ЗАЯВА УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Ми, представники українських громадських організацій, висловлюємо свій рішучий протест та обурення ганебними діями української влади, що призвели до передачі Україною до Узбекистану щонайменше десяти осіб, які намагалися набути статусу біженця в Україні.

Відповідно до інформації, наданої Управлінням Верховного Комісару ООН у справах біженців, в період між 14 та 15 лютого 2006 року з України до Узбекистану було примусово повернуто 10 громадян Узбекистану. Вони прибули до України з метою уникнути переслідувань в Узбекистані з політичних мотивів. Вказані особи звернулися до української влади з клопотанням про надання їм статусу біженця. Відповідно до положень українського законодавства та Конвенції ООН 1951 року "Щодо статусу біженців" вказані особи перебували під захистом міжнародного права.

Екстрадиція шукачів притулку до Узбекистану стала проявом брутальної зневаги до міжнародних стандартів захисту біженців. Шукачі притулку були позбавлені правової допомоги, доступу до співробітників УВКБ ООН, до будь-якої процедури, яка б відповідала стандартам справедливого судочинства. Такі дії влади свідчать про цинічне нехтування фундаментальними правами людини, міжнародними зобов‘язаннями, а також національним правом.

Уряд країни, куди наша держава передала цих людей, сумно відомий всьому світові практикою існування концтаборів, великою кількістю політв’язнів, щодо яких застосовуються катування, позасудові страти та смертна кара. Уряд Узбекистану також відомий практикою жорсткого придушення будь-яких проявів інакодумства, свободи слова, свободи віросповідання та свободи мирних зібрань. Поспіх, з яким українська влада передала біженців до Республіки Узбекистан, є не тільки проявом політики подвійних стандарт в галузі прав людини, але свідчить про відсутність людяності та елементарної розважливості у вирішенні людських доль.

Спосіб, в який діяла влада, принижує Україну до рівня країн, для урядів яких цінність людського життя є пустим звуком. Більше того, інформація, яка є на цей час, свідчить, що екстрадиція узбецьких шукачів притулку була спланованою спецоперацією СБУ, Держкомнацміграції України, МВС та деяких інших органів державної влади.

Ми вважаємо, що безпосередня відповідальність за це брутальне порушення прав людини лежить на керівниках названих відомств. Але відповідальність лежить також на Президентові України, який не виконав свого конституційного обов‘язку гарантувати дотримання прав та свобод людини.

У зв‘язку з ганебним порушенням Україною фундаментальних засад людяності, враховуючи надзвичайну шкоду, завдану міжнародному авторитетові України та авторитетові Ради Європи, членом якої є Україна, вимагаємо:

1. Від Президента України – негайно визнати факт порушення Україною Конвенції ООН 1951 року "Щодо статусу біженців", Конвенції ООН 1984 року "Про запобігання катуванням, іншим видам жорстокого, нелюдського та такого, що принижує людську

гідність поводження та покарання", Європейської Конвенції 1950 року «Про захист прав людини та основних свобод» та від імені українського народу принести вибачення постраждалим за завдану шкоду.

2. Від Президента України – негайно ухвалити рішення про відставку Голови Служби Безпеки України.

3. Від Верховної Ради України – ухвалити рішення про звільнення з посади Голови Державного Комітету України з питань національностей та міграції, негайно утворити Спеціальну слідчу комісію ВР України для вивчення причин та наслідків порушення Україною міжнародних стандарт в галузі прав людини під час підготовки, ухвалення та виконання рішення про екстрадицію громадян Республіки Узбекистан в лютому 2006 року.

4. Від МЗС України – вжити заходів для забезпечення присутності спостерігачів від українських дипломатичних установ в ході можливих судів над громадянами Узбекистану, екстрадованими з України. Підготувати та оприлюднити звіт про дотримання узбецькою владою міжнародних стандартів справедливого судочинства під час судового розгляду справ осіб, екстрагованих Україною.

Ми звертаємось також до Ради Європи з клопотанням направити в Україну спеціальну комісію для вивчення стану з дотриманням Україною прав людини щодо іноземців, відносно яких виконуються рішення про екстрадицію в країни, які не є членами Ради Європи.

На нашу думку, Рада Європи, Європейський Союз, УВКБ ООН, інші міждержавні та міжурядові організації мають негайно припинити будь-яке технічне співробітництво та надання технічної допомоги будь-яким українським державним органам та установам в сферах облаштування державного кордону України, протидії нелегальній міграції, технічного оснащення правоохоронних органів та органів охорони державного кордону України до оприлюднення результатів розслідування обставин екстрадиції шукачів притулку з України до країни їх походження в 2006 році, покарання винних в порушенні прав людини щодо цих осіб.

Ми висловлюємо своє співчуття особам, права яких були порушені внаслідок свавільної екстрадиції з України до Республіки Узбекистан, вимагаємо від Уряду Узбекистану неухильного дотримання положень міжнародних пактів в галузі прав людини та зобов‘язань Узбекистану з людського виміру як члена ОБСЄ.

Благодійна організація "Чернігівський жіночий правозахисний центр"

Вінницька міська громадська організація «Вінницька правозахисна група»

Гельсінкська ініціатива – XXI м. Чортків

Громадська організація М’АРТ, Чернігів

Громадський Комітет Захисту конституційних прав громадян (Луганськ)

Ізюмський благодійний фонд "Наша майбутність"

Інститут «Республіка»

Луганське відділення КВУ

Міжнародна Амністія в Україні

Одеська правозахисна група «Веритас»

Подільський Центр Прав Людини, Вінниця

Сумське міське об’єднання громадян "Громадське бюро "Правозахист"

Сумське обласне відділення КВУ

УЕА "Зелений світ"

Українська Гельсінкська Спілка з прав людини

Харківська правозахисна група

Херсонська міська Асоціація журналістів "Південь"

Херсонська обласна організація КВУ

Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров"я

Чернівецька обласна громадська організація "Права людини"

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини