пошук  
№12
2017

Права людини на південному сході України

Події, факти, долі...

29.12.2017 | медіа група ХПГ

Повідомлення СММ ОБСЄ щодо жертв серед цивільного населення та пошкодження у житлових районах у грудні 2017 року

   

3 грудня
Спричинені обстрілами пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах підконтрольних урядові м. Мар’їнка (23 км на південний захід від Донецька) й Авдіївки:

В Мар’їнці на будинку на вул. Шевченка, 266, виявлено свіжі отвори у стінах зі східного і південно-східного боків, у даху, а також розбиті шибки на вікнах зі східного і північно-східного боків. Усередині будинку стеля під зруйнованим дахом була перекрита керамічною черепицею. Мешканці будинку (чоловік і жінка віком 40–49 років) розповіли, що обстріл почався 1 грудня, близько 17:10, а також додали, що приблизно о 17:50 вони чули розрив снаряда.
На будинку на вул. Шевченка, 258, свіжі отвори у стінах зі східного і північно-східного боків, у даху, а також розбиті шибки на вікнах зі східного і північно-східного боків. Мешканці (будинку на вул. Шевченка, 266) повідомили про те, що на момент обстрілу у будинку на вул. Шевченка, 258, нікого не було.
На вул. Шевченка, 209, свіжий отвір у даху із північно-східного боку будинку. За словами мешканця будинку (чоловіка віком 60–69 років), його разом із його дружиною (віком 50–59 років) не було вдома на момент обстрілу.
СММ визначила, що всі пошкодження були спричинені влученням снарядів малого калібру з озброєння невстановленого типу, випущених зі східного або північно-східного напрямків.

В Авдіївці на вул. Спортивній, 1Г, виявлено свіжий отвір у даху зі східно-північно-східного боку будинку. Також кімнаті під зруйнованим дахом була розбита стеля і з неї звисали її фрагменти. Спостерігачі не змогли визначити тип застосованого озброєння або напрямок вогню. Мешканець будинку (чоловік віком 70–79 років) розповів, що він перебував вдома, коли 2 грудня, близько 15:00, почався обстріл.

4 грудня
Повідомлення про жертву серед цивільного населення:
У лікарні в підконтрольному урядові м. Торецьк (кол. Дзержинськ, 43 км на північ від Донецька) медпрацівники повідомили про те, що 2 грудня до них доправили жінку із вогнепальним пораненням правої гомілки. За словами матері постраждалої, удень 2 грудня її 31-річна дочка ішла зі своїм чоловіком вздовж вулиці Вишньової у Верхньоторецькому, коли вони почули стрілянину. Вона також додала, що її дочка отримала кульового поранення, намагаючись укритися в розташованій неподалік крамниці.

Спричинені обстрілами пошкодження в житлових районах у підконтрольному «ДНР» смт Гольмівський (49 км на північний схід від Донецька). Обстріл, що стався ніч із 2 на 3 грудня, зафіксовано свіжу вирву в ґрунті за 1,5 м на схід від двоповерхового багатоквартирного будинку на вул. Шкільний проспект, 4. За оцінкою спостерігачів, вирва утворилася від розриву мінометної міни (120 мм), випущеної з північного напрямку. На стіні зі східного боку будинку були забиті дошками вікна та свіжі подряпини від осколків, що їх також було видно і на газопроводі біля будинку. Відтоді на газопроводі вже були проведені ремонтні роботи. За словами власника, обстріл стався близько опівночі 3 грудня і жертв не було.


5 грудня
Повідомлення про жертву серед цивільного населення:

У донецькій лікарні № 14 медпрацівники повідомили, що 5 грудня о 09:25 до них поступив чоловік із серйозними осколковими травмами правої щоки, пошкодженнями зубів і губ, а також додали, що його готували до операції. Чоловік дістав пораненням на вулиці Амудар’їнській у мікрорайоні Трудівські Петровського району Донецька (15 км на південний захід від центру міста). За словами члена «ДНР», який перебував на блокпості у мікрорайоні Трудівські, чоловік отримав травму голови в результаті влучення мінометної міни або реактивної протитанкової гранати у сміттєвоз, яким він керував.

Спричинені обстрілами пошкодження у житлових районах підконтрольному урядові смт Врубівка (72 км на захід від Луганська). Зафіксовано дві свіжі вирви: першу виявлено на асфальтній дорозі на південно-східному в’їзді до селища, а другу — на подвір’ї за будинком, приблизно за 500 м на схід від першої. Усі три західні вікна будинку розбиті, а на західній частині даху вибита черепиця. Робітники комунального підприємства ремонтували дві опори лінії електропередачі приблизно за 70 м від будинку. За оцінкою СММ, обидві вирви спричинені розривами артилерійських снарядів (122 мм), випущених із південно-східного напряму. Спостерігачі бачили, як семеро озброєних осіб в одязі військового типу переносили свої речі (зокрема два автомати «Форт-221») з пошкодженого будинку до мікроавтобуса. Один із них повідомив СММ, що у домі жили як цивільні, так і військовослужбовці Збройних сил України.

 

6 грудня
Спричинені обстрілом пошкодження будинку в с. Новоолександрівка (65 км на захід від Луганська). Виявлено пробоїну (1 м завдовжки і 0,8 м завширшки) на східно-південно-східному схилі даху будівлі колишньої цивільної адміністрації. Пошкодження утворилося нещодавно і було спричинене влученням снаряда, випущеного з безвідкатної гармати (СПГ-9) зі східного напрямку. За словами мешканця (віком приблизно 60 років), 5 грудня, близько 23:00, він чув 5 вибухів. Приблизно за 100 м західніше пошкодженого будинку спостерігачі бачили позиції Збройних сил України.

У супроводі офіцерів Російської Федерації при Спільному центрі з контролю та координації (СЦКК) команда Місії зафіксувала місця вогневого ураження в житлових районах підконтрольного «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька). Спостерігачі бачили свіжі пошкодження на західному схилі даху та пробоїни в металевому обличкуванні західної стіни крамниці на вул. Центральній, 78/2. У квартирі на п’ятому поверсі будинку на вул. Центральній, 91/44, виявлено свіжу пробоїну в зовнішній частині рами вікна, що виходить на захід. Власниця квартири (36 років) розповіла, що 5 грудня вона була вдома зі своїм чоловіком і двома дітьми, коли о 21:30 почула, як неподалік стався вибух.
У квартирі на четвертому поверсі будинку на вул. Центральній, 93/54, у вітальні було розбито вікно, яке виходило на захід. Власниця квартири (65 років) повідомила, що 5 грудня, о 22:00, вона чула вибух.
У квартирі на п’ятому поверсі будинку на вул. Центральній, 83/30, виявлено пробоїни у балконних дверях, що виходять на захід. Власниця квартири (23 років) розповіла, що 5 грудня вона була вдома зі своїм чоловіком і дочкою, коли близько 21:30 почула вибух.
Зафіксовано осколкові пошкодження балкона із західного боку в квартирі на п’ятому поверсі будинку на вул. Центральній, 95/24. Команда СММ бачила осколкові пошкодження західної зовнішньої цегляної стіни і балконних дверей, а також помітила, що в дверях були розбиті шибки.
На вул. Гвардійській, 48, виявлено свіжу пробоїну у вікні з західного боку будинку, а також осколкові пошкодження самої стіни. Власник будинку (50 років) повідомив, що 5 грудня, близько 21:30, він разом із дружиною та дитиною почули, як щось влучило в їхній будинок.
У багатоквартирному житловому будинку на вул. Ватутіна, 15/29, команда СММ помітила, що у квартирі на п’ятому поверсі віконні шибки на балконі із західного боку були замінені пластиковими листами. У квартирі три жінки (віком 40–49 років) розповіли, що мешканка квартири (віком 71 рік) була вдома, коли стався цей інцидент, але вона не постраждала. Члени патруля Місії бачили свіжі осколкові пошкодження на балконі та на західній стіні вітальні.
Мешканці порізно розповіли, що ніхто з них не постраждав і що члени «ДНР» вилучили осколки з місця інциденту до прибуття патруля Місії. В усіх випадках, за оцінкою СММ, пошкодження були спричинені влученням снарядів невстановленого типу, випущених із західного напрямку.


Спричинені обстрілом пошкодження цивільних об’єктів у підконтрольному «ЛНР» дачному масиві Зелена Роща, розташованому за 2 км на північ від селища Червоний Яр. На вулиці Самойлової зафіксовано знищений будинок, на руїнах якого ще подекуди горів вогонь і йшов дим. На будинку немає даху, внутрішніх несучих і більшості зовнішніх стін, а зовнішня східна стіна і частина зовнішньої південної стіни ще стояли, але були значно пошкоджені й обгорілі. Навколо будинку також були розкидані обпалені цеглини та інші уламки. Члени патруля Місії бачили свіжу вирву приблизно за 100 м на схід від будинку, а також помітили невибухлу мінометну міну (82 мм) за 50–60 м на південний захід від будинку. За оцінкою СММ, ці пошкодження виникли від влучення мінометної міни калібру 82 мм, але визначити напрямок вогню не вдалося. Охоронець (віком 35 років) дачного масиву повідомив, що з приміщення сторожки, розташованої за 250 м на схід від зруйнованого будинку, вранці 6 грудня, між 08:15 і 08:25, він чув гучні вибухи.


9 грудня
Повідомлення про жертву серед цивільного населення:

9 грудня у лікарні в підконтрольному «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька) спостерігачі бачили 45‑річного чоловіка, який розповів, що 7 грудня, близько 16:00, він перебував на подвір’ї свого будинку, коли почув вибух та отримав осколкові поранення ніг, тазу та лівої руки. Медпрацівники повідомили, що 7 грудня до них у лікарню було доправлено чоловіка з осколковими пораненнями, якого того ж дня прооперували.

Пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах:
9 грудня на вул. Фурманова, 5, у Докучаєвську виявлено свіжу вирву (діаметром близько 20 см та 40 см завглибшки) на подвір’ї, приблизно за 2 метри на південь від стіни одноповерхового будинку з південного боку. За оцінкою СММ, пошкодження були спричинені розривом снаряда, випущеного з озброєння невстановленого типу з західного напрямку. Мешканці будинку (чоловік 70 років і жінка 60 років) розповіли, що вони чули обстріл у цьому районі 7 грудня, близько 16:00. В одноповерховому будинку № 8 на вулиці Фурманова у Докучаєвську спостерігачі помітили дві пробоїни (діаметром близько 30 см та 40 см відповідно) та свіжі осколкові пошкодження на стіні з західного боку. За їхньою оцінкою, пошкодження були спричинені влученням снаряда, випущеного з озброєння невстановленого типу з західного напрямку.

11 грудня
Пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах, спричинені обстрілами з важкого та легкого озброєння:
В підконтрольному урядові с. Чермалик (31 км на північний схід від Маріуполя)
на будинку № 33, що на вул. Торгівельній, члени патруля Місії помітили осколкові пошкодження стіни з південного боку сараю, який частково обвалився. Поблизу сараю вони виявили хвостовий стабілізатор снаряда. Команда СММ визначила, що пошкодження спричинені влученням снаряда, випущеного з гармати БМП-1 чи безвідкатної гармати (СПГ-9, 73 мм) зі східно-південно-східного напрямку.
На вул. Торгівельній, 30, виявлено свіжу вирву за 8 м на південний захід від покинутого будинку. Команда Місії бачила вибиті вікна та осколкові пошкодження на південній стіні будинку, а також осколкові пошкодження на північній стіні. Члени патруля СММ визначили, що пошкодження південної стіни були спричинені влученням снаряда, випущеного з гармати БМП-1 або безвідкатної гармати (СПГ-9, 73 мм) зі східно-південно-східного напрямку, а пошкодження північної стіни виникли в результаті розриву снаряда у сараї на вул. Торгівельній, 33 .
Три жительки (у віці більше 60 років) в Чермалику розповіли, що обстріл стався 10 грудня, між 08:30 і 14:00. Команда Місії бачила військовослужбовців Збройних сил України з автоматами (типу АК) поблизу житлових будинків у Чермалику, зокрема за 40 м на північний захід від місця вогневого ураження на вул. Первомайській, 43.


Місія уточнювала повідомлення в ЗМІ про те, що збройні формування заблокували доступ до підконтрольного «ДНР» м. Моспине (24 км на південний схід від Донецька). На південному в’їзді до Моспиного, на перетині вулиць Заоєва та Бірюзової, спостерігачі бачили 2 озброєних чоловіків, які охороняли в’їзд до міста; в одного з них на обличчі була вдягнена балаклава, а в області грудної клітки була нашивка у формі червоного хреста. Один із чоловіків підійшов до патруля СММ і сказав, щоб спостерігачі розверталися. На запитання «чому» цей чоловік відмовився відповідати. На південно-східній околиці міста спостерігачі бачили 3 осіб в одязі військового типу біля загородження на дорозі. Один із цих чоловіків підійшов до членів патруля Місії і сказав, щоб вони розверталися, не надавши жодних пояснень*.
У підконтрольному «ДНР» с. Бірюки (28 км на південний схід від Донецька), що поблизу Моспиного, 2 жінки (віком 30–39 років) повідомили, що вони жительки Моспиного і що коли вони виходили з Моспиного 11 грудня, приблизно о 05:00 ранку, їх зупинили «військові». За словами жінок, «військові» перевіряли їхні документи, що посвідчують особу, і проводили огляд будинків у місті. Жінки висловили занепокоєння, що їм не вдасться повернутися до міста, і додали, що дітей відправили додому зі школи у Моспиному, оскільки більшість вчителів не прийшли. Також у Бірюках група з 4 чоловіків (віком 20–29 років) повідомила членам патруля Місії, що всі дороги, що ведуть до Моспиного, були перекриті і нікому не дозволяється в’їжджати до міста чи виїжджати з нього. За їхніми словами, проїзд громадського транспорту через місто заборонений, а «військові» перевіряють документи, що посвідчують особу, а також транспортні засоби. Вони додали, що чули про те, що в’їзд і виїзд були закриті починаючи з 04:00 11 грудня та будуть закриті до 04:00 12 грудня.

 

12 грудня
Повідомлення про жертву серед цивільного населення:

Медперсонал лікарні у підконтрольному «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька) повідомив, що 12 грудня, о 12:15, до них доправили 62-річного чоловіка з осколковими пораненнями, якому незабаром мали зробити операцію. Перебуваючи у лікарні, спостерігачі поговорили з сином потерпілого (у віці від 41 до 49 років). Він розповів, що близько 11:15 його батько перебував на подвір’ї їхнього будинку на вул. Фурманова, 8, у Докучаєвську і ремонтував вікна, що були пошкоджені внаслідок обстрілу декілька днів тому. За словами співрозмовника, коли якийсь предмет влучив у ріг будинку, його батько отримав осколкові поранення спини, рук та обох нижніх кінцівок.


Місія продовжила уточнювати повідомлення про те, що озброєні особи заблокували доступ до підконтрольного «ДНР» м. Моспине (24 км на південний схід від Донецька). 12 грудня спостерігачі не бачили жодних озброєних осіб у Моспиному та відмітили, що пішоходи та транспортні засоби пересувалися містом у звичному режимі.


13 грудня
Спостерігачі провели оцінку місць вогневого ураження у житлових районах Кадіївки та Первомайська.

У супроводі офіцерів Збройних сил Російської Федерації при СЦКК у підконтрольному «ЛНР» м. Первомайськ (58 км на захід від Луганська) спостерігачі зафіксували свіжі пошкодження будинку № 7 на вул. Коваленко. Вони бачили значні пошкодження у північній частині даху та у північній і західній частинах горища. У кухні обвалилася стеля, а також дві внутрішні стіни. Крім того зовнішні стіни будинку з північної та західної сторони також сильно пошкоджені, а вибита з них цегла лежить у саду. Три вікна з північного та західного боку розбиті, а дерев’яні рами зазнали пошкоджень. Вхідні двері зруйновано, а одні з внутрішніх дверей на кухні сильно пошкоджено. Спостерігачі визначили, що пошкодження були спричинені випущеним з північного напрямку артилерійським снарядом (152 мм), який влучив безпосередньо у дах. Команда СММ помітила базу збройного формування «ЛНР» приблизно за 100 м від місця вогневого ураження.
Спостерігачі зауважили, що господарська будівля, розташована за 4 м на північ від будинку, зазнала пошкодження південної частини даху; в її південній стіні бракує цеглин; двері та вікно розбиті. Власники будинку (чоловік і жінка віком близько 60 років) розповіли, що 13 грудня приблизно о 00:30 було нанесено два удари з інтервалом у кілька секунд. Вони повідомили, що в той час разом з дочкою (близько 35 років) та двома онучками (14 і 4 років) були вдома у вітальні, і, коли стеля в кухні обвалилася, вони лишилися без можливості вийти назовні. За їх словами, ніхто не постраждав.

Також у Первомайську виявлено свіжу вирву на землі приблизно за 15 м на схід від багатоквартирного будинку № 5 у кварталі «60 років СРСР». Вікна принаймні 15 квартир із західної сторони будівлі розбиті. Спостерігачі визначили, що вирва утворилася від розриву артилерійського снаряда (152 мм), випущеного з південно-південного заходу. У тому районі спостерігачі також помітили позиції «ЛНР», найближча з яких розташована приблизно за 500 м від місця вогневого ураження.
Члени патруля Місії бачили, що снаряд поцілив у дах будинку № 6 у цьому ж кварталі, а в одній із квартир частина стелі обвалилася на підлогу кімнати, зруйнувавши її. За оцінкою СММ, пошкодження були спричинені влученням артилерійського снаряда (152 мм), випущеного із південно-південного заходу. Власники квартири (подружжя 60–69 років) розповіли, що будинок потрапив під обстріл вночі 13 грудня, і додали, що ніхто не постраждав.

Крім цього, команда СММ зафіксувала, що з західної сторони будинку № 29 на вул. Нікітіна у Кадіївці вибито вікна. Спостерігачі також бачили, як неподалік від цього місця шестеро електриків лагодили 50-метрову ділянку лінії електропередачі. Чоловік (близько 35 років), який, за його ж словами, живе на цій вулиці, розповів команді СММ, що у ніч з 12 на 13 грудня близько півночі чув вибух. За його твердженнями, ніхто не постраждав. Команда СММ помітила казарми «ЛНР» приблизно за 400 м від місця вогневого ураження.

У лікарні підконтрольного «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька) спостерігачі поспілкувалися з жінкою (60–65 років), яка, за свідченнями лікарів, мала гематому голови. Постраждала повідомила, що отримала травму внаслідок вибуху, що стався 12 грудня, близько 11:45, біля ринку, на перехресті вулиць Ватутіна і Центральної. На місці інциденту команда СММ бачила зламані гілки дерев (за оцінкою, внаслідок вибуху).


14 грудня
Місця вогневого ураження в житлових районах в підконтрольному «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька), підконтрольному урядові смт Луганське (59 км на північний схід від Донецька) і в Горлівці:

У Докучаєвську на вул. Фурманова, 8, зафіксовано два розбиті вікна із південно-західного боку одноповерхового будинку (обидва вікна були затягнуті полімерною плівкою), осколкові пошкодження південно-західної стіни і покороблену супутникову тарілку зі свіжими пробоїнами. Команда СММ визначила, що пошкодження були спричинені влученням снарядів озброєння невстановленого типу (калібру не більше 30 мм), випущених із сектору між півднем і заходом. Сусід (віком 60–69 років) повідомив, що обстріл стався 12 грудня в період між 11:00 і 12:00. Раніше спостерігачі чули, що на подвір’ї на вул. Фурманова, 8, осколкові поранення отримав 62-літній чоловік

Виявлено осколкові пошкодження південно-східної стіни будинку № 4А на вул. Фрунзе. Члени патруля Місії також бачили свіжу вирву в асфальті за 2 м на південний схід від будинку, а також вибоїни у вхідних воротах на подвір’ї будинку, розташованому приблизно за 3 м на південний захід від вирви (за оцінкою, вони були спричинені влученням снаряда із такого самого озброєння, який спричинив утворення вирви). Спостерігачі визначили, що пошкодження були спричинені влученням снарядів озброєння невстановленого типу (калібру 30 мм), випущених із південно-південного заходу. Мешканець будинку (віком 50–59 років) розповів, що на момент обстрілу його не було вдома, але його сусід сказав йому, що обстріл почався вранці 12 грудня близько 11:00. Він додав, що побачив ці пошкодження, коли повернувся додому приблизно о 13:00.

На вул. Фрунзе, 8, виявлено свіжу пробоїну у пластикових панелях з південно-західного боку двоповерхового будинку; інші уламки, у тому числі частина пластикових панелей, були розкидані перед будинком. Команда СММ визначила, що пошкодження були спричинені влученням снаряда озброєння невстановленого типу (калібру не більше 73 мм), випущеного з сектору між півднем і заходом. Мешканець будинку на вул. Фрунзе, 6А, повідомив, що пошкодження утворилися вранці 12 грудня, приблизно о 10:45.

У Луганському на вул. Хліборобів, 10, зафіксовано осколкові пошкодження південно-східної стіни будинку і зруйновану дерев’яну господарську споруду на задньому дворі будинку. Приблизно за 20 м на південний захід від будинку виявлено свіжу вирву. За оцінкою спостерігачів, вирва утворилася від влучення снаряда, випущено з гармати БМП-1 або безвідкатної гармати (СПГ-9, 73 мм). Чоловік (віком 40–49 років), який живе навпроти через вулицю, повідомив, що в тому будинку мешкає його матір (віком 70–79 років), а також додав, що обстріл стався 11 грудня приблизно о 22:00.

У Горлівці на вул. 60 років СРСР зафіксовано розбиті вікна із південного заходу на шостому поверсі дев’ятиповерхового багатоквартирного будинку № 51, а також осколкові пошкодження південно-західної стіни. Спостерігачі не змогли визначити тип застосованого озброєння або напрямок вогню.


Місія стежила за ситуацією з цивільним населенням, що проживає в Травневому і Гладосовому. 13 грудня працівник сільради Новолуганського повідомив СММ, що через обстріли жителі Травневого або на ніч їдуть із селища, або ночують у підвалах своїх будинків. Він додав, що енергетична компанія доставила до Травневого два генератори для забезпечення селища електрикою. Він також зазначив, що за три дні перед цим відновлено регулярні автобусні рейси для перевезення робітників до Травневого зі свиноферми в Новолуганському. Також у Новолуганському 14 грудня працівники військово-цивільної адміністрації повідомили СММ, що за допомогою двох генераторів у Травневому електрику постачають як до самого селища, так і до розташованого поблизу Гладосового. Вони додали, що за кілька днів перед тим було відновлено автобусне сполучення від Новолуганського до Травневого. За їхніми словами, у Гладосовому лише в 15 будинках живуть люди — здебільшого це літні люди, а також три дитини і 22-річний чоловік з обмеженими можливостями. Працівники зазначили, що міжнародні організації регулярно роздають гуманітарну допомогу жителям Травневого і Гладосового.

 

15 грудня
Команда Місії дісталася с-ща Травневе (51 км на північний схід від Донецька), де спостерігала за ситуацією, у якій опинилося цивільне населення 

15 грудня спостерігачі прибули у Травневе в супроводі офіцерів Збройних сил України при Спільному центрі з контролю та координації (СЦКК), представників військово-цивільної адміністрації та Державної служби України з надзвичайних ситуацій. У селищі члени патруля Місії бачили маркування на воротах деяких будинків. Як пояснили місцеві мешканці, червоні кола означають, що у будинку хтось проживає, а чорні хрестики — що будинок порожній. Спостерігачі відмітили, що особовий склад Збройних сил України зайняв деякі з порожніх будинків. У селищі команда СММ бачила принаймні двох військовослужбовців з чорними нашивками батальйону «Айдар» на формі. У західному кінці вулиці Гайдара спостерігачі бачили озброєного чоловіка біля свіжовикопаної траншеї, а на східному кінці вулиці — військовослужбовця Збройних сил України та направлений на південь великокаліберний кулемет на відстані близько 100 м від найближчих будинків.
На вул. Гайдара, 12, у Травневому спостерігачі бачили будинок з пошкодженим дахом, який саме ремонтували пожежники та співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій. 75-річна мешканка будинку сказала, що снаряд влучив у дах вночі 3 грудня. Шестеро мешканців повідомили, що у селищі недостатнє електропостачання і що місцеві водозабірні станції постачають лише непридатну для пиття воду. Мешканці також розповіли, що аби придбати продукти харчування та ліки вони змушені пішки або на велосипеді долати відстань у 2,5 км до підконтрольного «ДНР» смт Гольмівський (49 км на північний схід від Донецька).

Повідомлення про жертви серед цивільного населення у підконтрольному «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька). У лікарні Докучаєвська спостерігачі говорили з двома пацієнтами, один із яких повідомив, що дістав поранення 14 грудня на вул. Фрунзе, 11, а інший — 7 грудня на вул. Ватутіна. Перший пацієнт розповів, що отримав осколкові поранення в області грудної клітки і 14 грудня його прооперували. Інший пацієнт із повністю перебинтованою лівою рукою сказав, що осколками йому поранило руку та ногу. Обидва вони повідомили, що третій пацієнт, 61-річний чоловік, який 14 грудня отримав осколкові поранення попереку на вул. Ватутіна, 24, лежав з ними в одній палаті до ранку 15 грудня, коли його виписали.


18 грудня
Повідомлення про пошкодження у житлових районах підконтрольного «ДНР» с. Саханка (24 км на північний схід від Маріуполя). На дорозі за 6 м від будинку № 20 на вул. Жовтневій виявлено свіжу вирву. На західній стіні будинку були незначні подряпини від осколків і розбиті західні вікна. Спостерігачі побачили другу вирву приблизно за 50 м далі на захід від першої. Жителька (віком 50–59 років) повідомила, що ділянка потрапила під обстріл 17 грудня у період між 10:30 і 11:00.


19 грудня
Повідомлення про жертви серед цивільного населення.

19 грудня у лікарні у Світлодарську спостерігачі бачили жінку (віком від 60 до 70 років) з бинтовими пов’язками на голові, синцями на обличчі і ще одну жінку (такого ж віку) з перев’язаною рукою, а також чоловіка (віком від 60 до 70 років) з перев’язаною лівою ногою, що була у піднятому положенні і зафіксована апаратом для витягування. Медичний персонал цієї лікарні у Світлодарську повідомив, що 18 грудня до них доставили 1 чоловіка і 6 жінок, а також 1 дитину. Усі вони — жителі підконтрольного урядові с-ща Новолуганське (53 км на північний схід від Донецька). Також медичні працівники додали, що ввечері 18 грудня до лікарні у підконтрольному урядові м. Бахмут (кол. Артемівськ, 67 км на північ від Донецька) було переведено 3 жінки, а ще одну жінку перевели до лікарні у Харкові. За словами медпрацівників, в їхній лікарні у Світлодарську проходять лікування 2 жінки (віком 60–70 років), які дістали осколкові поранення (одна — в голову, а інша отримала поранення кисті), а також на лікуванні перебуває 1 чоловік (такого ж віку, що й жінки) з осколковими пораненнями і переломами лівої ноги. Співробітники лікарні також додали, що до них доправили 6-річну дитину у стані шоку, а 19 грудня її виписали.
У лікарні в Бахмуті команда СММ уточнювала інформацію щодо жертв серед цивільного населення з Новолуганського. Спостерігачі бачили 3 жінок (усі віком від 60 до 70 років): в однієї були осколкові поранення голови, інша мала осколкові поранення плеча і грудної клітки, а третя була з осколковими пораненнями правої лопатки. Медперсонал лікарні в Бахмуті повідомив, що усі 3 жінки були жительками Новолуганського і потрапили до лікарні ввечері 18 грудня після переведення з лікарні у Світлодарську.

У лікарні в підконтрольному «ДНР» м. Горлівка (39 км на північний схід від Донецька) Місія уточнювала повідомлення стосовно 2 жителів підконтрольного «ДНР» смт Гольмівський (49 км на північний схід від Донецька), яким надавалась допомога у зв’язку з отриманими осколковими пораненнями. Проте медпрацівники лікарні відмовились надавати інформацію СММ, посилаючись на необхідність отримання дозволу від «мера» Горлівки*.

19 грудня медпрацівники лікарні в Кадіївці повідомили СММ, що ввечері 18 грудня до них доправили 3 чоловіків, усі — жителі Кадіївки. За словами медперсоналу, 53-річний чоловік, який мешкає у кв. 7 на вул. Стаханова, 6а, дістав осколкові поранення лівого коліна 18 грудня приблизно о 21:00, коли був на подвір’ї свого будинку. Медперсонал також повідомив, що 27-річний чоловік, який мешкає у кв. 42 на вул. 60-річчя Жовтня, 17а, отримав осколкові поранення голови 18 грудня приблизно о 21:00 біля свого будинку. Медпрацівники повідомили СММ, що 68-річний чоловік, який мешкає у кв. 1 на вул. 60-річчя Жовтня,19, дістав осколкові поранення лівої кисті 18 грудня орієнтовно о 21:00, а також перелом плечової кістки, перебуваючи на своїй вулиці.

СММ уточнювала повідомлення про пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах внаслідок обстрілів. У підконтрольному «ЛНР» м. Первомайськ (58 км на захід від Луганська)  та у Кадіївці.

В м.Первомайськ на вулиці Заводській, 12, виявлено свіжу воронку в асфальтовому покритті дороги. За оцінкою СММ, вона виникла в результаті розриву снаряда, випущеного з озброєння невстановленого типу з західно-північного заходу. Зафіксовано 4 розбиті вікна і свіжі осколкові пошкодження на північній стіні чотириповерхового будинку, розташованого за 20 м на південь від воронки. За 600 м на захід від цього місця вогневого ураження команда Місії бачила комплекс військового типу, проте поблизу нього не було жодної озброєної особи. Двоє жителів (жінки від 60 до 70 років) розповіли спостерігачам СММ, що 18 грудня приблизно о 20:10 вони чули вибухи у цьому районі.

У Кадіївці виявлено свіжу воронку в полі приблизно за 100 м на південь від будинку на вул. Космічній, 4. За оцінкою СММ, вона утворилася внаслідок розриву артилерійського снаряда (122 мм), випущеного з північно-західного напрямку. Члени патруля Місії відзначили також пошкодження вікна з південного сходу і балкону на вул. Космічній, 4. Двоє мешканців будинку (чоловіки від 50 до 55 років) на вул. Космічній, 4, порізно розповіли спостерігачам про те, що вибухи у цьому районі розпочалися 18 грудня приблизно о 20:00 і тривали майже 4 години.

На вул. Стаханова, 6а, у Кадіївці виявлено свіжу воронку приблизно за 30 м на північний захід від будинку, а також осколкові пошкодження на північно-західній стіні. Спостерігачі визначили, що воронка утворилися в результаті розриву артилерійського снаряда (122 мм), випущеного з північно-західного напрямку. Двоє мешканців будинку (чоловіки від 40 до 50 років) на вул. Стаханова, 6а, порізно розповіли спостерігачам про те, що обстріл у цьому районі розпочався 18 грудня приблизно о 20:00 і тривав майже 4 години.

 

20 грудня
Повідомлення про жертви серед цивільного населення.

У центральній лікарні підконтрольного «ДНР» м. Сніжне (72 км на схід від Донецька) медичний персонал повідомив, що 15 грудня чоловік (67 років) загинув внаслідок необережного поводження з вибуховим пристроєм у себе вдома у Сніжному на вул. Грибоєдова, 16/2. Їм показали медичну довідку, де у якості причини смерті було зазначено травматичний шок і численні поранення органів черевної порожнини. Команда СММ побувала на вул. Грибоєдова, 16/2, і побачила вибите вікно кухні, розбите скло та дерев’яну дошку, якою було заблоковано двері кухні. На вул. Грибоєдова, 14, спостерігачі поспілкувалися з сусідкою (30–39 років) загиблого, яка розповіла, що 15 грудня близько 12:00 чула вибух з напрямку, де розташовано будинок сусіда, а пізніше бачила, як до нього прибула карета швидкої допомоги, а також співробітники «служби надзвичайних ситуацій» і «поліції».
В обласній лікарні у Харкові медпрацівники повідомили спостерігачам про те, що 18 грудня до їхньої лікарні доправили мешканку Новолуганського (71 рік), переведену з лікарні підконтрольного урядові м. Бахмут (кол. Артемівськ, 67 км на північ від Донецька). Вони додали, що жінка втратила око через отримані осколкові поранення; їй зробили операцію, і наразі її стан стабільний

Повідомлення про пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах, що сталися внаслідок обстрілу. 19 грудня у Новолуганському безпілотний літальний апарат (БПЛА) СММ середнього радіусу дії виявив спричинені обстрілами свіжі пошкодження стін і дахів 36 будинків, багатоквартирного будинку та адміністративної будівлі. БПЛА також зафіксував пошкодження дитячого садка і школи: у дитячому садку було пошкоджено одну сторону даху (можна бачити місце влучання снаряду і уламки навколо), у школі ж пошкоджено 4-метрову секцію даху, а уламки були розкидані у дворі. Біля школи БПЛА виявив пожежну машину та вантажівку з розкладеним телескопічним автопідйомником, за допомогою якого на даху школи виконувалися роботи. БПЛА також зафіксував у селі 9 свіжих вирв, за оцінкою, утворених внаслідок розриву артилерійських і мінометних снарядів. Одна з вирв знаходилася на відстані 1 м від господарської будівлі, а інша — на узбіччі дороги поряд з двома нерухомими вантажівками військового типу. Також у селі було помічено бойові броньовані машини (ББМ), міни та інші ознаки військової присутності


21 грудня
Повідомлення про жертви серед цивільного населення:

У морзі в підконтрольному «ДНР» м. Ясинувата (16 км на північний схід від Донецька) медпрацівниця розповіла, що 21 грудня близько опівночі до них доправили тіло 50-літнього чоловіка. За її словами, чоловік помер від поранень, яких він дістав внаслідок обстрілу, що стався біля його будинку в Ясинуватій на вул. Квартал 102, 10. Вона додала, що з його шлунку були вилучені осколки. Спостерігачі бачили осколок, а також бачили запис із прізвищем загиблого в журналі реєстрації моргу.
Спостерігачі відвідали лікарню в Ясинуватій, де медпрацівники повідомили їм про те, що 20 грудня о 21:30 до них доправили 67-річного чоловіка з осколковими пораненнями правої ноги. Чоловік розповів, що 20 грудня він з дружиною перебував вдома (на вул. Квартал 103, 14), коли в період між 20:00 і 21:00 він почув вибухи, а потім, за його словами, осколок снаряда пробив вікно й уразив його праву ногу. Спостерігачі бачили на правій нозі чоловіка скривавлені бинтові пов’язки.
Ті самі працівники лікарні повідомили СММ про те, що 20 грудня до них доправили двох жінок (віком 80 і 56 років) о 21:50 і 23:25 відповідно. Першій жінці (на вул. Карла Маркса, 66) було діагностовано осколкові поранення ніг і струс мозку, а другій (на вул. Квартал 102, 11) — осколкові поранення голови, перелом лівого плеча і струс мозку. Команда СММ бачила цих жінок у лікарняній палаті.

Повідомлення про спричинені обстрілами пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах. 
Команда СММ проаналізувала місця вогневого ураження в підконтрольному урядові с-щі Новолуганське (53 км на північний схід від Донецька), у підконтрольному «ДНР» м. Докучаєвськ (30 км на південний захід від Донецька) і в Ясинуватій:

20 грудня в Новолуганському члени патруля Місії бачили свіжу вирву в полі за 40 м на південний захід від перехрестя вул. Мічуріна і Щастя. За оцінкою СММ, вирва утворилася від розриву ракети, випущеної із реактивної системи залпового вогню (РСЗВ; БМ-21 «Град», 122 мм) із південно-західного напрямку. Вирва була виявлена за 50 м на південний захід від найближчого житлового будинку.
На вул. Мічуріна, 56, команда СММ бачила згорілий будинок, а також будинок, в якому була зруйнована південна сторона. На даху із південно-східного боку будинка спостерігачі також бачили пробоїну, яка, за їхніми оцінками, утворилася від влучення снаряда з озброєння невстановленого типу. Мешканка будинку повідомила, що 18 грудня о 17:00 вона була на вулиці, коли стався обстріл. Спостерігачі не змогли визначити тип застосованого озброєння або напрямок вогню.
На вул. Мічуріна, 38, виявлено свіжу пробоїну (діаметром 1,2 м) у південно-західній стіні гаража. За оцінкою спостерігачів, вона утворилася від влучення снаряда з озброєння невстановленого типу, випущеного із південно-західного напрямку.
На вул. Мічуріна, 32, команда СММ бачила обгорілий автомобіль, який стояв під рештками зруйнованого захисного укриття біля будинку. Мешканець (віком 70–79 років) будинку розповів спостерігачам, що 18 грудня його дружину (віком 60–69 років) госпіталізували через отримані поранення в лікарню в підконтрольному урядові м. Бахмут (кол. Артемівськ, 67 км на північ від Донецька). 19 грудня в лікарні в Бахмуті команда СММ бачила жінку з осколковими пораненнями, а медпрацівники лікарні повідомили, що вона була жителькою Новолуганського
На вул. Щастя, 26, члени патруля Місії бачили будинок, який із південно-західного боку був майже напівзруйнований. За оцінкою спостерігачів, це сталося в результаті влучення снаряда з озброєння невстановленого типу. За словами власника будинку, обстріл стався 18 грудня близько 17:00, коли він з родиною перебував вдома. Спостерігачі не змогли визначити напрямок вогню.
На подвір’ї дитячого садка, розташованого на вул. Щастя, 15, спостерігачі побачили свіжу вирву, а на даху будівлі — свіжу пробоїну, які, за оцінкою, утворилися в результаті влучення снарядів з озброєння невстановленого типу. Директор дитсадка повідомив СММ про те, що дитсадок відвідують загалом 72 дитини, і хоча на момент обстрілу, який стався 18 грудня приблизно о 17:00, на території закладу не було жодної дитини, останню дитину батьки забрали лише за 20 хвилин до початку обстрілу. Спостерігачі не змогли визначити напрямок вогню. 19 грудня безпілотний літальний апарат (БПЛА) СММ середнього радіуса дії виявив пошкодження на даху дитсадка
На вул. Шкільній, 2, на території школи команда СММ бачила 2 свіжі вирви, а також осколкові пошкодження на одній зі стін шкільної будівлі. За оцінкою спостерігачів, вони утворилися від розриву снарядів з озброєння невстановленого типу. Спостерігачі не змогли визначити напрямок вогню. 19 грудня той самий БПЛА виявив пошкодження на даху школи
На вул. Шкільній, 25, команда Місії бачила медичний заклад, на якому були розбиті вікна, а із південно-східного боку якого були сколкові пошкодження. Директор медичного закладу повідомив спостерігачам про те, що його працівники чули обстріл 18 грудня приблизно о 16:30, а також про те, що внаслідок обстрілу було пошкоджене деяке медичне обладнання.

У Докучаєвську, на вул. Незалежності України, 14/38, у квартирі на першому поверсі спостерігачі бачили розбиті вікна із північно-західного боку. Всередині квартири члени патруля Місії бачили пошкодження у куті стіни на кухні. За їхньою оцінкою, пошкодження утворилося від влучення снаряда, випущеного з озброєння невстановленого типу, ймовірно, із західно-північного заходу. Мешканець квартири (віком 20–29 років) розповів СММ, що він перебував у сусідній кімнаті, коли почув удар на кухні, а потім побачив розбите вікно і натрапив на снаряд, що лежав у кухонній раковині. Це сталося 19 грудня приблизно о 12:00.
На вул. Незалежності України, 22, члени патруля Місії бачили пробоїни з північно-західного боку триповерхового будинку. Команда СММ визначила, що пошкодження були спричинені влученням снарядів, випущених з озброєння невстановленого типу, ймовірно, із північно-західного напрямку. Робітниця (віком 30–39 років), що перебувала в будинку, розповіла спостерігачам, що обстріл стався 19 грудня приблизно о 13:00.
21 грудня на вул. Советській, 22/2, члени патруля Місії бачили пробоїну з західного боку двоповерхового будинку. За оцінкою СММ, вона утворилася від влучення снаряда, випущеного з гармати калібру 30 мм із західного напрямку. За 10 м на південь від будинку команда СММ також бачила зруйноване складське приміщення. Мешканка (віком 60–69 років) повідомила спостерігачам про те, що 19 грудня вона була вдома, коли приблизно о 12:00 вона почула удар і побачила, як із даху складського приміщення піднімаються клуби диму і пилу.

В Ясинуватій, на вул. Заводській, 50, виявлено свіжу вирву на подвір’ї за 3 м на північ від одноповерхового будинку. За оцінкою спостерігачів, вона утворилася від розриву снаряда, випущеного з озброєння невстановленого типу з північного напрямку. Зафіксовано осколкові пошкодження на даху, боковій стіні і воротах із північного боку будинку, а також осколкові пошкодження стелі і стін в кімнаті, розташованій із північного боку будинку. За словами мешканця (віком 40–49 років) будинку, обстріл стався 20 грудня в період між 20:30 і 20:50, коли він із дружиною та 12-річною донькою був вдома. Він додав, що вони полягали на підлогу і накрилися матрацами, допоки не припинився обстріл.
На вул. Квартал 102, 11, у квартирі № 73 на горішньому поверсі семиповерхового житлового будинку виявлено свіжу пробоїну в стелі на кухні, а також розбиті вікна із північного боку. У квартирі № 75 на горішньому поверсі того самого будинку виявлено свіжу пробоїну у стіні з північного боку кухні, а також північні вікна, розбиті снарядом, що утворив цю пробоїну. Команда СММ визначила, що обидва зазначені пошкодження були спричинені влученням снарядів, випущених з озброєння невстановленого типу з північного напрямку.

 

22 грудня
Повідомлення про жертву серед цивільного населення:

21 грудня співробітник поліції в підконтрольному урядові м. Лисичанськ (75 км на північний захід від Луганська) повідомив спостерігачам, що 8 грудня поблизу підконтрольного урядові м. Гірське (63 км на захід від Луганська) було виявлено тіло чоловіка, і додав, що того ж дня тіло було доправлено в морг Лисичанська. 22 грудня медперсонал у морзі Лисичанська розповів команді СММ, що тіло чоловіка було виявлено 9 грудня в районі між підконтрольним урядові н. п. Золоте-4 (60 км на північний захід від Луганська) та підконтрольним «ЛНР» н. п. Золоте-5 (61 км на північний захід від Луганська). Співробітник моргу також повідомив, що чоловік (37 років) був жителем Гірського і загинув в результаті осколкових поранень грудної клітки.

Повідомлення про спричинені обстрілами пошкодження цивільних об’єктів у житлових районах. 22 грудня члени патруля Місії зафіксували місця вогневого ураження в Ясинуватій:
На вул. 102 Квартал, 10, зафіксовано 20 вибитих вікон на зовнішній західній стіні п’ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку. У квартирі на другому поверсі будинку команда виявлено свіжі осколкові пошкодження дерев’яної перегородки балкона, що виходить на захід, 3 вибиті балконні вікна, вибиті вікна в кухні та ванній (усі виходять на захід). Спостерігачі визначили, що пошкодження були спричинені влученням артилерійського снаряда калібром не менше 122 мм, випущеного з північно-західного напрямку. Мешканка квартири (78-річна жінка) розповіла, що обстріл почався приблизно о 22:00 20 грудня, а також повідомила, що 50-річний чоловік, який проживав у сусідній квартирі, помер того ж вечора від осколкових поранень
На вул. 102 Квартал, 11, зафіксовано осколкові пошкодження зовнішніх північних стін першого поверху шестиповерхового багатоквартирного житлового будинку, всі вікна (не менше 100) на тій самій стороні були вибиті. Команда СММ також бачила свіже місце вогневого ураження у верхньому лівому кутку одного з вікон на п’ятому поверсі будинку і зафіксувала осколкові пошкодження на фасаді і схилі даху над вікном. На схилі даху члени патруля Місії бачили 2 свіжі місця вогневого ураження, а також 2 зруйновані димоходи, розташовані приблизно за 1–5 м на схід від них. Спостерігачі бачили вирву в ґрунті приблизно за 5 м на північ від будинку. Команда СММ відвідала квартиру на п’ятому поверсі та зафіксувала там осколкові пошкодження східних і південних стін вітальні. Спостерігачі також відзначили, що всі вікна квартири були вибиті та затягнуті полімерною плівкою. Мешканка квартири (34-річна жінка) розповіла їм, що обстріл почався приблизно о 22:00 20 грудня. Члени патруля Місії визначили, що пошкодження були спричиненні розривом артилерійського снаряда калібром не менше 122 мм, випущеного з північно-західного напрямку.
Спостерігачі зафіксували свіжу вирву в дворі між двома одноповерховими будинками № 36 і 38 на вул. Заводській (приблизно за 4,5 м на схід від першого будинку і за 5 м на захід від другого). Команда СММ бачила, що паркан між ними був зруйнований. Члени патруля Місії також зафіксували осколкові пошкодження східної стіни будинку № 38 на вул. Заводській. Крім того, вони бачили, що вікна розташованого неподалік гаража, що виходять на схід, були вибиті. Спостерігачі також відзначили руйнування південного кута сараю, розташованого приблизно за 20 м на південь від вирви, а також надвірного туалету, розташованого приблизно за 25 м на південь від вирви. За їхньою оцінкою, пошкодження утворились в результаті розриву артилерійського снаряда калібром не менше 122 мм, випущеного з північно-західного напрямку. Мешканець будинку № 36 на вул. Заводській розповів спостерігачам, що обстріл почався приблизно о 22:00 20 грудня.
На вул. Карла Маркса, 47, команда СММ бачила свіжу вирву в дворі приблизно за 20 м на північ від одноповерхового будинку. Спостерігачі зафіксували пошкодження газопроводу, що проходить приблизно за 8 м на схід від вирви. Упродовж свого перебування там вони також бачили, як робітники проводили ремонтні роботи. Спостерігачі визначили, що пошкодження утворилися в результаті розриву артилерійського снаряда калібром не менше 122 мм, випущеного з північно-західного напрямку.
На вул. Карла Маркса, 45, члени патруля Місії бачили вирву в ґрунті приблизно за 20 м на північний схід від будинку і визначили, що вона утворилася в результаті розриву артилерійського снаряда калібром не менше 122 мм, випущеного з північно-західного напрямку.
На вул. Карла Маркса, 66, команда СММ бачила осколкові пошкодження північно-східного схилу даху і вибиті вікна, що виходять на північний схід, а також відзначила, що північно-східний кут одноповерхового будинку був зруйнований. Спостерігачі бачили, що паркан приблизно за 3 м на північ від будинку також зруйнований. Члени патруля СММ зафіксували вирву в дворі приблизно за 15 м на південь від будинку й орієнтовно за 5 м на схід від господарської споруди, на якій вони також помітили осколкові пошкодження східної стіни та вибите вікно, що виходить на схід. Команда Місії визначила, що пошкодження утворилися в результаті розриву артилерійського снаряда калібром не менше 122 мм, випущеного з північно-західного напрямку. Жінка (у віці 40–50 років) повідомила СММ, що вона онука власниці будинку (81-річної жінки), яка отримала осколкові поранення в результаті обстрілу приблизно о 22:00 20 грудня і була доправлена до лікарні в Ясинуватій

 

25 грудня
Повідомлення у ЗМІ про жертву серед цивільного населення:

23 грудня військовослужбовець Збройних сил України повідомив СММ, що 21 грудня чоловік (віком 71 рік) привів у дію міну-пастку, перебуваючи поза асфальтованою дорогою північніше від блокпосту, розміщеного біля с-ща Березове (31 км на південний захід від Донецька). Волонтер-парамедик, який, за його словами, працював неподалік в момент інциденту, розповів команді Місії, що чоловік зійшов із дороги на покриту рослинністю ділянку, де зачепив міну-пастку, металеві осколки якої уразили ліву частину грудної клітки та ліву ногу чоловіка. Медичні працівники лікарні у підконтрольному урядові м. Волноваха (53 км на південь від Донецька), куди доправили чоловіка, показали спостерігачам рентгенівські знімки, на яких, за словами медиків, видно приблизно 15–20 осколків, що потрапили у ліву ногу, стегно та грудну клітку пацієнта.

29 грудня

Повідомлення про жертву серед цивільного населення:неповнолітня особа зазнала тілесних ушкоджень внаслідок вибуху у підконтрольному урядові с. Гончарівка (132 км на північний захід від Луганська). Жінка (віком 40–49 років) повідомила СММ, що 27 грудня у своєму будинку в Гончарівці вона почула гучний вибух, а за ним пронизливий крик свого сина (віком 11 років). Він стікав кров'ю, та йому відірвало праву руку. За словами матері, наразі хлопець перебуває у лікарні підконтрольного урядові м. Лисичанськ (75 км на північний захід від Луганська). У підконтрольному урядові м. Сватове (125 км на північний захід від Луганська) співробітник поліції повідомив СММ, що його відділу відомо про інцидент і ведеться розслідування за фактом «необережного поводження з вибуховим пристроєм». Проте співробітники відділу ще не розмовляли з постраждалим, оскільки він дотепер залишається у відділенні інтенсивної терапії.

Події, факти, долі...

03.01.2018
джерело: dii.dn.ua

В Славянске состоялась вторая Донецкая медиа школа

   

Донецкий институт информации при поддержке чешской неправительственной организации People in Need и немецкой организации MiCT провели в Славянске пятидневную «Донецкую медиа школу» для региональных журналистов с 27 ноября по 1 декабря. Цель проекта — справиться c дефицитом квалифицированных журналистских кадров на Донбассе и создать площадку для развития журналистского сообщества Донбасса. После событий 2014 года в журналистику стали приходить общественные активисты, местные блогеры, которым не хватает профессиональных знаний и навыков.

В программе ДМШ 2017 года был сделан акцент на многостороннем развитии современного специалиста. В условиях активного развития мобильных технологий и возникновения новых медиа форматов, инструменты работы с контентом становятся все доступнее. В результате функционал современного журналиста расширяется, растут также и требования к готовому медиа продукту. Качественный современный контент — является слабой стороной журналистики Донбасса. Цель медиа школы — способствовать развитию Донецкой школы журналистики, создать площадку для обмена опытом.

При подготовке медиа школы в этом году были выделены следующие задачи:

- Предоставить журналистам доступные инструменты работы с контентом;

- Познакомить с эффективными практиками, которые позволяют повысить качество контента и оптимизировать процесс производства;

- Поделиться опытом работы над медийными проектами в Украине. Тем самым показать, что создавать медиа продукт высокого уровня в украинских реалиях вполне возможно и осуществимо.

В качестве основных направлений по обучению в рамках второй Школы были выбраны.

- Работа с Big Data и инструменты визуализации данных;

- Современные способы съемки и монтажа видео;

- Создание мультимедийной истории;

- Подготовка контента к вызовам эры социальных медиа;

- Управление мультимедийными проектами в редакции;

- Язык вражды в медиа и толерантность.

Отбор участников ДМШ 2017 проводился на конкурсной основе. По итогам отбора, из 40 заявок к занятиям в рамках Донецкой медиа школе были приглашены 10 участников с разным опытом работы в медиа. Исходя из прошлогоднего опыта, для повышения эффективности учебного процесса было принято решение разбить программу на 5 дней, в результате каждый день был посвящен отдельной тематике, таким образом у участников частников было больше времени для неформального общения и обмена опытом с коллегами. Занятия в рамках школы проходили в студии «Общественного ТВ Донбасса».

Первый день занятий был посвящен работе с большими объемами данных. Влад Герасименко, эксперт по Big data и журналист texty.org.ua поделился доступными инструментами работы с базами данных. Познакомил с основами работы в Google таблицах и основными операциями в OpenRefine, объяснил, как чистить данные, анализировать, искать в них отклонения и закономерности, а затем с помощью онлайн-инструментов визуализировать полученные результаты.

Второй день участники изучали производственный цикл видеоконтента. Алексей Темченко, видеограф, редактор сайта «Видеотека», мультимедийного проекта ОО «Детектор медиа» провел масштабную презентацию полезных приемов по настройке камеры, поделился интересными практиками, которые позволяют приблизить репортажную и новостную съемку к формату кино. Затронул основы монтажа, поделился своим опытом и ответил на многочисленные вопросы участников.

Третий день Донецкой медиа школы позволил участникам детально изучить основные этапы построения мультимедийной истории от выбора темы до реализации и продвижения готового продукта в сети. Анастасия Канарёва, редактор мультимедийных проектов и автор документальных видео проектов «Вынужденные»(в сотрудничестве с Thomson Foundation), «Сіра Зона», «Біженці: Знайти прихисток в Україні» поделилась практическими советами и инструментами, как грамотно спланировать, произвести и распространить современную мультимедийную историю в условиях ограниченных ресурсов. В перерыве между сессиями Анастасии состоялась презентация на тему «Как подготовить контент к вызовам эры социальных медиа» от Максима Эристави, журналиста, медиаменеджера и представителя Russian Language News Exchange — сети поддержки независимых медиа Восточной Европы.

На четвертый день гостем медиа школы была Наталья Курдюкова, руководитель и сооснователь Харьковского независимого социально-политического медиапроекта «Накипело. Наталья поделилась опытом, каково это — управлять мультимедийным проектом в редакции, как наладить работу в команде, сформировать организационную структуру и определить миссию и редакционную политику ресурса.

Пятый и последний день школы открыла Алёна Жук, редактор Kyiv Post, куратор проекта «Журналистика Толерантности», совместного проекта Kyiv Post и MDF. Была поднята тема толерантности в медиа, в частности, как журналистам не допускать использование языка вражды в своих материалах. Завершительная часть Донецкой медиа школы была посвящена презентации выпускных проектов участников. Каждый представлял подробный план своего будущего проекта и профессиональное жюри давали свои рекомендации. В жюри ДМШ 2017 были Мария Давыденко, редактор ИА «ВЧАСНО», Светлана Вьюниченко руководитель информационного ресурса «ТВ.Плюс» и Наталья Филатова, продюсер общественного телевидения Донбасса.

По результатам опроса участники отметили высокий уровень организации тренинга, отметили свой прогресс в знаниях по блокам программы, признались, что будут активно использовать свои знания в повседневной работе.

Несколько отзывов от участников ДМШ 2017:

Ольга Бондаренко, главный редактор ТРК «Лозовая»:

«Пять дней обучения и от каждого много впечатления. Для меня это первый тренинг на котором собрались преимущественно молодые и креативные участники и это оставило свой определенный эффект. Очень много для себя почерпнула, особенно понравился тренинг по мультимедийным проектам, также запомнился тренинг от Натальи Курдюковой из «Накипело», открыла для себя много приемов по организации работы в редакции, с которыми не была знакома ранее. Уже в ближайший понедельник начнем работу с комплексной планерки, чего мы раньше не делали".

Виталий Шептун, главный редактор службы новостей «Kompass.ua», г. Харьков:

"Честно говоря, впечатления от участия в школе превзошли мои ожидания. Программа оказалась очень насыщенной и разноплановой. Основной мой интерес был сосредоточен на видеоконтенте, но остальные части меня тоже заинтересовали, узнал для себя много нового. В моей работе однозначно пригодятся полученные знания по обработке больших объемов данных, если раньше я использовал инструменты примитивного уровня, сейчас я уже знаю как можно справляться с подобными задачами быстрее и эффективнее. Особенно запомнились сессии от Алексея Темченко по работе с видео контентом, это новая для меня область и я получил много полезных и доступных инструментов, которые помогут мне углубиться в эту тему".

Сергей Дороговцев, независимый журналист, блогер г. Мариуполь:

«Несомненно, это был положительный для меня опыт, я углубил свои знания по созданию мультимедийной истории. Стремлюсь к работе именно в таком формате. В этом плане чрезвычайно полезным для стал тренинг от Анастасии Канарёвой, которая предоставила подробный развернутый план создания мультимедийной истории. Большинство грантовых заявок на журналистские исследования строятся по такому же принципу, таким образом полученные знания станут полезными для меня вдвойне».

Отрывок из интервью с Марией Давыденко, руководителем информационного агентства «Вчасно», которая в составе жюри оценивала проекты выпускников Донецкой медиа школы.

По каким критериям вы сегодня оценивали проекты участников Донецкой медиа школы?

Прежде всего, наше жюри обращало внимание на актуальность выбранной темы, нам было интересно, насколько ученики школы ориентируются в темах, которые сегодня востребованы и актуальны для аудитории нашего региона. Мы смотрели, насколько тема интересна и насколько реально ее можно будет опубликовать в СМИ. Во-вторых, нам было интересно, как будет проходить реализация проекта: будут ли это съемки, статья, отчет или мультимедийная история. Интересно, что студенты продумывали сразу несколько форматов, рассматривали также свои проекты с точки зрения мультимедийности. За этим было интересно наблюдать. Если участники серьезно подойдут к реализации своих идей, думаю мы сможем увидеть хорошие материалы.

Какие из представленных сегодня проектов вам запомнились?

Больше всего мне запомнился проект Ольги Бондаренко из Лозовой, который касался темы: почему сотрудники городских советов работают за такую маленькую зарплату, около 4000 грн. Ольга хотела в этом разобраться. Тема была изложена очень точно, у нее были конкретные герои. Тема актуальна, поскольку такие ситуации встречаются почти в каждом городе региона. Сразу возникло понимание, что, если материал будет готов, мы можем его брать и опубликовать.

Нужны ли подобные курсы на Донбассе?

Безусловно, необходимы подобные тренинги. Сегодня мы испытываем кадровый голод, многие журналисты уезжают и вся надежда на местную молодежь, которая знает регион, здесь живет, обучается и приходит работать в наши СМИ.

Какие самые актуальные проблемы в журналистике Донбасса вы можете выделить?

Первое — это невысокий уровень профессионализма местных журналистов. Второе — зависимость местных СМИ. Примерно 90% местных СМИ являются зависимыми и журналисты придерживаются позиций, которые диктуют собственники. К сожалению, у нас мало независимых СМИ, мало независимых журналистов — это очень большая проблема, которую нужно решать.

Не менее значимой проблемой журналистики Донбасса является использование языка вражды и токсичного контента в медиаполе. Эту тему мы обсудили с Алёной Жук, тренером ДМШ 2017, редактором газеты Kyivpost. Алёна также является руководителем проекта «Журналистика толерантности» — совместного проекта Kyivpost и Media Development Foundation.

Первый день занятий был посвящен работе с большими объемами данных. Влад Герасименко, эксперт по Big data и журналист texty.org.ua поделился доступными инструментами работы с базами данных. Познакомил с основами работы в Google таблицах и основными операциями в OpenRefine, объяснил, как чистить данные, анализировать, искать в них отклонения и закономерности, а затем с помощью онлайн-инструментов визуализировать полученные результаты.

По результатам опроса участники отметили высокий уровень организации тренинга, отметили свой прогресс в знаниях по блокам программы, признались, что будут активно использовать свои знания в повседневной работе.

Ниже наведен отрывок из интервью с Аленой Жук:

Cитуацию с языком вражды в украинском медиа поле тяжело назвать положительной. Даже у крупных СМИ есть проблемы с языком вражды и не толерантным отношением к освещению проблем, связанных с чувствительными темами и уязвимыми группами населения. В частности, что касается войны на востоке Украины.

Наш проект «Журналистика толерантности» нацелен на коммуникацию и продвижение толерантного освещения чувствительных тем. Мы не используем агрессивную лексику и другие выражения, которые могут подкреплять уже существующую оскорбительную лексику. Мы стараемся опираться на факты и объективную правду, а не какие-то стигматизирующие вещи, сенсации и скандалы.

Для снижения использования языка вражды в медиапространстве самим журналистам стоит чаще общаться, делиться опытом и прислушиваться к западным стандартам. Стандарты призывают нас минимизировать и исключить использование языка вражды, для того, чтобы позаботиться, в первую очередь о всех людях, которые живут с нами рядом в одной стране и мире в целом, а не заботится о том, сколько людей кликнут на их заголовок.

Итоги Донецкой медиа школы и отзывы выпускников свидетельствуют о том, что подобные тренинги, встречи с экспертами, обмен опытом и общение в неформальной обстановке, способствуют развитию уровня Донецкой школы журналистики. Участники получили набор полезных знаний и практический инструментарий, который поможет им повысить качество собственного контента, а также повлиять на оптимизацию работы своих редакций.

Події, факти, долі...

03.01.2018 | медіа-група ХПГ

Ситуація в зоні проведення АТО: обстріли, жертви серед цивільного населення. Грудень 2017 року

   

1 грудня

Під обстріл потрапили житлові квартали Мар’їнки. Внаслідок обстрілів пошкоджено житлові будинки по адресам: вул. Шевченко 266 і вул. Жовтневої 198

2 грудня

*Під час обстрілу позицій підрозділів АТО, під вогонь потрапили житлові будинки населеного пункту Авдіївка. Внаслідок влучень пошкоджено житловий будинок по вулиці Спортивна, 1-г.

*Під обстріл потрапило селище Верхньоторецьке. Внаслідок обстрілу, біля житлового будинку за адресою: вул.Першотравнева, 34 жінка 1986 року народження отримала осколкове поранення ноги. 

4 грудня

Під обстріл потрапило с.Травневе. Пошкоджено дахи житлових будинків та господарча будівля житлових будинків №12 та 15 по вулиці Тиха.

5 грудня

Під обстріл потрапило селище Врубівка Попаснянського району. Внаслідок обстрілу постраждав житловий будинок по вул.Залізнична. Пошкоджено високовольтну лінію електропередач (кількість абонентів, які залишилися без електропостачання встановлюється), в районі вул.Жовтнева пошкоджено газопровід середнього тиску, внаслідок чого без газопостачання залишилось 35 абонентів по вулицях Садова, Островського та Піонерська.

6 грудня

Міжнародні спостерігачі СММ ОБСЄ під час перебування на Донецькій фільтрувальній станції (ДФС) вкотре зафіксували результати нещодавніх обстрілів.

Відповідно до звіту СММ ОБСЄ від 5 грудня 2017 року, на території ДФС було зафіксовано три місця влучання та залишки мін калібру 120 мм. За оцінкою спостерігачів обстріл вівся з південного сходу (з напрямку позицій НЗФ ОРДО).

Необхідно відмітити, що влучання в один з резервуарів з високотоксичним хлором на Донецькій фільтрувальній станції неминуче призведе до загибелі усього живого навколо станції та залишить без водопостачання населення цілого регіону.

*Під обстріл потрапило с.Водяне (поблизу Маріуполя). Внаслідок обстрілу було частково зруйновано дах житлового будинку на садовій ділянці товариства «Металіст», де на той час проживали люди. Зазнало пошкоджень майно і домашні речі в середині будинку. Ніхто з цивільного населення не постраждав.
*Поліція Донеччини працює над розкриттям потрійного вбивства у Великій Новосілці. Зловмисники жорстоко вбили всю родину – 56-річного чоловіка, його 46-річну дружину та їх сина 23 років. Тіла загиблих зі слідами катувань було знайдено в будинку родини.

Вбита в Великих Новосілках Донецької області сім’я - найближчі родичі кума Віктора Януковича Валерія Шири. Про це розповідають мешканці селища.

Валерій Шира був головою Великоновосілківської районної адміністрації, а також близьким другом і кумом екс-президента Віктора Януковича.

Убита жінка була його дочкою, чоловік - зятем, а юнак - онуком.

Також місцеві кажуть, що сам Шира зараз живе в Донецьку, на непідконтрольній території.

*У так званій «сірій зоні», що вздовж лінії розмежування у с.Катеринівка, на вибуховому пристрої підірвався 69-річний місцевий мешканець. Чоловік з осколковими пораненнями госпіталізований до лікарні. За попередньою інформацією пенсіонер доглядав за сусіднім домом, підійшовши до якого, чоловік і підірвався на розтяжці.

7 грудня

За добу поліцейські викрили у Слов’янську трьох учасників незаконних бандформувань.

46-річний чоловік ретельно приховував свою протиправну діяльність в лавах «ДНР», сподіваючись, що правоохоронці про неї не дізнаються. А подружжя колишніх пособників бойовиків, які тривалий час переховувались у «сірій зоні», вирішили повернутись до повноцінного життя за допомогою спеціальної програми.

Чоловік із дружиною, 42 та 34 років, вирішили добровільно здатись правоохоронцям. За їх словами, все почалось у квітні 2014 року. Перетинаючи блокпости окупантів вони «підтримували» бойовиків: давали їм їжу, сигарети та речі. «Куратори» оцінили допомогу сімейної пари та запропонували їм приєднатись до незаконних збройних формувань.

10 грудня

*До Попаснянського відділу поліції надійшло повідомлення медиків м.Гірське про те, що до реанімаційного відділення Лисичанської міської лікарні ім. Титова госпіталізовано з міно-вибуховою травмою та осколковими пораненнями 61-річного мешканця с. Катеринівка, який 9 грудня у полі під час випасу худоби підірвався на вибуховому пристрої (розтяжці). 

*В Авдіївці осколки від снаряду пошкодили домоволодіння місцевого подружжя, розташоване у старій частині міста по провулку Сєдова
З початку цього року пошкоджено 425 приватних будинків, 160 квартир в багатоповерхівках, загинуло 10 місцевих мешканців, 29 отримало поранення.

11 грудня

Під обстріл потрапила частина с.Луганське. В результаті обстрілів знищено господарчу будівлю по вул. Хліборобів, буд. 15 та пошкоджено житловий будинок по вул. Красношапки, буд. 8.

12 грудня

В Авдіївці в результаті обстрілу пошкоджені два будинки розташовані у старій частині міста. Постраждали домоволодіння, розташовані по вулиці Нахимова. Вибуховими хвилями вибиті вікна.

15 грудня

В зв’язку з різким збільшенням кількості громадян у другій половині дня, які перетинають лінію розмежування через КПВВ Станиця Луганська, на момент закриття КПВВ на підконтрольній Українській владі території залишилось 550 громадян. 

16 грудня

В зв’язку з різким збільшенням кількості громадян у другій половині дня, які перетинають лінію розмежування через КПВВ Станиця Луганська, на момент закриття КПВВ на підконтрольній Українській владі території залишилось більш ніж 300 громадян.

18 грудня

Варіанти підвищення пропускної спроможності КПВВ «Станиця Луганська» розглянули керівники Луганського прикордонного загону, спецпідрозділу ДФС «Фантом», ГУ ДСНС у Луганській області та інших структур, що забезпечують його функціонування.

«Очільник області Юрій Гарбуз вважає неприпустимою ситуацію, коли громадяни не можуть вільно перетнути КПВВ та змушені залишатись на ночівлю у непристосованих приміщеннях», – зазначив Юрій Клименко, відкриваючи нараду.

За підсумками обговорення питання, прийняте рішення збільшити кількість робочих місць для співробітників спецпідрозділів «Фантом», які контролюють переміщення товарів через лінію розмежування, та звернутись до штабу АТО й уповноваженого Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях Ірини Геращенко з пропозицією винести на розгляд Тристоронньої контактної групи питання зміни графіку роботи КПВВ «Станиця Луганська». Зокрема, пропонується перенести відкриття пункту пропуску на сьому годину ранку.

Проте, такі зміни мають бути узгоджені із протилежною стороною.

18 грудня

У результаті обстрілу населеного пункту Новолуганське поранення отримали 8 мирних мешканців,серед яких 1 дитина, пошкоджені 37 одноповерхових і двоповерхових будинків, 10 пятиповерхівок.

Крім того, снаряди потрапили у школу, садочок та місцеву амбулаторію. Половина населеного пункту знеструмлена через пошкодження ліній електропередач, частково пошкоджено й газогін.

Керівництву Новолуганське сільради відомо про як мінімум 374 оселях, які постраждали в результаті ракетного удару по селищу 18 грудня.

19 грудня

Під обстріл потрапили околиці с.Троїцьке. Внаслідок обстрілу пошкоджено дах житлового будинку, сарай та погріб по вул. Щорса.

21 декабря

Від контрольного поста «Березове-2» (КППВ Новотроїцьке) в Донецькій області, де спільно несуть службу військовослужбовці Держприкордонслужби та ВСУ, спрацював вибуховий пристрій, попередньо розтяжка гранати РГД-5.

В результаті вибуху громадянину України, який рухався пішки з непідконтрольною території і зайшов за асфальтове покриття в лісосмугу, осколками посікли ноги.

26 грудня

Мешканці прифронтового селища Верхньоторецьке отримали можливість у спрощеному режимі перетинати умовну лінію розмежування для того, щоб потрапити на непідконтрольну Україні територію - до рідних, близьких чи до лікарні в Ясинувату та інші населені пункти.

28 грудня

Україна повністю відновила електропостачання в прифронтових населених пунктах Травневому та Гладосовому.
 

Знахідки моніторингу

30.12.2017 | Бернхард Клазен (Германия), свободный журналист и переводчик с русского языка
джерело:
Friedensforum, 23

ДНЕМ ТУТ СПОКОЙНО

   

Прифронтовые деревни на Восточной Украине кажутся вымершими. Кто мог, покинул эти края, где днём царит мёртвая тишина, а по ночам невозможно спать от страха перед стрельбой или снарядами, разрывающимися вдалеке или прямо пососедству.

В сопровождении юристов Харьковской правозащитной группы автор посетил осенью 2017 г. несколько населенных пунктов в районе Луганска, находящихся по контролем правительства Украины.

В селе Верхняя Вильхова

По двору 83-летней Антонины Григорьевны, где живёт большое семейство Петуховых, разливается последнее осеннее тепло. Достаточно протянуть руку, чтобы полакомиться спелым темносиним виноградом, который покрывает на манер беседки половину двора. В этой деревне, где нет ни асфальтовых дорог, ни магазинов, ни церкви, живут несколько семей. Работы почти нет. Живут со своего огорода, держат кур и коров, а кто посмелее, переправляет товары в «Луганскую народную республику».

Отсюда до ближайшего города всего лишь пять километров. Но этот город называется Луганск и является столицей т.н. «ЛНР», поэтому дорога туда занимает несколько часов.

Антонина Григорьевна сидит в отчаянии на деревянном крыльце своего дома на ул. Кирова 23 и плачет. Окурки на земле оставили её внуки Александр и Николай. Однако Николай Петухов, которого она ласково называет «Коля», 31 августа не вернулся домой. Она бормочет сквозь слёзы «Коля пропал». Он только помог одной женщине пронести пару вещей через пропускной пункт, находящийся уже в «ЛНР». И вообще ему ведь нужно как-то кормить двоих детей. И там его арестовали. Ему ещё что-то крикнули, а с другой стороны пропускного пункта его просто взяли и увели. С тех пор от Коли никаких вестей.

Коля, которому сейчас 22 года, её любимый внук. После того, как его отца убили, когда Коле был всего годик, Антонина Григорьевна воспитывала внука вместе с невесткой Любовью Бородиной.

Как только Коля пропал, его мать поехала на другую сторону, в Луганск. Однако никто ей не мог сказать, где находится сын.

Валентина Хутренко из села Золотое 1

Двор Валентины, окружённый высоким забором, не позволяющим заглянуть внутрь, прямо на главной улице села. Вплоть до 25 июля 2014 г. её сын Игорь, шахтёр, часто бывал у неё.

25 июля 2014 г. Игорь отправился пешком к жене в Северодонецк. Но так и не дошёл. Его путь в Северодонецк проходил через районы, которые тогда контролировали группировки добровольцев «Торнадо» и «Айдар». Валентина считает именно эти группировки виновными в исчезновении её сына.

Через некоторое время Валентине позвонили из похоронного бюро. Найден труп её сына, без обиняков сообщила ей сотрудница похоронной службы, но его сразу отослали в морг в Первомайск, который находится на территории т.н. «ЛНР».

Валентина обратилась в милицию и другие государственные органы, но никто ей не мог сказать, где находится тело. Впрочем, в милиции ей дали фотографию мёртвого сына. На ней виден кровоподтёк под открытым застывшим левым глазом. На других частях тела тоже заметны следы истязаний.

Всё потеряно

Сергей Шевченко смотрит потерянным взглядом с базарной площади села Золотое 1 куда-то вниз и вдаль. Там другая сторона, «ЛНР». Тут в деревне спокойно. На базаре два-три десятка человек покупают картошку, лук, огурцы, помидоры, перец, а также мясо, если могут себе это позволить. Первомайск на расстоянии двух километров отсюда. Там он проработал 30 лет токарем на заводе. Но сегодня ему туда не добраться. Между Золотым и Первомайском проходит фронт. Некоторые коллеги с завода и друзья живут по ту сторону. Иногда он с ними перезванивается.

Три года назд снарядом убило его мать. Они жили вместе, в одном доме. Он её ещё отвёз в больницу. С какой стороны стреляли, он не может сказать.

Украинское государство дало ему деньги на стройматериалы. Это была единственная помощь, которую он получил от государства.

Деятельность по правам человека

Одни из немногих, кто помогает пострадавшим на местах, это Харьковская правозащитная группа.

«В Украине есть закон о борьбе с терроризмом», – объясняет юрист правозащитной группы Игорь Сосонский. «В нём говорится, что государство обязано выплачивать компенсацию жертвам террора. Но также сказано, что все дальнейшее регулируется отдельным законом». Однако положений о применении закона до сих пор не существует. В то же время ответственность за жертв террора несёт государство, ведь весь этот вооружённый конфликт обозначается «АТО» – «антитеррористическая операция». Но жертвы этой войны не получают никаких компенсаций и в лучшем случае могут надеяться на получение инвалидности или признания их ранеными, что даёт им право на прибавку к пенсии. «У военных всё по-другому», —говорит Сосонский. Семьи военных, погибших в этом вооружённом конфликте, могут получить до 20 тысяч евро компенсации.

По словам юриста ХПГ Фёдора Данильченко, «Украина не только обязана выплачивать жертвам возмещение физических и моральных убытков. Она должна также производить расследование по каждому случаю, когда на её территории человек получает телесные повреждения. Однако, как правило, этого не делается совсем, или делается недостаточно».

Большинство нападений на объекты, находящиеся на территории, контролируемой правительством Украины, совершаются с территории т.н. «ЛНР» или «ДНР». По мнению Данильченко, так как эти регионы контролируются Россией, Россия также несёт ответственность за нападения.

Поэтому ХПГ собирается подавать в Страсбургский суд по правам человека на Украину и Россию. Уже существуют прецеденты. Например, жертвы войн в Чечне и в Нагорном Карабахе получили компенсации по решению этого суда.

На нулевом пропускном пункте

«Нулевым» называют последний пропускной пункт на стороне, которую контролирует Киев. Отсюда всего лишь несколько сотен метров до пропускника на другой стороне. За колючей проволокой нейтральная зона. Там в сёлах Катериновка и Шахта Родина живут 400 человек. К ним можно попасть только по специальному разрешению.

Группу ждут в нейтральной зоне десятки жительниц. Все они хотят, чтобы юристы походатайствовали за них, выбили для них компенсацию, довели их дело до самого Страсбурга. Да и просто хотят поговорить с людьми, живущими там, с той стороны нулевого пропускника.

Однако солдаты не спешат с проверкой документов. Запрос в Киев по телефону продолжается 30 минут.

Здесь полная тишина. Где-то вдалеке кукарекает петух. Солдаты, которые сидят и курят под зелёным навесом пропускника, рады неожиданному развлечению. Времени у них много, хоть отбавляй, и они с удовольствием болтают с неожиданными посетителями.

Солдат рассказывает, что их овчарку зовут «Сепар», и гладит собаку, лежащую у своих ног. Её так назвали, потому что Сепар кормится и у них, и на другой стороне, у сепаратистов. Кажется, эта собака – единственное, что связывает два пропускных пункта.

Какой-то мужчина на машине подъезжает к пропускнику. Что это за человек, стремящийся въехать в нейтральную зону до наступления темноты? Наверно, он знает, что с темнотой она закрывается. Отчего он так спешит?

Солдаты пропускают его. А правозащитникам они запрещают въезд.

В подавленном настроении правозащитная группа отправляется обратно. В ночной тишине, пока автомобиль пробирается со скоростью 30 км/ч по буграм и выбоинам дороги через зону АТО, все думают о женщинах в нейтральной зоне, которые так ждали их приезда.

Пленные, пропавшие без вести, заложники в украинского конфликта

Сведения о пленных с обеих сторон фронта очень недостоверны и неточны, говорит директор ХПГ Евгений Захаров. В то время как на украинской стороне по данным внутренней секретной службы СБУ около 600 человек находятся в заключении в связи с этим конфликтом, СБУ говорит о 126 военных и 12 мирных жителях, находящихся в заключении на «народных фронтах». 450 человек заключённых в связи с конфликтом посетил Международный комитет Красного креста в 2017 году, по словам Милана Богетича, спикера киевского бюро МККК. Большинство из них содержатся в заключении на территории, контролируемой Киевом. Однако это не означает, что Украина имеет больше пленных, чем «народные республики», так как в Украине больше прозрачности по этому вопросу. В то время как на украинской территории доступ к местам заключения постоянный, на территориях, не контролируемых правительством Украины, этот доступ «очень затруднён», как сообщает спикер МККК Богетич.

Бернхард Клазен, свободный журналист и переводчик с русского языка, публикуется в TAZ, WOZ, Publik-Forum. Интервью проводились в октябре 2017 г.

Источник: журнал Friedensforum, 23/12/2017

Перевод с немецкого Харьковской правозащитной группы

Погляд монітора

31.12.2017 | Яна Смелянская

Забытая война в Донбассе: Верхнеторецкое

   

Три года люди всего в десятке километров от Донецка и Луганска живут в условиях полной неразберихи - войны нет, но стреляют; выборов нет, потому что война; дороги и школы не ремонтируют, боятся что завтра все будет вновь уничтожено. С одной стороны кажется, что будущего здесь вообще нет, но жизнь продолжается даже в таких условиях.

Что думают жители "серой зоны" про Минские переговоры? Этот вопрос мы уже даже не задаем при общении с местным населением, потому что ответ знаем заранее, и его нельзя назвать оптимистичным.

Чему учатся школьники на занятиях под обстрелами? Куда запрещено ездить гражданским лицам и волонтерам и почему, если войны де-юре нет? 

В этот раз наша мониторинговая группа работала в одном из наиболее сложных с точки зрения доступности населенном пункте - Верхнеторецком.

Географические особенности

В ходе мониторинговых визитов на восток Украины у нас сформировался список населенных пунктов, приоритетных для посещения.
Жованка, Бахмутка, Гранитное, Золотое-4, Лопаскино, Лобачево, Верхнеторецкое, Новолуганское, Южный (Ленинское) – эти населенные пункты анонсируются, как подконтрольные украинскому правительству, но при этом доступ общественности, представителей СМИ и правозащитных организаций сюда крайне ограничен.

В этих небольших прифронтовых поселках рубеж обороны сил АТО проходит через населенные пункты, а на одной и той же улице по разные стороны могут быть расположены боевые позиции противоборствующих сторон. Правозащитникам очень важно в таких условиях лично увидеть, в каких условиях живут гражданские люди в поселке.

Поселок Верхнеторецкое расположен в 24 км от райцентра (Ясиноватой) и в 27 км к северу от Донецка на реке Кривой Торец. Земли поселка граничат с территориями оккупированных села Михайловка Горловского горсовета и Пантелеймоновки Ясиноватского района.

В Верхнеторецком находится железнодорожная станция Скотоватая линии Константиновка - Ясиноватая. На северной окраине поселка расположена станция Новобахмутовка линии Очеретино - Горловка.

Красная, Фабричная, Степная — такие названия имеют три улицы в Верхнеторецком, которые сегодня плавно уходят в поселок Красный Партизан, подконтрольный боевикам. За крайними домами по этим улицам находится стратегически важная автомагистраль Е50 – так называемая южная артерия, соединяющая временно оккупированные Горловку, Ясиноватую и Донецк.

«По ту сторону блокпоста» трех улиц в Верхнеторецком остались проживать 450 жителей поселка, который согласно Минским соглашениям 2015 года является территорией, подконтрольной украинскому праительству.

До января 2016 года у людей была возможность перемещаться внутри поселка беспрепятственно. При наличии в паспорте регистрации фактического места проживания в поселке, люди имели возможность получать украинскую пенсию и другие социальные пособия, а также поддерживать связь с родными. Но с января 2016 года и началом т.н. «блокады», организованной несколькими народными депутатами, свободное перемещение жителей Верхнеторецкого было резко ограничено. В интервью с местными жителями нам рассказали, что с января 2016 года связь с Украиной для «той» части поселка оборвалась практически полностью.

Нина Ивановна, местная жительница говорит: «В прошлом месяце (ноябре) за пенсиями не пришли 10 человек. К нам же почта один раз в месяц приезжает. В этом месяце, наверное, вообще не пропустят. Всего «там» около ста пенсионеров живут».

19 декабря нашей мониторинговой группе наконец-то удалось побывать в Верхнеторецком. Но этот населенный пункт с первого дня взятия его под контроль украинскими военными находится под пристальным вниманием правозащитных организаций.

Гуманитарная ситуация

До начала военных действий в населенном пункте фактически проживали более 3000 человек, с началом обстрелов из поселка выехала половина населения. Но, когда обстрелы поселка сократились, часть выехавших вернулись обратно.

По состоянию на сегодняшний день в поселке постоянно проживают две с половиной тысячи граждан, из которых 280 человек – переселенцы из более неблагоприятных с точки зрения количества обстрелов регионов, а также с оккупированных территорий.
В поселке на настоящий момент проживают 152 ребенка школьного и дошкольного возраста. До начала боевых действий число детей составляло 198.

На территории Верхнеторецкого работают школа, детский сад, множество магазинов.

По словам местных жителей, если до начала военных действий в поселке работали 6 магазинов, то с момента установления линии разграничения их количество увеличилось до 49. Местные жители связывают это с тем, что до января 2017 года в оккупированную Ясиноватую и обратно беспрепятственно ходил рейсовый автобус, и жители оккупированной территории имели возможность приобрести на территории Верхнеторецкого продукты питания украинского производства, у которых и цена более приемлема, и качество на порядок выше российских. Но с того момента, как было полностью перекрыто сообщение с Ясиноватой, количество торговых точек также сократилось.

Также местные жители отмечают, что был период в начале 2017 года, когда один из руководителей области при посещении поселка своим распоряжением едва не довел населенный пункт до гуманитарной катастрофы.

«Приехал к нам один чин. Судя по всему, в Минских соглашениях и географии поселка он вообще не ориентируется. Показал рукой направление вдоль поселка и сказал, что дальше того места, где он стоит, Украины нет и дальше нечего возить продукты и пенсии. И уехал. В поселке началась паника. Слава Богу, что через три дня наш голова смог донести до руководства, что «ревизор» был не прав и поселок не оставили на самовыживание».

В Верхнеторецком почта не работает с 2014 года. Один раз в месяц приезжает представитель почты. Выдает пенсию, другие выплаты и корреспонденцию.

Обстрелы и жертвы среди гражданского населения

С самого начала боевых действий на востоке Украины поселок Верхнеторецкое практически каждый день появлялся в сводках РНБО. По количеству обстрелов населенный пункт мог соперничать только с селом Зайцево на Донецком направлении. В начале 2015 года количество обстрелов соответствовало количеству разрушений и жертвам среди гражданского населения.

По данным официальной статистики поселкового совета, обстрелами было повреждено в различной степени 277 жилых дома и объектов инфраструктуры, среди которых детский сад, школа, церковь, поселковый совет. На настоящий момент восстановлено 70 зданий. Основными источниками финансирования в данном случае стали волонтерские организации и сам поселковый совет.

За период активных боевых действий в Верхнеторецком погибли 16 местных жителей, 12 были ранены.

5 февраля 2015 года жительница Верхнеторецкого скончалась в больнице от осколочных ранений, полученных в результате обстрела.
21 февраля 2015 года в результате разрыва неизвестного взрывного устройства погибли два брата, 1953 года рождения.

Из интервью супруги одного из погибших братьев: «Я до сих не могу без слез об этом говорить…

20 февраля 2015 года мы были дома. До этого мы уже месяц жили в подвале: мой муж, его брат с женой и я. У нас подвал большой и теплый. Сидели без света. Обстрелами линию электропередач повредили. Так вот муж с братом и пошли посмотреть, где линия перебита, и как ее починить. Это было около четырех вечера. Только они в конец огорода дошли, мы в доме услышали взрыв. С Лидой подумали, что обстрел начался, поэтому кинулись к подвалу. Но больше взрывов не было. И мужчин не слышно было. Я начала с огорода кричать: «Миша! Миша!» А он не отзывается. А тут сосед мимо проходит и говорит, что там за нашим огородом двое на «растяжке» подорвались. Побежала я в дом к военным. Говорю: «Ребята, помогите, мой муж пропал. Там «растяжка» сработала! Мне ответили, что у них нет гражданской одежды и поэтому они не могут туда идти, потому что территория просматривается. Так никто и не двинулся с места.

Ни скорой помощи (не выезжали из-за обстрелов), ни милиции. На улице темно. Побежали с Лидой к соседу. У него есть машина, а у брата моего мужа был прицеп. Решили сами забрать тела и этим прицепом отвезти в морг.

Мы когда нашли место подрыва и наших мужей, то оба мертвы были, хотя брат мужа еще теплым был… Руки оторвало обоим, и ногу одному… Никто так и не приезжал… Сами все сделали. Только на погребение Пенсионный фонд дал денег…

Жена брата моего мужа сразу после похорон уехала отсюда и больше не приезжала. А мне некуда ехать. Тут и буду жить».

7 сентября 2016 года в результате обстрела ранены двое местных жителей.

3 апреля 2017 года в результате взрыва мины был ранен тракторист, котоірый вел распашку в поле.

15 августа 2017 года 10 домов и 12 хозяйственных построек сгорели в Верхнеторецком в результате обстрела. Спасатели несколько часов боролись с огнем.

По состоянию на сегодняшний день населенный пункт поддается меньшим обстрелам, чем в начале 2015 года. Местные жители напрямую связывают это с тем, что из населенного пункта вышли воюющие части ВСУ и расположились за поселком.

Доступ к медицине и образованию

Сегодня в Верхнеторецком работают школа и детский сад. 119 детей получают среднее образование, 33 – дошкольное.
Интересный нюанс: в населенном пункте в мирное время полноценно работали две школы. С того момента, как линия разграничения стабилизировалась, то одна из школ осталась на территории, фактически подконтрольной боевикам. Местные родители, которые какое-то время отправляли детей учиться на «ту сторону», аргументируют свое решение вполне разумно: «Там, школу ни разу не обстреливали. А вот по храму науки на нашей части поселка, несколько раз стреляли во время февральского обострения этого года».

Транспортное сообщение. Из Верхнеторецкого ежедневно ходят рейсовые автобусы в сторону Очеретино и Новгородское.

СМИ и настроения местных жителей

Надо признать в поселке большой выбор телеканалов и радиочастот, которые вещают: есть украинские, российские и каналы «ДНР». Именно последние транслируют, к сожалению, чище. У противника с вещанием в массы все в порядке в отличие от Украины. Радио «Республика» и «Победа», которые вещают «об удачах и победах доблестной армии ополчения» над «украинскими карателями» дают свои соответствующие плоды.

Кстати, эту тенденцию мы имеем возможность наблюдать уже третий год, работая на линии разграничения. Дальше областных центров, если у тебя нет спутникового ТВ, то смотри «Новороссию ТВ», «Звезду», «Оплот».

Газеты в село завозят один раз в месяц вместе с пенсиями.

«Здесь все люди запуганы, потому правды вам никто не скажет» - откровенничает с нами местная жительница в магазине. Многие здесь симпатизируют Украине. И это искренне. Многие понимают, что Донбассу нужно возвращаться в состав Украины, что является залогом мира и стабильности. Но есть и те, и они этого даже не скрывают, кто идейно с «ДНР».

«Когда дома обстреливают — виновата только Украина, начинаешь объяснять, что прилетело со стороны «тех», отвечают, что Украина все равно виновата, потому что не предупредила обстрелы, и вообще допустила весь этот ужас», - говорят военные. «Мы пытаемся избавляться от ярлыка, что каждый живущий на этой территории – сепаратист, и признаем, что в большинстве это люди, пострадавшие от агрессии другой страны», - добавляют военные.

И все же, жители Верхнеторецкого верят, что в новом году в их поселок прийдет мир...

Больше фото ТУТ

Погляд монітора

05.01.2018 | Овдієнко Ганна

Довгий шлях додому (Червонопартизанська виправна колонія № 68)

   

1. Загальна інформація

Червонопартизанська виправна колонія № 68 - це установа виконання покарань середнього рівня безпеки для жінок. За інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на момент початку Антитерористичної операції, в колонії відбували покарання більше двохсот осіб. Колонія розташовувалася у м. Червонопартизанськ (Свердловський район, Луганська область). Це - невеликий населений пункт на кордоні між Росією та Україною. Станом на 2014 рік у населеному пункті мешкало трохи більше 2200 жителів. Основне заняття місцевих жителів - шахтарська справа. Найближчий великий населений пункт - м. Свердловськ.

2. Положення установи виконання покарань на початку конфлікту

У квітні 2014 року на території Луганської області розпочалося проведення Антитерористичної операції. Однак засуджені із Червонопартизанської виправної колонії із бойовими діями не стикалися до середини - кінця травня 2014 року. Перші вибухи у місті вони почули на початку літа, але населений пункт був шахтарським, тому більшість із засуджених вважали, що це промислові роботи на шахтах. Конфлікт вони бачили тільки по телевізору і чули про нього зі слів родичів.

Бойові дії у місті розпочалися в червні 2014 року - тоді у Червонопартизанськ прийшли дрьомівські козаки. Частина з них була одягнута у традиційну козацьку форму, частина носила звичайний камуфляж без пізнавальних знаків. Серед осіб, які оточили колонії, були тільки російські військові та козаки. Жінки це точно чули по акценту, з яким розмовляли люди, які окупували місто. При цьому, подальші бойові дії відбувалися саме через конфлікт між російськими підрозділами та козаками. Українські військові залишили місто у квітні 2014 року.

Червонопартизанська виправна колонія розташовувалася на околицях міста, з одного боку від неї проходила лінія залізниці, з іншого - лісові посадки. За словами засуджених, територія колонії безпосередньо примикала до кордону між Росією та Україною. Частина території колонії була оточена териконами.

Протистояння у місті загострилося на початку червня 2014 року, коли незаконні збройні формування почали застосовувати великокаліберну артилерію (зокрема, самохідні артилерійські установки “Град” та міномети). Засуджені жінки бачили, як над колонією пролітали військові літаки. Вдень над територією колонією також кружляли вертольоти МНС Росії. Особливо часто такі польоти відбувалися під час перевірок, коли всі засуджені вишиковувалися на вулиці, і можна було добре бачити їх кількість. За воротами колонії висаджувалися десантники-парашутисти.

Незаконні збройні формування встановили прямо за воротами колонії танк, але вогонь з нього не вели. Поблизу розміщувалися БТРи., загородження з автобусів та шини. Жінки бачили як козаки тренувалися збирати та розбирати автомати. Коли покидали колонію, помітили багато поламаної військової техніки та сліди від гусеничних танків. Деякі з жінок вказували, що козаки оселилися прямо на території колонії - у штабі, де й розмістили свою тренувальну базу. Однак інші засуджені цю інформацію не підтвердили.

Тоді ж перші снаряди потрапили на територію колонії. Прямим попаданням снаряду був зруйнований перший контрольний пост. Згорів архів, край будівлі для побачень, був пошкоджений другий поверх промислової зони у колонії, де знаходилося виробництво плитки та цегли-утеплювача (цех АБК) та банно-пральний комбінат. Від вибухів пішли тріщинками скляні блоки вікон, вилітали шибки, уламками було пошкоджені стіни будівель колонії. У подальшому також були зруйновані ворота колонії.

3. Умови тримання під вартою

Через розташування установи виконання покарань на самій лінії зіткнення, її територія постійно обстрілювалася. Колонію оточували снайпери. Вони стріляли по ногам, коли хтось із засуджених виходив на вулицю - набрати води (у колонії немає централізованого водопостачання) або до туалету (туалети також знаходилися на вулиці). Однак нікого не було поранено - снайпери лише залякували таким чином. Також над колонією постійно літали снаряди, обстріли були майже кожного дня. Тим не менш, довгий час жінки ходили на роботу та притримувалися зміненого розпорядку дня: працювали вночі із завішеними вікнами. Жінки та адміністрація колонії зняли форму аби не стати мішенями для снайперів. Найважливіші речі вони носили з собою, тому що знали - у будь-який момент вони можуть покинути колонію.

За твердженням засуджених, у цей час умови тримання під вартою у колонії погіршилися, але не істотно. Начальник колонії забезпечив засуджених харчуванням та водою. У колонії було світло, зберігалося водопостачання. Жінки мали можливість отримувати посилки від родичів - співробітники колонії ходили на пошту за посилками навіть під час сильних обстрілів. Проти жінок не застосовувалася фізична сила, їм не погрожували та не проводили незаконні обшуки. Жінок не змушували брати участь у бойових діях.

Для того, щоб захистити життя та здоров’я засуджених, начальник колонії виводив їх на поселення до підвалів. Там засуджені перечікували найбільш сильні обстріли. Кожного разу перед обстрілом лунала сирена.

4. Процес евакуації засуджених

Начальник Червонопартизанської виправної колонії активно вживав заходів аби засуджених евакуювали. Зокрема, він дзвонив та письмово звертався до Державної пенітенціарної служби України. Але довгий час там не вірили, що колонії дійсно загрожує небезпека. Тільки коли було знищено перший контрольний пост, заговорили про евакуацію.

Наприкінці червня 2014 року до колонії приходили представники незаконних збройних формувань із відеокамерою. Вони завітали вночі та змусили знімати відео “для управління Служби безпеки в Луганській області”. Просили говорити дату, в яку знімається відео начебто аби довести, що у колонії ще залишилися люди і її не можна обстрілювати. Також фіксували руйнування колонії.

Евакуація розпочалася наприкінці червня 2014 року. Засуджені працювали на виробництві, коли в черговий раз їх зібрали по тривозі та повели до будівлі швейного виробництва “Глорія”. Виявилося, що того дня снаряд потрапив у перший контрольний пост, який повністю згорів. У підвалі жінкам наказали лягти на підлогу. Вони чули, як лунають за стінами колонії вибухи. Декілька годин вони лишалися у підвалі без їжі, води та не могли піти до туалету. Тільки через декілька годин їх почали виводити. Весь цей час засуджені знаходилися на грані нервового зриву.

Коли обстріли трохи стихлі, до колонії приїхав мікроавтобуси, куди посадили засуджених та повезли до Свердловської виправної колоні № 38. Засуджені не могли забрати з собою речі, тому що через обстріли вони вже не могли повернутися до будівель колонії. Вони поїхали у тому одязі, що були. Мали з собою тільки термоси з водою та їжею. У дорозі засуджених супроводжували співробітники Червонопартизанської виправної колонії

Дата евакуації - 28 червня 2014 року

5. Евакуація до Луганського СІЗО

У Свердловській виправній колонії № 38 засуджені перебували лише три доби. Там їм дозволили зателефонувати рідним аби сказати, що з ними все добре. Там їх нагодували, дали змогу попити води та помитися. Жінки знали, що їх везуть до Луганського слідчого ізолятору, звідки далі їх будуть везти на безпечну територію. Але процес цей затягнувся.

Деякий час у Луганському СІЗО жінки знаходилися у непоганих умовах. Їм забезпечили тримання у шестимісних камерах, де було світло, вода. У колонії було нормальне харчування. Однак із початком блокади міста ситуація істотно погіршилася. Спочатку зникло світло, якого не було півтора місяці. Потім, за словами більшості опитуваних зникло центральне водопостачання. Необхідну воду брали з резервуарів та розносили по камерам. Хоча води було достатньо, але здебільшого вона була холодною. Жінки не мали змоги митися, прати речі, робити інші гігієнічні процедури.

У колонії виникли проблеми із постачанням продуктів харчування. Оскільки на всіх не вистачало їжі, то була зменшена пайка хліба, яка тепер становила на шістьох стільки ж, скільки раніше становила на одного. Крім хліба давали пшону кашу два рази на день. Іншої їжі не давали і такий режим харчування зберігався декілька місяців. Також вшестеро зменшилася кількість чаю та цукру, який приносили. Декілька разів давали гуманітарну допомогу - санітарно-гігієнічні засоби.

Засуджені при цьому мали змогу отримувати передачі, якщо їх родичі проживали безпосередньо у Луганську або околицях. Родичі, які жили в інших містах, відправити посилки не могли, тому що пошта не працювала. Вони також не могли приїхати на побачення, оскільки більшість доріг була перекрита і продовжувалися воєнні дії.

У цей час Луганське СІЗО було повністю закрите. Частину засуджених взагалі не виводили на прогулянки, іншій частині жінок пропонували вийти, але вони здебільшого відмовлялися, бо дуже боялися обстрілів. Навколо колонії постійно лунали вибухи і багато хто із засуджених впадав у паніку, під час чергової атаки. У цей період було пошкоджено склоблоки вікон, вхідні ворота. Ховатися було нікуди - жінок не виводили у бомбосховище. Обіцяли вивести у коридор під час сильних обстрілів, але жодного разу так і не вивезли.

Засуджені не могли зв’язатися з родичами по телефону, тому що не було мобільного зв’язку і, крім того, ніде було заряджати акумулятори мобільних телефонів.

У Луганському СІЗО виникали проблеми з постачанням медичних препаратів - були тільки найпростіші знеболювальні, які могли застосовуватися від будь-яких проблем. При цьому засуджені могли отримувати ліки посилками, але тільки у той час, коли посилки до СІЗО доходили. Лікар у Луганському СІЗО був.

Тільки в жовтні 2014 року засуджених нарешті вивезли із Луганського СІЗО. Їх посадили у автобуси та повезли у супроводженні адміністрації Червонопартизанської колонії, а також озброєних членів незаконних формувань, до м. Старобільська. Тільки там засуджені змогли повідомити родичі, що вони живі та здорові.

Дата перевезення - 18 жовтня 2014 року (орієнтовна).

6. Щасливий порятунок

Зі Старобільського слідчого ізолятору 171 засуджена була переведена до Качанівської виправної колонії № 54 у м. Харків. Там їх одразу розмістили, дали теплі речі (у жінок не було теплих речей, тому що забрати речі у Червонопартизанській виправній колонії № 68 вони не встигли і залишилися у тому, в чому були). За словами керівництва колонії, перші місяці жінки перебували у складному психологічному стані, але з часом повернулися до нормального життя. Тільки якщо чують святкові салюти у місті - лякаються.

На день візиту моніторів Харківської правозахисної групи до Качанівської виправної колонії, у ній залишилося всього 27 зі 171 людини. Інші звільнилися умовно-достроково чи за амністією.

Візит до Качанівської виправної колонії № 54 було здійснено 26 грудня 2017 року моніторинговою групою ХПГ у складі Глущенка В.Б., Мельничука В.І. та Овдієнко Г.В. 

*Матеріал створено за підтримки програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Міжнародного Фонду "Відродження"

Погляд монітора

05.01.2018 | Яна Смелянская

Блок-пост как способ воздействия на психику гражданского населения

   

Все граждане, вынужденные проезжать по дорогам Донбасса в связи с какими-то личными или служебными делами, сталкиваются с таким явлением как «блок-пост». Появились они весной 2014 года в связи с началом вооруженного конфликта и с тех пор плотно вошли в повседневную жизнь Донбасса. И если в 2014 году их наличие и география расположения не вызывала нареканий у граждан в связи с действительной необходимостью контроля за перемещением оружия, то спустя несколько лет работа блок-постов уже вызывает у местного населения сильное раздражение…

По служебной необходимости мониторы ХПГ уже 3 года каждый месяц осуществляют поездки на Донбасс. Мы можем без преувеличения заявить о том, что мы проехали по всем дорогам Донбасса и видели все блок-посты в зоне проведения АТО. И наше восприятие пропускных процедур на блок-постах также эволюционировало за эти три года…

Итак, наш вывод таков – концепция оперативного контроля за перемещением граждан автотранспортом с целью пресечения незаконного оборота оружия через механизм размещения в ключевых точках транспортных магистралей временных сооружений (блок-постов) на данный момент полностью себя исчерпала! Это касается территорий, удаленных от линии разграничения более чем на 10 км. Теперь поделимся своими аргументами…

В Протоколе 4 Международной Конвенции о защите прав человека и основных свобод, в статье 2 сказано, что каждый, кто на законных основаниях находится на территории какого-либо государства, имеет в пределах этой территории право на свободу передвижения и свободу выбора местожительства и, на пользование этими правами не должно налагаться никаких ограничений.

АТО на востоке Украины продолжается уже три с половиной года. И более трех лет гражданское население преимущественно Донецкой и Луганской областей сталкивается со множеством проблем и неудобств от того, что количество блокпостов при передвижения от одного населенного пункта к другому в разы превышает их логически оправданное количество. Речь сейчас идет исключительно об освобожденных территориях.

В крайне ограниченные рамки поставлены даже те граждане, которые проживают и передвигаются в пределах контролируемой правительством Украины части страны, не выезжая на неподконтрольные территории и находятся в значительной отдаленности от линии разграничения.

И если многокилометровые очереди на контрольно-пропускных пунктах въезда-выезда в сторону оккупированной части Донбасса (их всего 5) еще можно как-то объяснить, то почему скапливаются километровые очереди на таких направлениях как Краматорск-Константиновка, въезды в Мариуполь, перекресток в Новоахтырке, перекресток перед Бахмутом и др. – логически объяснить не получается.

Мониторинговые и юридические группы ХПГ с начала военного конфликта на востоке Украины проехали всю линию фронта и все населенные пункты, которые вошли в перечень зоны проведения АТО, и мы с уверенностью можем говорить о том, что все блокпосты от Харькова до Широкино, Станицы Луганской и Майорска носят исключительно декоративную функцию.

Абсолютно все блок-посты можно объехать в хорошую погоду по проселочным дорогам. Любой водитель, ориентирующийся по картам, может выбрать такой маршрут. Наша группа доезжала от Харькова до Станицы, от Изюма до Авдеевки или до Попасной, минуя все блок-посты, чисто из научного интереса… Поэтому те граждане, которые участвуют в схемах незаконного оборота оружия, вряд ли выберут дорогу через блок-посты. А вот гражданское население, простаивая часами в очередях на блок-постах, кто тихонько, а кто и в полной голос клянут, на чем свет стоит, и украинскую власть, и персонал этих блок-постов…

Тут стоит отметить, что ни одного нормативно-правового документа, который бы регламентировал работу блок-постов в зоне проведения АТО, и давал бы четкое понимание правил пересечения блокпостов гражданскому населению - не существует.

Из нормативных документов, в которых присутствует описание того, что есть блокпост, можно назвать только «Временный порядок пересечения линии разграничения»…

Так во Временном порядке пересечения линии разграничения сказано: «Блокпост (далі - БП) - загороджувальний пункт у визначеному місці (на ділянці місцевості, у споруді або їх комплексі) в районі проведення антитерористичної операції (далі - АТО), призначений для контролю за рухом людей, транспортних засобів, перевірки в осіб документів, що посвідчують особу, особистого огляду осіб і огляду речей, що при них знаходяться, огляду транспортних засобів та речей, що ними перевозяться, з метою запобігання несанкціонованому проникненню осіб на тимчасово неконтрольовану територію, проникненню з тимчасово неконтрольованої території учасників не передбачених законом збройних (воєнізованих) формувань, а також ввезення (вивезення) до/з району проведення АТО предметів і речовин, вилучених з цивільного обігу або обмежених в обігу; оборони сил та засобів, залучених до проведення АТО від протиправних посягань з боку не передбачених законом збройних (воєнізованих) формувань».

Что касается любимой отговорки полицейских при проверках на блок-постах про право на осмотр и проверку документов у граждан, ссылаясь на статью 15 Закона Украины «Про боротьбу з тероризмом»…

Так вот, статья 15 звучит таким образом: «Права осіб у районі проведення антитерористичної операції. У районі проведення антитерористичної операції посадові особи, залучені до операції, мають право…»

Обратите внимание на словосочетание «посадові особи». Юриспруденция дает точный ответ, кто есть «посадова особа» - это лицо, «…в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції». В свою очередь расшифруем понятие «організаційно-розпорядчі обов’язки» - «це обов’язки по здійсненню керівництва…» Таким образом, ссылаться на блок-посту на ст.15 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» могут только … руководители управлений, отделов или иных подразделений. И не нужно путать понятие «посадова особа» с понятием «службова особа» - это совсем разные функционалы.

Но мы же не можем на всех блок-постах посадить по начальнику рай- или горуправления полиции? Значит, вопросы к законодателям – необходимо привести в соответствие законодательную часть, касающуюся взаимоотношений правоохранителей и граждан в зоне проведения АТО…

Какая из сторон и как себя должна вести при пересечении этих самых внутренних блокпостов, какие документы, либо личные вещи должны предъявить граждане, пересекающие именно эти блокпосты проверяющему и от проверки каких вещей может отказаться гражданин?
Четких и упорядоченных инструкций доступных для гражданского общества по работе блок-постов вне контрольно-пропускных пунктов на линии разграничения, нет!

При проверке документов на блок-постах нацполиция (в редких случаях – военные) требуют только паспорт гражданина Украины. Ну, в крайнем случае – загранпаспорт. Почему? Документом, подтверждающим личность, в соответствии с принятым в мае 2011 года Законом «О документах», являются:

-специальная паспортная карточка;
-паспорт украинского гражданина, а так же украинский паспорт для путешествий за границу;
-служебный украинский паспорт;
-дипломатический украинский паспорт;
-удостоверение члена экипажа;
-документ, выданный для временного удостоверения гражданина Украины;
-документ, удостоверяющий личность моряка;
-удостоверение личности, выданное для возвращения в Украину.
-удостоверение застрахованной личности;
-социальное удостоверение;
-действующее пенсионное удостоверение;
-удостоверение инвалидности личности;
-удостоверение водителя;
-вид на постоянное жительство;
-проездной документ беженца, выданный для его выезда за границу;
-вид на временное жительство;
-удостоверение личности без гражданства, выданное для его выезда за границу;
-удостоверение беженца;
-разрешение на трудоустройство.
-карточка иммигранта.

То есть требование персонала блок-постов предъявить исключительно паспорт гражданина Украины не является законным. Гражданин при проверке имеет право предъявить любой из вышеперечисленных документов, подтверждающих личность.

Ни раз, и ни два мы сталкивались с ситуацией, когда на блокпостах сотрудники полиции, нацгвардии или иных военизированных подразделений, требуют от гражданских лиц предъявить личный мобильный телефон с целью переписать IMEI код телефона, ссылаясь на какое-то свое внутреннее распоряжение руководства.

По сообщениям начальника Краматорского горотдела полиции Виталия Максымива на блокпосту между Краматорском и Дружковкой за 2016 год полицейские проверили и внесли в базу 31,4 тысячи IMEI телефонов граждан.

Также привожу пример, свидетелями которого стала наша мониторинговая группа на блокпосту между Бахмутом и Часов Яром в Донецкой области в начале июля 2017 года.

Представители национальной полиции остановили автомобиль для проверки документов. В автомобиле находились две женщины. После проверки документов, человек в военной форме, который не представился, попросил у водителя-женщины телефон.

Водитель отдала телефон без пререканий (нам она сказала, что просто боится что-то сказать, потому что телефон забрал человек, у которого есть оружие).

Сотрудник полиции в свою очередь присел на скамеечку и начал перелистывать телефонную книгу, переписку в социальных сетях, сообщения в вайбер и СМС-сообщения из телефона женщины.

Мы сообщили работнику блокпоста, что его действия выходят за рамки закона. На что сотрудник полиции ответил: «А как вы предлагаете с сепаратистами бороться?»

Ознакомившись с нормативно-правовыми документами, регламентирующих полномочия сотрудников силовых структур, не удалось найти ни одной строчки о том, что действия сотрудников полиции, либо иных силовых структур, осуществляющих проверки на блокпостах, что подобные действия можно считать законными. Также отмечу, что такой «тщательной» проверке личных мобильных телефонов подвергаются ТОЛЬКО граждане, в паспорте которых числится регистрация места проживания в Донецкой, либо Луганской областях, преимущественно – в населенных пунктах на оккупированной территории...

Аналогичные ситуации мы не единожды фиксировали на блокпосту между Северодонецком и Новоайдаром (Новоохтырский блок-пост), когда из рейсовых автобусов, которые движутся с КПВВ «Станица Луганская», выводят всех пассажиров на проверку документов и заодно требуют ввести комбинацию в личный мобильный телефон, а затем продиктовать IMEI сотруднику блокпоста. Аналогичные случаи мы фиксировали на выездах из Мариуполя.

Юристы ХПГ подчеркивают, что данная процедура с переписыванием IMEI телефона незаконна. Потому как IMEI мобильного устройства относится к персональным данным. Они касаются человека и, в частности, его места нахождения. Если органам внутренних дел или СБУ так необходимо получить доступ к этим данным, есть установленная законом судебная процедура. Они определяют номер телефона, устанавливают IMEI и суд дает разрешение его отслеживать. Однако, по этому пути силовики не идут, а предпочитают пользоваться юридической неграмотностью большинства граждан, вынужденно пересекающих блокпосты.

Начальник Главного управления национальной полиции в Донецкой области Вячеслав Аброськин также не единожды заявлял о том, что полицейские на блокпостах переписывают IMEI (идентификатор) мобильных телефонов незаконно, но при этом обращался к гражданам Украины, чтоб последние к этим мерам отнеслись с пониманием.

Отдельным блоком проблемных вопросов работы блокпостов стоит выделить корректность работы силовиков с гражданским населением при осуществлении процедуры проверки на внутренних блокпостах.

Справедливости ради стоит отметить, что обильное строительство новых блок-постов в середине 2016 года, закончилось. В середине 2017 года общее количество блок-постов начало уменьшаться. Участки дорог, где на одном километре умещалось два блок-поста уже свободны для проезда.

Необходимо законодательно отрегулировать механизм «мягкого контроля» силовых структур за перемещением гражданского населения в зоне проведения АТО, что позволит снять существующее социальное напряжение…

Права людини на південному сході України, 2017, №12

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори