MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

В грудні минулого року до редакції нашого видання двічі приходили кременчужани — батьки потерпілого К. — з метою передання звернення до парламентського профільного комітету, осібно до заступника голови комітету — народного депутата Григорія Омельченка.

09.04.2004   

Звернення було зумовлене трагедією, яка сталася з їхнім сином у липні минулого року. З письмових заяв батьків (згодом заяву написав і сам потерпілий) стало відомо, що у липні їх сина затримали без будь-яких пояснень троє невідомих осіб, наділи на руки наручники, на голову мішок, на автомобілі вивезли за межі міста Кременчука у ліс. Там у схроні захопленого катували протягом двох тижнів, вимагаючи від нього та родичів 15 тисяч американських доларів в якості викупу за його життя. При цьому погрожували батькам: якщо не отримають викупу, незабаром надішлють їм пальці від рук сина і відрубану голову... Батьки потерпілого К., щоб викупити свого сина, продали квартиру, а дружина позичила у друзів та знайомих останні гроші. Назбиравши у такий спосіб 11,5 тисяч американських доларів (більше не вдалося), батьки передали гроші катам потерпілого, а ті відпустили К. додому.

Останній звернувся до судово-медичної експертизи, якою й було встановлено наслідки його катувань: перелом п’яти ребер, струс головного мозку, перлом ключиць, побиття ступнів та колін і глибока психологічна травма, внаслідок якої К. до цього часу не виходить з квартири.

На офіційні звернення К. до начальника Полтавського УБОЗу, з яким він був (зі слів потерпілого та батьків) тривалий час у дружніх стосунках, відповідь так і не надійшла. І це незважаючи на те, що у зверненні К. називав конкретні прізвища злочинців і місце їхнього перебування. Відмовившись у такий спосіб перейматися справою потерпілого К., Полтавський УБОЗ переправив матеріали до Кременчуцького підрозділу УМВС, далі матеріали перекочували в Автозаводський райвідділ МВС, згодом — у підрозділ МВС мікрорайону Молодіжного, а далі — у сільський підрозділ. Сьогодні справою доручено займатися молодому, без достатнього досвіду, працівникові міліції. Хтось явно був зацікавлений у цьому поетапному переадресуванні по інстанціях доволі темної справи. На всі ці пересилки витрачено було більше трьох місяців. І лише у жовтні минулого року було порушено кримінальну справу за фактом отримання К. тілесних ушкоджень. З того часу куди тільки не зверталися і сам потерпілий, і його батьки за захистом своїх конституційних прав. До Адміністрації Президента Л. Кучми, до голови профільного комітету при Президентові України О. Колінько, до міністра внутрішніх справ України, до Генерального прокурора України... Доказом того є численні поштові квитанції та повідомлення про отримання перерахованими посадовими особами матеріалів, надісланих К. Але всі вони згодом повідомили К., що його матеріали направлені до Полтави... А там, у Полтаві, отримані матеріали відкладали вбік. Висновок один: Полтавські силові структури не зацікавлені в розкритті цього злочину...

Потерпілий К. стверджує, певне, не випадково: його викрадення, катування і каліцтво організоване самим керівником Полтавського УБОЗу.

Підтверджує свій здогад потерпілий К. такими міркуваннями: ті, хто його катував, вимагали від нього компрометуючих матеріалів на начальника Полтавського УБОЗу. На думку К., це робилося навмисне, аби відвести підозру від замовників його викрадення та катувань... Отримавши такі компрометуючі матеріали та записавши їх на відеокасету, кати вимагали 15 тисяч американських доларів викупу за життя К. У заявах потерпілого, крім того, наголошується, що злочинці-кати були знайомі з начальником Полтавського УБОЗу і ще раніше виконували його доручення... У зверненнях К. до вищеназваних інстанцій зазначається немало фактів бездіяльності полтавських правоохоронців. Але ті інстанції вперто надсилають матеріали потерпілого К. до Полтави, себто до тих, на кого К. їм скаржиться.

До речі, відповіді К. на свої скарги досі не отримав.

("Інформаційний бюлетень", №2, 15 січня 2004 р.)

 Поділитися