пошук  

Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту ХПГ у другій половині 2018 року

15.01.2019 | Геннадій Токарев
   

Чотири справи ЦСЗ, у яких Європейський суд з прав людини виніс рішення в 2018 р.

 

Малов проти України

Заявник, пан Євген Іванович Малов, є громадянином України, який народився в 1950 році і в даний час відбуває покарання у м. Торезі, Україна.

27 липня 2007 року Керченський міський суд визнав заявника винним у зґвалтуванні своєї падчерки А. (1999 р.н.), у період з березня 2006 року до квітня 2007 року та засудив його до позбавлення волі на 11 років.

Вирок ґрунтувався на: (i) свідченнях заявника на досудовому слідстві; (ii) заявах кількох свідків (у тому числі нянь, однокласника і психолога), які були зроблені під час судових засідань, які повідомили про те, що А. зізналася про існування інкримінованих подій. Свідок К. також засвідчила, що у відповідний період вона мала сексуальні стосунки з заявником; (iii) висновках експертів.

11 вересня 2007 року Апеляційний суд Криму залишив у силі вирок суду першої інстанції.

9 червня 2008 року Верховний суд відхилив касаційну скаргу та залишив у силі вирок суду першої інстанції.

27 листопада 2008 року Секретаріат ЄСПЛ попросив заявника надати копії його апеляційної скарги, його касаційну скаргу та рішення Верховного Суду у його справі, щоб доповнити його заяву.

Заявник запросив копії документів у суді першої інстанції, апеляційному суді та Верховному суді.

26 січня 2009 року суд першої інстанції повідомив заявника, що він не має права відправляти йому запитувані копії.

28 січня 2009 року Верховний суд повідомив заявника, що не є практикою суду видавати копії касаційних скарг чи його рішень.

18 грудня 2018 року Європейський суд знайшов порушення статті 34 Конвенції.

Представник заявника перед ЄСПЛ - пан Михайло Тарахкало, адвокат ЦСЗ, який практикує в Харкові.

 

Смірнов проти України

Заявник, пан С., є громадянином України, розлучившись зі своєю колишньою дружиною, він судився із нею щодо того, хто з них буде жити з їх дочкою.

3 квітня 2008 року заявник стріляв у адвоката дружини в приміщенні Дзержинського районного суду і серйозно поранив його. Заявник був заарештований на місці злочину. Він залишався під вартою протягом усієї кримінальної справи проти нього. 14 квітня 2009 року Харківський апеляційний суд засудив його до десяти років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Це рішення було остаточно підтверджено судом касаційної інстанції.

У квітні 2008 року заявник був доставлений до центру попереднього ув’язнення (СІЗО) у Харкові. За його словами, під час його затримання в СІЗО деякі його листи не досягли призначених одержувачів, включаючи ЄСПЛ а адміністрація СІЗО відкривала листи, надіслані заявнику. У останньому аспекті заявник посилається на інцидент, який, як він стверджував, відбувся у вересні 2009 року та стосується листа, яке Суд відправив заявникові. Заявник також стверджує, що він страждав від різних захворювань, у тому числі хронічного панкреатиту, гепатиту та кардіосклерозу, через відсутність їжі в СІЗО та її низьку якість, а також погані санітарні та гігієнічні умови. Заявник стверджує, що йому не надавалась належна медичної допомоги в СІЗО та що його стан здоров’я погіршився. У 2009 році адміністрацією СІЗО заявник був поінформований про те, що його медична картка була загублена.

14 червня 2009 року заявник подав свою першу заяву до Європейського суду з прав людини. Пізніше він доповнив заявку додатковими скаргами.

11 травня 2010 року заявник був переданий до Слов’яносербської виправної колонії в Луганській області. Заявник стверджує, що він був підданий нелюдським умовам у цій в’язниці (переповнені камери, погані санітарні та гігієнічні умови, погана якість їжі та відсутність їжі, відсутність адекватного медичного лікування та одиночне утримання в дисциплінарних камерах).

Заявник стверджує, що до 12 жовтня 2010 року всі листи, надіслані йому Судом, були відкриті та прочитані адміністрацією установи. Вони нібито витягли з листів документи, надіслані йому Судом. Заявник посилається на такі випадки, що трапляються у вересні 2009 року та у травні та серпні 2010 року.

У травні 2011 року заявник був переведений до Харківської виправної колонії.

Заявник стверджував, що йому не надається адекватна медична допомога в цій колонії в’язниці. Починаючи з 2012 року, заявник безперервно скаржився на проблеми зі спиною. У травні 2012 року він здійснив магнітно-резонансну томографію (МРТ) і діагностували остеохондроз і випинання міжхребцевого диска.

В 2014 році він був переведений до Дергачівської виправної колонії, а в 2015 році - до Хролівського виправного центру в Харківській області.

Протягом трьох років не було належного лікування, і у вересні 2015 р. йому було проведено операцію на хребті, внаслідок чого в листопаді 2015 р. він був визнаний інвалідом другої групи.

Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на умови його тримання під вартою в Слов’яносербській виправній колонії та на неналежну медичну допомогу під час тримання під вартою та відбування покарання.

Посилаючись на статті 8 та 34 Конвенції, заявник скаржився на перехоплення та контроль за його кореспонденцією під час затримання.

Також він скаржився, згідно зі статтею 13 Конвенції, що він не мав у своєму розпорядженні ефективного внутрішнього засобу правового захисту за скаргами відповідно до статті 3.

Адвокати ЦСЗ підготували скаргу на порушення статті 3, 8, 13 та 34 Конвенції, і 8 вересня 2017 року подали її до Європейського суду.

18 грудня 2018 року ЄСПЛ визнав порушення з боку України статей 3, 8 та 13 Конвенції.

Представники заявника перед ЄСПЛ – пан Геннадій Токарев і пані Олена Ащенко, адвокати ЦСЗ, які практикують у Харкові.

Тіхак проти України

Заявник, пан Роман Петрович Тіхак, є громадянином України, який народився в 1962 році і зараз живе в Чернігівській області, Україна.

1 березня 2007 року поліція заарештувала заявника за підозрою у спричиненні вогнестрільних поранень пану Я. У той же день поліція провела обшук помешкання заявника і знайшла чорний револьвер з білою смужкою. Подальша експертиза показала, що це була факельний пістолет, непридатний до стрільби.

3 березня 2007 року поліція обшукала квартиру заявника в присутності заявника і свідків.

13 березня 2007 року була проведена очна ставка між заявником та потерпілим паном Я, який підтвердив, що заявник стріляв у нього.

16 листопада 2007 року суд першої інстанції засудив заявника за спричинення тяжких тілесних ушкоджень до п’яти років позбавлення волі. Вирок базувався, зокрема, на:

(i) заяві жертви, наданої під час досудового розслідування, в тому числі під час очної ставки з заявником;

(ii) результаті упізнання;

(iii) результаті СМЕ та експертизи пістолета та револьвера;

(iv) заявах Т., К. (співробітника кафе), учасників упізнання, показах подруги і матері потерпілого.

У рішенні від 17 січня 2008 року апеляційний суд Чернігівської області визнав, що докази вини заявника була обґрунтовані на підставі заяв потерпілого та судових експертиз.

4 червня 2008 року Верховний суд відхилив касаційні скарги.

У лютому 2009 року сестра заявника, яка на той час представляла заявника у ЄСПЛ, звернулася до суду з проханням надати їй протоколи допиту Я та його подруги, документи про обшук заявника після його арешту, протокол судових засідань, а також впізнання. 6 березня 2009 року суд першої інстанції відповів, що він не має юридичних повноважень надавати копії документів після закінчення кримінального провадження.

13 травня 2009 року ЄСПЛ звернувся до сестри заявника з проханням надати копії скарг заявника, завірені Апеляційним судом і Верховним Судом, щоб довести, що вони були отримані обома судами.

16 червня 2009 року сестра заявника звернулася до суду першої інстанції, апеляційного суду та Верховного суду з проханням надіслати їй ці документи.

24 червня 2009 року Верховний суд відповів, що він не має права надавати копії документів. Суд першої інстанції відповів, що сестра заявника вже отримала копію скарги, поданої до апеляційного суду, а суд першої інстанції не має права надіслати їй іншу копію. Суд не надав їй жодної інформації про касаційні скарги, подані до Верховного суду.

22 лютого 2012 року заявника доставили до суду першої інстанції і йому було дозволено вивчити матеріали справи. З невідомих причин вона не містила касаційних скарг, поданих заявником та його адвокатом та рішення Верховного суду.

28 лютого 2012 року новий представник заявника звернувся до Верховного суду з клопотанням про отримання копії касаційної скарги заявника та його адвоката. Він отримав ці копії і подав їх до ЄСПЛ 27 березня 2012 року.

18 грудня 2018 року Європейський суд знайшов порушення статті 34 Конвенції.

Представник заявника перед ЄСПЛ – пан Михайло Тарахкало, адвокат ЦСЗ, який практикує в Харкові.

Щербаков проти України

Заявник, пан Олег Євгенійович Щербаков, є громадянином України, який народився в 1964 році і в даний час відбуває покарання у м. Городище у Рівненській області, Україна.

11 липня 2010 року заявник розбив вікно в будинку пана і пані Ма. (далі - “потерпілі”) і кинув банку бензину з палаючим фітілем в кімнату, де спала пані Ма.

19 липня 2010 року заявника було заарештовано. З 19 по 22 липня 2010 року співробітники міліції піддавали його жорстокому поводженню з метою примушення його до дачі показань про те, що він навмисно вчинив замах на вбивство потерпілих.

22 липня 2010 року був складений протокол затримання, в якому було зафіксовано арешт заявника за підозрою у вбивстві. Заявнику був призначений безоплатний адвокат пан . Пізніше в той же день заявника допитували як підозрюваного в присутності адвоката О. Він, використовуючи ті ж слова, повторив своє зізнання.

24 липня 2010 року заявник відмовився від послуг адвоката О. і наняв пана С. у якості свого адвоката.

26 липня 2010 року адвокат заявника направив клопотання про направлення заявника до судово-медичного експерта, щоб визначити, чи мав він тілесні ушкодження, і якщо так, то як вони були завдані. У акті СМЕ було зазначено, що крім синяків на зап’ястях, які можна було пояснити наручниками, у заявника була гематома на спині і червоні плями на стегнах. Заявник пояснив, що отримав ті травми після його фактичного затримання, яке відбулося 19 липня 2010 року, та він був підданий жорстокому поводженню у райвідділі поліції.

29 липня 2010 року заявникові було пред’явлено звинувачення у вбивстві, а слідчий почав його допит, але заявник відмовився давати показання.

3 листопада 2010 року слідчий прокуратури відмовив у порушенні кримінальної справи проти працівників міліції щодо жорстокого поводження із заявником через відсутність складу злочину у їх діях. Під час досудового розслідування проти заявника було допитано свідка Мі. Він показав, що заявник мав у своїй сумці баночку з бензином, в яку він помістив фітіль у присутності Мі.

На його суді заявник дав свідчення, що він мав намір підпалити порожню дачу, не ставлячи під загрозу життя потерпілих. Всупереч його заяві, зробленій під час досудового розслідування, свідок Мі. дав свідчення під час судового розгляду, що він не бачив вмісту сумки. На запитання про причини протиріччя в його заявах, зроблених під час досудового розслідування і під час судового розгляду, Ми. сказав, що під час досудового розслідування він був підданий "психологічному і фізичному тиску" з боку поліції.

23 лютого 2012 року Слов’янський міський суд засудив заявника за замах на вбивство, навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і підпал, який мав тяжкі наслідки. Заявника було засуджено до п’ятнадцятирічного ув’язнення. Суд посилався, зокрема, на заяви заявника, зроблені під час досудового розслідування, щодо того, що він розумів, що будинок, який він підпалював, був будинком потерпілих. Суд також посилався на заяви Мі., зроблені під час досудового слідства, визнавши їх більш достовірними, ніж його свідчення під час судового розгляду.

29 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області (далі - апеляційний суд) звернувся до прокурора Слов’янська з проханням провести повторне розслідування тверджень заявника щодо жорстокого поводження.

5 червня 2012 року прокурор Слов’янська скасував постанову слідчого від 3 листопада 2010 року та знову здійснив перевірку тверджень щодо жорстокого поводження.

15 липня 2012 року прокурор відмовив в порушенні кримінальної справи проти працівників міліції через відсутність складу злочину у їх діях. В якості підстав прокурор зазначив, зокрема, що були відсутні записи у журналах райвідділу про те, що він у перебував у райвідділі протягом відповідного періоду. Прокурор посилався також на показання співробітників міліції, адвоката О. та експерта.

12 липня 2012 року апеляційний суд Донецької області залишив у силі вирок першої інстанції.

19 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ залишив без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції.

20 вересня 2018 року Європейський суд знайшов порушення статті 3 Конвенції в її процесуальних і матеріальних аспектах і порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Представник заявника перед ЄСПЛ - пані Наталія Охотнікова, адвокат ЦСЗ, яка практикує в Харкові.

11 справ, в яких адвокати ЦСЗ представляли заявників в ЄСПЛ на стадії комунікації з Урядом України

 

З. проти України

Заявник є громадянином України, який проживає в Україні в Харківській області.

Обставини справи, подані Заявником, можуть бути викладені наступним чином.

27 січня 2015 року Заявника викликали в Шевченківський РВ ГУМВС України у Харківській області (далі по тексту – Шевченківський райвідділ) для допиту з приводу викрадення автомобіля.

Близько 18:00 Заявник приїхав до Шевченківського райвідділу. Працівники правоохоронного органу почали допитувати його. Коли Заявник сказав, що він нічого не знає з приводу викраденого автомобіля працівники правоохоронного органу почали його бити, здійснювати на нього психологічний тиск та погрожувати фізичною розправою. Метою такого побиття було добитися визнання Заявником своєї вини у викраденні автомобіля. Коли Заявник визнав свою вину, його відпустили.

В результаті побиття Заявник отримав легкі тілесні ушкодження та був госпіталізований.

29 січня 2015 року Заявник подав заяву прокурору Харківської області про перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів.

12 лютого 2015 року відомості за заявою Заявника було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за фактом перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів.

29 травня 2015 року, 14 серпня 2015 року, 27 листопада 2015 року та 13 травня 2016 року слідчим виносилися постанови про закриття кримінального провадження у зв’язку із відсутністю складу злочину в діях працівників правоохоронних органів. Такі постанови були оскаржені Заявником слідчому судді.

26 травня 2016 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням статті 3 Конвенції.

У жовтні 2018 року ЄСПЛ надіслав адвокату заявника заперечення Уряду України на його скаргу до ЄСПЛ, і 18 листопада 2018 року адвокат ЦСЗ підготував відповідь на заперечення Уряду

М. проти України

Громадянка Українка пані М., 1939 року народження (надалі – заявник) вийшла на пенсію в 1993 році.

Наприкінці 2005 року був прийнятий закон, за яким з 1 січня 2006 року всім особам, які народились під час другої світової війни (так звані «діти війни», мала виплачуватись доплата до пенсії. Проте законом про Державний бюджет України ці виплати було зупинено, тому такі виплати, в тому числі заявнику, не проводились.

У червні 2008 року заявник подала до Луганського окружного адміністративного суду позов до Управління Пенсійного фонду України в м.Северодонкцьку, який у листопаді 2008 року частково задовольнив ї позов, не визнавши її вимоги за частину періоду, а також відмовив у задоволенні заявленої моральної шкоди.

Заявник оскаржила рішення суду першої інстанції до Донецького апеляційного адміністративного суду, і 4 березня 2009 року останній залишив рішення суду першої інстанції без змін. По причині нестачі коштів для приїзду до м. Донецька заявник не приймала особисто участі у цьому слуханні. Розгляд апеляційної скарги заявника декілька разів відкладався, тому вона не знає про те, що рішення вже було прийнято, тим більше про суть цього рішення. Впродовж майже декількох місяців заявник марно намагалася отримати інформацію від суду. Внаслідок такої бездіяльності суду копію ухвали апеляційного суду вона отримала лише 22 травня 2009 року.

28 травня 2009 року заявник надіслала касаційну скаргу до ВССУ на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Внаслідок змін у правилах підсудності, 22 квітня 2010 року ВССУ передав касаційну скаргу заявника до Верховного Суду України.

27 травня 2010 року суддя Верховного Суду України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявника, зробивши висновок про відсутність заяви про поновлення строку касаційного оскарження з поважних причин.

В 2011 році заявник подала скаргу на порушення статті 6 Конвенції в частині порушення права на доступ до суду касаційно інстанції.

Після того заявник впродовж декількох років намагалася отримати виконання рішення адміністративного суду як і доплату до пенсії як «житині війни», але марно.

У серпні 2018 року ЄСПЛ надіслав заявнику листа, в якому запропонував заявнику взяти собі представника для представництва інтересів в Суді зі стаді комунікації. Адвокат ЦСЗ взяв справу заявника, підготував відповідь на заперечення Уряду України і 10 грудня 2018 надіслав до Суду.

К. проти України

Заявник, пан К. - громадянин України, 1981 року народження. З 2004 року він відбуває довічне позбавлення волі у виправній колонії.

11 липня 2003 Верховна Рада прийняла новий Кримінально-виконавчий кодекс. Відповідно до статті 150 цього кодексу (Місце відбуття довічного позбавлення волі), довічно позбавлені волі незалежно від їх статі мають відбувати покарання у колоніях максимального рівня безпеки. Відповідно до статті 151 цього кодексу (Умови та порядок відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі), довічного позбавлені волі мають право на одне коротке побачення кожні 6 місяців. У той же час параграф 2 Статті 18 цього кодексу (Виправні колонії) надавала можливість жінкам, що довічно позбавлені волі, відбувати покарання у колоніях середнього рівня безпеки та мати одне коротке побачення кожний місяць та одне довгострокове побачення кожні три місяці.

21 січня 2014 року кодекс був доповнений. З цього моменту Стаття 150 встановлювала, що довічно позбавлені волі особи відбувають покарання у колоніях: - у секторах максимального рівня безпеки при колоніях середнього рівня безпеки або у колоніях максимального рівня безпеки (для чоловіків): - у колоніях середнього рівня безпеки або у секторах середнього рівня безпеки при колоніях мінімального рівня безпеки (жінки).

Стаття 151 тепер встановлювала, що довічно позбавлені волі мають право на одне короткострокове побачення кожні три місяці. Також кодекс був доповнений Статтею 151-2 (Особливості відбуття покарання жінками, що довічно позбавлені волі), яка встановлювала, що жінки відбувають покарання у секторах середнього рівня безпеки при колоніях з мінімальним рівнем безпеки та загальними умовами тримання. Вона також встановлювала, що довічно позбавлені жінки відбувають покарання в умовах, які встановлені для осіб, що знаходяться у колоніях з середнім рівнем безпеки (як це встановлено у Статті 139 Кодексу)

8 квітня 2014 року Кодекс був доповнений знов. Стаття 151 тепер дозволяла довічно позбавленим волі одне короткострокове побачення на місяць та одне довгострокове побачення кожні три місяці для зустрічі із близькими родичами. Таким чином, ці зміни поставили жінок та чоловіків у рівні умови.

Заявник скаржився на порушення Статті 14 Конвенції у поєднанні з порушенням Статті 8 Конвенції щодо дискримінації у наданні короткострокових та довгострокових побачень.

Заява була комунікована із урядом 16 травня 2018 року. Уряд надав свої заперечення у вересні 2018 року. Тоді ж заявник звернувся до юриста ЦСЗ за юридичною допомогою.

12 листопада 2018 юрист ЦСЗ підготував та направив свої коментарі до зауважень Уряду.

П. проти України

Пан П. (далі по тексту – Заявник) працює заступником начальника Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі по тексту – Краматорський МВ ДМС).

20 січня 2016 року близько 17:00 години, коли Заявник знаходився на своєму робочому місці до нього в кабінет увійшло троє осіб (як стало відомо заявнику пізніше – прокурор та два співробітники поліції). Вони повідомили що у приміщенні Краматорського МВ ДМС буде проводитися обшук у кримінальному провадженні за фактом систематичного отримання неправомірної вигоди працівниками Краматорського МВ ДМС.

У Заявника забрали мобільний телефон і заборонили виходити із кабінету. На вимогу Заявника пояснити причину позбавлення його волі та надати копію протоколу затримання йому сказали, що це наказ слідчого і його потрібно виконувати, в іншому випадку до нього застосують силу. Вимоги Заявника надати медичну та юридичну допомогу повністю ігнорувалися.

Близько 00:30 години в кабінет увійшла група осіб. Прокурор розпочав обшук в кабінеті Заявника під відеозапис. Постанову про проведення обшуку Заявнику не надали, з правами не ознайомили, вимоги Заявника скористатися послугами адвоката ігнорувалися. Під час проведення обшуку відеозапис призупинявся, виводили понятих і прокурор вимагав свідчити проти тодішнього начальника Краматорського МВ ДМС. В такі моменти особа в масці наносила Заявникові удари головою в обличчя, погрожуючи “розмовою” в іншому місці. З розмови Заявник здогадався, що ця невстановлена особа в масці є співробітником Служби безпеки України. Під час обшуку у Заявника вилучили особисті грошові кошти, які так і не повернули. Також було проведено особистий обшук Заявника під час якого останнього неодноразово повністю роздягали.

Близько 03:00 години прокурор наказав Заявнику підписати заповнений протокол обшуку, з яким ознайомитися йому не дав. Заявник підписав цей протокол. Після чого Заявника разом із його співробітницею С. в супроводі співробітників поліції вивели з приміщення Краматорського МВ ДМС. Без реєстрації Заявника завели на другий поверх приміщення Краматорського відділу СБУ. Там, близько тридцяти хвилин Заявника били руками і ногами по всьому тілу, вимагаючи надати відповіді на незрозумілі запитання та свідчити проти начальника.

Близько 05:00 години співробітники поліції вивели Заявника з приміщення Краматорського відділу СБУ та привезли до Краматорської місцевої прокуратури. В приміщенні Краматорської місцевої прокуратури Заявника допитали, про що було складено протокол.

Близько 9:30 години Заявника привезли назад до приміщення Краматорського МВ ДМС і відпустили.

На наступний день 22 січня 2016 року Заявник звернувся за медичною допомогою до міського цілодобового травмпункту Краматорської міської лікарні №3. Там у Заявника було діагностовано забої м’яких тканин голови та вушних раковин .

25 січня 2016 року Заявник був госпіталізований до ЛОР-відділення Краматорської міської лікарні №3 з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з ускладненням, гостра двостороння нейросенсорна туговухість .

27 січня 2016 року Заявник подав заяву по вчинене щодо нього працівниками правоохоронних органів кримінальне правопорушення до Краматорського відділу поліції ГУНП України в Донецькій області.

Того ж дня відомості за заявою Заявника були внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі по тексту – ЄРДР) за фактом нанесення заявнику умисного легкого тілесного ушкодження та слідчим винесено постанову про призначення експертизи

1 лютого 2016 року Заявник подав скаргу слідчому судді Краматорського міського суду на дії слідчого, які полягали у внесенні в ЄРДР неправильних відомостей. Зокрема, Заявник подавав заяву щодо вчинення проти нього кримінальних правопорушень, що полягали у порушенні права на захист, примушуванні давати показання, незаконне позбавлення волі або викрадення людини та умисне легке тілесне ушкодження.

3 лютого 2016 року слідчий суддя Краматорського міського суду задовольнив скаргу Заявника та зобов’язав слідчого внести відомості, що містяться в заяві Заявника до ЄРДР

До ЄРДР додано відомості за тим самим номером кримінального провадження за фактом перевищення влади чи службових повноважень та примушування давати покази.

З 2 по 17 лютого 2016 року Заявник знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря невропатолога Краматорської міської лікарні №3 з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з цефалгією та астено-невротичним синдромом

12 квітня 2016 року судово-медичним експертом було дано висновок щодо виявлених у Заявника легких тілесних ушкоджень.

29 червня 2016 року прокурор прокуратури Донецької області виніс постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю ознак кримінального правопорушення, яку Заявник оскаржив і яка рішенням слідчого судді від 18 серпня 2016 року скасована, як передчасна.

27 вересня 2016 року прокурор вдруге виніс постанову про закриття кримінального провадження, яка 7 листопада 2016 року іншим прокурором прокуратури Донецької області скасована, як передчасна.

23 грудня 2016 року прокурор виніс третю постанову про закриття кримінального провадження, яку Заявник оскаржив і яка рішенням слідчого судді від 10 лютого 2017 року також скасована, як передчасна.

До кримінального провадження за фактом систематичного отримання неправомірної вигоди працівниками Краматорського МВ ДМС Заявник не притягувався.

22 травня 2017 року адвокат ЦСЗ подав до Європейського суду з прав людини скаргу на порушення статей 3 та 13 Європейської конвенції з прав людини.

У жовтні 2018 року ЄСПЛ надіслав адвокату заявника заперечення Уряду України на його скаргу до ЄСПЛ, і 18 листопада 2018 року адвокат ЦСЗ підготував відповідь на заперечення Уряду

С. проти України

20-річна дівчина пані С., громадянка України, (далі - заявник), була інфікована ВІЛ з часу пологів, батьки вели асоціальний спосіб життя і кинули її після народження, тому її виховувала тітка. Внаслідок ВІЛ-інфекції вона отримала статус інваліда з дитинства. З січня 2009 року вона почала отримувала високоактивну антиретровірусну терапію (далі – АРТ). У 2014 році їй діагностували туберкульоз периферичних лімфовузлів та двічі змінювали схему АРТ. З 2015 року у заявника спостерігається низька прихильність до АРТ і в 2015 році в неї було діагностовано СНІД ІІІ клінічна стадія. З березня 2017 року у заявника спостерігалась непостійна гіпертермія та збільшення лімфатичних вузлів до 3-4-х см

4 липня 2017 року заявника затримали за підозрою у вчиненні грабежу, в той же день комп’ютерна томографія (далі - КТ) виявила в неї збільшені лімфовузли, а наступного дня їй обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і з того часу вона утримувалася у Дніпровському СІЗО.

З кінця серпня 2017 року у заявника почала підвищуватись температура, виникли болів області лімфовузлів, через місяць її почали лікувати від туберкульозу, але стан її здоров’я не покращився.

12 січня 2018 року заявнику провели біопсію правого підключичного лімфовузла, і в той же день діагностували лімфому.

1 лютого 2018 року, СІЗО повідомив суддю, в провадженні якого перебувала кримінальна справа заявника, що у заявника відбулося суттєве погіршення стану – з’явились клінічні ознаки онкологічного захворювання, вона потребувала додаткових обстежень та проведення курсів хіміотерапії в умовах стаціонару онкодиспансеру, що неможливо провести в умовах УВП-4, але заявника залишили під вартою.

Після додаткових обстежень, 2 березня 2018 року лікарі онкологічного диспансеру встановили точний діагноз - лімфома Ходжкіна ІІ-В кл. стадія та призначили лікування: циклову поліхіміотерапія; променеву терапія; продовження АРТ. Також лікарі рекомендували оформити заявнику документи на інвалідність.

12 квітня 2018 року адвокат ЦСЗ після побачення із заявником в СІЗО направив до ЄСПЛ заяву за Правилом 39 Регламенту Суду з проханням указати Уряду України на необхідність невідкладного лікування заявника. В той же день, 12 квітня 2018 року, заявнику провели перший сеанс хіміотерапії. За схемою лікування терапія мала складатися з чотирьох препаратів, але їй давали лише один, інших не було в наявності.

27 квітня 2018 року ЄСПЛ вказав Уряду України на необхідність негайного проведення лікування заявника відповідно до медичних призначень та схеми лікування.

Згодом заявнику провели ще два сеанси хіміотерапії (знов з одним препаратом), після кожного з яких її одразу повертали до СІЗО, де їй не надавали медичну допомогу для відновлення після хіміотерапії.

Адвокат ЦСЗ підготував повний формуляр скарги та 11 травня 2018 року направив її до ЄСПЛ із скаргою на порушення статті 3 Конвенції.

В червня 2018 року заявника перевезли до тюремної лікарні при Львівському СІЗО, де провели сеанс хіміотерапії за новою схемою, хоча попередні призначення онкодиспансеру не були ні виконані, ні змінені.

     У серпні Уряд України надіслав до Суду заперечення на заяву заявниці, а 10 вересня 2018 року адвокат ЦСЗ направив до Суду відповідь на них.

     Адвокат неодноразово звертався до Омбудсмена з проханням вжити заходів для поновлення лікування заявника, але дотепер воно не поновлено.

 

С. проти України

Громадянин України пан С. (далі - заявник) є наркозалежним, ВІЛ-інфікованим, носієм вірусного гепатиту С. Він перебував на наркологічному обліку з діагнозом «залежність від опіоїдів».

З 2009 року заявник був учасником програми замісної терапії, приймав антиретровірусну терапію.

04 серпня 2014 року був затриманий співробітниками Миколаївського обласного управління по боротьбі з організованою злочинністю за підозрою у вимаганні (ч.2 ст.189 КК України) та поміщений до ізолятору тимчасового тримання (ІТТ).

Поки заявник перебував в ІТТ, його доставляли для отримання замісної терапії відповідно до лікарським приписам. Коли С. був переведений в СІЗО, лікар-нарколог почав проводити детоксикацію, різко знижуючи дозу замісного препарату протягом 20-ти днів.

З огляду на одночасну відмову заявника і від інших, нелегальних наркотиків, які він періодично приймав одночасно з замісною терапією, такий спосіб виведення заявника з наркотичної залежності відбився на стані його здоров’я вкрай негативно.

Починаючи з 12 серпня 2014 року С. не міг самостійно виходити з машини конвою, в якій його доставляли на програму замісної терапії. Прийом препарату і огляд лікарем клієнта проводився прямо в машині конвою.

13 серпня стан заявника погіршився. Лікуючий лікар-нарколог зробила йому призначення препаратів, які могли б полегшити його фізичний стан і рекомендувала термінову госпіталізацію для проходження детоксикації в умовах стаціонару.

14 серпня С. не просто перебував в машині, а фізично не зміг прийняти положення сидячи.

15 серпня С. взагалі не доставлявся в кабінет видачі замісної терапії.

 З часу приміщення C. в СІЗО 09 серпня 2014 роки роботи йому не надавалася якась медична допомога.

15 серпня 2014 року адвокат ЦСЗ підготував заяву до ЄСПЛ відповідно до Правила 39 Регламенту Суду, в якому просив застосувати термінові заходи для того, щоб забезпечити належну медичну допомогу С. і відновити отримання ним замісної терапії.

21 серпня 2014 року заявника помістили на стаціонарне лікування і там поступово знизили дозу замісного препарату до рівня, коли заявник зміг жити без нього.

У жовтні 2018 року ЄСПЛ надіслав адвокату заявника заперечення Уряду України на його скаргу до ЄСПЛ, і 21 листопада 2018 року адвокат ЦСЗ підготував відповідь на заперечення Уряду

Стр. проти України

Щодо жорстокого поводження із заявником

24 жовтня 2008 року пан Стр. (надалі - заявник) прибув до Нікопольського міськрайонного суду Запорізької області для участі у засідання в якості свідка. Після закінчення допиту, на виході із будівлі, до заявника підійшли двоє працівників міліції. Вони заявили, що той нібито прибув на судове засідання у нетверезому стані. Згодом суддя Нікопольського міськрайонного суду Запорізької області застосував до заявника адміністративний арешт тривалістю п’ятнадцять діб. Того ж дня заявника доставили до Ізолятора тимчасового тримання (надалі - ІТТ).

26 жовтня 2008 року заявник був госпіталізований з ІТТ до психоневрологічного диспансеру з попереднім діагнозом - “частковий розлад психіки”. За приписом лікаря він мав знаходитися там десять днів, але вже 28 жовтня 2008 року до закладу приїхали працівники міліції та, незважаючи на припис лікаря, повернули заявника до ІТТ.

Вночі у той же день заявника ті ж самі особи вивели із ІТТ на допит до Нікопольського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, де ті ж самі працівники міліції звинуватили його у вбивстві. Заявник пояснив, що нікого не вбивав і давати покази за відсутності адвоката не буде. Після цього заявника відвели до іншого кабінету, де йому на голову накинули поліетиленовий пакет, аби він не міг дихати, та били по ниркам.

31 жовтня 2008 року заявника відвезли на допит до Нікопольського відділку поліції. Заявника били ногами по животу та ребрам, ламали пальці. Скориставшись поганим станом здоров’я заявника та відсутністю через це спротиву, ті ж самі працівники міліції змусили його під диктування писати текст допиту.

4 листопада 2008 року заявника вночі відвезли до Запорізького районного відділу міліції, де його вкотре били ті ж самі особи. Цього разу ті ж самі працівники міліції змушували його писати про вину іншої особи.

Наприкінці листопада 2008 року заявника вивезли до порожнього приймальника-розподільника. За наручники заявника витягли із машини та кинули до порожньої камери. Заявника одразу почали бити, а оскільки із нього так і не зняли наручники, він навіть не міг захистити долонями обличчя та голову.

9 грудня 2008 року заявника повезли до смт. Ново-Ворошилівське (Херсонська область). Заявника привезли до районного відділку міліції, привели до кабінету та почали знову бити, душили шнуром від комп’ютера. Заявник падав на щебінь - підлога у кабінеті була зірвана.

Щодо фіксації тілесних ушкоджень заявника

Внаслідок фізичного насильства 31 жовтня та 4 - 5 листопада 2008 року заявник отримав настільки серйозні ушкодження, що його відвезли до лікарні. Там лікарі зробили йому рентген-знімки грудної клітини, але після обстеження знімки раптово зникли. Заявник знайшов їх тільки у 2016 році.

12 грудня 2008 року слідчий призначив судово-медичне освідування заявника). Незважаючи на те, що заявник демонстрував зламаний палець на руці та гематоми, експерт не звернув на це уваги.

18 вересня 2015 експерт у своєму висновку зазначив, що на рентгенівському знімку грудної клітини заявника було виявлено переломи 7-го та 8-го ребер

Щодо розслідування жорстокого поводження із заявником

За весь час тримання під вартою заявник подав більше двохсот заяв про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Запорізької області, в яких докладно описував події злочину У відповідь на заяви про злочин прокуратура Запорізької області надала заявнику близько п’ятдесяти відповідей на його заяви про вчинення злочину. У них посадові особи вказували на відсутність складу злочину у діях працівників міліції та відсутність об’єктивних підстав для відкриття кримінальної справи. 9 лютого 2016 року Орджонікідзевський районний суд задовольнив скаргу заявника та зобов’язав прокуратуру Запорізької області внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування

На сьогоднішній день слідство у справі триває близько року. За цей час проведено лише допит деяких працівників міліції та допит заявника. Всі клопотання заявника про проведення слідчих (розшукових дій) прокуратура залишила без задоволення, а скарги до слідчого судді не дали результату.

