом з причин, про які залишається лише здогадуватись, Рівненський місцевий суд несподівано активізував роботу з розгляду справ, які були порушені проти ряду незалежних місцевих видань ще два роки тому

   

Загалом відомо про 8 таких справ. І хоч стосуються вони різних видань, та позивач тут один — депутат Верховної Ради, активіст «Нашої України» Василь Червоній, який намагається через суд домогтися компенсації, на його думку, завданої газетами моральної шкоди. Свої моральні страждання нардеп оцінив загалом у суму майже три мільйони гривень. Як повідомив редактор часопису «Панорама» Микола Кульчинський, позови В.Червонія до видання, яке він редагує, стосуються статей, опублікованих у газеті за 2000 і 2002 роки. Нещодавно по одному з них суд уже прийняв рішення, звичайно ж, не на користь редакції. Слухання по ще двох позовах, у кожному з яких нардеп вимагає по 350 тисяч гривень, тривають. Микола Кульчинський припускає, що нардеп просто шукає зачіпки для позовів і ставить риторичне запитання: «за що ж так незлюбив Червоній «Панораму?».

У подібній ситуації опинилась і газета «Рівне вечірнє», від якої нардеп у чотирьох позовах вимагає загалом понад мільйон гривень. По одному з них днями рішення вже прийнято Рівенським місцевим судом, і хоч моральну шкоду суд оцінив у 12 тисяч гривень, а не у 250 тисяч, як просив депутат, редакція його оскаржила. Слухання у суді ще двох справ призначено на 23 червня. Слід зауважити, що й у цьому випадку йдеться про дуже давні справи — статті були опубліковані у 1999 та 2000 роках.

Тим часом, стало відомо, що втягується у судову тяганину ще одне місцеве видання — «Рівне Ракурс» — з цієї газети В.Червоній також вимагає компенсації у 350 тисяч гривень, і, знову ж таки, йдеться про публікацію ще 2002 року.

Всі три газети — «Панорама», «Рівне вечірнє», «Рівне Ракурс» є незалежними виданнями, найбільш впливовими і рейтинговими на Рівенщині — сумарний тираж їх складає понад 45 тисяч примірників щотижня.

Судові процеси проти журналістів та ЗМІ. Цивільні справи. Дифамація

09.10.2004 | А. Ревединский, член СПУ, пгт Николаевка Днепропетровской области
джерело:
(«Товариш», 02.08.2004)

Днепропетровщина. Провластных газетчиков поставили на место

   

На фоне многочисленных фактов, свидетельствующих о повсеместном неуважении в Украине к закону, история судебного дела против провластной газеты "Приднепровский коммунар" обнадеживает. Хотя и длилось оно более двух лет (что не удивительно для процессов с явной политической окраской), однако закончилось победой - главным образом благодаря тому, что члены Социалистической партии никогда не остаются безучастными, когда речь идет об отстаивании гарантированных законами Украины прав граждан и защите их интересов. В частности, когда во главу угла, как в данном случае, ставится защита достоинства честных людей, оклеветанных теми, кто боится услышать правду.

Все началось с того, что рупор местных органов власти - районная газета "Приднепровский коммунар" в преддверии парламентских выборов 2002 года в статье "Демарш "Даешь власть!" крайне своеобразно осветила встречу избирателей города Верхнеднепровска с кандидатами в депутаты. Среди последних присутствовал секретарь Верхнеднепровского райкома СПУ Станислав Галушка, выдвинутый Социалистической партией. Редактор газеты Ю. Олейник, подписавшийся под статьей, "добросовестно" исполнил свой профессиональный долг журналиста и редактора провластной газеты, обвинив единственного оппозиционного кандидата С. Галушку во всех смертных грехах, среди которых - отсутствие патриотизма, граничащее с изменой Родине, и призывы к вооруженному восстанию.

Станислав Галушка, известный в городе человек, пользующийся уважением и поддержкой населения района, воспринял такую клевету эмоционально, пережил сильный стресс, на почве которого у него начались проблемы со здоровьем. Крайне возмущенный кандидат в депутаты подал в районный суд исковое заявление о защите чести, достоинства и деловой репутации к газете и непосредственно к автору статьи. Казалось бы, дело простое, и выяснить, на чьей стороне правда, суду будет легко. Однако судебная волокита только начиналась.

