3000 журналістів Київщини підтримали чернівецьких колег.
12.12.2003
Найчисельніша в Україні професійна спілка працівників ЗМІ - Київська організація Національної спілки журналістів України (НСЖУ) у телеграмі від 27 травня 2003 року рішуче підтримала зусилля чернівецького журналістського загалу "зупинити шалений тиск на свободу слова, на демократичні засади країни, закріплені Конституцією України, з боку знахабнілих чиновників".
Найчисельніша в Україні професійна спілка працівників ЗМІ – Київська організація Національної спілки журналістів України (НСЖУ) у телеграмі від 27 травня 2003 року рішуче підтримала зусилля чернівецького журналістського загалу „зупинити шалений тиск на свободу слова, на демократичні засади країни, закріплені Конституцією України, з боку знахабнілих чиновників“. У зверненні від імені 3000 членів, підписаному головою Київської облорганізації, секретарем Національної спілки журналістів України спілки Ігорем Засєдою, зокрема, зазначається, що „голова Чернівецької обласної держадміністрації Теофіл Бауер своїми діями заплямував себе, як затискувач свободи слова, і йому не місце на такій високій державній посаді“.
Звертаючись до чернівецьких друзів, київські журналісти наголошують на тому, що вони шанують нас „за сміливість та непокору, за намір йти до кінця і домогтися справедливості. Якщо ми не об’єднаємо наші зусилля у боротьбі проти сучасних прибічників „радян-
ської свободи слова“, то остаточно втратимо нашу волю, нашу свободу“. Звернення завершується твердим переконанням: „будемо боротися й переможемо!“
Схоже давно небачена солідарність, виявлена чернівецькими журналістами, які згуртувалися для протистояння шаленому тиску з боку деяких обласних владців, широкий громадський резонанс, підтримка з боку загальноукраїнського журналістського загалу, далися таки взнаки і змусила чернівецьких чиновників відступити. У четвер, 29 травня, прес-служба облдержадміністрації поширила текст звернення Теофіла Бауера до представників засобів масової інформації області. Вже перший абзац звернення засвідчує небажання (чи неспроможність?) губернатора зрозуміти ту особливу роль, яку виконують представники мас-медіа – сторожові „пси демократії“ – у будь-якому цивілізованому суспільстві, оскільки він знову називає проявлену журналістами принциповість у відстоюванні своїх прав „амбіціями“ та „піар-кампанією, розгорнутою проти обласної виконавчої влади та мене особисто, яка подекуди рясніє елементами відвертого політичного замовлення та не має нічого спільного з правдою – основним критерієм журналістської діяльності“. Проте після загальних слів про п’ять років власної успішної діяльності на посаді голови ОДА, справедливість яких можуть оцінити самі буковинці, проживаючи в одному з найдепресивніших в економічному відношенні регіонів країни, Теофіл Бауер все-таки спромігся визнати наявність „помилок та прорахунків“ у своїй діях та існування конфлікту „у взаєминах між владою та частиною журналістського корпусу краю“. Що вже саме по собі не може не тішити, оскільки почути подібне із уст донедавна нехитно переконаного у власній непомильності губернатора, якому, за його ж словами, постійно хтось, або щось заважало працювати, раніше було практично неможливо.
Насамкінець, по-батьківськи вказавши журналістам на важливість їх праці та до чогось раптом згадавши (певно після прочитання деяких публікацій з підконтрольних йому газет) про кодекс журналістської етики, Теофіл Бауер закликав „працівників мас-медіа області, незалежно від їх статусу та політичної спрямованості, до толерантності і зваженості у стосунках з владою, до об’єктивного і неупередженого висвітлення подій і фактів“. Щоб продемонструвати „добру волю“, Теофіл Бауер оголошує про своє „непросте“ рішення відкликати „позовні заяви до деяких засобів масової інформації та журналістів, як такі, що можуть бути дестабілізуючим фактором у процесі розбудови регіонального інформаційного простору. Нехай публікації окремих видань, які не мають нічого спільного з реальним станом речей у області, залишаться на совісті їхніх авторів“. Тепер Теофіл Бауер сподівається „на зустрічні кроки представників основних мас-медіа краю щодо налагодження конструктивної співпраці між засобами масової інформації та місцевими органами державної влади“. Після тривалого й шаленого тиску губернатора на ЗМІ чомусь зовсім не віриться у те, що всього за одну ніч вовк раптом міг перетворитися на ягня. Зрештою навряд чи це йому вже дуже допоможе, адже свого часу більшість обласних ЗМІ оголосили свої редакції „Територією вільною від Теофіла Бауера“, а гасло „Буковина без Бауера“ все ще залишається актуальним.
