Український вибір – це вам не Берлусконі
Організатори прагнули показати кіно, яке знайде відгук саме у українського глядача, тому вибір фільмів на відкриття фестивалю не випадковий.
Фільм молодого режисера Руслана Гончарова відомого своєю попередньою роботою «Обличчя протесту» – безстороння хроніка подій вибрів 2004 року. Автор не розставляє акцентів, він надає це право глядачу, який може, зараз, після деякої перерви, безсторонньо оцінити події, в яких всі так чи інакше приймали участь.
У програмі фестивалю були представлені фестивалі-партнери – «Права людини в фільмі» (Варшава) та «Один світ» (Прага), спеціальні проекти: «Росія – нова мова, або «Російська екзистенція», «Демократія. Білоруська версія», «Демократія. Український контекст», «Відео-звіт за 2004 про права людини в Україні».
Програма фестивалю складалася приблизно з 70 свіжих фільмів режисерів України, Росії, країн Європи присвячених правам людини в широкому розумінні – від права на свободу слова до права на гідний та достойний рівень життя, серед фільмів – призери та номінанти багатьох кінофестивалів. Всі ці фільми поєднує те, що в їх центрі уваги знаходиться ЛЮДИНА – її гідність, права та свобода.
Програма фестивалю підбиралася, виходячи з двох критеріїв – мистецької цінності фільмів та актуальності теми для українського глядача. «Документальне кіно не має бути агітаційним матеріалом чи інструкцією – це мистецтво, але разом з цим мистецтво для глядача, а не для самого себе,» – каже продюсер фестивалю Геннадій Кофман.
Робота угорського документаліста Петера Форгаса «Втеча по Дунаю» відібрана саме за надзвичайні мистецькі якості – режисер створив свій фільм зі старих, архівних та аматорських зйомок капітана корабля «Королева Єлизавета», який фільмував втечу словацьких євреїв по Дунаю до Чорного моря, а потім в Палестину напередодні Другої світової війни. Незважаючи на те, що Форгас сам не знімав – його почерк у монтажі та саундтреці вгадується вже після декількох хвилин перегляду. Фільм отримав нагороду як кращий документальний фільм на Угорському кінофестивалі, спеціальний приз на Краківському кінофестивалі.
Фестиваль проходив у форматі Днів кіно, конкурсна програма не передбачалася, оскільки конкурс передбачав жорсткий відбір, і не завжди всі цікаві фільми потрапили на перегляд. «Ми відмовилися від цієї практики – і тому, глядачі, наприклад змогли побачити фільм молодої режисерки Олександри Полуніної (Санкт-Петербург) «Так, смерть», який розповідає про НБП і, можливо, не є ідеальним з точки зору режисури, але надзвичайно цікавий за змістом,» – пояснюють організатори фестивалю.
У глядачів був шанс побачити фільми, які б вони не змогли побачити в кінотеатрах, по ТБ чи купити на диску на Петрівці. Наприклад, роботу Олександра Расторгуєва «Чистий четвер» ніколи не покажуть по російському телебаченню – фільм змальовує війну в Чечні без прикрас, і той факт, що герої фільму загинули незабаром після його зйомок нагадує нам про реальність всіх зображених подій. У свій час ця робота викликала гарячу дискусію серед російських митців – чи допускається ненормативна лексика в документальному кіно.
Взагалі проблематика Чечні – «популярна» тема серед документалістів не тільки Росії. Надзвичайно цікавий документальний фільм «Білі ворони – жахи Чечні» німецьких режисерів Йогана Файнда та Тамари Трампе з останньої програми Берлінале. Документалісти з Німеччини приїздили три роки поспіль до Росії, спостерігаючи за головними героями, якіі повернулися з Чечні – Кирилом, Пєтею та Катею.
Серед гостей фестивалю – російські, українські, польські та білоруські документалісти від іменитих метрів, таких, як білорус Хащеватський до цікавих новачків, які будуть представляти свої фільми та спілкуватися з глядачами в залі.
Представлені на фестивалі фільми не є продукцією Голлівуду, вони не для розваг – але поряд з тим вони нікого не залишили байдужими, і мабуть, це саме цінне, що може запропонувати глядачам документальне кіно про права людини.
28.03.2005