Як попадають під амністію: за законом чи за гроші?
«Я — вдова, з 10 років піднімала синів-близнюків сама. І так трапилось, що один Віктор потрапив у халепу. Він завжди був більш збитошним за тихого брата Андрія. І поки Андрій вчився у технікумі, Віктор гуляв з хлопцями. Минулого року їх пов’язали на дрібній крадіжці — пограбували гараж. Винесли рівно стільки, скільки вистачило, щоб Віктору дали два роки ув’язнення у колонії.
Я — бухгалтер, брала на своє обслуговування до п’яти фірм, щоб возити передачі у колонії. Якби знала, то краще б ці гроші складала на його звільнення. Але була впевнена, що мого хлопчика відпустять. Бо ніяких порушень за ним не було. І його вихователь завжди про нього гарно відгукувався. Коли у серпні цього року вийшов закон про чергову амністію, я поїхала до Віті. І він з радістю сказав, що його, певно, теж звільнять, бо він вже відсидів третину строку і злочин у нього неважкий. А коли я приїхала наступного разу, то з’ясувалось — якщо я хочу побачити свого сина, то повинна принести 500 гривень одному начальнику в колонії, щоб він поставив свій підпис на якихось документах. Я привезла ті гроші і стала чекати новин від Віті. А вони були... Виявляється, той начальник нічого не підписав і пішов у відпустку на 45 днів! Але ж час йде!!! Пішла я знову по тому самому колу. А мені говорять, що ті 500 гривень я вже не поверну, але щоб мій син вийшов на свободу, то потрібно дати вже 1000 гривень! Людоньки, за що я маю давати такі гроші, якщо мого сина й так повинні відпустити! Але до кого кричати, кому що говорити! Каже мені Вітя, що готуються виходити під амністію такі злочинці, що йому страшно, якщо вони вийдуть на волю! І розказав мені син, скільки коштує їхнє звільнення. Зрозуміло, що чим більший строк, тим дорожче це коштує. Але більше 1000 доларів ніхто не носить. А ще пропонують: надайте матеріальну допомогу колонії. Беруть у родичів все — фарби, дошки, цвяхи, меблі, продукти. Все це приймається як благодійна допомога, а потім тих ув’язнених звільняють. Цього року по амністії повинні вийти 35 тисяч українських в’язнів. До того ж цьогорічна амністія не така вже й складна — амністують усіх охочих, які вчинили злочини невеликого і середнього ступеня важкості (до 5 років) і відбули третину терміну. Але можливості звільнитися моєму сину по УДЗ (умовно-достроковому звільненню) не вийшло. Я думала, що так звільняють дійсно тих, хто не має порушень, а виявляється, що УДЗ майже ніколи не буває. По УДЗ теоретично може вийти кожен, хто відсидів половину терміну і має в своїй особистій книжці хороші відгуки адміністрації. А практично ці відгуки коштують від 500 гривень до 1000 доларів. Ви запитаєте, чи не зверталась я до керівництва Держдепартаменту з виконання покарань? Я хотіла одразу бігти туди, але Вітя слізно просив мене цього не робити, бо новина про це одразу стане відомою у колонії, то тоді буде легко знайти причину, щоб “підставити” мого сина і залишити відбувати строк. Тому ми все-таки чекаємо — може, тихенько вдасться скористатись законним правом?»
(Повідомив Д. Гройсман, м. Вінниця)
(«33 Канал» 24 вересня 2003 р.)