поиск  

Новости

В этом разделе собраны сообщения сайта Харьковской Правозащитной Группы только на русском языке. У нас нет отдельной полнофункциональной русскоязычной версии сайта, однако, вы можете подключить в свой агрегатор новостей нашу русскоязычную версию новостной RSS-ленты

версия для печати
23.01.2018 | Андрій Діденко

Монастир страждань–3

   

22 січня 2018 року десятки засуджених ЗВК-58 учергове оголосили голодування, за даними з неперевірених джерел є акти самоскалічення. Які трагічні наслідки потрібні Міністерству юстиції, щоби були почуті рекомендації Уповноваженого Верховної Ради з прав людини?

В своїх попередніх матеріалах ми неодноразово згадували про цей заклад – Замкову виправну колонію № 58 (ЗВК-58) – як про найсуворішу, найстрашнішу буцегарню в нашій країні – залишок карального минулого в двадцять першому столітті.

Ми наголошували на тому, що умови утримання в цій установі системи виконання покарань, побудованій як католицький монастир ще на початку сімнадцятого століття, не витримують жодних критичних зауважень з погляду дотримання прав людини.

У результаті чисельних візитів без попередження до цієї установи представники Національного превентивного механізму, громадськості, а також журналісти фіксували чисельні приклади брутальних порушень прав людини, як от катування холодом, умовами утримання, ненадання медичної допомоги і таке інше, складали звіти, спрямовані до компетентних органів.

Ще в 2014 та 2015 роках експерти Харківської правозахисної групи зафіксували факти утримання в секторі для засуджених довічно осіб, які не є засудженими цієї категорії. Таке специфічне утримання застосовувалося як залякування та морально-психологічний тиск на засуджених з боку керівництва закладу. Після публічного висвітлення зазначених порушень така практика була припинена.

Проте, протягом останніх років не відбулося жодної адекватної реакції з боку держави на виявлені та зафіксовані – як представниками офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, так і представниками громадськості та ЗМІ – факти порушень прав людини, жоден державний посадовець не був притягнутий до відповідальності за скоєнні з використанням службових повноважень правопорушення.

Мало того, 21 жовтня 2015 року десять представників персоналу ЗВК-58, а саме: Василь Мокринський, Роман Франківський, Андрій Бродюк, Олександр Малиновський, Максим Крикун, Андрій Камінський, Віталій Зведенюк, Дмитро Іващенко, Ігор Остапчук і Сергій Цимбалюк за наказом заступника начальника ДПтСУ в Хмельницькій області Володимира Бойчука прибули до Хмельницького СІЗО нібито для підсилення наряду конвоювання ув’язнених, де був по звірячому забитий на смерть громадянин України Андрій Данилюк. Тільки в області голови експерти нарахували близько 19-ти поранень, завданих тупими предметами.

До кримінальної відповідальності за скоєння вбивства з правовою кваліфікацією частини 2 статті 121 КК України (нанесення тілесних ушкоджень, що спричинили смерть) були притягнуті тільки двоє з десяти учасників подій – Василь Мокринський і Роман Франківський. Інші вісім працівників ЗВК-58 проходять як свідки по обвинуваченню своїх «колег». Притому, що всі десять учасників події в Хмельницькому СІЗО не були відсторонені до ухвалення рішення суду від виконання своїх посадових обов’язків керівного складу ЗВК-58, а фігуранти кримінального провадження Мокринський і Франківський навіть отримали підвищення – за бездоганну та якісну службу! Судовий розгляд справи триває понад два роки, і надії на справедливе, неупереджене судове рішення, реалізацію гарантій невідворотності покарання залишається з кожним перенесенням на тривалий термін наступного судового слухання щоразу менше.

25 жовтня 2017 року в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відбувся круглий стіл за участі представників Омбудсмена, Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, представників громадськості та журналістів. За наслідками публічної дискусії була прийнята резолюція з чіткими рекомендаціями до Міністерства юстиції, а саме:

1. Діяльність ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» взяти на особливий контроль. Оперативно та дієво реагувати на всі повідомлення щодо порушення прав засуджених в установі, у тому числі права на охорону здоров’я та медичну допомогу. Організовувати проведення ретельних службових розслідувань за фактами порушення прав засуджених та вжиття заходів реагування щодо винних осіб.

