Міліція – з народом?
Тиждень тому в обласному міліцейському управлінні почався “великий ісход” кадрів. Як стало відомо з надійних джерел, першим заяву “за власним бажанням” подав начальник відділу фінансових ресурсів і економіки УМВС полковник міліції Віктор Дембровський. Офіційна причина – пенсійний вік. Особливого подиву рішення фінансиста міліції не викликало ні в кого: зрозуміло, що нова влада не сьогодні-завтра почне ревізії в усіх державних структурах, а ревізії, як відомо, починаються з відділів фінансів.
Майже одночасно написали заяви на звільнення за власним бажанням начальник відділу карного розшуку Віктор Олігорський та начальник відділу громадської безпеки Юрій Кузьменко.
У вищих міліцейських структурах ширяться чутки, що спеціалісти УМВС ідуть з роботи у передчутті кадрових змін, які очікуються з приходом нової влади. Чутки мають дещо драматичний характер: що стане з областю, коли “всі спеціалісти підуть з УМВС”?!
Опитані редакцією місцеві бізнесмени, навпаки, ніякого драматизму від грядущих кадрових змін у міліції не відчувають. Вони дуже сподіваються, що в області, нарешті, стане менше корупції, що кримінальні “авторитети” не почуватимуться так вільно, як досі, що слідчі відділу карного розшуку будуть менше ламати ребра і відбивати печінки затриманим, добуваючи “зізнання” у злочинах, яких вони не коїли. Що міліція перестане допомагати криміналізованій владі розоряти успішні підприємства.
У міліцейських колах говорять, що Юрій Кузьменко найдужче остерігається розслідування історії з КАМАЗом, що 12 серпня минулого року на дорозі біля Новоолексіївки тричі ледве не збив автомобіль В. Ющенка. Водія нібито побили охоронці Ющенка, і з цього приводу правоохоронці порушили справу, водій і даішники виступали по телебаченню – звинувачували... Але врешті-решт галас про побиття водія КАМАЗу вщух, а слідчі й досі не знають, що робити з цією справою – закривати? Не закривати? Якщо закривати, то з яким формулюванням? Як висловився один працівник міліції: “Даішники погано впоралися із завданням”. Куратор облуправління ДАІ – Юрій Кузьменко. Можливо, все це тільки чутки...
Що стосується громадської безпеки, то коаліція “Партнерство за прозоре суспільство” дуже сподівається на розслідування: хто давав команди зносити жовтогарячі намети, переслідувати агітаторів, чому працівники Суворовського РОВД під керівництвом свого начальника Григорія Кривоноса та працівники управління по боротьбі з організованою злочинністю під керівництвом Євгена Корнішева нападали на агітаторів В.Ющенка, чому відняли й знищили 25 прапорів, зламали 3 намети? Чому Є. Корнішев і Г. Кривоніс спокійно спостерігали, як невідомі в цивільному 26 жовтня викручували руки активісту “Нашої України” (до речі, колишньому працівнику УМВС) Віталію Сіропуло, як один із них, погрожуючи ножем, відняв мобільний телефон, зрізав кріплення відеокамери й утік із нею? Усі ці події знімав фотоапаратом юрист “Нашої України” О. Пишний, він надав в УМВС 10 фотокарток зловмисників, а також Кривоноса, на очах у якого коївся злочин. Але ніхто нікого й не подумав шукати, аж доки депутат ВРУ В’ячеслав Кириленко не написав запит до обласної прокуратури. При перевірці скарги прокурори виявили, що з міліцейських кримінальних справ зникли фотокартки злодіїв, і фотокартка Кривоноса теж зникла... Дивно, що ні Корнішев, ні Кривоніс не написали заяви про звільнення.
Ніяких результатів немає й досі в розслідуванні справи про побиття бізнесмена Сергія Коваленка, який активно підтримував на виборах Віктора Ющенка. Нагадаємо: у п’ятницю 10 грудня о 21.00 С. Коваленка перестріли біля дому двоє невідомих.
Невідомі закричали: “Что, сука, свободы захотел?!” витягли з машини, побили до втрати свідомості, порізали обличчя, а потім утекли на його ж машині. За свідченням С. Коваленко, били професійно і жорстоко, один із нападників був “слов’янин з інтелігентним обличчям і мав військову виправку”. І що ж зробили міліцейські “професіонали” для розслідування цієї справи? “В понедельник вечером пришел подполковник милиции и стал уговаривать, что это дело относится к бизнесу, а к политике отношения не имеет. И что мне лучше с этим согласиться, иначе дело зайдет в тупик, а мою машину сожгут где-нибудь”. Такий от “професіоналізм” у наших міліцейських спеціалістів.
Кілька днів тому із надійних джерел в управлінні УМВС Херсонщини нам повідомили: перед виборами в управління технічного забезпечення (відає всією спецтехнікою для підслуховування) призначили молоду спеціалістку з Луганська. Тут вона вийшла заміж за Толстікова, який на той час був першим заступником начальника управління УМВС Херсонщини. Після весілля Толстіков переїхав до Києва, де очолив Департамент при МВС, під відомством якого були всі управління з техзабезпечення в Україні (читай – по підслуховуванню). Відразу після революції подружжя цих вельми специфічних спеціалістів отримало третю за рік відпустку й виїхало за кордон – вони занадто багато знають, щоб почуватися в Україні безпечно...
Основна біда багатьох керівників правоохоронних органів України в тому, що вони давно й безповоротно погодилися служити не законові, а владі. Будь-кому при владі, навіть злочинцю. А для цього не потрібно мати ні високих професійних якостей, ні моральних, головне – 24 години на добу бути готовим розтерзати будь-кого по команді “фас” від “хазяїна”. Чи зможуть швидко перебудуватися на чесну роботу в рамках закону і моралі ті керівники правоохоронних органів, які все життя формувалися в системі “фас”? І чи взагалі зможуть? Чи не краще їм і справді піти з органів, звільнити місця для тих, у кого схильність до прогинання перед владою й звичка до корупції ще не в’їлася в плоть і кров?
У суботу 1 січня генерал-майор Сергій Васильович Семків на робочому місці приймав поздоровлення з днем народження. Очевидці розповідають, що двір УМВС був запруджений дорогими іномарками, на яких прибували вітальники – в основному, підлеглі Сергія Васильовича, працівники прокуратури, суду, держадміністрації. Чому імениннику не спало на думку запитати, звідки у них ці дорогі машини, коли кожен отримує досить помірну зарплатню? Можливо, це вивело б його на розкриття організованої злочинності в масштабах області?
Втім, у тих же міліцейських колах говорять, що Сергію Семкі-ву нині не до того – він від самого 26 грудня “сидить на чемоданах” і шукає роботу – поки що без особливого успіху, а в середу 5 січня нібито теж написав заяву про звільнення...
Будемо сподіватися, що незабаром в УМВС Херсонщини прийдуть, нарешті, справжні професіонали, які не хочуть жити “по понятіях”, які зберегли людську гідність і смак до професійної роботи. І тоді все потаємне стане явним. І народ, нарешті, перестане боятися людей у міліцейській формі, а кожен громадянин казатиме без сарказму: моя міліція мене береже.
(“Вгору”, м. Херсон № 119, 6 січня 2005 р.)