пошук  
№04
2016

Права людини на південному сході України

Події, факти, долі...

07.09.2016 | медіа група ХПГ

Контактна група по ситуації на Донбасі в Мінську буде наполягати на «режимі тиші», а в Авдіївці знову поранена мирна мешканка

   

Сьогодні в Мінську відбудеться засідання Тристоронньої контактної групи по врегулюванню ситуації на Донбасі. Про це напередодні повідомила прес-секретар представника України в контактній групі Леоніда Кучми Дарка Оліфер.

«Засідання контактної групи відбудеться завтра (7 вересня) в Мінську», - сказала Оліфер.

Разом з тим заступник глави АП Костянтин Єлісєєв повідомив, що Україна має намір в ході зустрічі ініціювати розгляд питання надання необоротного і всеосяжного характеру режиму припинення вогню на Донбасі, який був оголошений з 1 вересня.

Нагадаємо, під час останнього засідання в Мінську представники контактної групи вказали на необхідність продовження «режиму тиші» в Донбасі, починаючи з 1 вересня.

В офіційних відомствах зазначають деескалацію конфлікту на сході України. Однак, згідно із заявами в ЗМІ минула доба на Донбасі потрапила в новинні стрічки, через чергові обстріли на різних напрямках лінії фронту.

Так, минула доба в Луганській області пройшли відносно спокійно. Як повідомляє прес-служба Луганської обласної державної адміністрації, зафіксований лише один випадок порушення «режиму тиші».

Повідомляється, що позиції українських військових поблизу Попасної були обстріляні зі стрілецької зброї.

«В цілому в зоні АТО спостерігається тенденція до деескалації конфлікту. Однак, стабілізація ситуації на Донбасі може наступити тільки за умови введення досить чисельного міжнародного миротворчого контингенту», - заявив заступник голови Луганської облдержадміністрації Юрій Клименко.

Крім того, в Авдіївці на городі власного будинку по вул. Металургів (Червоноармійській) була поранена жінка. Як повідомляють в ГУ Національної поліції в Донецькій області, інцидент стався у вівторок, 6 вересня, о 19:20. Вогонь вівся з боку окупованої території.

Прибулі на виклик лікарі констатували у жінки вогнепальне поранення живота з виходом в області лопатки. Зараз потерпіла перебуває в реанімаційному відділенні Авдіївської лікарні. Стан її оцінюють як важкий.

На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 115 «замах на вбивство» Кримінального кодексу України.

Отже, як надалі буде вирішуватися питання врегулювання конфлікту на сході Донбасу так і не ясно.

Події, факти, долі...

14.09.2016 | Медіа група ХПГ

"Уповноважений з прав людини" в "ДНР" "провела бесіду" з затриманими неповнолітніми "диверсантами".

   

Сьогодні так звана «уповноважений з прав людини» в «ДНР» Дар'я Морозова «разом з представниками ООН» «провели бесіду» з затриманими на окупованій бойовиками незаконної організації «ДНР» території «неповнолітніми диверсантами».

Про це йдеться в повідомленнях сепаратистських інтернет-видань, які посилаються на повідомлення представників так званих «силових» структур угруповання «ДНР».

За їх словами, 14 вересня в окупованому контрольованими Росією бойовиками Донецьку «уповноважений з прав людини» в «ДНР» Дар'я Морозова спільно з «представниками донецького офісу ООН з прав людини провела особисту бесіду з затриманими в окупованій «ДНР» зоні Донеччини «неповнолітніми диверсантами» .

"Мы провели встречу с малолетними ребятами (задержанными украинскими диверсантами - ИФ), представители ООН получили информацию, которую хотели: удостоверились в их личности, узнали контакты родственников, уточнили, пытали их или нет. Ребята на все вопросы ответили, представители ООН остались довольны" , - сказала журналістам "омбудсмен" "ДНР" Дар'я Морозова.

Вона додала, що неповнолітні затримані визнають свою провину і каються, стверджуючи, що здійснювали диверсійну діяльність під тиском з боку спецслужб України.

"Хотела бы обратиться к главе ДНР и попросить во время принятия решения помнить, что это несовершеннолетние", - сказала вона.

"Мы уже написали письмо господину Тони Фришу (представитель ОБСЕ в гуманитарной подгруппе в Минске - ИФ) попросив его передать информацию ЮНИСЕФ, чтобы они тоже разобрались в ситуации. Одним из пунктов заседания 21 сентября будет этот вопрос (задействования украинской стороной детей при совершении диверсий - ИФ)", - заявила Морозова.

Всього бойовики ДНР затримали сімох підлітків. За словами одного з них, вони були завербовані людиною на прізвисько "Алмаз". Також бойовики наводять імена затриманих дітей: Богдан Ковальчук, Арсеній Белавін, Владислав Пазушко, Деніа Хмеленко і Денис Коваль.

У так званому МГБ ДНР вважають, що передбачуваний вербувальник "Алмаз" є співробітником українських спецслужб Ігорем Ріцька.

Раніше бойовики заявили, що неповнолітні здійснювали диверсії з травня по червень, зокрема вони нібито підривали автомобілі, а також різні цивільні і військові об'єкти.

Повне відео допиту дітей в так званому МГБ ДНР.

Події, факти, долі...

20.09.2016 | медіа група ХПГ

Жителі Луганської області можуть скаржитися на військових у разі некоректної поведінки.

   

Останнім часом не такою вже і рідкістю стали повідомлення в ЗМІ про некоректне поводження військовослужбовців з мирним населенням. Найчастіше такі випадки фіксуються на блокпостах.

Військовослужбовці не завжди пам'ятають, що некоректну поведінку щодо мирних жителів, вживання спиртних напоїв, порушення норм поведінки, правил використання зброї, носіння форми одягу, управління транспортними засобами в нетверезому стані, будь-які інші протиправні дії по відношенню до місцевого населення підривають рівень довіри до України в цілому.

Кілька разів наші моніторингові групи також зіткнулися з ситуацією, коли доводилося сповіщати вищестояще керівництво ВСУ про некоректну поведінку військовослужбовців на блокпостах.

Однак, скільки ми не намагалися додзвонитися до штабу АТО, або по горячій лінії Міністерства оборони, так жодного разу і не вдалося цього зробити. Дзвінок просто зависає, а на зв'язок так ніхто і не виходить.

Сьогодні на сайті Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з'явилося повідомлення про те, що з метою підвищення військової дисципліни в підрозділах ЗСУ, розташованих на території Луганської області, і своєчасного притягнення до відповідальності осіб, які допустили некоректну поведінку щодо цивільного населення стали діяти прямі телефонні номери військової служби правопорядку.

Інформацію про некоректну поведінку військових можна повідомити в будь-який час підрозділам військової служби правопорядку по телефонам:

Луганський зональний відділ Військової Служби правопорядку:

073-482-59-95

Військова Служба правопорядку

Військова комендатура м Попасній

073-465-69-29

067-445-10-46

Військова комендатура м Сватове

096-39-90-973

Військова комендатура м Біловодська

067-44-51-489

Військова комендатура м Старобільськ

066-324-26-64

Військова комендатура м Щастя

067-892-36-05

Військова комендатура Станиці Луганській

096-941-84-08

Військова комендатура Новоайдару

066-979-32-05

098-219-16-28.

Як працюватимуть ці телефонні лінії покаже час. Але хотілося б все-таки відзначити, що перш за все людям в погонах не варто забувати про те, що основним шляхом встановлення миру в Донецькій і Луганській областях є всебічна допомога місцевим органам влади, місцевому населенню, сприяння роботі благодійних та волонтерських організацій, виключення будь-яких протиправних дій з боку представників сил АТО, дотримання норм поведінки військової людини. Може бути дотримуючись деяких моральних принципів, зможемо на крок наблизитися до миру.

Події, факти, долі...

23.09.2016 | медіа група ХПГ

Україна закликала Радбез ООН знову розглянути питання про створення трибуналу по збитому лайнеру МН17

   

Україна закликала Раду безпеки ООН повторно розглянути питання про створення міжнародного трибуналу, щоб притягнути до відповідальності винних у катастрофі пасажирського літака рейсу МН17 в небі над Донбасом. Російська сторона вже назвала заяву українського МЗС "провокацією".

 "В минулому році зусилля зі створення міжнародного трибуналу щодо судового переслідування осіб, відповідальних. Були саботовані в цьому залі шляхом вето одного постійного члена. Такий суд, я впевнений, був би нашим найефективнішим інструментом для відповіді на цей мерзенний злочин", - заявив міністр закордонних справ України Павло Клімкін 22 вересня на засіданні Радбезу ООН. Засідання було присвячене питанням безпеки цивільної авіації.

 "Цей жахливий злочин є переконливим нагадуванням про серйозність загрози цивільній авіації від терористичних угруповань, озброєних сучасною зброєю", - додав Клімкін.

Постпред Росії в ООН Віталій Чуркін у відповідь назвав заяву глави українського МЗС "провокацією". Він заявив, що в Москві сумніваються в об’єктивності розслідування катастрофи малазійського авіалайнера, закликавши Київ "визнати провину" за те, що він не закрив повітряний простір в зоні конфлікту.

Як повідомлялося, в липні минулого року суд не був  створений у зв’язку з тим, що рішення Радбезу блокувала російська сторона.

Вже повідомлялося, що Bellingcat назвав імена можливо причетних до трагедії MH17. Автори дослідження стверджують, що "буком", з якого збили літак, швидше за все, управляли військовослужбовці 2-го батальйону 53-й зенітно-ракетної бригади армії РФ.

 Bellingcat відзначає, що до складу стандартного екіпажу "Бука" входять дві людини - оператор установки і водій, а також двоє офіцерів - сержант і лейтенант. При цьому рішення про запуск ракети приймає лейтенант. У свою чергу, Міноборони РФ відповіло на звіт Bellingcat і виключило причетність російських військових до трагедії MH17.

Слід нагадати, 17 липня 2014 року в Донецькій області поруч із селищем Шахтарськ в зоні бойових дій було збито Боїнг-777 "Малайзійських авіаліній", що слідував рейсом MH17 "Амстердам-Куала-Лумпур". Всі 298 осіб, які перебували на борту літака, загинули.

13 жовтня відбулася презентація доповіді Ради безпеки Нідерландів, згідно з яким літак рейсу MH17 був збитий ракетою комплексу "Бук" російського виробництва. У той же час, в доповіді не названі відповідальні за запуск цієї ракети.

Події, факти, долі...

27.09.2016 | медіа група ХПГ

Глава Луганської ОВГА побоюється втрати Станиці Луганській при відведенні від неї сил АТО

   

"У Мінську слід домовлятися не про відвід сил, а про повернення ОРДЛО під українську юрисдикцію", - заявив глава Луганської області.

"Після відходу ВСУ зі Станиці Луганській бойовики зможуть зайняти її без бою. Російсько-терористичні війська не будуть дотримувати рамкове рішення про відвід сил і засобів в зонах безпеки на лінії розмежування в Донбасі",- вважає голова Луганської військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз.

За його словами, відведення сил і засобів ЗСУ від Станиці Луганській дозволить бойовикам зайняти даний населений пункт без бою.

"Я поки не розумію, як це зробити практично. Тому що відвести на кілометр ... У нас Станиця Луганська, якщо ми йдемо на кілометр, ми просто втратимо Станицю Луганську. Я не хотів би втрачати ні сантиметра української землі. Я не вірю, що з їхнього боку буде дотриманий режим тиші, тому що кожен день йдуть обстріли ", - заявив він в коментарі для "Радіо Свобода".

На думку Гарбуза, на мінських переговорах потрібно домовлятися не про відведення збройних формувань на кілометр, а про повернення окупованих територій під українську юрисдикцію.

Нагадаємо, в ході засідання Тристоронньої контактної групи по врегулюванню конфлікту в Донбасі 21 вересня було підписано рамкове рішення про розведення сил і засобів Збройних Сил України та бойовиків ОРДЛО на лінії розмежування в зоні АТО.

Розведення заплановано тільки на трьох ділянках лінії розмежування з чітко визначеними координатами (Станиця Луганська, а також Золоте і Петрівське в Донецькій області). У той же час, Київ розраховує на те, що в ході його імплементації будуть відпрацьовані підходи по розведенню боків уздовж всієї лінії розмежування.

Згідно з підписаним контактною групою з документом, обов’язковою умовою для початку розведення сил ЗСУ та бойовиків ОРДЛО в зоні проведення антитерористичної операції є семиденний режим "повної тиші".

Законодавство

01.09.2016 | Яна Смелянская

Кабмин Украины утвердил Концепцию "деоккупации" - Государственную целевую программу восстановления и развития мира в восточных регионах Украины

   

На само заседание был вынесен следующий проект Программы.


КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма


На сучасному етапі розвитку України ключовою проблемою є різке погіршення соціально-економічного стану східних регіонів України (Донецької та Луганської областей, крім населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської областей), яке відбулося внаслідок збройного конфлікту. Загострення проблеми викликано такими негативними явищами, як руйнування житлового фонду, соціальної інфраструктури та систем життєзабезпечення; втрата населенням нерухомого та іншого майна, ускладнення забезпечення населення східних регіонів України необхідними комунальними послугами, медичним забезпеченням, соціальними та освітніми послугами тощо; економічний занепад та зростання безробіття внаслідок закриття підприємств, розриву економічних зв’язків, фізичного знищення виробничих потужностей; руйнування фінансової, банківської сфери, транспортної інфраструктури та систем зв’язку та комунікацій; низький зовнішній та внутрішній попит унаслідок гальмування економічного зростання; зниження купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних доходів; зниження якості життя; зростання чисельності населення у територіальних громадах східних регіонів України у зв’язку з внутрішнім переміщенням; різке погіршення стану навколишнього природного середовища, ускладнення екологічної ситуації в східних регіонах України, неефективна інформаційна політика тощо.
Значущість зазначеної проблеми обумовлена тим, що всі її складові впливають не тільки на якість життя населення східних регіонів України, але і на стан соціально-економічного розвитку держави в цілому. Наслідки збройного конфлікту негативно впливають на макроекономічну стабільність держави, процеси реформування та загальні перспективи зростання економіки. Розв’язання проблеми відповідає пріоритетам державної політики, визначеним у Законах України “Про засади внутрішньої І зовнішньої політики”, “Про основи національної безпеки України”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287, Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501, Стратегії сталого розвитку “Україна—2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385, та у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, схваленій постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2016 р. № 1099-УІІІ.
До 2014 року у структурі національної економіки Донецька та - Луганська області були найбільшими за своїм потенціалом: у загальному обсязі валового регіонального продукту частка Донецької області в 2012 році становила 11,7 відсотка, Луганської — 4 відсотки; частка в експорті продукції — відповідно 19,6 і 5,6 відсотка; частка зайнятого населення — відповідно 9,7 і 4,9 відсотка загального показника в Україні. У Донецькій області на початок 2014 року функціонувало 93,6 тис. юридичних осіб, у Луганській області — 44,7 тисячі. Значна кількість з них належала до групи великих підприємств переважно у таких галузях: вугледобувна, енергетична, металургійна, коксохімічна, хімічна та машинобудівна промисловість. Внаслідок збройного конфлікту Донецька та Луганська області втратили значну частку людських та матеріальних ресурсів. За офіційними статистичними даними, обсяги промислової продукції зменшились у 2014 році у Донецькій області на 31,5відсотка, у Луганській — на 42 відсотки, а у 2015 році — на 34,6 і 66 відсотків відповідно. Деструктивні наслідки від розгортання кризових явищ у східних регіонах України виявилися вкрай критичними, що викликало ланцюгову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку східних регіонів України. Комплексна взаємодія показників за відсутності належних заходів стабілізації ситуації призводить до підсилення процесів занепаду економіки. Порівняння основних прогнозних показників розв’язання проблеми з відповідними макропоказниками східних регіонів України протягом попередніх трьох років свідчить, що виконання Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України (далі — Програма) забезпечить їх наближення до рівня докризового 2013 року.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Виникнення гострої кризової ситуації у східних регіонах України зумовлено рядом зовнішніх та внутрішніх факторів. Ще до початку збройного конфлікту Донецька та Луганська області стикалися із суттєвими довгостроковими викликами, пов’язаними з бідністю, складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості, що сконцентровані у зазначених областях, скорочували обсяги виробництва. Збройний конфлікт погіршив ситуацію, що негативно вплинуло на життєдіяльність мільйонів людей та уповільнило темпи розвитку держави в цілому. Значних обсягів руйнувань зазнали об’єкти виробничої, транспортної та соціальної інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, посилились екологічні ризики. Суттєво змінився стан економіки зазначених регіонів, на які припадала приблизно четверта частина обсягу промислового виробництва та така ж частка експорту України. Спад виробництва та масове згортання малого і середнього бізнесу призвели до широкомасштабного скорочення кількості робочих місць.
Активні бойові дії викликали внутрішнє переміщення. Станом на 30 травня 2016 р. на обліку перебувало 1 787 019 внутрішньо переміщених осіб (або 1 447 762 сім’ї), за даними ООН, фактична кількість внутрішньо переміщених осіб становить близько 800 000 осіб. Більш як половина внутрішньо переміщених осіб залишилась у населених пунктах Донецької та Луганської областей поблизу лінії зіткнення, значну кількість внутрішньо переміщених осіб прийняли Запорізька, Дніпропетровська та Харківська області, інші внутрішньо переміщені особи оселилися на всій території держави в пошуках роботи та можливостей. Негативні наслідки вимушеного переміщення є однаково відчутними як для внутрішньо переміщених осіб, так і для приймаючих їх територіальних громад. Навантаження на об’єкти соціальної інфраструктури, зниження рівня та якості надання послуг, соціальна нестабільність викликають незадоволення та непорозуміння між дедалі вразливішими внутрішньо переміщеними особами, учасниками бойових дій, які повертаються додому, та територіальними громадами населених пунктів, де мешкає значна кількість внутрішньо переміщених осіб. Без належного врегулювання внутрішнє переміщення стає зростаючим тягарем для можливості приймаючих їх територіальних громад надавати базові послуги, що руйнує згуртованість суспільства, підриває засади державних Інвестицій у реформи, викликає відчуття невпевненості серед населення та посилює ризики подальшого ускладнення ситуації.
Необхідність розв’язання проблеми програмним методом випливає із зазначених причин виникнення проблеми, наведеного огляду ситуації та аналізу ризиків щодо ЇЇ загострення. Неможливим є розв’язання проблеми в рамках діючих програмних документів, оскільки раніше затверджені програми та стратегії соціально-економічного розвитку східних регіонів України не охоплювали напрями відновлення та розбудови миру, що зумовлено непередбачуваністю розгортання подій на сході України. Зазначену проблему неможливо розв’язати існуючими засобами, зокрема за допомогою окремих галузевих або регіональних програм і стратегій, що потребує застосування програмно-цільового підходу, консолідації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків.
Актуальність розроблення Програми на 2017—2020 роки зумовлена необхідністю термінового здійснення комплексу заходів, спрямованих на відновлення соціально-економічної інфраструктури східних регіонів України та розбудову миру через забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад, підвищення їх спроможності швидко реагувати на гострі кризові ситуації, оцінювати потреби, визначати пріоритетні завдання, реалізовувати проекти та нівелювати можливі потенційні ризики, зокрема щодо наслідків внутрішнього переміщення з району проведення антитерористичної операції. Програма повинна забезпечити консолідацію зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, громадських об’єднань стосовно вирішення нагальних питань внутрішньо переміщених осіб та інших категорій населення, постраждалих від збройного конфлікту, зокрема колишніх комбатантів - антитерористичної операції, їх соціальної адаптації, інтеграції та реінтеграції. Також застосування програмно-цільового методу для розв’язання проблеми надасть змогу посилити координацію системних програмних заходів на коротко- та середньострокову перспективу, стимулювати процеси залучення ресурсів міжнародної технічної допомоги для впровадження проектів за визначеними Програмою пріоритетами.