2. Забезпечити у першу чергу дотримання температурного режиму в ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» в осінньо-зимовий період відповідно до чинного законодавства.

3. До 01.01.2018 за участю керівництва Міністерства юстиції України опрацювати питання щодо можливості ліквідації ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)». У разі прийняття рішення щодо недоцільності ліквідації (консервації) провести ротацію керівного складу цієї установи. Результати розгляду цих питань довести до відома громадськості.

І от, спливли всі терміни державного реагування з боку Міністерства юстиції на рекомендації Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а до правозахисних організацій надходять чергові сигнали про акції масової непокори з боку засуджених ЗВК-58.

Так, 22 січня 2018 року десятки засуджених ЗВК-58 учергове оголосили голодування, за даними з неперевірених джерел є акти самоскалічення. Вимогою засуджених є припинення катувань холодом, умовами утримання, надання належної медичної допомоги.

Які трагічні наслідки потрібні Міністерству юстиції, щоби були почуті рекомендації Уповноваженого Верховної Ради з прав людини від 25 жовтня 2017 року? Чи потрібні для їх виконання смертельні випадки та скалічені людські долі?

Рекомендовать этот материал

комментарии

чтобы поместить сообщение или комментарий вам нужно войти под своим логином »»

2018.01.30 | insider_2

У минулому, маючи певний стосунок до пенітенціарної системи нашої держави та орієнтуючись про стан справ у більшості виправних закладів,хочу дати свій коментар на чергове повідомлення про голодування ув’язнених в ЗВК-58 паном Андрієм Діденко . Хочу запевнити, що намагатимусь бути максимально об’єктивним та неупередженим . Почну з того, що знову згадаю слова відомого українського лікаря - психіатра,правозахисника та дисидента й політв’язня у минулому Семена Фішельовича Глузмана . Його теза про те, що «у хворій державі здорової тюрми бути не може», найкраще характеризує нинішній стан справ у виправних закладах . Хто б не керував системою місць позбавлення волі ,у чиєму підпорядкуванні вказана не була б, здоровішою вона не ставала. Запитаєте чому? Напевно тому, що як і більшість державних інституцій,нікому особливо не була потрібна. Головний біль ще той ,а в кишенях не дуже,тай то лише у «вибраних» . Тож, зі зміною влади завжди приходив новий керівник, проте без будь-якого зрозумілого плану дій та стратегії руху. Беручи до уваги початок не таких ще й далеких 90-х, можна умовно розділити майже півтори сотні установ закритого типу на дві групи: перша - керовані адміністрацією вказаних, друга – умовно керовані. На початок 2000-х почали все більше говорити про некеровані заклади відбування покарань , де адміністрація практично не впливає на більшість процесів у середовищі ув’язнених. Спробую пояснити свою думку. Пострадянська система виконання покарань,яка дісталась нашій державі у спадок, ґрунтувалась на повному знищенні людини як особистості. Систематичне та надмірне застосування сили дозволило протягом певного часу утримувати дуже хитку стабільність та правопорядок у більшості керованих адміністрацією закладів без, як тоді було прийнято говорити, зради інтересів служби та договорняків з криміналом.Чого були лише варті систематичні відпрацювання установ різними підрозділами спеціального призначення МВС. Саме через загравання та делегування частини функцій адміністрацією криміналітету можна говорити про наявність умовно,або формально керованих установ-друга група. Ну і як ви зрозуміли,третя є з часом логічним продовженням другої. Люди які служили ,працювали у системі,відбували покарання розуміють про що йде мова ,думаю пане Андрію Ви також . Відсутність зрозумілої стратегії розвитку служби,відсутність належних умов для виконання функційних обов’язків,страшний кадровий голод , який відчувають установи через мізерні зарплатні,неготовність сприймати логічну для вибраного вектору руху