Правозахисники проти «прослушки» і чиновницького спецзв’язку
Українська Гельсінська спілка з прав людини надіслала звернення до Прем’єр-міністра, вказавши на недоцільність запровадження спеціального зв’язку для чиновників та закликала розв’язати проблему тотальної «прослушки»
Як стало відомо з засобів масової інформації, минулого тижня Кабмін доручив СБУ створити «спеціальну мережу мобільного зв’язку Національної системи конфіденційного зв’язку»..
У повідомленні преси йдеться про те, що спецоператор буде створений на базі департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації СБУ, а точніше – держпідприємства «Українські спеціальні системи». Через цю організацію СБУ має намір створити власного провайдера, який буде обслуговувати чиновників на базі існуючих GSM-мереж, для цього буде оголошено конкурс. Першими користувачами стануть працівники міністерств і депутати, яким будуть видаватись спеціальні трубки із «секретом».
Це рішення стало реакцією на тотальне прослуховування та істерію навколо питання прослуховування, яке актуальне для українського суспільства вже декілька років. Але ця реакція не може не дивувати. Попри нерівність громадян та виокремлення касти чиновників, такий спосіб зберегти конфіденційність має декілька очевидних вад – замість того, щоб забезпечити приватність УСІХ громадян України, чиновники в приступі егоїзму потурбувалися лише про себе.
Українська Гельсінська спілка з прав людини виступила з різкою критикою цього нововведення. Правозахисники наполягають про необхідність вводити системні зміни в сфері оперативно-розшукової діяльності (до якої належить прослуховування), а для цього необхідно перш за все змінити українське законодавство.
«Ми вважаємо, що без прийняття законодавчих змін безпідставне стеження за громадянами буде тривати й надалі, навіть якщо в громадян будуть мобільні телефони із зашифрованим сигналом. До тих пір поки цією справою займається СБУ не про яку конфіденційність і захищеність громадян не може йти і мови. Тільки створення системи незалежного контролю за прослуховуванням телефонів та іншими формами електронного стеження може позбавити Україну такої ганебної практики: втручання в приватне життя громадян та незаконного контролю комунікацій бізнесменів, громадських і політичних діячів», – сказав Директор програм Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський.
Існує і інший аспект проблеми. Всі знають, що прослуховувати в Україні можна і законним шляхом. За нашими даними в Україні в 2002 році Верховним судом було видано близько 40 тисяч санкцій на зняття інформації з каналів зв’язку, що приблизно в 40 раз більше, ніж у США. За даними колишнього секретаря РСНБО України навіть 15-20 відсотків таких справ, по яких видають дозвіл на зняття інформації з каналів зв’язку не доходять до суду. Левова частка таких дозволів припадає на СБУ, якій і доручили забезпечити таємність зв’язку чиновників. За інформацією Генерального Прокурора, кількість таких дозволів у цьому році вже перевищила 11 тисяч, а результати прослуховування були використані лише у 40 випадках.
«У відповідності до практики Європейського суду з прав людини та позитивної практики європейських демократичних країн необхідно запровадити такі механізми, щоби зняття інформації з каналів зв’язку (в т.ч. прослуховування) мало бути крайнім заходом», – сказано у зверненні правозахисників. Також правозахисники наголошують, що зняття інформації з каналів зв’язку повинне проводитися протягом обмеженого терміну, визначеного в санкції суду (на сьогодні, максимальний термін не визначений законом, тобто за людиною можуть стежити без обмеження в часі) і особа, котру прослуховували, повинна обов’язково інформуватися про це після закінчення прослуховування для того, щоби мати можливість оскаржити законність таких дій правоохоронців у суді. А якщо припустити, що всі прослуховування, що здійснювалися досі були санкціоновані самими спецслужбами, то в цьому контексті дуже непокоять повноваження, які отримало СБУ – вирішувати власноруч кому видавати «спецмобілки».
Правозахисники також застерігають, що така ідея може мати наслідком необдуманого витрачання значних державних коштів на програму, що приречена на невдачу. В Україні є вже сумні приклади таких проектів, наприклад, створення єдиної паспортної системи громадян, на яку вже багато років витрачаються надзвичайно великі асигнування з Державного бюджету України і яка до сих пір не створена.
Правозахисники констатують, що в Україні і далі будуть продовжувати стежити, прослуховувати телефони чи знімати інформацію з каналів зв’язку політиків, бізнесменів і громадських активістів, оскільки система прослуховування та контролю за нею зберігається чинною практично без змін ще з радянських часів, і така система ніколи не забезпечить дотримання прав людини та основних свобод.
14-10-2005