Нещодавно затримали оперуповноваженого карного розшуку, який застрелив мешканця райцентру Броди. А працівника Львівського УБОЗу, який убив Руслана Ю. у Миколаївському районі ще 1999-го, меч правосуддя так і не торкнувся.
А працівника Львівського УБОЗу, який убив Руслана Ю. у Миколаївському районі ще 1999-го, меч правосуддя так і не торкнувся. Кримінальна справа кілька разів провадженням припинялася, чотири рази поновлювалася судом і прокуратурою. Щоразу органи погоджувалися з потерпілим батьком Ю.: має місце фальсифікація і підробка з боку слідчого прокуратури Ф. Але це, даруйте, вже не міліцейська історія, а прокурорська. До речі, не менш цікава...
На вимогу батька, справу було передано до Закарпатської облпрокуратури. Туди я виїжджав, щоб довідатися, чим і як Руслан загрожував УБОЗівцю, який застосував зброю на ураження. У прокуратурі мене ознайомили з версією слідства і дали зрозуміти, що справу буде вже вкотре закрито. Отже, як твердить слідчий, Ю. мав намір зясувати відносини з громадянкою Б., котра заборгувала йому певну суму. Вона повідомила в міліцію про майбутній нібито рекет, просила захистити. Міліція влаштувала засідку в будинку, впевнена, що прийде досвідчений здирник.
- Це необґрунтоване припущення, що перейшло пізніше у цинічне абсурдне обвинувачення сина, - казав мені Леонтій Ю. - Я, полковник міліції, знаю, чим жив Руслан. Правоохоронці, напускаючи туману, виправдовували незаконне застосування зброї колегою.
А він скористався нею двічі: у будинку, куди прийшов (без зброї, завважте) Руслан, і на вулиці, де стріляв у спину пораненого хлопця, що втікав.
- Пістолета в сина не було, - стверджує потерпілий, посилаючись на показання свідків, понятих, судмедексперта. - Зброю, до речі, зареєстровану, газову, Руслан залишив у машині.
На місці трагедії пістолет не зафіксований ані памяттю очевидцем, ані фотоапаратом, ані протоколом. В останньому, втім, зброя згадується. Але без необхідних у цих випадках подробиць - без номера, року випуску, інших подробиць. Поняті цього протоколу не підписували, що дає підстави батькові говорити про фальсифікацію й підробку.
Чого тільки не зробиш заради порятунку честі міліцейського мундира! Гадаю, у випадку з рівненським стрільцем усі буде інакше. Простіше. По-перше, він відразу зізнався. По-друге, порушник дисципліни - це вам не О., який служив зразково.
І все-таки не приведи Боже бути в ролі того, хто стріляє в спину.
Ні виправдання, ні честі, ні слави. Хіба що камінь на душі на все життя, що залишилося. Чи ж це не найбільше покарання?