Мета Програми

Метою Програми є відновлення та розбудова миру у східних регіонах України, що передбачає стимулювання соціально-економічного розвитку територіальних громад для підвищення якості життя населення через зміцнення їх спроможності та соціальної стійкості, стимулювання економічної активності.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі два варіанти розв’язання проблеми.
Перший варіант зумовлює необхідність продовження здійснення заходів відповідно до плану заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 1002.
Недоліки зазначеного варіанта такі:
зазначений план заходів не передбачає заходів на 2016 рік та наступні роки щодо організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей” від 16 жовтня 2014 р. № 1002 втратило актуальність;
виконання поточних завдань і заходів з відновлення та розбудови миру у східних регіонах України не має системного характеру. Фрагментарний характер відновлення об’єктів ускладнює процес забезпечення сталих результатів, посилює ризики дублювання заходів та знижує ефективність управлінських рішень в умовах обмежених ресурсів;
відсутня координація зусиль, спрямованих на відновлення.
Другий варіант полягає у розв’язанні проблеми програмно-цільовим методом, тобто шляхом розроблення та виконання Програми, що передбачає здійснення комплексних заходів з відновлення та розбудови миру у східних регіонах України, створення системи інтегрованого управління програмними заходами та моніторингу їх виконання, удосконалення правового, організаційного, оперативного, технічного забезпечення виконання Програми, вироблення механізму консолідації зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних громад, громадських об’єднань та міжнародних організацій, що надають міжнародну технічну допомогу для відновлення та розбудови миру в східних регіонах України.
Перевагами такого варіанта є: 
дотримання усіма заінтересованими сторонами (державні органи, органи місцевого самоврядування, приватний сектор та громадянське суспільство) визначених Програмою пріоритетів у процесах планування відновлення та розбудови миру;
забезпечення комплексного підходу до розв’язання проблеми,
здійснення ефективного управління та оперативного моніторингу процесів відновлення;
забезпечення координації зусиль всіх заінтересованих сторін та міжнародної спільноти для підвищення результативності процесів відновлення;
створення умов для соціально-економічного розвитку територіальних громад Донецької, Луганської, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської областей.
Оптимальним є другий варіант.
Приклади розв’язання подібних проблем в інших державах свідчать, що застосування програмно-цільового методу є оптимальним способом отримання позитивних результатів у напрямі покращення рівня життя населення постраждалих регіонів та держави в цілому. Одним з дієвих інструментів ресурсного забезпечення розв’язання подібних проблем є цільовий фонд за участю багатьох партнерів для України (далі — цільовий фонд), який сприяє узгодженості та ефективності дій на шляху розв’язання комплексних проблем, пов’язаних з подоланням наслідків збройного конфлікту. Такий механізм фінансування відновлення забезпечує залучення узгодженої, своєчасної, гнучкої та орієнтованої на результат допомоги, що підвищує ефективність впровадження програм та проектів за участю держав-донорів.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Оптимальний спосіб розв’язання проблеми базується на модернізації усіх аспектів життєдіяльності східних регіонів України на засадах сталого розвитку (за економічним, соціальним та екологічним вимірами).
Розв’язання проблеми передбачається шляхом виконання програмних заходів за трьома стратегічними компонентами:
відновлення критичної інфраструктури та ключових соціальних послуг у таких сферах: освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, об’єкти соціальної інфраструктури, енергетика, транспорт, водопостачання та водовідведення, екологія та охорона навколишнього природного середовища;
економічне відновлення через:
розвиток спроможності у сфері місцевого економічного планування, здійснення структурних змін та надання підтримки мікро-, малому і середньому бізнесу, розширення доступу до фінансових послуг, зокрема у сфері кредитування та
мікрокредитування; забезпечення розвитку промисловості, будівництва, сільського господарства та інших сфер економічної діяльності на засадах інноваційного розвитку та переведення їх на сучасні технологічні платформи; створення нових, насамперед високотехнологічних, робочих місць та підвищення рівня зайнятості населення, зростання доходів та забезпечення розширеного відтворення людського потенціалу;
зміцнення соціальної стійкості, розбудова миру та громадської безпеки через; вироблення механізму досягнення згуртованості, соціальної єдності та відбудови довіри; сприяння культурному діалогу та вихованню толерантності із залученням всіх верств населення; сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства та різних форм самоорганізованої діяльності громадян, спрямованої на розв’язання проблем; розвитку місцевого самоврядування в контексті децентралізації з метою створення самодостатніх територіальних громад, здатних до саморозвитку; проведення моніторингу ситуації в територіальних громадах щодо вразливості, ризиків та соціальних зв’язків; забезпечення психологічної та соціальної підтримки населення, яке постраждало від збройного конфлікту.
Виконання Програми передбачається протягом 2017—2020 років.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

У результаті виконання Програми буде забезпечено зростання темпів соціально-економічного розвитку територіальних громад східних регіонів України та підвищення якості життя населення через зміцнення їх спроможності та соціальної стійкості, стимулювання економічної активності.
Очікувані результати виконання Програми (показники соціально- економічного стану східних регіонів України, у відсотках до попереднього року):
індекс валового внутрішнього регіонального продукту — 103,5;
експорт товарів і послуг — 110,9;
імпорт товарів і послуг — 111,5;
продуктивність праці — 102,7;
рівень безробіття населення (за методологією Міжнародної організації праці) — 8,35.
Оцінка ефективності Програми здійснюватиметься на підставі проведеного аналізу стану досягнення очікуваних результатів та виконання програмних заходів відповідно до методики оцінки ефективності її виконання. Оцінка стану виконання Програми проводиться щороку. У разі потреби здійснюватиметься перегляд запланованих заходів, пошук та впровадження більш ефективних способів розв’язання проблем.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансове забезпечення Програми здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються у державному бюджеті на відповідний рік, коштів місцевих бюджетів, а також за рахунок міжнародної фінансової і технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 р. № 797 “Про схвалення звіту спільної місії Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй та Світового банку “Оцінка шляхів відновлення та розбудови миру в Україні” орієнтовний обсяг сукупних потреб фінансових ресурсів, необхідних для виконання Програми, такий:
інфраструктура та соціальні послуги (потреба — 1 257,7 млн. доларів США);
відновлення економіки (потреба — 135,5 млн. доларів США);
соціальна стійкість, розбудова миру та громадська безпека (потреба — 126,8 млн. доларів США).
За результатами наведеного звіту загальний обсяг потреб на відновлення становить 1520 млн. доларів США. Передбачається, що основними джерелами фінансування Програми будуть кошти міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги. Оцінка реальних можливостей ресурсного забезпечення виконання Програми є позитивною, оскільки започатковано створення цільового фонду та отримано попередню згоду міжнародних донорських організацій брати участь у його роботі. Фінансування заходів з відновлення значною мірою спрямовуватиметься через цільовий фонд, що відповідає світовій практиці постконфліктного відновлення. Ресурсне забезпечення заходів Програми через цільовий фонд здійснюватиметься на принципах прозорості, відкритості, адресності, синергії, узгодженості та спрямованості на питання єдності, стабільності та примирення.

 

Окончательного текста Программы, которая была принята на заседании Кабмина с внесенными поправками и замечаниями, в публичном доступе пока нет.

Законодавство

01.10.2016 | Микола Фітільов

Дотримання прав людини і основоположних свобод на території квазідержави ЛНР

   

Вступ

На даний момент пройшло більше двох років з моменту початку агресії РФ на території Донбасу, в результаті якого було створені самопроголошені народні республіки створили маріонеткові квазідержави ЛНР і ДНР. У свою чергу, квазідержави ЛНР і ДНР вже створили свою квазінормативну базу.

На території, непідконтрольній Україні, на даний момент проживає велика кількість громадян України. Це такі ж самі люди, як і ті громадяни України, що проживають на вільних територіях, але їх права є значно звуженими по відношенню до інших громадян України тому, що існування на непідконтрольних територіях регламентується законодавством квазідержави ЛНР і ДНР. Звісно, будь який нормативний акт квазідержав ЛНР і ДНР є незаконним, але для людей, що проживають на непідконтрольній території з практичної точки зору, цей факт є неістотним тому, що вони об’єктивно не можуть не підкорятися законодавству квазідержав ЛНР і ДНР. З огляду на ці факти ми вважаємо за потрібне довести світові, що права людини на територіях, що контролюють квазідержави ЛНР і ДНР, порушуються на нормативному рівні, що не може не призвести до фактичного порушення прав людини в квазідержавах ЛНР і ДНР. Ми доводимо факт порушення прав людини на нормативному рівні шляхом аналізу законодавства квазідержав ЛНР і ДНР і звертаємо особливу увагу на порушення прав людини, що закріплені в нормативно-правових актах ДНР і ЛНР. Почнемо з ЛНР.

1. Аналіз законодавства України і міжнародно-правових актів  на предмет правомірності російської агресії і існування квазідержав ДНР, ЛНР

1.1. Законодавство України

 Конституція України не допускає відділення від території України будь-яких території чи встановлення на окремих територіях України будь-яких органів влади не передбачених Конституцією України, про що свідчить зміст ст.2 Конституції України: «Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.» Будь-які інші законодавчі акти  не передбачають можливості відділення від України частин її території. Більш того, кримінальне законодавство України передбачає кримінальну відповідальність не тільки за посягання на її територіальну цілісність, а й за заклики до змін території України.

Проте, у відповідності до припису ст.73 Конституції України, територія України може бути змінена виключно на підставі загальноукраїнського референдуму. Призначення всеукраїнського референдуму з цих питань, згідно з ч.2 ст. 85 Конституції України, віднесено до повноважень Верховної Ради України. Такий референдум щодо відокремлення територій, які знаходяться під контролем квазідержав ЛНР і ДНР, на даний момент не призначався і не проводився, а тому існування квазідержав ЛНР і ДНР не відповідає вимогам законодавства України.

1.2. Міжнародно-правові акти

У відповідності до ст.9  Конституції України: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». У відповідності до ч.4 ст.15  Конституції РФ: «Общепризнанные принципы и нормы международного права и международные договоры Российской Федерации являются составной частью ее правовой системы. Если международным договором Российской Федерации установлены иные правила, чем предусмотренные законом, то применяются правила международного договора». З огляду на вищенаведене, правомірність контролю РФ над територіями України, а отже, існування квазідержав ЛНР і ДНР може регулюватися міжнародними нормативно-правовими актами, ратифікованими Україною чи РФ.

Ч.4 ст. 2 Статуту ООН: «Всі Члени Організації Об’єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об’єднаних Націй.»

Наведена норма більш широко розкривається змістом  «Декларації про укріплення міжнародної безпеки», прийнятої  резолюцією генеральної асамблеї ООН 16.12.1970 року.

До того ж, «Декларація  про принципи міжнародного права,  що стосуються дружніх відносин і співробітництва  між державами відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй», декларує принцип невтручання у внутрішні справи інших країн.

Найбільш чітке  формулювання принципу територіальної цілісності держави містить ч.3 ст. 4 Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі від 01.08.1975 року: «Держави-учасниці будуть рівним чином утримуватися від того, щоб перетворювати територію одна одної в об’єкт військової окупації або інших прямих або непрямих заходів застосування сили в порушення міжнародного права або в об’єкт придбання за допомогою таких заходів або загрози їх здійснення. Ніяка окупація або придбання такого роду не визнаватиметься законною.»

На даний момент існує ще декілька міжнародно-правових актів, що регламентують недоторканність території держави і заборону втручання у внутрішні справи країни, але жодний документ не дозволяє вчинення вищенаведених дій.

У нашому випадку поплічники сепаратизму можуть критикувати наведену позицію з огляду на принцип права народів на самовизначення.  Але на даний момент не існує як етнічно-історичної категорії народу Криму чи народу Донеччини, чи народу Луганщини, чи народу Донбасу, і цей факт унеможливлює застосування принципу самовизначення народів до конфлікту на території Донбасу.

2. Аналіз законодавства квазідержави ЛНР на предмет відповідності міжнародним нормам в галузі дотримання прав людини і основоположних свобод

Законодавство квазідержави ЛНР є сумішшю законодавства РФ і України. Також законодавство ЛНР містить ряд нормативно-правових актів власного, з погляду якості законотворчості, не дуже якісного виробництва.

Структура Законодавства ЛНР може бути представлена такою схемою: тимчасовий основний закон - конституція квазідержави ЛНР → закони квазідержави ЛНР → підзаконні акти ради міністрів квазідержави ЛНР → підзаконні акти органів влади квазідержави ЛНР. Також частиною законодавства квазідержави ЛНР є укази глави квазідержави ЛНР.

  Цікавим є той факт, що у відповідності до перехідних положень конституції квазідержави ЛНР, в квазідержаві ЛНР діє законодавство України в частині, що не суперечить законодавству квазідержави ЛНР.

2.1. Тимчасовий основний закон - конституція квазідержави ЛНР

Тимчасовий основний закон - конституція квазідержави ЛНР має низку норм, що не відповідає вимогам міжнародних норм в галузі захисту прав людини і основоположних свобод. Особливістю конституції квазідержави ЛНР є те, що в тексті вказаного документа міститься низка посилань на виключення із загальних правил, які мають регламентуватися окремими нормативно-правовими актами.  Наведений факт красномовно свідчить про можливість порушення вимог конституції шляхом прийняття законодавчих актів, які будуть суперечити нормі конституції.

2.1.1. Ч.4 ст.5 Конституції квазідержави ЛНР:  «В Луганской Народной Республики продажа земель запрещена.»

Вказана норма містить ознаки порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Право власності на майно, в тому рахунку і на землю, передбачає право володіння, користування і розпорядження. Проте конституція  квазідержави ЛНР передбачає неможливість розпорядження земельними ділянками, що істотно звужує права власника землі. Також необхідно зазначити, що на даний момент, в України діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, але вказана норма є тимчасовою і стосується виключно земель сільськогосподарського призначення, що відповідає вимогам  ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції (Захист власності).

2.1.2. Ч.3 ст.25 Конституції квазідержави ЛНР «Не имеют права быть избранными граждане, признанные судом недееспособными, содержащиеся в местах лишения свободы по приговору суда, а также лица, имеющие непогашенную или неснятую в установленном законом порядке судимость.»

Вказана норма містить ознаки порушення ст.3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори). Особи, що  вже відбули покарання за вчинення злочину, теж мають об’єм прав громадянина і не можуть бути позбавлені права бути обраними.

Чинне законодавство України теж передбачає обмеження по ознаці судимості для кандидатів в органи влади, а саме п.4 ст. 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», Не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Також, у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 Закону України «Про місцеві вибори», Депутатом, сільським, селищним, міським головою, старостою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Тобто законодавство квазідержави ЛНР значно звужує право бути обраним до органів влади порівняно із законодавством України.

2.1.3. Ст. 52 конституції квазідержави ЛНР: «Защита Отечества является долгом и обязанностью гражданина Луганской Народной Республики. Гражданин Луганской Народной Республики несет военную службу в соответствии с законом.»

При цьому статус громадянина квазідержави ЛНР регламентується «Декларацией о гражданстве ЛНР», у відповідності до якої, «Гражданами Луганской народной республики являются все граждане Украины, которые на момент проведения референдума о независимости (11 мая) постоянно проживали в Луганской области.»

Вказана норма не може не насторожувати громадян України, що проживають чи до травня 2014 року  проживали на теперішній території, контрольованій квазідержавою ЛНР, тому що всі ці особи зобов’язані захищати ЛНР.

Вказані норми в сукупності є прямим порушенням вимог ст. 4 Конвенції (Заборона рабства і примусової праці).

Звісно законодавство більшої частини країн передбачає обов’язок захищати свою Батьківщину. Але будь яка країна світу, як і Україна, надає можливість відмови від громадянства, що автоматично звільняє особу від обов’язку захищати державу.

2.2. Кримінальне законодавство

2.2.1. Кримінальний кодекс квазідержави ЛНР.

2.2.1.1. Ст. 139 КК квазідержави ЛНР: «Клевета, то есть распространение заведомо ложных сведений, порочащих честь и достоинство другого лица или подрывающих его репутацию, - наказывается штрафом в размере до ста минимальных размеров оплаты труда, или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев либо обязательными работами на срок до ста шестидесяти часов.»

Наведена норма прямо суперечить принципу свободи слова, суперечить ст. 10 Конвенції (Свобода вираження поглядів). Більш того, вказана норма є прямою аналогією «Диктаторського закону 16 січня» в частині кримінальної відповідальності за наклеп, яку згодом було скасовано в КК України.

2.2.1.2. Ст. 202 КК квазідержави ЛНР: «Злостное уклонение руководителя организации или гражданина от погашения кредиторской задолженности в крупном размере или от оплаты ценных бумаг после вступления в законную силу соответствующего судебного акта, - наказывается штрафом в размере до тридцати минимальных размеров оплаты труда или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до восемнадцати месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.»

Наведена норма є пережитком середньовіччя і прямо суперечить ст.1 Протоколу №4 до Конвенції (Заборона ув’язнення за борг). Більш того, наявність вказаної норми є істотним гальмом розвитку економіки.

2.2.1.3. Ч.4 ст.218 КК квазідержави ЛНР: «Незаконный вывоз промышленного оборудования за пределы территории Луганской Народной Республики, совершенный в период действия военного положения,- наказывается лишением свободы на срок от пяти до десяти лет с ограничением свободы на срок до двух лет либо без такового.»

Наведена норма є порушенням ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції (Захист власності) в частині заборони розпорядження своєю власністю у вигляді промислового устаткування.

2.2.1.4. Ст. 335 КК квазідержави ЛНР: «Государственная измена, то есть совершенные гражданином Луганской Народной Республики шпионаж, выдача иностранному государству, международной либо иностранной организации или их представителям сведений, составляющих государственную тайну, доверенную лицу или ставшую известной ему по службе, работе, учебе или в иных случаях, предусмотренных законодательством Луганской Народной Республики либо оказание финансовой, материально-технической, консультационной или иной помощи иностранному государству, международной либо иностранной организации или их представителям в деятельности, направленной против безопасности Луганской Народной Республики,- наказывается лишением свободы на срок от двенадцати до двадцати лет с ограничением свободы на срок до двух лет и с конфискацией имущества или без таковой.»

При цьому статус громадянина ЛНР Регламентується «Декларицией о гражданстве ЛНР, у відповідності до якої «Гражданами Луганской народной республики являются все граждане Украины, которые на момент проведения референдума о независимости (11 мая) постоянно проживали в Луганской области.»

Вказана норма не може не насторожувати громадян України, що проживають чи до травня 2014 року проживали на теперішній території квазідержави ЛНР тому, що всі ці особи, у випадку роботи із правоохоронними органами України чи співробітництві із цими органами, можуть стати суб’єктами притягнення до кримінальної відповідальності за цієї статтею.

Вказані норми в сукупності є прямим порушенням вимог ст. 7 Конвенції (Ніякого покарання без закону).

2.2.1.5. Ст. 369 КК квазідержави ЛНР: «Клевета в отношении судьи, присяжного заседателя или иного лица, участвующего в отправлении правосудия, в связи с рассмотрением дел или материалов в суде,наказывается штрафом в размере до четырехсот минимальных размеров оплаты труда или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех лет либо обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов.»

Наведена норма прямо суперечить нормам принципу свободи слова, суперечить ст. 10 Конвенції (Свобода вираження поглядів). Більш того, вказана норма є прямою аналогією «Диктаторського закону 16 січня» в частині кримінальної відповідальності за наклеп, яку згодом було скасовано в КК України.

2.2.2. Кримінально-процесуальний кодекс квазідержави ЛНР.

2.2.2.1. П.12 ч.4 ст.50 КПК квазідержави ЛНР: «Обвиняемый вправе знакомиться по окончании предварительного расследования со всеми материалами уголовного дела и выписывать из уголовного дела любые сведения и в любом объеме».

Відповідно, обвинувачений не має права знайомитися із матеріалами кримінальної справи в повному обсязі до закінчення попереднього розслідування, що є порушенням ст. 13 Конвенції (Право на ефективний засіб юридичного захисту).

2.2.2.2. Ч.7 ст.52 КПК квазідержави ЛНР: «Адвокат не вправе отказаться от принятой на себя защиты подозреваемого, обвиняемого».

