• Рубрики / Громадянське суспільство
• Дослідження / Що таке правозахист?
«Стосовно кількості правозахисних організацій в Україні я можу дати дуже гарні прогнози...»
Форум правозахисних організацій «Права людини на виборах» зібрав понад 100 учасників з 80 правозахисних організацій країни. Такої кількості правозахисників не збиралось в Україні ніколи. Незважаючи на назву Форуму, він був присвячений не стільки плануванню роботи правозахисників під час майбутніх виборів, скільки загалом консолідації правозахисних організацій та виробленню спільних планів щодо реалізації різних проектів.
Так, на Форумі працювали робочі групи, присвячені захисту права на мирні зібрання, свободи висловлювань та захисту права на доступ до інформації, моніторингу права на свободу віросповідання, запобіганню тортурам та нелюдському поводженню, дискримінації тощо.
Одним з найбільш очевидних результатів проведення цього Форуму – прийняття рішення про створення Української Гельсінської спілки з прав людини, в яку увійшло 18 правозахисних громадських організацій.
На Форумі були присутні гості з інших країн, а саме з Америки, Великобританії, Словаччини, Білорусі, Молдови та Росії, зокрема голова Московської Гельсінської Групи Людмила Алєксєєва. Вона любязно погодилася порозмовляти з нами.
Людмила Алєксєєва (коротка довідка)
1927 року народження. Один із засновників Московської Гельсінської групи, історик, правозахисниця. В 1977 році була вимушена емігрувати у США. Авторка фундаментальної монографії «Історія інакодумства в СРСР. Новітній період», яка вийшла в 1984 році. З 1993 року знову живе в Росії. В травні 1996 року обрана головою Московської Гельсінської Групи. З листопада 1998 року. – Президент Міжнародної Гельсінської Федерації.
Як на Ваше відчуття, чи відрізняється українська правозахисна спільнота від російської?
По-перше хочу привітати вас з тим, що на Форумі була заснована Українська Гельсінська спілка. Це дуже важливо – працювати разом, і це має бути дуже корисний і дієвий проект, адже в нього вкладається безцінний досвід організацій, які вже щось зробили в правозахисному полі і мають певний вплив на ситуацію із захистом прав людини в Україні.
Також мені дуже сподобалась атмосфера, яка була на Форумі. Адже ми дуже схожі один на одного, ми ще досить недавно були однією державою. В нас схожий менталітет, схоже законодавство, схожі наші політичні верхівки. Я знайшла тут багато однодумців і, загалом, мені подобається все те, що зараз відбувається в українській правозахисній спільноті.
Але є деякі аспекти, які все ж таки нас відрізняють. Наприклад, я помітила, що в українській правозахисній спільноті набагато менше жінок, тоді як в Росії – це половина всіх правозахисників. Є також один аспект, який викликає в мене певну заздрість. Це велика кількість молоді, яка була присутня на цьому заході. У нас, так вже склалося, ми досить консервативні, і на зїздах, які проходять в Росії, більше таких освічених, визнаних правозахисників, а в Україні більше молодої енергійної сили. Я обовязково зверну на це увагу в себе вдома і буду намагатись, щоб до нас теж приходила молодь і вкладала свою енергію в правозахист.
Як Ви можете оцінити роботу правозахисників в Україні?
Сама ідея зібрати правозахисників зі всіх куточків України – дуже прогресивна. Скільки всього відбувається скрізь, і на таких заходах відбувається обмін досвідом, винаходяться більш ефективні механізми захисту прав людини, розробляються плани щодо спільної дії, а це відомо, що разом можна зробити ефективніше будь-що. Ми також намагаємось збиратися.
Наприклад, у січні 2001 року ми вперше зібрали в Москві 1100 людей з 600 організацій. Звичайно, зібрати правозахисників зі всієї Росії – це дуже складно і витратно як фінансово, так і в плані організації, тому ми не можемо робити цього дуже часто. Але в Україні виглядає так, що це може стати дуже ефективним методом роботи.
Також в Росії як ефективний метод роботи правозахисних організацій зарекомендували себе партнерські мережі. Наприклад, Гельсінська група – це партнерська мережа організацій з багатьох регіонів країни і зібрати 150 людей набагато простіше, це майже така кількість, яка була присутня на Форумі в Україні.
Також я помітила, що у вас правозахисні організації досить рівномірно розподілені по регіонах. В Росії це ще одна проблема, тому що вона велика, і в деяких регіонах майже взагалі немає ніяких НУО, як, наприклад, в Хабаровському краї чи Калмикії. Тобто, ще в одному аспекті Україні легше працювати.
Які Ваші прогнози щодо майбутніх виборів, чи дійсно можуть вплинути правозахисні НУО на хід передвиборчого процесу?
Цілком зрозуміло, що напередодні майбутніх виборів на Форумі обговорювались питання саме участі правозахисних організацій і їхнього впливу на хід передвиборчої кампанії.
Стосовно кількості правозахисних організацій в Україні я можу дати дуже гарні прогнози. Наприклад, в Росії на виборах президента ми підготували 6000 наглядачів від неурядових організацій. Але в Росії 96 тисяч виборчих дільниць, і цілком зрозуміло, що цієї кількості недостатньо. Ми побачили, щоб вплинути на процес потрібно додатково ще 90 тисяч людей і помножити на два, щоб було хоча б по двоє людей на одну дільницю. Вам це зробити значно простіше, адже регіонів в Україні значно менше, а значить –і кількість наглядачів може бути цілком адекватною необхідній. Але що ми бачимо. Виявляється, що в Україні досить важка ситуація із законодавством, згідно з яким участь громадських організацій у виборчому процесі значно обмежена. Якщо це змінити, то і вплив правозахисних організацій може стати досить великим.
Загалом я хочу сказати, що у нас з вами досить схожі проблеми, і ми дійсно могли б ділитись набутим досвідом один з одним. Я вважаю, що і для мене було корисним те, що я прийняла участь у цьому Форумі, і я сподіваюсь, що мій досвід також став комусь у нагоді. Я вирішила, що ми обовязково на свої заходи будемо запрошувати українських правозахисників, адже я дійсно бачу реальну роботу і велику професійність людей у цій галузі.
Ярослав Гордієвич, Вікторія Онищенко,
Секретаріат Ради українських правозахисних організацій