Мене били гумовою палицею...
07.05.2005
Шановна редакціє!
У газеті "Правда Украины" від 3 лютого я прочитав листи О. Кречмаровського та В.Фалко, в яких вони розповіли, як над ними знущалися в міліції. Справа в тому, що я також постраждав від рук правоохоронців, які намагалися притягнути мене до відповідальності за скоєння правопорушення, яке я не вчиняв.
21 березня 2003 року близько 22-ої години вечора мені додому зателефонували з міліції і наказали за 15 хвилин "примчатися" до начальника міліції. Коли я прийшов у райвідділ, мене завели до начальника, а потім оперативник О. провадив мене до невеликого актового залу. Він сказав, що я маю знати, чому мене сюди запросили: мовляв, у місті було скоєно вбивство, і я до нього причетний, на що я відповів, що це — брехня. Опер відразу з розмаху вдарив мене в обличчя, після чого став вимагати, щоб я зізнався у вбивстві, якого не вчиняв.
Через кілька хвилин до залу увійшли кілька представників міліції разом з начальником райвідділу. Вони на мене подивилися, після чого начальник сказав: "Попрацюте з ним, він вам багато чого скаже!" — та пішов геть.
Мене почали бити двоє-троє працівників міліції: хто — руками, а хто — ногами, водночас "вмовляючи", щоб я дав свідчення, нібито бачив, як вбивали мінялу. Через деякий час повели до іншого приміщення.
Рано-вранці "допит" продовжився. Мене знову били: спочатку — руками по голові, а потім примусили роззутися, після чого колінами поставили на стілець та знову почали бити, тепер -гумовою палицею по стопах. Відпустили мене з відділка лише десь о 23.00 22 березня 2003 року, попередивши, щоб я не здумав жалітися на міліцію, оскільки мене затримали по закону — за те, що я нібито на вулиці чіплявся до невідомої жінки. 23 березня вранці мені стало дуже зле через побої. Батько викликав "швидку допомогу", і мене госпіталізували до лікарні, де я пролежав три дні, а потім лікувався вдома, і за все це нашим правоохоронцям я "вельми вдячний".
Олег Стрілець, з м. Корця, Рівненської області
("Правда Украины", 2005.02.10)
У газеті "Правда Украины" від 3 лютого я прочитав листи О. Кречмаровського та В.Фалко, в яких вони розповіли, як над ними знущалися в міліції. Справа в тому, що я також постраждав від рук правоохоронців, які намагалися притягнути мене до відповідальності за скоєння правопорушення, яке я не вчиняв.
21 березня 2003 року близько 22-ої години вечора мені додому зателефонували з міліції і наказали за 15 хвилин "примчатися" до начальника міліції. Коли я прийшов у райвідділ, мене завели до начальника, а потім оперативник О. провадив мене до невеликого актового залу. Він сказав, що я маю знати, чому мене сюди запросили: мовляв, у місті було скоєно вбивство, і я до нього причетний, на що я відповів, що це — брехня. Опер відразу з розмаху вдарив мене в обличчя, після чого став вимагати, щоб я зізнався у вбивстві, якого не вчиняв.
Через кілька хвилин до залу увійшли кілька представників міліції разом з начальником райвідділу. Вони на мене подивилися, після чого начальник сказав: "Попрацюте з ним, він вам багато чого скаже!" — та пішов геть.
Мене почали бити двоє-троє працівників міліції: хто — руками, а хто — ногами, водночас "вмовляючи", щоб я дав свідчення, нібито бачив, як вбивали мінялу. Через деякий час повели до іншого приміщення.
Рано-вранці "допит" продовжився. Мене знову били: спочатку — руками по голові, а потім примусили роззутися, після чого колінами поставили на стілець та знову почали бити, тепер -гумовою палицею по стопах. Відпустили мене з відділка лише десь о 23.00 22 березня 2003 року, попередивши, щоб я не здумав жалітися на міліцію, оскільки мене затримали по закону — за те, що я нібито на вулиці чіплявся до невідомої жінки. 23 березня вранці мені стало дуже зле через побої. Батько викликав "швидку допомогу", і мене госпіталізували до лікарні, де я пролежав три дні, а потім лікувався вдома, і за все це нашим правоохоронцям я "вельми вдячний".
Олег Стрілець, з м. Корця, Рівненської області
("Правда Украины", 2005.02.10)