Думка адвоката і обвинуваченого з приводу стратегії і тактики захисту дуже часто розрізнюються істотним чином. Тобто адвокат в цій ситуації буде зобов’язаний виконувати свою роботу примусово, що суперечить ст.4 Конвенції (Заборона рабства і примусової праці». До того ж примусова праця призведе до заниження якості послуг адвоката, що в кінцевому результаті призведе по порушення ст. 13 Конвенції (Право на ефективний засіб юридичного захисту).

2.2.2.3. Стаття 59 КПК квазідержави ЛНР та будь-який інший нормативно-правовий акт квазідержави ЛНР не містить норми про можливість юридичного захисту свідка, що суперечить вимогам ст. 13 Конвенції (Право на ефективний засіб юридичного захисту).

2.2.2.4. П.2 ч.1 ст. 148 КПК квазідержави ЛНР: «По результатам рассмотрения сообщения о преступлении орган дознания, дознаватель, следователь, руководитель следственного органа имеет право принять решение об отказе в возбуждении уголовного дела».

Тобто, по аналогії із КК України в редакції 1960 р., органи дізнання і досудового слідства мають право відмовити в проведенні розслідування, що не відповідає вимогам ст. 6 Конвенції (Право на справедливий суд).

2.3. Вибори.

2.3.1. Вибори депутатів парламенту регламентується законом квазідержави ЛНР «О выборах депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики».

2.3.1.1. Ч.1 ст. 2 Закону квазідержави ЛНР «О выборах депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики»: «Граждане, постоянно проживающие на территории Луганской Народной Республики и достигшие на день голосования на выборах возраста восемнадцати лет, имеют право избирать депутатов Народного Совета, участвовать в выдвижении республиканских списков кандидатов, предвыборной агитации, наблюдении за проведением выборов и работой избирательных комиссий, а также участвовать в других избирательных действиях.»

Тобто право голосу мають особи, що постійно проживають, на територіях, що підконтрольні квазідержаві ЛНР, а не мають право голосу ВПО, що зареєстровані у населених пунктах, підконтрольних квазідержаві ЛНР, але проживають на непідконтрольних їх територіях, і біженці, що проживають в РФ, РБ, інших країнах. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.3.1.2. Ч.1 ст. 6 Закону квазідержави ЛНР «О выборах депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики»:  «Республиканские списки кандидатов могут выдвигаться общественными организациями (движениями), зарегистрированными в качестве участников избирательной кампании по выборам депутатов Народного Совета органом, уполномоченным на то Правительством Луганской Народной Республики. Порядок и сроки регистрации общественных организаций (движений), которые намерены выдвинуть указанные списки, определяются Центральной избирательной комиссией Луганской Народной Республики.»

Порядок і строки реєстрації регулюються не законом, а підзаконним актом центральної виборчої комісії, тому право відсіювання кандидатів проходить не за нормами закону, а за бажанням центральної виборчої комісії, члени якої, в свою чергу, призначаються органами влади. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.3.1.3. Ч.1 ст. 7 Закону квазідержави ЛНР «О выборах депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики»:  «В поддержку выдвижения республиканского списка кандидатов общественная организация (общественное движение), выдвинувшая (выдвинувшее) указанный список, должна (должно) собирать не менее 1000 подписей избирателей.»

1000 осіб – це дужа велика цифра для ЛНР. За даними Вікіпедії населення ЛНР складає 1,5 мільйони людей. Проте з огляду на кількість ВПО, що проживають в Україні і біженців, що проживають в РФ, РБ та в інших країнах, реальне населення квазідержави ЛНР складає орієнтовно 1 млн. людей. Тобто за громадську організацію мають надати свої підписи 0,1 відсотку населення, і це дуже велика цифра. З огляду на вищенаведене, невеликі і невідомі організації будуть позбавлені своїх виборчих прав. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.3.2.  Вибори глави квазідержави ЛНР регламентуються  законом квазідержави ЛНР «О выборах Главы Луганской Народной Республики».

2.3.2.1. Ч.3 ст. 1 Закону квазідержави ЛНР «О выборах Главы Луганской Народной Республики»: «Граждане, постоянно проживающие на территории Луганской Народной Республики и достигшие на день голосования на выборах возраста восемнадцати лет, имеют право избирать Главу Луганской Народной Республики, участвовать в предвыборной агитации, наблюдении за проведением выборов и работой избирательных комиссий, а также участвовать в других избирательных действиях.»

Тобто право голосу мають особи, що постійно проживають, на територіях, що підконтрольні квазідержаві ЛНР, а не мають право голосу ВПО, що проживають на вільних територіях і біженці, що проживають в РФ, РБ, інших країнах. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.3.2.2. Ч.3 ст.3 Закону квазідержави ЛНР «О выборах Главы Луганской Народной Республики»: «Для избирателей, которые на день голосования на выборах Главы Луганской Народной Республики будут находиться за пределами территории Луганской Народной Республики, образуются зарубежные избирательные участки.»

ЛНР не визнала жодна визнана в світі держава. ЛНР визнала Південна Осетія, яка сама не є визнаною в світі. ЛНР не визнала ані РФ, ані РБ, де проживає велика кількість біженців з неконтрольованих Україною територій. ЛНР не визнала Україна, де проживає 1,5 млн. ВПО з ДНР та ЛНР.  Тому не зрозуміло, яким чином будуть використовувати своє право голосу ВПО, що, як правило, фактично зареєстровані у населених пунктах, непідконтрольних Україні, але проживають на підконтрольних територіях, і біженці, що проживають в РФ, РБ, інших країнах. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.3.2.3. Ч.1 ст.7 Закону квазідержави ЛНР «О выборах Главы Луганской Народной Республики»: «Кандидат в поддержку своего выдвижения должен собрать не менее 1000 подписей избирателей»

1000 осіб це дужа велика цифра для ЛНР. За даними Вікіпедії населення ЛНР складає 1,5 мільйони людей. А з огляду на кількість ВПО, що проживають в Україні і біженців, що проживають в РФ, РБ інших країнах, реальне населення квазідержави ЛНР складає орієнтовно 1 млн. людей. Тобто за кандидата на посаду голови ЛНР мають надати свої підписи 0,1 відсотку населення, і це дуже велика цифра. З огляду на вищенаведене, велика кількість кандидатів позбавлені своїх виборчих прав. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.3.3.  Закон квазідержави ЛНР «О Местных выборах».

2.3.3.1. Ч.1 ст.2 Закону квазідержави ЛНР «О Местных выборах»: «Порядок выдвижения, условия регистрации кандидатов в депутаты, кандидатов на должность местного главы устанавливаются Центральной избирательной комиссией.»

Порядок висування кандидатів регулюється не законом, а підзаконним актом центральної виборчої комісії, тому право відсіювання кандидатів проходить не за нормами закону, а за бажанням центральної виборчої комісії, що в свою чергу призначається органами влади. Наведена норма прямо порушує вимоги ст. 3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.4. Свобода зібрань та об’єднання.

2.4.1. Закон квазідержави ЛНР «Об общественных объединениях».

2.4.1.1. Ст. 13 Закону квазідержави ЛНР «Об общественных объединениях»: «Порядок создания, деятельности, реорганизации и (или) ликвидации политических партий регулируется специальным законом.»

 Закон, що регламентує існування політичних партій в квазідержаві ЛНР – відсутній. Тобто в квазідержаві ЛНР на даний момент неможливо створити політичну партію, що не відповідає вимогам ст.11 Конвенції (Свобода зібрань та об’єднання) і ст.3 Першого протоколу до Конвенції (Право на вільні вибори).

2.4.1.2. Ч.3 ст. 17 Закону квазідержави ЛНР «Об общественных объединениях»: «Ограничения на создание отдельных видов общественных объединений могут устанавливаться только законом.»

Законодавство ЛНР передбачає обмеження на створення певних видів громадських організацій, але не конкретизує ці види, що в свою чергу є порушенням ст.11 Конвенції (Свобода зібрань та об’єднання).

2.4.1.3. П.6 ч.1 ст. 30 Закону квазідержави ЛНР «Об общественных объединениях»: «Общественное объединение обязано информировать орган, принявший решение о государственной регистрации общественного объединения, об объеме денежных средств и иного имущества, полученных от иностранных источников, о целях расходования этих денежных средств и использования иного имущества и об их фактическом расходовании и использовании по форме и в сроки, которые установлены уполномоченным органом исполнительной власти.»

Вказана норма несе в собі явні елементи контролю над діяльністю громадського об’єднання, що має в своєму розпорядженні іноземні активи, що не відповідає вимогам ст.11 Конвенції (Свобода зібрань та об’єднання).

2.4.1.4. Ч.4 ст. 30 Закону квазідержави ЛНР «Об общественных объединениях»: «Общественное объединение, намеревающееся после государственной регистрации получать денежные средства и иное имущество от иностранных источников и участвовать в политической деятельности, осуществляемой на территории Луганской Народной республики, обязано до начала участия в указанной политической деятельности подать в орган, принявший решение о государственной регистрации данного общественного объединения, заявление о включении его в реестр некоммерческих организаций, выполняющих функции иностранного агента. Такое общественное объединение ежеквартально представляет в орган государственной регистрации сведения, предусмотренные пунктом 6 части первой настоящей статьи.»

Вказана норма несе в собі явні елементи контролю над діяльністю громадського об’єднання, що має в своєму розпорядженні іноземні активи, що не відповідає вимогам ст.11 Конвенції (Свобода зібрань та об’єднання).

2.4.2. Закон квазідержави ЛНР «О профессиональных союзах».

2.4.2.1. Ч.3 ст.12 закону квазідержави ЛНР «О професиональныых союзах»: «Деятельность профсоюзов, их объединений, которая нарушает Конституцию Луганской Народной Республики и законы Луганской Народной Республики, может быть приостановлена или запрещена в порядке, предусмотренном действующим законодательством Луганской Народной Республики.»

Вказана норма несе в собі явні елементи контролю над діяльністю професіонального союзу, що не відповідає вимогам ст.11 Конвенції (Свобода зібрань та об’єднання).

2.5. Свобода вираження поглядів.

2.5.1. Закон квазідержави ЛНР «О средствах массовой информации».

2.5.1.1. Ч.1,2 ст.22 Закону квазідержави ЛНР «О средствах массовой информации»: «Иностранное юридическое и физическое лицо, а равно юридическое лицо с иностранным участием, доля (вклад) иностранного участия в уставном (складочном) капитале которого составляет 20 процентов и более, не вправе выступать учредителями средств массовой информации. Отчуждение акций (долей) учредителем средств массовой информации, в том числе после их регистрации, организацией (юридическим лицом), осуществляющей (осуществляющим) вещание, зона уверенного приема передач которой (которого) охватывает половину и более половины субъектов ЛНР либо территорию, на которой проживает половина и более половины численности населения ЛНР, появление в их уставном (складочном) капитале доли (вклада) иностранного участия, составляющей 20 процентов и более, не допускается.»

Вказана норма явно не відповідає вимогам ст.10 Конвенції (Свобода вираження поглядів) а також ст.14 Конвенції (Заборона дискримінації), ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції (Загальна заборона дискримінації).

2.5.1.2. Ч.4 ст.66 Закону квазідержави ЛНР «О средствах массовой информации»: «Осуществление профессиональной деятельности журналистов иностранных средств массовой информации на территории Луганской Народной Республики  без аккредитации запрещается.»

Вказана норма явно не відповідає вимогам ст.10 Конвенції (Свобода вираження поглядів) а також ст.14 Конвенції (Заборона дискримінації), ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції (Загальна заборона дискримінації).

2.5.1.3. Ч.3 ст.72 Закону квазідержави ЛНР «О средствах массовой информации»: «Для распространения продукции зарубежного периодического печатного издания, то есть не зарегистрированного в Луганской Народной Республике, и имеющего место постоянного пребывания учредителя или редакции вне ее пределов, а равно финансируемого иностранными государствами, юридическими лицами или гражданами, необходимо получить разрешение регистрирующего органа, если порядок распространения не установлен межгосударственным договором, заключенным Луганской Народной Республикой. Разрешение на распространение продукции зарубежного периодического печатного издания оформляется на бланке, являющемся документом строгой отчетности и защищенной от подделок полиграфической продукцией, по форме, установленной регистрирующим органом.»

Вказана норма явно не відповідає вимогам ст.10 Конвенції (Свобода вираження поглядів) а також ст.14 Конвенції (Заборона дискримінації), ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції (Загальна заборона дискримінації).

3. Аналіз економічних прав і свобод в квазідержаві ЛНР.

3.1. Реєстрація підприємців.

3.1.1. Закон квазідержави ЛНР «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей»

Кожна юридична особа і ФОП в квазідержаві ЛНР має бути зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку і це є загальносвітовою практикою. Проте окрема норма законодавства квазідержави ЛНР заважає нормальному функціонування ЕДРПО України.

Ч.3 ст.72 Закону квазідержави ЛНР «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей»: «Переходные положения Регистрационные дела о зарегистрированных ранее юридических лицах и физических лицах-предпринимателях, хранящиеся в органах, осуществлявших государственную регистрацию юридических лиц и физических лиц - предпринимателей до введения в действие настоящего Закона, являются собственностью Луганской Народной Республики и передаются на хранение регистрирующему органу по месту нахождения таких регистрационных дел.»

Вказана норма законодавства квазідержави ЛНР не дає можливості громадським організаціям, що перемістилися і працюють на підконтрольних Україні територіях, зареєструвати своє місцезнаходження на новому місці тому, що реєстраційні справи таких організацій неможливо вилучити від реєстраційних органів квазіржави ЛНР і передати на нове місце реєстрації.

3.2. Податки і збори.

 Не для кого не є секретом той факт, що вартість товарів, а особливо продуктів харчування на неконтрольованих територіях не тільки значно вище ніж на підконтрольних територіях, але і вище ніж в країнах митного союзу. Великою мірою цьому факту сприяє податкова політика квазідержави ЛНР.

3.2.1. Ввізне мито. Ст.7 Закону квазідержави ЛНР «О ставках ввозной таможенной пошлины и порядке ее взимания»: «Ввозная пошлина на все группы товаров при ввозе их на таможенную территорию Луганской Народной Республики взимается в размере 2% от таможенной стоимости товаров, за исключением товаров, указанных в части 3-6 настоящей статьи. Ввозная пошлина на группы товаров, которые классифицируются в следующих группах 86; 88; 89; 93; 97 ТН ВЭД, а также в товарных позициях 4301; 4302; 4303; 7101-7116; 7118 ТН ВЭД при ввозе их на таможенную территорию Луганской Народной Республики взимается в размере 5% от таможенной стоимости товаров. Ввозная пошлина на группы товаров, подлежащих обложению акцизным налогом, при ввозе их на таможенную территорию Луганской Народной Республики взимается в размере 4% от таможенной стоимости товаров, за исключением нефтепродуктов, которые классифицируются в товарных позициях 2710 и 3403 ТН ВЭД. Ввозная пошлина на продовольственную группу товаров 1-24 группы ТН ВЭД при ввозе их на таможенную территорию Луганской Народной Республики взимается в размере 1% от таможенной стоимости товаров, кроме перечня продовольственных товаров критического импорта, на которые ставка ввозной таможенной пошлины устанавливается Советом Министров Луганской Народной Республики. Ввозная пошлина на автомобили легковые и прочие моторные транспортные средства, предназначенные главным образом для перевозки людей  взимается по установленнным ставкам»

Із зазначеної статті виходить, що при ввезенні товарів в ЛНР стягується мито. Загальний розмір мита становить 2% від вартості товару. Мають місце виключення. Наприклад, ввезені продукти обкладаються митом у розмірі 1%. Більшість продуктів завозиться на непідконтрольні території з території РФ. Тому саме стягнення мита є однією з причин того, що продукти на території квазідержави ЛНР дорожчі ніж в державах митного союзу. І цей факт не може не викликати обурення з огляду на загальний стан рівня заробітних плат в квазідержави ЛНР.

Більш того, квазідержава ЛНР ввела мито на ввезення автомобілів. Його ставка в середньому становить 500 – 1000 євро за автомобіль. Не можна сказати, що таке мито є занадто обтяжливим для особи, що придбала таке авто. Але в цивілізованому світі ввізне мито є заходом, що стимулює власне виробництво. Але в квазідержаві ЛНР автомобілі не виробляються.

3.2.2. Закон квазідержави ЛНР «О системе налогообложения».

3.2.2.1. Оподаткування прибутку. Ст.69 Закону квазідержави ЛНР «О системе налогообложения»: «Налог уплачивается с прибыли, рассчитанной в соответствии со статьей 75 настоящего Закона, в размере 20% от такой прибыли.»

В Україні загальна ставка вказаного податку на даний момент становить 18 %. Завищення ставки податку на прибуток, як правило призводить до занепаду економіки, а непрямим результатом підвищення цього виду податку є зростання цін.

3.2.2.2.  Податок на оборот. Вказаний податок, з позиції порядку його розрахунку не є аналогом ПДВ в законодавстві України. Проте, з позиції ролі в витратах підприємства, цей податок можна порівняти саме із ПДВ.

Ст.109 Закону квазідержави ЛНР «О системе налогообложения»: «Плательщики уплачивают налог с оборота в размере 2% от объекта налогообложения. Налог с оборота включается в цену товаров, работ (услуг).»

 Наявність вказаного податку ставить в нерівні умови виробників. В даному випадку у виграшному становищі знаходяться виробники, що закуповують для виробництва своїх товарів робіт і послуг мінімум ресурсів, а в програшному становищі знаходяться виробники, що закуповують для виробництва своїх товарів робіт і послуг максимум ресурсів. Тобто фактично податок на оборот є гальмом глобалізації. І звісно наявність вказаного податку є фактором підвищення вартості товарів.

3.2.2.3. Захист права власності. Викликає занепокоєння норма законодавства квазідержави ЛНР, що регламентує вилучення і розпорядження «безхазяїнним» нерухомим майном.

Ч.2 ст.56 Закону квазідержави ЛНР «О системе налогообложения»: «Порядок выявления, учета, хранения, оценки бесхозяйного недвижимого имущества (кроме выморочного), которое переходит в собственность Луганской Народной Республики, и распоряжения им утверждается Советом Министров Луганской Народной Республики.»

Не є секретом, що на неконтрольованій території знаходиться велика кількість нерухомого майна, власники якого проживають на контрольованій Україною території, в РФ і РБ. Багато об’єктів нерухомого майна дійсно не використовується за призначенням і носить ознаки безхазяїнного майна. При цьому законодавство квазідержави ЛНР допускає вилучення такого майна. На даний момент законодавство квазідержави ЛНР не визначає статус безхазяїнного нерухомого майна і порядок його вилучення. Проте наявність такої норми пасивно визначає право квазідержави ЛНР вилучати нерухоме майно ВПО чи біженців з РФ, РБ, інших країн.

4. Структура і повноваження органів влади і місцевого самоврядування. Нотаріат. Адвокатура.

  Влада в квазідержаві ЛНР розподіляється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

4.1. Законодавча гілка.

Законодавчим органом влади в квазідержаві ЛНР є народна рада ЛНР, що представлена 50 депутатами і вибирається на 4 роки. Діяльність народної ради ЛНР регулюється тимчасовим основним законом (Конституцією) ЛНР.

Функції народної ради подібні функціям будь-якого парламенту. Але цікавим є той факт, що однією із функції парламенту квазідержави ЛНР є тлумачення законів ЛНР.

4.2. Виконавча гілка.

Глава ЛНР є головою виконавчої влади квазідержави ЛНР - вибирається шляхом прямого голосування. Посада глави ЛНР є аналогом посади президента держави. Однак фактично глава ЛНР є одноосібним керівником квазідержави.

Центральним органом виконавчої влади квазідержави ЛНР є рада міністрів ЛНР. Голова ради міністрів ЛНР призначається главою ЛНР і затверджується народною радою ЛНР. Раду міністрів квазідержави ЛНР формує глава ЛНР.

Систему центральних виконавчих органів влади квазідержави ЛНР складають:

-  Міністерства квазідержави ЛНР;

-  державні комітети квазідержави ЛНР;

-  служби квазідержави ЛНР;

-  агентства квазідержави ЛНР.

Міністерства, державні комітети, служби, агенції, інспекції а також інші виконавчі органи влади квазідержави ЛНР утворюються главою ЛНР.