держави лібералізацію законодавства, у тому числі для місць позбавлення волі,є причиною нинішнього стану справ. Переважна більшість установ давно перебувають під контролем «смотрящих», різного роду «положенців» й т. д . В установах у великій кількості присутні наркотичні вироби,спиртне на будь-який смак ,мобільні засоби зв’язку та інші речі користування та зберігання яких засудженим заборонено,страшна корупція, з якою наявні у службі підрозділи чомусь не борються … Це нікому не секрет й транслюється засобами масової інформації, проте, як кажуть: «віз і нині там». Причина дуже проста й вона також на поверхні : протягом тривалого часу діяла, діє та буде діяти ще невідомо скільки усна вказівка керівників вищої ланки,міжрегіональних управлінь,міністерства юстиції , тощо: «робіть що хочете, але щоб було тихо», «фінансування 45% ,грошей на ремонти не дадуть ,але ви їх маєте зробити забезпечивши людські умови утримання» ну й т. д… Ну а далі ,як кажуть «справа техніки» та банального шантажу адміністрації : не можете забезпечити тим- то й тим- то ,значить закриваєте очі на що скажемо й робити будете що скаже «смотрящий». А якщо ні , то причин для «кіпішу» багато та й усі законні. За роки незалежності не побудовано жодного нового пенітенціарного закладу, а в народі кажуть: «зі старої баби- дівки не зробиш»,харчування на думку засуджених так собі, медичне обслуговування не нарівні .І нікому не пояснити, що частина ув’язнених у місцях позбавлення волі почала вперше у житті тричі на день харчуватись й у деяких випадках краще за певні категорії українських пенсіонерів, митись під гарячим душем , отримувати хоч якусь безкоштовну медичну допомогу . Тож переважна більшість начальників виправних українських закладів та їх підлеглих є заручниками цієї ситуації,й кінця краю цьому не видно. Ну а тепер детальніше про ЗВК-58,про голодування ,самокаліцтво та інше. Угорі я вказав на умовний розподіл установ на три групи, і як ви зрозуміли ,вказана протягом тривалого часу, не бажає змінювати свій статус «керованої адміністрацією» . Якщо говорити по правді, то закладів таких лишились одиниці .А це страшно дратує криміналітет. Пане Діденко,ви безумовно праві у тому що установа не забезпечує належний температурний режим постійно,але скажемо правду: не багато установ може собі це сьогодні записати до активу й ви це прекрасно розумієте. Переважна більшість використовує ще радянські котельні та обладнання й самотужки вирішити цю проблему не зможе. Тож ствердження про катування холодом, на мою думку є дещо недоречним. Як і є не зовсім доречними інші ваші ствердження,адже після ваших багаточисельних візитів, й що саме цікаве, систематичних саме у цей заклад, ЗВК-58 неодноразово перевірялась різними контролюючими дотримання законності органами, які давали оцінку її діяльності. Вказувались недоліки та проводились роботи по їх усуненню ,й наскільки мені відомо багато робиться зараз . Я розумію, що Вам можливо неприємно читати ці рядки,але ж домовились - неупередженість та об’єктивність. Ви говорите про тортури, ненадання медичної допомоги,але де висновки службових розслідувань,вироки судів,адже Вам, як правозахиснику, мають бути добре відомі наслідки безпідставних звинувачень. Відносно подій у Хмельницькому СІЗО, напевно також потрібно дочекатись вироку суду. Тай Ваші неодноразові прибуття саме у цей заклад разом з іншими «небайдужими», у мене особисто, викликають багато запитань . Чому не ШВК-98 ,не РВК-78,неІВК-31,ну й багато інших?Чому під час перебування в установі,Ви настільки не об’єктивно та настирливо,не ховаючи цього, шукали лише негатив?Звичайно в колонії вистачає проблем,але їх точно не більше ніж в інших,та й не замовчують їх також. Чому жодного разу ,ніде не відмітили позитивних сторін та здобутків, адже вони є . Я можу відповісти за Вас на оці усі «чому». Ви,та Ваші горе-друзяки,у числі яких колишні засуджені та народний депутат Тимошенко,відпрацьовуєте гроші кримінальних структур, яким не дає спокою установа, де як вони говорять «немає нічого нашого» . Не має «смотрящого» ,відсутній «общак»,систематично вилучаються наркотики та інші заборонені для зберігання та користування засудженим речі та предмети, не застосовують УДЗ та інші пільги за гроші та будматеріали,та інше «ваше». Сценарії усіх оцих акцій «боротьби за права знедолених засуджених» як під копірку . Прибуття до установи особи яка: - має певний авторитет серед засуджених негативної спрямованості; - має завдання «старших братів»; - має матеріальну та інші варіанти підтримки на волі; - шантаж адміністрації та спроби домовитись про певні поступки й незаконні пільги для осіб негативної спрямованості; - підготовка підтримки у середовищі правозахисників;-організація груп підтримки ,родичів на волі ;- пошук та підготовка засуджених готових здійснити акти членоушкодження в потрібний момент. Отож і цього разу нічого нового. Кілька місяців тому до Замкової виправної колонії №58, прибув для подальшого відбуття покарання засуджений Золотар Андрій Олексійович 1988 року народження. За своє коротке життя ця особа засуджена вп’яте .Там багато чого,від розбою у шістнадцять- до крадіжок ,шахрайства , злісної непокори та незаконного заволодіння транспортним засобом. «Беня» ,а саме таке прізвисько він має, з претензіями до адміністрації та й не тільки . Це такий собі, черговий «борець» з режимом ,який прагне до лідерства й відродження «злодійських» традицій у місцях позбавлення волі. У випадку «успіху» отримає чергове «підвищення» у кримінальній ієрархії . Ну а далі все як вказано вище. Шкода пане Андрію,що учасники круглого столу, про який Ви говорите і який відбувся 25 жовтня 2017 року в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за дивним збігом без представників установи та управління,не чують намірів засудженого Золотаря. Намірів стосовно співробітників колонії та їх сімей, намірів відносно засуджених у випадку незабезпечення йому підримки ,ну й інших . Ви б звернулись до установи перед наступним круглим столом з проханням про надання відео чи аудіо матеріалів,думаю деякі учасники були б здивовані побаченим та почутим. Я так розумію, що учасникам такого серйозного зібрання, мала б бути цікава думка й діючих працівників,чи у нашій державі їх права захищати не потрібно?. Чи такі поважні державні мужі як Ви опікуються лише долею в’язнів . Нікому не цікава доля сімей трьох сотень працівників,ви ж вирішували і їх долю. Заморозити, ліквідувати,законсервувати,а чи відомо вам,шановні,скільки вироків виноситься про довічне ув’язнення протягом лише одного року. Провести ротацію керівного складу,ви це серйозно? А якщо у співробітника сім’я , житло,затрачені зусилля на підготовку персоналу - вас напевно також не цікавлять?Хоча що ви можете про це знати,це заслуговує окремої статті ,тому можливо згодом. Мабуть висновок про круглий стіл один-чистої води популізм й не більше. Вашу роль пане Діденко я у цьому розумію,ну але невже решта учасників вважає що закриттям установи, ротаціями можна змінити ситуацію в системі,хто ж буде реально намагатись щось міняти, якщо долю будь-якого співробітника що стане завтра відстоювати законність та правопорядок може спробувати вирішити «круглий стіл» . Пане Андрію ,я повністю підтримую Вашу думку про те ,що система має робити усе аби виправити людину, яка допустила помилку у житті,я проти катувань і приниження людської гідності,я за людські умови утримання та належне харчування й медицину,проте я у першу чергу за справедливість . На місцях є багато цікавих думок та ідей по персоналу , навчанню та підготовці,роботі з засудженими різних категорій,структурному облаштуванні виправних установ,організації охорони та безпеки . Хто дійсно прагне змін на краще не шукає легких шляхів та приводу для ворожнечі,потрібно говорити з людьми що знаходяться по обидві сторони огорожі. Дякую за увагу.rnrnrn

X




забыл пароль

регистрация

X

X

выслать мне новый пароль


наверх