У квітні цього року Генеральна прокуратура розкритикувала Державний департамент з виконання покарань за неналежне тримання арештантів у слідчих ізоляторах. Спостереження Генпрокуратури засвідчили, що арештовані, які перебувають у СІЗО, не проходять своєчасного, повноцінного та якісного обстеження на туберкульоз. А це є першою причиною поширення цієї хвороби в таких закладах
Держдепартамент було зобовязано забезпечити належне тримання заарештованих, зокрема хворих на туберкульоз та інші хвороби, з наданням їм відповідної до законодавства лікувально-профілактичної допомоги.
Постає питання, як реагуватимуть на розпорядження Кабміну ті структури, яким воно адресовано? Адже, з одного боку, виконувати обовязки потрібно, а з другого, це просто неможливо через брак коштів. Як пояснили фахівці, Департамент з виконання покарань не може суттєво змінити ситуацію з триманням заарештованих, які хворі на туберкульоз та інші хвороби. І справа не тільки в браку коштів, а й у недосконалості самої кримінально-виконавчої системи. На сьогодні в СІЗО існують жорсткі й не завжди виправдані порядки. Наприклад, ускладнено систему передачі посилок із харчуванням. А ще минулого року на харчування кожного затриманого витрачали трохи більше як півтори гривні. Звичайно ж, за такі гроші неможливо надати триразове повноцінне харчування, яке могло б слугувати профілактикою туберкульозу.
Наступною не менш важливою проблемою під час роботи із хворими у СІЗО є переповнення цих установ. Тобто кількість людей, які перебувають у слідчих ізоляторах, на третину перевищує допустимі норми. І через це арештанти, які не пройшли своєчасного обстеження на туберкульоз, здатні передавати хворобу іншим. Хвора людина може заразити близько двадцяти пяти своїх однокамерників. Адже за день вони виходять на свіже повітря всього на одну годину. Також через переповнення камер СІЗО арештантам не вистачає ліжок і їм доводиться спати на підлозі, що в свою чергу призводить до активізації палички Коха.
Неналагодженість судової системи також створює проблеми для СІЗО. Адже середній термін перебування арештантів, чию провину ще не доведено, становить півроку й більше. Траплялися й випадки, коли невинні люди проводили в цих установах кілька років через те, що весь цей час справа була на розгляді. А за такий великий проміжок часу можна встигнути захворіти не тільки на туберкульоз.
Таким чином, зважаючи на всі фактори, які безпосередньо впливають на здійснення протитуберкульозних заходів у СІЗО, розпорядження Кабміну так і залишиться звичайним розпорядженням, яке має суто популістський характер. Як стверджують спеціалісти, формальні відписки Генпрокуратури та Кабміну є бутафорною реакцією на вимоги європейських структур щодо умов тримання людей в українських слідчих ізоляторах. Дивним є те, що наші чиновники думають, що в їхнє окозамилювання хтось повірить по цей і по той бік грат, а тим паче на Заході.
Доручення, якими Кабінет Міністрів зобовязав Держдепартамент із виконання покарань забезпечити належне тримання заарештованих, зокрема хворих на туберкульоз, виконати на сьогодні неможливо. Треба враховувати, що це залежить не від Департаменту, а від багатьох факторів, які мають вплив на умови тримання арештантів у СІЗО. Це і нестача коштів, і переповнення СІЗО, і затягування розгляду справ та судових процесів, через які люди перебувають у цих установах занадто довго.
Першою проблемою в боротьбі з туберкульозом у слідчих ізоляторах є нестача вітамінів і взагалі повноцінного харчування. Наступною – антисанітарні умови, в яких тримають людей. Адже потік арештантів у цих установах надто великий. Кожного дня в СІЗО розміщують близько пятисот нових арештантів і стільки ж випускають. У таких умовах, звичайно ж, складно тримати приміщення в нормальному стані. А збільшити кількість слідчих ізоляторів на сьогодні неможливо, адже коштів не вистачає в багатьох інших, не менш важливих, сферах, таких як освіта, культура, куди вони і спрямовуються. За останні півстоліття збудували тільки кілька слідчих ізоляторів, та й ті розраховані лише на короткочасне перебування. (Останній ізолятор, у якому можуть тримати арештантів протягом тривалого часу, було зведено сто років тому).
Багато проблем виникає через недосконалість судової системи. Так, затримані надто довго перебувають у слідчих ізоляторах, де існує небезпека захворіти на туберкульоз. А заарештований чотирнадцятирічний хлопець, наприклад, за два роки перебування в СІЗО деградує й виходить звідти сформованим злочинцем.
У нашій країні взагалі людей саджають занадто багато. І для вирішення цього питання необхідно терміново знаходити альтернативні методи покарання для тих, хто вчинив несуттєві провини, а за грати відправляти вже справжніх злочинців.
Що ж до фінансового питання, то кошти, які надає бюджет, лише на третину задовольняють потреби кримінально-виконавчої системи. Таким чином, заходи проти туберкульозу та його профілактика не можуть здійснюватися більше як на третину. Хоча варто зауважити, що перевиконання бюджету за останні півроку на півтора мільярда гривень дало позитивні результати. Так, на потреби кримінально-виправної системи було надано додатково близько 103 мільйонів гривень, значна частина яких піде на закупівлю медикаментів та устаткування для боротьби з туберкульозом та його профілактики.