Цікаво, що глава квазідержави ЛНР має право скасовувати акти органів виконавчої влади у випадку їх невідповідності законодавству квазідержави ЛНР.

Тобто глава ЛНР наділений всією повнотою влади в ЛНР. Народна рада в принципі взагалі не має ніяких важелів впливу на органи виконавчої влади.

На місцях органи виконавчої влади ЛНР представлені територіальними підрозділами.

4.2.1. Правоохоронні органи.

4.2.1.1. Прокуратура. Функції прокуратури:

підтримання державного обвинувачення в судах;

представництво інтересів громадян або держави в судах, у випадках визначених законом;

нагляд за виконанням законів органами виконавчої влади, установами та організаціями незалежно від форм власності, органами місцевого самоврядування, посадовими особами та громадянами (загальний нагляд);

нагляд за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоуправліннями, підприємствами, організаціями, установами (незалежно від форми власності) та їх посадовими особами прав і законних інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб;

нагляд за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоуправліннями, підприємствами, організаціями, установами (незалежно від форми власності) та їх посадовими особами прав і інтересів соціально вразливих верств населення (інвалідів, пенсіонерів, осіб, визнаних недієздатними або обмежено дієздатними);

нагляд за виконанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

нагляд за виконанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

нагляд за виконанням законів при виконанні судових рішень у цивільних справах відповідним виконавчими органами республіки;

кримінальне переслідування, у випадках визначених кримінально-процесуальним законодавством квазідержави ЛНР.

Тобто фактично прокуратура ЛНР виконує функції, притаманні прокуратурі України до 2013 року, тобто до прийняття нового КПК.

4.2.1.2 Міністерство державної безпеки.

Робота МГБ ЛНР не регулюється нормами закону, а регулюється «Временным порядоком работы органов государственной безопасности Луганской Народной Республики», затвердженим Указом глави квазідержави ЛНР, що відповідає вимогам законодавства ЛНР.

Керівництво МГБ ЛНР виконується головою ЛНР, а управління – міністром ГБ.

Діяльність органів державної безпеки здійснюється за основними напрямками:

-  контррозвідувальна діяльність;

-  боротьба з тероризмом;

-  боротьба зі злочинністю;

-  розвідувальна діяльність;

-  прикордонна діяльність;

-  забезпечення інформаційної безпеки;

-  забезпечення безпеки глави ЛНР.

Тобто компетенція МГБ ЛНР розповсюджується абсолютно на всі сфери діяльності силових структур. Масштаб його повноважень притаманний каральному органу тоталітарної держави – таємної поліції.

4.2.1.2.1. П.12-14,37, 38, 40  ч.1 ст.16  «Временного порядока работы органов государственной безопасности Луганской Народной Республики»:

«Органы государственной безопасности имеют право задерживать лиц, подозреваемых в совершении деяний, которые могут нанести вред государственной безопасности Луганской Народной Республики, а также применять к таким лицам меру пресечения в виде помещения под стражу.»

Наведена норма прямо суперечить вимогам ст.111 КПК ЛНР, у відповідності до якої запобіжний захід у вигляді взяття під варту може застосовуватися лише судом. Звісно вказана норма не відповідає ст.5 Конвенції (Право на свободу та особисту недоторканість).

4.2.1.2.2. П.12, 13, 39, 40  ч.1 ст.16  «Временного порядка работы органов государственной безопасности Луганской Народной Республики»:

«Органы государственной безопасности имеют право:

12) использовать в служебных целях транспортные средства, принадлежащие юридическим или физическим лицам в порядке, установленном Главой Луганской Народной Республики;

13) при наличии служебной необходимости беспрепятственно входить в жилые и иные принадлежащие физическим лицам помещения, на принадлежащие им земельные участки, на территории и в помещения юридических лиц. Обо всех случаях вхождения в жилые и иные принадлежащие физическим лицам помещения руководители органов государственной безопасности уведомляют Министра государственной безопасности в течение двадцати четырех часов;

39) при наличии служебной необходимости использовать движимое и недвижимое имущество физических и юридических лиц;

40) изымать у физических и юридических лиц движимое и недвижимое имущество, которое используется, использовалось либо может быть использовано для осуществления действий, способных нанести вред государственной безопасности Луганской Народной Республики, в порядке, установленном Главой Луганской Народной Республики».

Наведені норми прямо порушують вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції (Захист власності).

4.2.1.2.3. У відповідності до вимог п.20 ч.1 ст.16  «Временного порядка работы органов государственной безопасности Луганской Народной Республики»: «Органы государственной безопасности имеют право создавать предприятия, учреждения, организации и подразделения, необходимые для выполнения обязанностей, возложенных на органы государственной безопасности, и обеспечения деятельности указанных органов».

Норма про право органів безпеки створювати підприємства є неабияким підґрунтям для корупції представниками МГБ ЛНР.

У відповідності до вимог ч.1 ст.26 «Временного порядка работы органов государственной безопасности Луганской Народной Республики»: «Контроль за деятельностью органов государственной безопасности осуществляет исключительно Глава Луганской Народной Республики.»

Наведена норма красномовно свідчить про можливість використання караючого меча таємної поліції для концентрації влади в квазідержаві в руках однієї людини.

4.2.2.3. Поліція. Діяльність поліції в квазідержаві ЛНР регламентується Законом квазідержави ЛНР «О полиции». В принципі, функції, права і обов’язки поліції ЛНР є аналогічними роботі поліції в реальних державах, але має місце одна особливість.

У відповідності до ст. 42 Закону квазідержави ЛНР «О полиции»: «Министерство внутренних дел ЛНР, его структурные подразделения, сотрудники полиции имеют право использовать военную технику, оружие, боеприпасы, которые не состоят на вооружении МВД,  в целях:

-   пресечения деятельности либо уничтожения диверсионных групп и террористических группировок, действия которых направлены против безопасности государственных органов и должностных лиц Луганской Народной Республик, а также её территориальной целостности либо безопасности гражданского населения;

-  отражения внешней агрессии и/или освобождения оккупированных районов ЛНР, а также ликвидации очагов вооруженных конфликтов на территории Республики либо разоружения незаконных военных формирований.»

Тобто поліція в квазідержави ЛНР має право на застосування військової техніки, зброї та боєприпасів, які не перебувають на озброєнні поліції, в тому числі при проведенні бойових дій проти України.

  4.3. Судова влада.

Судова влада в ЛНР є трирівневою.

Перша інстанція – мировий суддя. При цьому законодавство не регулює діяльність мирових суддів, тому взагалі не зрозуміло, як може функціонувати судова система.

Друга інстанція – місцевий суд.

Третя інстанція – верховний суд.

Також рішення суду може бути переглянуто наглядовою інстанцією – президією верховного суду ЛНР.

За ознакою підвідомчості мають бути організовані:

-  військові суди, що розглядають кримінальні справи щодо військових, співробітників МВС і МГБ;

-  арбітражні суди, діяльність яких нічим не урегульована, хоча існує відповідний законопроект;

-  суди загальної юрисдикції.

  Але фактично має місто абсолютно інша картина. В квазідержаві  ЛНР катастрофічно не вистачає суддів. В кожному місцевому суді працює орієнтовно 3 судді, що дали присягу на вірність ЛНР. Тому, в квазідержаві ЛНР розглядаються виключно кримінальні справи військовими судами і судами загальної юрисдикції. Цивільні, адміністративні і господарські справи не розглядаються, що, безсумнівно, є грубим порушенням ст.6 Конвенції (Право на справедливий суд).

  4.4. Місцеве самоврядування.

 Конституція квазідержави ЛНР гарантує місцеве самоврядування.  Закон квазідержави ЛНР «Об организации деятельности органов местного самоуправления в переходный период» містить п’ять статей, що в свою чергу містять загальні фрази. Тобто діяльність місцевого самоврядування в ЛНР нічим не регламентується. Органи місцевого самоврядування існують і функціонують, але ці органи фактично є органами виконавчої  влади квазідержави ЛНР.

 Підтвердженням цього факту є ст. 2 закону квазідержави ЛНР «Об организации деятельности органов местного самоуправления в переходный период»: «Доходы, поступающие в местные бюджеты в соответствии с налоговым законодательством Луганской Народной Республики, перечисляются в Государственный бюджет Луганской Народной Республики. Финансирование деятельности исполнительных органов сельских, поселковых и городских советов (за исключением исполнительных органов городских советов городов республиканского значения), сельских, поселковых и городских голов (за исключением голов городов республиканского значения) осуществляется за счет средств Государственного бюджета Луганской Народной Республики.». Тобто територіальні громади не є фінансово самостійними, не мають власного бюджету і цілком фінансово залежать від центральної влади. Тому самоврядування в ЛНР є фікцією.

4.5. Нотаріат.

 В квазідержаві ЛНР функціонує нотаріат. Діяльність нотаріату регламентується «Временным положением о нотариате Луганской Народной Республики.» Нотаріальну практику мають право впроваджувати виключно особи, які отримали ліцензію ЛНР. Діяльність нотаріусів контролює міністерство юстиції ЛНР. Функціонують реєстри прав власності. Існують як державні, так і приватні нотаріальні контори. Фактично функціонування нотаріату співпадає із принципами роботи нотаріату в повноцінній державі.

 Цікаво, що законодавство ЛНР передбачає нотаріальне посвідчення правочинів стосовно нерухомого майна, що знаходиться на території, яку контролює квазідержава ЛНР, виключно нотаріусами ЛНР, тому правочин, посвідчений українським нотаріусом, не має юридичної сили в квазідержаві ЛНР.

4.6. Адвокатура.

 Діяльність адвокатури в ЛНР гарантується тимчасовим основним законом (Конституцією) квазідержави ЛНР. Спеціальний нормативний акт, що регламентує діяльність адвокатури, відсутній, хоча існує відповідний законопроект. Права і обов’язки адвоката в кримінальному процесі встановлено в КПК ЛНР. Компетенція адвоката в цивільному, адміністративному чи господарському процесі не встановлена жодним нормативним актом, що є порушенням вимог ст.13 Конвенції (Право на ефективний засіб юридичного захисту).

Висновок.

Наведений аналіз нормативної бази свідчить про те, що порушення прав людини на території, що контролює квазідержава ЛНР, має місце на нормативному рівні.

Тобто квазідержава ЛНР на нормативному рівні декларує порушення прав людини. А якщо порушення прав людини є закріпленою в законі нормою, то звісно ця норма буде застосовуватися, що призведе до масових порушень прав людини.

 

Аналітика

26.09.2016 | Юрий Асеев, Яна Смелянская

Разрушения вследствие военного конфликта

   

В марте 2014 года восточные области Украины оказались объектом осуществления плана спецслужб РФ “Русская весна”, направленного на вывод большой части украинских территорий из-под юрисдикции Украины. Эти действия поддерживались широким информационным сопровождением в РФ. В результате сопротивления украинского государства и общества этот план был сорван, но на территории Донецкой и Луганской областей были созданы самопровозглашенные Донецкая и Луганская народные республики (ДНР и ЛНР), а противостояние переросло в вооруженный конфликт.

За прошедшие 2.5 года военные действия так и не были прекращены, все планы мирного урегулирования были сорваны в результате политики РФ. За 2,5 года погибло или пропало без вести не менее 10 тыс. человек т было ранено не менее 22 тыс. человек с обеих сторон.
Под контролем незаконных вооруженных формирований т.н. “республик” находится в административных границах Донецкой области территория общей площадью 8552 кв. км: города областного значения Донецк, Горловка, Дебальцево, Докучаевск, Енакиево, Ждановка, Кировское, Макеевка, Снежное, Торез, Харцызск, Шахтёрск, Ясиноватая; Амвросиевский, Новоазовский, Старобешевский, Тельмановский, Шахтёрский районы, а также 11 сельсоветов Бахмутского, Волновахского, Марьинского и Ясиноватского районов;
в административных границах Луганской области территория общей площадью 8325 кв. км - города областного значения Алчевск, Антрацит, Брянка, Красный Луч, Краснодон, Луганск, Ровеньки, Свердловск, Стаханов, а также часть Первомайска и Кировска, а также Антрацитовский, Лутугинский, Перевальский, Свердловский, Краснодонский, Славяносербский районы и 4 сельсовета Станично-Луганского и Попаснянского районов. Оккупированные территории составляют примерно 13 часть от всей территории Донецкой и Луганской областей.
По предварительным данным, на оккупированных территориях остались проживать: в Донецкой области от 1 600 тыс. до 2 000 тыс. человек; в Луганской области - от 900 тыс. до 1 100 тыс. человек.
Целями мониторинга является сбор, документирование и обработка информации, связанной с экстраординарными нарушениями прав человека в зоне военного конфликта: бессудные казни, пытки и жестокое обращение, насильственные исчезновения, незаконное лишение свободы и незаконное содержание под стражей, незаконное лишение имущества без решения суда, смерть и ранения гражданских лиц в результате военных действий, разрушенное и поврежденное имущество, другие преступления против гражданского населения, а также информации о жизнедеятельности населенных пунктов вдоль линии разграничения.
Первым источником информации для мониторинга были ответы на информационных запросы, отправленных ХПГ в органы местного самоуправления (ОМС) Донецкой и Луганской областей, находящихся на подконтрольной территории. Мы просили предоставить информацию, были ли разрушения в пределах административных границ населенных пунктов, входящих в состав ОМС, какая часть из них восстановлена, источники и объем финансирования; предоставлялись ли коммунальные учреждения для размещения подразделений ВСУ и решены ли финансово-организационные вопросы в этих случаях; проводилась ли работа по актированию ущерба; объекты разрушенной инфраструктуры; характеристика поврежденной земли и другую информацию.
Вторым источником информации были ежедневные официальные сообщения о ситуации в зоне АТО, о потерях, разрушениях и т.д., сообщения других информационных ресурсов, в том числе местных, о последствиях военных действий и обстрелов, а также аналитическая работа ХПГ и ее партнеров в иных проектах.
Третьим источником информации были мониторинговые поездки в населенные пункты Донецкой и Луганской областей с целью проверки и уточнения полученных в ответах на запросы данных, проведения видео- и фотосъемки, интервьюирования жертв нарушений прав человека., сбора необходимых данных для инициирования правовых процедур, проведения правовых консультаций для местных жителей и т.д., а также мониторинговые поездки наших коллег, российских правозащитников, по оккупированной территории.
ХПГ послала 322 информационных запроса и получила 128 ответов, 106 из которых содержат достаточную информацию для анализа. Коммуникация с ОМС продолжаются, проводится анализ и уточнение полученной информации.
Собрана информация о потерях, разрушениях и т.д. во всех населенных пунктах Луганской области и начат сбор таких данных в Донецкой области.
Было проведено 7 рабочих поездок в населенные пункты, расположенные на линии разграничения - Станица Луганская, Трехизбенка, Лопаскино, Новотошковка, Нижнее, Попасная. Установлены коммуникации с гражданами, пострадавшими от обстрелов, родственниками погибших от обстрелов, лицами, попадавшими в места незаконного лишения свободы и лицами, пострадавшими от военных действий. Собранная информация передана в Центр стратегических дел ХПГ, где начаты правовые процедуры по более, чем 80 делам.
Собраны данные о более, чем 1000 случаях разрушения зданий в результате обстрелов, установлены прямые коммуникации с пострадавшими; полученные данные анализируются.
В ряде населенных пунктов, расположенных непосредственно на линии разграничения либо примыкающих к ней, имеются проблемы, связанные с размещением воинских подразделений в зданиях коммунальных предприятий и учреждений без урегулирования с МО Украины вопросов аренды и оплаты коммунальных услуг. Практически все дороги местного значения разрушены обстрелами или в результате прохода тяжелой техники.
В ряде населенных пунктов, контролируемых украинским правительством, не работает почта, с перебоями работает телефонная связь, отсутствуют предпосылки для нормальной работы органов местного самоуправления.
Иррационально избыточное количество блок-постов сильно затрудняет перемещение местных жителей между соседними населенными пунктами.
Расположение военных частей в границах населенных пунктов, а также стрельба по позициям боевиков из населенных пунктов, приводит к тому, что ответным огнем разрушаются жилые дома и объекты инфраструктуры.
Существуют проблемы с медицинским обслуживанием, так как многие амбулатории вблизи линии разграничения закрылись, ближайшие больницы находятся либо на оккупированной территории, либо в «глубине» украинских территорий, в 50-80 км, по очень плохим дорогам.
В ряде населенных пунктов нет участковых инспекторов полиции. Граждане, чья недвижимость была разрушена, не имеют возможности обратиться в правоохранительные органы для открытия уголовных производств.
Аграрии несут убытки, связанные с уменьшением количества земли, на которых возможно выращивание урожая, в связи с минированием огромных территорий. Также большое количество земли занято под фортификационные сооружения ВСУ. Кроме того, значительный процент земель сельхозназначения получил повреждение плодородного слоя вследствие обстрелов и бомбежек.
Правительство Украины уже длительное время откладывает решение вопроса о транзите граждан сна оккупированные территории. На всех КПВВ огромные очереди, граждане жалуются на то, что пропускные процедуры ведутся крайне медленно, зачастую процесс перемещения граждан сознательно усложняется.
По данным мониторинга оккупированных территорий, на территории, контролируемой т.н. ДНР, были разрушены или повреждены 2574 объекта жизнеобеспечения и социальной сферы. Из них 4 не подлежат восстановлению, требуется строительство их заново. 366 объектов уже восстановлены. Установлено 10 тысяч жилых зданий (многоэтажные и частные одноэтажные дома), которые пострадали в 20 населенных пунктах (крупные города с примыкающими к ним небольшими населенными пунктами). При этом программы восстановления включают прежде всего многоквартирные дома и, в меньшей степени, частные домовладения, разрушенные на 50% и более. В большинстве случаев владельцам предоставляют стройматериалы, а восстановление они должны осуществлять собственными силами. Аналогичная ситуация на оккупированной территории Луганской области.
На территории Луганской области, контролируемой правительством Украины, всего было разрушено около 9000 объектов, на восстановление которых необходимо более 8,8 млрд. грн., в том числе:
- 7000 жилых домов, в том числе 794 коммунальных, 6206 частных (750 млн грн.);
- 417 дорог (4,4 млрд. грн.);
- 32 моста (170 млн. грн.);
- 94 медицинских учреждений (300 млн. грн.);
- 113 учебных заведений (330 млн. грн.);
- 14 промышленных объектов (1,7 млрд. грн.);
- 256 объектов инженерных сетей (600 млн. грн.);
- 79 учреждений культуры и спорта (180 млн. грн.).
Восстановлены часть школ и медицинских учреждений, объектов коммунальной сферы.
Восстановлено 228 домов коммунальной формы собственности на сумму 34,0 млн. грн. и 880 частных домовладений на сумму 4,48 млн. грн. По состоянию на 2 августа остаются разрушенными/поврежденными 5892 жилых домов всех форм собственности.
На восстановление инфраструктуры в Донецкой и Луганской областях в 2015 году были направлены средства в объеме 145,8 млн. грн.

По территориям Донецкой области, находящихся под контролем ВСУ, областная администрация предоставила следующие данные по всем видам разрушений (включая градации от «полностью уничтожено» до «частично повреждено»:

 

На восстановление задокументированных разрушений  (в соответствии с данными таблицы 1) необходимо 3,656 млрд. грн. (на август 2016 г.).  

 

Далее представляются для примера результаты мониторинга разрушений в 3 населенных пунктах Донецкой области и в 3 населенных пунктах Луганской области.