После первого же заседания суда дело в нарушение всех процессуальных норм было изъято председателем суда А. Бондарем и принято им в собственное производство. Но рассматривать его председатель суда почему-то не торопился - видимо, опасался недовольства своего руководства. Дело назначалось к слушанию более десяти раз, и наряду с регулярной неявкой ответчика трижды на заседание суда не являлся сам Бондарь. Однако истцу, ставшему инвалидом 2-й группы и потерявшему зрение, вместе с автором этих строк, представлявшим интересы истца в суде, благодаря настойчивости, уверенности в своей правоте и активной поддержке СПУ удалось добиться справедливости.

После вмешательства Высшей квалификационной комиссии судей Украины дело было вновь передано в силу территориальной принадлежности участка судье.

Н. Дегтярь, которая рассмотрела его быстро и профессионально и вынесла принципиальное решение, которым обязала редакцию газеты-клеветника дать опровержение и принести извинения за публикацию сведений, не соответствующих действительности. Примечательно, что "Приднепровскому коммунару" пришлось также компенсировать Станиславу Галушке моральный ущерб.

Вывод напрашивается сам: все, что нужно уважающему себя человеку, который оказался в подобной ситуации, - это бороться за справедливость до конца и быть уверенным в победе. Ведь несмотря на творящиеся в стране беззакония, только от конкретных людей - от нас с вами - зависит, будем ли мы наконец жить в правовом обществе.

Судові процеси проти журналістів та ЗМІ. Цивільні справи. Дифамація

09.10.2004
джерело:
(“Репортер”, м. Ужгород, 11.09.2004 р.)

В Ужгороді заборонено випуск газети "Правозахист", або наїзд на демократичну пресу Закарпаття

   

У четвер Ужгородський міськрайонний суд заборонив випуск газети "Правозахист" і наклав арешт на майно і рахунки видання. Суд мотивував свою Ухвалу тим, що, мовляв, двоє жителів м. Ужгород вважають, що подальші публікації цієї газети "…можуть призвести до погіршення ситуації, яка склалася, і спричинити моральні страждання та затруднити в подальшому виконання рішення суду." Ці громадяни судяться з цією газетою, вважаючи, що публікації про їхні зв’язки з заступником Генпрокурора Кудрявцевим неправдиві.

Керівництво газети, в свою чергу, звернулося із Заявою до громадськості краю, що дії судді носять замовний характер. "Майбутнє демократії та свободи слова на межі краху!", - говориться в Заяві.

Коментуючи ситуацію, що склалася, видавець газети "Правозахист" Михайло Тємнов, зокрема, зауважив, що суддя щось явно "перекипів": спір у суді у цій справі у його провадженні має розглядатися, але це не значить, що газету треба зупиняти. Це вже занадто. "Тим більше, що ми, - сказав М. Тємнов, - використали передрук з іншої газети, що нас повністю звільняє від відповідальності за текст. Так гласить Закон, і судді він має бути відомий".

Судові процеси проти журналістів та ЗМІ. Цивільні справи. Трудові спори

09.10.2004 | Анатолий Юрченко, “УЦ”
джерело:
(“Украина-Центр, г. Кировоград, 10 сентября 2004 г.)

Уже при подготовке публикации “Такова сельская жизнь” (“УЦ”, 21.11.2003 г.) стало очевидно, что корреспондент местного радио и газеты “Сiльське життя” Т.Коваль освобождена от занимаемой должности с нарушением закона

   

Уволена Татьяна Коваль была 19 августа 2003 года по сокращению штатов, но профсоюзный орган дал согласие на увольнение уже после того, как оно состоялось фактически, а кроме того, и предложений о трудоустройстве, как того требует закон, корреспондент не получила. Все это давало ей право на обращение в суд. Что она и сделала в сентябре того же года.