4 квітня 2018 Європейський суд передав дану справу на комунікацію та запропонував уряду надати свої зауваження, що уряд виконав у вересні 2018 року

16 листопада 2018 року юрист ЦСЗ підготувала та направила до Суду свої коментарі до зауважень Уряду

Щодо порушення права на справедливий суд

Заявник стверджував, що у кримінальному провадженні слідчий тиснув на свідків, зокрема, погрожував його племінниці аби та дала неправдиві покази. Частина слідчих дій проводилося за відсутності адвоката.

Однак при винесенні вироку суд не врахував цього аспекту

9 лютого 2010 року апеляційний суд Запорізької області почав розгляд кримінальної справи за обвинуваченням заявника та інших співучасників у вчиненні умисного вбивства

21 грудня 2010 року апеляційний суд Запорізької області повернув справу на додаткове розслідування

14 квітня 2011 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалу апеляційного суду Запорізької області та повернув справу до суду першої інстанції

20 червня 2012 року Запорізький районний суд Запорізької області знову повернув справу на додаткове розслідування

29 жовтня 2012 року апеляційний суд Запорізької області скасував ухвалу Запорізького районного суду та повернув справу до суду першої інстанції

16 квітня 2015 року Запорізький районний суд визнав заявника винним у вчинених злочинах та призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі

4 травня 2016 року апеляційний суд Запорізької області змінив вирок суду першої інстанції щодо кваліфікації злочину та уточнив обране покарання іншому співучаснику, однак вирок щодо заявника залишив в сил. Заявник оскаржив прийняте рішення

7 вересня 2017 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив вирок апеляційного суду Запорізької області без змін

Під час судового розгляду суд порушив принципи рівності і безсторонності.

У лютому 2017 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою. Адвокат вивчила матеріали справи та підготувала заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення Статті 3 та 13 Конвенції.

У квітні 2018 року адвокат ЦСЗ також направив заяву за Статтею 6 Конвенції до Європейського суду з прав людини.

 

Т. проти України

Заявник, пані Т., є громадянкою України, яка народилася в 1968 році та була затримана в Умані.

26 березня 2009 р. Було проведено розшук будинку пана П. в контексті кримінального провадження, порушеного за звинуваченням у крадіжці зі зломом 480 000 дол США та 40 000 євро у пана П., колишнього партнера заявника.

У п’ятницю, 27 березня 2009 року заявник була заарештована за підозрою в викраденні сейфу з грошима в ньому з будинку П. Того ж дня, у другій половині дня адвокат, до якого звернулась мати заявника, прибув до відділення міліції, де перебував заявник, і попросив провести співбесіду з нею. Йому сказали, що вона відмовилася від свого права на адвоката.

О 6 вечора. заявник була допитана як підозрювана за відсутності адвоката. Вона стверджує, що їй сказали, що адвокат буде доступний тільки в понеділок, тому вона підписала відмову від адвоката.

30 березня 2009 року, за відсутності адвоката, заявника було допитано як підозрювану у вчинені злочину. Після цього, за словами заявника, працівники міліції наказали їй подати свої свідчення у формі явки з каяттям. Вона підкорилася вимозі офіцерів, оскільки вони загрожували членам її сім’ї.

31 березня 2009 року відбулося відтворення обстановки та обставин вчинення злочину за відсутності адвоката. Знову під загрозою з боку працівників міліції заявник погодилась брати участь у відтворенні та дотримувався інструкцій, наданих слідчим заздалегідь.

Того ж дня заявника було доставлено до банку та наказано вивести 200 000 доларів з свого банківського рахунку. Заявник, у присутності менеджера банку та двох свідків, за відсутності поліції, написала заяву про те, що вона була змушена зізнаватися у вчиненні злочину, і що П. та працівники міліції вимагали від неї грошей. Пізніше заявника було доставлено до відділення міліції, де був складений запис про вилучення грошей.

3 квітня 2009 року заявник був допитана як обвинувачена за відсутності адвоката. Вона підтвердила своє зізнання, зроблене 30 березня 2009 року.

Того ж дня заявник звернулася до прокурора зі скаргою на відсутність адвоката та жорстоке поводження відносно неї з боку працівників поліції.

4 квітня 2009 року заявника звільнили з-під варти.

За словами заявника, 6 квітня 2009 року вона найняла адвоката, щоб представляти її у кримінальному процесі.

22 квітня 2009 року адвокат був прийнятий до суду.

28 липня 2009 року проти заявника було порушено кримінальну справу стосовно іншого викрадення інциденту з П.

17 серпня 2009 року, в присутності її адвоката, заявник відмінив свої самообвинувальні заяви, зазначені раніше, заявляючи, що вони були зроблені під примусом поліції.

14 квітня 2010 року Київсько-Святошинський районний суд міста Києва засудив заявника за крадіжку до 9 років позбавлення волі. Суд посилався, разом із іншими доказами, на зізнання заявника.

23 червня 2010 року апеляційний суд Київської області залишив вирок без змін. Суд відхилив заяви заявника про те, що її право на захист було порушено, заявивши, що заявник відмовився від свого права на адвоката кожного разу, коли вона подала докази, а також посилалася на її заяву до прокурора 3 квітня 2009 року.

9 грудня 2010 року Верховний Суд України вніс зміни до рішення суду, виключивши другий епізод викрадень із звинувачень заявника та скоротивши покарання до п’яти років позбавлення волі.

У 2010 році юрист ЦСЗ подав скаргу до Європейського суду з прав людини.

У 2018 році заявка була комунікована з Урядом України.

11 липня 2018 р. Юрист ЦСЗ підготував відповідь на комунікацію уряду до заяви.

Ф. проти України

Заявник, пан Ф., є громадянином України, який народився в 1983 році і зараз відбуває довічне покарання у Новгород-Сіверській виправній колонії.

21 січня 2010 року було внесено зміни до Кодексу про виконання покарань України. Стаття 150 тепер зазначала, що особи, засуджені до довічного ув’язнення, повинні відбувати покарання наступним чином: ув’язнені чоловіки - у секторах максимальної безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та у виправних колоніях максимального рівня безпеки; і ув’язнені жінки - у секторах середньої безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки з загальними умовами утримання та у виправних колоніях середнього рівня безпеки. Стаття 151 тепер зазначала, що ув’язнені, які відбувають довічне покарання, мають право на одне короткострокове побачення кожні три місяці. Змінена стаття 151 («Особливості щодо відбування покарання в’язнями-жінками») передбачала, що в’язні-жінки, як правило, повинні бути розміщені в секторах середньої безпеки колоній мінімального рівня безпеки з загальними умовами утримання. . Вона також передбачала, що до ув’язнених, які перебувають у в’язницях, застосовується режим, встановлений для ув’язнених, які перебувають у колоніях середнього рівня безпеки (тобто режим, передбачений статтею 139 Кодексу).

8 квітня 2014 року Кодекс знову був змінений. У статтю 150 було внесено зміни, та всім ув’язненим незалежно від статі надавалося право на одне короткострокове побачення щомісяця і одне довгострокове кожні три місяці від своїх близьких родичів. Таким чином, зміни, внесені в 2014 році, поставили ув’язнених чоловіків і жінок у рівні умови на отримання права на побачення. .

У 2013 році заявник подав скаргу до ЄСПЛ на те, він був підданий дискримінації, на підставі того, що жінкам, які відбували довічне покарання, надавалося більше побачень, ніж чоловікам.

13 листопада 2018 року юрист ЦСЗ подав відповідь на зауваження Уряду до ЄСПЛ.

См. проти України

Заявниця, пані См., є громадянкою України, яка народилася в 1969 році і живе у Харкові.

17 січня 2011 року заявника заарештували за підозрою в причетності до незаконної закупівлі, зберігання та торгівлі наркотиками.

20 січня 2011 року Київський районний суд Харкова продовжив термін тримання заявника під вартою до десяти днів з метою отримання додаткових даних.

27 січня 2011 року суд виніс постанову про продовження тримання під вартою на два місяці. У ухвалі зазначалося, що заявник підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і на волі вона могла б перешкодити розслідуванню або продовжити вчинення злочинів. Суд не надав жодного пояснення прийнятому рішенню.

16 березня, 27 квітня та 16 травня 2011 року заявник подав клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд продовжив її тримання під вартою на три, чотири та п’ять місяців відповідно. У його ухвалах зазначалося, що її звинувачували у вчиненні тяжкого злочину, і що жодні інші причини, які могли б виправдати зміну запобіжного заходу, не були подані до суду.

16 березня та 27 квітня 2011 року суд, розглядаючи питання про продовження тримання заявника під вартою, відхилив її клопотання про звільнення. Жодних пояснень у його рішеннях не було.

За результатами судово-медичної експертизи від 6 квітня 2011 року, заявник страждає на астму 4-ї стадії (найбільш важкої форми), хронічної обструктивної хвороби легень, емфіземи, легеневої недостатності, пневмоносклерозу та хронічного пульмоному. Експерт-криміналіст дійшов висновку, що її слід оглянути у спеціалізованому медичному пульмонологічному закладі за межами СІЗО.

4 та 10 серпня та 5, 8, 15, 18 та 28 жовтня 2011 року заявник звернулася до адміністрації СІЗО з проханням надати їй ліки від астми.

1 листопада 2011 року суд, враховуючи стан здоров’я заявника, звільнив її з-під варти.

У 2011 році юрист ЦСЗ подав скаргу до ЄСПЛ на порушення статті 3 Конвенції, що умови утримання заявника в Харківському СІЗО були неналежними. Їй не було надано адекватної медичної допомоги та лікування під час утримання під вартою. Юрист також скаржився на довільний арешт, і що тривале тримання під вартою заявника було довільним і не було обґрунтовано, і вона не мала законного права на відшкодування за її свавільне затримання.

25 жовтня 2018 року юрист ЦСЗ подав відповідь на зауваження Уряду до ЄСПЛ.

Сі-ко проти України

Заявник, п. Сі-ко, є громадянином України, який народився у 1959 році і в даний час відбуває покарання у Черкасах.

У березні 2008 року було порушено кримінальну справу у зв’язку з пограбуванням К. Заявник і його дружина були допитані як свідки у цій справі.

7 липня 2009 року проти заявника було порушено кримінальну справу за підозрою у вбивстві Кл.

У 10:00 цього дня заявника було заарештовано. Протокол затримання ґрунтувався на заявах невказаних осіб, що нібито бачили, як заявник вчинив злочин. У протоколі також містилися дані, що заявник відмовився від свого права на адвоката.

8 липня 2009 року відбулося відтворення злочину у будинку Кл. без захисника. Оскільки заявник перебував під тиском слідчого, він дав свідчення за вказівками.

10 липня 2009 року заявникові було пред’явлено звинувачення в умисному вбивстві Кл. 10 липня 2009 року з 9.30 до 10.30 він був допитаний як обвинувачений за відсутності адвоката, і він нібито повідомив про деталі скоєння злочину.

Того ж дня, з 11 до 11.20, заявник написав свою явку з повинною, в якій він зізнався в пограбуванні К .; з 12 до 12.20. - у вбивстві З.; з 1 до 1.20. – у вбивстві Цо.; з 2 до 2.20 - у вбивстві та пограбуванні Є .; і з 3 до 15.20 – у вбивстві жінки з його села Марії, прізвище якої він не пам’ятав. Кожна явка з повинною була написана на бланку, наданого слідчим. За твердженням заявника, його прохання про адвоката було відхилено до того, як він зізнався, і він був змушений відмовитися від свого права на юридичну допомогу і зробити явки з повинною, продиктовані слідчим.

11 липня 2009 року поліція обшукала будинок заявника і знайшла сімдесят шість куль для різної зброї. У зв’язку з цим проти заявника було порушено кримінальну справу 20 липня 2009 року.

У період з 14 по 22 липня 2009 року було здійснено ряд слідчих дій після зізнань заявника, які включали допит свідків, ексгумацію та обстеження трупів потерпілих.

3 серпня 2009 року проти заявника було порушено кримінальну справу у зв’язку з вбивством Цо., С., З. та Є.

26 квітня 2010 року слідство було завершено, і заявникові та його адвокату було надано доступ до матеріалів справи.

19 жовтня 2010 року апеляційний суд Черкаської області визнав заявника винним у звинуваченні та засудив його до довічного ув’язнення. Його засудження було засноване, серед інших доказів, на його добровільній явці та заявах, поданих у період з 7 по 31 липня 2009 року, включаючи ті, що були зроблені у відсутність адвоката.

15 лютого 2011 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, діючи в якості суду другої інстанції, залишив у силі вирок заявника у його присутності. Під час слухання заявник не мав адвоката.

У 2011 році заявник подав скаргу до ЄСПЛ про те, що він був підданий психологічному тиску з метою отримання явки з повинною. Також він повідомив про порушення статті 13 Конвенції, що йому було відмовлено у доступі до правової допомоги на початковій стадії провадження і був змушений відмовитися від свого права на адвоката; що його адвокати не представляли його належним чином; що він не мав юридичного представництва у апеляційному суді; і що зізнання, яке він зробив за відсутності адвоката і під примусом поліції, було використано для його засудження.

У грудні 2018 року юрист ЦСЗ подав відповідь на зауваження Уряду до ЄСПЛ.

11 справ, в яких підготовлені та подані до ЄСПЛ заяви про порушення Конвенції або щодо застосування тимчасових заходів за Правилом 39 Регламенту Суду

7 справ, пов’язаних з подіями на Сході Україні

1 справа щодо засудження людини квазісудовими органами так званої «ДНР»

Ти-ва проти України та Росії

26 грудня 2017 року, у пункті пропуску Єнакієво на шляху до Донецька близько полудня, чоловіку заявниці було запропоновано залишити автобус після паспортного контролю. Чоловік у погонах задав йому два запитання: "Чому ви так часто перетинаєте пункт пропуску? Яка мета поїздки?"

Заявниця сказала, що вона працює в Києві в компанії, яка залишила Донецьк на початку 2015 року. Однак така відповідь не задовольнила і тоді заявницю і її чоловіка змусили підписати добровільну згоду на обшук.

Того ж дня до квартири прибули невідомі особи у формі і оглянули їх квартиру. Вони нічого не чіпали, але зафіксували весь вміст квартири заявниці, вказуючи на марку меблів, що в ній, де вона розміщувалася, який колір вона мала. Потім чоловік заявниці був затриманий за підозрою у вчиненні злочину.

Після того, як чоловік заявниці був затриманий, вона подзвонила 102, в поліцію, близько 21:00. Близько 23:00 того ж дня приїхали два оперативники з відділу міліції Ленінського району. У присутності свідка офіцери показали свої документи.

29 грудня 2017 року заявниця звернулася до МДБ із заявою, що її чоловік був незаконно затриманий невідомими співробітниками МДБ, і вона просила вказати причину його затримання і дати їй можливість побачити чоловіка. Заява була прийнята і зареєстрована в канцелярії МГБ.

Заявниця також подала до місії ООН заяву про незаконне затримання її чоловіка. Вона загалом витратила більше 50 днів, щоб знайти його.

Нарешті, у лютому 2018 року заявниця у котрий раз приїхала до МДБ у Донецьку. Тут вона розмовляла зі слідчим, який раніше затримував її чоловіка. Він підтвердив, що чоловік заявниці перебуває у Донецькому СІЗО і підозрюється в шпигунстві.

Того самого дня слідчий прийшов до квартири заявниці разом з чоловіком, який був зобов’язаний показати, як він зробив фото міліціонерів у 2014 році. Він був наляканий і, на думку заявниці, жорстоко побитий.

26 лютого 2018 року заявниця змушена була покинути окуповану територію через реальну небезпеку для її життя. Вона могла бути затримана у будь-який час через той самий злочин, як і її чоловік.

З 2018 року заявниця подала кілька запитів до Уповноваженого з прав людини, місії ООН, Служби безпеки України. Вона також порушила кримінальну справу за фактом невизнання та незаконного затримання чоловіка.

У вересні 2018 року вона попросила юриста ЦСЗ надати їй юридичну допомогу.

6 вересня 2018 року юрист ЦСЗ подав до ЄСПЛ заяву про невідкладні заходи згідно зі статтею 39 Правил Суду через перебування чоловіка заявниці у полоні.

7 вересня 2018 року заяву було задоволено, а ЄСПЛ вказав Росії та Україні вжити заходів для захисту прав чоловіка заявниці

У жовтні 2018 року юрист ЦСЗ також подав повну заяву, яка була зареєстрована.

Справа знаходиться на розгляді.

 

6 справ засуджених, які були залишені на окупованих територіях

Починаючи з 2014 року Україна постійно стикається із труднощами, що виникають у зв’язку із воєнним конфліктом у східних регіонах. Незаконні воєнізовані групи захопили села та міста аби сформувати так звану “народну республіку”. Щоб зберегти територію та життя людей Україна була змушена організувати проведення Антитерористичної операції, але деякі території все ж таки були захоплені незаконними збройними формуваннями. Тому у серпні 2014 - листопаді 2014 органи державної влади прийняли рішення про переведення своїх місцевих осередків до інших, більш безпечних, територій. Державна влада евакуювала майже всі територіальні підрозділи державних органів, судів, відділків поліції, багато місцевих жителів залишили свої домівки у пошуках притулку в інших містах. У той же час засуджені, що перебували під контролем держави, залишилися на окупованій території. Під час сильних атак вони не могли покинути свої камери та сховатися, а адміністрація установ виконання покарань не виводили засуджених до бомбосховищ, коли це було необхідно. Частину ув’язнених під час обстрілів було вбито, інші отримали поранення.

У листопаді 2014 року Президент України видав Указ, у відповідності до якого всі засуджені мали бути негайно евакуйовані з небезпечних територій. Однак указ так і не був виконаний належним чином. Збройні сили України та поліція відклали евакуацію аж на чотирнадцять днів, коли терористи продовжували захоплювати все більші території. В кінці кінців уряд спробував евакуювати засуджених, але евакуація була відмінена в останній момент через організаційні недоліки. Інших спроб евакуації не проводилося.

27 листопада 2014 року підприємство “Укрпошта” припинило доставку та відправлення листів з окупованих територій Донецької та Луганської областей. Тому засуджені втратили останній шанс поскаржитися на умови тримання під вартою чи заявити про вчинення кримінального правопорушення до відповідних органів державної влади. У лютому 2015 року службові особи адміністрації установ виконання покарань залишили окуповану територію, при цьому частина з них перейшла на бік терористичних груп.

Представники незаконних озброєних угрупувань не забезпечили засуджених медичною допомогою, харчуванням та належними умовами тримання під вартою. Тому засуджені страждали від голоду, холоду та вологи. Місяцями вони їли лише рідкий суп або невеликі шматки хліба, вони не могли навіть помитися. Температура у камерах взимку падала до п’яти градусів за Цельсієм - стіни, речі, постільна білизна були холодними та холодними. Тому люди часто хворіли, деякі померли чи вчинили самогубство.

На сьогоднішній момент на тимчасово окупованій території тримається майже десять тисяч засуджених. За підтримки уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було евакуйовано більше 300 засуджених, перемовини тривають.

Бу-ров проти України та Росії

У квітні 2017 року пан Бу-рова (далі - заявник) попросив адвоката ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з моменту засудження постійно відбував покарання в Єнакіївській виправній колонії, яка була захоплена терористами в лютому 2015 року.

У лютому 2018 року заявник був евакуйований з тимчасово окупованої території.

25 березня 2018 року заявник подав заяву про злочин: залишення його у небезпеці.

Не отримавши у встановлений термін відповіді, заявник подав скаргу до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя про бездіяльність прокурора щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його заяви про злочин. Його скарга була задоволена судом 11 квітня 2018 року

19 лютого 2018 року заявник звернувся до Донецької обласної прокуратури з клопотання про проведення слідчих дій, зокрема щодо тимчасового доступу до речей та документів, проведення допиту.

1 травня 2018 р. Донецька обласна прокуратура відмовилася надати відповідь на клопотання заявника, оскільки він нібито мав лише процедурний статус заявника, а не статус потерпілого.

11 травня 2018 року заявник подав скаргу на відмову слідчого на відповідь на клопотання про проведення слідчих дій до Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області.

2 червня 2018 року суд відмовив у задоволенні скарги заявника.

21 липня 2018 року заявник надіслав заяву про інформування його про результати розслідування.

27 липня 2018 року слідчий знову відмовився надати відповідь на заяву заявника.

У вересні 2018 року адвокат ЦСЗ підготувала та подала заяву відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції до Європейського суду з прав людини. Вона вказала на те, що умови утримання у виправних колоніях та психологічний тиск, відсутність можливості подавати скарги можуть розглядатися як порушення вищевказаних статей.

 

К. проти України і Росії

Заявник К. знаходиться в Єнакіївській виправній колонії №52 (на даний момент - тимчасово окупована територія).

 У квітні 2014 року на території Донецької області почалося проведення Антитерористичної операції. У наступні місяці ситуація на сході країни тільки загострювалася - незаконні збройні формування так званої "Донецької народної республіки" використовували важке озброєння, обстрілюючи житлові квартали міст. Вони почали захоплювати все нові і нові території. Разом з тим питання про евакуацію в’язнів не ставилося.

14 листопада 2014 року своїм указом Президент України затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони, згідно з яким Міністерство юстиції України повинно було негайно евакуювати засуджених з небезпечної території. Однак евакуація так і не відбулася. Заявник разом з іншими засудженими залишився на тимчасово окупованій території під контролем незаконних збройних формувань. Місяцями він перебував в закритій камері без світла і з перебоями у водопостачанні, чуючи вибухи снарядів поблизу і вдалині від колонії. Так звана "нова адміністрація" колонії не виводила заявника в бомбосховища, практично не годувала його і не надавала ніякого медичного лікування.

На його запити про переведення на територію України представники влади т.зв. «ДНР» відповіли відмовою.

У 2018 році юрист ХПГ підготував і направив заяву до ЄСПЛ про порушення статей 3, 5 §1, 13 Конвенції.

Ко-н проти України та Росії

У квітні 2017 року пан Ко-н (далі - заявник) попросив адвоката ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з моменту засудження постійно відбував покарання в Єнакіївській виправній колонії, яка була захоплена терористами в лютому 2015 року.

21 липня 2017 року заявник був евакуйований з тимчасово окупованої території.

18 січня 2018 року заявник подав заяву про злочин: залишення його у небезпеці.

Не отримавши у встановлений термін відповіді, заявник подав скаргу до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя про бездіяльність прокурора щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його заяви про злочин. Його скарга була задоволена судом 11 квітня 2018 року

3 лютого 2018 року заявник звернувся до Донецької обласної прокуратури з клопотання про проведення слідчих дій, зокрема щодо тимчасового доступу до речей та документів, проведення допиту.

1 березня 2018 р. Донецька обласна прокуратура відмовилася надати відповідь на клопотання заявника, оскільки він нібито мав лише процедурний статус заявника, а не статус потерпілого.

9 березня 2018 року заявник подав скаргу на відмову слідчого на відповідь на клопотання про проведення слідчих дій до Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області.

13 березня 2018 року суд відмовив у задоволенні скарги заявника.

15 березня 2018 року заявник надіслав заяву про інформування його про результати розслідування.

27 червня 2018 року слідчий знову відмовився надати відповідь на заяву заявника.

У вересні 2018 року адвокат ЦСЗ підготувала та подала заяву відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції до Європейського суду з прав людини. Вона вказала на те, що умови утримання у виправних колоніях та психологічний тиск, відсутність можливості подавати скарги можуть розглядатися як порушення вищевказаних статей.

Па-ін проти України та Росії

У квітні 2017 року пан Па-ін (далі - заявник) попросив адвоката ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з моменту засудження постійно відбував покарання в Єнакіївській виправній колонії, яка була захоплена терористами в лютому 2015 року.

У січні 2018 року заявник був евакуйований з тимчасово окупованої території.

22 березня 2018 року заявник подав заяву про злочин: залишення його у небезпеці.

Не отримавши у встановлений термін відповіді, заявник подав скаргу до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя про бездіяльність прокурора щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його заяви про злочин. Його скарга була задоволена судом 11 квітня 2018 року

3 лютого 2018 року заявник звернувся до Донецької обласної прокуратури з клопотання про проведення слідчих дій, зокрема щодо тимчасового доступу до речей та документів, проведення допиту.

1 травня 2018 р. Донецька обласна прокуратура відмовилася надати відповідь на клопотання заявника, оскільки він нібито мав лише процедурний статус заявника, а не статус потерпілого.

29 травня 2018 року заявник подав скаргу на відмову слідчого на відповідь на клопотання про проведення слідчих дій до Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області.

18 червня 2018 року суд відмовив у задоволенні скарги заявника.

15 липня 2018 року заявник надіслав заяву про інформування його про результати розслідування.

27 липня 2018 року слідчий знову відмовився надати відповідь на заяву заявника.

У вересні 2018 року адвокат ЦСЗ підготувала та подала заяву відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції до Європейського суду з прав людини. Вона вказала на те, що умови утримання у виправних колоніях та психологічний тиск, відсутність можливості подавати скарги можуть розглядатися як порушення вищевказаних статей.

Тка-в проти України та Росії

У квітні 2017 року пан Тка-в (далі - заявник) попросив адвоката ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з моменту засудження постійно відбував покарання в Єнакіївській виправній колонії, яка була захоплена терористами в лютому 2015 року.

У січні 2018 року заявник був евакуйований з тимчасово окупованої території.

22 березня 2018 року заявник подав заяву про злочин: залишення його у небезпеці.

Не отримавши у встановлений термін відповіді, заявник подав скаргу до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя про бездіяльність прокурора щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його заяви про злочин. Його скарга була задоволена судом 11 квітня 2018 року

3 лютого 2018 року заявник звернувся до Донецької обласної прокуратури з клопотання про проведення слідчих дій, зокрема щодо тимчасового доступу до речей та документів, проведення допиту.

1 травня 2018 р. Донецька обласна прокуратура відмовилася надати відповідь на клопотання заявника, оскільки він нібито мав лише процедурний статус заявника, а не статус потерпілого.

29 травня 2018 року заявник подав скаргу на відмову слідчого на відповідь на клопотання про проведення слідчих дій до Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області.

18 червня 2018 року суд відмовив у задоволенні скарги заявника.

15 липня 2018 року заявник надіслав заяву про інформування його про результати розслідування.

27 липня 2018 року слідчий знову відмовився надати відповідь на заяву заявника.

У вересні 2018 року адвокат ЦСЗ підготувала та подала заяву відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції до Європейського суду з прав людини. Вона вказала на те, що умови утримання у виправних колоніях та психологічний тиск, відсутність можливості подавати скарги можуть розглядатися як порушення вищевказаних статей.

Ш. проти України та Росії

В травні 2018 року пан Ш. звернувся за правовою допомогою до Центру стратегічного захисту (ЦСЗ) Харківської правозахисної групи.

28.01.2002 Апеляційним судом Донецької області пан Ш. був засуджений до довічного позбавлення волі.

З 10.07.2004 року по теперішній час пан. Ш. відбуває покарання у Єнакіївській виправній колонії № 52 Донецької області, яку в лютому 2015 року захопили терористи. Пан Ш. хотів би бути евакуйований з окупованої території в інший регіон.

Родичі пана Ш. подавали численні запити до Уповноваженого з прав людини та інших державних органів. Ім’я пана Ш. було внесено до списку людей, які будуть евакуйовані, але він досі перебуває на окупованій території. Родичі пана Ш. також подавали заяви до так званих державних органів ДНР, які повідомили, що пан Ш. відбуває своє покарання під їхнім контролем.

У березні 2018 р. пан Ш. надіслала запит до адміністрації колонії про передачу його на територію України, але отримала відмову.

У листопаді 2018 юрист ЦСЗ підготував і направив скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статей 3, 5, 8, 13 Конвенції.

4 інших справи в яких було подано заяви до Європейського суду з прав людини

Го-ко проти України

7 березня 2015 року Го-ко разом із чотирма друзями вживав суміші для паління на території цвинтаря у м. Дніпро. Після її вживання заявник втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то побачив, що троє із чотирьох друзів лежать непритомні, а четвертий, Костянтинов, стоїть неподалік. Після сварки із останнім заявник пішов із цвинтаря.

Того ж дня Костянтинов був знайдений вбитим.

Друзі звинуватили заявника у вбивстві Константинов та намагалися його змусити зізнатися, били його. Після бійки із ними заявник був затриманий поліцією та доставлений до Індустріального відділку поліції м. Дніпро.

Працівники поліції вивезли заявника на цвинтар, де раніше був вбитий Константинов. Його змушували зізнатися у вчиненому злочині, а коли заявник сказав, що нічого не вчиняв, почали бити. Зупинили побиття тільки коли до цвинтаря прибув начальник Бабушкінського відділу поліції.

Заявник був повідомлений про підозру та щодо нього було обрано запобіжний захід у формі тримання під вартою.

12 березня 2015 року мати заявника подала заяву про його побиття до прокуратури Дніпропетровської області. Однак кримінальне провадження розпочате не було, а заявник просив мати не оскаржувати бездіяльність слідчого, бо співробітники поліції знову почали його бити.

Після затримання заявника декілька разів возили до лікарні, тому що він відчував дуже сильний біль. Йому був поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, забої та садна м’яких тканин.

На основі медичних документів, 16 березні 2015 року Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз провело судово-медичну експертизу наявних у заявника тілесних ушкоджень. Під час огляду було виявлено чотири синці, п’ять крововиливів. Того ж дня заявнику було встановлено діагноз: закрита травма грудної клітини, забої 10 - 11 ребер ліворуч.

27 червня 2016 року заявнику провели повторну судово-медичну експертизу. Під час огляду експертом було виявлено у заявника садна

У листопаді 2015 року під час судового засідання у Бабушкінському районному суді заявник повідомив, що працівники Бабушкінського РВ застосовували до нього тортури та недозволені методи розслідування. Тому 28 грудня 2015 року Бабушкінський районний суд виніс ухвалу, якою зобов’язав прокуратуру Дніпропетровської області розпочати кримінальне провадження

За заявами заявника також було відкрито ще декілька кримінальних проваджень. Однак прокуратура Дніпропетровської області їх систематично закривала. Постанови про таке закриття заявник оскаржував до слідчого судді.

З огляду на це заявник звернувся до юриста ЦСЗ з проханням підготувати заяву до ЄСПЛ у його справі

28 грудня 2018 року юрист ЦСЗ направив до ЄСПЛ заяву щодо порушення Статті 3 Конвенції у справі заявника.

 

Д. проти України

Засуджений Д. утримувався під вартою у ДУ «Дніпровська УВП (№4)» з січня 2015.

У серпні 2018 року у нього з’явилися сильні болі в нижніх кінцівках, в нього з’явились проблеми при ходьбі захворювання, за яким був поставлений діагноз - флегмона тилу лівої стопи та 31.08.2018 була проведена операція, яка не покращила стан здоров’я хворого.

Впродовж вересня-жовтня 2018 року хворого декілька разів вивозили з установи до цивільних закладів охорони здоров’я. За результатами досліджень в цих закладах в пана Д. було виявлено серцево-судинну недостатність, ішемію нижніх кінцівок з повною відсутністю кровотоку в одній з кінцівок, а також тромб великого розміру у шлуночку серця. З прогресуванням захворювання у хворого утворилась гангрени пальців лівої нижньої кінцівки, яка загрожувала поширюватись вище по кінцівці, загальним зараженням крові та смертю.

В період з 07.09.18 до 26.09.18 хворому не надавалась консультація судинного хірурга, яка була абсолютно необхідною при даному виді захворювання. Також За лікарськими рекомендаціями пану Д. було необхідно стаціонарне лікування, в тому числі проведення оперативного втручання – ампутації частини лівої нижньої кінцівки, натомість протягом вересня-початку жовтня 2018 року жодних дій щодо виконання приписів лікарів зроблено не було.

26 вересня 2018 року хірург зробив висновок, що хворому терміново необхідна операція, тому 27 вересня адвокат ЦСЗ направив до ЄСПЛ заяву на підставі Правила 39 Регламенту Суду з проханням вказати Уряду України терміново забезпечити п. Д. необхідним стаціонарним лікуванням, але Суд відмовив в цьому проханні.

2 жовтня 2018 року стан п. Д. став вкрай важким, і його швидкою доправили до цивільної лікарні.

4 жовтня 2018 року п. Д. помер він сепсису (зараження крові), операцію йому так і не зробили. За заявою адвоката ЦСЗ 6 грудня 2018 року було відкрите кримінальне провадження.

Наприкінці жовтня адвокат направив до ЄСПЛ скаргу на порушення статті 3 Конвенції, а після вичерпання національних процедур планує від імені удови померлого п. Д. подати скаргу на порушення статті 2 Конвенції.

М. проти України

М. був затриманий 29.03.2014 р. за підозрою у підготовці вбивства своєї колишньої дружини на замовлення. М. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 11 (одинадцять) разів продовжувався на 2 місяці. Рішення суду про продовження тримання М. під вартою містили повторювані посилання на тяжкість обвинувачення, що М. не працює та неодружений. Суд не брав до уваги доводи М. про те, що він не працює через похилий вік, отримує пенсію, раніше не судимий.

16.11.2015 р. М. було засуджено до 10 років позбавлення волі.

18.07.2017 апеляційним судом вирок скасовано та справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді суд 4 (чотири) рази продовжував строк тримання М під вартою на 2 місяці. Рішення суду містили повторювані посилання на тяжкість інкримінованого М. злочину та ігнорували доводи М. про відсутність попередніх судимостей, похилий вік, перебування на пенсії. 

12.04.2018 року суд за клопотанням адвоката ЦСЗ змінив запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

11.06.2018 року за клопотанням адвоката ЦСЗ час домашнього арешту змінено з цілодобового на нічний час.

11.08.2018 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту припинив дію.

Загальний строк попереднього ув’язнення М. під час розгляду кримінальної справи склав більше 4-х років.

Справа щодо обвинувачення М. продовжує перебувати на розгляді в суді першої інстанції (Комінтернівський районний суд м. Харків).

12.10.2018 р. адвокат ЦСЗ направив скаргу до Європейського суду з прав людини (далі – ЄПСЛ) стосовно порушення прав заявника, закріплених у Статті 5 § 1 (с), Європейської конвенції з прав людини. Заяву зареєстровано у ЄСПЛ.

Я-єв проти України

Я-єв (далі - Заявник), 1983 р.н., відбуває покарання у Замковій виправній колонії №58.

19 січня 2018 року Заявнику за висловлення його особистої позиції адміністрацією колонії було призначено дисциплінарне стягнення у вигляді 14 днів утримання у ДІЗО.

24 січня 2018 року, протестуючи проти систематичного порушення його прав адміністрацією ЗВК №58, Заявник оголосив голодування, про що повідомив начальника колонії письмово.

30 січня 2018 року начальник ЗВУ №58 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з поданням про призначення Заявнику примусового годування шляхом вливання харчової суміші через зонд..

31 січня 2018 року відбулося судове засідання за участі Заявника, який просив суд відмовити в задоволенні подання про примусове годування.

Суд своєю ухвалою задовольнив подання начальника колонії та призначив застосування до Заявника примусового годування шляхом вливання харчової суміші через зонд.