Донецкая область
Город Авдеевка
Расположен на линии разграничения, в 13 км. от Донецка. Город был освобожден 28 июля 2004 г.
До начала военных действий тут проживало более 35 тыс. человек. Территория города – 29 кв. км.
Главное бюджетообразующее предприятие города – Авдеевский коксохимический завод. Он продолжает выпускать продукцию, даже находясь под обстрелами.
Другие крупные предприятия – завод металлических конструкций, завод ЖБК и БД, экспериментальный завод нестандартного оборудования, завод строительных деталей. городе работают 7 дошкольных учреждений, 7 общеобразовательных школ, 1 ПТУ. На начало 2016 года в городе проживало 10097 пенсионеров.
По информации Авдеевского УТСЗН на территории городского совета зарегистрировано 2684 переселенцев, из них: пенсионеров – 1009, детей – 340, инвалидов – 114.
Бюджет города на 2016 год принят в размере 139,7 млн. грн. 
В результате обстрелов и боевых действий в городе повреждено 77 многоквартирных домов, 595 частных домовладений, 5 школ, 4 детсада, городская больница, профтехучилище. Также различной степени разрушениям подверглись: лицей, дом культуры, приют для несовершеннолетних, 5 учреждений торговли и 15 промпредприятий.
В горсовет обратились 667 заявителей, были составлены 532 акта о разрушении.
Наиболее пострадавшие улицы города – Чкалова, Некрасова, Островского, Суворова, Тургенева и другие.
Несмотря на то, что боевые действия ведутся в городской черте – город продолжает жить насыщенной жизнью. В Авдеевке проходят спортивные мероприятия, приезжают с концертами музыканты, юные авдеевцы участвуют в различных конкурсах, смотрах, соревнованиях.
Разрушенные жилье восстанавливают по мере наличия материальных ресурсов.

Поселок городского типа Новгородское
Административно входит в состав Торецкого городского совета.
Расположен на самой линии разграничения – часть населенного пункта выходит за линию контроля украинских ВС. До оккупированной Горловки – менее 4 км., до Донецка – 37 км.
В пгт. Новгородское проживает 12 590 человек. В Новгородском во время боевых действий приняли более 1300 человек. Сейчас на территории Новгородского поссовета проживает 261 переселенец.
Крупные предприятия – Дзержинский фенольный завод, Новгородский машиностроительный завод, Донецкий отдел плодородия почв Национального научного центра «Институт почвоведения и агрохимии».
В поселке расположена железнодорожная станция «Фенольная».
Новгородским поссоветом принят бюджет на 2016 г. в размере 4,3 млн. грн.
Во время боевых действий в населенном пункте было повреждено или разрушено: 61 частное домовладение, 1 двухэтажный многоквартирный дом, СШ № 18, общая сумма ущерба составляет 3,6 млн. грн. На данный момент восстановлено недвижимости всех форм собственности на сумму 595,5 тыс. грн. 
Наиболее пострадали жилые дома по улицам Стахановская, Кооперативная, Советская, Дзержинского, Первомайская, Комсомольская.
Разрушен мост через речку Железная Балка (на восстановление необходимо 1,6 млн. грн.), мост через речку Кривой Торец (на восстановление необходимо 1,3 млн. грн.), разрушено полностью более 700 метров дороги внутри населенного пункта.
В пгт. Новгородское бьют тревогу по поводу угрозы экологической катастрофы. Дело в том, что на территории Новгородского расположено предприятие НПО «Инкор и К», которое производит нафталин и фенол. Токсические отходы производства в виде карбонатного шлама сохраняются в шламонакопителях-водоотстойниках, ограничивающих сброс воды водоупорной дамбой. В 2015 году были повреждены обстрелами дамба и водооткачивающая система, поддерживающая определенный уровень воды в шламонакопителе. Провести ремонтные работы невозможно – территории заминированы. Обращение в Совместный центр контроля и координации вопросов прекращения огня, не принесло никаких результатов. Уровень воды в шламонакопителе уже достиг критической отметки, и жители Новгородского опасаются, что осенние паводки могут переполнить отстойник и прорвать дамбу. Прорыв приведет к селевому потоку, содержащему в себе карбонатный шлам, который вызовет токсичные выбросы, заражение грунтов и заводей реки Кривой Торец, воды которого впадают в Северский Донец. Из которого, в свою очередь, производится забор питьевой воды для некоторых районов Донецкой и Луганской областей. Данная ситуация, на наш взгляд, требует безотлагательной реакции правительства Украины.

Поселок Опытное Бахмутского района
Расположен на южном выезде из города Бахмута. До линии разграничения – 22 км. До Донецка 64 км. Через Опытное проходит автомагистраль Т-05-13.
Прямо в Опытном находится КПВВ «Зайцево» (от КПВВ до «нулевого поста» – 16 км.).
В Опытном проживает – 1 983 человек. Зарегистрировано 54 переселенца.
Во время обстрелов повреждены 14 частных домовладений в Зеленополье (административно подчиненному Опытненскому поссовету), повреждено 24 объекта в Опытном, разрушено 2 дома в Иванграде.
В Зеленополье обстрелами разрушены детсад «Березка», здание ФАП, ДК, библиотека, дом для малосемейных.
В Опытном разрушены и повреждены здание поссовета, дом для малосемейных, школа искусств №2, филиал Артемовского аграрного лицея. Полностью разрушено здание ФАП.
Тяжелой техникой разрушено 5,5 км дорог, для проведения ремонтных работ требуются 2,525 млн. грн.
На территории населенных пунктов Опытнянского поссовета повреждено, заминировано или используется военными под фортификационные сооружения 109 га земли.
На территории Опытного есть ландшафтный заказник «Артемовские садово-дендрологические насаждения» площадью 2071,29 га. Из-за проведения военных действий он частично разрушен. У специалистов заказника нет доступа к землям. Нет возможности изменить статус земель для эффективного использования. 
У жителей населенных пунктов Опытнянского поссовета есть проблема со свободой перемещения – КПВВ «Зайцево» расположен прямо на территории поселка Опытное. Проживающие в Зеленополье граждане испытывают большие затруднения с проездом через КПВВ к себе домой. К слову, эти же трудности касаются и жителей Зайцевского, Кодемского, Новолуганского, Луганского и Мироновского сель- и поссоветов. Вызвано это тем, что КПВВ «Зайцево» расположен в 22 км. от фактической линии разграничения, но проезд через него возможен только по предъявлению пропуска; на КПВВ огромные очереди; всем, кто пытается проехать в объезд очереди, могут повредить автомобиль, избить их самих, и т.д., граждане, стоящие часами в очереди. Также нужно добавить, что время работы КПВВ ограничено – с 7 до 18 часов.
Наиболее пострадали от обстрелов домостроения по таким адресам:
Зеленополье – ул. Мира №№ 2, 21,27, Молодежная №№ 1,3, 4, 27,22, 32, 17, 34, 21, 28,
Опытное – Ул. Садовая №№ 1, 7, 12, 8, 4, ул. Киевская №№ 9, 17, 14, 10.
Очень высокую техногенную нагрузку на транспортные коммуникации, торговые объекты и объекты инфраструктуры Опытного оказывает поток граждан, перемещающихся сна оккупированные территории.

Луганская область
Село Победа Новоайдарского района
Село в Новоайдарском районе, расположено в 40 км. от границы с РФ. Население – 660 человек. Площадь села – 2 кв. км. В с. Победа переехали с оккупированных территорий 12 переселенцев.
Обстрелы с. Победа начались с 1 сентября 2014 одиночными ударами РСЗО "Смерч". Очевидцы утверждают, что неразорвавшиеся снаряды хвостовиками указывали на восточное направление прилета. 2 сентября 2014 года снаряды попали в здание командного пункта батальона «Воля» и в библиотеку.
3 сентября 2014 года в селе Победа жертвами обстрела из реактивных установок БМ-30 Смерч с кассетными снарядами стали более 200 местных гражданских жителей. Главной целью бомбардировки с. Победа была база батальона «Воля» (Львов), находившегося возле села. 
Вечером 4 сентября начался обстрел военной базы. Несколько снарядов попали в склад боеприпасов и привели к сильным разрывам. 
В результате обстрела было повреждено 140 домов.
Пострадали дома по ул. Щорса, Гагарина, Ворошилова, Кирова, Пролетарская, Буденного, Мира, Ленина, 11-ой пятилетки, здание почты, ФАП, сельский клуб, здание сельсовета, столовая, магазин.
С. Победа очень сильно пострадало от обстрелов. Часть домов восстановлена за средства благотворительных организаций. Но большинство частных домовладений остаются разрушенными.

 

 

Станично-Луганский район
Станично-луганский район Луганской области расположен на востоке области, на границе с РФ, на левом берегу реки Северский Донец. Общая площадь района – 1900 кв. км. Численность населения – 49 555 человек. По территории района протекают реки Северский Донец, Айдар, Деркул, Теплая, Ковсуг, Евсуг.
Территорию района покрываю не менее 35,5 тыс. га лесов, сельскохозяйственных земель было (по состоянию на 2013 год) не менее 125 тыс. га.
Промышленность представлена сельскохозяйственными предприятиями.
В Станично-луганском районе работает 34 средние школы, в них учится 6633 ребенка; 20 детских садов и яслей, в них находится 588 детей; детская спортивная школа; детская музыкальная школа; учебно-производственный центр. В школах работает 716 педагогических работников.
В результате боевых действий или артиллерийских обстрелов в районе повреждено или разрушено 3159 домовладений. 
14 ноября 2014 г. в селе Валуйское системами залпового огня "Град" повреждены девять жилых домов, четыре из них полностью разрушены и восстановлению не подлежат.
В ночь с 5 на 6 декабря 2014 г. боевики ЛНР обстреляли поселок Валуйское. В результате попадания по улице Горького полностью разрушен один из домов. Под завалами погибли Любовь и Иван Сухаревские.
В ночь с 18 на 19 января боевики обстреляли село Валуйское. Обстрел производился из артиллерийских установок и реактивных систем «Град». В результате обстрела пострадали десятки частных домов, три многоквартирных дома ,а также здание дома престарелых, в котором проживают около 50 пенсионеров. Дом №7 по улице Дружбы не подлежит восстановлению. Среди местного населения есть раненые.

3 февраля 2015 г в результате боев в окрестностях поселка им. Артема был перебит магистральный газопровод.
25 февраля. в лесополосе в районе с. Болотенное на взрывном устройстве подорвалась 40-летняя местная жительница.
07 мая боевики обстреляли поселок Артема, расположенный на линии разграничения, из 82-миллиметровых минометов. Было выпущено 15 мин, разрушены жилые дома, в одном месте поврежден газопровод.
5 июля под обстрел боевиков попала территория лесничества вблизи села Болотенное, сгорело около 15 гектаров соснового леса.
На территории Валуйского сельского совета с начала конфликта по начало 2016 года повреждено 1012 домов.
Среди разрушенных административных зданий – Нижнеольховская СШ; Станично-луганская СШ № 1, СШ № 2 (полностью разрушена); Кондрашевская СШ; Ольховская СШ; Валуйская СШ № 1, 2; Нижнетепловская СШ; учебно-воспитательный комплекс; районный дом культуры (прямое попадание); ДЮСШ; музыкальная школа; здание райсовета; здание ДК; Макаровская библиотека; здание районного отдела образования; редакция газеты «Время»; ЦДЮТ «Свитанок»; 5 котельных, терцентр по обслуживанию пенсионеров.
Транспортные артерии, соединяющие Станично-луганский район с «большой землей», в крайне неудовлетворительном состоянии. На ремонт необходимо около 250 млн. грн.
В районе осталось проживать 2437 детей.
Южная часть Станично-луганского района граничит с районами т.н. «ЛНР» через реку Северский Донец. Ряд населенных пунктов, расположенных в радиусе досягаемости артиллерии боевиков «ЛНР», попадает под обстрелы.

Поселок городского типа Станица-Луганская, районный центр
Пгт. Станица-Луганская расположена в 11 км. от границы с РФ, и в 7 км от Луганска, на правом берегу реки Северский Донец.
Площадь Станицы-Луганской составляет 14,6 кв. км., количество населения 13744 человек.
В Станице-Луганской расположен переход – КПВВ «Станица-Луганская».02 июля 2014 г. в результате авиабомбежки был взорван мост через Северский Донец. Одна из авиабомб упала в центр поселка, в результате – 9 погибших, 11 раненых, из них 5 — тяжких. Среди погибших — 5-летний ребенок.
В ночь с 6 на 7 июля 2014 г. в поселке Нижнетеплое подорван железнодорожный мост через реку Теплая.
18 августа 2014 украинские вооруженные силы вошли в оккупированный террористами поселок, и уже 21 августа поселок был освобожден от террористов и над зданием районного совета был поднят украинский флаг. 
С 1 по 4 сентября 2014 г. в Станице Луганской было разрушено более 100 частных домов по улицам: Москва-Донбасс; Букаева; Лесная; Ленина; Шевченко; Лермонтова. Разрушены здание школы, Дом пионеров, частично повреждена ДЮСШ, районное лесничество, здание РайОНО, а также несколько магазинов и автовокзал. Обстрелы производились из залповых систем «Град» и «Ураган».
2 февраля 2015 г в Станице Луганской и близлежащих селах огнем артиллерии повреждены более 30 жилых домов, в самом поселке ранен один житель.
5 февраля 2015 г артиллерийским обстрелом повреждены 8 жилых домов.
В Станице Луганской здание поссовета самовольно заняли военнослужащие ВСУ. Договора аренды нет, оплаты за аренду и коммунальные услуги не поступает.
На ремонт разрушенных обстрелами дорог в поселке необходимо 100,6 млн. грн.
Всего за два года в Станице Луганской было разрушено артобстрелами 2016 домов, полностью уничтожено – 95.
По состоянию на май 2016 г. в поселке зарегистрировано более 2000 переселенцев.

Рекомендации
1. Принять государственную программу по возмещению утраченного во время проведения боевых действий имущества.
2. Принять закон о возмещении убытков за разрушенное (уничтоженное) или поврежденное частное жилье.
3. Усилить контроль за военными частями с целью ликвидации обстрелов населенных пунктов, находящихся вблизи линии разграничения и территорий, прилегающих к пунктам перехода через нее.
4. Восстановить школы или обеспечить транспортными средствами населенные пункты, откуда дети ходят в школы на территории самопровозглашенных ДНР и ЛНР.

Аналітика

26.09.2016 | Евгений Захаров

Нарушения прав человека в т. н. ЛНР и ДНР: законодательство и практика

   

Прошло более 2.5 лет с момента начала агрессии РФ на территории Донбасса, в результате которой были созданы самопровозглашенные Луганская и Донецкая народные республики – марионеточные квазигосударства (в дальнейшем ЛНР и ДНР), и разгорелся военный конфликт. В свою очередь, квазигосударства ЛНР и ДНР уже создали свою квазинормативную базу.

На территории, неподконтрольной Украине, на данный момент проживает примерно 3 млн. человек. Это такие же граждане Украины, как и проживающие на подконтрольных территориях, но жители ДНР и ЛНР не могут не подчиняться действующему на территории ДНР и ЛНР квазизаконодательству, потому что в противном случае они будут репрессированы. Поэтому, хотя любой нормативный акт квазигосударств ЛНР и ДНР является незаконным, этот факт несущественен с практической точки зрения для людей, проживающих на неподконтрольной территории.

Поскольку пока что нет никаких перспектив на скорое прекращение оккупации части территорий Донбасса, то необходимо исследовать социальную реальность, которая сложилась в ЛНР и ДНР, в частности, ситуацию с правами человека, как на нормативном уровне, так и на практике. По-прежнему актуальным остается также дальнейший поиск информации и документирование экстраординарных нарушений прав человека имевших место в 2014-2105 годах (бессудные казни, насильственные исчезновения, пытки, незаконное лишение свободы и содержание под стражей и т.д.).

С мая 2016 года Харьковская правозащитная группа проводит систематический мониторинг прав человека на оккупированных территориях Донбасса. Его целью является сбор информации о нарушениях прав человека в ДНР и ЛНР. Источники мониторинга делятся на пассивные – компьютерные правовые системы, содержащие нормативные акты ДНР и ЛНР, статьи и дискуссии в интернете и социальных сетях, и активные – сообщения информаторов о социально-экономическом положении в различных населенных пунктах ЛНР и ДНР, судебных решениях, применении законодательства ЛНР и ДНР в административной практике, а также об экстраординарных нарушениях прав человека в период активной фазы военного конфликта – с мая 2014 г. по февраль 2015 г.

На основе собранной информации эксперты ХПГ провели анализ законодательства ЛНР и ДНР по состоянию на 1 июля 2016 года, и практики, судебной и административной, в сравнении с международными стандартами прав человека, в частности, с Европейской конвенцией прав человека (далее Конвенция) и практикой Европейского суда защиты прав человека. Здесь подается резюме этого исследования. В дальнейшем мы планируем вести мониторинг законопроектной работы в ДНР/ЛНР и законоприменительной практики, судебной и административной.

Нарушения прав человека в квазизаконодательстве ЛНР и ДНР

Обзор законодательства самопровозглашенных Донецкой и Луганской народных республик показывает, что его можно разделить на три составляющих:

– украинское законодательство, которое применяется в части, не противоречащей Конституции ДНР от 14 мая 2014 г. и Конституции ЛНР от 18 мая 2014 г.;

– законодательство ДНР и ЛНР, заимствованное полностью из законодательства Российской Федерации (УК ДНРГПК ДНР, Закон ДНР от 14 августа 2015 г. № 84-IНС «Об обороне» и другие законы, или с небольшими редакционными правками (Закон ДНР от 25.12.2015 99-IНС «Про налоговую систему»Закон ЛНР от 3 июля 2015 г. № 28-II «О государственной гражданской службе ЛНР» и другие);

– законодательство ДНР и ЛНР, разработанное самостоятельно, которое не имеет прямых аналогов (например, Закон ЛНР от 23 октября 2015 г. № 71-II «О специальных экономических и иных санкциях»Закон ДНР от 21 августа 2015 г. № 76-IНС «О государственном надзоре в сфере хозяйственной деятельности»Закон ДНР от 24 апреля 2015 № 23-IНС «Об особых правовых режимах»Закон ЛНР от 11 сентября 2015 г. № 52-II «Об основах государственной молодежной политики»Закон ЛНР от 11 сентября 2015 г. № 49-II «О культуре» и другие).

Большое влияние на повседневную жизнь имеют также указы глав ДНР и ЛНР и акты исполнительных органов власти.

Права человека и основные свободы нарушаются в ЛНР и ДНР уже на нормативном уровне. Так, в Конституциях формулирование ограничений прав и свобод не соответствует подходу, принятому в Совете Европы: вмешательство государства в осуществление прав и свобод должно быть основано на законе, преследовать легитимные цели из исчерпывающего перечня целей и быть необходимым в демократическом обществе.

Напротив, в Конституциях ДНР и ЛНР, большая частью норм которых заимствована из Конституции РФ, все права и свободы либо декларируются вообще без всяких ограничений, либо указывается, что они могут быть ограничены законом, и действует весьма волюнтаристски сформулированный принцип пропорциональности: «Права и свободы человека и гражданина могут быть ограничены законом только в той мере, в какой это необходимо в целях защиты основ конституционного строя, нравственности, здоровья, прав и законных интересов других лиц, обеспечения обороны страны и безопасности государства» (ч. 2 ст. 48). Учитывая непритязательную норму ч. 4 ст.12 «Осуществление прав и свобод человека и гражданина не должно нарушать права и свободы других лиц», которая в реальности игнорируется ежедневно, можно утверждать, что права человека и основные свободы в ДНР и ЛНР ограничиваются квазигосударствами практически произвольно. А если еще учесть, что нормы Конституций ДНР и ЛНР не имеют прямого действия, то защитить конституционные права и свободы в суде в случае их нарушений практически невозможно. Стоит ли удивляться наличию в квазигосударствах комендантского часа!

В Конституцию ЛНР также включены положения, которые прямо приводят к нарушению норм Конвенции. Так, например, такой перл в ч. 5 ст. 22, как «Цензура запрещается, кроме случаев, предусмотренных законом», нарушает статью 10 Конвенции, а ч. 4 ст. 5 «В Луганской Народной Республики продажа земель запрещена» (в разделе «Основы конституционного строя»!) противоречит статье 28, гарантирующей право собственности, и приводит к нарушению статьи 1 Первого протокола к Конвенции.

Прямые нарушения прав человека заложены в нормах и ординарного законодательства. В законах «О средствах массовой информации» запрещается распространение зарубежных периодических изданий без разрешения регистрирующего органа. Этот запрет распространяется на СМИ, финансируемые иностранными государствами, юридическими лицами или гражданами. В тех же законах действует запрет иностранным журналистам работать в ДНР и ЛНР без аккредитации. Все эти запреты являются непропорциональными ограничениями свободы выражения взглядов, которая защищается статьей 10 Конвенции.

