Туберкульоз за гратами
«Зараз ця проблему винесено на рівень Президента. Бо досі не вирішено, що робити з тими хворими людьми, які не увязнені та в будь-який момент можуть бути звільнені судом. Адже тримати їх у слідчому ізоляторі немає можливості – їм потрібна спеціалізована медична допомога. Тому зараз у нас іде боротьба з МВС і Міністерством охорони здоровя, бо, згідно зі статтею 17 Закону України «Про боротьбу із туберкульозом», саме вони мають створювати відповідні диспансери для цієї категорії людей. Але ці державні органи не можуть створити відповідні заклади і просто скидають таких людей на нас. Це, у свою чергу, є порушенням міжнародної конвенції з прав людини. Європейський суд уже почав розгляд двох справ проти України, які вона, скоріше за все, програє», – пояснює Сергій Борисович. Однак усе погано бути не може, й ті, хто за вироком суду дістали строк, розміщуються в спеціалізованих лікарнях, де їм надають належну допомогу. Але де вирішується одна проблема – зявляється інша. Цього разу з антиретровірусною терапією. Ще наприкінці грудня через МОЗ України місця позбавлення волі мали отримати сто наборів для лікування хворих на СНІД. Та й досі, за словами Сергія Живаго, їх ніхто не бачив.