Суд скорий і правий

Саме так висловлювалися наші предки про належне правосуддя. Вони влучно сформулювали головні вимоги до роботи суду — справедливе рішення за мінімальних витрат. У наш час основні принципи, засади роботи судді, прокурора, слідчого визначені кримінально-процесуальним кодексом. Питання справедливості в них розроблено детально. А ось про часовий, економічний аспекти роботи навіть не згадується. Так склалося за адміністративно-командної системи, для якої непритаманне публічно аналізувати витрати державного апарату.

Немає згадки про економічність і в проекті нового кримінально-процесуального кодексу, розробленого робочою групою Кабінету Міністрів. Можливо, в цьому немає й потреби, вказаний принцип діє неписаним? На жаль, це не зовсім так. Наведу два приклади.

Візьмемо розгляд у суді типової кримінальної справи про скоєння громадянином А. разом з громадянином Б. розкрадання на невелику суму. Заарештовано тільки Б., которий, крім цього злочину, скоїв ще десятки в групах з іншими особами, частина з яких теж знаходиться під вартою. Громадянин А. про ці злочини навіть не знав.

Проте, згідно з діючим КПК та вказаним проектом, розглядати їх у суді за відсутності А. неможливо. І він отримує від суду том обвинувального висновку, в якому описано всі злочини по справі, ходить до суду місяцями, а то й роками, щоб врешті довідатись, що засуджений умовно. Таким чином А., всупереч Конституції, фактично позбавляється можливості мати в суді захисника (ніякий адвокат не буде місяцями слухати чужі епізоди). При цьому він зазвичай, через хворобу чи інші причини, неодноразово не з’являється в суді. І тут уже збитків зазнає держава, оскільки розгляд справи зупиняється, марнують час суддя та інші учасники процесу, затягується утримання підсудних під вартою. А щоб уникнути цих витрат, досить кількома словами передбачити в КПК можливість (краще обов’язковість) розгляду епізодів, до яких підсудний не причетний, за його відсутності.

Друге. Закінчивши розслідування справи, слідчий складає підсумковий документ — обвинувальний висновок, обсягом від кількох сторінок до кількох томів машинописного тексту. Цей єдиний документ складається з кількох частин, у тому числі містить опис злочину та обвинувачення, що разом становлять більше сорока відсотків обсягу тексту. Ці частини слово в слово, буква в букву повторюються. Але навіщо в одному документі те ж саме писати двічі? Це якщо обвинувачений один. А якщо, скажімо, п’ять, то текст повторюється шість разів: в описовій частині і в обвинуваченні кожного. Обвинувальний висновок пише і підписує слідчий, затверджує прокурор, його від імені держави оголошує в залі суду суддя (шість разів те ж саме). А згідно з названим проектом КПК, не тільки слідчий буде писати такий документ, а й прокурор. Правда, оголошувати в залі суду його буде не суддя, а прокурор і повторів буде на один менше. За вказаних обставин — не шість, а всього п’ять разів підряд одне й те ж саме. Чи виправдані в даному випадку втрачені робочі години та матеріальні витрати? Що ми втратимо, якщо, дещо змінивши форму документа, вказуватимемо в обвинувальній, резолютивній, частині тільки кваліфікацію злочину з посиланням на вже викладені в цьому ж документі обставини його скоєння?

На жаль, цей перелік можна продовжити. Отже, наявна необхідність доповнення в проекті основних засад кримінального судочинства принципом економічної ефективності процесуальної діяльності, тобто обов’язком посадових осіб — учасників процесу — ефективно й економно витрачати час та кошти. Варто також відповідно скоригувати у проекті весь ланцюжок процедури. Прогрес і в судочинстві — це виробництво одиниці продукції швидше, раціональніше, дешевше, ніж у минулому. До речі, процес, що застосовується, наприклад, у США, на порядок оперативніший.

Газета "Народне слово", 18.01.2001 р.