MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Росія має надати докази того, що український журналіст живий, — ‘Репортери без кордонів’ шукають Дмитра Хилюка‘Я ні про що не жалкую і ні в чому не каюсь’ — в РФ правозахисника засудили до двох з половиною років колоніїСім місяців під землею та півстоліття на повернення викрадених дітей — підсумки тижня Понад 113 тисяч воєнних злочинів від початку повномасштабного вторгнення РФКомпенсації за пошкоджені ворогом автівки — до ВР подали законопроєктПриречені на муки: проблеми звільнення з місць позбавлення волі через тяжкі захворюванняПравоохоронці розслідують 18 кримінальних проваджень за фактами вбивства 38 українських військовополонених У Росії вербують увʼязнених жінок воювати проти України11 депортованих до РФ дітей мають повернутися до України (оновлено)‘Сосед еще был жив и звонил внучке, чтобы она достала его из-под завалов’, — житель Бородянки Екологічна катастрофа у Харкові, вбивство полонених, ціна відбудови — підсумки тижня Російські військові розстріляли українських військовополонених у Веселому та в Авдіївці Генерал-полковнику РФ уперше повідомили про підозру в скоєнні екоциду У Коломиї суд звільнив довічника через важке захворюванняЗапах мазуту і смерті: у Харкові поховали загиблих на Немишлі‘Сусід був живий і дзвонив онучці з-під завалів’, — мешканець БородянкиДо України евакуювали жінку, якій окупанти не платили пенсію через її український паспорт Гаряча лінія щодо зниклих безвісти‘Я бегу от войны, а она меня догоняет’, — жительница Краматорска Законопроєкт про мобілізацію дозволить призивати з 18 років за певних умов

І знову про “секретні” Укази Президента

01.12.2005   
Євген Захаров
За 10 місяців 2005 року 42 Укази Президента Віктора Ющенка отримали гриф "опублікуванню не підлягає". Про що йдеться в цих Указах?

Секретні в лапках, тому що гриф “опублікуванню не підлягає”, який отримали за 10 місяців 42 Укази Президента Віктора Ющенка, жодним законом не визначений, регламент роботи з документами з цим грифом також жодним відкритим нормативним актом не наданий. Те ж саме стосується грифа “не для друку”, який застосовує Кабінет міністрів України – таких документів було 12. З 42 Указів 38 отримали гриф „Опублікуванню не підлягає” до 1 квітня. Потім була публічна обіцянка припинити практику застосування цього незаконного грифу. Виявилося, що його застосування регулюється закритою інструкцією Адміністрації Президента, яка  не друкувалася, оскільки сама має той самий гриф обмеження доступу (а може, гриф “не для друку” – чим ці грифи відрізняються, зрозуміти важко). Проте з’явилися ще чотири Укази з ним – №663 від 18 квітня, №815 від 18 травня, №1203 від 23 серпня, №1466 від 19 жовтня. Про що йдеться в цих Указах, важко сказати. На інформаційні запити до Президента декількох громадських активістів з проханням надати назви Указів з цим грифом  (навіть не текст!) відповіді вони взагалі не отримали і були змушені подати скаргу до суду на бездіяльність Президента. Відомо, що перші два Укази з цим грифом за номерами 116 та 117 від 21 січня стосувалися призначення на посаду та зняття з посади голів обласних управлінь СБУ.

Проте був і 43-й Указ з грифом “Опублікуванню не підлягає” – з номером 1616/2005 від 18 листопада 2005 року – поруч з Указами про День Свободи та “детінізацію” економіки. 21 листопада ми знайшли його на офіційному сайті Президента www.president.gov.ua, проте за кілька годин він зник.  В цей день його можна було знайти ще на сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua, проте він був видалений і звідти. А 22 листопада текст цього Указу вже з’явився на сайті Президента. Він має назву “Про внесення змін до Указу Президента України  від 21 березня 2002 року №277”, вносить зміни до додатку №6 до цього Указу “Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами” і містить текст цього Додатку. Зміни до додатку №6 до Указу №277/2002 вносилися раніше Указами №837/2003 від 15 серпня 2003 року, №1225/2003 від 29 жовтня 2003 року та №1256/2004 від 18 жовтня 2004 року. Перші три Укази мають гриф “не для друку”, а Указ №1256/2004 – гриф “Опублікуванню не підлягає”.

Додаток №6 містить перелік вищих посад в Державній податковій адміністрації України (ДПАУ) й податковій міліції та відповідні граничні звання, які отримують чиновники, займаючи ці посади. Голова ДПАУ має звання головного державного радника податкової служби, його заступники – звання державного радника податкової служби І рангу, директора Департаментів ДПАУ – державного радника податкової служби ІІ рангу. Теж ІІ ранг мають голови ДПАУ в АРК, Києві та в 8 найбільших областях України. Голови ДПАУ решти 17 областей мають ІІІ ранг. Начальник податкової міліції України може мати граничне звання генерал-лейтенанта податкової міліції, решта вищих керівників податкової міліції –  генерал-майора. І навіщо було закривати доступ до цих даних? Яку суттєву шкоду охоронюваним державним інтересам – національній безпеці, територіальній цілісності, громадському порядку,  тощо (дивися статтю 34 Конституції) розголошення цієї інформації могло завдати?  

Указ №277/2002 від 21 березня 2002 року змінювався також Указами Президента №345/2002 від 17.04.2002, №524/2002 від 06.06.2002, №811/2002 від 09.09.2002, №1123/2002 від 02.12.2002, №1439/2004 від 30.11.2004, №1452/2004 від 09.12.2004, №484/2005 від 17.03.2005, №1203/2005 від 23.08.2005, №1466/2005 від 19.10.2003. Усі вони також мають гриф „не для друку” або „опублікуванню не підлягає”. Логічно припустити, що вони стосуються інших додатків до Указу №277/2002, і що усі ці акти стосуються звань і заробітної платні вищих посадових осіб різних органів державної влади. Приховування такої інформації цілком в дусі старої радянської звички ховати від людей свої доходи, пільги та привілеї. Чи не варто Секретаріату Президента перервати цю звичку, припинити цю ганебну незаконну практику та оприлюднити усі документи з незаконними грифами?

 

 Поділитися