Требование законов об аккредитации распространяется на всех журналистов, приезжающих в ДНР и ЛНР, а не только иностранных. Заметим, что аккредитация в ЛНР и ДНР означает гораздо больше, чем просто регистрация журналистов, она фактически вводит пропускной режим: без предъявления аккредитационного пропуска (именно так называют свидетельство об аккредитации, которое выдается журналисту) с ним не будет разговаривать ни один чиновник. Наличие же такого пропуска вовсе не гарантирует предоставление информации.

Существуют аналогичные необоснованные ограничения свободы ассоциаций, нарушающие статью 11 Конвенции, они касаются деятельности международных организаций и иностранного финансирования. Согласно Указу главы ДНР № 231 от 2 июня 2015 года «О запрете деятельности иностранных неправительственных организации на территории ДНР», запрещается «деятельность иностранных неправительственных организаций, не прошедших аккредитацию в Специальной комиссии по аккредитации Международных миссий, глав, сотрудников, административно-технического персонала Международных миссии». Подобные нормы существуют и в ЛНР. Согласно закону ЛНР «Об общественных объединениях» общественное объединение обязано информировать регистрирующий орган об объеме денежных средств и иного имущества, полученных из иностранных источников, о целях расходования этих денежных средств и использования имущества и о фактическом расходовании средств. Кроме того, действуют нормы об иностранных агентах, подобные российскому законодательству, – объединения, которые намерены получать иностранное финансирование и участвовать в политической деятельности, должны предварительно зарегистрироваться в реестре некоммерческих организаций, выполняющих функции иностранного агента. В ДНР закон «Об общественных объединениях» так и не был принят.

Много одиозных норм, нарушающих права человека, в уголовном и уголовно-процессуальном квазизаконодательстве ЛНР и ДНР. Например, за «злостное уклонение руководителя организации или гражданина от погашения кредиторской задолженности в крупном размере или от оплаты ценных бумаг после вступления в законную силу соответствующего судебного акта» грозит лишение свободы сроком до двух лет. Эта норма УК ЛНР является средневековым рудиментом и прямо противоречит ст. 1 Протокола №4 к Конвенции (запрет лишения свободы за долги). В УК ЛНР и ДНР криминализирована клевета, УК ДНР допускает смертную казнь в виде меры наказания.

В УПК ЛНР и ДНР для решения судом вопроса о мере пресечения отводится 48 часов (в УПК Украины – 72 часа), но суд может продлевать срок задержания неоднократно 72 часа (с момента оглашения решения) по ходатайству сторон для предоставления дополнительных доказательств обоснованности или необоснованности избрания меры пресечения, при этом суд должен рассмотреть только риски и не рассматривает обоснованность подозрения в совершении преступления. Это нарушение статьи 5 Конвенции, которая защищает право на свободу и личную неприкосновенность.

Прямые нарушения прав человека в квазизаконодательстве ЛНР и ДНР можно перечислять еще долго. В частности, много огрехов в избирательном законодательстве. Отметим также, что в ЛНР в отличие от ДНР суды рассматривают только уголовные дела, что существенно ограничивает в ЛНР доступ к правосудию. В ЛНР до сих пор не принят Гражданский кодекс. В обеих республиках не урегулирован вопрос гражданства.

Таким образом, нарушения прав человека и основных свобод прямо закреплены в нормах законодательства, что неизбежно приводит к систематическим и массовым нарушениям прав человека и будет приводить к ним далее.

Государственное устройство самопровозглашенных ДНР и ЛНР

Хотя в Конституциях самопровозглашенных республик есть нормы о разделении государственной власти на законодательную, исполнительную и судебную, и органы всех трех ветвей власти названы самостоятельными, на самом деле роль первого лица в ДНР и ЛНР является определяющей. Так, вся судебная система республик фактически подчинена Главам ДНР и ЛНР – именно их указами судьи всех уровней назначаются на должность и освобождаются от нее. Главы ДНР и ЛНР формируют Совет Министров и принимают решение о его отставке. Кроме того, глава ДНР может совмещать либо не совмещать по своему желанию свою должность с должностью Председателя Совета Министров. Именно главы ЛНР и ДНР определяют персональный состав Совета Министров, в который обязательно входят их заместители. Хотя формально лицо, претендующее на должность Председателя Совета Министров, должно быть утверждено парламентом, с помощью авторитарного вето после двух отказов парламента Глава республики может назначить Председателя Совета Министров самостоятельно.

Следует также заметить, что главы ЛНР и ДНР наделены широкими полномочиями в сфере нормотворчества. Фактически их указами часто регулируются правоотношения, которые по своей сути и значимости должны регулироваться законодательными актами. Например, указом главы ЛНР «О руководстве деятельностью исполнительных органов государственной власти ЛНР» установлены государственные органы, которыми руководит глава ЛНР, и государственные органы, которыми руководит Совет Министров ЛНР. Глава ЛНР осуществляет руководство деятельностью даже Государственного следственного комитета ЛНР.

Можно подытожить, что по форме правления ЛНР и ДНР являются президентскими республиками, а по политическому режиму – единоличной диктатурой.

Социально-экономическое положение ДНР и ЛНР

Весной 2015 года пенсионеры и служащие бюджетной сферы начали регулярно получать пенсии и зарплаты в российских рублях. Выплаты производились, исходя из размера ранее получаемых пенсий и зарплат с использованием курса пересчета 1 грн.= 2 руб., хотя реальный курс колеблется в зависимости от места в диапазоне 2.4-2.8 руб. Минимальная пенсия в размере 2000 руб. (1000 грн.) реально превращалась в 760 грн. (на контролируемых территориях минимальная пенсия – 1130 грн.). Количество людей, которые получают также пенсию от украинского Пенсионного фонда оценить трудно, но, думается, это число не очень велико. Кроме того, введение карточек Сбербанка, которые будут служить одновременно пенсионным удостоверением, сделает невозможным дальнейшее получение пенсии жителями ЛНР и ДНР. На мой взгляд, эта позиция украинского государства не выдерживает критики: пенсионеры должны получать заработанную ими пенсию независимо от места проживания, и государство должно принять все меры, чтобы эти выплаты обеспечить, а не бороться с «пенсионным туризмом». Я предложил бы рассматривать выплату 2000 российских рублей пенсионерам как хотя бы мизерную компенсацию за лишения, которые принесла оккупация жителям ЛНР и ДНР.

Анализ продуктовой части минимальной потребительской корзины в городах Украины и ДНР/ЛНР (см. ниже пример в таблице, перечень продуктов составлен в соответствии с постановлением КМУ от 14.04.2000 № 656, коэффициент пересчета 1 руб. = 0.38 грн.) показывает, что, кроме хлебопродуктов, цены в ЛНР и ДНР почти на все продукты питания выше, чем в Украине, на многие продукты – существенно выше. Известно, что на хлебопродукты установлена дотация. Следует отметить, что тарифы на коммунальные услуги в ЛНР и ДНР остались прежними, т.е. существенно ниже, чем в Украине, заметно дешевле также бензин.

По данным министерства экономического развития ДНР, «среднемесячная численность наличного населения в 2015 году в целом по Донецкой Народной Республике составила 2 277,2 тыс. человек, из них 68% проживает в трех самых крупных городах ДНР – в Донецке (962,0 тысячи человек), Макеевке (382,8 тыс. человек) и Горловке (210,0 тыс. человек). Аналогично распределилась и среднесписочная численность штатных работников, которая в целом по Республике составила 346,4 тыс. человек или 15% от общего числа жителей, в том числе по крупнейшим городам соответственно – 146,1 тыс. человек, 55,3 тыс. человек, 30,3 тыс. человек.

Среднемесячная заработная плата одного штатного работника в 2015 году по городам и районам Донецкой Народной Республики колеблется в широких пределах – от 4 685 российских рублей в Горловке до 10 850 российских рублей в Ждановке. В Донецке этот показатель составил 6 782 российских рубля. Несколько в меньшей степени отличаются среднемесячные размеры выплат на одного пенсионера, которые в 2015 году составили от 2 619 российских рублей в Тельмановском районе до 4 368 российских рублей в Ждановке.»

Таким образом, доходы жителей ЛНР и ДНР при более высоких ценах на основные продукты питания существенно меньше, чем на контролируемых территориях Украины. Прожить при таких доходах очень трудно. Особенно остро это ощущают уязвимые группы населения – пенсионеры, инвалиды, одинокие матери, многодетные семьи, – которые выживают благодаря гуманитарной помощи, прежде всего, фонда Р. Ахметова.

Разница в ценах стимулирует жителей ДНР/ЛНР привозить более дешевые продукты с контролируемых территорий. Но через линию разграничения (ЛР) можно провезти не более 50 кг продуктов на сумму не более 5000 грн. (кроме гуманитарной помощи). Эти ограничения приводят к различным схемам криминального характера, позволяющим обойти запреты.

Контрольные пункты въезда-выезда (КПВВ), которые предназначены для пересечения ЛР, ежедневно принимают в среднем 20 тыс. людей. Открыто 6 КПВВ, один из них, в Золотом, не работает, поскольку не поддерживается ЛНР, из остальных пяти один предназначен для пешего перехода (в Станице Луганской), 4 (Гнутово, Новотроицкое, Мариинка, Зайцево) – для проезда на автомобиле. Из 5 действующих КПВВ только один – в Гнутово – пропускает людей быстро, очереди здесь обычно не более часа, персонал вежлив и старается помогать людям. В остальных КПВВ собирается очередь, в которой можно простоять сутки, она движется, как будто нарочно, очень медленно. Персонал КПВВ требует от граждан, пересекающих ЛР, документы, которые не подлежат предъявлению, нередки случаи отказа без всяких оснований в разрешении пересечь ЛР. Персонал КПВВ относится к людям грубо, цинично и враждебно. Такое отношение может только усилить и без того критичное отношение жителей ДНР и ЛНР к украинскому государству.

Неоднократно бывали ситуации, когда в результате обстрела прилегающих к транспортному коридору территорий работа блок-постов прекращалась, полностью, блокировалось движение автотранспорта, и заблокированные между блок-постами люди подвергались непосредственной опасности попасть под обстрелы.

Население республик пребывает в состоянии фрустрации, преобладает чувство разочарования, безвыходности и депрессия. Люди устали – от войны, от состояния неизвестности, от безверия. Они не верят никакой власти и не ждут ничего хорошего в будущем. Негативное отношение к украинской власти поддерживается агрессивной российской пропагандой и памятью о погибших и раненых, лишениями из-за разрушений жилья и другого имущества. Ожидания успехов молодых республик, поддерживаемых РФ, сменилось разочарованием. Наиболее оптимистичные продолжают надеяться, что это временные трудности, которые будут преодолены. Но тем не менее, семьи, в которых дети учатся в старших классах, стараются найти любую возможность, чтобы они закончили школу на контролируемой территории, сдали тест ЗНО и поступили в вуз на контролируемой территории. В аптеках почти нет лекарств, за ними специально ездят через ЛР. Все, кто имеет возможность оплатить лечение, лечатся в больницах Харькова, Днепропетровска и других городов.

В июне-августе 2016 года обстрелы участились, при этом обеими сторонами применялось оружие, запрещенное Минскими соглашениями. В ДНР и ЛНР огонь ведется из жилых массивов, поэтому ответный огонь с украинской стороны неизбежно задевает жилые кварталы.

Рекомендации

1. Украинским органам власти принять все меры к тому, чтобы пенсионеры, проживающие на территории самопровозглашенных ДНР и ЛНР, получали свои пенсии.

2. Компетентным органам Украины увеличить пропускную способность КПВВ, максимально исключить очереди, сделать приоритетом уважительное и вежливое отношение персонала КПВВ к людям, пересекающим ЛР.

3. Изменить нормативную документацию и практику работы КПВВ в случае обстрелов прилегающих территорий с целью защиты людей, пересекающих ЛР.

4. Исключить ситуации, когда обстрелы противоположной стороны осуществляются с территории населенных пунктов.

5. Сторонам военного конфликта принять все меры по прекращению боевых действий и насилия в зоне конфликта.

6. Сторонам конфликта немедленно освободить всех лиц, произвольно лишенных свободы.

 

Название продуктов

Цена

Город

Харьков

Луганск, руб.

Луганск, грн.

Свердловск, руб

Свердловск, грн.

Хлебопродукты:

 мука пшеничная, кг

 хлеб пшеничный, шт.

 макаронные изделия, кг

 рис, кг

 пшено, кг

 гречневая крупа, кг

 овсяная крупа, кг

 бобовые

 

7.10 грн.

3.80 грн.

10.70 грн.

16. 25 грн.

7.20 грн.

32.95 грн.

12.10 грн.

14.85 грн.

 

14 руб.

10.88 руб.

26 руб.

50 руб.

18 руб./800 г

95 руб.

32 руб.

-

 

5.32 грн.

4.13 грн.

9.88 грн.

19 грн.

6.8 грн/800 г

18.05 грн.

12.16 грн.

-

 

15 руб.

11 руб.

25 руб.

45 руб. /700 гр.

36 руб.

80 руб. /700 гр.

38 руб.

33 руб.

 

5.7 грн.

4.18 грн.

9.5 грн.

17.1 руб./700 г

13.68 грн.

30.4 руб./700 г

14.44 грн.

12.54 грн.

Картофель, кг

4.95 грн.

20 руб.

7.6 грн.

12-20 руб.

4.6-7.6 грн.

Овощи:

 капуста, кг

 помидоры ,кг

 огурцы, кг

 морковь, кг

 свекла, кг

 лук, кг

 чеснок, кг

 

2.49 грн.

7 грн.

15.49 грн.

4.99 грн.

3.49 грн.

5.19 грн.

50 грн.

 

12 руб.

-

-

30 руб.

17 руб.

30 руб.

-

 

4.56 грн.

-

-

11.4 грн.

6.46 грн.

11.4 грн.

-

 

25 руб.

40 - 45 руб.

40 -60 руб.

30 руб.

30 руб.

25 руб.

150-250 руб.

 

9.5 грн.

15.2 – 17.1 грн.

15.2 -22.8 грн.

11.4 грн.

11.4 грн.

9.5 грн.

57-95 грн.

Сахар, кг

14.95 грн.

47 руб.

17.86 грн.

52 руб.

19.76 грн.

Масло подсолнечное, л

26.56 грн.

73 руб.

27.74 грн.

80 руб.

30.4 грн.

Маргарин, кг

37.19 грн.

90 руб.

34.2 грн.

80 руб.

30.4 грн.

Мясопродукты:

 свинина, кг

 баранина, кг

 кролик, кг

 свинина, кг

 субпродукты, кг

 птица домашняя, кг

 сало,

 колбасные изделия,

 

74.90 грн.

-

-

79.90 грн.

-

37.50 грн.

46.90 грн.

28.49 грн.

 

230 руб.

-

-

250 руб.

-

116 руб.

-

-

 

87.4 грн.

-

-

95 грн.

-

44.08 грн.

-

-

 

-

-

-

280 руб.

100 руб.

120 руб.

120 руб.

140 руб.

 

-

-

-

106.4 грн.

38 грн.

45.6 грн.

45.6 грн..

53.2 грн.

Рыбопродукты:

 селедка, кг

49.43 грн.

-

-

140 руб.

53.2 грн.

Молокопродукты:

 молоко цельное, л

 масло сливочное, кг

 сыр твердый, кг

 творог, кг

 сметана

 

11.65 грн.

61.15 грн.

59.22 грн.

24 грн.

10.65грн./0,5л

 

34 руб.

-

-

300 руб.

57 руб. /0,5 л

 

12.92 грн.

-

-

114 грн.

21.66 грн./0,5л

 

30 руб.

200 руб.

300 руб.

53 руб.

160 руб./л

 

11.4 грн.

76 грн.

114 грн.

20.14 грн.

60.8 грн./л

Яйца, дес.

12 грн.

40 руб.

15.2 грн.

43 руб.

16.34 грн.

 

 

Знахідки моніторингу

26.09.2016 | Геннадий Щербак, Роман Яцинич (ГО «Мирный берег»)

Казненные и замученные на Донбассе

   

Прошло более 2.5 лет с начала событий на «Майдане», которые окончательно разоблачили истинные намерения и отношение Российской Федерации (РФ) к Украине, как к суверенному государству. С целью реализации своих давно намеченных планов, воспользовавшись ситуацией, сложившейся в то время в Украине, наш «гарант» суверенности и неприкосновенности по Будапештскому меморандуму – РФ – осуществила аннексию Крыма и развязала агрессивную войну на Донбассе, создав самопровозглашенные Донецкую и Луганскую народные республики («ДНР», «ЛНР»), создав и вооружив незаконные воинские формирования и направив их против Украинского государства. Спланированный и воплощенный в жизнь вооруженный конфликт вызвал не только значительные человеческие жертвы и большие материальные потери, но также систематические и массовые грубейшие нарушения прав человека в условиях полной безнаказанности. Украина уже потеряла более 9500 погибших. Военный конфликт вызвал в Украине самую большую после Второй мировой войны миграцию населения, бежавшего от политических преследований и от войны. Добиться неотвратимости наказания преступников было главной мотивацией нашего мониторинга, представленного здесь.

Целью мониторинга является сбор, систематизация, документирование и анализ преступлений, связанных с внесудебными казнями, насильственными исчезновениями, пытками, произвольными задержаниями; установление местонахождения лиц, причастных к этим преступлениям, розыск пропавших без вести и предоставление таких сведений правоохранительным органам и международным организациям.

Мониторинг проводится в несколько этапов: организационно-подготовительный; практическое исследование; анализ и обобщение результатов; практическая реализация исследований. На первом этапе осуществляется сбор и обработка первичной информации о казненных и замученных военнопленных и гражданских заложников; создание онлайн чата на сайтах mb.net.ua и jfp.org.ua и call-центра, куда смогут обращаться свидетели, близкие и родственники жертв и вообще неравнодушные люди; разработка анкеты-опросника, согласно которой проводится опрос жертв и свидетелей; формирование и обучение мобильных групп документаторов, которые будут проводить опрос свидетелей пыток и казней в разных регионах Украины.

На втором этапе выполняется детальный опрос свидетелей и документирование фактов бессудных казней, пыток, поиск и исследование мест одиночных и массовых захоронений казненных и замученных; предварительная идентификация неопознанных тел путем сопоставления собранных данных (информационные сообщения, фото, видео, интервью свидетелей и т.п.); расследование дел общественными следователями - бывшими военными с опытом (офицерами ВСУ запаса). На этом этапе осуществляются мониторинговые поездки для сбора информации.

На третьем этапе реализуется обработка и систематизация данных по тематике, собранных мобильными группами «Мирного берега» и других членов коалиции «Справедливость ради мира на Донбассе»; внесение всей собранной, обработанной и систематизированной информации в базу данных.

На четвертом этапе осуществляется правовое сопровождение дел о казнях, пытках и исчезновениях в национальных правоохранительных органах для регистрации и расследования преступлений и наказания виновных. В случае необходимости готовятся заявления в ЕСПЧ. По результатам документирования и обработки информации будет создан аналитический доклад, на основании которого будут разработаны рекомендации для украинских органов власти и международных организаций. Мы предполагаем широкое распространение доклада в Украине и за рубежом. Здесь представлено краткое резюме предварительной версии этого доклада.

Проводя мониторинг, наша организация получила следующие предварительные результаты. Мы собрали достоверные данные о ходе военного конфликта и подготовили краткое описание событий, которые привели к большому количеству погибших и пленных военнослужащих (Изваринский котел, Иловайский котел, трагедия ИЛ-74, события 5 сентября 2014 г., события в Донецком и Луганском аэропортах, Дебальцевский котел и другие события). Мы собрали максимально исчерпывающие данные о погибших в бою, казненных и подвергнутых пыткам военнопленных и гражданских лиц, а также тех, кто пропал без вести.

Мы идентифицировали неопознанные тела настолько, насколько это было возможно, и способствовали передаче их семьям для захоронения. Мы структурировали и поместили всю собранную информацию в удобную базу данных, которая позволяет проводить аналитическую работу с ней.

В рамках мониторинга нашей организацией было осуществлено 56 поездок к месту нынешнего нахождения военнослужащих и гражданских лиц, которые были освобождены из плена так называемых «ЛНР» и «ДНР», и во время нахождения в плену стали свидетелями внесудебных казней и пыток, с целью документирования их показаний. Мы также выезжали к тем, кто стали свидетелями насильственных исчезновений, и мог предоставить любую информацию об обстоятельствах исчезновения или местонахождении пропавших, а в случае гибели – местонахождении их тел. Свидетельства были зафиксированы на видео или аудио носителях. Также были собраны видео, фото, картографические материалы и другие доказательства, которые могут способствовать расследованию или быть использованы в судах после соответствующего процессуального закрепления. Собранные данные были занесены в базу данных «Мирного берега» и связаны с уже существующими «кейсами». Часть данных была передана партнерским правозащитным организациям, в частности, в базу данных MEMEX PATRIARCH Коалиции «Справедливость ради мира на Донбассе».

Проанализировав всю информацию, собранную на данный момент, мы выяснили, что существуют категории пленных и заложников, для которых риск быть расстрелянным или подвергнутым пыткам был наибольшим: среди военных – снайперы, представители «Правого сектора», те, у кого есть татуировки с национальной и государственной символикой, среди гражданских – по признаку языка общения, вероисповедания. Общим риском для военных и гражданских было место жительства, или откуда родом те или иные пленники (в частности, Западная Украина), вероисповедание, принадлежность к партиям, движениям, общественным организациям проукраинской направленности.

Василий Пелиш: «Увидев на моем предплечье татуировку „Слава Україні!“, боевик отрубил мне руку».

На данный момент база данных содержит информацию о 6021 пострадавшем, из которых 3030 человек погибло, 1379 человек освобождены из плена, 278 заложников, 599 человек до сих пор считаются пропавшими без вести. В базе данных содержится информация о 51 расстрелянном в плену, из них 46 мужчинах и 5 женщинах, 28 военных и 23 гражданских. Погибли в результате пыток 15 человек, из них 9 военных и 6 гражданских. Перенесли пытки и остались живы 52 пленных, из них 45 мужчин и 7 женщин, 29 военных и 23 гражданских.

Собранная нами информация может способствовать выяснению истины относительно трагических событий, когда вследствие ошибок военного командования наши военные части понесли значительные потери.

Приведем пример. В ходе опроса свидетелей событий, которые непосредственно принимали участие в боевых действиях 5 сентября 2014 года в районе н.п. Металлист, н.п. Цветные Пески, н.п. Шишкова, н.п. Крутая Гора, н.п. Веселая Гора Луганской области, мы получили много очень важной информации. Также существенную информацию мы получили непосредственно в ходе опроса военнослужащих, попавших в окружение и с боями выходивших из него; военнослужащих, которые были ранены во время боевых действий в указанном районе и при выходе из окружения; военнослужащих, которые были захвачены в плен и в дальнейшем освобождены; военнослужащих, ставших свидетелями внесудебных казней, находясь в плену; военнослужащих, которые забирали тела и останки погибших через три дня после боев. Эта информация была должным образом нами обработана и занесена в нашу базу данных. Приведем некоторые данные. Всего из участников событий, которые имели место 05.09.2014 года, нами были найдены 175 человек; из них погибло – 39 (в том числе – 4 было взято в плен и расстреляны и еще один был замучен на третий день в плену), получили ранения – 24; пропали без вести – 21; попали в плен и были освобождены – 6.

При проведении мониторинга нам также стали известны случаи противоправных действий со стороны украинских военнослужащих и бойцов добровольческих батальонов в зоне вооруженного конфликта, как по отношению к военным противоположной стороны, так и по отношению к гражданским лицам. При более тщательном и детальном ознакомлении с этими случаями мы пришли к выводу, что их нужно квалифицировать как нарушения прав человека. Эти случаи, по понятным причинам, сложнее расследовать и документировать. Сложность в этом вопросе заключается еще и в том, что его часто пытаются политизировать, обвиняя тех, кто заявляет об этих нарушениях прав человека, в отсутствии патриотизма, а то и в сотрудничестве с оккупантами. Но все это ни в коем случае не останавливает наши усилия в работе в этом направлении. Мы и в дальнейшем будем выявлять, тщательно изучать, документировать и обрабатывать полученную информацию и заносить в нашу базу данных случаи противоправных действий со стороны украинских военных в зоне вооруженного конфликта. На основании полученной информации мы намереваемся подготовить аналитический материал, который будет представлен для ознакомления органам власти и международным организациям.

Во время проведения мониторинга мы расширили возможности базы. Теперь она содержит «кейсы» не только по отдельным лицам, но и по событиям (например, Иловайский котел, события 5 сентября 2014 года и другие). Это значительно расширяет возможности базы, в частности, увеличивает оперативность в работе с ней. Также была внедрена функция связей между «кейсами», что дает возможность напрямую связывать между собой само событие, его участников, свидетелей и т.д. В процессе наших расследований нам стали известны возможные подозреваемые в совершении военных преступлений и преступлений против человечности, поэтому мы выделили их в особую категорию (по отдельным лицам этой категории есть отдельные свидетельства, фото и видео). Мы и в дальнейшем планируем расширять и совершенствовать возможности нашей базы данных, потому что полагаем, что информация, содержащаяся в базе, может быть использована не только сегодня для расследования преступлений и поиска без вести пропавших, но и в качестве доказательной базы относительно этих преступлений в национальных и международных судах в будущем.

Немалое количество информации, которая была внесена в базу, поступила к нам через непосредственные обращения близких и родных на горячую линию, которая постоянно функционирует в нашей организации. Также для всех, кто был в этом заинтересован, оператор call-центра проводит первичную консультацию о путях и методах поиска; экспертизах, позволяющих идентифицировать личность, о государственных органах и службах, а также неправительственных организациях, которые занимаются поиском пропавших без вести. Ту же информацию могут получить и посетители информационного портала http://mb.net.ua, если воспользуются услугой онлайн-консультации, которая стала доступной в конце марта 2016 года. Кроме того, посетители портала имеют возможность оставить информацию о пропавшем без вести человеке, или дополнить уже существующие данные путем заполнения анкеты на портале. Вся информация тщательно проверяется, операторы call-центра дополнительно связываются с теми, кто сообщает новую информацию, а администраторы базы заносят ее в базу данных «Мирного берега», связывая новые данные с информацией, которая уже там находится. За время работы call-центра и сервиса по онлайн-консультациям было получено более 500 телефонных звонков и дано 276 консультаций.

Для распространения результатов мониторинга и передачи информации заинтересованным в ней людям, прежде всего, членам семей жертв нарушений прав человека, мы провели ряд круглых столов в Луцке, Киеве и Львове. На них были рассмотрены средства юридической защиты, а именно,: некоторые аспекты международного гуманитарного права по проблеме лиц, пропавших без вести; государственные органы и институции, а также неправительственные организации, которые занимаются освобождением пленных и заложников и поиском пропавших без вести; гарантии социальной и правовой защиты членов семей военнослужащих, захваченных в плен, или заложников, а также тех, кто считаются без вести пропавшими; социальная, гуманитарная и правовая поддержка членов семей; социальные и правовые гарантии государства в соответствии с законами Украины; правовое обеспечение и процедура проведения ДНК-экспертизы и эксгумации тела.

Всем участникам круглых столов были предложены предварительно подготовленные юристами «Мирного берега» дополнительные печатные материалы, содержащие более широкую информацию по всем важным вопросам, которые обсуждались во время круглых столов.

Во время проведения одного из круглых столов, часть мероприятия была посвящена представлению опыта успешных практик по отстаиванию прав и социальных гарантий членов семей пропавших без вести. Важность этого вопроса заключается в том, что родным и близким пропавших без вести необходимо было донести информацию об успешном решении проблемных вопросов, а главное – объяснить пути и методы их решения. Также члены нашей организации совместно с членами Благотворительного фонда «Восток-SOS» методом анкетирования собрали информацию о типовых и индивидуальных проблемах, с которыми приходится сталкиваться близким и родным пропавших без вести, а также обсудили проект закона Украины «О предупреждении исчезновения людей и содействие в розыске без вести пропавших лиц» с целью в дальнейшем внести необходимые поправки к этому законопроекту. По этому поводу участникам круглого стола было предложено заполнить анкеты, предварительно разработанные экспертами «Мирного берега» для более детального мониторинга.

Одним из дополнительных результатов мониторинга стало выявление несовершенства законодательства и пробелов в нем, связанных с военным конфликтом. В частности, мы можем отметить, что основной причиной неэффективной работы по поиску пропавших без вести является отсутствие координации действий между органами государственной власти не только с неправительственными (волонтерскими) организациями, но и между собой.

Поиск без вести пропавших по подследственности ведут сразу несколько правоохранительных органов – у каждого из них свои база данных пропавших без вести, свои полномочия, методика и инструменты поиска. В конце концов получается так, что один орган власти сообщает родным, что их родственник находится в плену, а другой – что человек исчез и определить его местонахождение невозможно. К тому же, процедура розыска слишком бюрократическая, приспособленная к мирной жизни и не учитывает нынешних реалий, а тем более специфику вооруженного конфликта.

Кроме того, согласно действующему законодательству Украины, потерпевшими могут быть мать, отец, жена, муж, дети пропавшего без вести человека. Но, как правило, только один из членов семьи определяется как потерпевший по уголовному делу. Поэтому статистика количества пострадавших полностью не соответствует действительности, она реально в разы занижена.

На основании полученной нами информации мы пришли к выводу, что незнание законов Украины членами семей пропавших без вести относительно их социальной и правовой защиты является скорее закономерностью, чем исключением. Поэтому мы считаем необходимым доработать материалы, которые нами были подготовлены к круглому столу «Поиск пропавших без вести» и создать пособие, в котором четко и доступно будут разъяснены права, возможности, пути поиска, законодательная база, регулирующая данные вопросы. Мы планируем передать это издание всем, кого это касается. Ведь, как показывает наш опыт, даже те родственники пропавших, которые являются социально активными, участвуют в создании и функционировании неправительственных организаций, объединивших людей с подобными проблемами, не обладают в достаточной мере соответствующими юридическими знаниями.

Выводы и рекомендации

Информация, собранная и представленная «Мирным берегом», показывает масштаб и глубину трагедии Донбасса, неисчислимые беды и страдания, которые принес Украине организованный и направляемый РФ военный конфликт. Никакие признаки изменения этой политики и окончания войны не просматриваются. Обстрелы не прекращаются, люди гибнут, продолжаются насильственные исчезновения и пытки. Мы постоянно слышим о возможности новой фазы полномасштабных военных действий.

Собранные и задокументированные нами доказательства, свидетельства жертв, показания свидетелей событий указывают на то, что некоторые преступления, совершенные на востоке Украины в ходе военного конфликта, вполне могут быть квалифицированы как преступления против человечности, поскольку они являются составной частью широкомасштабного и систематического нападения, направленного против гражданского населения. Также ряд совершенных преступлений могут подпадать под определение военных преступлений, потому что, в соответствии со ст.8 Римского Статута, случаи убийств, пыток или бесчеловечного обращения, умышленного причинения сильных страданий или серьезных телесных повреждений, безосновательных арестов и содержания под стражей, захват в плен гражданских лиц признаются военными преступлениями.

Преступления против человечности и военные преступления представляют особый интерес для Международного уголовного суда, если они являются составной частью определенного плана (политического курса) или в случае широкомасштабного совершения таких преступлений. Поэтому сбор и верификация доказательств, установление масштаба таких преступлений, системное представление картины преступных действий со стороны РФ и созданных ею «ДНР» и «ЛНР» является крайне актуальной задачей.

Украинское государство должно в корне изменить свою позицию относительно безнаказанности преступников, грубо нарушающих права человека. Все такие преступления должны быть тщательно расследованы. Безнаказанность подрывает веру в справедливость и порождает все новые и новые нарушения прав человека. По нашему глубокому убеждению, необходимо ужесточить наказание за бездействие, халатность и отсутствие расследования преступлений. Принцип неотвратимости наказания должен действовать по отношению, как к тем, кто совершил преступление, так и к тем, кто игнорирует свои обязанности по эффективному расследованию.

Наши рекомендации для всех участников конфликта следующие.

1. Сторонам конфликта принять все меры по прекращению боевых действий и насилия в зоне конфликта.

2. Сторонам конфликта немедленно освободить всех лиц, произвольно лишенных свободы.

3. Сторонам конфликта принять все меры для идентификации неопознанных тел и передачи семьям погибших для захоронения.

4. Украинским правоохранительным органам координировать свои действия и приложить все усилия для расследования преступлений, совершенных во время военного конфликта, которые являются грубейшими нарушениями прав человека, – бессудных казней, насильственных исчезновений, пыток, незаконного лишения свободы и содержания под стражей, мародерства.

5. Украинскому парламенту разработать законопроект о социальной и правовой защите гражданских пленных (заложников), гражданских лиц, пропавших без вести, и членов их семей, аналогично существующему Закону Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей», и безотлагательно принять его.

Погляд монітора

06.09.2016 | Соломея Снег

Будни КПВВ. «Пойдите у своего Плотницкого спросите, чего тут стоите!»

   

Харьковская правозащитная группа пообщалась с очевидцем, который собственными глазами увидел "изнутри", как работают пункты пропуска на линии разграничения...

"Так уж сложилось, что за две с небольшим недели мне пришлось на своей шкуре испытать все прелести стояния в многочасовых очередях на нескольких КПВВ, чтобы попасть на неподконтрольную Украине территорию и вернуться обратно.

15 августа в т.н. «ЛНР» через КПВВ «Станично-Луганский» прошла достаточно быстро и беспроблемно.

В 15.00 была на переходе, а в 17.00 уже в Луганске. Очереди не было. Не могу сказать почему. Может быть от того, что проходила в понедельник и после двух часов дня.

Однако дальше было веселее.

Обратно в Украину пришлось ехать через КПВВ «Зайцево-Майорск». Из Луганска выехала автомобилем в 10.00. На первом блокпосту «ДНР» в Никитовке - в 12.00.

В 13.00 беспроблемно прошла все «ДНР»-проверки и въехала в «серую зону» за последним блок-постом «ДНР». На этом, собственно говоря, весь мой путь домой был окончен.

Прошло чуть больше шести часов ожидания въезда на территорию Украины под палящим солнцем, а четырехкилометровая очередь из автомобилей двинулась вперед лишь метров на сто. Дети в авто плакали, женщины держались за головы, мужчины нервно курили и ходили дружным строем от начала в конец очереди, старики пытались спать.

В 17.50 со стороны Зайцево начала работать автоматная очередь. А еще через пару минут грохнул миномет. Столб дыма от упавшего где-то недалеко в лесополосе снаряда расставил все точки над І: никто никуда уже не едет. Оставалось решить одну проблемку – выбраться побыстрее в безопасное место. Миномет стал работать чаще и ближе. Очередь заметалась по «серой зоне». Украинская сторона полностью перекрыла въезд. Сторона «ДНР» полностью перекрыла выезд. У мамочек и детей началась истерика. Мужчины пытались успокоиться сами и успокоить своих пассажиров. Кто-то кричал: «В посадку все!». Кто-то кричал: «Спрячьтесь за автомобили от осколков!» Прибежал ополченец (и это особо грустно! Не украинский солдат!) и начал разруливать панику.

Автомобили, в которых были дети и старики провел без очереди в сторону «ДНР». Потом постепенно вывел всю остальную паникующую толпу. Миномет, поочередно с тяжелым пулеметом, продолжал работать. 40 минут ужаса (первый раз в жизни я боялась) и снова в «ДНР».

19.00 – ждать, что все-таки получится проехать в Украину через этот КПВВ, становилось все бессмысленнее. Решила попытаться успеть на КПВВ «Гнутово», ибо ночевка в поле «ДНР» не сильно радовала своей перспективностью.

Добралась до поселка Тельманово в 21.30. Ехать дальше не имело смысла. Как оказалось, КПВВ работают до 19.00 в осеннее время суток. Дальше - ночевка в автомобиле среди чистого поля.

6.30 утра следующего дня. Я на КПВВ «Гнутово». Впереди уже 8 автомобилей. В 7.00 КПВВ начал работать. Очередь двигается достаточно резво. В течение получаса въехали на территорию Украины все автомобили.

Из всех контрольных пунктов, которые мне пришлось пересечь за две недели, «Гнутово» можно смело назвать образцово показательным. Я не видела там оружия. Это показатель. Зачем людей лишний раз пугать? Пограничники, фискальщики и СБУшники на проверке документов и вещей вежливые и корректные, плюс работают очень быстро, в отличие от персонала остальных КПВВ. В 18.10 я была на въезде в Харьков.

1 сентября снова еду в сторону ЛНР. Снова через КПВВ «Зайцево - Майорск». В этот раз на всякий случай пошагово записываю все свои наблюдения.

9.30 – стою перед КПВВ.

10.47 – прошла первую по счету проверку. Личные вещи. Достаточно вежливо, мужчина в военной форме своими собственными руками вынул все мои вещи из чемодана, включая косметику из косметички. Спросил, где работаю, и количество времени, которое работаю в организации. Наверное, такой дополнительный контроль на наличие сепаратизма в моей голове.

10.00 – стала в основную очередь на прохождение паспортного контроля. Впереди человек 200 примерно. Основная часть народа – пенсионеры.

10.12 – очередь двинулась метров на 5 вперед.

10.15 – вся очередь шагнула назад. С переднего края кто- то крикнул, что «пешеходку» временно закрыли. Обещают, что скоро все откроется. Работает только одно окно проверки паспортов.

10.17 – подъехал очередной рейсовый автобус из Бахмута. Очередь выросла на 50 человек. У народа начинает лопаться терпение. Крики с претензиями: «Я была первая!» начинают гулять по очереди.

10.30 – проехали первые с 7.00 до этого времени 5 автомобилей из транспортной очереди в зону паспортного контроля и проверки транспорта, который двигается в сторону «ДНР». Со стороны «ДНР» в сторону Украины не проехал еще ни один автомобиль с начала открытия КПВВ и до этого времени. По состоянию, когда я подъехала к КПВВ (9.30), очередь из автомобилей составляла метров 800.

10.35 – со стороны «ДНР» в зону паспортного контроля украинской стороны въехали 6 автомобилей.

10.40 – подъехал очередной рейсовый автобус со стороны Бахмута. Очередь выросла еще на 50 человек. При этом вперед очередь двинулась на буквально один шаг.

На улице градусов 25 по Цельсию. Стоять можно. Не совсем понимаю, как люди выдерживают, когда на улице +45.
Проходит мимо украинский военный и пытается острить что-то вроде: «Что стоять надоело?» Ответ из очереди: «Сыночек, да я в эту очередь-то стал, когда ты только родился…»

Надо отметить, что молодые мамочки с детишками до трех лет проходят вне очереди.

Мужчина, который стоит впереди меня оглядывается назад и начинает оптимистично-философскую речь: «Нужно везде позитив искать. Воспитывайте в себе терпение. Любовь к ближним. Учитесь сопереживать тем, кто только, что присоединился к очереди».

10.46 – подъехал очередной рейсовый автобус со стороны Бахмута. Пополнение очереди еще на 50 человек.

Очередь – это прекрасно. Свой собственный микроклимат. Народ начинает делиться на небольшие группы по интересам. Вместе курят, ходят в туалет, обсуждают ситуацию в стране. Многим нужно добираться до Луганска. Поэтому держатся вместе. Обсуждают возможность и невозможность добраться до дому в течение светового дня.

11.55 – прошла паспортный контроль. В 10 метрах от вагончика военных стоят рейсовые автобусы, которые везут очередь в сторону Майорска, нулевого «ДНРовского» поста. Автобусы набиваются пассажирами до упора.

12.37 – заполненный до отказа автобус трогается с места. На ходу запрыгивают две бабульки.

- Сыночек, нам до Отрадовки. Возьми, а…
- Не положено. Запрещено останавливаться там, где нет официальной остановки. Военные не разрешают.
- Мать твою! Я же с тобой сюда сегодня утром ехала!
- Сейчас не положено! Иди у военного спрашивай!

Одна из бабулек остается стоять в автобусе одной ногой. Держит дверь, чтоб автобус не уехал. Другая – бросает сумки и бежит к военному.

- Сыночек, - дергает за рукав военного, - нам до Отрадовки доехать надо. А без твоего разрешения водитель не берет.
- Не положено. На Майорск езжайте.
- Что ж вы ….ть, над местными- то издеваетесь!!! Мне 10 минут до поворота на Отрадовку ехать автобусом! А от Майорска потом, что пехом два часа шагать с сумками по жаре?! Или ты меня понесешь?!
- Ваши проблемы. Не положено.

Бабульки бились за свои права еще пару минут. Влезли в автобус, несмотря на возмущения водителя. Дверь закрылась. Автобус тронулся. Бабульки вышли на Отрадовском повороте.

От Зайцево до Майорска едем 30 минут по «серой зоне».

13.05 – прибыли на Майорск. Нулевой пост. Пассажиры вышли. Водитель вернулся в сторону Зайцево за очередной партией пассажиров.

За нулевым постом в сторону «ДНР», жизнь бьет ключом. Автобусы ждут своих пассажиров. Можно уехать практически в любом направлении. Дебальцево, Горловка, Енакиево, Луганск, Углегорск, Алчевск, Брянка.

Подхожу к водителю, который направляется в сторону Луганска.

- Сколько стоит билет?
- 500 рублей или 200 гривен. Отправляемся в 14.00.

Расплачиваюсь гривной. Иду на поиски кофе. Рядом с самоорганизованным автовокзалом расположился импровизированный рынок. Чай, кофе, сигареты, пирожки с капустой, картошкой, яблоками. Вокруг всего этого движения по обочинам стихийная свалка. Ни единого мусорного бака, ни единого бака с питьевой водой, ни единой скамейки или зонта от солнца.

Беру на страх и риск пирожок и стаканчик кофе. Продавщица:

- Чай – 10 гривен или 30 рублей, кофе – 10 гривен или 30 рублей, пирожок – 7 гривен или 21 рубль.

Отмечаю, что в сторону Украины очередь составляет 35 машин, но автомобили продолжают подъезжать. Стоят намертво. Вперед не двигаются ни на сантиметр.

14.08 – автобус отправляется в сторону «ДНР».

14.12 – вижу флаг Советского Союза и России. Нулевой пост «ДНР».

14.15 – в автобус входит молодой «боец» с золотым передним зубом. Без оружия. Начинает диалог:

- Как дела? Вооруженные есть?
- Только языком! – раздается с заднего сиденья.
- Счастливого пути!

14.17 – еще один блокпост «ДНР». Вокруг ходят, судя по внешнему виду, профессиональные военные в полном обмундировании российского образца. Бронежилеты, автоматы, каски. Водитель останавливает автобус, берет из собранной с пассажиров кассы 300 рублей, выходит из автобуса со словами: «Пойду ребяткам гостинчик отнесу. Сейчас без денюжки никуда…» Таких гостинчиков от первого поста «ДНР» до Луганска водитель давал три раза.

14.26 – наш автобус подъехал на паспортный контроль «ДНР». Таможенный контроль боевики соорудили из разбомбленной автозаправки на въезде в Горловку. Впереди очередь из двух рейсовых пассажирских автобусов и нескольких десятков автомобилей.

15.17 – пассажиры автобуса, в котором я ехала, прошли паспортный контроль. Если так можно сказать, конечно. В автобус вошел молодой боевик, собрал у всех паспорта, вышел. Через 20 зашел обратно, раздал паспорта, пожелал счастливого пути, вышел. Мы поехали дальше.

16.00 – «таможня» между «ЛНР» и «ДНР». Расположилась на Бахмутской трассе. Там, где огромный перекресток в Дебальцево с направлениями на Красный Луч, Луганск, Углегорск и Бахмут. Жалкое зрелище… Вернее более жалкое, чем все, что было раньше на территории «ДНР». О том, что это таможня говорит только зеленая табличка с надписью: «Внимание: зона таможенного контроля» и флаг «ДНР». На мешках с песком восседают два ополченца. Наш водитель вышел из автобуса, отдал гостинчек, мы поехали дальше. Паспортов никто не проверял.

17.55 – я в Луганске.

Отдышалась несколько дней. Еду в Украину.

4 сентября 8.00 утра. Я на КПВВ «Станично – луганский». Сторона «ЛНР». Полным полно рейсовых автобусов, которые подвозят желающих идти в Украину. Очереди нет. Боевик выстраивает людей в шеренгу по 5 человек и пропускает на «паспортный контроль». Спрашиваю много ли народу уже прошли в сторону Украины.

- Мы тут вообще-то с 6.00 работаем. А Европа аж до 8.00 спит. В Украину за два часа уже больше тысячи человек пропустили.

8.30 – прошла паспортный контроль «ЛНР».

Дальше путь через разрушенный мост по деревянному настилу. Для стариков это истинное испытание на решительность. Впереди меня родственники переводили бабульку лет 80 – десяти с хвостиком через этот настил. Зрелище не для слабонервных. Бабушка, которая и по ровному–то асфальту ходит с трудом с учетом своего возраста, испытывает немалые трудности, чтобы перебраться через эту деревянную тропу испытаний.

На промежутке от "ЛНР" до Украины очень резво мельтешат грузчики, которые за фиксированную плату готовы перетянуть тяжеленные сумки и ящики с продовольствием, средствами личной гигиены и т.д. Перенести через переход одну сумку стоит 20 гривен. Паренек, лет 16, улыбаясь, отмечает, что эта "работа" - его основной заработок. За время работы КПВВ в день можно заработать до двух тысяч гривен. Про себя ужаснулась и поплелась дальше.  

Как оказалось, ад начинается примерно через километра два, когда, пройдя пешком, ты оказываешься уже на подконтрольной Украине территории. Я несказанно обрадовалась развивающемуся желто-голубому флагу и быстрее пошагала в очередь.

Впереди меня уже стояли те тысяча человек, которые пришли из «ЛНР». Жара. Очередь, как и полагается стоит намертво. Процесс прохождения КПВВ чрезмерно забюрократизирован.

Общаюсь с местными. Луганчанин делится впечатлениями: «Дурость какая-то! Проверки на «сепарских» блокпостах упрощены и не занимают много времени. Тогда, как со стороны Украины приходится отстоять не одну очередь, чтоб оформить документы, целесообразности которых я лично не понимаю! Из-за такой работы украинской части на КПП в Станице Луганской дискредитируется сам замысел вернуть неподконтрольные территории Луганской области в состав Украины! Стоять можно по 7-8 часов! И ни на шаг не двинуться вперед!»

К нашему диалогу подключается пожилая женщина:

«Как по мне, так это вообще не нужно и бессмысленно. Отстояв очередь, ты снова проходишь примерно километр, чтобы снова оказаться в очереди, в который к тебе подойдет проверяющий и заберет талончик, который тебе вручили километром раньше! Люди на нервах, много ругани в очередях, доходит иногда до драк. За всем этим наблюдают пограничники и МЧСники, и очень обидно, что никто и ничего не хочет делать, как-то упростить эти моменты. Как при таком отношении к людям Украина собирается возвращать тот же Луганск под свой контроль? Мне непонятно. Ведь все можно сделать намного проще и быстрее, без издевательств над нами!»

Моего терпения хватило на 4 часа. Жара усиливается. Очередь стоит мертво. Впереди прогуливается украинский военный с кружкой чая, не обращая и малейшего внимания на просьбы толпы работать хоть немного быстрее. В 13.00, когда толпа стала возмущенно требовать пропустить людей на паспортный контроль, украинский военный раздраженно выкрикнул:

- Идите к своему Плотницкому права качайте! А тут стойте молча, сколько положено!

Пошла на переговоры к военным. Ибо терпение лопнуло, а шансы уехать в этот день в Харьков стали медленно, но уверенно стремиться к нулю. Ровно 40 минут беседы глухого с немым окончились частичной победой очереди над бюрократией. Солдат пытался рассказать, что у таможенников обед, а мы (очередь) должны иметь совесть и понимание к людям при исполнении. При этом с десяток раз пришлось слышать укоры вроде: «Идите Плотницкому скажите!...Идите бабкам скажите, которые на референдум ходили!... » и т.д.

Очередь двинулась. Пришли на паспортный контроль. Пограничник одним пальцем, никуда не торопясь, вбивает данные в свою базу. Работает одно окно проверки документов на вход в Украину и одно на выход из Украины. Хотя предусмотрено 4 окна в одну сторону и 4 в другую.

14.00 – я в Станице Луганской. Бегу на такси, чтобы добраться до Рубежного, а там поездом - до Харькова.

22.15 – я в Харькове.

Из всего вышепересказанного можно сделать вывод о том, что практически все КПВВ работают максимально забюрократизировано и неэффективно. Все, что делает украинская сторона, скорее отталкивает людей от Украины, чем помогает полюбить ее и принять со всеми, дай Бог, временными трудностями в передвижении.

Большинство сотрудников, выполняющих свой долг на КПВВ, к людям относятся некорректно и даже по-хамски. Люди в военной форме даже отдаленно не понимают, что создают колоссальные и нерешаемые трудности в передвижении между КПВВ местному населению.

К примеру, на том же промежутке в 18 километров между Зайцево и Майорском, расположились 20 территориальных громад и люди, проживающие там, вынуждены мириться со всем тем ужасом, в который их вогнало государство. Каждый раз, чтобы попасть из Бахмута в ту же Отрадовку, Курдюмовку или Кодемо люди, преимущественно старики, вынуждены простоять 5-7, а то и больше часов в очереди через КПВВ, хотя пересекать линию разграничения чтобы попасть домой им не нужно.

Если так пойдет и дальше, то с каждым днем сторонников и поклонников Украины будет становиться все меньше и меньше".

От медиагруппы ХПГ добавим, что данная практика - снижение скорости пропускных процедур - зависит от непосредственного руководителя конкретного КПВВ. В частности, КПВВ "Гнутово" зарекомендовал себя с самой лучшей стороны. На КПВВ "Зайцево" уже в который раз арестовывают с поличным персонал КПВВ вместе с крупными суммами денег. 

Сами бойцы КПВВ говорят о том, что таким образом они воспитывают местное население на предмет любви к России - "Не нравиться, езжайте в Россию!" На наш взгляд, данная концепция малограмотна и незаконна. Через пункты пропуска ежедневно проходят десятки тысяч людей, большая часть из которых остро ненавидит не только молодые республики, но и после подобного воспитания, и саму Украину.

Остро нуждается в коррекции и 415 Постановление о "Временном порядке пересечения линии разграничения". К нашему видению изменений 415 Постановления мы вернемся чуть позже...

Наш вывод - работа КПВВ обязана быть поставлена под жесткий контроль гражданского общества. В настоящий момент это составная часть международного имиджа Украины. Лакмусовая бумага для формирования выводов о том, насколько близко Украина подошла к интеграции в Европу...

Спутниковые снимки очередей на блок-постах и пунктах пропуска через линию разграничения
 

Погляд монітора

12.09.2016 | Яна Смелянська

Лінія фронту. Лінія життя. Попасна

   

Харківська правозахисна група проводить ряд досліджень впливу військового конфлікту на населені пункти, розташовані поблизу лінії розмежування в Донецькій і Луганській областях.

Документовані ХПГ факти пошкодження та знищення житлового фонду і об’єктів різної інфраструктури - соціальних, комунальних, освітніх, медичних, виробничих та інших - використовуються Центром стратегічних справ ХПГ при проведенні правових процедур для реалізації права потерпілих на отримання матеріальної компенсації.

Основною метою моніторингу є збір, документування та обробка інформації, пов’язаної з порушеннями прав людини в зоні проведення АТО, - безсудні страти, незаконне позбавлення волі і утримання під вартою, тортури, насильницькі зникнення, смерть і поранення цивільних осіб в результаті військових дій, зруйноване майно, інші злочини проти цивільного населення і т.д.

Щомісяця моніторингові групи ХПГ спільно з юридичним корпусом організації виїжджають в населені пункти, що знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, де виявляють найбільш кричущі випадки порушення прав людини.

З 29 серпня по 1 вересня 2016 року моніторингова група ХПГ черговий раз працювала над збором інформації в населених пунктах Попаснянського району Луганської області.

***

Одна з основних доріг, що веде в зону проведення АТО - автомобільна магістраль Харків - Ростов. По ній можна доїхати практично до самого Дебальцевого, до багатостраждальної світлодарської дуги ...

Ще рік тому наші монітори відзначали, що дорога була перевантажена військовою технікою. Зараз колон автомобілів з чорними номерами на ній практично немає. Рідко можна зустріти військові вантажівки, що рухаються в сторону мирної частини України. Після практично трирічної експлуатації в умовах воєнного часу дорога знаходиться в жахливому стані. Наш автомобіль рухається із середньою швидкістю не більше 30 км/год.

Попасна - одне з прифронтових міст Луганської області, що знаходиться всього лише в 7 кілометрах від Первомайська, який під контролем «сепаратистів».

Попасна була звільнена від проросійських бойовиків 22 липня 2014 року. Першим в місто увійшов батальйон спецпризначення Національної Гвардії України «Донбас». За час боїв за Попасну було знищено понад 100 терористів.

У цьому прифронтовому місті вже давно забули, як виглядає мир. Останні два місяці, незважаючи на оголошене в черговий раз перемир’я, околиці міста систематично піддаються жорстоким обстрілам. У більшості випадків стріляють по позиціях, проте періодично дістається і мирним жителям. Від гуркоту в місті здригаються будинки, але місцеві жителі на ці звуки просто перестають звертати увагу.

До війни населення міста становило близько 22 тисяч людей. Під час активних бойових дій Попасну залишило майже 60% жителів. Однак говорити про те, що місто спорожніло не можна: на зміну тому населенню, яке виїхало, до міста переїхали переселенці із сусідніх, більш «гарячих», Стаханова, Первомайська, Дебальцевого, Горлівки.

Мікрорайон «Черемушки» в Попасній, один з найбільш постраждалих від бойових дій 2014-2015 років. 18 липня 2014 року о 12 годині дня в цьому районі ліг перший снаряд. Згодом снаряди перестали дивувати жителів міста ... Вулиці Донецька, Миронівська, Бахмутская (Артемівська до декомунізаціі) - сміливо можна називати самими постраждалими.

У будинку номер 3 по вулиці Миронівська один з снарядів став причиною обвалу цілого прольоту багатоповерхового будинку від п’ятого до першого поверху.

Останнім часом «прильоти» в місто фіксують рідко, але слухати вибухи снарядів жителі деяких вулиць змушені щоночі.

На сьогоднішній день в Попасній нашою групою зафіксовано повністю зруйнованих 58 будинків. Наша моніторингова група зафіксувала найбільшу кількість руйнувань на вулицях Миронівська, Бахмутская, Донецька, Київська, Вишнева, Пушкінська, Куйбишева, провулках Берестовий, Ольховий, Фадєєва. У той же час, згідно з даними Попаснянської міськради, всього на території Попасної задокументовано руйнувань понад півтори тисячі житлових будинків, різної ступені постраждалості в результаті бойових дій.

У Попасній, незважаючи на обстріли, ведуться відновлювальні роботи, як житлового фонду, так і автомобільних доріг, та інфраструктури в цілому. Наші монітори зафіксували відновлені і частково відремонтовані багатоквартирні будинки, об’єкти різної інфраструктури - соціальні, комунальні, освітні, медичні, виробничі. У більшості випадків відремонтовані покрівлі, вставлені вибиті в результаті бойових дій вікна, закладені діри від потраплених в будинки снарядів. Однак, досить багато пошкоджень нерухомості чекають своєї черги з 2014 року і понині.

Приватному сектору в цьому відношенні пощастило менше. Тим, у кого будинки повністю знищені, допомога у відновленні була надана не всім, компенсації за знищене майно виплачені не були. Значну частину руйнувань серед приватного сектора, яка так і не була відновлена за весь час, моніторингова група ХПГ зафіксувала по вулиці Київська. Однак місцеві жителі запевняють, що влада і міжнародні організації допомагають по можливості.

На території міста Попасна працюють різні міжнародні благодійні організації. Чималий обсяг відновлень зруйнованого житлового фонду, за твердженням місцевих жителів, взяли на себе благодійні організації Норвезька рада у справах біженців та Карітас.

Найжахливіша статистика цієї війни - число загиблих мирних жителів. У Попасній цифра становить 63 людини. За кількістю поранених мирних жителів точної цифри нашим моніторам отримати не вдалося. Але зі слів місцевих жителів можна говорити про сотні людей.

«Свіжі» обстріли з боку т.зв. "ЛНР" наші монітори зафіксували на вулиці Бахмутська (колишня Артемівська). Бойовики обстріляли місто з 28 на 29 серпня 2016 року. Два снаряди лягли прямо посеред однієї з центральних вулиць. Місцеві жителі жартують: «Вітання з Днем Незалежності надіслали нам, напевно ...»

Нам вдалося поспілкуватися з жителем Попасної, який був поранений в результаті мінометного обстрілу міста 18 липня 2016 року.
Микола Володимирович Орел разом з дружиною проживає на самій крайній вулиці української території. За городом попаснянина розташовані позиції бойовиків «ЛНР».

18 липня 2016 року, о 20.30 вечора розпочався мінометний обстріл. Чоловік, намагаючись врятувати свою дружину, яка на той момент поливала город, вибіг з дому. Чоловік біг власним двором під канонаду працюючого поблизу міномета, коли відчув різкий біль в області ребер. Стікаючи кров’ю чоловік не відразу зрозумів, що сталося. Тільки, коли побачив живу і здорову дружину, упав знесилений. На щастя, бригада швидкої допомоги, не дивлячись на сильний обстріл вулиці, на виклик приїхала досить швидко і чоловіка доставили у відділення міської лікарні, де йому і надали необхідну допомогу. Осколок витягли. Сьогодні Микола Володимирович поправився і сповнений оптимізму. Але говорить, що день свого другого народження не забуде ніколи ...

Змушені тут слухати війну і діти. Деякі батьки відзначають, що діти вже давно навчилися спати під звуки вибухів. Завжди з болем приймаю інформацію від маленьких дітей, які з легкістю визначають, яке саме знаряддя і, з якого боку зараз працює ... Пересуваючись по місту, ми не раз зустрічали на своєму шляху іграшкові протитанкові їжаки, які місцева дітвора майструє з гілок дерев.

Варто відзначити також, що напередодні Дня знань в Попасній йшла підготовка до свята повним ходом. Постраждалій (з п’яти шкіл міста) стала ЗОШ №1. На момент візиту нашої моніторингової групи ця школа повністю відновлена. Всі постраждалі вікна замінені на пластикові, дах відремонтовано. 1 вересня навчальний заклад розпочав свою роботу в повному обсязі.

Ще один проблемний момент, який юристи ХПГ взяли в роботу - робота місцевих комунальників в умовах воєнного часу. Нашим юристам жителі мікрорайону "Черемушки" поскаржилися, що з активізацією бойових дій, в підвалах деяких багатоповерхівок, які використовуються як бомбосховища, комунальники відключили світло з метою економії. Тому ті, у кого нерви не витримують залишатися у власних квартирах під час обстрілів, сидять в темних підвалах. Одна з мешканок багатоповерхівки по вулиці Бахмутська провела екскурсію нашій групі в підвал, в якому пройшли 2014 та 2015 роки. Крім того, в деяких підвалах будинків стоїть вода. Також варто відзначити, що бомбосховищ в місті не так вже й багато. Саме в районі «Черемушки» бомбосховища немає в принципі. Тому людям доводилося переживати обстріли в підвалах.

 

В ході моніторингового візиту в Попасну юристи ХПГ надавали юридичні консультації місцевим мсешканцям. Основна частина питань торкалася нарахування субсидій, компенсації за зруйноване в ході військових дій майно. Крім того людей цікавило питання можливості доплати жителям так званої «сірої зони» в зв’язку з військовими діями на території, де людина проживає. Частину питань юридичний корпус ХПГ взяв в роботу, в тому числі для представлення інтересів потерпілих від військових дій в міжнародних судах.

Права людини на південному сході України, 2016, №04

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори