MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Темна справа

12.09.2005   
Володимир Філь, Запорожжя-Мелітополь

Це почалося більш як два роки тому. Ситуація некрасива, але, загалом, досить типова для нас. Місце дії — Мелітополь Запорізької області. І що важливо, відзначити — місто це невелике.

Як випливає зі скарги Валерія Івановича Г., надісланої на адресу Президента України, 27 березня 2003 р. приблизно о пів на восьму ранку він вийшов зі своєї квартири, вивів з гаража свій автомобіль ВАЗ-2108, а коли повернувся до гаража, щоб зачинити ворота, до нього підбігли четверо, один із яких назвався співробітником міліції з 7-го відділу і навіть показав якесь посвідчення червоного кольору. Валерій Іванович устиг помітити, що всі четверо вийшли з автомобіля "Таврія" білого кольору вантажно-пасажирського варіанту із затемненими стеклами. Далі події розгорталися швидко. Валерій Іванович одержав удар в обличчя, його обшукали, натягнули на голову принесену з собою в’язану шапочку, закривши нею очі, заштовхнули у "ВАЗ", посадили на заднє сидіння і, безупинно завдаючи ударів, кудись повезли. Потім його завели в якесь приміщення, відкрили люк і металевими сходинками опустили в підвал.

"Моїм же ременем мені зв’язали руки і почали бити, при цьому запитуючи, де знаходяться товар і гроші. Про який товар йшлося, я не знав. Били мене годин із 12. Били руками, ногами, дерев’яними палицями, застосовували електрошок, підвішували на металевий гак за руки... По голосах я визначив, що в підвалі знаходилося четверо чоловіків. Під час побиття мене постійно запитували, де знаходиться товар з фірми "С.", яку пограбували в ніч з 14 на 15 лютого 2003 р. Я відповідав, що нічого не знаю. Від побоїв у мене набрякли практично всі частини тіла, і пересуватися самостійно я вже не міг... Один із тих, що були в підвалі, сказав, що о 17-й годині закінчується робочий день, незабаром під’їдуть їхні люди і мене взагалі вб’ють. У цей момент в одного з них задзвонив телефон. Після кількох хвилин розмови він сказав іншим, що простежується зовсім інший слід і мене треба відвезти додому...".

Після цього хтось із чотирьох запропонував допитаному випити горілки і пояснив, що власник "С." Юрій Д. заплатив їм гроші, щоб вони знайшли тих, хто пограбував його фірму. Валерій Іванович пити горілку категорично відмовився, тож рідину йому залили в рот насильно. Потім посадили в іномарку і, покружлявши для маскування містом, випустили в сусідньому з його будинком дворі, посадовивши на лавку. Автомобіль "ВАЗ-2108", з документами і водійським посвідченням, мобільний телефон, золотий перстень і 60 гривень, відняті у Валерія Івановича під час викрадення, ніхто не повернув. Місяць після цього інциденту йому довелося провести в лікарні.

Прокуратурою Мелітополя порушено кримінальну справу за фактом пограбування і незаконного заволодіння транспортним засобом. Відтоді хто тільки цією кримінальною справою не займався! Крім мелітопольської прокуратури, її розслідували слідчі відділи Мелитопольского і Запорізького обласного управлінь міліції. І безуспішно. У які тільки високі інстанції не звертався потерпілий зі скаргами на бездіяльність органів МВС і прокуратури! І теж безуспішно. У своєї останній скарзі, адресованій до найвищої з існуючих у країні інстанцій, Валерій Іванович, крім уже процитованих рядків, заявляє ще таке. Перше. Директор фірми "С." Юрій Д. в особистій розмові зізнався йому, що "людей (співробітників міліції) найняв він", і обіцяв з’ясувати ситуацію щодо вкрадених речей. З’ясував чи ні, потерпілому невідомо. Друге. На роботу до фірми "С." після виходу на пенсію був прийнятий співробітник міліції з 7-го відділу підполковник Б., котрий, як відомо потерпілому, довгий час приятелював з Юрієм Д. Висновки напрошуються самі собою. Третє. Автомобіль "ВАЗ" після викрадення було вилучено працівниками міліції, але потім знято з обліку, нотаріус із Дніпропетровська оформила на нього генеральне доручення двом громадянам, мешканцям Дніпродзержинська, котрі й продали його якійсь людині з Донецької області...

Що ми маємо з неспростовних фактів? От що: напад, викрадення, побиття, грабіж і заволодіння автомобілем справді були. Слідство також просувалося, м’яко кажучи, не швидко й успіхами похвалитися не могло.

Моторошна історія? Ще й яка моторошна! Однак нічого унікального і навіть просто дивного в ній, як на нинішні часи, немає, навіть якщо все викладене в скарзі абсолютна правда. Кого здивуєш повідомленням, що представники силових структур займаються "кришуванням" комерційних фірм? Кого здивуєш викраденням людей і катуваннями в ході якихось "розборок", замішаних на грошах і корисливих інтересах? Тільки авторові цих рядків відомо про три подібні випадки в Запорожжі, сценарій яких мало чим відрізняється від вищеописаного.

Для довідки: "7-ий відділ" належить до суперсекретних, займається зовнішнім стеженням і має розгалужену агентурну мережу, розділену на кілька підвидів.

До його функцій також належить упровадження своїх людей у злочинні формування.

Співробітників цього відділу в обличчя знає дуже обмежена кількість навіть їхніх колег з інших підрозділів, вони навіть у затриманнях участі не беруть, щоб не "засвітитися"! Будь-яке "засвічення" дорівнює провалові.

Як ми з’ясували у слідчому відділі Мелітопольського міськуправління міліції, Валерій Іванович знайомий з директором фірми "С." Юрієм Д. досить давно —

майже 12 років. І до самої фірми мав досить близьке відношення — на момент розбійного нападу на "С." він працював там начальником охорони. Напад цей стався вночі, злочинці зв’язали сторожа, а сума збитків від цього "візиту" перевищила двісті тисяч гривень. А зв’язаним сторожем виявився ніхто інший як син Валерія Івановича. Як версію можна припустити, що дехто з керівництва фірми (не будемо вказувати пальцем) запідозрив сторожа у змові зі злочинцями.

Чи були підстави для таких підозр, судити не беремося, а оперативну інформацію про сина Валерія Івановича до справи не підшиєш. Не виключено, що почасти підозри могли впасти й на начальника охорони. От цей "дехто" і міг найняти якихось людей. А вже цими людьми могли бути з однаковою ймовірностю і кримінальні елементи, що спеціалізуються на "розборках", і колишні співробітники міліції (втім, не виключено, що і хтось із діючих, або тих, що мають впливову підтримку серед діючих. Ця версія, звичайно, теж не претендує на істину. Та хіба ми не знаємо про такі прецеденти?). А для солідності чи щоб відвести очі, кожен із них міг приплести сюди 7-ий відділ. Але, можливо, існують і якісь іще варіанти розвитку подій і причини викрадення, пограбування і побиття були інші, і учасники їх також були інші.

Слідчий СВ Мелітопольського міськуправління міліції нічим нас не порадував.

Сказав, що справа дуже заплутана, і тут із ним не можна не погодитися. Сказав також, що якусь підозрілу машину — "ВАЗ-2108" виявлено, але стверджувати, що це машина Валерія Івановича, поки що рано — всі розпізнавальні знаки на ній "перебито", для ідентифікації потрібні дані експертизи.

На наш останній дзвінок той само слідчий відповів так само люб’язно, але гранично лаконічно: задовольнити наш інтерес у цій справі він не може, та й самої справи в нього вже немає, а де вона, він не знає.

Ні, таки є в цій справі щось дивне. Убийте, а не повірю, що за два роки чимале число професіоналів, у розпорядженні яких є хоча б той само 7-ий відділ, не в змозі розкрити два злочини, вчинені у невеликому провінційному містечку! Хоч би які вони були заплутані. І, напевно, хоча б установити автомобіль "Таврія" вантажно-пасажирського варіанта з затемненими стеклами в Мелітополі не так уже й складно. Тим більше, що коло зацікавлених осіб порівняно невелике.

А де зараз знаходиться справа, ми знаємо. У слідчому відділі прокуратури Запорізької області. І займається нею слідчий з особливо важливих справ Фомін Геннадій Вікторович, кабінет якого розташований у прокуратурі міста Мелітополя. І вже він, мабуть, швидко в усьому розбереться. Адже Мелітополь місто маленьке...

P. S. З приводу цієї справи редакція зверталася до Міністерства внутрішніх справ із проханням роз’яснити ситуацію. На жаль, відповідь не отримано.

("Голос України", 2005.09.08)

Якщо вам сподобалася публікація, підтримайте автора статті та діяльність Харьківської Правозахисної Групи
 Поділитися