З 31 січня по 6 лютого 2018 року до Заявника застосовувались заходи з примусового годування. Вони відбувалися наступним чином: декілька працівників колонії застосовували до Заявника заходи фізичного впливу, а саме: під дією примусу заводили його руки за спину, туго застібаючи їх наручниками, примусово садили на стілець, силоміць тримали за голову та тіло, блокуючи руки Заявника. Особисто начальник медичної частини застосовуючи фізичну силу, вводив у горло Заявника шланг, який скручувався та згинався у горлі Заявника, спричиняючи йому фізичні страждання. Заявник відчував сильний біль у горлі, захлинання та задихання. Весь процес примусового годування у такий жорстокий спосіб тривав від 30 до 90 хвилин та кожного разу працівники колонії знімали всю процедуру на відео за допомогою відеореєстратора.

5 лютого 2018 року Заявник подав апеляцію на ухвалу Ізяславського районного суду.

26 лютого 2018 року Апеляційний суд Хмельницької області розглянув апеляційну скаргу Заявника в режимі відео конференції та відмовив у задоволенні апеляційної скарги.

26 серпня 2018 року юрист ЦСЗ подала скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статті 3 Конвенції стосовно факту насильницького годування Заявника.

90 справ, які розглядалися в національних судових процедурах

20 справ іноземців, які потребують правового захисту

 

Справа А-зе

Громадянин Грузії у листопаді .2017 року був незаконно затриманий особами в у формі Служби безпеки України та проти його волі вивезений за межі України.

02.01.2018 року адвокатом подано заяву про злочин щодо незаконного викрадення заявника. 12.01.2018 року оскаржено до слідчого судді та прокуратури бездіяльність щодо не розслідування даного кримінального провадження.

30.01.2018 року слідчим суддею було відмовлено у відкритті провадження за даною скаргою. Дане рішення було оскаржено до апеляційного суду, яким дане рішення було скасовано 16.04.2018 року та направлено на новий розгляд.

14.06.2018 року скаргу розглянуто за відсутності адвоката, у задоволенні скарги відмовлено.

Рішення по даний час не надходило.

Адвокатом було отримано копії документів на підставі яких було здійснено такі дії, а саме рішення про примусове повернення та заборону в’їзду в Україну на три роки.

20.03.2018 року дані рішення були оскарженні до окружного адміністративного суду.

27.03.2018 року було ухвалено рішення про відмову у відкритті провадження через порушення правил підсудності.

06.04.2018 року дане рішення було оскаржено до апеляційного суду. 19.04.2018 року апеляційний суд скасував дане рішення та направив справу на новий розгляд в окружний суд.

15.05.2018 року відкрито провадження у справі.

«03» лютого 2018 року адвокат звернувся із позовом про скасування даних рішень. 21.05.2018 року суд виніс рішення, яким скасував оскаржувані рішення та зобов’язав міграційну службу розглянути повторно заяву заявника про продовження строку дії посвідки.

Міграційна служба подала апеляційну скаргу на дане рішення, 24.07.2018 року відкрито провадження за скаргою.

17.09.2018 року апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в задоволенні позові відмовив повністю.

03.10.2018 року рішення суду оскаржено до касаційного суду, який відмовив у відкриті провадження.

Справа М.

Громадянин Таджикистану М., який проживав в Республіці Таджикистан виїхав до міста Москва Російської Федерацій в 2014 р з метою працевлаштування. Працюючи в Москві, М. вступив до неурядової організації «Група 24» ( надалі - НО). В даній організації М. поширював серед працюючих в Москві громадян Таджикистану ідеологію організації та долучав їх до діяльності організації. Брав участь в мітингах організації «Група 24» де був зафіксований на одному з відеозаписів мітингу , яке було розміщено на офіційному каналі організації на інтернет порталі «YouTube». Також М. зареєструвався на каналі НО в програмі «ZELLO», яка працює на кшталт рації, де брав активну участь в обговоренні мети та цілей НО.

Метою діяльності НО було донесення до громадян Таджикистану їх прав на вільне волевиявлення їх конституційних прав та необхідність організації мирних масових акції протесту направлених на ненасильницьку зміну діючої влади. За таку позицію та діяльність дана НО 9 жовтня 2014 року була визнана Верховним судом РТ - екстремісткою та незаконною. Після чого розпочалось кримінальне переслідування членів даної НО.

За таких обставин М. побоюючись, що його може бути екстрадовано або незаконно доставлено до РТ та засуджено за участь в НО, М. прийняв рішення покинути Росію та поїхати до України.

В Україну М. потрапив на початку 2015 р. 20.04.2016 р. М. був виявлений в м. Києві працівниками Державної міграційної служби України (надалі -ДМС), якими прийнято рішення про примусове повернення. На виконання цього рішення М. придбав квитки до Туреччини, проте в аеропорту йому не дозволили вилетіти до Туреччини, мотивуючи таку відмову відсутністю зворотного квитка. Після такої відмови М. не маючи коштів на інший квиток вирушив до м. Харків з метою заробити кошти для виїзду.

14.07.2016 р. у місті Харкові М. та ще чотири особи були затримані за місцем проживання М. працівниками правоохоронних органів України, які не представились. Після затримання їх доставили до невідомої будівлі. Під час перебування в даному приміщенні до М. застосували силу двічі, перший раз під час з’ясування місця перебування втікача, другий раз під час з’ясування обставин його причетності до терористичної організації «ІГІЛ». Також під час з’ясування даних обставин М. сфотографували на фоні прапору «ІГІЛ» та сказали, якщо він розповість про тортури то дані фото направлять до РТ. В даному приміщенні М. утримували до 21.07.2016 р., після чого доставили до суду де було розглянуто питання про їх екстрадицію. Перед судовим засіданням особи, що застосовували силу до М. погрожували йому розправою у разі, якщо м. розповість про застосування до нього сили. У той же день судом було прийнято рішення про видворення М. з України. Після суду М. було вручено лише вступну та резолютивну частину постанови про видворення. Повний текс Позивачем так і не був отриманий.

На підставі рішення суду М. доставили до Чернігівського пункту тимчасового тримання іноземців (надалі - ПТПІ). 19.09.2016 р. Генеральною прокуратурою винесено вказівку що М. перебуває від 22.07.2016 р., без вирішення судом питання про затримання його з поміщенням до ПТПІ, тобто підстави перебування його в Чернігівському ПТПІ відсутні.

21.09.2016 Управління ДМС України в Чернігівській області звернулось з позов про затримання М. В той же день М. був затриманий судом з поміщенням до ПТПІ до 20.03.2017 р.

30.08.2016 р. М. звернувся з заявою про отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту. 21.09.2016 р. М. отримав відмову у наданні статусу біженця. 28.09.2016 р. оскаржив до суду дане рішення з вимогою його скасувати. 11.10.2016 р. судом в задоволенні вимог було відмовлено. Рішення суд було оскаржено до апеляційного суду. 25.01.2017 р. апеляційним судом скасовано наказ міграційної служби про відмову в наданні статусу біженця та зобов’язано повторно розглянути заяву про надання притулку. Рішення апеляційного суду не було оскаржене міграційною службою. Заявник перебуває в процедурі отримання статусу біженця.

Заявлено клопотання про витребування доказів. Розгляд триває

Оскарження рішення суду про видворення та затримання М.

06.12.2016 р. було отримано повний текст рішення про видворення М. Дане рішення було оскаржено до апеляційного суду перед яким ставилось питання про поновлення строку на оскарження. Апеляційним судом було поновлено строк на оскарження, та 22.02.2017 р. скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову про видворення М.

В зв’язку з скасуванням рішення про видворення заявника, були і відсутні підстави для його подальшого утримання в ПТПІ, про що 23.02.2017 р. повідомлено прокуратуру, міністерство внутрішніх справ міграційну службу та ПТПІ. Також 23.02.2017 р. подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду про затримання заявника від 21.09.2016 р. Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами було розглянуто 15.03.2017 р. та прийнято нову постанову, якою постанову про затримання М. скасовано, в задоволенні позову міграційної служби про затримання М. відмовлено, громадянина М. звільнено в залі суду.

У квітні 2017 року пан М. був викликаний на співбесіду до Міграційної служби, там йому повідомили, що розгляд його справи закрито та вилучили його довідку про звернення за захистом в Україні, яка була його єдиним документом та підтверджувала законність його перебування в країні. 12.01.2018 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, позов повернуто заявнику. Ухвала суду була оскаржена до апеляційного суду, який 22.02.2018 року також відмовив у звільненні від сплати судового збору та у відкриті провадження.

В зв’язку зі зміною місця проживання заявник відмовився від підтримки даного позову в касаційній інстанції.

11.07.2017 року юрист ЦСЗ подав до адміністративного суду позов про скасування рішення про зупинення розгляду справи пана М. До позову була додана заява про забезпечення позову щодо зобов’язання Міграційної служби видати довідку шукача притулку для заявника на період розгляду справи в суді.

12.07.2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено. 20.07.2017 року адміністративним судом було задоволено позов повністю, рішення Міграційної служби скасовано.

Міграційною службою було подано апеляційну скаргу на дане рішення.

28.09.2017 року апеляційний суд відмовив в задоволенні поданої скарги, рішення суду першої інстанції залишив в силі. Міграційна служба подала касаційну скаргу. Розгляд справи заявника було відновлено.

20.10.2017 року Касаційний суд відмовив Міграційній службі у відкритті провадження через необґрунтованість скарги.

Справа Ба-та

Ба-т - громадянин Йорданії, що проживає на території України

09.08.2018 року адвокат звернувся із позовною заявою про визнання незаконним затримання без відповідного рішення суду громадянина Йорданії в пункті утримання іноземців та про його негайне звільнення, оскільки таке затримання суперечить ст. 29 Конституції України.

10.09.2018 року окружний суд відмовив в задоволенні позову в повному обсягу. 17.09.2018 року дане рішення було оскаржено до апеляційного суду. 27.11.2018 року апеляційний суду відмовив у задоволені апеляційної скарги, залишивши без змін рішення першої інстанції.

Ба-нет відмовився оскаржувати рішення в касаційній інстанції.

Справа закрита.

Також 30.07.2018 року за результатами судового розгляду позову було прийнято рішення про відмову в продовженні строку затримання громадянина Йорданії, через неналежне виконання міграційною службою покладених на неї вимог щодо видворення заявника.

Міграційна служба оскаржила дане рішення до апеляційного суду.

Під час апеляційного провадження Ба-нет звернувся за правового допомогою. Адвокат 23.08.2018 року ознайомився з апеляційною скаргою. 27.08.2018 року подано відзив на апеляційну скаргу.

29.08.2018 року подано заперечення на клопотання міграційної служби про долучення доказів.

03.09.2018 року апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про задоволення позову міграційної служби.

Ба-нет відмовився оскаржувати дане рішення в суді касаційної інстанції.

Справу закрито.

Справа гр-на Камеруну

Громадянин Камеруну пан А. був студентом Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (далі – університет) і з 2012 року перебуває в Україні.

В 2014 році він вперше звернувся до Харківської правозахисної групи з приводу незаконних дій працівників міліції, а також стосовно умов продовження його навчання в університеті.

В Камеруні протягом тривалого часу спостерігається політична нестабільність у відносинах між «французькою» та «англійською» частинами населення країни з моменту загибелі колишнього Президента країни, переходу влади до нового Президента і залишається такою дотепер. Часто мають місце насильства, затримання (арешти), масова різанина та вигнання, замовлені та спрямовані урядом як найкращий варіант поступового вселення в «англійських» камерунців почуття мовчазного страху. При цьому мирні протести такої частини населення найчастіше вважаються терористичними актами. Родина п. А належить до «англійської» меншини населення. В час цих конфліктів сталася смерть його батьків при за нез’ясованих обставин, причому його батько зник під час подорожі у службових справах до Нігерії. За таких обставин п. А. стало зрозуміло, що повертатись на батьківщину було небезпечно.

В 2016 році у п. А. виявили туберкульоз хребта, він звернувся до Харківської правозахисної групи за допомогою в отриманні необхідної медично допомоги. За сприянням працівників організації йому зробили операцію в лікарні у м. Харкові, після чого доправили на реабілітацію до м. Одеса.

Після одужання, в 2018 році, п. А. звернувся з проханням допомогти у наданні йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні.

У серпні 2018 року в м. Одесі у п. А. поліцейські відібрали паспорт та інші документи, і з цього приводу він звернувся із заявами (скаргами) до Малиновського відділу поліції у м. Одесі та до Центрального апарату Національної поліції в м. Києві.

Адвокат зробив запит до районного відділу поліції в м. Одесі щодо результатів розгляду його скарги на дії поліцейських.

Також адвокат порадив п. А., які документи слід отримати з його батьківщини для подачі заяви про надання статусу біженця до органів ДМС.

Справа К.

Громадянин К., проживаючи в Узбекистані входив до політично-релігійної організації «ХТІ», учасників якої переслідували в даній країні, а згодом взагалі було віднесено до терористичної організації. Через кримінальне переслідування учасників даної групи в Узбекистані він був змушений покинути батьківщину, та в 2013 р. переїхав до України.

В Україні заявник також займався діяльністю ХТІ. В 2013 році заявник втратив паспорт, але не міг його відновити хвилюючись, що зазнає переслідування в Узбекистані. В вересні 2016 р. заявник намагався покинути Україну за паспортом іншої особи і був затриманий працівниками прикордонної служби України.

Після чого 10.09.2016 р. судом прийнято рішення про примусова видворення заявника за межі України та його затримання в пункті тимчасового перебування іноземців (ПТПІ) строком на шість місяців. 28.02.2017 р. строк затримання заявника було продовжено на три місяці. 02.06.2017 р. строк затримання заявника був повторно продовжено ще на три місяці.

01.09.2017 року постановою районного суду позов прикордонної служби задоволено в повному обсягу, продовжено строк затримання заявника на три місяці до 04.12.2017 року.

01.12.2017 року постановою районного суду позов прикордонної служби задоволено в повному обсягу, продовжено строк затримання заявника на три місяці до 04.03.2018 року. Рішення районного суду було оскаржено до апеляційного суду.

04.01.2018 апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги.

11.02.2018 рішення суду першої та апеляційної інстанцій оскарджено до касаційного суду. Касаційним судом було відмовлено у відкритті касаційного провадження.

12.10.2018 року відкрито касаційне провадження, рішення по якому не прийнято по даний час.

Процедури щодо біженства

Під час перебування в ПТПІ, через загрозу його переслідування в Узбекистані, 04.10.2016 р. заявник звернувсь до міграційної служби України з заявою про надання йому статусу біженця. 17.02.2017 р. рішенням міграційної служби в наданні такого статусу було відмовлено. Дане рішення про відмову було оскаржено до суду.

Заявника не доставляли в судові засідання для розгляду даної справи, тому заявник звертався до суду та до ПТПІ, з вимогою доставити його в суд, ці звернення були проігноровані судом, а 20.07.2017 р. суд своєю ухвалою залишив без розгляду позов заявника, через неявку до суду заявника, який самостійно не міг покинути ПТПІ.

31.07.2017 року дану ухвалу суду було оскаржено до апеляційного суду. 14.08.2017 року апеляційним судом було залишено без розгляду апеляційну скаргу заявника, оскільки вона була відправлена працівниками ПТПІ 01.08.2017 року.

Відповідачем отримано довідку з ПТПІ про те, що він надав для відправки апеляційну скаргу 31.07.2017 року, але вона була відправлена працівника ПТПІ лише 01.08.2017 року.

28.08.2017 р. дана довідка з клопотанням про поновлення строку направлена до апеляційного суду.

19.09.2017 року апеляційним судом було відмовлено у відкриті провадження.

02.10.2017 року рішення апеляційного суд оскаржено до касаційного суду. 12.10.2017 року відкрито касаційне провадження, рішення по якому не прийнято по даний час.

Справа М А

В червні 2018 року шукач притулку неодноразово відвідував офіс міграційної служби з метою звернутися за захистом в Україні. Його офіційну заяву прийняли, але підтверджуючих документів не видали. В липні коли він приїхав за викликом міграційної служби його затримали та доставили в суд який 13.07.2018 року прийняв рішення про його затримання та депортацію. Через відсутність адвоката клієнт не зміг вчасно оскаржити рішення про його депортацію.

22.08.2018 року подано апеляційну скаргу на рішення про затримання клієнта. 03.09.2018 року апеляційний суд відмовив поновити строк на оскарження рішення. 16.10.2018 року рішення апеляції оскаржено до касаційного суду, який 22.10.2018 року залишив його без змін.

Справу закрито

 

Справа М.І.

Громадянин Російської Федерації Р.М. з 2013 року живе в Україні. До своєї втечі з Росії у 2012 році піддавався утискам та переслідуванням з боку держави за свої релігійні переконання — він є практикуючим мусульманином-сунітом, та за етнічною належністю, він є чеченцем.

У 2014 році М.І. внаслідок окупації АР Крим був змушений переміститися спочатку до Вінниці, потім до Запорозької області. М.І. брав активну участь у добровольчому русі захисників України від російської агресії, зокрема, був волонтером Міжнародного миротворчого батальйону ім. Іси Мунаєва, громадської організації з охорони громадського порядку та державного кордону «Аскер» у 2014-2016рр.

У 2015 році правоохоронними органами РФ було порушено кримінальну справу відносно нього за ч. 2 ст. 208 КК РФ (участь у збройному формуванні на території іншої держави), він був оголошений у розшук в РФ та за лінією Інтерполу.

14.01.2016р. його було затримано в Запорізькій області співробітниками СБУ. До 17.02.2017р. Р.М. був ув’язнений в Запорізькому СІЗО за екстрадиційним арештом.

Знаходячись в ув’язненні, та побоюючись видачі на розправу до російської Федерації, звернувся до ДМС України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту було відмовлено у жовтні 2016 року, після чого цю відмову було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва попереднім адвокатом. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017р. М.І. було відмовлено повністю у задоволенні позову. Попередній адвокат подав апеляційну скаргу 20.02.2018р. після отримання копії постанови.

Адвокат ЦСЗ приступив до справи на стадії апеляційного оскарження.

Справа була призначена до апеляційного розгляду спочатку на 21.03.2018р. Під час засідання, яке з власної ініціативи відвідав народний депутат України Р. Чубаров та журналісту декількох телеканалів та видань, серед них «Еспресо» та «ATR», Київський апеляційний адміністративний суд (КААС) зажадав обов’язкової участі перекладача з/на російську мову, незважаючи на той факт, що до цього під час розгляду заяви в ДМС та справи в суді першої інстанції, позивачу перекладач не надався, оскільки він розуміє українську мову. Через це справу било відкладено до 17.04.2018р.

17.04.2018р. адвокат ЦСЗ організував перекладача з/на російську мову, а народний депутат України Р. Чубаров та журналісти телеканалів «Еспресо», «ATR» та інших знову відвідали засідання. Головуючий суддя перебив адвоката ЦСЗ на пів-слові під час надання ним пояснень та оголосив перерву до 24.04.2018р. без жодних пояснень.

24.04.2018р., в судовому засіданні, куди знову з’явилися народний депутата та журналісти, головуючий суддя після суперечки дозволила адвокату ЦСЗ закінчити свої пояснення, які були мотивовані, у першу чергу тим, що справу належить розглядати з огляду на те, що М.І. є «біженцем на місці», а по-друге, порівнянням його справи зі справою Р.М., згаданої в іншому звіті. У підсумку апеляційного розгляду справи, КААС ухвалив свою постанову, якою скасувала постанову суду першої інстанції та задовольнила позов М.І. частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення ДМС України про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов’язавши ДМС повторно розглянути його заяву

Далі, ДМС України подала касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яку було повернуто скаржнику через підписання скарги неповноважною особою.

Одночасно Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області у червні 2018 року розпочало повторний розгляд заяви М.І.

18.06.2018р. адвокатом ЦСЗ направлено адвокатський запит до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з метою дізнатися, на якій стадії повторного розгляду зараз знаходиться заява.

20.09.2018 року М.І. отримав рішення про відмову визнати його біженцем або особою яка потребує додаткового захисту.

05.10.2018 року дане рішення оскаржено до окружного суду. 10.10.2018 року окружним судом винесено ухвалу про повернення позовної заяви через відсутність договору про правову допомогу. 25.10.2018 року дане рішення оскаржено до апеляційного суду.

19.11.2018 року апеляційним судом прийнято ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги через відсутність договору.

30.11.2018 року у відповідь на ухвалу надано пояснення про те, що ордер є достатнім документом для підтвердження повноважень адвоката.

Справа М.

Громадянин Республіки Таджикистан М. перебував у міжнародному розшуку за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 105 (вбивство) КК РФ.

21 жовтня 2018 року поліцейськими Київського райвідділу в Харківській області було затримано громадянина Республіки Таджикистан М. в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України, для притягнення його до кримінальної відповідальності.

22 жовтня 2018 року Київський районний суд застосував до М. тимчасовий арешт.

13 листопада 2018 року адвокат ЦСЗ відвідав М у СІЗО та уклав з ним договір про надання правої допомоги.

15 листопада 2018 року адвокат ЦСЗ подав заяву до прокуратури Харківської області про проведення процесуальних дій з М. лише за участю адвоката у зв’язку з укладанням договору про надання правової допомоги.

21 листопада 2018 року прокурор міжнародного відділу прокуратури Харківської області подав клопотання до Жовтневого районного суду м. Харкова про застосування до М. екстрадиційного арешту з метою видачі його до РФ для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 105(вбивство) та п. 4 ст. 162 (розбій) КК РФ.

27 листопада 2018 року Жовтневий районний суд застосував до М. екстрадиційний арешт строком на 12 місяців до вирішення питання про видачу його компетентним органам РФ.

30 листопада 2018 року адвокатом ЦСЗ подано до апеляційного суду Харківської області на ухвалу Жовтневого районного суду.

4 грудня 2018 року адвокат ЦСЗ прибув до СІЗО та допоміг М. заповнити ЗАЯВУ-АНКЕТУ про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Цю заяву було направлено до Державної міграційної служби Харківської області.

М. відмовився від підтримання апеляційної скарги та погодився з рішенням Жовтневого районного суду. М. розірвав договір з адвокатом ЦСЗ про надання правової допомоги.

Справа Н-е

Громадянин Грузії який оскаржував у судовому порядку відмову узаконити його перебування в Україні був незаконно видворений за межі України.

17.11.2017 року він був незаконно затриманий в ресторані та видворений за межі України.

Адвокатом отримані відеозаписи незаконного затримання заявника. 20.12.2017 року направлено заяву до прокуратури щодо викрадення заявника.

05.01.2018 року до слідчого судді та прокуратури направлено скаргу щодо невнесення відомостей до єдиного реєстру досудового розслідування.

02.07.2018 року слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги. Рішення не отримано по даний час.

Отримано відповідь на запит щодо викрадення заявника, в якій повідомлено про відкриття кримінального провадження. Цивільна дружина заявника звернулась із заявою про залучення її до провадження в якості потерпілої. В залученні в якості потерпілої їй було відмовлено, рішення про відмову було отримано після численних запитів. Після отримання рішення воно було оскаржено до слідчого судді 04.06.2018 року. Розгляд триває.

Адвокатом також було отримано копії документів на підставі яких було здійснено видворення а саме рішення про примусове повернення та заборону в’їзду в Україну на три роки.

15.02.2018 року дані рішення були оскарженні до окружного адміністративного суду.

25.02.2018 року відкрито провадження у справі. Слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги. ???

Справа Но-ва

Пан Но-в 27.09.1984 року народження, має 5-х дітей, громадянин Таджикистану. Він отримував освіту у Саудівській Аравії. Но-ров як потомок релігійного культу та відома людина систематично брав участь у публічних акціях.

До кінця 2017 року Но-ров систематично їздив до Таджикистану. Однак з 2016 року у Таджикистані почалися репресії проти членів опозиційних партій. Наприкінці 2017 року та початку 2018 року Державний Комітет Національної безпеки Таджикистану декілька разів пропонував Но-рову стати їх таємним працівником. Однак той відмовився. Тоді йому почали погрожувати. У Саудівській Аравії його також почали переслідувати, зокрема, приходив консул Таджикистану із погрозами.

Но-ров прийняв рішення покинути цю країну та переїхати до України. Приїхавши в Україну у жовтні 2018 року Но-ров підготував документи на постійне проживання. Однак 14 грудня 2018 року йому відмовили у дозволі на продовження проживання в Україні. Но-ров був затриманий в приміщенні Державної міграційної служби.

15 грудня 2018 року Дзержинський районний суд почав розгляд питання щодо застосування тимчасового арешту до Но-рова, однак засідання було перенесено на 21 грудня 2018 року, а Но-рова - на цей час звільнено з-під варти.

Однак на виході із суду, один з працівників Служби безпеки України вихопив у Но-рова його паспорт та змусив поїхати з ним до управління. У приміщенні СБУ він почав вимагати у Но-рова підписати добровільну згоду на видачу в Таджикистан без проведення екстрадиційних перевірок. Після цього Но-рова доправили до Новобаварського відділу поліції як начебто затриману особу за адміністративне правопорушення.

18 грудня 2018 року, дізнавшись про затримання Но-рова, його адвокат ЦСЗ приїхав до Новобаварського відділення поліції та вимагав зустрітися із слідчим. Спочатку той відмовлявся спілкуватися із адвокатом, але після запису до книги скарг та адвокатського запиту, все ж погодився. Він повідомив, що Но-рова вивезли до Жовтневого ІТТ.

19 грудня 2018 року адвокат ЦСЗ відвідав Но-рова у ІТТ та підписав з ним угоду про надання допомоги.

Того ж дня Но-ров під час судового засідання надав суду підписаний договір, але суддя не став викликати адвоката, тому що начебто договір є недійсним.

Того ж дня адвокат подав запит до Дзержинського районного суду щодо надання відеозапису камер біля виходу з суду, але у задоволенні запиту було відмовлено.

Того ж дня адвокат ЦСЗ подав запит до СБУ щодо проведення службової перевірки з приводу затримання На-рова.

21 грудня 2018 року Дзержинський районний суд закрив провадження за клопотання прокурора про тимчасовий арешт через його відмову від клопотання.

21 грудня 2018 року адвокат ЦСЗ подав заяву про вчинення злочину працівниками СБУ

22 грудня 2018 року адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на ухвалу суду.

Справа С-ва

Громадянин Таджикистану С-в, який є представником політичної сили, що переслідується діючою владою, звернувся за захистом в Україні.

12.11.2018 року йому було відмовлено в задоволенні його заяви. Тоді він звернувся до адвоката ЦСЗ.

27.12.2018 року адвокат оскаржив дане рішення до окружного суду.

 

Справа Р.М.

Громадянин Російської Федерації Р.М. з 2013 року живе в Україні, одружений на громадянці України, вони мають двох дітей, мав посвідку на постійне проживання. До своєї втечі з Росії у 2012 році піддавався утискам та переслідуванням з боку держави за свої релігійні переконання — він є практикуючим мусульманином-сунітом, та за етнічною належністю, він є інгушем.

У 2014 році Р.М. та його родина внаслідок анексії АР Крим були змушені переміститися спочатку до Вінниці, потім до Запорозької області. Тут Р.М. брав активну участь у добровольчому русі захисників України від російської агресії, зокрема, був волонтером Міжнародного миротворчого батальйону ім. Іси Мунаєва, громадської організації з охорони громадського порядку та державного кордону «Аскер» у 2014-2016рр.

У 2015 році правоохоронними органами РФ було порушено кримінальну справу відносно нього за ч. 1 ст. 205.1 КК РФ (сприяння терористичній діяльності) та ч. 2 ст. 205.5 КК РФ (участь у терористичній організації), він був оголошений у розшук в РФ та за лінією Інтерполу.

14.01.2016р. його було затримано в Запорізькій області співробітниками СБУ. До 17.02.2017р. Р.М. був ув’язнений в Запорізькому СІЗО за екстрадиційним арештом. Перебуваючи в ув’язненні, крім ускладнення серйозної хвороби кісток, на яку Р.М. страждав з дитинства, він також захворів на онкологічне захворювання шлунку. Ці захворювання призвели до декількох операцій.

Знаходячись в ув’язненні, та побоюючись за своє життя, а також катувань, нелюдського та принизливого поводження у разі видачі до Російської Федерації, Р.М. звернувся до ДМС України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту було відмовлено у жовтні 2016 року, після чого цю відмову було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва попереднім адвокатом. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017р. позов Р.М. було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов’язано ДМС повторно розглянути його заяву.

Адвокат ЦСЗ приступив до справи на стадії апеляційного оскарження з боку Державної міграційної служби України цієї постанови.

Адвокат ЦСЗ підготував відзив на апеляційну скаргу, та 13.02.2018 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в письмовому провадженні залишила скаргу ДМС без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Далі, ДМС України подала касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, на яку адвокатом ЦСЗ було подано відзив.

Станом на час підготовки звіту касаційний розгляд справи триває.

Крім цього, адвокат ЦСЗ ініціював включення Р.М. до програми соціальної допомоги біженцям за фінансування УВКБ ООН, в результаті чого УВКБ ООН та його соціальний партнер БФ «Рокада» оплатили лікування Р.М. та надали йому матеріальну допомогу для утримання родини.

Одночасно Головне управління ДМС України в Дніпропетровській області у квітні 2018 року розпочало повторний розгляд заяви Р.М.

18.06.2018р. адвокатом ЦСЗ направлено адвокатський запит до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з метою дізнатися, на якій стадії повторного розгляду зараз знаходиться заява. 11.07.2018р. адвокат отримав відповідь про те, що повторний розгляд заяви Р.М. триває.

17.08.2018р. Р.М. знов отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

23.08.2018р. адвокат ЦСЗ оскаржив цю відмову до Окружного адміністративного суду міста Києва. Розгляд справи був призначений на 02.10.2018 р., але ДМС України не надала матеріали особової справи Р.М. вчасно.

Судове засідання було відкладено до 06.11.2018 р., але суддя взяла відпустку.

Наступне засідання у справі призначене на 04.12.2018 р.

Справа П.

Пан П. народився 11 серпня 1992 року.Обвинувачений за ч.3 ст.332, ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27 ч.1 ст.14 ч.2 ст.258, ч.3 ст.358, ч.5ст.27 ч.3 ст.358 ч.3 ст.332 КК України

Провадження надійшло до Ленінського районного суду м. Дніпро з м. Київ. наприкінці 2018р. На цей момент П. вже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Укладено договір на захист. Узгоджено правову позицію та дії. Від дружини П. (по законам Шаріату) отримано ряд характеризуючих документів.

Отримано та вивчено обвинувальний акт та витяг з реєстру. Частково вивчені матеріали кримінального провадження (які щодо кримінального провадження не долучалися).

Узгоджено позиції та дії з адвокатом іншого обвинуваченого в цьому провадженні (що приїздить до суду з м.Київ).

З’ясовано попередню позицію прокурорів м.Дніпро щодо підстав та законності направлення даного провадження в м.Дніпро для розгляду.

Виявлено ряд порушень вимог КПК в змісті обвинувального акту та узгоджено з П. підготовку заяви про повернення даного ОА прокурору.

Наступне судове засідання призначено на 14.01.2019р Захисником готуються ряд заяв та клопотань.

Справа Ш-ва

Член політичної опозиційної партії Таджикистану «ПІВТ» Ш-в покинув Таджикистан через оголошення даної партії екстремісткою організацією в 2015 р., кримінальне переслідування та нелюдське поводження щодо її членів. В 2015 р. Шер-єв прибув до Туреччини де організував роботу сайту, який висвітлював питання корупції та незаконних дій діючої влади Таджикистану, за що на його адресу надходили неодноразові погрози розправи з боку діючої влади.

В грудні 2016 року в офіс Шер-єва прийшла поліція Туреччини з представником посольства Таджикистану та без будь-яких законних підстав закрили його офіс, а його самого депортували з країни. Шер-єв приїхав в Україну де в травні 2015 року звернувся з заявою на отримання статусу біженця. 24.10.2017 р. рішенням міграційної служби в наданні такого статусу було відмовлено.

Рішення про відмову оскаржено до окружного суду.

28.12.2017 в задоволенні позову та скасуванні рішення було відмовлено.

Дане рішення було оскаржено до апеляційного суду.6.03.2018 апеляційним судом відмовлено в задоволенні скарги. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржено в касаційний суд, який відкрив кааційне провадження 02.04.2018.

Справа М-ва

Пан М., громадянин РФ, який приїхав в Україну, рятуючи власну свободу та через свої політичні вподобання, оскільки у країні походження він брав участь у багатьох заходах опозиції, у тому числі одиночних пікетах, масових акціях протесту, мітингах тощо (у тому числі Болотній площі, захисту Хімкінського лісу інших). За свою правозахисну та опозиційну діяльність пан М. декілька разів притягався до відповідальності та перебував на обліку у Центрі «Е», який займається наглядом за «ненадійними громадянами». Після переїзду в Україну, пан М. продовжував співпрацювати із незалежною організацію Conflict Intelligence Team, яка викривала дії російської влади на Сході України та Сирії. Фактично діяльність шукача притулку направлена на боротьбу із російською агресією та викривання брехні російської влади про відсутність російського втручання в Україні.

7 травня 2014 року пан М. вперше звернувшись за захистом до ДМС. Пан М. отримав відмову у статусі біженця та додатковому захисті. У суді не оскаржував і тому після звернення до адвоката було прийнято рішення вдруге подати на захист в Україні.

25 травня 2018 року було отримано відповідь про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання про набуття захисту в Україні паном М.

Рішенням міграційної служби йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо подальшої процедури. Вказане рішення оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, який 18 червня 2018 року відкрив провадження. Відповідно до ухвали суду вказана справи буде розглядатися за правилами спрощеного порядку без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні).

На даний час рішення не прийнято.

Справа М-ва

Пан М., громадянин РФ, 1988 р.н., на даний момент перебуває у Київському слідчому ізоляторі №13.

17 вересня 2018 року був затриманий при в’їзді в Україну в аеропорту «Бориспіль» представниками Державної прикордонної служби України, як особа, що знаходиться у розшуку у Російській Федерації за вчинення злочину передбаченого статтею 208 КК РФ (участь на території іноземної держави у збройному формуванні).

Процедури щодо оскарження арешту пана М.

20 вересня 2018 року ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва до пана М. було застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб.

17 жовтня 2018 року Прокуратура м. Київ розпочала екстрадиційну перевірку щодо пана М., яка на даний момент триває.

18 жовтня 2018 року у справу вступив адвокат ЦСЗ.

26 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м . Києва продовжив екстрадицій ний арешт пана М. до 14 листопада 2018 року. Прокуратура оскаржила дану ухвалу в Київському апеляційному суді, вимагаючи застосування екстрадиційного арешту строком на 12 місяців.

12 листопада 2018 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокуратури.

13 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м . Києва продовжив екстрадицій ний арешт пана Мінкаєва до 11 січня 2019 року. Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу, судовий розгляд триває.

Процедури щодо надання статусу біженця або додаткового захисту

21 вересня 2018 року пан Мінкаєв через надіслав поштою заяву до Державної міграційної служби (далі - ДМС) України про надання йому статусу біженця або додаткового захисту.  У заяві він зазначив, що у разі повернення до РФ він буде підданий репресіям на політичному ґрунті, адже як громадський активіст та діяч у 2016-2018 роках він висвітлював у засобах масової інформації за допомогою мережі Інтернет відомості про участь РФ у військових діях у Республіці Сирія.

12 листопада 2018 року конверт із заявою повернувся до СІЗО як такий, що не був забраний адресатом – ДМС України. У той же день пан Мінкаєв відправив свою заяву повторно. Відповіді від ДМС України не надходило.

Справа М-і Я.

Пан Мо. народився у 1983 році у Алжирі.

У 2012 році він виїхав до України для навчання, де у подальшому вступив у цивільний шлюб та жив однією родиною з громадянкою України пані Б. та має від неї сина 2017 р.н.

У 2017 році пан Мо. був поміщений до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, та звернувся за захистом в Україні, через ризик бути підданому політичному переслідуванню в Алжирі у разі примусового видворення.

06 листопада 2018 року позивач отримав на руки повідомлення про відмову особі у оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.

22 листопада 2018 року юрист ЦСЗ звернувся в інтересах пана Мо. до Чернігівського окружного адміністративного суду, розгляд скарги триває.

Справа Ш.

В Україну пані Ш. приїхала із РФ наприкінці березня 2015 року через свої політичні вподобання, і приймала участь в антитерористичній операції на сході України на боці урядових сил України. Зокрема, з червня 2015 року вона відстоювала інтереси України на передовій та у якості – негласної співробітниці ГУ розвідки Міністерства оборони. 09 грудня 2015 року, внаслідок політичних та різноманітних інтриг у силових структурах України, вона була заарештована та звинувачена СБУ у різних злочинах. Керівник – Олег Мужчиль «Лісник» - один із найвідоміших, авторитетних та чесних захисників України – був вбитий при затриманні у м. Києві (також був звинувачений у злочинах, які він, начебто вчиняв).

Досить довго (понад рік) пані Ш перебувала під арештом. В даний час кримінальні справи передані до суду, але майже рік затягуються як з боку прокурорів, так і судів, які під різними приводами виносили рішення про відкладення процесу.

Навесні 2016 року, перебуваючи під вартою у Слідчому ізоляторі пані Ш. звернулася до Державної міграційної служби України, з заявою про надання їй статусу біженця або додаткового захисту. 19 квітня 2017 року пані Ш., отримала повідомлення головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про рішення № 24-17 від 04.04.2017 року про залишення без розгляду її скарги Державною міграційною службою України на рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки нею пропущений термін оскарження такого рішення. 
Пані Ш. має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку як влади Російської Федерації (у вигляді порушення кримінального провадження, незаконного засудження, застосування тортур та нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження), так і окремих, поза владних, націоналістично налаштованих угрупувань та не може повернутися до країни походження. 
Крім того, пані Ш. обґрунтувала той факт, що вона не могла вчасно оскаржити рішення ГУ ДМСУ в м. Києві оскільки перебувала в умовах Слідчого ізолятору, тобто була обмежена у можливостях спілкування із перекладачем, юристом, а її загальний емоційний стан був пригніченій. 

Відповідно до рішення міграційної служби пані Ш. не має підстав боятися стати жертвою переслідування, а також те, що вони не змогли довести небезпеку для свого життя, свободи, а також застосування нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у разі повернення до Російської Федерації.

23 квітня 2017 року пані Ш. Звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з метою оскаржити рішення міграційної служби. В даний час в адміністративному провадженні у справі по пані Ш. (відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо набуття статусу біженця або додатковому захисті) 12 грудня 2017 року у судовому процесі винесено рішення про письмове провадження даної справи.

Протягом 2018 року суддя не винесла рішення. Судове провадження триває.

 

Справа Г.

Громадянин Грузії Г., був затриманий на території України за запитом Російської Федерації. Після затримання він звернувся за захистом в Україні. У захисті заявнику було відмолено 17.07.2017 року. Він оскаржив це до суду.

В лютому 2018 року Г. звернувся за допомогою в представництві його інтересів в суді щодо оскарження рішення про відмову в наданні статусу біженця. 19.02.2018 року проведено ознайомлення з матеріалами справи в суді.

12.04.2018 року підготовлено та подано до суду відповідь на відзив міграційної служби.

Заявник за станом здоров’я відмовився від судового оскарження.

Справа Т.

Процедури екстрадиції

17.06.2016 року Т. був затриманий на території Міжнародного аеропорту «Харків», місто Харків, Україна. Був складений протокол про затримання. Після затримання заявник був поміщений під варту до Харківської установі виконання покарань № 27 (далі – Харківська УВП № 27). Підставою для його взяття під варту був запит про екстрадицію Генеральної прокуратури Російської Федерації.

Згідно документам, наданих Генеральною прокуратурою РФ, 7 грудня 2015 року була винесена постанова про обрання щодо Т. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі того, що він обвинувачувався у вчинення злочину передбаченого ч. 2. ст. 208 Кримінального кодексу Російської Федерації (участь на території іноземної держави в озброєному формуванні, не передбаченому законодавством даної держави, в цілях, що протирічать інтересам Російської Федерації). 21 березня 2016 року у Російській Федерації була винесена постанова про притягнення Т. у якості обвинуваченого, згідно якої заявник обвинувачувався у вчинення злочинів, передбачених ст. 205.3 (проходження особою навчання, яке завідомо для того, хто навчається, проводиться з метою здійснення терористичної діяльності або вчинення одного із злочинів, передбачених статтями 205.1, 206, 208, 211, 277, 278, 279, 360 і 361 цього Кодексу); ч. 2 ст. 205.5 (участь в діяльності організації, яка відповідно до законодавства Російської Федерації визнана терористичною) Кримінального кодексу Російської Федерації.

22 липня 2016 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова до заявника застосований екстрадиційний арешт строком до 12 місяців.

21 вересня 2016 року слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Харкова виніс ухвалу, у якій визнав наявність підстав для подальшого тримання Т. під вартою.

13 жовтня 2016 року Генеральна прокуратура України винесла постанову про видачу (екстрадицію) Т. до Російської Федерації.

21 жовтня 2016 року адвокат заявника Найдьонова О. Г. подала скаргу на вищезазначену постанову до Жовтневого районного суду міста Харків.

31 жовтня 2016 року адвокат Глущенко В. Б. подав доповнення до скарги від 21.10.2016 року.

31 жовтня 2016 року Жовтневий районний суд виніс ухвалу, в якій відмовив задовольнити скаргу адвокатів Т. та скасувати постанову від. 13.10.2016 року. При цьому, суд не взяв до уваги ту обставину, що процедури щодо оскарження Т. відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо надання йому статусу біженця ще не закінчені.

4 листопада 2016 року адвокат Т. подав апеляційну скаргу на ухвалу від 16.09.2016 року до апеляційного суду Харківської області.

10 листопада 2016 року апеляційний суд Харківської області виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні апеляційної скарги.

23 листопада 2016 року Жовтневий районний суд міста Харкова виніс ухвалу, у якій задовольнив клопотання прокурора про подальше тримання Т. під вартою.

19 червня 2017 року адвокат ЦСЗ подав до Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання про перевірку наявності підстав для звільнення заявника з-під варти, та доповнення до клопотання.

22 червня 2017 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалено рішення яким відмовлено у задоволенні клопотання адвоката про визнання наявності підстав для звільнення заявника з-під варти.

18 липня 2017 року адвокат ЦСЗ звернувся з клопотанням до Жовтневого районного суду м. Харкова про зміну запобіжного заходу у зв’язку зі спливом 12 місячного строку тримання під вартою.

20 липня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова задовольнив клопотання, змінив заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) на особисте зобов’язання, який неодноразово продовжувався.

У 2018 році адвокат приймав участь в судових засіданнях з приводу продовження пану Т. запобіжного заходу.

Процедури щодо отримання статусу біженця

Т. два рази звертався до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області (далі –ДМС) з проханням про надання йому статусу біженця в Україні.

 4 липня та 5 серпня 2016 року заявник отримував відповіді від ДМС, у яких зазначалося, що заявник порушив порядок звернення до ДМС за наданням статусу біженця, закріплений у законодавстві.

28 вересня 2016 року ДМС видано наказ №163, яким відмовлено в прийнятті заяви заявника про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту направлену із ДМС України через невідповідність заяви вимогам законодавства, а саме: заява заповнена не на бланку заяви-анкети та до неї не додано копії фотографій заявника і документів підтверджуючих його особу.

29 жовтня 2016 року заявником за допомогою адвоката заповнено власноруч заяву-анкету, додано до неї фотографії та копію документів, які необхідні за законодавством, і через установу виконання покарань направлено до Головного управління ДМС України в Харківській області.         

4 листопада 2011 року ДМС видала наказ, у якому відмовила у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Однак, копія цього наказу не була видана на руки ні заявнику, ні його адвокату.

9 листопада 2016 року представник позивача подав позовну заяву на вищезазначений Наказ ДМС, не будучи ознайомленим з його текстом, до Харківського окружного адміністративного суду.

10 листопада 2016 року Харківський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про відкриття провадження за позовною заявою адвоката.

23 грудня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд виніс постанову, у якій відмовив у задоволенні скарги заявника на відмову Державної міграційної служби у наданні заявнику статусу біженця або особи, яка потребує додаткового статусу.

4 січня 2017 року адвокат заявника подав апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду.

15 лютого 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу, у якій відмовив задовольнити апеляційну скаргу адвоката.

27 лютого 2017 року адвокат подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду до Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ)).

3 березня 2017 року ВАСУ виніс ухвалу, якою відмовив задовольнити касаційну скаргу адвоката.

У березні 2017 року ДМС відмовила у наданні заявнику статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

9 березня 2017 року представник Т. подав позовну заяву на скасування вищезазначеного Наказу ДМС до Харківського окружного адміністративного суду

15 травня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд виніс постанову, у якій відмовив у задоволенні скарги Т. на відмову ДМС у наданні йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Адвокатом Т. подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції

05 липня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував рішення окружного адміністративного суду, зобов’язав ДМС повторно розглянути заяву Т. про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

04 серпня 2017 року ДМС надіслала повідомлення, яким відмовила в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Рішення Головного управління ДМС у Харківській області було оскаржене до ДМС України.

Процедури щодо утримання Т. під вартою

19 червня 2017 року адвокат заявника подав до Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання про перевірку наявності підстав для звільнення заявника з -під варти, та доповнення до клопотання

22 червня 2017 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Харкова ухвалено рішення яким відмовлено у задоволенні клопотання адвоката про визнання наявності підстав для звільнення заявника з-під варти.

18 липня 2017 року адвокат заявника звернувся з клопотанням до Жовтневого районного суду м. Харкова про зміну запобіжного заходу у зв’язку зі спливом12 місячного строку тримання під вартою.

20 липня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова задовольнив клопотання, змінив заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) на особисте зобов’язання.

22 листопада 2017 року адвокат заявника подав скаргу до ЄСПЛ, про порушення статті 5-1 Конвенції у період тримання під вартою з 22 червня 2017 року по 20 липня 2017 року.

Процедури перед Комітетом ООН з прав людини

21 квітня 2017 року юрист ЦСЗ подала від імені пана Т. заяву до Комітету ООН з прав людини, у якій вказувала на порушення Статті 7 (захист від катувань та поганого поводження) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

31 травня 2017 року Комітет повідомив юриста, що повідомлення заяву було направлено уряду України для надання коментарів.

Крім того, Комітет повідомив, що пан Т. не повинен бути висланий до Росії, поки його справа знаходиться на розгляді Комітету.

11 вересня 2018 року близька опівночі після повернення з м. Києва до м. Харкова, п. Т. несподівано затримали співробітники правоохоронних органів, доставили його до приміщення поліції де слідчий Холодногірського відділу поліції м. Харкова склав протокол про його затримання в порядку ст.ст.208, 582 КПК України. Пана Т. затримали, незважаючи на те, що після звільнення його з-під варти більше року тому він сумлінно виконував всі обов’язки, покладені на нього судом.

Адвокат ЦСЗ приїхав до затриманого і провів з ним конфіденційне побачення у відділі поліції, після чого п.Т. мали перевезти до ізолятора тимчасового тримання. Через добу з’ясувалось, що у дійсності правоохоронці таємно вивезли його до пункту пропуску з РФ та передали його властям РФ.

Згодом з’ясувалось, що заступник Генерального Прокурора України видав доручення на фактичну передачу п.Т органам влади РФ, і співробітники поліції та СБУ виконали це доручення.

Таким чином, керівництво Генеральної прокуратури України знехтувало прямою вказівкою Комітету з прав людини ООН державі не видавати («the State party has also been requested not to deport») п.Т. до РФ до завершення розгляду його справи Комітетом. Це було зроблено при тому, що вислання або примусове повернення особи, яку може бути визнано біженцем, до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека, заборонене ст. 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а також Конвенцією про статус біженців 1951 року та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

За ініціативою Харківської правозахисної групи за фактом видачі екстрадиції п.Т. було порушено кримінальне провадження, а заступник Генерального прокурора України, який віддав доручення на екстрадицію, був відсторонений від посади.

Наразі інформація про долю Т. в РФ після його видачі туди невідома.

3 справи щодо конфлікту на Сході України

Справа Г.

Гр-ка Г., мешканка м. Горлівка, Донецької області, раніше не судима, працююча, має малолітню дитину 01.04.2013 р.н., освіта вища.

У жовтні 2012 р. приїхала до м. Харкова до свого цивільного чоловіка, у зв’язку з відсутністю роботи за місцем проживання. З жовтня 2012 р. по січень 2013 р. працювала, після чого пішла у відпустку по пологах та догляду за дитиною. Після народження дитини повернулася до м. Горлівка. Приїздила до м. Харкова для отримання допомоги по догляду за дитиною. Весь цей час вона була зареєстрована в м. Горлівка, Донецької області.

Після початку антитерористичної операції у Донецькій області Г. приїхала до м. Харкова.

У серпні 2015 р. Г. звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (УПтСЗН) за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка їй була видана. При видачі довідки працівник УПтСЗН повідомила їй, що вона має право на щомісячну адресну допомогу. Тому Г. було подано заяву про надання такої допомоги. В період з 04.11.2015 р. по 03.02.2016 р., 22.02.2016 р. по 21.08.2017 їй виплачувалась така допомога.

З серпня 2017 р. УПтСЗН припинило виплати та анулювало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без пояснення причин. Тільки 09.11.2018 р. Г. по телефону їй було повідомлено про рішення про анулювання довідки та припинення виплат, а також що вона зобов’язана повернути виплачені кошти в розмірі 22113 грн. 91 коп.

27.03.2018 р. Г. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 190 КК України. Міра запобіжного заходу до С. не обиралась.

27.03.2018 р. на прохання Г. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Кримінальне провадження направлено до Московського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом.

15.05.2018 р. призначено попереднє судове засідання. У судовому засіданні адвокатом було заявлено усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв’язку з тим, що він не відповідає вимогам КПК. Судом було постановлено, що таке клопотання повинно бути тільки письмовим. Засідання перенесено. Наступне судове засідання призначено на 11.06.2018 р.

11.06.2018 р. у судовому засіданні адвокатом було заявлено письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Судом в задоволенні клопотання відмолено. Судовий розгляд призначено на 11.06.2018 р.

11.06.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

10.07.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 24.09.2018 р.

24.09.2018 р. судом визначено порядок дослідження доказів. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2018 р.

25.10.2018 р. в судовому засіданні допитані, представник потерпілого, частина свідків обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 30.11.2018 р.

30.11.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 18.01.2019 р.

Справа триває.

Справа С.

Гр-ка С., мешканка м. Амвросіївка, Донецької області, раніше не судима, працююча, має малолітню дитину 14.08.2015 р.н.

З 2008 р. по 2012 р. навчалась в Харківській гуманітарно-педагогічній академії (Харківському гуманітарно-педагогічному інституті), факультеті «Дошкільна освіта» в м. Харкові, на денній формі навчання, за бюджетний кошт. Де здобула ступінь бакалавра. Під час навчання проживала та була зареєстрована у гуртожитку. При вступі до навчального закладу адміністрацією академії з нею була укладена угода, згідно якої С. була зобов’язана після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років по спеціальності в державному секторі народного господарства, тобто з 2012 р. по 2015 р., або відшкодувати кошти за навчання.

Після закінчення навчання в 2012 р., так як в її рідному місті не було вакансій, С. згідно вказаної угоди працевлаштувалась в «Дошкільний навчальний заклад» комунальної форми власності в м. Харкові. На той час і до теперішнього часу вона зареєстрована у м. Амвросіївка, Донецької області.

З 2013 р. по 30.06.2014 р. С. навчалась за контрактом в Харківському національному педагогічному університеті ім.. Г.С. Сковороди, за спеціальністю «Дошкільна освіта». Де здобула ступінь магістра.

Згідно наказу Антитерористичного центру при СБУ України від 07.10.2014 р. № 33/6/а антитерористична операція у Донецькій області була розпочата 07.04.2014 р., тобто коли С. була зареєстрована в м. Амвросіївка, Донецької області. Тобто повернутися до місця проживання С. не мала змоги, тому вимушена була залишитися в м. Харкові.

У 2015 р. С. вийшла заміж та народила дитину.

При народженні дитини у пологовому будинку її попрохали надати довідку. Чому вона народжує не за місцем реєстрації. В зв’язку з цим, вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (УПтСЗН) за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Їй відмовили у видачі довідки з тих підстав, що вона знаходиться в м. Харкові з 2008 р.

Через відсутність реєстрації у м. Харкові та через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з зазначенням адреси фактичного місця проживання після переміщення вона не могла у звичайному режимі обслуговуватись в закладах і установах охорони здоров’я, віддати малолітнього сина до дошкільного закладу в м. Харкові, подати до суду позовну заяву про стягнення аліментів та розлучення і таке інше.. Тому, з метою захисту своїх прав та прав своєї дитини        06.12.2016 р. С. знову звернулась до УПтСЗН за видачею довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка їй була видана. При видачі довідки працівник УПтСЗН повідомила їй, що вона має право на щомісячну адресну допомогу. Тому С. було подано заяву про надання такої допомоги. В період з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р. їй виплачувалась така допомога.

19.07.2017 р. УПтСЗН припинило виплати та анулювало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без пояснення причин. Тільки 02.01.2018 р. С. було направлено листа з повідомлення про рішення про анулювання довідки та припинення виплат.

26.01.2018 р. С. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 190 КК України. Міра запобіжного заходу до С. не обиралась.

31.01.2018 р. на прохання С. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Кримінальне провадження направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом.

16.02.2018 р. призначено попереднє судове засідання. Судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою представника потерпілого. Наступне судове засідання призначено на 13.03.2018 р.

13.03.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 13.04.2018 р.

13.04.2018 р. відбулося підготовче засідання. Судом призначено судовий розгляд на 21.05.2018 р.

Адвокатом направлені запити до місць навчання та роботи С. Витребувано Угоду про відпрацювання та інше. Отримано відповіді на запити.

21.05.2018 р. у судовому засіданні допитано представника потерпілого та обвинувачену С.. Судове засідання відкладено для виклику свідків. Наступне судове засідання призначено на 16.07.2018 р.

16.07.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 06.08.2018 р.

06.08.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою свідка. Наступне судове засідання призначено на 27.09.2018 р.

27.09.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2018 р.

25.10.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 26.11.2018 р.

26.11.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою свідка. Наступне судове засідання призначено на 10.12.2018 р.

10.12.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із хворобою судді. Наступне судове засідання призначено на 14.01.2019 р.

Справа триває.

Справа Т-ка

Т-к обвинувачується у непокорі, тобто іншому умисному невиконанні наказу начальника, вчиненому в бойовій обстановці, а саме: «31 січня 2015 року керівником сектора «С» в зоні проведення антитерористичної операції на сході України виданий бойовий наказ про недопущення прориву з боку незаконних воєнних формувань та підтримання дій підрозділів Збройних Сил України. Зазначеним наказом протитанковій батареї військової частини польова пошта було визначене бойове завдання, порядок дій, рубежів та позицій, а саме: не допустити прориву противника та нанести йому вогневе ураження, а також підтримати дії штурмових груп Збройних Сил України з району взводного опорного пункту на західній околиці м.Дебальцеве Донецької області».

Ухвалою слідчої судді Краматорського міського суду Донецької області 3 лютого 2015 року було задоволено клопотання Головної військової прокуратури, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному.

05.02.2015 року справу було прийнято адвокатом ЦСЗ. Відразу на вказані ухвалу слідчого судді було подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області.

Під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, було з’ясовано, що наказ № 272 Президента України від 31 січня 2015 року керівника сектора «С» є секретним, тому не був долучений до матеріалів кримінального провадження та не був досліджений.

Крім того, згідно пояснень прокурора, який підтримувала обвинувачення в суді апеляційної інстанції, наказ був доведений до Т. лише усно. Відповідно до того, що в повідомленні про підозру зазначено, що вказаний наказ було доведено під особистий підпис, прокурор нічого пояснити не змогла.

Відповідно до Ухвали Апеляційного суду м. Запоріжжя від 02.03.2015 року, Т-к. змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку,.

Після чого був знову призначений командиром і направлений для виконання бойових завдань в Луганську область, в жовтні отримав звання капітана.

На даний час справа передана до суду, відповідно Ухвали вищого спеціалізованого суду України, який встановив підсудність, справа розглядатиметься Печерським районним судом м. Києва

З 2016 по 2018 рік всього відбулося 12 судових засідань та 2 судових засідання в апеляційному суді м. Києва. У 2016 року адвокат ЦСЗ подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Клопотання було задоволено.

Через деякий час обвинувальний акт знову був направлений до Печерського районного суду. Суддя, який раніше повернув обвинувальний акт, взяв самовідвід. У новому складі суду у 2018 році відбулося 4 судових засідань. Останнє з них відбулося 27 грудня 2018 року, яке не відбулося через неявку прокурора.

На сьогоднішній день Т-к не допитаний, більше 50 свідків також не допитані, матеріали не досліджені. Нове судове засідання призначене на лютий 2019 року.

15 справ наркозалежних, людей, які страждають від тяжких хвороб та інших вразливих груп

 

Справа А.

Пані А., народилась 18.10.1987, має малолітню доньку. Проти А. розглядається 2 кримінальних провадження за ч.2 ст. 307 КК України в Самарському райсуді м.Дніпро.

Протягом 2018 року проведено біля 14 судових засідань, допитано лише 2 свідка сторони обвинувачення. Судові засідання багаторазово переносились та не відбувались з причини неявки свідків. 

Захисником було ініційовано процес застосування амністії до попередньої судимості А.,. Судове засідання призначене на 17.12.2018р. не відбулося по технічним причинам. Наступне судове засідання призначене на 17.01.2019р.

      По іншій кримінальній справі за ч.2 ст. 307 КК, яка також перебуває на розгляді в Самарському райсуді м.Дніпро відбулося попереднє судове засідання, на якому захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке cуд задовольнив.

Апеляційний суд скасував і передав на новий розгляд. Захисник подав заяву про роз’яснення цього рішення Апеляційного суду.

Після повернення провадження відбулося підготовче судове засідання. Захисником було подано ряд клопотань та заяв.

Справу призначено до розгляду по суті. 17 грудня 2018 року перше судове засідання по суті відбулося. Наступне с/з призначене на 15 січня 2019 року.

Справа А-ра

Гр-н А-ра., мешканець м. Харкова.

02.02.2017 р. А. звернувся до районного лікаря-нарколога та був направлений на лікування. Згідно довідки від 13.02.2017 р. КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» А. перебував по направленню районного нарколога на стаціонарному лікуванні та був виписаний по закінченню курсу лікування в задовільному стані.

13.03.2017 р. А. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 309 КК України. Міра запобіжного заходу до А. не обиралась.

06.04.2017 р. на прохання А. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

07.04.2017 р. призначено попереднє судове засідання. Судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 19.05.2017 р.

19.05.2017 р. відбулося підготовче засідання. Суду надано клопотання про звільнення А. від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ч. 4 ст. 309 КК України (добровільне лікування від наркотичної залежності), а також довідка про проходження лікування. Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував. Ухвалою суду у задоволенні клопотання відмовлено. Наступне судове засідання призначено на 02.06.2017 р.

Адвокатом направлені запити до районного лікаря-нарколога та лікувального закладу з питаннями про добровільність звернення А. за лікуванням, потребу в лікуванні і т. і. Отримано відповіді на запити. Підготовлено повторне клопотання про звільнення А. від кримінальної відповідальності з тих самих підстав.

02.06.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

16.06.2017 р. А. був запрошений до Московського районного сектору Харківського міського відділу з питань пробації для участі в складенні досудової доповіді.

05.07.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю прокурора в іншому судовому засіданні.

21.08.2017 р. в ході судового засідання повторно заявлено клопотання про звільнення А. від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ч. 4 ст. 309 КК України, до клопотання додано додаткові довідки щодо добровільності звернення до лікувального закладу. Ухвалою суду у задоволенні клопотання відмовлено з тих же підстав, що і попереднього разу. Судом винесено вирок яким А. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

13.09.2017 р. подано апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду в апеляційній інстанції на 07.12.2017 р.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07.12.2017 р. вирок Ленінського районного суду від 21.08.2017 р. скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

16.01.2018 р. відбулося підготовче засідання. Судове засідання призначено на 07.02.2018 р.

07.02.2018 р. в судовому засіданні прокурором оголошено обвинувальний акт, встановлено порядок дослідження доказів та відбувся допит обвинуваченого А. Потім судове засідання перенесено на 14.03.2018 р. в зв’язку з неготовністю прокурора надати докази по кримінальному провадженню.

14.03.2018 р. досліджені докази по кримінальному провадженню. Захисником подано клопотання про звільнення А. від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ч. 4 ст. 309 КК України. Ухвалою Ленінського районного суду від 14.03.2018 р. А. звільнено від кримінальної відповідальності з підстав передбачених ч. 4 ст. 309 КК України.

Заступником прокурора області А. Гончаренко на дану ухвалу подано апеляційну скаргу.

Адвокатом на апеляційну скаргу подано заперечення.

03.07.2018 р. судове засідання відкладено в зв’язку із відпусткою члена колегії. Наступне судове засідання призначено на 09.10.2018 р.

09.10.2018 р. судове засідання відкладено в зв’язку із хворобою члена колегії. Наступне судове засідання призначено на 10.01.2019 р.

Справа триває.

Справа Б-на

Громадянин Б-н І. наркозалежна особа, пацієнт ЗПТ, інвалід дитинства 3 - ї групи, має захворювання серця,            був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

Адвокатом ЦСЗ прийнято справу 01.04.2015 року.

01.04.2015 року Бо-ману І. вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

03.04.2015 року Бо-ману було вручено обвинувальний акт, а справу направлено до суду.

Адвокатом ЦСЗ було направлено запит до Кіровоградського наркодиспансеру у зв’язку із припиненням надання препаратів по програмі ЗПТБ. Питання було вирішено на користь особи, відновлено порушене право пацієнта.

Судом було призначено підготовче судове засідання, проте розгляд справи відкладався за клопотанням адвоката ЦСЗ , у зв’язку з погіршенням стану здоров’я обвинувачуваного та його перебуванням у лікувальних закладах.

Судові засідання по справі тривають, досліджено лише частину доказів сторони обвинувачення, не допитані свідки обвинувачення, не досліджено матеріали провадження.

Захисником – адвокатом підготовлено клопотання про визнання неналежними та недопустимими частини доказів в кримінальному провадженні, через допущені порушення органами досудового розслідування, позиція узгоджена з Б.І.

Захисником адвокатом збираються дані з приводу наявних захворювань у підзахисного, зважаючи на встановлену інвалідність та скарга на стан здоров`я особи.

Судовий розгляд по справі триває, судом досліджено письмові докази та визначено необхідність допиту свідків.

Розгляд справи часто відкладається у зв’язку з перебуванням Б. на лікарняних та через необхідність проходження медичних обстежень захворювання серця.

Судові розгляди справи 15.06.2017 та 29.06.2017 року не відбулися через неявку свідків до суду та відсторонення головуючого судді від виконання посадових обов’язків.

Після визначення нового складу суду, в судовому засіданні протягом липня - листопада було оголошено обвинувальний акт та досліджено письмові докази, кілька разів викликалися свідки.

14.02.2018 року в судовому засіданні досліджувались докази ( звукозаписи телефонних розмов ( НСРД)), по справі оголошено перерву до 20.03.2018 року зв’язку з розкладом роботи суду

20.03.2018 року продовжено дослідження доказів в справі , не з’явились свідки, оголошено перерву по справі до 20.04.2018 року.

20.04.2018 року судове засідання відкладено на 17.05.2018 року за клопотанням обвинуваченого ( перебував на лікарняному);

17.05.2018 року судове засідання відкладено 25.07.2018 року у зв’язку з клопотанням прокурора ( відпустка).

25.07.2018 року судове засідання відкладено у зв’язку з хворобою судді.

05.09.2018 року відкладено розгляд справи через зайнятість в іншому процесі.

16.11.2018 року відкладено у зв’язку із слуханням іншої справи.

18.12.2018 року продовжено дослідження письмових доказів в справі, прокурором, перерва по справі у зв’язку з необхідністю виклику свідків.

Наступна дата судового засідання 05.02.2019 року.

Справа Б.

12.06.2013 р. гр-н Б., мешканець с. Покотилівка, Харківського району, Харківської області, раніше судимий, працюючи, одружений, має малолітню дитину, був затриманий разом із своїм братом після проведення органами міліції трьох контрольованих закупівель наркотичного засобу.

13.06.2013 р. Б. було пред’явлено підозру у скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України (збут наркотичних засобів).

14.06.2013 р. сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді з поданням про тримання Б. під вартою. Слідчим суддею застосовано особисте зобов’язання.

27.06.2013 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області Б. було обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

04.01.2014 р. Б. був затриманий.

06.01.2014 р. за рапортом працівника СБНОН про те що Б. збував наркотичну речовину, зберігав сильнодіючі медичні препарати, схиляв односельців до вживання наркотиків було відкрито три кримінальних провадження. Підозра Б. по ним не пред’являлася. Результати по цим кримінальним провадженням невідомі

В ході досудового слідства та судового розгляду Б. не визнавав винуватість у скоєнні за ч. 2 ст. 307 КК України і заявляв що інкримінуємого злочину він не скоював, а також, що органи міліції діяли з використанням провокації злочину. Судом заперечення Б. до уваги прийняті не були та не розглядалися.

10.12.2014 р. Харківським районним судом Харківської області винесено вирок, яким Б. визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання - 6 років позбавлення волі.

Б. та його захисником були подані апеляційні скарги на вирок.

14.04.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок Харківського районного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

25.03.2016 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

При новому розгляді кримінального провадження адвокатом ЦСЗ направлені запити щодо характеристики свідків (понятих), витребування доказів по проведенню оперативної закупівлі та підстав початку кримінального переслідування С., ініційовано розслідування судом використання органами міліції провокації злочину.

Судовий розгляд неодноразово відкладався в зв’язку з недоставлянням свідків обвинувачення.

19.05.2016 р. допитаний «закупний Петров», в ході допиту з’ясовано, що він раніше знайомий з оперативними співробітниками міліції, вживав наркотичні засоби, співробітники міліції сказали йому вмовити братів Б. виготовити для нього наркотичний засіб. Однак, хто з братів надавав йому наркотичний засіб, він не впевнений, так як вони схожі.

Щодо понятих, встановлено, що вони є особами раніше судимими, один з них за злочин в сфері незаконного обігу наркотиків, тобто є «агентами держави». Один із понятих змінив місце проживання та його місцезнаходження невідоме.

18.07.2016 р., 06.09.2016 р. допитані свідки сторони захисту.

28 жовтня 2016 року свідок не з’явився до суду, а 19 грудня 2016 року судове засідання знову не відбулося через неявку свідків та з інших причин.

11.01.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.  

28.02.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

28.03.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із повідомленням про мінування Харківського районного суду. Наступне судове засідання призначено на 25.04.2017 р.

25.04.2017 р. судовий розгляд закінчено та відбулися судові дебати. Прокурор просив визнати винним та призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Адвокат просив виправдати Б. в зв’язку з недоведеністю винуватості, відсутністю речових доказів та використанням провокації злочину.

26.04. 2017 р. судом винесено обвинувальний вирок яким Б. визнаний винним у збуті наркотичних засобів та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

25.05.2017 р. адвокатом на вирок суду подано апеляційну скаргу з проханням вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.

Справу призначено до розгляду в апеляційній інстанції на 30.11.2017 р.

Судове засідання перенесено на 08.02.2018 р. в зв’язку з тим, що прокурор не ознайомлений з доповненнями до апеляційної скарги поданими обвинуваченим.

Судове засідання призначено на 21.06.2018 р. Засідання перенесено у зв’язку із неповідомленням захисника про час та дату засідання

05.09.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 04.10.2018 р.

04.10.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 22.11.2018 р.

22.11.2018 р. Б. в судовому засіданні заявив клопотання про відвід судді з тих підстав, що суддя раніше розглядав справу у відношенні Б. вирок по якій було скасовано АСХО, як незаконний та необґрунтований.

10.12.2018 р. адвоката було повідомлено про призначення розгляду клопотання про відвід на 10.12.2018 р. Судове засідання відкладено у зв’язку із несвоєчасним повідомленням адвоката про дату та час судового засідання і занятістю адвоката в іншому судовому засіданні. Наступне судове засідання по розгляду клопотання про відвід призначено на 27.12.2018 р.

Справа триває.

Справа В. Б.

Пан В. Б. народився в 1975 та постійно мешкав в м. Харкові. 19 серпня 2014 року він, разом з іншими особами, які підозрювалися у вчиненні злочину, був вивезений з Харківського СІЗО до Фрунзенського райвідділу. Там вони були допитані в якості свідків. В обмін на їх зізнання у вчиненні злочину невідома особа надала їм неякісні наркотики. Він ввів їх собі внутрішньовенно. Разом з іншими особами пан В. Б. утримувався в приміщенні райвідділку до ранку. Під час його перевезення в лікарню, він помер. Пан П. (особа, яку разом з паном В. Б. привезли до райвідділу, та який теж вживав надану їм наркотичну речовину) був поміщений в реанімацію лікарні швидкої допомоги.

Ні адміністрація СІЗО, ні міліція не повідомили матір пана В. Б. про його загибель. Вона дізналась про смерть сина від представника Харківської правозахисної групи.

Тільки після одержання повідомлення від адвоката ХПГ мати змогла звернутися до прокуратури та одержати дозвіл на поховання сина, при цьому в лікарському свідоцтві про смерть від 29.08.2014 р.,в якому вказано, що воно є попереднім, зазначено, що причину смерті не встановлено до отримання результатів додаткових експертиз.