29.05.2003
Звертаючись до чернівецьких друзів, київські журналісти наголошують на тому, що вони шанують нас „за сміливість та непокору, за намір йти до кінця і домогтися справедливості. Якщо ми не об’єднаємо наші зусилля у боротьбі проти сучасних прибічників „радян-
ської свободи слова“, то остаточно втратимо нашу волю, нашу свободу“. Звернення завершується твердим переконанням: „будемо боротися й переможемо!“
Схоже давно небачена солідарність, виявлена чернівецькими журналістами, які згуртувалися для протистояння шаленому тиску з боку деяких обласних владців, широкий громадський резонанс, підтримка з боку загальноукраїнського журналістського загалу, далися таки взнаки і змусила чернівецьких чиновників відступити. У четвер, 29 травня, прес-служба облдержадміністрації поширила текст звернення Теофіла Бауера до представників засобів масової інформації області. Вже перший абзац звернення засвідчує небажання (чи неспроможність?) губернатора зрозуміти ту особливу роль, яку виконують представники мас-медіа – сторожові „пси демократії“ – у будь-якому цивілізованому суспільстві, оскільки він знову називає проявлену журналістами принциповість у відстоюванні своїх прав „амбіціями“ та „піар-кампанією, розгорнутою проти обласної виконавчої влади та мене особисто, яка подекуди рясніє елементами відвертого політичного замовлення та не має нічого спільного з правдою – основним критерієм журналістської діяльності“. Проте після загальних слів про п’ять років власної успішної діяльності на посаді голови ОДА, справедливість яких можуть оцінити самі буковинці, проживаючи в одному з найдепресивніших в економічному відношенні регіонів країни, Теофіл Бауер все-таки спромігся визнати наявність „помилок та прорахунків“ у своїй діях та існування конфлікту „у взаєминах між владою та частиною журналістського корпусу краю“. Що вже саме по собі не може не тішити, оскільки почути подібне із уст донедавна нехитно переконаного у власній непомильності губернатора, якому, за його ж словами, постійно хтось, або щось заважало працювати, раніше було практично неможливо.
Насамкінець, по-батьківськи вказавши журналістам на важливість їх праці та до чогось раптом згадавши (певно після прочитання деяких публікацій з підконтрольних йому газет) про кодекс журналістської етики, Теофіл Бауер закликав „працівників мас-медіа області, незалежно від їх статусу та політичної спрямованості, до толерантності і зваженості у стосунках з владою, до об’єктивного і неупередженого висвітлення подій і фактів“. Щоб продемонструвати „добру волю“, Теофіл Бауер оголошує про своє „непросте“ рішення відкликати „позовні заяви до деяких засобів масової інформації та журналістів, як такі, що можуть бути дестабілізуючим фактором у процесі розбудови регіонального інформаційного простору. Нехай публікації окремих видань, які не мають нічого спільного з реальним станом речей у області, залишаться на совісті їхніх авторів“. Тепер Теофіл Бауер сподівається „на зустрічні кроки представників основних мас-медіа краю щодо налагодження конструктивної співпраці між засобами масової інформації та місцевими органами державної влади“. Після тривалого й шаленого тиску губернатора на ЗМІ чомусь зовсім не віриться у те, що всього за одну ніч вовк раптом міг перетворитися на ягня. Зрештою навряд чи це йому вже дуже допоможе, адже свого часу більшість обласних ЗМІ оголосили свої редакції „Територією вільною від Теофіла Бауера“, а гасло „Буковина без Бауера“ все ще залишається актуальним.
29.05.2003