«В справі Піскуна Конституція України та Закон «Про Прокуратуру» переважає над трудовими гарантіями» – Центр політико-правових реформ

«Президент України має конституційне повноваження звільняти Генерального прокурора України без будь-яких обмежень та винятків. Таке рішення глави держави не потребує зазначення підстав для звільнення та/або дотримання вимог трудового законодавства, оскільки носить дискреційний характер і належить до публічно-правової сфери».

Пояснення: Питання звільнення Генерального прокурора України з посади регулюється пунктом 11 частини першої статті 106, частиною першою статті 122 Конституції України, а також частинами першою-другою статті 2 Закону України «Про прокуратуру».

Перша частина статті 2 Закону України «Про прокуратуру» повторює відповідні конституційні положення: «Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставки з посади».

Друга частина цієї статті визначає випадки, коли повноваження Генерального прокурора України припиняються обов’язково: «Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

– закінчення строку, на який його призначено;

– неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

– порушення вимог щодо несумісності;

– набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

– припинення його громадянства;

– подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням».

Наявність слова «також» означає, що частина друга статті 2 Закону України «Про прокуратуру» є самостійною нормою, яка подає перелік обов’язкових підстав для звільнення Генерального прокурора України, і не обмежує дію частини першої статті 2 цього Закону.

Тобто як Конституцією України, так і спеціальним Законом України «Про прокуратуру» повноваження Президента України звільняти Генерального прокурора України не обмежено, – це повноваження є дискреційним (на вільний розсуд Президента). Законом додатково визначено лише випадки обов’язкового звільнення Генерального прокурора України з посади.

Це означає, що Президент України може звільнити Генерального прокурора України з будь-якої підстави (її може бути наведено у відповідному указі Президента України, а може й не бути наведено). Це відрізняє Генерального прокурора України у статусі, наприклад, від суддів, для звільнення яких наведено вичерпний перелік у статті 126 Конституції України, або від народних депутатів України, повноваження яких припиняються лише у випадках, встановлених статтею 81 Конституції України. Водночас у частині звільнення це наближає Генерального прокурора України до членів уряду (див. статтю 115 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду у справі щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб від 7 травня 2002 року «Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, зокрема Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами. 3 огляду на викладене немає юридичних підстав вважати, що окремі норми Кодексу законів про працю України не можуть не застосовуватися до осіб, яких згідно з Конституцією України призначають на посади чи звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України».