В смерті пана В. Б. обвинувачується старший конвойної групи оперуповноважений А. Г. Відносно нього вже складено обвинувальний акт, за яким він підозрюється у скоєні злочину, передбаченого ст. 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки). З 25 лютого і по теперішній час ця справа розглядається в Фрунзенському районному суді м. Харкова. Також, в рамках даної справи, потерпіла – пані Л. Б. заявила цивільний позов про відшкодування моральної шкоди.

 01.09.2014 р. мати пана В. Б. подала до прокуратури Харківської області складений для неї адвокатом ХПГ повідомлення про скоєння злочину з боку службових осіб Фрунзенського РО за ч.3 ст.135, ч.3 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.367ст.374 Карного Кодексу України, проте:

1. Прокуратура Харківської області відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань та відправила його для реєстрації в ЄРДР до прокуратури м. Харкова, доказом чого є лист від 09.09.2014 р. , підписаний начальником управління 04 прокуратури Харківської області старшим радником юстиції Н. А.

2. Прокуратура м. Харкова відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань та відправила його для реєстрації в ЄРДР до прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

3. Прокуратура Фрунзенського району м. Харкова відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань та відправила його для реєстрації в ЄРДР до прокуратура Харківської області, доказом чого є лист від 29.09.2014, підписаний прокурором Фрунзенського району м. Харкова радником юстиції О. А.

4. Прокуратура Харківської області своїм листом від 09.10.2014 р. відмовилася заносити це повідомлення до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань РО за ч.3 ст.135, ч.3 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.367ст.374 Карного Кодексу України на підставі того, що 20.08.2014 р. до ЄРДР занесені відомості про скоєння злочину відносно пана В. Б. за ст. 115,ч.1 КК України, при цьому з наданого витягу з кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження по Пастухову окремо до ЄРДР не заносилося та з витягу не відомо, за якою датою та якою посадовою особою було внесено відомості про скоєння злочинів до ЄРДР.

На даний час в Червонозаводському районному суді м.Харкова знаходиться на розгляді скарга, подана в порядку ст.303 КПК України про відмову занесення до ЄРДР відомостей про скоєння злочину відносно пана В. Б. за ч.3 ст.135, ч.3 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.367ст.374 Кримінального Кодексу України.

Також , до прокуратури Харківської області подано заяву про залучення в якості потерпілої мати пана В. Б.

В 2015 році обвинувальний акт передано до Фрунзенського районного суду м.Харкова відносно оперуповноваженого А. Г., а відносно двох оперуповноважених справи виділені у окремі провадження.

На даний час у суді оголошено цивільний позов пані Л. Б. про стягнення з оперуповноваженого Гапона та ГУ УМВСУ в Хо 1 200 000 гривень моральної шкоди та прокурором в наступному судовому засіданні планується подати клопотання про продовження домашнього арешту та відсторонення від посади.

11 травня 2017 року судове засідання було перенесене на 26 травня 2017 року. Було визначено порядок вивчення доказів судом. Після цього було викликано до суду декількох свідків, однак жодний з них не з’явився. Також не був доставлений із колонії підозрюваний. Тому засідання було перенесено, як і декілька наступних засідань також. Протягом 2017 року не відбулося жодного засідання по суті справи.

В 2018 році через відсутність свідків обвинувачення прокуратура відмовилася від таких свідків. Було опитано опитано лише шість свідків. Також засідання переносяться в зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

З червня 2018 року не відбулося жодного засідання через неявку свідків. Крім того, суддя, що розглядав справу був звільнений через те, що він не здав кваліфікаційний іспит. Тож суддя був замінений.

Судовий розгляд справи триває.

Справа В.

Пан В., постійно мешкає в м. Харкові, є пацієнтом замісної підтримуючої терапії, наркотики приймає більш ніж 15 років

В квітні 2014 р. пана В разом з пані Ф було затримано оперуповноваженими разом з іншим чоловіком та привезено до Фрунзенського РВ, де пана В катували , а пані Ф. били з метою дізнатися про осіб, які мають гроші та вживають наркотики, а також з метою надання ним згоди бути їхнім негласним агентом.

09.01.2015 р. біля приміщення Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області під відеокамерами на її вході В. було нанесено удар ногою в праве стегно працівником поліції в цивільній формі, а потім іншими працівниками поліції було проведено залякування Войтенко з метою дати потрібні працівникам свідчення в судовому засіданні, в якому обвинувачується останній в продажу наркотиків

12.03.2015 р. складено заяву про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

16.03.2015 р. складено та здано до суду скаргу про зобов’язання внести до ЄРДР відомості   про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

10.06.2015 р. участь в судовому засіданні по результатам якого суддею було відмовлено в задоволенні скарги про зобов’язання внести до ЄРДР відомості про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

Пану В було висунуто звинувачення за незаконний обіг наркотичних засобів та узято під варту.

Пана В обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який систематично продовжувався кожні два місяці. Адвокат приймав участь у цих судових засіданнях.

Протягом 2015-2017 років судові засідання періодично переносилися з різних причин, серед яких неявка свідків, зайнятість судді в інших судових засіданнях, самовідводом суддів.

За 2018 рок жодного разу прокуратура не надала свідків обвинувачення та прокурору мінялися та суддею неодноразово складалися ухвали про привід свідків.

В червні 2018 року суддею Фрунзенського районного суду було задоволено клопотання адвоката про зміну порядку дослідження доказів та вирішено досліджувати докази в зв’язку з тим, що свідків обвинувачення прокурор не доставляє.

Однак наступні засідання також не відбувалися через відсутність сторони обвинувачення.

Справа Д. (кримінальне провадження за статтею 307)

26 жовтня 2017 року за рішенням слідчого судді було проведено обшук у квартирі пана Д. Поліцейські вилучили три полімерні пакети із застібками посередині з білою речовиною, готівку в сумі 1641 грн., електронні ваги з шаром синьої речовини, капелюх. Того ж дня пану Д. було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України і він був затриманий.

27 жовтня 2017 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області застосував до пана Д. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

23 листопада 2017 року була проведена експертиза матеріалів речовин загальною вагою 0.933 грам.

22 січня 2018 року досудове слідство було закінчено. Обвинувальний акт було направлено до Чугуївського міського суду Харківської області.

У червні 2018 року було проведено попереднє судове засідання, розгляд справи по суті заплановано на розгляд 9 вересня 2018 року.

13 вересня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 30 діб.

11 жовтня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

19 листопада 2018 адвокатом ЦСЗ було подане клопотання про зміну запобіжного заходу Д. із тримання під вартою на домашній арешт. Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання.

07 грудня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб до 04.02.2018.

Судовий розгляд триває.

Справа З.

Гр-н З., 1966 року народження, мешканець м. Богодухів, Богодухівського району, Харківської області, раніше судимий, непрацюючий, інвалід 3 групи, проживає вдвох з матір’ю пенсійного віку. Хворіє на: наслідки перенесеного ішемічного інсульту; дисциркуляторна змішана енцефалопатія 3 ст. з лікворною гіпертензією, помірно вираженим вестибуло-атактичним синдромом, мнестичними порушеннями; токсична полінейропатія; органічний розлад особистості та поведінки, внаслідок перенесеного ішемічного інсульту та дисфункції головного мозку, токсичної енцефалопатії, інтелектуально-мнестичним зниженням, астенічним синдромом; гіпертонічна хвороба 3 ст., ризик 4..

23.09.2016 р. Богодухівським районним судом Харківської області З. засуджений за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням вимог ст..75 КК України на 2 роки.

Прокурором який приймав участь у розгляді справи було подано апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування вироку, перекваліфікації дій З. за ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України, призначення покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з застосуванням вимог ст..75 КК України на 3 роки. .

Заступником прокурора Харківської області також подано апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування вироку, перекваліфікації дій З. за ч.2 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України та призначення покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без застосуванням вимог ст..75 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.03.2017 р. апеляційні скарги прокурора та заступника прокурора Харківської області залишив без задоволення, вирок без змін.

Прокурором подано касаційну скаргу в якій ставиться питання про неправильну кваліфікацію дій З. та необґрунтоване застосування судом вимог ст. 75 КК України.

Постановою ВСУ від 10.05.2018 р. ухвалу Апеляційного суду Харківської області скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

09.10.2018 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Новий апеляційний розгляд призначено на 10.10.2018 р.

10.10.2018 р. судове засідання перенесено на 15.01.2019 р. в зв’язку із відпусткою суддів.

Справа триває.

Справа Ла-ва

19.06.2017 року до адвоката звернулися з проханням надати правову допомогу її співмешканцю Ла-ву, якого підозрюють у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

На той час у відношенні останнього було обрано запобіжний захід – тримання під вартою і він знаходився в Херсонському слідчому ізоляторі.

В ході побачення із Ла-вим, останній пояснив, що його підозрюють у зберіганні з метою збуту метадону.

Зі слів Ла-кова даний наркотичний засіб він купував та зберігав для особистого вживання.

До справи адвокат вступив на стадії ознайомлення з матеріалами. 22.06.2017 року судом розглядалося клопотання слідчого про встановлення строку на ознайомлення з цими матеріалами справи. Адвокатом було подано заперечення до суду та слідчому відмовлено у задоволенні цього клопотання.

27.06.2017 року Ла-ву судом продовжено строк тримання під вартою на 30 діб. На цю ухвалу подано апеляційну скаргу.

04.07.2017 року судом знову розглядалося клопотання слідчого про встановлення cтроку ознайомлення з матеріалами справи. Адвокатом було подано заперечення на це клопотання та судом відмовлено слідчому у встановленні строків.

Під час ознайомлення з’ясувалося, що Ла-ву вміняють «зберігання з метою збуту» лише на підставі того, що слідчий та прокурор вважають, що кількість та фасування наркотику, яку зберігав Ла-в булі у нього для продажу.

17.07.2017 року апеляційним судом Херсонської області відмовлено в задоволенні апеляційної скарги про скасування ухвали суду від 27.06.2017 року щодо продовження строку тримання під вартою.

Після ознайомлення з матеріалами справи, слідчому подано клопотання про закриття провадження через недоведеність вини по факту «зберігання з метою збуту». У задоволенні цього клопотання слідчим було відмовлено.

11.07.2017 року проведено попередній розгляд справи, в якому суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м’який.

05.09.2017 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, Ла-ву продовжено строк тримання під вартою, розгляд справи перенесено.

12.11.2017 року в черговий раз свідки сторони обвинувачення не з’явилися, Ла-кову лише продовжено строк тримання під вартою, розгляд справи перенесено.

До прокуратури області подано заяву про вчинений злочин збоку працівників правоохоронних органів по ст. 373 КК України щодо Ла-кова.

Відомості по вказаній заяві до ЄРДР внесені не були. У зв’язку із зазначеним до Херсонського міського суду Херсонської області подано відповідну скаргу.

01.12.2017 року судом призначено розгляд даної скарги. Через неявку представника прокуратури, справу перенесено на пізнішу дату.

14.12.2017 року задоволено вищевказану скаргу. На даний час проводиться досудове розслідування.

07.12.2017 року через неявку свідків сторони обвинувачення, розгляд основної справи перенесено на більш пізнішу дату.

26.12.2017 року ситуація із свідками обвинувачення аналогічна, у зміні запобіжного заходу на більш м’який, відмовлено, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

18.01.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

13.02.2018 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м’який, не задоволено.

20.03.2018 року допитано свідків обвинувачення, вирішено перейти до вивчення письмових доказів. Розгляд справи перенесено.

11.04.2018 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою, у зміні запобіжного заходу на більш м’який, відмовлено.

07.05.2018 року розпочато дослідження письмових доказів. Через брак часу у судді, розгляд справу перенесено.

05.06.2018 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою, відмовлено стороні захисту у зміні запобіжного заходу на більш м’який.

02.08.2018 року в черговий раз відмовлено стороні захисту у заміні запобіжного заходу на більш м’який та продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою.

14.09.2018 року формально продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою без проведення інших процесуальних дій.

12.11.2018 року досліджувалися письмові докази, переглядалися відео, прослуховувалося аудіо. Обвинуваченому відмовили змінити запобіжний захід на більш м’який, продовжено строк тримання під вартою.

Справа Л-ко

Гр-н Л., мешканець м. Харкова, пацієнт ЗПТ, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимий, непрацюючий, проживає вдвох з матір’ю пенсійного віку. Хворіє на: хронічний гепатит С з переходом у цироз печінки, гепатоспленомегалія, варикозне розширення вен стравоходу: метаболічну кардіопатію СН 2 ст.; хронічну судинно-венозну недостатність 3-4- ст.; посттромбофлеботичний синдром обох нижніх кінцівок, набряково-виразкова форма, психічні та поведінкові розлади в наслідок вживання опіоїдів.

03.10.2017 р. Харківським районним судом Харківської області Л. засуджений за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України до 4 років позбавлення волі.     

Вважає призначене покарання занадто суворим, та таким що перешкоджає подальшому лікуванню на програмі ЗПТ. Крім того, згідно п. 1 розділу 10 додатку № 12 до спільного наказу Міністерства Юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України № 1348/5/572 від 15.08.2014 р. цирози печінки віднесені до переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання;

09.10.2017 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

26.10.2017 р. на вирок подано апеляційну скаргу про зміну вироку та застосування положень ст. 75 КК України.

Апеляційний розгляд призначено на 08.02.2018 р.

08.02.2018 р. судове засідання перенесено на 24.05.2018 р. в зв’язку із занятістю суддів.

24.05.2018 р. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а вирок Харківського районного суду від 03.10.2017 р. залишено без зміни.

23.08.2018 р. подано касаційну скаргу.

05.11.2018 р. надійшла Ухвала Касаційного кримінального суду від 03.09.2018 р. про залишення касаційної скарги без руху та надання строку для усунення недоліків.

19.11.2018 р. подано касаційну скаргу із змінами та доповненнями.

29.11.2018 р. Касаційним кримінальним судом винесено ухвали про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів кримінального провадження.

Справа триває.

Справа П-ва

28.05.2014 р. пана П-ва було затримано працівниками міліції в автомашині приватного таксиста, перевезено до супермаркету, де обшукано та без складення протоколу затримання та обшуку перевезено до квартиру, де він мешкає, для проведення обшуку, де нічого не знайшли, після чого відвезли до слідчого управляння ГУ УМВС України в Харківській області, де після складення протоколу затримання йому було надано адвоката.

24.07.2014 року справа була направлена до Московського районного суду м. Харкова за обвинуваченням по ст. 307 ч. 2 КК України. 12.01.2015 було винесено вирок.

07.05.2015 року Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.05.2015 року було скасовано вирок судді Московського районного суду та справу направлено на новий розгляд до цього суду, при цьому свідки обвинувачення не доставляються прокурором

Тільки після спливу 1 року 7 місяців тримання під вартою, 20.01.2016 р. Па-ва було звільнено під домашній арешт. Після цього в судове засідання прокурором не надавалися свідки обвинувачення та закупний.

В кінці 2016 році суддя, у якого знаходилася на розгляді справа, пішов у відставку та справу на розгляд було передано іншому судді, яка розпочала слухати справу спочатку.

В судових засіданнях за 2017 рік були опитані в якості свідків слідча, яка здійснювала затримання Па-ва та експерт, який складав експертний висновок, при цьому слідча пояснила, що вона нічого не пам’ятає по матеріалам справи, а експерт пояснив, що недостовірна інформація, зазначена в його експертному висновку є простою опискою.

Крім цих двох свідків, за 2017 рік не було опитано жодного свідка обвинувачення, якими є працівники оперативних підрозділів, які затримували обвинуваченого, закупного та свідків, які зазначені в документах, складеними оперативними працівниками в якості понятих.

При цьому здійснювалися неодноразово заміни прокурора, які кожний раз повідомляли, що не можуть здійснити доставлення свідків обвинувачення в зв’язку з тим, що обіцянку доставити свідків до суду здійснював попередній прокурор.

За 2018 рок жодного разу прокуратура не надала свідків обвинувачення та суддею неодноразово складалися ухвали про привід свідків .

В червні 2018 року суддею було задоволено клопотання адвоката про зміну порядку дослідження доказів та вирішено досліджувати докази в зв’язку з тим, що свідків обвинувачення прокурор не доставляє

З червня 2018 не було жодного засідання по суті справи через неявки свідків.

Справа Тел.

Пан Тел. проживає в м. Харків.

Тел.– наркозалежна особа. Разом зі своїм знайомим паном Бар. вони придбавали сім’я маку, виготовляли з нього наркотик та разом його споживали.

10 лютого 2015 року після спільної закупівлі сім’я маку та виготовлення з них наркотичної речовини, пан Бар. вколов собі половину своєї частини. Після цього сказав, що за рештою дози зайде пізніше. Коли він повернувся, то непомітно підклав Тел. гроші, забрав решту наркотичного засобу та пішов. Того ж дня Тел. був заарештований поліцією за підозрою у розповсюдженні наркотичних засобів.

12 лютого 2015 року слідчий суддя обрав тримання під вартою як запобіжний захід для заявника.

Заявник звернувся за правовою допомогою до адвоката ЦСЗ.

27 травня 2015 року адвокат ЦСЗ склав клопотання про зміну запобіжного заходу.

Суддя Московського районного суду задовольнив клопотання та запобіжний захід було змінено на домашній арешт.

Після зміни запобіжного заходу заявник став учасником програми замісної терапії.

У 2017 році не було проведено жодного судового засідання, в якому б були допитані свідки звинувачення, так як вони переносяться через те, що не з’явились свідки звинувачення, зайнятість судді або участь адвоката в інших справах.

У 2018 році судові засідання переносяться, через неявку свідків, або зайнятість судді в інших судових засіданнях.

 

Справа Т.

8 жовтня 2017 року Київський районний суд м. Харкова виніс вирок, яким визнано винуватим пана Т. за ч. 1 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) позбавлення волі, а також визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі в кримінально виправній установі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

1 жовтня 2018 року підписано угоду про надання правової допомоги.

2 жовтня 2018 року ознайомилась з матеріалами кримінального провадження та звукозаписами судових засідань у Київському районному суді м. Харкова.

6 жовтня подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області, обвинувачений пан Т. заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Наразі судове засідання в суді апеляційної інстанції ще не призначено.

Справа Т.

На початку липня 2015 року пан Т. звернувся до юриста ЦСЗ з проханням надати правову допомогу.

Протягом липня з останнім проведено 2 конфіденційні побачення в Миколаївському СІЗО.

Вступив у справу в якості захисника 12.08.2015 року при відкритті матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.

Пан Т. обвинувачувався у збуті наркотичних засобів – опію ацетильованого, які мали місце 13.05.2015 року та 25.06.2015 року.

Під час судового засідання 19.10.2015 року прокурором вручено Т. новий обвинувальний акт. Прокурор відмовився від обвинувачення по епізоду від 13.05.2015 року так як захисник просив визнати зібрані докази по цьому епізоду недопустимими. У сторони обвинувачення відсутні докази скоєння Т. злочину і по епізоду від 25.06.2015 року.

Судове провадження триває. Чергове судове засідання призначено на 10.11.2015 року.

Пан Т. був незаконно затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

27.06.2015 року слідчим пан Т. затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Підставою затримання було, як зазначено у протоколі, свідчення І., який пояснив, що приблизно о 10 годині 30 хвилин 27.06.2015 року Б. спільно з Т. знаходячись у домоволодінні по вул. Куйбишева, 32 смт Велика Лепетиха збули йому наркотичний засіб у вигляді «ацетильованого опію».

На час затримання пана Т., а саме на 23 годину 27.06.2015 року, підстави зазначені у протоколі затримання та ч. 1 ст. 208 КПК України відсутні.

Тищенку взагалі не інкримінують злочин, за нібито скоєння якого його затримано.

Так у протоколі затримання зазначено, що Т. нібито 27.06.2015 року об 10 годині 30 хвилин збув наркотичний засіб І.

Затримано обвинуваченого лише о 23 годині. Тобто незрозуміло, де був обвинувачений з 10 години 30 хвилин до 23 години та як він потрапив до Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області, де був затриманий.

Відповідно до повідомлення про підозру, Т. інкримінували збут наркотичних засобів, які мали місце 13.05.2015 року та 25.06.2015 року, але ж ніяк не в день затримання.

На адресу прокуратури Херсонської області 28.09.2015 року надіслано заяву про вчинений злочин щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 371 КК України (завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою).

До теперішнього часу відповіді про результати розгляду даної заяви не отримано.

На адресу пана Т. у жовтні 2016 року надійшов лист прокуратури Херсонської області про те, що за його заявою про спричинення йому працівниками міліції під час затримання тілесних ушкоджень, внесено відомості до ЄРДР.

По інформації слідчого, на теперішній час проводять допит свідків цієї пригоди.

Крім цього, зі слів Т., він в матеріалах кримінального провадження не ставив своїх підписів, окрім як в протоколі затримання.

Під час судового провадження будемо ініціювати проведення почеркознавчих експертиз.

Якщо буде підтверджена підробка підписів, будемо ініціювати притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Зі слів Т., після фактичного затримання, працівники міліції умисно, безпідставно заподіяли йому тілесні ушкодження, так як він не зізнавався у злочині.

Наявність тілесних ушкоджень підтверджена довідкою лікаря місцевої лікарні та зафіксована при доставлені до СІЗО.

В проведенні почеркознавчої експертизи щодо ідентифікації підробки підписів Т. судом відмовлено.

Було призначено та проведено судові дебати по справі. В ході дебатів вказано на ряд невідповідностей по справі, в тому числі ні розбіжності у показах свідків.

Під час останнього слова Т. заявив клопотання про додатковий допит свідків, яке судом було задоволено.

Протягом 2016 року проведено 4 судових засідань в суді 1 інстанції.

09.02.2016 року Т. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, що є його власністю.

В апеляційному суді проведено 2 засідання. 18.07.2016 року вирок суду першої інстанції залишено в силі.

17.08.2016 року проведено зустріч із Т. в ІТТ Нижньосірогозького району та обговорено питання щодо касаційного оскарження.

21.02.2017 року Касаційний розгляд справи було перенесено на більш пізнішу дату.

28.03.2017 року касаційна скарга частково задоволена, ухвала апеляційного суду Херсонської області скасована та справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

29.06.2017 року апеляційним судом Херсонської області зобов’язано сторону обвинувачення надати наявні у них документи по справі.

19.07.2017 року справа направлена на новий судовий розгляд до суду 1 інстанції.

16.08.2017 року Горностаївським районним судом Херсонської області під час попереднього розгляду справи за клопотанням сторони захисту обвинуваченому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, звільнено з під варти із зали суду, а обвинувальний акт направлено прокурору на доопрацювання.

Стороною обвинувачення подано апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду.

17.10.2017 року апеляційним судом Херсонської області в задоволенні даної скарги відмовлено, обвинувальний акт направлено прокурору на доопрацювання.

06.11.2017 року стороною захисту отримано від прокурора доопрацьований обвинувальний акт.

Підготовче судове засідання призначено на 01.12.2017 року, яке не відбулося через неявку обвинуваченого.

19.12.2017 року проведено підготовче судове засідання та вирішено питання про призначення справи до судового розгляду. Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не обрано.

12.01.2018 року допитано одного свідка сторони обвинувачення, інші не з’явилися, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

22.01.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися

12.02.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися,

27.02.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, обвинувачений в судове засідання не з’явився, оголошено привід обвинуваченого,

21.03.2017, 06.04.2018, 25.04.2018, 22.05.2018, 19.06.2018, 10.07.2018, 03.08.2018, 30.08.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися

15.11.2018 року свідки сторони обвинувачення знову не з’явилися, винесено ухвалу про їх привід.

Справа З.

Заявник, громадянин України пан З., звернувся по правову допомогу 18.12.2015 року у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України (2 епізоди).

Заявник раніше судимий та інкримінований злочин він скоїв під час невідбутої частини покарання.

Зі слів заявника, працівники міліції змусили його «взяти на себе» зберігання наркотиків без мети збуту, інакше «повісили б» збут.

У 2016 році проведено 6 судових засідань.

На даний час призначено попередній розгляд справи у зв’язку зі зміною підсудності за територіальністю.

Юрист ЦСЗ вступив у справу на стадії попереднього розгляду. Попередній захисник та обвинувачений, при ознайомленні з матеріалами справи, їх копії не зробив. Тому на сьогоднішній день із матеріалами справи юрист ЦСЗ не знайомий, так як у суді вони відсутні.

Чергове судове засідання по справі призначено на 20.09.2016 року, проте воно не відбулось. Лише два місяці потому – 22 листопада 2016 року суд провів попереднє судове засідання та викликав свідків на засідання на 29 листопада 2016 року. Однак свідки не з’явились на судове засідання. Не з’явились вони на засідання і 24 грудня 2016 року.

14 лютого 2017 року та 11 квітня 2017 року судові засідання були відкладені через неявку свідків обвинувачення та прокурора.

15 серпня 2017 року відбулося попереднє судове засідання

12 вересня 2017, 28 вересня 2017 року, 15 листопада 2017 року через неявку свідків зі сторони обвинувачення засідання було перенесено.

18 грудня 2017, 31 січня, 28 березня, 13 червня та 20 червня 2018. року засідання знову були відкладені через неявку свідків. На останньому засіданні прокурор просив змінити порядок дослідження доказів. У задоволенні клопотання було відмовлено.

31 серпня 2018 року під час судового розгляду було допитано одного свідка обвинувачення, інші свідки не з’явилися.

10 жовтня 2018 року через неявку свідків сторони обвинувачення справу було перенесено.

29 інших справ

Справа про антиукраїнську газету

Адвокат Л. в якості кореспондента 14.11.2014 р. брала участь у візиті до Бердичівської виправної колонії №70 у складі комісії в порядку ст. 24 Кримінально виконавчого кодексу України. На території вказаної колонії засуджені передали адвокату Л. газету «Общественно-политическое движение «Новороссия».

Адвокатом Л. була направлена заява про злочин до Служби безпеки України та управління Служби безпеки України у Житомирській обл., щодо розповсюдження на території Бердичівської виправної колонії №70 газети «Новороссия», яка містить заклики до сепаратизму та повалення існуючої влади. Згідно даної заяви було відкрито кримінальне провадження.

В подальшому управління СБУ в Житомирській обл., адвоката Л. допитали в якості свідка.

До адвоката Л. звернулися 14 засуджених, які відбували покарання у Бердичівській виправній колонії №70 щодо захисту їх інтересів під час проведення допиту в якості свідків по даному кримінальному провадженні. Адвокат захищав інтереси вказаних осіб під час їх допиту.

За результатами проведеного досудового розслідування слідчим 27.08.2015 року була винесена постанова про закриття кримінального провадження.

Дана постанова 06.09.2015 р. була оскаржена до слідчого судді. Перед засіданням адвокатом було подано клопотання для ознайомлення з матеріалами справи, проте всупереч процесуального кодексу в задоволенні даного клопотання було відмовлено. В зв’язку з даною відмовою адвокатом було заявлено відвід судді в задоволенні якого було відмовлено. Даний факт отримав розголос у ЗМІ, після чого суддя самостійно відмовився від даної справи, а справа була надана на розгляд іншому судді.

За результатами розгляду скарги на постанову про закриття та дослідженням матеріалів справи слідчим суддею 25.12.2015 р. було прийнято рішення в задоволенні скарги та скасуванні постанови про закриття кримінального правопорушення, вказано на необхідність проведення додаткових дій органом досудового розслідування.

На виконання ухвали було відновлено досудове розслідування. 28.04.2016 р. слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину. Після отримання даної постанови було проаналізовано реєстр судових рішень де було встановлено вирок, що набрав законної сили, в якому особу засуджено за розповсюдження газети, яка містила антидержавний характер, що підтверджувалось судово-лінгвістичною експертизою. Проте в даній постанові проведена експертизи того ж випуску газети стверджувала про відсутність антидержавних закликів. Також під час відновлення слідства не були виконані вказівки слідчого судді.

За таких обставин постанова про закриття кримінального провадження була оскаржена до слідчого судді 10.05.2016 р.

Судове засідання по розгляду скарги було призначено на 24.05.2016 р., 06.06.2016 р., 03.08.2016 р., 15.11.2016 р., 12.12.2016 р., 26.12.2016 р. але дані судові засідання не відбулись через участь заявника у інших судових засіданнях та по технічним причинам.

04.04.2017 р. скарга судом була задоволена, постанова про закриття розслідування скасована, а розслідування відновлено.

26.07.2017 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину. Дана постанова була оскаржена до слідчого судді. В жовтні 2018 слідчий суддя у задоволенні скарги відмовив. Справу закрито

Справа щодо жорстокого поводження з літньою жінкою

20 грудня 2013 року п’яний поліцейський Орджонікідзевського РВ подзвонив в квартиру 84-річної жительки Харкова і попросив її відкрити двері.

Після того, як літня жінка відкрила двері поліцейський почав бити її. Її сусіди чули шум та крики жінки, а тому викликали поліцію. Як виявилося, тіло заявниці та її голова були всі в синцях.

Після побиття жінки п’яний поліцейський почав обшукувати кімнати в її квартирі. Поліцейський патруль, який прибув на місце події затримав хулігана, який намагався напасти на сина і онука заявниці, і здійснив доставлення бунтівника до поліцейської дільниці.

Незважаючи на похилий вік і той факт, що потерпіла є учасником бойових дій, слідчий відділ УВС Орджонікідзевського району порушив кримінальну справу тільки через десять днів після події, а саме 1 січня 2014 року, відповідно до статті 125 § 1 Кримінального кодексу України (легкі тілесні ушкодження). Насправді, розслідування цього злочину не проводилося.

У березні 2014 року ця жінка звернулася до ХПГ із заявою про надання правової допомоги. Адвокат ЦСЗ почав надавати правову допомогу потерпілій.

У березні 2014 року адвокат подав скаргу в прокуратуру Орджонікідзевського району, в якій він просив провести розслідування злочину, скоєного співробітником міліції.

Прокуратура не відповіла на цю скаргу. Більш того, скарга не була включена у матеріали кримінальної справи.

У квітні 2014 року адвокат ознайомившись з матеріалами справи, виявив, що обвинувальний акт був відсутній, про що він зазначив під час ознайомлення. В описовій частині підозри вказується, що співробітник міліції підозрюється у вчиненні злочинів за статтею 125 і статтею 162 КК, але основна частина підозри стосується лише статті 125.

09 липня 2014 р. адвокат брав участь в судовому засіданні. Його клопотання про залучення співробітників міліції, які заарештували міліціонера, який побив літню жінку в якості свідків, було відхилено суддею Клименко на тій підставі, що клопотання не містили домашню адресу міліціонерів і їхні ім’я та по батькові. До судового засідання прокурор просив адвоката не повідомляти суду під запис, що обвинувачений був співробітником міліції, так як суддя закриє справу на підставі відсутності в його діях складу злочину.

Суддя відхилив призначення повторної експертизи травм, оскільки в обвинувальному висновку не пред’явлено звинувачення у заподіянні серйозних травм.

Адвокат ЦСЗ подав скаргу на Управління Орджонікідзевської районної прокуратури про не бажання направити обвинувальний акт до суду і отримання хабарів.

Під час слухання суд визнав порушення слідчим юрисдикції, а саме, справу стосовно злочину співробітником поліції розслідували органи поліції, хоча згідно з КПК це таке розслідування має проводитися прокуратурою.

З урахуванням цього в березні 2015 року Орджонікідзевський районний суд не знайшов складу злочину в діях співробітника поліції.

30 квітня 2015 року суд ухвалив виправдувальний вирок, згідно з яким поліцейський був повністю виправданий на тій підставі, що прокурор повинен був провести попереднє розслідування.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на цей вирок до Апеляційного суду Харківської області. 2 липня 2015 року Апеляційний суд Харківської області скасував цей вирок.

30 липня 2015 року інший суддя районного суду пан Маслов повернув обвинувальний акт у прокуратуру.

11 серпня 2015 гр-н Б. був визнаний в якості законного представника літньої жінки та допитаний в якості свідка.

17 вересня 2015 року було підписано обвинувальний висновок. Г-н П. повідомили про підозру.

15 жовтня 2015 року суд провів попереднє слухання. Справа була призначена до розгляду.

8 листопада 2015 року позовна заява подана до суду.

10 листопада 2015 року судове засідання було проведено, визначено порядок дослідження доказів.

3 грудня 2015 р судове засідання було відкладено, оскільки суддя перебував у нарадчій кімнаті.

16 грудня 2015 року адвокат подав скаргу на дії судді Клименко до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВКК).

18 грудня 2015 року судове засідання було відкладено через те, що прокурор не з’явився в судове засідання.

22 грудня 2015 р. відправлено адвокатський запит на ознайомлення та копіювання матеріалів наглядового провадження.

Справа була призначена до розгляду на 26 січня 2016 року, однак рух по справі відсутній.

Судове засідання, призначене на 11 травня 2017 року було перенесено на 9 червня 2017 року через те, що новий прокурор заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В 2018 році відбулася заміна прокурора, який просив надати йому час на ознайомлення зі справою та збирання доказової бази, через що судові засідання не відбувалися.

В лютому 2018 року суддя задовольнив клопотання адвоката ЦСЗ про призначення повторної експертизи тілесних ушкоджень.

Експертиза була проведена. За півроку відбулося три судових засідання, одне з них не відбулося через неявку обвинуваченого.

Справа Д.

Гр. Д. утримувався під вартою в Харківській установі виконання покарань № 27 (далі - СІЗО) за звинуваченням в груповому викраденні людини.

19.06.2016 Д. поскаржився до медсанчастини на болі в області живота, слабкість, запаморочення, нудоту. Був оглянутий лікарем СІЗО і направлений в стаціонар медчастини СІЗО з діагнозом хронічний гастрит в стадії загострення і виразкова хвороба під питанням. Лікарем складений список ліків і переданий хворому для придбання рідними.

22.06.2016 через кімнату прийому передач СІЗО запропоновані лікарем ліки були передані для лікування Д.

22.06.2016 в зв’язку з різким погіршенням стану Д. бригадою швидкої допомоги був вивезений з СІЗО і поміщений в лікарню

26.06.2016 р Д помер у лікарні через внутрішню кровотечу внаслідок виразки 12-палої кишки (запропоновані лікарем СІЗО ліки були протипоказані при виразці 12-палої кишки).

28.02.2017 р Було відкрито кримінальне провадження ч. 1 ст. 140 (неналежне виконання медичними працівниками своїх обов’язків). В рамках цього провадження розслідується обставини смерті Д. і ще 5-х укладених Харківського СІЗО, які померли в лікарнях м. Харкова протягом другої половини 2016 р

Протягом тривалого часу не було проведено результативних слідчих дій, спрямованих на належне розслідування причин смерті Д. Після вступу в справу адвоката ХПГ, що представляє вдову Д. вона отримала статус потерпілої, і були ініційовані ряд слідчих дій (отримання медичних документів з СІЗО, станції швидкої медичної допомоги, лікарні, проведення експертиз). В даний час справа знаходиться на перевірці в прокуратурі.

22 .12.2017 року подано клопотання слідчому про ініціювання тимчасового доступу до медичної документації у СІЗО, Станції швидкої медичної допомоги, лікарні та призначенню після цього комісійної експертизи якості наданих медичних послуг.

23.12.2017 р. Слідчий повідомив, що справу витребував прокурор, та після повернення клопотання буде задоволено. Але 24.01.2018 р. прокурор змінив підслідність справи та передав її для подальшого досудового розслідування до Слідчого відділу управління Державної кримінально-виконавчої служби.

У червні 2018 року у зв’язку з змінами у КПК щодо підслідності справу було повернуто до Шевченківського РВ ГУ НП у Харківській області.

У липні 2018 адвокат ЦСЗ подав клопотання до слідчого про надання тимчасового доступу до медичної документації щодо Д. у ХУВП №27.

12.07.2018 р. слідчий направив для погодження прокурору проект клопотання адвоката ЦСЗ.

03.08.2018 р. прокурор повернув без погодження слідчому проект клопотання посилаючись на необхідність надання копій матеріалів які будуть додаватись до клопотання та на необхідність з’ясування чи перебувають особова справа Д. та його медична документація в ХУВП №27.

08.08.2018 р. слідчий направив запит до ХУВП №27 щодо наявності особової справи Д. та його медичної документації.

В жовтні 2018 р. слідча звільнилась з поліції та досудове доручено було доручено іншому слідчому.

Справа Д.

Кримінальне провадження щодо скарг заявника на жорстоке поводження з ним

24.02.2014 р. військовослужбовець майор внутрішніх військ Д. прибув з планової відпустки у військову частину де проходив службу за контрактом з запізненням на декілька днів. Про дану ситуацію доповів командиру та надав документи, які підтверджували, що він хворів та не міг з’явитись на службу, після чого командир почав поводити себе агресивно та побив Д. прямо в своєму кабінеті. Далі за наказом командира військові одягли на Д. наручники та в автомобілі для перевезення засуджених завезли до будинку міської адміністрації, яка була захоплена протестуючими особами, де його також били, різали ножем та застосовували електрошокер, після чого на цьому ж автомобілі його доставили до психіатричного закладу куди примусово помістили його на 1 добу погрожуючи вбивством.

Такі дії Д. аргументував тим, що командир вимагав від Д. перевестись до іншої військової частини, оскілки на його посаду та службове житло в нього вже чекає інша людини. Таку вимогу Д. виконувати відмовився, після чого командир почав йому погрожувати звільненням та розправою.

27.02.2014 р. Д. подав заяву про злочин до прокурати за фактом його побиття 24.02.2014 р. та поміщенням до психіатричного закладу. Того ж дня Д. звернувся до закладу судово-медичної експертизи та отримав висновок спеціаліста про наявні тілесні ушкодження. 28.02.2014 р. було відкрито кримінальне провадження за заявою Д. 28.02.2014 та 01.04.2014 р. було проведено допит Д. в якості потерпілого.

13.09.2014 р. та 15.09.2014 р. подано запити для отримання відеозаписів до трьох телеканалів, оператори яких були присутні коли Д. виводили з автомобіля в наручниках до будинку міської адміністрації. У надані відеозаписів відмовлено.

У відповідь на запит від 15.09.2014 р. поданий до військової частини 26.09.14 р. отримано документи про автомобіль призначений для транспортування засуджених, які підтверджували, що гр. Д. примусово перевозили саме на цьому автомобілі.

02.10.14 р. подано запит для отримання відео з камер відеоспостереження на території військової частини, 14.10.14 отримано лист в якому запитувана інформація не надана.

17.10.2014 р. отримано відповідь про всі звернення Д. щодо його побиття поданих до міліції на запит від 13.10.2014 р.

В даному провадженні щодо побиття Д. кримінальне провадження в частині, що стосується неправомірних дій командира було закрито, але дана постанова не надавалась для Д. Для отримання даної постанови було здійснено наступні дії: 02.10.2014 р. подано запит до прокуратури для отримання постанови про закриття провадження в частинні побиття Д. командиром військової частини. Відповідь не була надана. 05.11.2014 р. подано запит про причини ненадання відповіді на запит від 02.10.2014 р. 21.11.2014 р. отримано відповідь на запит в якій не було надано, документів які б підтверджували направлення постанови про закриття. 13.01.2015 р. подано скаргу до Генеральної прокуратури щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження. 01.02.2015 р. отримано відповідь прокуратури центрального гарнізону, в якій прокуратуру в розпорядженні якої знаходиться постанова зобов’язано надати копію постанову.

19.02.2015 р. отримано постанову про закриття кримінального провадження щодо побиття Д. 24.02.2015 р. дана постанова була оскаржена до слідчого судді. 14.08.2015 р. в скасуванні даної постанови було відмовлено.19.08.2015 р. подано апеляційну скаргу на дану хвалу. 03.09.2015 р. апеляційним судом скарга була скасована ухвала суду 1-ї інстанції та постанова про закриття провадження.

12.11.2015 р. подано запит до бюро судових експертиз про виконання постанови про проведення Д. експертизи тілесних ушкоджень. 26.11.2015 р. надано відповідь, що під час виконання експертизи подано запит до слідчого про надання медичної документації яка так і не була надана, а тому експертиза була невиконана.

13.11.2015 подано запит про відновлення розслідування побиття Д. командиром. У відповідь отримано інформацію про те що ухвала про відновлення розслідування не виконувалась на протязі 2-х місяців.

18.11.2015 подано запит до поліції про проведення розслідування провадження за фактом побиття Д. 04.12.2015 р. повідомлено, що таке провадження в поліції не перебуває.

15.12.2015 р. та 25.12.2015 р. до прокуратури подано клопотання про допит свідків. 05.01.2016 р. подано клопотання про долучення аудіо запису на якому командир погрожує Д. вбивством, проведення експертизи даного запису та клопотання про одночасний допит свідків.

11.01.2016 р. направлено скаргу до Генеральної прокуратури на бездіяльність органу досудового розслідування. 05.08.2016 р. повідомлено, що за результатами розгляду скарги сплановано проведення додаткових слідчих дій, в тому числі про якій йшлось в скарзі та зобов’язано внести зміни до групи слідчих для активізації розслідування. Дані вказівки виконані не були в зв’язку з чим в листопаді 2016 р. повторно подана скарга на бездіяльність слідчих.

24.03.2016 р. проведено судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень Д., згідно якої вони відносяться до легких тілесних ушкоджень.

15.09.2016 р. проведено огляд транспортного засобу яким примусово транспортували Д. з військової частини.

За клопотанням потерпілого проведено ряд одночасних допитів, в тому числі 28.05.2017 р. під відеозапис допитано командира. Направлено клопотання про проведення експертизи щодо належності голосу на аудіозаписи з погрозами вбивством для командира.

Проведено одночасні допит з військовослужбовцями, що незаконно позбавили волі гр. Д. та транспортували його в автомобілі для перевезення засуджених.

17.01.2018 року подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, матеріали не були надані.

23.02.2018 року направлено скаргу, щодо ненадання матеріалів справи для ознайомлення. 28.02.2018 року адвокат ознайомився з матеріалами справи де знаходилась постанова про закриття справи від 27.12.2018 року. Дана постанова оскаржена до слідчого судді та нерозглянута по даний час, оскільки прокуратура не надає до суду матеріали справи.

Прокуратура самостійно скасувала постанову про закриття провадження, слідчий суддя закрив провадження. Досудове розслідування триває.

Кримінальне переслідування Д

Після побиття командиром 24.02.2014 р. Д. повідомив про данні обставини правоохоронні органи, уповноваженого з прав людини та вище військове керівництво. При чому на службу не з’являвся декілька днів, оскільки хвилювався за своє життя. Будь яких дій зі сторони правоохоронних органів та військового керівництва направлених на перевірку викладених фактів вчинено не було. 27.03.2014 р. Д. намагався приступити до служби та зайшов до військової частини з своєю сестрою та її малолітньою дитиною, яких взяв як свідків. Сестра та малолітня дитина були примусово затриманні військовослужбовцями на території військової частини та утримувались в якомусь приміщенні. Для визволення сестри та її дитини Д. викликав міліції, після приїзду яких сестру та дитину відпустили. Після цього Д. неодноразово намагався приступити до служби, але його не пропускали до військової частини, аргументуючи це наказом командира.

У відповідь на те, що Д. заявив про його побиття командиром, останній заборонний пропускати на територію військової частини Д. після чого направив заяву на гр. Д. про те, що Д. не з’являвся на службу протягом 1-го місяця. Після цього розпочалось кримінальне переслідування гр. Д.

01.07.2014 р. Д. було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, а саме за неявку на службу без поважних причин до військової частини понад один місяць за яке передбачене покарання позбавлення волі від 3 до 5 років. Д. повідомляв слідству, про об’єктивні причини неявки на службу, а саме його недопущення на території військової частини та надав докази погроз командира та застосування ним сили.

07.11.2014 р .судом обвинувальний акт щодо Д. було повернуто прокурору для усунення недоліків. Прокурором було подано апеляційну скаргу на дану ухвалу. Апеляційним судом 26.03.2015 в задоволенні апеляційної скарги було відмовлено, ухвалу залишено без змін.

23.04.2015 р. Д. був вручений обвинувальний акт з усунутими недоліками та направлений до суду. За результатами розгляду обвинувального акту 23.12.2015 р. він був повернутий прокурору для усунення недоліків.

Прокурором подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення. За результатами розгляду справи 16.03.2017 р. судом було скасовано ухвалу про повернення обвинувального та призначено новий розгляд в судії 1-ї інстанції. Триває судовий розгляд.

До суду наданні матеріали зібранні стороною захисту, заявлено клопотання про виклик та допит свідків. 13.12.2017 року відбулося судове засідання під час якого було допитано 5 свідків сторони обвинувачення.

У судді по даній справі закінчились повноваження, очікується перерозподіл справи

Призначено новий склад суду, розпочато розгляд справи.

Справа К-са

Ка-люс був затриманий в квітні 2018 року за підозрою у вчиненні незаконного виготовлення вогнепальної зброї за попередньою змовою групою осіб. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою постійно продовжувався.

24.06.2018 року заключено договір з адвокатом ЦСС.

02.08.2018 року прокурор звернувся із клопотанням до слідчого судді про продовження строку тримання під вартою Ка-люса на 60 днів.03.03.2018 року подано заперечення проти клопотання щодо продовження строку тримання під вартою. 03.03.2018 року слідчий суддя задовільнив клопотання та затримав заявника строком на 60 діб.

10.08.2018 року подано апеляційну скаргу на рішення слідчого судді. 28.08.2018 року апеляційний суд скаргу адвоката задовільнив частково, скасував рішення слідчого судді, застосував до заявника запобіжний захід у вигляді застави. 04.09.2018 року заявник після внесення застави був звільнений під варти.

17.07.2018 року адвокат подав клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Проте дані матеріали надані не були. 24.07.2018 року була подана скарга слідчому судді щодо не ознайомлення з матеріалами. Слідчий суддя скаргу задовільнив, зобов’язав надати матеріали для ознайомлення. 08.08.2018 року слідчий надав обмежену кількість матеріалів для ознайомлення.

20.07.2018 року адвокат подав скаргу щодо незаконного утримання клієнта в ізоляторі Служби безпеки України, який повинен утримуватись в слідчому ізоляторі міністерства юстиції. 23.07.2018 року слідчий суддя повернув скаргу без розгляду по суті. 30.07.2018 року дане рішення оскаржено до апеляційного суду, як таке, що не передбачене нормами кримінально процесуального кодексу. 03.08.2018 року апеляційний суд відмовив у відкриті провадження, мотивуючи тим, що оскарження такого рішення не передбачено законом. 14.09.2018 року рішення апеляційного суду було оскаржено до касаційного суду, який відкрив провадження та призначив судовий розгляд на квітень 2019 року.

Справа к-ко

кримінальне провадження стосовно обвинувачення у вчиненні умисного вбивства

У квітні 2017 року Апеляційним судом Харківської області було визначено підсудність та направлено справу до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Вісім судових засідань призначених Комінтернівським районним судом м. Харкова не відбулося, внаслідок неявки прокурора.

У грудні 2017 року на судовому засіданні суд ухвалив рішення щодо направлення до Апеляційного суду Харківської області подання щодо визначення підсудності, оскільки наразі місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться в Фрунзенському районі м. Харкова.

Запобіжний захід обвинувачені не обирався, жодних мір забезпечення кримінального провадження не було.

Відбулось 12 судових засідань, справа була призначена до розгляду, при першому судовому розгляді було подано клопотання про визначення порядку дослідження доказів, про недоцільність дослідження доказів, які були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Наразі судове засідання призначене на 11 січня 2019 року.

кримінальне провадження стосовно катування Кло-ко

Направлено запит до прокурора з вимогою надати для ознайомлення матеріали кримінального провадження та повідомлення про хід досудового розслідування.

Прокурор надав на ознайомлення матеріали кримінального провадження, з якого вбачалося, що воно було закрито постановою прокурора.

Була подана скарга до слідчого-судді Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Протягом 5 місяців слідчий суддя не міг розглянути кримінальне провадження, оскільки прокурор не надавав матеріали кримінального провадження.

Захисником було подано ряд клопотань щодо розумного строку розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження в тому числі і клопотання про зобов’язання прокурора надати кримінальне провадження.

23 липня 2018 року скарга на постанову прокурора про закриття кримінального провадження була задоволена слідчим суддею, постанову було скасовано, а справу направлено до прокуратури Харківської області для продовження досудового розслідування.

На запити до Прокуратури Харківської області щодо інформації про хід досудового розслідування жодних відповідей не надійшло, подано скаргу на бездіяльність прокурора до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Справа К.

7 липня 2018 р. в 8.40 пан К., 05.03.1947 року народження, зареєстрований за адресою: м. Краснодон, Луганська обл., вул. Кірова, 32, виїхав з м. Краснодон (Луганська обл., окупована територія) на автобусі до м. Харкова (через територію РФ).

Зі слів людини, яка нібито вийшла з автобусу разом з батьком в м. Харків , автобус прибув 8.07.2018 р. приблизно о 4 годині ранку.

Після цього пан К. на зв’язок не виходив.

7.07.2018 син зниклого, знаходився в м. Житомир і повідомив на службу 102 про зникнення в м. Харкові пана К.

8.07.2018 син зниклого звернувся із заявою в Основ’янський райвідділ м. Харкова, на яку отримав відповідь 6.08.2018 р.

12.07.18 донька зниклого подала заяву про зникнення людини в поліцію м. Донецька Ростовської області РФ.

17.07.18 їй подзвонили з цього відділення та повідомили, що батько в’їхав на територію РФ, але не виїхав з РФ. Через 10 днів нас повідомили, що справа закрита (з незрозумілих нам причин).

16.08.2018 р. Пані П. звернулася із заявою (17252) в Холодногірський райвідділ. Харкова. Телефоном мене повідомили, що відправили справу до лінійного відділу станції "Харків-пасажирський".

Житомирський райвідділ поліції зареєстрував повідомлення про зникнення пана К. та вніс його до ЄРДР, розпочато досудове розслідування, яке попередньо кваліфіковане, як умисне вбивство.

На даний час на чисельні адвокатські запити та у відповідності з матеріалами досудового розслідування пан К. знаходиться на території Російської Федерації у м. Ростов-на-Дону, але точне місце його перебування поки не встановлено.

Справа Ко-го

Пан Ко-євський раніше брав участь у бойових діях під час Антитерористичний операції. У червні 2018 року його затримали за підозрою у незаконному зберіганні вогнепальної зброї у м. Одеса. Пізніше справа була передана до м. Києва і розслідування продовжувало слідче управління Служби безпеки України. Однак така передача справи суперечила нормам чинного КПК України.

21 червня 2018 року мати Ко-євського звернулася до адвоката ЦСЗ за юридичною допомогою.

Приблизно у той же час Ко-євського перевезли до м. Києва і тримали без зв’язку із родичами та адвокатом.

22 червня 2018 року адвокат ЦСЗ зміг зустрітися із Ко-євським. Після побачення він подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Після цього адвокат взяв участь у декількох засіданнях в апеляційному суді Одеської області у справі Ко-євського.

Під час одного із побачень Ко-євський скаржився на свій тяжкий стан здоров’я. 3 липня 2018 року його вивезли до поліклініки СБУ, де його оглянув невролог.

9 липня 2018 року адвокат ЦСЗ подав клопотання про зміну запобіжного заходу Ко-євському

16 серпня 2018 року договір між адвокатом ЦСЗ та Ко-євським був розірваний.

Справу закрито

Справа С.

05 квітня 2016 року ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова заяву пані С. задоволено частково. Зобов’язано ПАТ «ПУМБ» повернути їй безпідставно стягнуті з неї грошові кошти в сумі 124 тис. грн, оскільки заочним рішенням від 12 березня 2012 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено, звернено стягнення на предмет іпотеки - належну їй квартиру.

5 червня2013 року державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було складено акт про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах за 159 300 грн.

03 жовтня 2013 року ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова заочне рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 12 березня2012 року було скасоване, а ухвалою цього ж суду від 07 жовтня 2013 року позов ПАТ «ПУМБ» залишено без розгляду. Оскільки правової підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки не існує, грошові кошти від реалізації квартири підлягають поверненню.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» відхилено. Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2016року залишено без змін.

Суд Касаційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 05 квітня 2016 року та задовольнив скаргу.

Наразі готується звернення до ЄСПЛ.

Справа Ле-ї

Заявник, пані Л. обвинувачується у скоєнні підготовки та формування терористичної групи або організації, вчиненні терористичного акту організованою групою та незаконного поводженні зі зброєю.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні проводилось Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України.

На даний момент кримінальне провадження передано до суду та перебуває в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва.

Адвокат приймав участь в підготовчому судовому засіданні по справі :

10.11.2016 року ( засідання відкладено у зв’язку з неявкою перекладача та потерпілих);

05.12.2016 року ( засідання повторно відкладено у зв’язку з неявкою перекладача та потерпілих).

16.01.2017, 13.02.2017, 15 03.2017, 19.04.2017, 11.05.2017 судові засідання було відкладено з різних причин: неявка потерпілих, зайнятість судді в іншому судовому засіданні та надання медичної допомоги обвинуваченому.

12. 05.2017 року у судовому засіданні було оголошено перерву для надання прокуратурі часу для здійснення перекладу обвинувального акту на російську мову.

08.06. 2017 року прокуратурою і досі не було підготовлено російськомовний текст обвинувального акту, у зв’язку з чим в судовому засіданні знову оголошено перерву.

09.08.2017 судове засідання відкладено на 19.10.2017 року на 11 год.00хв. у зв’язку з відпусткою судді.

19.10.2017 року в підготовчому судовому засіданні адвокатом заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, проте суд виніс ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 19.12.2017 року

19.12.2017 року відбудеться перше судове засідання ( судовий розгляд справи).

Окрім участі в судових засіданнях адвокатом складено процесуальні документи на вимогу заявника:

заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 365 КК України прокурором Генеральної прокуратури Кравчиною В.В. ( процесуальний прокурор);

заяву про відвід процесуальному прокурору;

скаргу слідчому судді на невнесення відомостей до ЄРДР згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України прокурором Генеральної прокуратури Кравчиною В.В.;

адвокатський запит до Генеральної прокуратури України з приводу несанкціонованого втручання в приватне спілкування заявника із захисником Губським В.

скаргу на адресу суду на несанкціоноване втручання в приватне спілкування пані Л з її захисником.

клопотання до суду про зобов’язання прокурора повернути пані Л. її паспорт.

клопотання про повернення обвинувального акту прокурору

У справі відбулася заміна одного адвоката ЦСЗ на іншого. Адвокат ознайомився з матеріалами справи та узгодив позицію по справі.

11.04.2018р адвокат ЦСЗ подав клопотання про дозвіл на відеотрансляцію та забезпечення відеотрансляції судових засідань технічними засобами суду на сайті «Судова влада України» у зв’язку з актуальністю справи, а також адвокатський запит до Генпрокуратури з метою прояснити актуальне місцезнаходження та правовий статус паспорта Л-нової.

16.04.2018р. відбулося судове засідання, на який з’явилися всі учасники крім одного потерпілого, який подав клопотання про розгляд у його відсутність. Вперше за останні 2 роки відбулося засідання по суті, було сформовано суд присяжних, розглянуто та відхилено клопотання адвоката ЦСЗ щодо відеотрансляції (з мотивів неактуальності справи для громадськості), прокурор оголосив обвинувальний акт, суд визначив за клопотаннями сторони захисту порядок дослідження доказів (письмові докази, речові докази, допит свідків, допит потерпілих, допит обвинувачених) та оголосив перерву до 05.06.2018р. Всього разом з технічними перервами судове засідання тривало 3 години.

10.04.2018р. адвокат ЦСС зробив адвокатський запит до Генеральної прокуратури України, щоб прояснити долю паспорта громадянина РФ та не було повернуто після її звільнення з-під варти до сьогодні;

Перед засіданням, 10.04.2018р. адвокат ЦСС подав клопотання про здійснення відеотрансляції судових засідань технічними засобами суду на порталі «Судова влада України», з огляду на великий суспільний інтерес до справи

До наступного засідання, адвокат ЦСС:

-- 08.05.2018р. зробив адвокатський запит до прокуратури міста Києва, яка мала здійснювати досудове розслідування за заявою А.Л. про перевищення влади та службових повноважень відносно неї з боку працівників Генеральної прокуратури України;

- 23.05.2018р. повідомив ЄСПЛ про нового представника та нову адресу листування у справі Leonova v. Ukraine;

- 04.06.2018р. подав клопотання про зобов’язання сторони обвинуваченням повернути паспорт Л;

- 04.06.2018р. подав клопотання про долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні письмових доказів сторони захисту.

05.06.2018р. судове засідання не відбулося через неявку перекладача.

Отримавши відповідь від прокуратури міста Києва про те, що кримінальне провадження за заявою Л. було закрито ще у квітні 2017 року, адвокат ЦСС 06.06.2018р. подав скаргу на постанову про закриття кримінального провадження до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва.

Слідчий суддя, якому було розподілено скаргу, з наступного дня після розподілу знаходиться на лікарняному, отже справу досі не призначено до розгляду.

- 23.05.2018р. повідомив ЄСПЛ про нового представника та нову адресу листування у справі Leonova v. Ukraine (заява № 3649/16);

- 04.06.2018р. подав клопотання про зобов’язання сторони обвинуваченням повернути паспорт А.Л., посилаючись на висновки ЄСПЛ у справі «Смірнови проти Росії» (заяви № 46133/99 та 48183/99);

- 04.06.2018р. подав клопотання про долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні письмових доказів сторони захисту на 246 аркушах.

05.06.2018р. судове засідання не відбулося через неявку перекладача

04.07.2018г. судове засідання не відбулося через неявку двох запасних присяжних та перекладача.

Справа Л.

У листопаді 2017 року поліцейські Чугуївського відділу поліції били та катували Л. з метою отримання зізнання у скоєнні розбійного нападу.

22 листопада 2017 року працівники Чугуївського відділу поліції в Харківській області було затримано Л. за підозрою у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України (розбійний напад) і поміщено до СІЗО.

22 листопада 2017 року був оглянутий лікарем в СІЗО. При огляді були виявлені чисельні тілесні ушкодження та опік стегна. Л. надав пояснення, що тілесні ушкодження та опік спричинили йому працівники поліції.

20 квітня 2018 року на підставі повідомлення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за заявою Л. слідчим прокуратури Харківської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо перевищення влади або службових повноважень працівниками Чугуївського відділу поліції, які спричинили тілесні ушкодження Л. за ч. 2 ст. 365 КК України.

6 липня 2018 року слідчий прокуратури Харківської області відмовив Л. у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні щодо його побиття працівниками поліції.

Адвокатом ЦСЗ був направлений адвокатський запит до медчастини СІЗО з метою отримання копій медичної документації з приводу тілесних ушкоджень Л.

 Після отримання медично документації 24 жовтня 2018 року адвокат ЦСЗ подав заяву слідчому прокуратури про долучення цієї медичної документації до кримінального провадження та про визнання Л. потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

30 жовтня 2018 року слідчий прокуратури Харківської області відмовив Л. у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні.

Адвокат ЦСЗ оскаржив постанову про відмову у визнанні потерпілим до Червонозаводського суду.

12 грудня 2018 року Червонозаводський суд скасував постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

Справа М.

Пан. М, був засуджений до позбавлення волі і відбував покарання у о Синельниківський виправній колонії №94 у Дніпропетровській області.

15 грудня 2017 пану М. лікарська консультативна комісія (далі – ЛКК) встановлено діагноз: «Цироз печінки, неясного ґенезу, стадія декомпенсації. Печінково-клітинна недостатність ІІ ст. Варикозно-розширені вени стравоходу ІІ-ІІІ ст. Асцит. Постгеморагічна анемія ІІ ст. Хронічний гастродуоденіт ст. загострення», які входили до Переліку захворювань, що є підставою для внесення до суду подання про звільнення від подальшого відбування покарання у зв’язку з тяжкою хворобою.

Адміністрація виправної колонії №94 подала до суду подання про звільнення пана М. від відбування покарання, але Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у січні 2018 року відмовив у цьому.

22 жовтня 2018 адвокат ЦСЗ подала до суду клопотання про звільнення пана М, від подальшого відбування покарання у зв’язку з тяжкою хворобою, і 9 листопада 2018 року той самий суд доставити п. М. до тюремної лікарні при СІЗО у м.Дніпро, повторно провести йому ЛКК та невідкладно надати суду висновок ЛКК. При цьому його лікування майже не проводилось.

12 грудня 2018 року п. М. повідомили про неможливість формування комісії і увечері внаслідок змін в організації медичного забезпечення ув’язнених в результаті реформування організації надання медичної допомоги в ДКВС України, і в той же день його етапували до колонії.

Адвокат ЦСЗ зробив запити до медичної частини колонії та до Центру охорони здоров’я ДКВС України та скаргу до прокуратури, але поки що це не дало результатів.

Справа М.

Пані М. виступає потерпілою в кримінальному провадженні щодо лікаря Ф., що обвинувачується за ч.1 ст. 140 КК України, за фактом смерті чоловіка потерпілої, до якого застосували клінічні іспити. Провадження розглядає Красногвардійський районний суд м.Дніпро.           Складність провадження полягає в тому що події відбувалися в 2006 році, що значно обтяжує процес збирання та подачі процесуальних документів. Судово - медичні експертизи проводились на підставі сфальсифікованих медичних документів (що підтверджено технічною експертизою), і не дають категоричних стверджень про винуватість Ф.

За 2018 рік в провадженні призначено та проведено біля 20 судових засідань, допитано біля 14 свідків. Допити тривають. Наступне судове засідання призначене на 26.12.2018р.

Справа Н.

16.01.2018 адвокатом укладено договір із Пані Л. – донькою померлого Пана Н., щодо про надання правової допомоги в судовому провадженні по реабілітації її батька, а також нею підписано формуляр довіреності для ЄСПЛ.

Крім того Пані Л. через захисника на адресу Рубіжанського міського суду направлено Заяву щодо продовження судового розгляду з метою реабілітації померлого батька додатками, що підтверджують її родинний зв’язок.

19.01.2018 в судовому розгляді вищевказану заяву з повноваженнями захисника в порядку ст.52 КПК України долучено до кримінального провадження. Потерпіла Пані М. підтримала клопотання захисника в продовженні судового розгляду.

19.01.2018 прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження.

10.02.2018 захиснику надійшов лист з ЄСПЛ ( по скарзі № 13623/15 Nikitin v. Ukraine) з проханням повідомити про зміни, які відбулися по справі, на який 24.03.2018 надіслано відповідь з додатками.

02.03.2018 колегією Рубіжанського суду винесено ухвалу про призначення судового розгляду з початку, з метою реабілітації померлого. Разом з цим було відмовлено в клопотанні прокурора про закриття кримінального провадження в зв’язку зі смертю обвинуваченого.

Було визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, який полягає в допиті потерпілої, свідків, дослідженню письмових та речових доказів.

23.05.2018 допитана потерпіла пані М. заявила суду, що в неї виникли сумніви щодо винуватості пана М. в скоєнні злочину та підтримала клопотання захисника в продовженні судового розгляду з метою реабілітації померлого.

В судовому засіданні були допитані 4 свідки, які доставлені стороною обвинувачення, показання яких а ні підтверджують, а ні спростовують обвинувачення.

Також був доставлений та допитаний свідок обвинувачення пан П. який, пояснив що став свідком того, як пан Н. 31.08.2014 скоїв вбивство. На думку захисника, пан П. надав суперечливі показання, в контексті показань інших свідків.

18.12.2018 допитана свідок пан Л., яка повідомила суду, що Н. вона бачила впродовж червня-серпня 2014 року.

Наступний судовий розгляд призначено на 23.01.2019 та 19.02.2019

Справа По-ко

Ввечері 07.04.2016 року пана По-ренко (надалі - заявник) з застосуванням сили було затримано в м. Києві працівниками поліції та доставлено до Подільського управління поліції в місті Києві (Подільське управління). Там заявника били по голові та інших частинах тіла, душили, надягли наручники, при чому залякували, а під час цих катувань вимагали у заявника зізнатись у вчиненні зґвалтування та змаху на зґвалтування. Дані знущання над заявником тривали протягом 3-х годин допоки не з’явився адвокат, після чого заявника завели в кабінет до адвоката, який викликав швидку медичну допомогу та сфотографував заявника. Лікарі зафіксували наявні в побої та відмовили в госпіталізації.

08.04.2016 р. слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва (Подільський суд) розглянула скаргу адвоката щодо катування заявника та винесла ухвалу по необхідність проведення невідкладного судово-медичного обстеження заявника.

08.04.2016 р. заявнику повідомлено про підозру та слідчим суддею Подільського суду йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.06.2016 р. Тримання під вартою постійно продовжувалось.

10.05.2016 р. заявника поміщено до Київського слідчого ізолятора (СІЗО) та взято на ВІЛ облік.

В жовтні 2016 р. заявник скаржився керівництву СІЗО на погіршення самопочуття, підвищення температури тіла до 41 градуса та на випадки втрати свідомості, йому зробили рентгенологічне дослідження та встановили діагноз туберкульоз. 26.10.2016 року заявника у важкому стані помістили до медичної частини СІЗО та призначили лікування. 19.11.2016 р. стан заявника погіршився через гостру респіраторну вірусну інфекцію.

27.03.2017 р. стан заявника різко погіршився і він у важкому стані швидкою медичною допомогою був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні №5 (лікарня №5) для проходження стаціонарного лікування. 03.04.2017 року заявник був виписаний до СІЗО. Незважаючи на те, що в довідці лікарні вказано, що заявник був виписаний в задовільному стані, він стверджував, що під час виписки його стан значно погіршився і він ледве міг розмовляти, не міг пересуватись без сторонньої допомоги.

Його стан після виписки 03.04.2017 р. продовжував погіршуватися до повної втрати можливості розмовляти, рухатись, ковтати, контролювати випорожнення, що призвело в подальшому до його смерті 07.08.2017 року.

04.05.2017 р. захисник звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у зв’язку з погіршенням стану здоров’я заявника.

05.05.2017 р. Подільський суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотань захисника про зміну запобіжного заходу, про забезпечення заявника безперервним лікуванням та забезпечення його безпеки, та окремою ухвалою продовжив строк тримання заявника під вартою до 19.07.2017 року

20.07.2017 р. заявник через свого представника звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини з проханням застосувати тимчасові заходи (Суд). 21.07.2017 р. Суд в терміновому порядку прийняв рішення про застосування тимчасових заходів за правилом 39 Регламенту Суду, яким зобов’язав Уряд України забезпечити заявника належним лікуванням, а у випадку необхідності – госпіталізувати до спеціалізованого медичного закладу.

27.07.2017 р. СІЗО повідомив для Подільського суду про те, що стан заявника важкий і може призвести до смерті, він потребує госпіталізації та лікування в умовах профільного стаціонару

31.07.2017 р. захисник звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в задоволені якого судом було відмовлено.

07.08.2017 р. заявник помер в цивільній лікарні.

15 серпня 2018 року заявниця звернулась до експертної комісії МОЗ з вимогою провести оцінку якості лікування її сина під час його утримання під вартою. 18.09.2017 року отримано відповідь про неможливість проведення експертизи в зв’язку з тим, що усі медичні документи були вилученні слідчим в рамках кримінальної справи.

17.11.2017 року та 02.06.2018 року заявниця звернулась із заявою про її залучення як потерпілої у справі щодо неналежного лікування її сина. Відповіді на дані звернення не отриманні по даний час. 06.04.2018 року адвокат заявниці звернувся до поліції з вимогою надати копії прийнятих рішень за результатами розгляду клопотань заявниці та надати можливість ознайомитись із матеріалами справи. Відповідь на дане клопотання не була отримана.

17.11.2017 року заявниця звернулась із заявою про залучення її в якості потерпілої у справі щодо вбивства її сина. У відповідь повідомлено, що справу було закрито, але копію постанови не було надано. 07.02.2018 року заявниця подала заяву з вимогою надати копію постанови про закриття провадження. Відповідь не було надано. 17.08.2017 року до Суду направлено заяву про порушення ст. 3 Конвенції через не лікування заявника, порушення ст. 34 Конвенції через невиконання тимчасових заходів застосованих судом, порушення ст. 3 Конвенції через страждання матері заявника та порушення ч. 3 ст. 5 Конвенції через невідповідність запобіжного заходу стану заявника.

04.06.2018 року адвокат звернувся з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Матеріали не надали.

04.07.2018 року адвокат повторно звернувся із заявою про ознайомлення, але матеріали не були надані. Також направлено скаргу до прокуратури щодо не ознайомлення з матеріали розслідування.

17.07.2018 року бездіяльність щодо не надання матеріалів розслідування оскаржена до слідчого судді. 27.08.2018 року слідчий суддя зобов’язав надати адвокату матеріали для ознайомлення.

Оскільки матеріали на виконання рішення суду не були наданні, 11.10.2018 року було подано скаргу керівнику слідчого органу щодо не виконання рішення суду щодо ознайомлення адвоката з матеріалами справи.

Щодо катування заявника, за результати численних звернень 16.03.2018 року була отримана копія постанови про закриття провадження щодо катування її сина.

21.03.2018 року рішення про закриття кримінального провадження оскаржено до слідчого судді. Розгляд скарги триває.

За результати численних звернень заявниці 16.03.2018 року була отримана копія постанови про закриття провадження щодо катування її сина.

16.07.2018 року представником заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Прокурор таке клопотання проігнорував.

26.07.2018 року адвокат оскаржив ненадання матеріалів провадження до слідчого судді. Розгляд справи триває.

13.11.2018 року ухвалою слідчого судді скасовано постанову про закриття кримінального провадження та продовжено досудове розслідування провадження.

03.12.2018 року повторно заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Справа По-кої

До затримання, Пор-ська - заявниця - перебувала на психіатричному обліку та проходила періодичне лікування

24.11.2016 року, органом досудового розслідування, заявницю було оголошено в розшук.

26.02.2017 року, заявниця народила сина

11.04.2017 року заявницю було затримано та доставлено до суду на підставі рішення слідчого судді, як таку, що оголошена в розшук, за підозрою у вчиненні грабежу та шахрайства після чого слідчим суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської (районний суд) їй обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 11 діб.

24.04.2017 року слідчим суддею районного суду за заявниці продовжено тримання під вартою на 44 доби.

06.06.2017 року районний суд продовжив заявниці запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04 серпня 2017 року.

19.06.2017 року Державна установа «Житомирська установа виконання покарання №8 (надалі – СІЗО) повідомила захиснику заявниці: «психічний стан заявниці змінився 15.06.2017 року, наданий час виявляє ознаки афективно-маячного психотичного розладу. Доцільна госпіталізація заявниці до психіатричного стаціонару »

Після отримання даної довідки захисник звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, але 02.08.2017 року судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання та продовжено заявниці запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів до 30 вересня 2017 року.

07.08.2017 року районний суд призначив заявниці первинну амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

08.09.2017 року СІЗО повідомив захиснику заявниці: «… На даний час психічний стан її (заявниці) розцінюється, як важкий психічний розлад, який загрожує її життю (катонія, відмова від їжі та пиття). Надання спеціалізованої медичної допомоги в умовах медичної частини установи в такому стані неможливе. … Враховуючи вищевикладене доцільно клопотати перед судом про винесення ухвали на підставі ст. 508 КПК України про поміщення заявниці до психіатричного стаціонару на певний термін».

Після отримання даної довідки захисник звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на підставі ст. 508 Кримінально процесуального кодексу України ( КПК) та передачу заявниці на догляд батькам з обов’язковим лікування в спеціалізовано медичному закладі.

18.09.2017 року подана заява до Європейського суду з прав людини з проханням застосувати до заявниці тимчасові заходи та зобов’язати Уряд забезпечити її необхідно медичною допомогою.

19.09.2017 року Європейський суд з прав людини, у відповідь на заяву, звернувся до Уряду України з вимогою надати інформацію про стан здоров’я Раїси, про медичну допомогу, яку вона отримує та якої потребує, а також про те, як забезпечена її безпека в умовах утримання під вартою.

28.09.2017 року районний суд області відмовив в задоволенні клопотання захисника в зміні запобіжного заходу та продовжив заявниці тримання під вартою строком на 45 діб та призначив їй проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в Київському міському центрі судово-психіатричних експертиз (КМЦ СПЕ).

10.03.2017 року Європейський суд застосував до заявниці тимчасові заходи та зобов’язав Уряд забезпечити її необхідно медичною допомогою.

11.11.2017 року заявницю звільнено з під варти. Вона проходить психіатричне лікування.

19.01.2018 року до Європейського суду подано основну заяву щодо порушень прав заявниці.

У відповідь на запити отримано додаткові матеріали кримінальних проваджень щодо заявниці та 07.02.2018 року направлено до Європейського суду доповнення до основної заяви

Адвокату заявниці також стало відомо, що після її звільнення з-під варти її було жорстоко побито агентами держави. 14.11.2017 року адвокат заявниці звернувся із заявою про злочин щодо її побиття до прокуратури міста Києва..

16.11.2017 року адвокат звернувся із запитом до бюро судово-медичних експертиз з вимогою провести фіксацію тілесних ушкоджень заявниці. 23.11.2017 року складено висновок експерта про наявні тілесні ушкодження.

16.11.2017 року зроблено запит для отримання копії карти виїзду швидкої допомоги 11.11.2017 року. 02.12.2017 року отримано відповідь з копією карти виїзду.

04.12.2017 року прокуратура переправила заяву про злочин до районного відділу поліції.

15.12.2017 року поліцією відкрито кримінальне провадження за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень.

29.12.2017 року адвокатом подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідь на клопотання не була отримана.

27.01.2018 року до прокуратури та поліції подано скаргу про ненадання матеріалів кримінального провадження. 15.02.2018 року отримано відповідь прокуратури про направлення скарги до поліції.

02.07.2018 року подано заяву про залучення в якості потерпілої матір заявниці, в зв’язку з психічною хворобою та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.07.2018 року повторно подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.08.2018 року подано скаргу до слідчого судді щодо ненадання матеріалів. 15.08.2018 року слідчий суддя повернув скаргу без розгляду. 27.08.2018 року цю ухвалу оскаржено в апеляційний суд, який скаргу задовільнив та направив справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

24.09.2018 слідчий суддя скаргу задовільнив, зобов’язав надати матеріали для ознайомлення.

Справа С.

03.02.2012 р. гр-н С., мешканець м. Харкова, раніше судимий, працюючий, був фактично затриманий органами міліції за підозрою у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

04.02.2012 р. слідчим Дзержинського РВ м. Харкова Н., С. було проведено слідчі дії з С. без участі захисника, участь якого по даній категорії справ є обов’язковою. Також, слідчим в протоколах були підроблені дані про участь адвоката у слідчих діях.

06.02.2012 р. ухвалою суду С. обрано тримання під вартою.

09.02.2012 р. слідчим Дзержинського РВ м. Харкова К., в умовах Харківського СИЗО, С. було пред’явлено обвинувачення та проведено його допит без участі захисника, участь якого по даній категорії справ є обов’язковою. Також, слідчим в протоколах були підроблені дані про участь адвоката у слідчих діях.

29.04.2015 р. у відношенні слідчого Дзержинського РВ м. Харкова Н. було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 374 КК України (порушення права на захист). С. був визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

22.01.2016 р. у відношенні слідчого Дзержинського РВ м. Харкова К. було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 374 КК України (порушення права на захист). С. був визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

26.01.2016 р. слідчому Дзержинського РВ м. Харкова К. пред’явлено підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України, 01.02.2016 р. за ухвалами слідчого судді К. відсторонена від посади, та до неї застосовано – особисте зобов’язання.

В ході досудового слідства К. не визнавала винуватість у скоєнні злочинів, хоча докази винуватості є беззаперечними.

26.01.2016 р. слідчому Дзержинського РВ м. Харкова Н. пред’явлено підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України,   12.02.2016 р. ухвалою слідчого судді Н. відсторонений від посади.

В ході досудового слідства Н. не визнавав винуватість у скоєнні злочинів, хоча докази винуватості є беззаперечними.

01.03.2016 р. обвинувальний акт надійшов до Жовтневого районного суду м. Харкова.

04.03.2016 р. обвинувальний акт надійшов до Дзержинського районного суду м. Харкова.

10.03.2016 р. на прохання потерпілого С. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

В ході судового слідства допитані майже всі свідки, обвинувачена та потерпілий.

Судовий розгляд декілька раз відкладався в зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченої та занятістю судді.

Обвинувачена звільнилася з посади.

06.10.2016 р. судове слідство закінчено. На 21.10.2016 р. перенесено останнє слово обвинуваченої.

21.10.2016 р. судове засідання відкладено в зв’язку з зайнятістю судді.

21.03.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою обвинуваченого.

24.05.2017 р. розгляд справи не відбувся у зв’язку із закінченням повноважень судді.

Судове засідання в новому складі суду призначено на 29.08.2017 р.

29.08.2017 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 28.09.2017 р.

28.09.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з участю прокурора та представника потерпілого в інших судових засіданнях. Наступне засідання призначено на 01.11.2017 р.

01.11.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне засідання призначено на 06.12.2017 р.

06.12.2017 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку з участю судді в судовій колегії в іншому кримінальному провадженні. Наступне засідання призначено на 29.01.2018 р.

29.01.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 07.03.2018 р.

07.03.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 19.04.2018 р.

19.04.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 12.06.2018 р.

12.06.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді.

11.07.2018 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 26.09.2018 р.

26.09.2018 р. клопотання захисника обвинуваченого про відвід прокурора. Наступне засідання призначено на 08.10.2018 р.

08.10.2018 р. розгляд справи відкладено за заявою обвинуваченого Наступне засідання призначено на 20.11.2018 р.

20.11.2018 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою потерпілого. Наступне засідання призначено на 16.01.2019 р.

Справа триває.  

Справа У.

27 червня 2008 року до квартири, де мешкали пан У. та його дружини пані У. приїхали працівники міліції та забрали їх до Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління внутрішніх справ МВС України в Харківській області для того, щоб вони дали показання стосовно вбивства чоловіка Л., тіло якого було знайдено у його помешканні вранці того ж дня.

В приміщенні райвідділу пана У. катували різними способами – труїли його сигаретним димом через протигаз, закувавши руки у наручники, наносили удари у різні частини тіла, внаслідок чого він втрачав свідомість та дав зізнання у вчиненні убивства пана Л. На пані У. також чинили тиск, - стусани, тягання за волосся, погрози застосування ще більшого насильства, в результаті чого вона обмовила свого чоловіка. Адвоката ані Заявнику, ані його дружині надано не було.

1 липня 2008 року пана У. доставлено до прокуратури для обрання йому запобіжного заходу. Як тільки він отримав доступ до адвоката і провів з ним конфіденційну бесіду, пан У. поскаржився на жорстоке поводження з боку співробітників міліції і пред’явив прокурору свої побої. Прокурор відмовився підтримувати подання про поміщення пана У. під варту, та після опитування пана У. та вивчення документів дійшов висновку, що показання пана У. були отримані за допомогою примусу, відмовив у погодженні взяття його під варту та звільнив його.

Розлютившись на таке рішення прокурора, четверо працівників Фрунзенського райвідділу увірвалися в приміщення прокуратури, вивели . У. пана У. з кабінету заступника прокурора, який допитував п , наділи йому кайданки та знову силоміць доставили його та дружину до райвідділу. По дорозі йому знов завдавали ударів, а після того як прокурор району вночі прибув до приміщення райвідділу з метою його обшуку, щоб сховати сліди його незаконного перебування вивезли пана У. з будівлі райвідділу, та тримали його добу у різних місцях.

Працівники прокуратури обшукали будівлю райвідділу і знайшли там лише пані У., яку сховали у одному із кабінетів.

Кримінальну справу пана У. у різному складі двічі розглядав по суті апеляційний суд Харківської області, і його останній обвинувальний вирок, яким пана У. було засуджено за вчинення убивства пана Л. до 14 років позбавлення волі, 22 січня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ залишив без змін.

В ході провадження у справі адвокат ЦСЗ, Заявника неодноразово подавав скарги на катування та жорстоке поводження, однак ні прокуратура, ні суди залишили їх без належної уваги, тому у 2012 році він направив скаргу до Європейського суду з прав людини.

18 червня 2015 року Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 3 Конвенції щодо обох Заявників у її матеріальному та процесуальному аспектах, а також порушення пункту 1 (а) Статті 6 Конвенції щодо пана У.

У жовтні 2015 року адвокат ЦСЗ звернувся до Верховного суду України (далі – ВСУ) для перегляду рішення суду в зв’язку з встановленням порушення статті 6 Конвенції.

22 грудня 2015 року ВСУ скасував усі судові рішення та передав справу до суду першої інстанції, при цьому цей суд не розглянув питання щодо застосування запобіжного заходу відносно Ушакова, статус якого після рішення ВСУ

Після цього Ушакова не звільнили з колонії, а перевели до Харківського СІЗО, хоча судового рішення про тримання його під вартою не було. За скаргою адвоката пана У. не звільнили.

18 лютого 2016 у Фрунзенський районний суд м.Харкова розпочався новий судовий розгляд справи, задовільнив клопотання захисту про зміну запобіжного заходу і обрав пану У. підписку про невиїзд.

У серпні 2016 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до ЄСПЛ на порушення статті 5 Конвенції з приводу тримання під вартою Ушакова без відповідного судового рішення в період з часу скасування судових рішень ВСУ і до моменту зміни йому запобіжного заходу.

У 2016 році відбулося декілька судових засідань у справі, під час яких були допитані обвинувачений Ушаков та свідки обвинувачення. У листопаді 2016 року внаслідок тривалої хвороби одного із суддів судової колегії відбулася заміна судді, після чого розгляд справи розпочався спочатку.

У 2017 році Було призначено більше 10 слухань у справі, але фактично відбулося лише чотири. У жовтні 2017 року в складі колегії знов відбулася зміна судді, і справу втретє стали слухати спочатку, але жодного слухання у справі в 2017 році не відбулося.

В 2018 році слухання у справі було призначено близька 20 разів, але фактично відбулося лише три судові засідання. На початок 2019 року призначено декілька судових засідань.

 

Справа В.О. та В.В.

В провадженні СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2017 року за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником.

Потерпілими у вказаному кримінальному провадженні є В. О., 1988 р.н. та В. В. 1971 р.н. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявами потерпілих, що пов’язано із смертю двох новонароджених дітей В.О.– хлопчика Х Т А А, дівчинки –Х С А А. Третя дитина, що народилася одночасно з немовлятами, які померли, вижила та здорова. Потерпіли були допитані слідчим та надали покази з приводу всіх обставин справи.

Адвокатом складено клопотання про витребування слідчим із медичних закладів медичних карток і документів, які містять інформацію про діагнози та стан здоров’я В. О., та новонароджених дітей, про витребування протоколів патологоанатомічного дослідження тощо.

Окрім того, адвокатом від імені клієнта складено скаргу до Уповноваженого ВРУ з прав людини з вимогами вжити заходів щодо запобігання та протидії порушенням прав і свобод людини, про які йдеться в скарзі та сприяти їх поновленню.

Окрім того, адвокатом складено та подано слідчому клопотання про призначення комплексної судово – медичної експертизи. Слідчим винесено постанову про призначення комплексної судово – медичної експертизи та направлено матеріали кримінального провадження та всі зібрані медичні документи в експертну установу.

Справа БКА

В провадженні СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні є пані БКА., 1993 р.н. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілої, що пов’язано із смертю новонародженої дитини. Потерпіли були допитані слідчим та надали покази з приводу всіх обставин справи.

12 квітня 2018 року Адвокатом складено клопотання про витребування слідчим із медичних закладів медичних карток і документів, які містять інформацію про діагнози та стан здоров’я БКА.

02 квітня 2018 року адвокатом складено та подано слідчому клопотання про допит свідків ( лікарів) медичного закладу.

03 квітня 2018 року адвокатом складено та подано до Пренатального центру Кіровоградської обласної лікарні заяву про ознайомлення з медичною документацією БКА.

04 квітня 2018 року адвокат приймав участь під час допиту слідчим свідка на стороні потерпілої.

13 квітня 2018 року адвокат ознайомився із медичною документацією БКА. в медичному закладі.

13.06.2018 адвокатом складено та подано слідчому клопотання про призначення комплексної судово – медичної експертизи.

За останньою інформацією слідчим матеріали направлено на проведення судово –медичної експертизи, для підтвердження вказаної інформації адвокатом 26.12.2018 року направлено відповідний адвокатський запит.

Справа ІАВ

В провадженні СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні є пані ІАВ. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілої, що пов’язано із заподіянням їй тяжких наслідків під час оперативного втручання.. Потерпіли були допитані слідчим та надали покази з приводу всіх обставин справи.

09 квітня 2018 року Адвокатом складено клопотання про витребування слідчим із медичних закладів медичних карток і документів, які містять інформацію про діагнози та стан здоров’я ІАВ.

12 квітня 2018 року адвокатом складено та подано слідчому клопотання про допит свідків ( лікарів) медичного закладу.

16 квітня 2018 року адвокат приймав участь під час допиту слідчим свідка на стороні потерпілої .

20 квітня 2018 адвокатом складено та подано слідчому клопотання про призначення комплексної судово – медичної експертизи.

16 травня 2018 року адвокатом подано клопотання до суду для витребування звукозапису судового засідання ( цивільна справа, в якій допитувались лікарі, що приймали участь в операції, внаслідок якої потерпілій завдано тілесні ушкодження та значне ушкодження здоров’я).

Зважаючи на бездіяльність слідчого, який посилався на необхідність звернення з клопотаннями про проведення ряду слідчих дій та з клопотанням про призначення судово – медичної експертизи до слідчого судді, затягування вказаних звернень в часі, 09 листопада 2018 року адвокатом складено клопотання до суду про відвід слідчого та призначення іншого слідчого.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13 листопада 2018 року клопотання про відвід слідчого було задоволено, копію ухвали направлено начальнику слідчого відділення Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області для призначенні у кримінальному провадженні іншого слідчого.

Адвокатом 26 грудня 2018 року направлено адвокатський запит для отримання інформації про призначення іншого слідчого в кримінальному провадженні .

Справа Д-ва

26 жовтня 2017 року за рішенням слідчого судді було проведено обшук у квартирі пана Д. Поліцейські вилучили три полімерні пакети із застібками посередині з білою речовиною, готівку в сумі 1641 грн., електронні ваги з шаром синьої речовини, капелюх. Того ж дня пану Д. було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України і він був затриманий та піддавався катуванню співробітниками поліції з метою отримання зізнання від пана Д. щодо збуту наркотиків.

27 жовтня 2017 року Пан Д. був переведений до ІТТ із травмою язика, носа та гематомами на чолі. Він був переляканий, а тому повідомив, що не має жодних скарг на здоров’я.

Вранці 27 жовтня 2017 року пану Д. стало погано, і його доставили машиною швидкої допомоги до Лікарні невідкладної медичної допомоги в Харкові.

16 травня 2018 року було порушено кримінальну справу щодо факту зловживання владою працівниками міліції Чугуївського райвідділу міліції Харківської області

26 червня 2018 року кримінальне провадження було закрито слідчим прокуратури Харківської області.

27 червня 2018 р. Адвокат ЦСЗ оскаржив дане закриття до суду. Очікується розгляд справи.

У червні 2018 року Адвокат ЦСЗ направив запити до ІТТ, Лікарні невідкладної медичної допомоги м. Харків, медичної частини Харківського СІЗО щодо наявності тілесних ушкоджень у пана Д.

19 вересня 2018 року Червонозаводський суд скасував постанову слідчого прокуратури про закриття кримінального провадження.

24 жовтня 2018 року адвокатом ЦСЗ подано заяву до прокуратури про залучення Д. до кримінального провадження як потерпілого.

26 жовтня 2018 року слідчим прокуратури надіслано адвокату ЦСЗ копію постанови про відмову у визнанні потерпілим Д. від 13.06.2018р.

Адвокат ЦСЗ оскаржив постанову про відмову у визнанні потерпілим до суду.

09 листопада 2018 року Червонозаводський суд скасував постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

18 грудня 2018 року адвокату ЦСЗ надіслано копію постанови про відмову у визнанні потерпілим Д. від 19.11.2018р. та копію постанови про закриття кримінального провадження від 19.11.2018р. Наразі адвокат ЦСЗ готує скаргу на постанову про закриття кримінального провадження.

Справа Са-на

07 листопада 2018 року до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою в інтересах свого чоловіка Са-на звернулася Ме-хова.

Зі слів останньої, її чоловік Са-н 06.11.1956 року народження, є пенсіонером.

06 листопада 2018 року за місцем мешкання в м. Київ в порядку ст. 208 КПК України працівники СБУ затримали її чоловіка за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

08 листопада 2018 року в ІТТ м. Херсон під час конфіденційного побачення Са-н повідомив адвокату ЦСЗ, що він ніякими протиправними діями не займався, до вилученої у нього комп’ютерної техніки був доступ багатьох осіб, а вилучені 06 листопада 2018 року за місцем його мешкання нотатки були підкинуті.

Із наданих до клопотання про обрання запобіжного заходу додатків стало відомо, що Са-н «вмонтовував, озвучував та розміщав» в мережі Інтернет відеозаписи з публічними закликами (лозунгами), які виражають схвалення так званої «Новоросії» і приєднання її до Росії, а також містять у собі непряме спонукання адресатів до фізичного знищення тих, хто не підтримує створення цього державного утворення та відновлення «единой православной Родины».

08 листопада 2018 року Херсонським міським судом Херсонської області у відношенні Са-на обрано запобіжний захід – тримання під вартою без визначення розміру застави.

На дане рішення адвокатом ЦСЗ подано апеляційну скаргу.

27 листопада 2018 року Са-на доставляли до СБУ для допиту. В порядку ст. 63 Конституції України підозрюваний від дачі свідчень відмовився.

19 грудня 2018 року розгляд апеляційної скарги щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу перенесено через ненадання судом першої інстанції матеріалів.

21 грудня 2018 року підозрюваному вручено слідчим клопотання про продовження строку тримання під вартою та постанову про продовження строку досудового розслідування.

26 грудня 2018 року судом першої інстанції відкладено розгляд справи щодо продовження строку тримання під вартою до розгляду апеляційним судом скарги на постанову суду про обрання запобіжного заходу.

26 грудня 2018 року судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, залишено в силі запобіжний захід – тримання під вартою.

27 грудня 2018 року судом підозрюваному продовжено строк тримання під вартою до 24 лютого 2019 року.

Справа Г-ва

Гнез-лов 19.04.1973 р.н. відбуває покарання у Кропивницькій виправній колонії № 6.

Адвокатом ЦСЗ направлено адвокатський запит та витребувано медичні документи з Філії ДУ «Центр охорони здоров’я ДКВС України в Кіровоградській області», щодо діагнозів та лікування Гнез-лова ( ВІЛ інфекція 4 кл. стадія та супутні захворювання, важка імуносупресія, гепатит С, МЗЗТБ ( 2016)).

Адвокатом ЦСЗ 27 грудня 2018 року підготовлено клопотання в порядку ст. 84 КК України про звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою       та підготовлено пакет медичних документів та підготовлено письмові пояснення до клопотання за ст.84 КК, для надання правової допомоги Гнез-лову в суді. Клопотання направлено поштою на адресу Ленінського районного суду м.Кіровограда за місцем відбуття покарання засудженим.

Справа Ку-а

Ку-ш 04.03.1983 р.н. , відбуває покарання у Кропивницькій виправній колонії № 6 ( Діагноз ВІЛ 4 кл. стадія, останнє дослідження на СД показало 52 кл / МЛК.

Адвокатом ЦСЗ направлено адвокатський запит та витребувано медичні документи з ДУ «Голопристанська ВК № 7 – Міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня», в якій проходив лікування Ку-ш з 21.03.2018 року по 25.09.2018 року .

Також направлено адвокатський запит та витребувано медичні документи з Філії ДУ «Центр охорони здоров’я ДКВС України в Кіровоградській області», щодо діагнозів та лікування Ку-ш.

Ку-ш в грудні 2018 року самостійно звернувся з клопотанням в порядку ст.84 КК України про звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою. Розгляд клопотання призначено на 04.01.2019 року в Ленінському районному суді м.Кіровограда.

Адвокатом зібрано та підготовлено пакет медичних документів та підготовлено письмові пояснення до клопотання за ст.84 КК, для надання правової допомоги Ку-ш в судовому засіданні 04.01.2019 року з метою захисту його прав.

Справа К.

05.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050150001121 внесено відомості про ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (вбивство).

Під час досудового розслідування пан К. був незаконно затриманий та позбавлений волі. Відносно нього застосовувалась фізична сила та психологічний тиск з боку працівників Бахмутського відділу поліції Донецької області. Внаслідок цього пан К. був вимушений оговорити себе у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 КК України (вбивство)

Слідчий Бахмутського відділу поліції подав клопотання до Артемівського суду Донецької області про накладення арешту на автомобіль у кримінальному провадженні №12017050150001121

10.04.2018 Артемівський суд розглянув клопотання слідчого. Під час розгляду клопотання, суд встановив, що пан. К дійсно був незаконно затриманий та позбавлений волі, відносно нього застосовувалась фізична сила та психологічний тиск з боку працівників Бахмутського відділу поліції та внаслідок цього пан К. був вимушений оговорити себе у скоєнні вбивства.

Також суд доручив прокурору Донецької області внести вказані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У квітні 2018 року за ознаками злочину передбаченого ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) відкрито кримінальне провадження №12018050150000801.

Справа Р-ко

Пані Р. багато років пропрацювала на заводі і отримала кімнату в гуртожитку. Коли вирішила приватизувати, то внаслідок бездіяльності адміністрації, які не виконали вимог законодавства про приватизацію, конкретно…, не може цього зробити.

Пані Р. подала позов до Чугуївської міської ради, ПАТ «Харківський велосипедний завод» до Чугуївського міського суду Харківської області про зобов’язання вчинити дії. Позов мотивований тим, що кімната у гуртожитку, яка був надана пані Р. майже 10 років назад, не підлягає приватизації, адже не передавався під час приватизації акціонерного товариства до балансу міської радиу порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів.

Справа перебуває на розгляді у судді та наразі наступне засідання по справі не призначене.

Справа Ш.

14 грудня 2017 року Пані. Ш, звернулась до Шевченківського районного відділу у місті Харкові Міграційної служби України в Харківській області за оформленням паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 вперше. Після перевірки документів, уповноважений працівник підрозділу ДМС сформував заяву-анкету (у тому числі здійснив отримання біометричних даних, параметрів Пані Ш. – сфотографував Позивача у хіджаб), та надав заяву-анкету на підпис Пані Ш.

Коли Пані Ш. прибула до Шевченківського районного відділу у місті Харкові Міграційної служби України в Харківській області їй було повідомлено, що після того, як документи Пані Ш. були направлені працівником територіального підрозділу ДМС до розгляду вони були повернуті через необхідність перефотографуватися без хіджаб. При цьому на вимогу Пані Ш. надати письмове повідомлення про відмову в розгляді документів в першому оформленому варіанті, їй відмовили в його надані, чим порушили порядок прописаний в «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого Постановою КМУ від 25 березня 2015 р. № 302. Після цього Пані Ш. неодноразово зверталась до Шевченківського районного відділу у місті Харкові Міграційної служби України в Харківській області із усними і письмовими заявами про оформленням паспорта громадянина України, проте у всі наступні рази в неї відмовлялися приймати документи.

04.07.2018 Пані Ш. звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом про визнання дій Шевченківського районного відділу у місті Харкові Міграційної служби України в Харківській області неправомірними. В ході розгляду справи представником Пані Ш. було заявлено клопотання про витребування у Шевченківського районного відділу у місті Харкові Міграційної служби України в Харківській області копій документів поданих 14.12.2017 Пані Ш. для отримання паспорта громадянина України, у тому числі належним чином засвідчену копію заяви-анкети та сканованих документів. Представником ГУ ДМС України в Харківській області було надано пояснення по справі вих..№6301.9, відповідно до змісту яких наведено неправдиві відомості про те, що 14 грудня 2017 року Пані Ш. відмовилась знімати головний убір та покинула приміщення до закінчення прийому та формування заяви-анкети.

Письмові пояснення надані представником ГУ ДМС України в Харківській області у справі №2040/5241/18 свідчать, що співробітниками Шевченківського районного відділу у місті Харкові Міграційної служби України в Харківській області було умисно знищено або приховано заяву-анкету та скановані документи отримані ними 14 грудня 2017 року, в зв’язку з чим, в діях останніх вбачається склад кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 356, 357 Кримінального кодексу України. На даний час слідчим розглядається вказане кримінальне провадження.

На даний час проблема, що піднята Пані Ш. розглядається в Шевченківському відділі поліції ГУ НП в Харківській області. Було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Крім того представником Пані Ш. подано звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання та протидії дискримінації, Верховної Ради України Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, народних депутатів України щодо проблеми із видачею біометричних паспортів громадянина України та закордонного паспорта громадянина України, яка полягає у відмові фотографування у хіджабі осіб, що сповідують іслам з метою звернення на зазначену проблему щодо заборони фотографування осіб у головних уборах на підставі медичних, релігійних чи культурних обставин та здійснити відповідне реагування на усунення законодавчих недоліків шляхом розробки законопроектів або змін до діючих законів шляхом внесення виключних підстав щодо здійснення фотографування у головних уборах через медичні, культурні або релігійні обставини. Відповіді на даний час не отримано.

Справа Л.

Л., неодноразово судимий, засуджений 31.08.2017 року Володимир-Волинським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту (надалі – Л.) та був направлений для відбування покарання в ДУ «Луцький слідчий ізолятор» де помер 22.10.2017 року.

По факту смерті Л. були внесені відомості до ЄРДР за №12017030010004906 від 22.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.1 ст. 140 ч.1 ст. 366 КК України, а саме яке полягає з неналежним наданням медичної допомоги та службового підроблення медичної документації посадовими особами СІЗО та Володимир-Волинського ТМО.

18.10.2017 року Л. був затриманий для виконання вироку Володимир-Волинського міського суду. В той же день у відділенні профоглядів Володимир-Волинського ТМО засуджений Л. пройшов медичний огляд. Згідно висновку комісії лікарів про стан здоров’я, Л. є працездатним та може утримуватися в умовах СІЗО, також в даному висновку наркологом вказано діагноз Л. «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності постійного вживання».. Далі Л. був конвойований до ВТТ №2 ГУНП.

19.10.2017 р. в приміщенні ВТТ №2 ГУНП у засудженого Л. стався епілептичний напад і йому було викликано бригаду швидкої медичної допомоги Ковельського ТМО. Того ж дня Л. був конвойований до ДУ «Луцький слідчий ізолятор».

19.10.2017 року при поступленні Л. в СІЗО його було оглянуто лікарем СІЗО та заведено медичну картку, призначено: аміназин 2,5 % 2 мл, димедрол 1% 1 мл два рази на добу.

20.10.2017 р. у зв’язку із перебуванням Л. в неадекватному стані (згідно матеріалів справи), а саме він кликав людей, марив, конфліктував зі співкамерниками, говорим щось незрозуміле, було прийнято рішення про переведення Л. до камери збірного відділення. Згідно матеріалів кримінальної справи неадекватна поведінка і марення продовжувалися 21.10.2017 р.

22.10.2017 р. близько 16:45 працівниками СІЗО було виявлено, що Л. лежить на підлозі без свідомості. Службовими особами СІЗО було проведено реанімаційні заходи та викликано швидку медичну допомогу. Близько 17:30 було констатовано смерть Л.

Відповідно до висновку експерта №450 від 16.11.2017 р. на тілі Л. виявлені множинні садна та синці тіла котрі є прижиттєвими, мають різний термін давності їх утворення, стали наслідком контактів з тупими предметами, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та в прямому причинно-наслідковому зв’язку з причиною смерті не перебувають.

Причиною смерті Л., відповідно до висновку експерта №450, є захворювання – токсичний гепатит, прогресування котрого призвело до некрозу, дистрофії та жирового переродження печінкових клітин (гепатоцитів), і як результат порушення дезінтоксикаціної, кровотворної, ферментоутворюючої та багатьох інших функцій печінки, що призвело до розвитку печінкової недостатності з грубим порушенням електролітного та кислотно-лужного балансу, накопичення в крові токсичних продуктів розпаду, токсичний вплив яких на центральну нервову систему, призвід до пригнічення дихального та судинно-рухового центрів в стовбурі головного мозку, набряку головного мозку і як наслідок до зупинки функціонування серцево-судинної, дихальної систем.

По справі проведено ряд службових розслідувань та притягнуто до дисциплінарної відповідальності службових осіб ДУ «Луцький слідчий ізолятор».

Адвокатом було подано до Прокуратури волинської області клопотання від 07.02.2018 р., в інтересах потерпілої ЛМ. (матері Л.) про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

21.03.2018 року в приміщенні Прокуратури Волинської області прокурором             адвокату було частково надано матеріали кримінального провадження.

05.04.2018 року адвокатом скерованого адвокатський запит до Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо надання органам досудового розслідування експертного висновку №120, який не було надано адвокатові при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.

18.05.2018 р. адвокатом знову направлено клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, висновку експерта №120 та медичну документацію.

05.06.2018 р. адвокатом проведено ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та медичної документації.

Станом на сьогоднішній день проводяться слідчі дії. 30.08.2018 року проведено додатковий допит потерпілої. Згідно інформації отриманої від старшого групи прокурорів та слідчого, на даний момент проводяться додаткові допити свідків по даній кримінальній справі. Підозри нікому не оголошено.

23 справи, що завершилися успіхом

Справа Б-ва

Пан Б. – громадянин Російської Федерації, який у 2014 році проходив військову службу у складі добровольчого батальйону «Свята Марія» та захищав цілісність і суверенітет України від власної країни громадянської належності, разом із дружиною – пані С., переїхав на територію України. 05 травня 2016 року пан Б. звернувся до Державної міграційної служби (ДМС) з заявою про надання йому статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, при цьому повідомив, що не може повернутися у країну походження, у зв’язку з великою вірогідністю бути підданим фізичному тиску, кримінальному та політичному переслідуванню через його участь у бойових діях проти російської агресії у складі українського добровольчого батальйону «Свята Марія». На момент звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту перебував на території України, легально.

02 грудня 2016 року ДМС відмовила пану Б. у наданні такого статусу. Попередньо, 16 вересня 2015 року та 16 жовтня 2015 року, рішеннями Деснянського районного суду м. Чернігова та Київського апеляційного адміністративного суду були встановлені загрози для подальшого проживання пана Б. у РФ.

16 листопада 2015 року Вищим адміністративним судом було відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою міграційної служби.

Міграційна служба Чернігівської області намагалася видворити громадянина Б до Російської Федерації, після чого він тяжко захворів і потребує постійної медичної допомоги.

10 січня 2017 року Пан Б. Звернувся до Київського окружного адміністративного суду з проханням скасувати рішення ДМС про відмову у наданні йому статусу біженця та зобов’язати ДМС надати йому такий статус.

15 серпня 2018 року судом було розглянуто справу, та спираючись на доводи адвоката, позовні вимоги пана Б. було задоволено повністю. Рішення ДМС скасовано та зобов’язано ДМС прийняти рішення стосовно пана Б. про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.

 

Справа В.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно обвинуваченого Пана В., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 393 КК України, суддею Чугуївського міського суду встановлено, що виявлені кошти на передньому сидінні в автомобілі під керуванням обвинуваченого були підкинуті при його затриманні, оскільки це відбувалось без понятих. На обвинуваченого чинився тиск з боку оперативних працівників СБУ.

Крім того, працівники СБУ після затримання обвинуваченого не підпускали до нього захисників, застосували фізичну силу. Через деякий час обвинуваченому стало погано, тоді він попросив слідчого викликати швидку, в чому йому було відмовлено. Швидку викликав хтось з його підлеглих. Коли приїхав фельдшер, йому було дуже погано. Фельдшер рекомендував відправити його в лікарню, слідчий відмовив. Йому надали медичну допомогу, хтось з співробітників СБУ зателефонував в Харків і через деякий час приїхала машина швидкої медичної допомоги і його примусово відправили до м. Харкова, де привезли до лікарні, як він зрозумів з розмови співробітників СБУ до їхнього чергового лікаря, який би йому не надав належної та об’єктивної медичної допомоги. В зв’язку з чим він і втік з лікарні, його ніхто не конвоював.

В. визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв’язку з недоведенням його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Справа Г-ва

Пан Г-в (далі – заявник) є учасником добровольчого батальйону «Айдар», який був заснований після початку проведення антитерористичної операції на Сході України.

1 липня 2014 року військові з добровольчого батальйону «Айдар» прийшли до квартири пана С., який, за інформацією, що надійшла, надавав допомогу сепаратистським групам. Під час їхнього візиту один з військових почав вимагати від пана С. надати їх мобільний телефон та ноутбук з ціллю перевірки наявності на них будь-яких матеріалів, які підтверджували його сепаратистську діяльність.

2 липня 2014 заявник разом з іншими війковими був затриманий співробітниками міліції за підозрою у вчиненні розбою щодо пана С. У той же день заявник був затриманий у якості підозрюваного та звільнений з під варти.

24 червня 2015 року заявник був затриманий співробітниками міліції у м.Харкові.

25 червня 2015 року заявника було взято під варту згідно постанови Печерського районного суду міста Києва, оскільки підозрювався у скоєнні розбою з обтяжуючими обставинами стосовно пана С.

5 серпня 2015 року Апеляційний суд міста Києва прийняв рішення про заміну запобіжного заходу для заявника із тримання під вартою на підписку про невиїзд, однак, через затримку в інформуванні адміністрації Криворізького СІЗО, заявник був звільнений з під варти лише 7 серпня 2015 року.

Оскільки інші підозрювані у справі переховувалися від правосуддя, наприкінці серпня 2015 з матеріалів кримінального провадження були виділені матеріали, що стосуються заявника, а 1 вересня 2015 року прокуратура склала обвинувальний акт щодо нього, і у вересні 2018 року направила для розгляду по суті до Троїцького районного суду Луганської області (далі – Троїцький суд).

26 жовтня 2015 року юрист Центру стратегічного судового захисту направив скаргу до Європейського суду з прав людини на порушення права заявника на свободу та своєчасний перегляд законності тримання під вартою, закріплених у Статті 5 § 1, 5 § 3 Конвенції.

Після двох самовідводів суддів у Троїцькому суді не залишилося суддів для формування нового складу судової колегії, і ВССУ передав справу для розгляду по суті до Сватівського районного суду Луганської області (далі - Сватівський суд).

Підготовче засідання у справі у Сватівському суді багаторазово відкладалось, в тому числі внаслідок того, що почергово були знайдені та затримані співучасники злочину, і в суді відбувалося об’єднання матеріалів кримінальних проваджень.

Лише 31 серпня 2018 р. Сватівський суд провів підготовче судове засідання і за клопотанням сторони захисту ухвалив повернути обвинувальний акт, який не відповідав вимогам КПК України, прокурору для усунення недоліків.

17 вересня 2018 року прокурор послав скаргу на цю ухвалу, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження, але 12 листопада 2018 року Луганського апеляційного суду відмовив прокурору у поновленні строку.

6 грудня 2018 року прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, за якою Верховний Суд відкрив провадження.

Справа З.

04.11.2003 року року Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області було порушено стосовно Пана З кримінальну справу за ч. 1 ст. 296 КК України.(хуліганство)

30.03.2004 року вказану кримінальну справу направлено прокурором разом з обвинувальним висновком до Чугуївського міського суду Харківської області.

16.04.2004 року судом повернуто справу прокурору.

19.04.2004 року прокурор повернув справу Чугуївському райвідділу міліції для проведення додаткового розслідування.

Згідно довідки начальника слідчого відділу Чугуївського райвідділу міліції від 03.09.2012 року відповідну кримінальну справу було припинено 28.12.2004 року. Проте, від кримінальної відповідальності його звільнено не було, про що він дізнався у листопаді 2012 року при оформленні паспорта для виїзду за кордон.

У 2015 році Чугуївський райвідділ поліції повідомив пана З. про те, що в архівах матеріали кримінальної справи відсутні.

Пан З. неодноразово звертався до Чугуївської міжрайонної прокуратури Харківської області та прокуратури Харківської області щодо роз’яснень вказаних обставин.

19.08.2015 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження стосовно пана З.

Пан З. був 12 років під слідством через бездіяльність правоохоронців.

У вересні 2016 року пан З. звернувся до суду із позовом до Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, Чугуївського районного відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

29.06.2017 Чугуївський міський суд Харківської області прийняв рішення про стягнення на користь пана З. моральної шкоди в розмірі 454 400 грн.

22.11.2017  Апеляційний суд Харківської області прийняв рішення про зменшення суми компенсації до 8 800 грн.

26.09.2018 Верховний суд прийняв постанову про скасування рішення апеляційного суду Харківської області та про залишення в силі рішення Чугуївського міського суду. Паном З. отримано виконавчий лист.

Наразі пан З. чекає на примусове виконання виконавчого листа, про стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 454 400 гривень.

Справа І-ма

Громадянин республіки Судан І-м утримувався в пункті для іноземців без рішення суду.

30.10.2018 року адвокат ознайомився в суді з матеріалами справи щодо продовження строку затримання клієнта та отримав рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову прикордонної служби щодо продовження строку затримання іноземця.

31.10.2018 року адвокат направив до установи, де утримувався клієнт, заяву про його негайне звільнення, оскільки утримання клієнта без відповідного рішення суду є незаконним. В той же день клієнт був звільнений.

Клієнт відмовився підтримувати позов про відшкодування моральної шкоди щодо його незаконного затримання.

Справу закрито.

Справа К.

У 2018 Пан К. звернувся із адміністративним позовом до військової частини А0501, Військової частини А0536 про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Позов мотивований тим, що він проходив військову службу у Збройних силах України, в тому числі з 07.03.2015 за контрактом. Пана К. було переведено з Військової частини А0536 до Військової частини А0501 в травні 2016. Під час переведення його з однієї військової частини до іншої йому не надавався атестат на продовольство, також такий атестат не надсилався з Військової частини А0536 до Військової частини А0501. У зв’язку з цим пан К. не отримував належне йому харчове забезпечення у Військової частини А0501, у зв’язку з відсутністю належного харчування у нього погіршився стан здоров’я, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

У кінці 2018 року Рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено. Вирішено стягнути компенсацію вартості неотриманого харчування за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині А0501 за період з 11.05.2016 по 01.12.2017 та моральну шкоду з обох частин у сумі по 25000 з кожної.

Військова частина А0501 подала апеляційну скаргу, яку наразі залишено без руху.

Справа Є-ва

12.07.2018 року до адвоката ЦСЗ звернувся засуджений Єв-нов, який повідомив, що строк відбування покарання закінчився 05.07.2018 року, а його не звільняють із Херсонського слідчого ізолятора.

Після зустрічі з клієнтом були підготовлені скарги на Херсонську міську прокуратуру, прокуратуру Херсонської області та подано звернення із даного питання до Херсонського СІЗО.

Після отримання вказаних скарг та листів, прокуратурою області було проведено відповідну перевірку та звільнено клієнта.

 

Справа Д-ка

19 жовтня 2018 року до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою звернувся Д-ко, який повідомив, що 12 жовтня 2018 року в ході проведеного обшуку його помешкання працівниками поліції Білозерського ВП ХВП Херсонської області було виявлено та вилучено 30 патронів.

В ході проведеної експертизи дані патрони визнані вогнепальною зброєю.

На 25.10.2018 року оперативні працівники викликали Д-ка до слідчого з метою вручення йому підозри по ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю, зброєприпасами).

У зв’язку із зазначеним адвокат ЦСЗ звернувся із скаргою до заступника начальника СВ Білозерського ВП ХВП в Херсонській області, у якій повідомив, що вилучені боєприпаси знайдені в місця, до якого був доступ багатьох осіб, наголосивши, що ці боєприпаси Д-ко раніше не бачив жодного разу.

Вислухавши наші доводи та пояснення Д-ка, останньому повідомлення про підозру не вручалося, а він став лише свідком по даному кримінальному провадженню.

Справа Д-д

Пані Д., 03.11.1976 року народження.

28 квітня 2016 року була засуджена вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст. 115 КК України (навмисне вбивство) до 8 років позбавлення волі. На момент укладення договору відбувала покарання у Чернігівській виправній колонії № 44. Матір 2 малолітніх дітей, один з яких народився та знаходився з нею в колонії.

Ухвалою Верховного Суду скасовано ухвалу апеляційного суду, що залишила без змін вирок суду першої інстанції. Справу передано на новий апеляційний розгляд.

На даному етапі захисник уклав договір про надання правової допомоги, узгодив правову позицію, витребував та долучив до провадження ряд важливих характеризуючих документів. Захисником було складено доповнення до раніше поданої (в 2016р.) Д., щодо неправильної кваліфікації. Було надано судову практика ВС з цього приводу, заявлено про дослідження доказів та визнання їх недопустимими, вказано на чисельні процесуальні порушення, в т.ч. при продовженні тримання під вартою, тощо.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.11.2018р. вирок скасовано з передачею провадження на новий розгляд, Д. звільнена з під варти.

Розгляд провадження в першій інстанції м. Кривий Ріг призначений на 27.12.2018р.

Справа Л.

Протягом 2016-2017 років стосовно пана Л. здійснювалися ряд процесуальних заходів у рамках кримінального провадження стосовно його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 310, ч.1 ст. 311 Кримінального Кодексу України (далі - КК України), що здійснювалися колегією Самарського районного суду м.Дніпро.

В 2018 році провадження було перекваліфіковане з ч.3 ст. 307 на ч.3 ст. 309 КК. В рамках провадження було запропоновано угоду, проте пан Л. відмовився від її підписання.

За клопотанням сторони захисту суд встановив стороні обвинувачення строки надання доказів, що значно покращило позицію захисту. Подано ряд заяв та клопотань – в т.ч. щодо недопустимості доказів. За рік проведено приблизно 15 судових засідань (ряд з яких перенесено у зв’язку з неявкою свідків обвинувачення).

16 жовтня 2018 року відповідно до вироку Самарського районного суду м.Дніпро Л. виправдано за усіма статтями залишено окрім ч.1 ст. 309 КК та призначено покарання у вигляді 6 місяців арешту. Захисником було роз’яснено можливість та необхідність звернення до медичного закладу для проходження лікування задля подальшого застосування ч.4 ст. 309 КК та звільнення від відповідальності. Також роз’яснено можливість апеляційного оскарження вироку в частині залишення ч.1 ст. 309 КК. Л. погодився, але надалі не виходив на зв’язок і угоду про надання подальшої правової допомоги не укладав.

Справа Л-ва

Лозівським міськрайонним судом Харківської області розглядається кримінальна справа за звинуваченням пана Л-ва, 1978 р.н., за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України.

Епізоди за ст. 185 КК обвинувачений визнає, збитки відшкодовано, по ст. 307 КК України обвинувачений провину не визнає.

За обставинами справи і наданим доказам є підстави говорити про провокації збуту наркотиків і неприпустимість доказів сторони обвинувачення.

Л. є наркозалежним і неодноразово притягувався за зберігання наркотичних речовин без мети збуту.

У двох оперативних закупівлях брала участь одна і та ж закупна особа, одні і ті ж поняті. Немає відомостей про збут іншим, крім закупного особам. У сторони захисту є відомості що ця ж закупна особа і поняті брали участь в оперативних закупках по інших справах.

Закупного обвинувачений знав більше 20 років (відомі справжні анкетні дані). Незважаючи на це закупний є залегендованим. Захист наполягав на допиті відомого йому закупного (називали ПІБ і адресу). Обвинувачення тривалий час не забезпечувало явку закупного для допиту. Закупний помер так і не будучи допитаний в суді. Відомий факт про 7 судимостей закупного. Під час оперативних закупівель закупний перебував під випробувальним терміном за останньою судимістю.

Перша закупка була проведена за межами терміну дії постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину.

В обох оперативних закупках є невідповідність в різних документах обсягів виданих закупному шприців. При перегляді відео з оперативних закупівель встановлено, що закупний передавав 250 грн., хоча йому інкримінували 210 грн. Просив допомогти йому купити, посилаючись на «ломку», крім того видно що закупний контактував з іншими особами і вводив ін’єкцію. У постановах прокурора немає відомостей про відсутність провокації, відсутні ухвали слідчого судді, який санкціонував аудіо-відеоконтроль та ін.

Трохи більше 1 року діючий щодо заявника запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за клопотанням сторони захисту був змінений на домашній арешт. В даний час термін домашнього арешту закінчився, інший запобіжний захід обраний не був.

У вересні 2016 року суд першої інстанції постановив вирок, яким визнав пана Л. винним у вчиненні крадіжки, а також збуту наркотичних засобів.

Адвокат ЦСЗ подав скаргу на вирок суду першої інстанції, оскільки вважає вирок в частині визнання пана Л. винним у збуті наркотичних засобів за ч.2 ст.307 КК України необґрунтованим.

16 січня 2018 року апеляційний суд залишив обвинувальний вирок (1 епізод виправдано) без змін, виключивши з вироку посилання на недопустимі докази.

12.03.2018 адвокатом ЦСЗ подано касаційну скаргу.

07.06.2018 адвокатом ЦСЗ подано заяву про перерахунок зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання (з 21.06.2017 по 16.01.2018 – зарахувати день за два).

04.10.2018 Харківський районний суд Харківської області відмовив у задоволенні клопотання засудженого Л. про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання з розрахунку «день за два».

У жовтні 2018 адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

06.11.2018 р. Харківський апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постановив свою ухвалу про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання з розрахунку «день за два» та 09.11.2018 Л. було звільнено з установи відбуття покарання.

У жовтні 2018 адвокат ЦСЗ подав касаційну скаргу.

22.10.2018 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду відкрив провадження 10.12.2018 призначив справу для розгляду в касаційному порядку на 18.04.2019.

Справа М-го

Засуджений М-ий звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про скасування рішення про переведення його для відбування покарання до іншої установи виконання покарань. М-ий вказував, що хоче відбувати покарання ближче до місця проживання його родичів

19 червня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва виніс ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Таке рішення суд ухвалив виходячи з правового аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України. Суд вказав, що заявлені позовні вимоги пов’язані з виконанням вироку суду в кримінальній справі, та підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства. М-ий оскаржив таке рішення.

18 вересня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2017 року про відмову у відкритті провадження та направив справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

У грудні 2017 року суд першої інстанції почав розгляд, але засідання було відкладено.

В червні 2018 року уд перейшов у письмове провадження, очікується рішенн у справі.

19.10.2018 року суд прийняв рішення, яким позов задовільнив.

Справа Н-ги

Пан Н-го є громадянином Росії, який відбуває довічне позбавлення волі у Замковій виправній колонії

29 квітня 2018 року він звернувся разом зі своєю цивільною дружиною із заявою до РАЦС щодо реєстрації шлюбу.

15 травня 2018 року РАЦС відмовив Не-го у реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що він є громадянином Росії, не має посвідки на проживання в України або іншого документа, який би підтверджував законність його знаходження.

Не-го та його цивільна дружина звернулися до юриста ЦСЗ. Ознайомившись з матеріалами справи, юрист ЦСЗ подала адміністративний позов на рішення РАЦСу зазначивши, що підставою для законного перебування Не-го в Україні є вирок про його ув’язнення.

18 липня 2018 року Окружний адміністративний суд Хмельницької області задовольнив адміністративний позов Не-го та скасував рішення РАЦСу про відмову у реєстрації шлюбу.

РАЦС апеляційну скаргу не подав.

У серпні 2014 року Не-го одружився

Справа П.

В Україну пан П. приїхав із РФ наприкінці березня 2015 року через свої політичні вподобання, крім того, приймав участь в антитерористичній операції на сході України на боці урядових сил України. Зокрема, з червня 2015 року він відстоював інтереси України на передовій та у якості – негласного співробітника ГУ розвідки Міністерства оборони. 09 грудня 2015 року, внаслідок політичних та різноманітних інтриг у силових структурах України, він був заарештований та звинувачений СБУ у різних злочинах. Керівник – Олег Мужчиль «Лісник» - один із найвідоміших, авторитетних та чесних захисників України – був вбитий при затриманні у м. Києві (також був звинувачений у злочинах, які він, начебто вчиняв).

Досить довго (понад рік) пан П перебував під арештом. В даний час кримінальні справи передані до суду, але майже рік затягуються як з боку прокурорів, так і судів, які під різними приводами виносили рішення про відкладення процесу.

Навесні 2017 року, пан П. звернувся до Державної міграційної служби, з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового статусу. 04 жовтня 2017 року громадянин Російської Федерації П, отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 13 вересня 2018 року
Пан П. має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку як влади Російської Федерації (у вигляді порушення кримінального провадження, незаконного засудження, застосування тортур та нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження), так і окремих, поза владних, націоналістично налаштованих угрупувань та не може повернутися до країни походження. 
Відповідно до рішення міграційної служби пан П. не має підстав боятися стати жертвою переслідування, а також те, що вони не змогли довести небезпеку для свого життя, свободи, а також застосування нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у разі повернення до Російської Федерації. 
10 жовтня 2017 року пан П. подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про скасування рішення ДМС від 13 вересня 2017 року.
8 вересня 2018 суд першої інстанції визнав рішення ДМС незаконним та скасував його.
ДМС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
29 листопада 2018 року відбулося засідання Апеляційного Адміністративного суду, на якому суд відмовив у задоволенні скарги.

 

Справа Ту-а

На початку червня 2018 року до адвоката ЦСЗ звернувся Ту-нко, який повідомив, що він засуджений за ст. 307 КК України, відбуває покарання у Херсонській виправній колонії № 90 та йому відмовляють у заміні невідбутої частини покарання більш м’яким.

У зв’язку із зазначеним підготовлено та подано відповідні документи до Херсонського міського суду Херсонської області.

18 липня 2018 року задоволено клопотання адвоката ЦСЗ та витребувано із ВК-90 характеризуючи матеріали на засудженого.

25 липня 2018 року клопотання судом задоволено, Тупо-нку заміна невідбута частина покарання більш м’яким.

Справа С.

Пані С. – громадянка Російської Федерації (РФ), яка разом з чоловіком, паном Б., який у 2014 році проходив військову службу у складі добровольчого батальйону «Свята Марія» та захищав цілісність і суверенітет України від Російської Федерації, переїхала на територію України. 05 травня 2016 року пані С. звернулася до державної міграційної служби (ДМС) з заявою про надання їй статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, при цьому в заяві вона повідомила, що не може повернутися у країну походження, у зв’язку з вірогідністю бути підданою фізичному тиску, кримінальному та політичному переслідуванню за участь її чоловіка у бойових діях проти російської агресії у складі українського добровольчого батальйону «Свята Марія». На момент звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту перебувала на території України легально.

02 грудня 2016 року ДМС України відмовила пані С. у статусі біженця та додатковому захисту. Попередньо, 16 вересня 2015 року та 02 листопада 2015 року, рішеннями Деснянського районного суду м. Чернігова та Київського апеляційного адміністративного суду були встановлені загрози для подальшого проживання пані С у РФ. 24 листопада 2015 року Верховний суд відмовив міграційній службі у відкритті касаційного провадження.

10 січня 2017 року Пані С. звернулася до суду, щоб оскаржити вищевказане рішення ДМС, однак судом першої інстанції в задоволенні її позову відмовлено. При цьому, суд послався про те, що документи про проходження служби паном Б. є сумнівними – як це вказала у висновку міграційна служба, яка допустила «штучний сумнів» (розбіжності в датах та органах, які надали такі документи). Проте, саме у суді адвокат надав усі документи, які спростовували вказану аргументацію – нові підтвердження проходження служби та вказівка від командування батальйону про технічну помилку при перших довідках про проходження служби. Адвокатом було підготовано апеляційну скаргу на рішення суду.

20 березня 2018 року Київським апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції. Судом зобов’язано міграційну службу прийняти рішення про надання статусу біженця або додаткового захисту пані С.

Справа Р.

Пані Р-на є громадянкою України, яка обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених статтями 186 (грабіж), 190 (шахрайство) та 307 (незаконний обіг наркотиків) Кримінального кодексу України.

Пані Р визнала свою вину у чиненні грабежу та шахрайства, але заперечувала проти інших обвинувачень. Згодом вона звернулась до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Ознайомившись з матеріалами справи адвокат визнав, що торгівля наркотиками була спровокована співробітниками міліції.

Обвинувачення базувалося на недопустимих доказах і допиті контрольного закупника, який брав участь у двох контрольних закупках. Не було жодної інформації про те, що наркотики продавалися комусь іншому окрім контрольного закупника. У адвоката не було доступу до постанов прокурора, що стосувалися контрольних закупок, а також до судових рішень, відповідно до яких співробітники міліції мали право втручатися в особисте життя. Контрольний закупник був допитаний як засекречений свідок, хоча Пані Расщепкіна знала його протягом тривалого часу. Також, сторона обвинувачення втратила грошові кошти, які використовувалися в якості доказу торгівлі наркотиками.

Адвокат ЦСЗ вважає, що суд, який розглядає справу не є безстороннім. Продовжуючи термін попереднього ув’язнення головуючий суддя зазначив, що Пані Расщепкіна скоїла злочин, хоча жодного рішення щодо доведеності її вини ще не прийнято. В цьому випадку було порушено презумпцію невинуватості. Раніше той самий суддя розглядав справу у якій свідки обвинувачення звинувачувались у вчиненні злочинів. Вони були визнані винними, але апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції через надання їм занадно легкого покарання.

Адвокат ЦСЗ подав клопотання про відвід судді.

Також адвокату було відмовлено в задоволенні клопотання про проведення дактилоскопічної експертизи. Після цього суддя почав упереджено відноситися до адвоката, безпідставно відмовляючи в задоволенні його клопотань.

Пані Р. після заміни судді всупереч порадам адвоката ЦСЗ визнала себе винною та 12.06.2017 р. отримала обвинувальний вирок з призначенням мінімального покарання (6 років 1 місяць позбавлення волі). 

 26.02.2018 р. апеляційний суд за апеляційною скаргою прокурора скасував цей вирок та постановив новий вирок яким призначив таке ж покарання але з конфіскацією майна.

28.09.2018 Комінтернівський районний суд м. Харкова за клопотанням, підготовленим адвокатом ЦСЗ зарахував весь строк попереднього ув’язнення у строк відбуття покарання Р. з розрахунку «день за два»

08.10.2018 р. Р. було звільнено з установи відбуття покарання.

Справа Ш.

Пану Ш., громадянин Російської Федерації, народився у м. Москва (РФ), якому рішенням ДМС від 27.10.2016 року, було вдруге (вперше відмовлено 29 липня 2015 року, рішення оскаржене в суді, судом зобов’язано ДМС повторно розглянути звернення) відмовлено у визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. У своїй заяві він посилався на те, що він є громадянином Російської Федерації та, маючи цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідувань через свої політичні переконання, не може повернутись до країни походження. Він є відомим політичним активістом та брав участь у багатьох акціях протесту. На сторінці в соціальній мережі Facebook 15.08.2014 року він розповсюдив матеріал українського журналіста, до якого додав власний емоційний коментар. У подальшому, 30.09.2014 року старшим слідчим Кунцевського МРСВ СК по ЗАО ГСУ СК Російської Федерації Кривовим А.М. проти нього порушено кримінальну справу, що і стало приводом для залишення території Російської Федерації.
Пан Ш. через свої політичні переконання має обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку органів влади РФ та поза владних націоналістичних формувань, саме тому не може повернутися до країни походження. Під час процедури визначення статусу біженця ДМС не зроблено перевірки наслідків, які настануть відносно одного із відоміших російських опозиційних блогерів та проукраїнських активістів.
Адвокат Центру стратегічного захисту самостійно подав численні документи на підтвердження недотримання Росією прав людини, порушення прав на досудовому слідстві та судових процесах, тортури та нелюдське поводження з боку правоохоронних органів до громадян РФ та іноземців. Проте, а ні при першому розгляді заяви органами ДМС, а ні при повторній процедурі, вказані документи не були прийняті до уваги.

30 листопада 2016 року адвокатом, в інтересах пана Ш., подано заяву до окружного адміністративного суду м. Києва з проханням скасувати рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем та прийняти постанову, якою зобов’язати ДМС вирішити питання про надання йому статусу біженця.

31 жовтня 2018 року окружний адміністративний суд м. Києва повністю задовольнив позов пана Ш, скасував рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем та зобов’язав ДМС вирішити питання про надання пану Ш. статусу біженця або додатковий захист.

Справа Ф.

Пан Ф. подав позовну заяву до Військової частини А 1352, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області до Київського районного суду м. Харкова про відшкодування шкоди.

Позов був мотивований тим, що 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина А 1352 Міністерства оборони України) м. Балаклія Харківської області почалася пожежа з подальшими вибухами боєприпасів. В результаті вказаних подій був знищений автомобіль пана Ф., гараж та майно, яке перебувало у ньому.

09 серпня 2018 року рішенням Київського районного суду м. Харкова позов пана Ф. задоволено частково.

Вирішено стягнути з Військової частини А1352 шляхом списання коштів з відповідного рахунку з Державної казначейської служби України на користь пана Ф. матеріальну шкоду у розмірі 152 000 грн та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень а також витрати за проведення експертизи у розмірі 1544 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу. Наразі справа призначена до розгляду у Харківському апеляційному суді на 19.12.2018 року.

 Справа Ф.

Ф.- відбувала покарання у ДУ Чорноморській виправній колонії (№74). Ф. хворіє на кісту яєчника. На протязі першого півріччя 2018 року, Ф. неодноразово скаржиласькерівництву ДУ Чорноморській виправній колонії (№74) на поганий стан здоров’я та необхідність надання їй належного медичного лікування в умовах стаціонару вузькопрофільними лікарями. Скарги Ф. на стан її здоров’я були залишені без уваги.

23.10.2018 року адвокатом ЦСЗ було направлено адвокатський запит керівнику ДУ Чорноморській виправній колонії (№74) про надання медичної документації Ф., та вирішення питання про проведення лікування Ф. в умовах стаціонару.

05.11.2018 року Ф. вибула з ДУ Чорноморській виправній колонії (№74) на стаціонарне лікування до ДУ Дар’ївська виправна колонія (№10).

Справа І.

16.09.2015 р. гр-н І., мешканець м. Чернігів, який проживав у м Харкові, раніше судимий, непрацюючий, був затриманий, після проведення органами міліції двох контрольованих закупівель наркотичного засобу 31.08.2015 р. та 16.09.2015 р..

В ході досудового слідства та судового розгляду І. не визнавав винуватість у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України і заявляв що інкримінуємого злочину він не скоював, а також, що органи міліції діяли з використанням провокації злочину. Судом заперечення Б. до уваги прийняті не були та не розглядалися. В справі приймав участь захисник за призначенням.

18.03.2016 р. Комінтернівським районним судом м. Харкова винесено вирок, яким І. визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майні.

І. було подано апеляційну скаргу на вирок.

20.09.2016 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок залишено без змін.

І. було подано касаційну скаргу де поставлено питання про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження.

У червні 2017 р. адвокатом ЦСЗ двічі надано консультації щодо розгляду в суді касаційної інстанції.

04.07.2017 р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України ухвалу Апеляційного суду Харківської області скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.. Підставами для скасування були відсутність в ухвалі апеляційної інстанції умотивованих висновків щодо юридичного аналізу й оцінки доказів з точки зору належності, допустимості і достовірності відповідно до критеріїв, визначених у статтях 85-87, 94 КПК України. Відсутність у матеріалах кримінального провадження постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативних закупок в І. , а також належних документів про санкціонування слідчим суддею аудіо -, відеоконтролю особи засудженого.

07.08.2017 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

17.08.2017 р. при новому розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції судом за клопотанням прокурора судом надано доручення прокурору, що здійснював процесуальне керівництво про надання постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та узвали слідчого судді про проведення аудіо -, відеоконтролю особи.

Наступне судове засідання призначено на 03.10.2017 р.

03.10.2017 р. судове засідання відкладено в зв’язку із відпусткою одного з членів колегії.

Наступне судове засідання призначено на 24.10.2017 р.

24.10.2017 р. в судовому засіданні прокурором представлені документи на 15 аркушах та заявлено про намір здійснити відкриття цих матеріалів стороні захисту. Судом надано час для відкриття матеріалів та ознайомлення сторони захисту з цими матеріалами.

Наступне судове засідання призначено на 30.11.2017 р.

При новому розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції судом питання про доцільність тримання І. під вартою не розглядалось. Підготовлено запит до Установи виконання покарань (№ 27) про правові підстави тримання І. під вартою.

30.11.2017 р. суд зобов’язав захисника отримати матеріали надані прокурором. Судове засідання перенесено на 25.01.2018 р. в зв’язку з відставкою одного з членів колегії.

25.01.2018 р. судове засідання відкладено в зв’язку із відпусткою одного з членів колегії. Наступне судове засідання призначено на 15.02.2018 р.

15.02.2018 р. судове засідання перенесено на 31.05.2018 р. в зв’язку із занятістю суддів.

31.05.2018 р. судове засідання перенесено без визначення дати, в зв’язку із відпусткою одного з членів колегії..

14.08.2018 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок18.03.2016 р. Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.03.2016 р. скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

09.10.2018 р. у попередньому судовому засіданні Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.03.2016 р. І. підписав запропоновану прокурором Угоду про визнання винуватості. Судом винесено вирок на підставі Угоди яким І. призначено покарання у вигляді 6 років 2 місяців позбавлення волі. Вироком зараховано строк тримання І. під вартою та він звільнений з під варти в залі суду по відбутті покарання.

Справу закінчено.

Справа Р-а

27 грудня 2017 року до кімнати, де проживав пан Ра-н зайшов його знайомий. Він звинуватив Ра-на у наданні неякісної послуги. Після чого знайомий вдарив Ра-на декілька разів, а той, захищаючись наніс удари у відповідь.

Вчинене паном Ра-ном прокуратура кваліфікувала як замах на умисне вбивство.

Ра-н не погодився та зазначив, що він лише захищався від нападу потерпілого. Для підготовки захисту Ра-н звернувся до адвоката ЦСЗ.

Адвокат ЦСЗ ознайомився із матеріалами справи. У судових засіданнях в суді першої інстанції він відстоював позицію, що Ра-н не мав мети вбити свого знайомого, а лише перевищив межі необхідної оборони, захищаючи своє життя.

Врешті, суд став на сторону адвоката ЦСЗ. 7 листопада 2018 року Київський районний суд м. Харкова своїм вироком визнав Ра-на винним, зазначивши, що його дії слід кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони та призначив покарання у вигляді одного року і восьми місяців позбавлення волі. У зв’язку з тим, що Ра-н уже відбув фактично такий строк під час досудового розгляду, він був звільнений у залі судового засідання.

Справа С-а

Пан Су-к народився у 1959 році та проживає у Києві.

У 2010 році він був затриманий як підозрюваний у кримінальній справі стосовно шахрайства.

15 квітня 2010 р. слідчий Головного слідчого управління у м. Київ пред’явив пану Сугаку остаточне обвинувачення у вчиненні злочинів на 855 сторінках у 4-х томах кримінальної справи.

Згідно з протоколом про оголошення обвинувачення воно було розпочате о 13.40 год., а вже о 14.00 год була розпочата інша процесуальна дія - допит С-ка в якості обвинуваченого.

До того ж, ще до порушення кримінальних справ та пред’явлення остаточного обвинувачення, орган досудового слідства надіслав потерпілим повідомлення про закінчення досудового слідства, що свідчить про порушення права обвинувачених на захист.

У період з 2010 по 2018 роки справа неодноразово поверталася на досудове розслідування. У вересні 2018 року адвокат ЦСЗ вступив у справу як захисник С-ка.

3 грудня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва задовольнив клопотання сторони захисту та повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків. Розгляд справи триває.

28.07.2016

Безнаказанность в Украине в оценке западных правозащитников

О преимуществах и недостатках последнего доклада Amnesty Inmternational и Human Rights Watch. | детальніше

Переглядів 8475
20.07.2016

Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічних справ ХПГ в першій половині 2016 р.

Опис справ, що були у провадженні Центра стратегічних справ ХПГ в січні-червні 2016 року | детальніше

Переглядів 11513
16.12.2014

Адвокат звільнила людину

Сторона обвинувачення була безсила протистояти адвокату щодо продовження тримання людини під вартою, а адміністрація СІЗО звільнила особу з-під варти за відсутності відповідного судового рішення, просто в зв’язку із спливом раніше визначеного судом строку попереднього ув’язнення. | детальніше

Переглядів 7651
12.11.2014

53-тя сесія Комітету ООН проти катувань (04–06.11.2014, Женева)

Представники ХПГ та УГСПЛ зробили стислі доповіді щодо своїх коментарів до шостої періодичної доповіді Уряду України про виконання положень Конвенції ООН проти катувань та жорстокого поводження. В. Лутковська презентувала альтернативну доповідь щодо імплементації статей 1–16 Конвенції проти катувань. Тепер від Комітету очікують на висновки та рекомендації, які він зробить за результатами розгляду шостої періодичної доповіді Уряду України. | детальніше

Переглядів 7028
18.05.2014

Державна пенітенціарна служба України та рекомендації Європейського комітету з запобігання катуванням (аналіз доповіді про візит 2013 року)

В статті аналізуються найнагальніші рекомендації Європейського комітету з питань запобігання катуванням, нелюдському та іншому жорстокому чи такому, що принижує людську гідність, поводженню, які були висловлені ним у нещодавно опублікованій доповіді про візит до України в 2013 році. | детальніше

Переглядів 13463
22.09.2013

За державу соромно

Коментар експерта ХПГ до оприлюдненої в вереснi Доповiдi Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню за результатами його візиту в Україну з 1 по 10 грудня 2012 року | детальніше

Переглядів 8755
22.09.2013

Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р.

5 вересня КЗК оприлюднив переклад доповiдi, здiйснений Державною пенiтенцiарною службою України. Оскiльки переклад частково спотворений i перетворює змiст оригiналу на протилежний, експерт ХПГ Вадим Човган зробив новий переклад, який ми пропонуємо читачевi. | детальніше

Переглядів 10949
07.03.2013

Адвокатская победа: закрытие уголовного дела по реабилитирующему обстоятельству, что в Украине практически тождественно оправдательному приговору (+документ)

Адвокат Мария Каминская, не связывая себя стереотипами, выбрала стратегию защиты, состоящую в полном отрицании совершения клиентом преступления, и смогла её реализовать. Можно сказать, что это – образцово-показательное дело по ведению защиты в уголовном процессе. | детальніше

Переглядів 8414
01.03.2013

Єдиний випадок в Україні, коли суд ретельно розглянув медичний аспект справи

У березні 2010 року в Херсонськоу СІЗО помер від від двосторонньої гнойної бронхопневмонії підслідний чоловік, який був ВІЛ-інфікованим, а також наркозалежною особою, який до його затримання за підозрою у збуті наркотичних засобів проходив лікування замісною підтримуючою терапією.
Адвокат нашої мережі Володимир Куценко протягом тривалого часу домагався порушення кримінальної справи за фактом смерті цього чоловіка внаслідок не лікування його хвороби до районної та обласної прокуратури, але кожного разу отримував постанову про відмову у порушенні справи. | детальніше

Переглядів 8014
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори