MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

«Требуется пеший курьер» – дещо про сучасне рабство

17.12.2019   
Ірина Скачко
65% громадян України, постраждалих від торгівлі людьми, працювали на території Російської Федерації. Ми спробували «завербуватися» на вигідну роботу.

Українське представництво Міжнародної організації з міграції (МОМ) опублікувало дослідження, згідно з яким 13% українців готові погодитися принаймні на одну ризиковану пропозицію щодо роботи за кордоном. Найбільш легко «потрапляють на гачок торгівлі людьми» чоловіки до 44 років із середньою спеціальною освітою. 65% громадян України, постраждалих від торгівлі людьми, працювали на території Російської Федерації, йдеться в дослідженні.

За даними Харківської правозахисної групи, як мінімум з 2015 року в Україні діє транснаціональне злочинне угруповання, члени якого обманом вивозять громадян України до Росії. В хід ідуть примус, погрози, шантаж. Очевидно, російські правоохоронні органи «співпрацюють» із злочинцями, тож діяльність мережі практично не розслідують. За ґратами опиняються не організатори, а безправні кур’єри. 

«Його там швидко зазомбували»

–  …У мого Євгена дві вищі освіти, він ніколи ні в чому кримінальному задіяний не був, – розповідає про свого сина Катерина Онопрієнко, громадська активістка, депутат Черкаської районної ради двох скликань, учасниця Майдану. 

Катерина Онопрієнко, фото з Фейсбуку

Її син потрапив до Росії у грудні 2015 року. За сумнівну роботу взявся, бо конче потрібні були гроші. Взяв кредит, щоб відкрити магазин іграшок, але торгівля не пішла, бізнес довелося згорнути, а борг банку виріс до 100 тисяч.

– Він уже збирався їхати на заробітки в Польщу, коли в Черкасах у маршрутці побачив оголошення «Требуется пеший курьер для работы в ближнем зарубежье», – веде далі пані Катерина. 

Спочатку чоловік не зацікавився нав’язливою рекламою, якою, як виявилося, ряснів увесь центр міста. А потім – подзвонив. Потенційні роботодавці обробляли професійно. 

–  Як ми потім зрозуміли, його там швидко зазомбували! – мати не може спокійно розповідати про те, як її син легко потрапив у пастку. – Казали: ой, де ви такі гроші ще заробите?! Запропонували тисячу доларів на місяць. А ще – безкоштовну квартиру, безкоштовну дорогу, телефон. Робота – не бий лежачого: переносити малогабаритні посилочки. Ось цим вони заманили більш як чотири тисячі українців в Росію…

Родині Євген нічого не розповідав. Про нову роботу повідомив уже з київського потягу. У столиці чоловіка зустріли двоє молодиків, сфотографували паспорт і самого «майбутнього пішого кур’єра» на повний зріст, видали квиток та робочий телефон і посадили на потяг до Москви.

Там за домовленістю Євгена мали зустріти роботодавці, але ніхто так і не з’явився. Натомість на робочий телефон надійшла інформація, що українець має їхати до Калуги, відкрити в банку рахунок на своє ім’я, винайняти квартиру. Усі витрати – коштом фірми: гроші надійшли одразу на щойновидану банківську картку.

Перше завдання – поїхати до Москви і отримати посилку. Але не забрати в поштовому відділенні, а знайти у снігу під трансформаторною будкою коробку з-під взуття. І до Калуги треба повернутися не громадським транспортом, а обов’язково на таксі. Але під трансформаторною будкою «посилки» не було. «Роботодавці» по телефону наполягали: або шукай, або вб’ємо.  

– Він переночував у хостелі, наступного дня знов пішов шукати, – подробиці син розповів пані Катерині вже на побаченні в колонії. – Поряд були гаражі, охоронці мали собак. І ці собаки коробку знайшли і порвали, десь вона валялася. В коробці був пакетований чай і ще – пакетики з чимось білим, наче сіль чи цукор. Ясно, що наркотики…

Євген одразу зателефонував «в офіс», сказав, що займатися цим не буде, адже він їхав на легальну роботу. Але йому стали погрожувати: мовляв, фотографували його паспорт і тепер знають, де живе родина Євгена, тож і його застрелять, і до дітей доберуться. І взагалі, перш ніж звільнитися, треба відпрацювати всі гроші, які фірма на нього витратила – і на житло, і на всі переїзди. Заляканий, Євген відпрацював на злочинців ще два тижні, а після вирішив тікати. Але не встиг – його одразу арештували. 

Рідні забили на сполох, коли Євген за півтора місяці жодного разу не вийшов на зв’язок. 

– Невістка принесла газету «Вечірні Черкаси» з тим самим оголошенням, – згадує Катерина Онопрієнко. – Я роблю сама розслідування: телефоную за цим номером, представляюся, що мені 32 роки. І вони мені все розказують – як і куди їхати, де мене зустрінуть… Я тоді і старшому сину сказала подзвонити. І йому те саме розповіли. Все стало зрозуміло. 

«Ваш син просив вам передати, що він живий…»

Катерині вдалося знайти сина в Московському слідчому ізоляторі. З Росії зателефонувала жінка, чоловік якої сидів в одній камері з Євгеном: «Ваш син просив вам передати, що він живий, тільки перебуває в СІЗО».

– Я поїхала до нього. Син мені одразу розказав, що тут діє схема, дуже багато українців, які так само попали. Що всі пов’язані – і слідчі, і прокурори, – розповідає Катерина Онопрієнко. – Я не плакала, не ридала, взяла себе в руки і пішла боронить дітей, які потрапили в цю неволю. Уже четвертий рік б’ємося…

– Через очевидну змову з правоохоронними органами Росії заяви українців про діяльність злочинної мережі не розслідуються, – розповідає адвокат Харківської правозахисної групи Дмитро Мазурок. – Російські суди не звертають увагу на те, що українці стали жертвами торгівлі людьми. Після нетривалого розслідування та несправедливого судового розгляду українців засуджують за ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (незаконні виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також незаконні збут або пересилання рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їхніх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини).

У лютому 2016 року Катерина Онопрієнко написала заяви до місцевої поліції та в МВС.

– Поліція відкрила кримінальне провадження за статтею 149 – торгівля людьми. Потім усі інші, кого знаходили, приєднувалися до цього кримінального провадження, а першим був мій син. Слідчі сказали мені: найди хоч ще одну людину, яка поїхала за тим самим оголошенням, бо заради одного твого сина в Києві пальцем об палець не ударять. Я думаю: а як же я найду? Стояти серед Черкас і кричати? Поїхала на побачення з сином, дістаю оголошення і питаю: «Хто-небудь з України є тут?» Коли жіночка одна: «Я з України…» Син у вас тут? Так, син. По якій статті? 228-ма. По оцьому оголошенню поїхав? Так, по цьому.


Зараз Харківській правозахисній групі відомо про деталі кримінального переслідування більше ніж трьох сотень громадян України, які стали жертвами діяльності цього транснаціонального злочинного угрупування. 197 жертв торгівлі людьми вже засуджені в Росії за незаконний обіг наркотиків і отримали покарання в діапазоні від 5 до 20 років позбавлення волі. Міністерство юстиції Росії дає згоду на передачу засудженого в Україну для відбування покарання після приведення вироку у відповідність до Кримінального кодексу України. Строки позбавлення волі мають точно співпадати зі строками, призначеними в Росії. Переведення можливе тільки після повної сплати штрафу, який може сягати 200 000 грн.


В Росії Євгена засудили до сімох років позбавлення волі. Три роки він відсидів у колонії в Калузі. Згодом його, як і ще понад три десятки «піших кур’єрів» вдалося перевести до української в’язниці. Незважаючи на наданий Міністерством соціальної політики офіційний статус потерпілих від торгівлі людьми, такі люди змушені і далі відбувати строк. Але тепер уже на рідній землі. Механізму звільнення, крім індивідуального помилування Президентом, у цій ситуації поки що немає. 

Наприкінці 2016 року поліція затримала чотирьох вербувальників із міжнародного злочинного угрупування. Хоча на той період було відомо про 25 постраждалих від дій злочинців, правоохоронці  припускали, що кількість їхніх жертв може сягати тисяч осіб. Злочинний бізнес мав дуже складну структуру: із власними юристами, службою безпеки, «відділом кадрів», менеджерами з реклами. Втім, суд затягнувся, у вересні підсудних перевели з-під варти під домашній арешт. 

– Розгляд такої резонансної справи раз на два місяці каже про те, що все-таки справу не хочуть розглядати, – заявила в коментарі Еспресо-ТВ адвокатка потерпілих Віта Мусатенко. – Дуже багато фактів вказують на те, що немає зацікавленості ні у прокуратури, ні в суду розглядати цю справу. Її хочуть зам’яти і зробити так, щоб про неї просто забули.  

«Работаем в городах Алтайского края»

Тим часом вербування наркокур’єрів серед українців продовжується. Хоча вже не так зухвало і відкрито. Зараз це не паперові оголошення на зупинках транспорту чи в газетах. Достатньо зайти на платформу онлайн-оголошень OLX і пошукати в розділі «Робота» за запитом «курьер Россия». Будь ласка: «проезд и проживание за счет работодателей, от вас никаких вложений». Магазин кальянів «Лампа Алладина» шукає співробітників. Умови праці – чудові, зарплатня – 3 тисячі доларів на місяць.  

Ми спробували «завербуватися» на вигідну роботу. Спілкування – виключно через Telegram. Виявилося, працювати доведеться в містах Алтайського краю. 

Згодом оголошення зникло з OLX. Але свіжу вакансію знайти не важко.


Дана публікація була профінансована грантом від Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань (INL) Державного департаменту США. Думки, результати та висновки, викладені в цій публікації, є авторськими і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США.

This publication was funded by a grant from the Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL) United States Department of State. The opinions, findings and conclusions stated herein are those of the authors and do not necessarily reflect those of the United States Department of State.

 Поділитися