MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Випадок в Дніпропетровській області

08.04.2004   
Леонідові Лейману зустрілися саме такі працівники ВБОЗу, хто, нічим не ризикуючи, учиняє напад на законослухняного, б’є його, демонструючи професіоналізм та бійцівські якості, знущається над зломленим і лежачим. Боюся називати їх до службової перевірки — після критики в ЗМІ такі «герої» зазвичай злітають нагору по службових східцях як такі, що витримали перевірку «славою». Тому назву їх так: БАП і ОВА.
А тепер послухаємо Леоніда Едуардовича:
«Я 5 березня їхав до Кривого Рогу. На узбіччі окружної дороги побачив КамАЗ і знайомого водія в оточенні людей. Я зупинив свою «Мазду» і підійшов до нього. В цей момент підбіг БАП і почав бити мене, нічого не пояснюючи. За якусь мить я вже лежав на землі, і раптом пролунали постріли, після чого на мене накинулися люди в масках і зі зброєю. Вони били мене по всіх частинах тіла прикладами, руками, ногами. Керував ними БАП. Хтось вигукнув: «Давай, я йому прострелю ногу!»...
Побитого Леймана затягли в кабіну КамАЗу і в супроводі співробітників ВБОЗу привезли до прохідної якогось підприємства.
«Мені було боляче дихати, паморочилася голова, нудило, — згадує жертва свавілля. — Запитав у БАП: за що побили, куди і для чого привезли? Але він лише матюкався...».
За дві години Леймана та ще кількох чоловіків заштовхали до УАЗика і привезли у ВБОЗ. Незабаром побитого почали допитувати. БАП і ОВА дуже воліли дізнатися від пригніченого затриманого, що корчився від болю у грудях, з ким, коли, що вкрав. На скаргу: «Ви мені поламали ребра» сильні і мужні, вольові та рішучі відповіли: «Це ще квіточки. Ось потрапиш в ізолятор, там з тебе зроблять футбольного м’яча».
«Кинули мене до камери для затриманих, де на холодній підлозі, без світла, я провів дві доби», — розповідає колишній кандидат у злочинці.
Затим була зустріч зі слідчим, очна ставка з водієм КамАЗу, який повністю спростував версію про причетність Леймана до злочину. Здавалося, все, воля, вибач Леоніде Едуардовичу. Та ні. 7.03.2003 р. його привозять до ізолятора тимчасового утримання, не надавши елементарної медичної допомоги. Минуло ще 8 днів, доки Лейман постав перед судом, — він і звільнив тяжкохворого з-під варти... Судово-медична експертиза на волі підтвердила перелом трьох ребер, пошкодження м’яких тканин, синці, «що могли бути отримані, можливо, за обставин, зазначених тим, хто оглядався, і за своїм характером належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості».
«Вважаю, що дії працівників ВБОЗу мають ознаки кримінального злочину, передбаченого трьома статтями Кримінального кодексу», — коментує ситуацію потерпілий.

(«Голос України», №108, 12 червня 2003 р.)
 Поділитися