В марте 2004 года (столько времени ушло на слушание дела) Татьяна Коваль “порадовала” редакцию “УЦ” новым сообщением: суд отказал ей в удовлетворении исковых требований к ИИО “Сiльське життя” и учредителям - Добровеличковской райгосадминистрации и Добровеличковскому райсовету. Это решение она намерена обжаловать в апелляционном порядке.

И здесь история получила совсем иной поворот

Как установил Апелляционный суд Кировоградской области, решение суда первой инстанции было “половинчатым”: он всего лишь “передвинул” дату увольнения на более поздний срок и обязал ИИО “Сiльське життя” выплатить истице среднемесячный заработок в сумме 221 грн. 33 коп. Тогда как апелляционный суд счел необходимым принять во внимание и факт увольнения без согласия профсоюза, и то, что работодатель при увольнении по сокращению штатов не предложил работнику альтернативного трудоустройства.

Вердикт апелляционного суда: взыскать с ИИО “Сiльське життя” в пользу Татьяны Коваль средний заработок за все время вынужденного прогула - с 19 августа 2003 года до момента вынесения решения апелляционной инстанцией (2266 грн. 10 коп.), а также компенсацию морального ущерба в сумме 500 грн.

В чем отказано Татьяне Коваль - это в удовлетворении иска к учредителям, поскольку ИИО “Сiльське життя” является самостоятельным юридическим лицом.

Как говорится, справедливость восторжествовала, но, представляется, тема, заявленная нами в публикации “Такова сельская жизнь” без малого 10 месяцев тому назад, не исчерпана. Она требует задать еще ряд больных вопросов. В частности, о правосудии. Почему решение районной Фемиды столь разительно отличается от решения Фемиды областной? Другой вопрос: почему на 6 месяцев затянулось рассмотрение иска в суде первой инстанции?

Правда, как сообщает Татьяна Коваль, восстановленная в должности, она вновь “попала под сокращение”. Но теперь уже и работодатель сделал вывод из полученного урока: нельзя дважды повторять одни и те же ошибки...

Порушення приватності

09.10.2004
джерело:
(“Рівне вечірнє”, №64, 7 вересня 2004 р.)

СБУ намагається легалізувати підслуховування

   

За останній рік українськими судами видано 40 тисяч дозволів на «прослуховування». Про це у четвер на громадських слуханнях законопроекту «Про перехоплення телекомунікацій» повідомив керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Він нагадав, що такі дозволи мають видаватися лише для розкриття особливо тяжких злочинів, в той час як статистика таких злочинів значно менша. Захаров навів приклад Харківської області, де було видано 4 тисячі дозволів на перехват телекомунікацій, а засуджено за участь у організованій злочинності за той самий час — 300 осіб. На слуханнях обговорювався законопроект, запропонований Кабміном і розроблений СБУ, та альтернативний — запропонований членом Комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Валерієм Лебедівським, Інтернет-асоціацією України «Українська інтернет-спільнота», Харківською правозахисною групою, комісією УСПП з телекомунікацій та «Інтерньюз-Україна». «Здійснюючи автоматизоване перехоплення сьогодні, співробітники спецслужб залишаються за межами правового поля України, що не тільки ускладнює застосування такого засобу, як перехоплення телекомунікацій, але й може сприяти численним порушенням прав людини, гарантованих Конституцією України», — вважає розробник цього законопроекту Валерій Лебедівський. За його словами, саме цим й обумовлена потрібність в розробці такого закону. На слуханнях були присутні представники провайдерів телекомунікацій, СБУ, народні депутати.

Порушення приватності

09.10.2004
джерело:
ЛIГАБiзнесIнформ, 22.09.2004

Депутат В.Лебедивский представил законопроект, который обезопасит украинцев от прослушивания

   

Сегодня народный депутат фракции "Наша Украина" Валерий Лебедивский представил новую редакцию законопроекта "О перехвате телекоммуникаций". В соответствии с документом, выдавать разрешение на прослушивание должен судья, а данные об этом должен получать Уполномоченный по правам человека. Об этом ЛІГАБізнесІнформ сообщили в пресс-службе центрального избирательного штаба В.Ющенко.

Как сообщил В.Лебедивский, проект был разработан как альтернатива правительственному законопроекту "О мониторинге телекоммуникаций", в котором слово "мониторинг" в контексте использования спецслужбами противоречит европейской практике и конвенциям, подписанным Украиной. "Мониторинг" означает постоянное прослушивание неопределенной группы людей. В альтернативном законопроекте используется термин "законный перехват телекоммуникаций" - именно такое определение используется в законодательстве стран ЕС", - указал В.Лебедивский.

По мнению депутата, содержание предложенного правительством законопроекта - закрепить существующее положение, когда спецслужбы прослушивают всех и постоянно. Он привел резонансный пример записи и обнародования телефонного разговора В.Ющенко и А.Омельченко, недавние заявления Н.Томенко.

С народным депутатом согласен представитель Харьковской правозащитной группы Евгений Захаров. Он сообщил, что только в 2002 году суды выдали 40 тысяч разрешений на прослушивание телефонных номеров. Если учесть, что на некоторые номера звонят по 100-120 людей, то по оценкам Е.Захарова, в Украине за год прослушивают 4 миллиона людей. Таким образом, приблизительно каждый десятый взрослый за год попадает в "большое ухо" спецслужб. Е.Захаров подчеркнул, что суд должен выдавать разрешение на перехват телекоммуникаций только в случае расследования или предотвращения тяжких и особо тяжких преступлений. В то же время их количество на порядок меньше, чем количество разрешений. "Практически это означает, что сейчас проходит масштабное нарушение конституционных прав законопослушных граждан на тайну общения", - указал он.

В.Лебедивский рассказал о механизме, который обезопасит граждан Украины от тотального прослушивания. В частности в представленном законопроекте предусмотрено прослушивание только определенных в судебном разрешении физических лиц (а не всех лиц, звонящих по определенному номеру телефона или пишущих на определенный электронный адрес), четко определен срок действия такого разрешения. Перехват технически возможно будет осуществить только после того, как судья введет "разрешение" в компьютер, который будет стоять в помещении суда. Данные о процессе перехвата будут поступать в компьютер Уполномоченного по правам человека, который таким образом сможет получать информацию о правомерности и эффективности работы правоохранителей.

Інтернет

09.10.2004
джерело:
(«Юридична газета», №14, 30 липня 2004 р.)

Інтернет Асоціація України далі (далі – ІнАУ) оскаржила в Київському господарському суді необхідність запровадження системи моніторингу в Інтернет-провайдерів, що встановлювалася наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 17 червня 2002 р. №122

   

Ним затверджено порядок складання та ведення переліку підприємств (операторів), що надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних органам виконавчої влади, іншим державним органам, підприємствам, установам та організаціям, котрі одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об’єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством (далі – Порядок складання переліку операторів)

Відповідно до цього Порядку, надавати послуги державним органам мають право тільки оператори, включені до реєстру Держкомзв’язку, причому однією з умов для включення в реєстр є встановлення провайдером апаратури моніторингу для контролю за забезпеченням безпеки інформації в мережі передачі даних.

Слід згадати, що ІнАУ створена у грудні 2000 р. та об’єднує 70 учасників ринку, переважно Інтернет-провайдерів. ІнАУ утворила Українську мережу обміну траффіком та третейській суд.

ІнАУ вважає, що Держкомзв’язку прийняттям вказаного акта перевищив свою компетенцію та порушив права та охоронювані законом інтереси членів ІнАУ, позаяк однією з умов включення до переліку операторів є укомплектованість системою моніторингу для контролю за забезпеченням безпеки інформації у мережах передачі даних. Система моніторингу являє собою обладнання, яким здійснюється зняття інформації з мереж передачі даних з метою контролю змісту такої інформації. Позивач підкреслює в своїй позовній заяві, що закон не наділяє Держкомзв’язку повноваженнями щодо запровадження способів і засобів захисту інформації в мережах передачі даних, регулювання діяльності операторів із питань забезпечення безпеки інформації в мережах передачі даних чи здійснення контрольних повноважень щодо операторів у зазначеній сфері.

Більше того, на думку ІнАУ, підтверджену витягами з відповідних нормативних актів, захист інформації в Україні забезпечується сукупністю заходів технічного та криптографічного захисту, що запобігають несанкціонованому доступу до державних інформаційних ресурсів, безвідносно їх змістовної складової.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про телекомунікації» зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом. А необхідність такого контролю жодним нормативним актом не визначена як підстава для зняття інформації з телекомунікаційних мереж. Отже, на думку ІнАУ, самостійне запровадження Держкомзв’язку України такого способу захисту інформації, як моніторинг у мережах передачі даних, що передбачає контроль за інформацією, не відповідає вимогам чинного законодавства. До того ж установка вказаного обладнання має проводитись за рахунок провайдерів. А в цьому провайдери особисто не зацікавлені.

ІнАУ вказує на порушення Держкомзв’язку вимог законодавства України, що встановлюють порядок захисту інформації, яка є об’єктом державної власності, порушення вимог законодавства, яке регулює охорону таємниці інформації, що передається засобами зв’язку, та безпеку телекомунікацій, а також Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Інтернет моніторинг, як і будь-яка інша сфера правовідносин, звичайно, вимагає законодавчого регулювання. На цей момент на розгляд ВР України внесені два альтернативні законопроекти «Про перехват та моніторинг телекомунікацій». Один розроблений Держкомзв’язку за підтримки уряду, інший запропонований ІнАУ та внесений на розгляд ВР України народним депутатом Валерієм Лебедівським. Одним із основних положень законопроекту ІнАУ є положення про щорічні звіти омбудсмана стосовно статистики телекомунікаційних перехватів в Україні.

Інтернет

09.10.2004 | Елена Евтеева, «Юридическая практика»
джерело:
(«Юридическая практика», №36, 6 сентября 2004 г.)

2 сентября с.г. в Украинском Доме состоялись общественные слушания законопроекта «О перехвате телекоммуникаций», который народный депутат Валерий Лебедивский планирует внести на рассмотрение парламента

   

В мероприятии приняли участие представители государственных органов, телекоммуникационных компаний, общественных организаций, а также правозащитники и политологи. Проблема законодательной регламентации мониторинга телекоммуникаций обсуждается уже больше года. Законопроект «О мониторинге телекоммуникаций», разработанный СБУ, по мнению многих экспертов, далеко не идеален в плане соблюдения прав и свобод граждан, носит рамочный характер. В противовес ему подготовлен проект «О перехвате телекоммуникаций».

Представляя проект, Валерий Лебедивский отметил, что им предусмотрен не постоянный мониторинг, а временный (не более двух месяцев), санкционированный судом перехват информации. Перехват может осуществляться только в отношении физических лиц, подозреваемых в совершении, подготовке, покушении на совершение тяжких и особо тяжких преступлений. Согласно проекту, лицо после окончания примененного в отношении него перехвата должно быть проинформировано о факте перехвата, об основаниях, на которых он осуществлялся. Гражданам также предоставляется право оспорить в судебном порядке незаконные действия должностных лиц. Установлено, что функции контроля и надзора за соблюдением законности в сфере перехвата телекоммуникаций возлагаются на омбудсмена, который каждый год публикует статистический отчет о перехватах. Более чем позитивно телекоммуникационные компании восприняли норму проекта, согласно которой закупать оборудование для снятия информации будут за бюджетные средства (в проекте СБУ компании должны финансировать все мероприятия по покупке и установке оборудования на своей территории самостоятельно). В целом же проект характеризовался выступающими как более прогрессивный и приемлемый.

В свою очередь заместитель председателя СБУ Анатолий Герасимов предложил принять этот проект наряду с проектом о мониторинге. По его мнению, данную сферу должен регламентировать пакет законов, а технические, юридические, процедурные нюансы должны быть прописаны отдельно. Высказав отдельные замечания к обсуждаемому проекту, он засвидетельствовал готовность к конструктивному сотрудничеству со всеми заинтересованными сторонами при работе над усовершенствованием проектов. Большинство участников обсуждения сочли целесообразным рекомендовать принять проект о перехвате в первом чтении и учесть при его доработке проект СБУ.

Свобода Висловлювань в Україні, 2004, №09

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори