пошук  

Косиціна проти України

Каменівська проти України

Гаєвський проти України

Ганенко проти України

Данілюк проти України

Булгаков проти України

Сергєєв проти України

Бабенко проти України

Кайсин та інші проти України (дружнє врегулювання)

В основі справи лежить заява (№ 46144/99), спрямована проти України, яку тринадцять громадян подали на розгляд Європейської комісії з прав людини 16 жовтня 1998 року на Заявники стверджували, що вони стали жертвами порушення пункту 1 статті 6 Конвенції внаслідок невиконання рішення Червоноградського суду першої інстанції, яким визнавалося їхнє право на пенсію за інва-лідністю, а шахті «Червоноградська» №2 наказувалось сплатити їм належ-ні суми. Суд 10 квітня 2001 року одноголосно вирішив вилучити справу із реєстру у зв’язку з виплатою боргів. | детальніше

Совтрансавто Холдинг проти України

Посилаючись на положення пункту 1 статті 6 Конвенції, заявник вважає, що розгляд його справи не був справедливим і не відбувався незалежним та неупередженим судом. Посилаючись на статтю 1 Першого протоколу, заявник скаржиться на те, що через нехтування компетентними органами положень чинного законодавства та відсутність встановленого законом громадського контролю за діяльністю підприємства «Совтрансавто-Луганськ» останнє змогло прийняти незаконні рішення, що призвели згодом до знецінення його пакету акцій, втрати контролю за діяльністю та майном товариства «Совт-рансавто-Луганськ». Він вважає, що порушено його право на повагу до майна. Посилаючись на статтю 14 Конвенції, заявник вважає себе потерпілим від дискримінації з боку українських органів влади, які намагалися «відстоювати інтереси громадян України» шляхом захисту прав українського підприємства на шкоду правам російської сторони. Суд 27 вересня 2001 pоку одноголосно: визнав заяву прийнятною, не роблячи жодних висновків щодо суті. | детальніше

Гайдук та інші проти України

У зв’язку із втратою вкладів в Ощадбанку заявники скаржаться на порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Заявники скаржаться також на те, що ставлячи здійснення їхнього права на розпорядження своїм майном у залежність від вікового цензу, українська держава створила підстави для дискримінації, яка забороняється статтею 14 Конвенції. Крім того, заявники скаржаться на поруше статті 13. Суд в засіданні 2 липня 2002 р. ухвалив об’єднати заяви; оголосив заяви неприйнятними. | детальніше

Галиця проти України

Заявник (заява № 29734/02 від 11 липня 2002 року) скаржився на свавільне та безпідставне відхилення скарги, на порушення його права на доступ до суду відповідно до статті 6.1 Конвенції, на помилкове застосування внутрішнього законодавства національними судами відносно цього питання у вирішенні його майнової суперечки, порушення статті 1 Протоколу № 1 відносно результату майнової суперечки. Суд 18 травня 2004 року вирішив вилучити заяву з реєстру справ суду з-за відсутності у заявника бажання підтримувати заяву. | детальніше

Хлібокомбінат №2 проти України

Не посилаючись на жодну зі статей Конвенції, позивач скаржиться (заява № 67761/01 від 10 серпня 2000 року) на відсутність вільного доступу до суду та згідно зі Статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції заявник скаржиться на порушення його права щодо мирного володіння своєю власністю. 9 вересня 2003 року суд вирішує виключити скаргу з переліку справ з-за відсутності у заявника бажання підтримувати заяву. | детальніше

С.Іванченко, А.Самойлов та В.Іванченко проти України

Заявники ( заяви № 60726/00, № 22947/02, № 22966/02 від 3 квітня 2000 року та 27 травня 2002 року) скаржаться на умови утримання під вартою та на те, що вони були піддані нелюдському поводженню та катуванню (ст.3 Конвенції);незаконність попереднього затримання 2 жовтня 1999 року (ст.5 Конвенції). Далі заявники стверджують, що місцева влада не провела ефективне розслідування їхніх скарг з цього приводу, що порушує процесуальні вимоги ст.3 Конвенції та зобов’язання, визначені статтею 13 Конвенції. Заявники скаржаться на помилку національних судів в оцінці фактів та при застосуванні закону; на порушення презумпції невинуватості; на відсутність достатнього часу та можливості для підготування власного захисту, оскільки їхній доступ до матеріалів справи було обмежено (ст. 6 Конвенції). Заявники стверджують, що ст.9 Конвенції була порушена, оскільки правоохоронні органи України переслідували їх з огляду на їхню участь у президентській кампанії кандидата Мороза. Іванченко скаржиться, на обмеження права відвідування його рідними під час ув’язнення і отримання бандеролей. 17 лютого 2004 року Суд постановив відкласти розгляд справ стосовно їхніх тверджень про катування та сильні побиття, умови їхнього утримання(стаття 3); обмежень, що їх було накладено на п. Іванченко стосовно продуктових передач та відвідань (статті 3 та 8 Конвенції); відсутності належного розслідування та засобів правового захисту (статті 3 та13 Конвенції); відсутність ефективних засобів правового захисту проти цих санкцій (статті 3 та 13 Конвенції); можливого незаконного утримання під вартою (стаття 5.1 (с) Конвенції); та скарг на відсутність необхідного часу та можливостей, які би дозволили заявникам підготуватися до власного захисту та відсутність адекватної й ефективної правової допомоги, яка мала бути надана їм (стаття 6.1 та 3 (b) та (с) Конвенції). Іншу частину заяви визнано неприйнятною. | детальніше

Корнілов проти України

Заявники скаржилися (заява № 36575/02 від 9 вересня 2002 року) згідно Статті 1 Протоколу № 1 Конвенції на порушення права на мирне володіння своїм майном, на невиконання судових рішень та бездіяльність Державної виконавчої служби та Державного Казначейства, що призвела до довготривалих затримок у процедурі виконання судових рішень. 7 жовтня 2003 суд одноголосно проголошує заяву неприйнятною, оскільки не було використано всіх ефективних засобів правового захисту. | детальніше

Горшков проти України

Заявник скаржиться на незаконність його ув’язнення в психіатричному закладі, на неможливість ефективного оскарження, на умови його утримання та, як він стверджує, нерозумний строк його ув’язнення, стверджуючи про порушення ст.ст. 2; 3 та п.1 (а; е) ст.5 Конвенції. Беручи до уваги заяву, подану до Європейського Суду з прав людини 23 вересня 2003 року (заява № 67531/01), Суд 15 червня 2004 року (Друга секція) одноголосно визнав прийнятною без попереднього розгляду щодо суті, скаргу заявника в частині порушення, як це стверджується заявником, п. 4. ст. 5 Конвенції та визнав неприйнятною решту цієї заяви. | детальніше

Стрижак проти України

Заявник на підставі статті 6.1 Конвенції скаржиться на відсутність доступу до суду, відсутність інформації про дату та час слухання справи та на відсутність у зв’язку з цим публічності слухання справи, а також про порушення статей 13 і 17 Конвенції (відсутність ефективних засобів захисту). Заявник стверджує, що судове слухання його справи не було незалежним та неупередженим, а справа не була розглянута у розумні строки. Беручи до уваги заяву (№72269 від 10 лютого 2001 року), Європейський Суд з прав людини (Друга секція) 15 червня 2004 року визнав прийнятним, без попереднього розгляду щодо суті, скарги заявника на те, що судові органи належним чином не повідомили його про час слухання справи, а також щодо не публічності судового слухання, іншу частину заяви визнав неприйнятною. | детальніше

Березовський проти України

Заявник (заява №70908/01 від 30 січня 2004 року) скаржиться на підставі статей 6 та 14 Конвенції на відмову судів призначити йому пенсію, несправедливість судового розгляду, дискримінаційне застосування закону, несправедливе судове рішення, на порушення ст. ст. 17 та 18 Конвенції, а також ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (порушення права власності). Суд 15 червня 2004 року (Друга секція) одноголосно визнав заяву неприйнятною. | детальніше

Скубенко проти України

Заявник (заява № 41152/98 від 15 квітня 1998 року) скаржився на тривалість виконання рішення Ленінградського районного суду м. Києва, порушення статей 13, 34 та статті 1 Протоколу №1 Конвенції. Порушення права власності, переслідування з боку Держави за звернення до Європейського Суду з прав людини. Суд 6 квітня 2004 року (Друга секція) визнав прийнятною, без розгляду по суті, скаргу заявника стосовно тривалості невиконання рішення Ленінградського районного суду м. Київ від 4 грудня 1997 року. | детальніше

Тімотієвич проти України

Заявник (заява № 631580 від 29 червня 1998 року) скаржиться на непомірну тривалість та несправедливість цивільного провадження у його справі, порушення прав власності, заподіяння шкоди в результаті тривалого стану непевності стосовно долі його майна. Суд 18 травня 2004 року (Друга секція) визнав прийнятними, без розгляду щодо суті, скарги заявника стосовно несправедливого судового розгляду та порушення його прав власності (Протокол № 1 Конвенції), а іншу частину заяви визнав неприйнятною. | детальніше

Лєщенко та Толюпа проти України

Заявники (заява № 56918/00 від 7 березня 2000 року) скаржаться на занадто довгу тривалість розгляду справи з приводу відшкодування майнової та немайнової шкоди, порушення статті 6 § 1 Конвенції. Суд 6 квітня 2004 року (Друга секція) визнав заяву прийнятною без попереднього розгляду справи по суті. | детальніше

Коваль проти України

Заявник скаржився (заява № 65550/01 від 12 жовтня 2000 року) на неприйнятне поводження з ним під час перебування під вартою, на відсутність ефективних засобів правового захисту на національному рівні. У заяві від 10 травня 2003 року висловив скарги на відсутність незалежності та безсторонності суду під час розгляду справи, порушення принципу неприпустимості повторного розгляду, принципу рівності сторін, права на допит свідків та підготовку свого захисту, примусове годування. Суд 30 березня 2004 року визнав прийнятними, без попереднього розгляду по суті, скарги щодо умов тримання заявника і відсутності належного медичного лікування та допомоги у період з 30 листопада 1998 року до 8 червня 2000 року (стаття 3 Конвенції), а також скарги про відсутність ефективного засобу захисту відповідно до статті 3 (статті 3 та 13 Конвенції), та скарги щодо звернення застави в дохід держави (стаття 6.1 Конвенції); іншу частину заяви визнав неприйнятною. | детальніше

Дзізін проти України

Заявник скаржився (заява № 1086/02 від 27 листопада 2003 року) на порушення права на мирне володіння своїм майном, порушення статті 6.1 Конвенції, звернувся з проханням до Суду продовжити розгляд його скарги і присудити йому відшкодування за затримку винесення рішення суду. Суд 24 червня 2003 року (Друга секція) одностайно проголосив заяву неприйнятною. | детальніше

Данкевич проти України

Заявник скаржиться на порушення статті 2 Конвенції, що його було засуджено до смертної кари за злочин, який, за його словами, він не вчиняв. Заявник також скаржиться на умови утримання в камері смертників запорізької в’язниці, але не посилається на жодне положення Конвенції. 25 травня 1999 року Суд оголосив прийнятною скаргу заявника щодо умов тримання його в камері смертників у слідчому ізоляторі міста Сімферополя, не розглядаючи справу по суті, та неприйнятною іншу частину заяви. | детальніше

Замула та інші проти України

Заявник скаржиться (заява № 10231/02 від 19 липня 2001 року) у відповідності до статті 6.1 Конвенції на неспроможність державних органів виконати рішення від 3 березня 1998 року протягом розумного строку та на надмірну тривалість провадження у його справі. Суд 20 травня 2003 року вирішує відкласти перевірку скарг заявника щодо невиконання рішення, нерозумної тривалості провадження у справі заявника та стверджуваної відсутності ефективного внутрішнього правового засобу захисту стосовно цих скарг та визнає іншу частину заяви неприйнятною. | детальніше

Крапівницький проти України

Згідно статті 6 п. 1 Конвенції і статті 1 Протоколу 1 заявник скаржиться на невиконання рішення Житомирського районного суду від 19.11.1998 р., яке визнає його право на отримання компенсації за речове майно. Суд 17 вересня 2002 року одноголосно визнав заяву неприйнятною. | детальніше

Кузнецов проти України

Заявник посилається на статті 1, 3 та пункти 1 (а), 1 (с) і 2 статті 5, пункти 1, 2, 3 (а), 3 (b) і 3 (d) статті 6 Конвенції та на статтю 1 Протоколу № 6 і скаржиться, що кримінальне провадження було несправедливим, обвинувачення проти нього було сфабриковане і що його примусили визнати себе винним. Крім того, він скаржиться на умови, в яких його тримають у камері смертників. Європейська комісія з прав людини, провівши закрите засідання 30 жовтня 1998 року, одноголосно оголосив неприйнятною скаргу заявника щодо кримінального провадження та прийнятною іншу частину заяви, не розглядаючи справу по суті. | детальніше

Марченко проти України

Посилаючись на п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу 1, заявник скаржиться на невиконання рішення суду м. Кіровограда від 29.11.1999 року щодо права на отримання компенсації за речове майно та продовольчий пайок та зобов’язання військової частини А-0425 виплатити загальну суму компенсації. Крім цього, в своїх зверненнях він скаржиться також на невідповідність закону процедури виконання вищезгаданого судового рішення. Посилаючись на ст. 13 Конвенції, заявник скаржиться на те, що він не має «жодного ефективного засобу правового захисту» в законодавстві України, який би дозволив йому виправити порушення його права стосовно відсутності виконання рішення, яке вступило в законну силу. 17 вересня 2002 року Суд одноголосно визнав скаргу неприйнятною. | детальніше

Назаренко проти України

Заявник скаржиться на порушення статті 3 Конвенції щодо умов утримання його у камері смертників у сімферопольській в’язниці. Він також заявляє, що Україна порушила статтю 2 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 6 до Конвенції у тому, що його засуджено до смертної кари. 25 травня 1999 року Суд одноголосно: оголосив прийнятними скарги заявника щодо умов тримання його в камері смертників у слідчому ізоляторі міста Сімферополя, не розглядаючи справу по суті; оголосив неприйнятною іншу частину заяви. | детальніше

Науменко проти України

Посилаючись на параграф 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржиться на те, що було порушено його право на справедливий розгляд. Вважаючи себе невинуватим, він стверджував, що став жертвою судової помилки. Посилаючись на статтю 3 Конвенції, заявник скаржиться на те, що його регулярно піддавали катуванню (призначення психотропних медикаментів та ін’єкцій і електрошоку), а також нелюдському і такому, що принижує гідність, поводженню. Посилаючись по суті на статтю 13 Конвенції, заявник скаржиться на те, що він не мав жодного «ефективного засобу правового захисту» відповідно до українського законодавства. Суд 7 травня 2002 року одноголосно: оголосив прийнятними скарги заявника на підставі статей 3 і 13 Конвенції; оголосив неприйнятною іншу частину заяви. | детальніше

Новіков проти України

Посилаючись на ст. 6 п. 1 Конвенції та ст.1 Протоколу 1, заявник скаржиться на невиконання рішення Бердичівського міського суду від 7.09.1999 року, відповідно до якого за заявником визнається його право на отримання надбавки за речове майно та відповідно до якого військова частина А-0241 повинна виплатити йому зазначену суму у повному обсязі. Посилаючись на ст. 13 Конвенції, заявник скаржиться на те, що він не мав жодного «ефективного засобу» національного правового захисту, який би дозволив виправити порушення його права на виконання рішення суду, винесеного на користь заявника. Суд 17 вересня 2002 одноголосно визнав заяву неприйнятною. | детальніше

Новоселецький проти України

Посилаючись на ст.6 §1 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 заявник (заяви № 47148/99 від 4 жовтня 1998 року) скаржиться на невиконання судових рішень Мелітопольського міського суду як таких і вважає себе жертвою порушення права на справедливий судовий розгляд та на повагу до свого майна. На основі ст.8 Конвенції, заявник скаржиться на те, що держава не відреагувала належним чином, щоб його права на вільне володіння майном та повагу до приватного і сімейного життя були захищені. 11 березня 2003 року Суд визнав прийнятними скарги заявника із посиланням на ст.1 Протоколу №1 щодо зникнення та пошкодження його майна у результаті нібито протиправного проникнення до його квартири під час його відсутності та скарг із посиланням на статтю 8 Конвенції, решту скарг визнав неприйнятними. | детальніше

Погасій проти України

Посилаючись на статтю 6 п. 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1, заявник скаржиться на невиконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 червня 1999 року, яким було визнане його право на отримання заборгованості з військових надбавок. Суд 28 травня 2002 року одноголосно визнав заяву неприйнятною. | детальніше

Полторацький проти України

Заявник, посилаючись на статтю 1, статтю 3, пункти 1 (а), 1 (с) і 2 стат-ті 5, пункти 1, 2, 3 (а), 3 (b) і 3 (d) статті 6 та пункт 1 статті 9 Конвенції, а також на статтю 1 Протоколу № 6, скаржиться, що кримінальне провадження було несправедливим, обвинувачення було сфальсифіковано і що його примусили визнати себе винним, скаржиться на умови, в яких його тримають у камері смертників. Європейська комісія з прав людини 30 жовтня 1998 року одноголосно оголосила неприйнятною частину заяви щодо кримінального провадження та прийнятною іншу частину заяви, не розглядаючи справу по суті. | детальніше

Попов проти України

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції заявник (заява № 13243/02 від 20 червня 2001 року) скаржиться на те, що держава порушила його право на мирне володіння своїм майном. Він скаржиться на невиконання судового рішення, що було винесено на його користь і вимагає застосування ст.13 Конвенції. Останні скарги порушені по суті питання за статтею 6 §1 Конвенції. 8 липня 2003 року Суд визнав справу неприйнятною. | детальніше

Тімотієвич проти України

Стосовно першої судової процедури заявник (заява № 6315899 від 29 червня 1998 року), посилаючись на ст.6 § 1 Конвенції, скаржиться на довготривалість судової процедури і на несправедливий характер судового провадження. Посилаючись на ст.1 Протоколу №1, заявник скаржиться на порушення його права на мирне володіння його майном (скасування рішення від 30 травня 1994 року та ухвали від 14 листопада 1996 року, якими було визнано його право на отримання компенсації). Стосовно другої судової процедури заявник із посиланням на ст.6 § 1 Конвенції скаржиться на те, що судова процедура була несправедливою, оскільки внутрішні судові органи відхили його претензії. 25 березня 2003 року Суд відкладає розгляд скарг заявника із посиланням на ст.6 § 1 Конвенції щодо тривалості та несправедливості першої судової процедури та на ст.1 Протоколу №1 і визнає неприйнятними всі інші. | детальніше

Хохлич проти України

Посилаючись на пункти 1 (с) та 3 статті 5 і на статтю 13 Конвенції, заявник скаржиться на свавільний характер його арештів. Він також скаржиться на порушення щодо нього пункту 1 статті 8, статті 13, пункту 3 (с) і (d) статті 6, статті 3, 13, 14 Конвенції, а також статті 3, пункту 3 (с) статті б, пункту 1 статті 8 Посилаючись на статтю 13 Конвенції, заявник скаржиться, що його засудили до смертної кари за злочин, який, за його словами, він не вчиняв. На підставі статті 3 Конвенції він також скаржиться на умови, в яких його тримають у камері для засуджених до смертної кари в Хмельницькій в’язниці. 25 травня 1999 року Суд одноголосно оголосив прийнятними – не розглядаючи справу по суті – скарги заявника щодо умов, у яких його тримають під вартою як засудженого до смертної кари у в’язниці м. Хмельницький, та неприйнятною іншу частину заяви. | детальніше

Чухлова проти України

Посилаючись на п.1 ст. 6 і ст.13 Конвенції, заявниця (заява № 56879/00 від 26 листопада 1999 року) скаржиться на порушення її права на доступ до суду і її права на ефективний засіб правового захисту через те, що її позбавили можливості розгляду її справи проти податкової адміністрації в національних судах, як загальної юрисдикції, так і в арбітражних. 24 червня 2003 року Суд проголосив справу неприйнятною. | детальніше

Алієв проти України

Заявник скаржиться на порушення статті 2 Конвенції, що його було засуджено до смертної кари за злочин, який, за його словами, він не вчиняв. Він стверджує, що було порушено його права, гарантовані підпунктами (а) і (с) пункту 1 і пунктами 3, 4 і 5 статті 5, пунктами 1, 2 і підпунктів (а), (b) і (d) пункту 3 статті 6, статті 13 Конвенції. Крім того, він скаржиться на умови тримання його у камері смертників у сімферопольському слідчому ізоляторі. 25 травня 1999 року Суд оголосив прийнятною скаргу заявника щодо умов тримання його в камері смертників у слідчому ізоляторі міста Сімферополя, не розглядаючи справу по суті, та неприйнятною іншу частину заяви. | детальніше

Бондарчук проти України

Заявниця скаржиться на невиконання рішення, винесеного на її користь судом першої інстанції м. Шумськ, стосовно повної виплати їй суми заробітної плати. При цьому вона посилається на статтю 6 Конвенції та на статтю 1 Протоколу №1. 16 березня 2000 року Суд одноголосно постановив вилучити заяву з реєстру. | детальніше

Афанас’єв проти України

Заявник ( заява № 38722/02 від 14 вересня 2002) скаржиться, що його було піддано катуванню офіцерами міліції, на порушення ст.3 Конвенції і не було проведено негайного та ефективного розслідування, яке могло б довести, що заявник був підданий неприйнятному поводженню. Окрім того заявник стверджував, що він не мав ефективних засобів, які могли б дати йому можливість отримати компенсацію на порушення ст.13 Конвенції. Суд проголосив заяву прийнятною без попереднього вирішення справи по суті. | детальніше

Науменко проти України

На основі ст. 3 Конвенції заявник (заява №42023/98 від 25 лютого 1998 року) скаржиться на те, що був підданий постійним тортурам (через введення психотропних медикаментів та застосування електрошоку) та на інше нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження, і скаржиться, що не мав ефективного способу правового захисту в українському праві щоб довести порушення ст.3. 29 квітня 2003 року Суд постановив, що не було порушення ст.3 та ст.8 Конвенції (за недостатністю фактів). | детальніше

Архіпов проти України

Заявник (№ 25660/02 від 17 червня 2002 року ) скаржиться на жорстоке поводження під час утримання під вартою, неналежні умови утримання (ст.ст. 3, 5 Конвенції); неналежне судове провадження (п.1 ст.6 Конвенції); скаржиться також, що не мав ефективного засобу правового захисту, яким би міг оскаржити порушення його конвенційних прав (ст. 13 Конвенції). 18 травня 2004 року Суд оголосив справу неприйнятною. | детальніше

Українська Прес-Група проти України

Салов проти України

Сокур проти України

Заявник скаржився за статтею 6 п. 1 Конвенції на невиконання рішення суду, винесеного на його користь. Він вимагає компенсації за завдану матеріальну та моральну шкоду. Суд 16 грудня 2002 року одноголосно вирішив відкласти перевірку скарги заявника щодо невиконання рішення, винесеного на його користь, та визнав решту заяви неприйнятною. | детальніше

Головатий проти України - щодо ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції

Заява подана у зв’язку з виборами до ВРУ 1998 року. Посилаючись на статтю 6 Конвенції, заявник скаржиться на порушен-ня його права на справедливий розгляд його справи незалежним і неупередженим судом. З огляду на це заявник вважає, що став жертвою дискримінації на підставі своїх політичних поглядів, і посилається при цьому на статтю 14 Конвенції. Заявник також стверджує про порушення щодо нього статтей 10 і 11 і 13 Конвенції і ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції. Суд на засіданні 16 березня 2000 р. одноголосно визнав заяву неприйнятною. | детальніше

Шмалько проти України - щодо ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції

Заявник (заява .№ 60750/00 від 21 жовтня 1999 року) скаржився на те, що державні органи не спромоглися вчасно виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2001 р. (п.1 ст.6 Конвенції). Він також стверджував, що у справі мало місце невиправдане втручання у його право на мирне володіння своїм майном всупереч положенням статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. 20 липня 2004 року Суд постановив порушення п.1 ст.6 Конвенції та ст..1 Протоколу №1; держава-відповідач повинна виплатити заявникові в українських гривнях за курсом на день розрахунку 1000 ЄВРО як компенсацію моральної шкоди, 300 ЄВРО як відшкодування судових витрат. | детальніше

Коваль проти України - щодо ст. 6 Конвенції

Чіжов проти України - щодо ст. 6 Конвенції

Сусло проти України - щодо ст. 6 Конвенції

Трух проти України - щодо ст. 6 Конвенції

Козак проти України - щодо ст. 6 Конвенції

Посилаючись на статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції, заявниця скаржиться на порушення її права володіти мирно своїм майном. Додатково, заявниця скаржиться, що відмова Верховного Суду України скасувати рішення та відновити провадження у її справі порушує статтю 6 п. 1 Конвенції. Суд, засідаючи палатою 17 грудня 2002 року, одноголосно оголосив заяви неприйнятними. | детальніше

Яртимик проти України - відсутність наміру підтримувати заяву (ст. 37 Конвенції)

Скубенко проти України - відсутність наміру підтримувати заяву (ст. 37 Конвенції)

Заявник скаржиться на невиконання рішення Ленінградського район-ного суду м. Києва від 4 грудня 1997 р. Відповідно до статті 6 Конвенції заявник вважає, що було порушене його право на справедливий розгляд його справи. Суд 5 жовтня 2000 р. одноголосно ухвалив рішення про вилучення заяви з реєстру справ. | детальніше

Сергеєв проти України - вирішення справи по суті (ст. 37 Конвенції)

Посилаючись на статтю 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1, заявник скаржився на невиконання рішення, винесеного на його користь судом першої інстанції м. Лисичанська про повне відшкодування заборгованості по зарплаті. 12 грудня 2000 року Суд одностайно оголосив заяву неприйнятною. | детальніше

Лупандін проти України - часова компетенція Суду

Фалькович проти України - часова компетенція Суду

Посилаючись на статтю 3 Конвенції, заявник скаржиться на те, що в ході слідства з вересня 1996 р. по березень 1997 р. його піддавали жорстокому та такому, що принижує людську гідність, поводженню, а також катуванням. Посилаючись на статтю 5 Конвенції, заявник вважає, що його арешт у вересні 1996 р. був незаконний. Вважаючи, що його вину не доведено законним шляхом, заявник стверджує, що він постраждав від незаконного звинувачення і що не був дотриманий принцип презумпції невинуватості. Заявник посилається при цьому на статтю 6, пп. 1, 2, 3 d, Конвенції. З огляду на неприйняття судового рішення на його користь заявник скаржиться на порушення його права на ефективне оскарження в національних судових інстанціях для захисту його права, посилаючись при цьому на статтю 13 Конвенції. Суд 11 лип-ня 2000 р одноголосно визнав заяву такою, що неприйнятна до розгляду. | детальніше

Приставська проти України - правило вичерпання національних засобів правового захисту (ст. 35 § 1 Конвенції)

На підставі п.1 статті 6 Конвенції заявниця скаржиться на те, що національні суди несправедливо відмовили у задоволенні її вимог. Суд 17 грудня 2002 року одноголосно оголосив цю заяву неприйнятною. | детальніше

Воробйова проти України - правило вичерпання національних засобів правового захисту (ст. 35 § 1 Конвенції)

Заявниця скаржилась на порушення п.1 статті 6 Конвенції у зв’язку з виплатою заборгованості. Суд у засіданні від 17 грудня 2002 року, після розгляду заяви, поданої 7 липня 2002 р., та після обговорення одноголосно оголосив заяву неприйнятною. | детальніше

Кучеренко проти України - правило вичерпання національних засобів правового захисту (ст. 35 § 1 Конвенції)

Посилаючись на статтю 6 Конвенції, заявник скаржиться, що було порушено його право на допит свідків обвинувачення та на справедливий судовий розгляд справи в суді. Посилаючись на статтю 3 Конвенції, він скаржиться, що під час слідства його було піддано поводженню, що принижує людську гідність. 4 травня 1999 року Суд одноголосно оголосив заяву неприйнятною. | детальніше

Меріт проти України - правило шести місяців (ст. 35 § 1 Конвенції)

Макаров проти України - статус потерпілого (ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основних свобод)

Посилаючись на статтю 6 п. 1 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 заявник скаржиться на невиконання рішення Центрально-міського районного суду міста Горлівки від 21 травня 1999 року, яким було визнане його право на отримання виплат за інвалідністю. Він також скаржиться у своєму листі від 10 листопада 2000 року на невідповідність процедури виконання рішення суду від 21 травня 1999 року закону. У зв’язку з цим заявник вимагає відшкодування шкоди. Суд 28 травня 2002 року одноголосно визнав заяву неприйнятною. | детальніше

Сокур проти України. Часткова ухвала

Заявник скаржиться за статтею 6 п. 1 Конвенції на невиконання рішення суду, винесеного на його користь. Він також скаржиться, що існуюча ситуація порушує його право на життя, передбачене статтею 2 п. 1 Конвенції, враховуючи його низький життєвий рівень. Заявник нарешті стверджує, що його було піддано рабству з огляду на те, що його праця не була оплачена. Він посилається на статтю 4 п. 1 Конвенції. Суд 26 листопада 2002 року одноголосно вирішив відкласти перевірку скарги заявника щодо невиконання рішення, винесеного на його користь та визнав решту заяви неприйнятною. | детальніше

Мельниченко проти України

Заявник скаржиться на порушення статті 3 Протоколу №1 до Конвенції як окремо, так і в поєднанні зі статтею 14 Конвенції. Він наполягає, що відмова у реєстрації його як кандидата в народні депутати України не має об’єктивного та розумного виправдання, не переслідує законну мету і що обмеження його прав є непропорційним. Заявник далі скаржиться на порушення п. 2 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, а саме: він стверджує, що його право «залишати країну» було незаконно обмеженим. Також заявник на підставі положень статті 6 п. 1 стверджує, що він був позбавлений права на справедливий судовий розгляд своєї скарги на відмову реєстрації його як кандидата в депутати. Суд одноголосно: оголосив заяву позивача прийнятною, не розглядаючи справу по суті, у частині, яка стосується порушення його права на вільні вибори, що закріплене статтею 3 Протоколу №1 до Конвенції та неприйнятною всю іншу частину заяви. | детальніше

Трегубенко проти України

Невмержицький проти України

Невмержицький проти України. Часткове рішення

Жовнер проти України

Посилаючись на статтю 6 п. 1 Конвенції, а також на статтю 1 Протоколу № 1, заявниця скаржиться на невиконання рішення Конотопського міського суду від 1 квітня 1998 р., яке визнавало за нею право на заробітну плату та надбавку за вислугу років, і з огляду на це вважає, що її право на справедливий суд та право на повагу до її майна були порушені. У зв’язку з цим вона вимагає відшкодування шкоди. Суд 22 жовтня 2002 року одноголосно: визнав прийнятними, без попередніх висновків щодо суті, скарги заявниці за статтею 6 п. 1 Конвенції та статтею 1 Протоколу № 1; визнав решту заяви неприйнятною. | детальніше

Півень проти України

Посилаючись, по суті, на статтю 6 п. 1 Конвенції, а також на статтю 1 Протоколу № 1, заявниця скаржиться на невиконання рішень Конотопського міського суду від 1 квітня 1998 р. та 4 березня 1999 р., які визнавали за нею право на заробітну плату, надбавку за вислугу років та допомогу на оздоровлення, і з огляду на це вважає, що її право на справедливий суд та право на повагу до її майна були порушені. У зв’язку з цим вона вимагає відшкодування шкоди. Суд 22 жовтня 2002 року одноголосно: визнав прийнятними, без попередніх висновків щодо суті, скарги заявниці за статтею 6 п. 1 Конвенції та статтею 1 Протоколу № 1, що стосуються невиконання рішень Конотопського міського суду від 1 квітня 1998 р. та 4 березня 1999 р. в частині виплати заявниці надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення; визнав решту заяви неприйнятною. | детальніше

X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори