• Рубрики / Громадянське суспільство
• Дослідження / Що таке правозахист?
Підготовка доповідей про стан з правами людини.
Для комплексного дослідження стану з правами людини в країні правозахисні організації звичайно використовують форму щорічної доповіді про дотримання прав людини в країні. Складання такої доповіді є традиційним засобом доведення до відома громадськості – як національної, так і міжнародної – інформації про порушення прав людини в країні з метою поліпшення ситуації. В Україні, на жаль, річна доповідь, в якій від імені громадянського суспільства було б комплексно описано на високому рівні становище з правами людини, ще ніколи не готувалася, що є великим недоліком правозахисного руху. Єдиним виключенням була доповідь, підготовлена Омбудсманом і його апаратом [Ніна Карпачова. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - Київ-2000. - 378 с.].
Також готуються спеціальні доповіді, присвячені дотриманню якогось одного ключового права чи групи взаємоповязаних прав за рік чи більший період. Наприклад, вони можуть бути побудовані як коментарі до періодичних доповідей уряду про виконання положень спеціальних Конвенцій ООН з прав людини, що направляється один раз у 2, 4 чи 5 років у різні Комітети ООН, чи як аналітичні доповіді про узгодження законодавства і практики, що стосуються якогось громадянського чи політичного права, з відповідною статтею Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і практикою Європейського суду з прав людини по відповідній статті Європейської конвенції захисту прав людини й основних свобод.
Відомі різні форми річних доповідей. Так, "Біла книга Росії" складена як коментар до кожної статті Загальної декларації з прав людини, в якому розповідається про стан з реалізацією відповідного права. Всеукраїнський Комітет захисту дітей склав звіт про порушення прав дитини як коментар до офіційної доповіді держави про виконання Конвенції ООН з прав дитини, Харківська правозахисна група підготувала звіт про катування і жорстоке поводження в Україні як коментарі до третьої та четвертої періодичних доповідей держави про виконання Конвенції ООН проти катувань. Як коментарі до періодичних доповідей про виконання міжнародних пактів ООН з громадянських і політичних прав та соціальних, економічних і культурних прав готують річні доповіді Гельсінські комітети різних країн. Річні доповіді про дотримання прав людини в Російській Федерації у 1993 та 1994 рр., що були підготовлені під керівництвом відомого російського правозахисника, першого російського омбудсмана Сергія Ковальова, складені як сукупність частин, кожна з яких висвітлює стан з дотриманням або певної групи прав (наприклад, соціально-економічних прав), або прав тих чи інших соціальних груп – військовослужбовців, вязнів, або порушення прав людини під час певних подій – порушення прав людини під час жовтневих подій у Москві у 1993 році, порушення прав людини під час військового конфлікту в Чечні. Російське правозахисне співтовариство підготувало в 1998, 1999 і 2000 р. доповіді про стан з правами людини в Російській Федерації в ці роки в цілому й в окремих регіонах, причому остання доповідь охоплювала всі 89 субєктів Російської Федерації [Сборник докладов региональных правозащитных организаций о положении с правами человека в субъектах Российской Федерации за 2000 г.. В пяти томах. - М.: Московская Хельсинкская Группа, 2001 г.]. Російський досвід дуже важливий для України і повинний бути уважно вивчений. Структура цих доповідей (розділи "Повага недоторканності особи", "Дотримання основних громадянських свобод", "Дотримання основних політичних свобод", "Право на екологічну безпеку", "Положення окремих найбільш вразливих груп і порушення їхніх прав", "Дотримання соціально-економічних прав") багато в чому запозичена з щорічних доповідей Держдепартаменту США.
Підхід США до підготовки річних доповідей заслуговує на увагу. Щорічно Бюро демократії, прав людини і праці Держдепартаменту США щорічно готує і видає величезний двотомник, що містить доповіді про практику в галузі прав людини практично у всіх країнах світу. Ці доповіді готуються посольствами США в цих країнах. Усі доповіді побудовані за однаковою схемою:
резюме;
розділ 1 "Повага недоторканності особи" з підрозділами "Політичні та інші позасудові вбивства", "Зникнення", "Застосування катувань", "Свавільний арешт, затримання чи заслання", "Право на справедливий публічний суд" і "Право на недоторканність приватного життя";
розділ 2 "Дотримання громадянських свобод", в якому розглядаються свобода слова і преси, свобода мирних зборів і обєднань, свобода релігії, свобода пересування;
розділ 3 "Дотримання політичних прав: право громадян змінити владу";
розділ 4 "Ставлення уряду до міжнародних та неурядових перевірок за заявами про порушення прав людини";
розділ 5 "Дискримінація за расовою ознакою, статтю, релігією, фізичними вадами, мовою або за соціальним станом", в якому розглядається стан з дотриманням прав жінок, дітей, інвалідів, релігійних і національних меншин;
розділ 6 "Права робітників" (профспілки, укладення колективних трудових договорів, заборона примусової праці, дитяча праця та мінімальний вік прийому на роботу, прийнятні умови праці, торгівля людьми).
Привертає увагу чітка ієрархія прав і свобод людини, де на першому місці захист особистісних прав людини від сваволі держави, далі громадянських і політичних свобод, потім захист від дискримінації і тільки в кінці – короткий огляд прав робітників. Американська традиція прав людини вільна від патерналізму, який передбачає забезпечення людині "хорошого життя" державою (хоча рівень соціальної допомоги тим, хто її дійсно потребує, досить високий!), тут головним вважається право вільно чинити власною долею. Тому американцям важко збагнути наші проблеми з правами на працю, житло і достатній рівень життя.
На мій погляд, найбільш адекватно українським реаліям буде відповідати така структура річної доповіді:
1.Вступ (загальна оцінка стану з правами людини в Україні у 2003 році в порівнянні з 1991-2002 рр. та в радянські часи).
2. Дотримання фундаментальних прав і свобод (право на життя, на захист від катувань та жорстокого поводження, на свободу та особисту недоторканність, на справедливий суд, право на приватність, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода вираження поглядів, свобода мирних зібрань, свобода асоціацій, право на шлюб і створення сімї, право на захист від дискримінації, право на вільні вибори, право на звернення до органів влади та місцевого самоврядування, право власності, право на освіту, свобода пересування, свобода творчості).
3. Дотримання соціальних, економічних і культурних прав (підрозділи відповідно до статей 42-49 Конституції України).
4. Права людини у "закритих" середовищах (військовослужбовці, вязні, психічно хворі).
5. Колективні права (права дитини, права жінок, права національних та мовних меншин, права деяких соціальних меншин: інвалідів, пенсіонерів, багатодітних родин, біженців, мігрантів та осіб без громадянства, наркоманів, ВІЛ-інфікованих, права сексуальних меншин).
6. Дотримання екологічних прав.
7. Висновки та пропозиції.
По тій же схемі варто готувати річні доповіді про стан з правами людини в 27 регіонах країни – Автономній Республіці Крим, 24 областях, містах Києві і Севастополі. Річна доповідь про стан з правами людини по країні в цілому повинна узагальнювати положення доповідей про права людини в регіонах.