Перші дії Партії Регіонів – чи так вже все безневинно?
19 травня Миколаївська міськрада розпочала парад прийняття рішень «Територія без НАТО». Потім 26 травня аналогічне рішення прийняла Донецька міськрада, Харківська обласна рада, відбулися події в Феодосії – і такі «території без НАТО» з’явилися в Криму. Подалі географічні масштаби почали дрібнішати – навіть Дворічанський район Харківської області теж став «територією без НАТО».
Спочатку народ дивувався – чи то немає інших проблем – забруднені міста, житлово-комунальне господарство на межі краху, погані дороги, недолуга медична система, низький рівень освіти і цей перелік майже нескінчений… І ще на порозі перехід до так званих економічно рентабельних цін на енергоносії…
А регіонали, головним лозунгом яких на виборах був - «Владу регіонам, добробут народу!» (сам по собі цей лозунг має антиконституційний зміст, бо основним джерелом влади в Україні є народ), владу отримали, про добробут думати перестали, а зайнялися переділом власності і … проблемою НАТО!
Потім народ сміявся, бо Дворічанський район складає аж 3,5 % загальної площі Харківської області, є сільськогосподарським регіоном і немає ніяких військових об’єктів – ані полігонів, ані баз російського флоту на річках району Осколі, Верхній Дворічній, Нижній Дворічній, Вільшанці, Тавільжанці.
Хоча ми всі вже приготувалися побачити інспектора НАТО, який перевіряє свиноферму або незасіяні лани у Дворічанському районі.
Пояснення тих депутатів, які голосували за таке рішення, найчастіше були такими: «Ми не даємо згоди на присутність у нашому регіоні натовських військ, інструкторів, інспекторів та інших представників НАТО» - так пояснив депутат Миколаївської міськради Дмитро Ніконов.
Ніякі заперечення та пояснення, що питання зовнішньої політики не входять до компетенції міських, районних та, навіть, обласних рад, що це чисте політиканство, та збудження маргінально налаштованих громадян.
Деякі політологи закликали нас не звертати уваги на ці дії, бо не можна порушувати права депутатів приймати рішення, які вони вважають важливими. Ніхто не звернув увагу, що за рішення, прийняті під час сесії, депутати отримують заробітну платню з бюджету, до якого поступають кошти з наших доходів. І чому ми повинні нести витрати за дурість наших обранців. Може, це наша розплата за то, що ми допустили саме таких депутатів до влади?
Потім і журналісти, і громадяни втратили інтерес до цих рішень, а правозахисники взагалі вважали, що такі рішення не стосуються їх сфери діяльності. І виявилося, що якраз правозахисники і повинні були звернути увагу на такі документи.
Бо вже 7-го липня аналогічне рішення прийняла районна рада Петровського району м.Донецька. І як пояснив в ефірі 5-го каналу депутат Петровської райради, таке рішення прийнято для того, щоб не дозволяти проводити зібрання в громадських приміщення району: школах, клубах, ЖЕКах, якщо на таких зібраннях будуть розповсюджувати інформацію про північно-атлантичний альянс, або агітувати за НАТО. Тобто депутат вважає необхідним заборонити проведення мирних зборів, порушити право громадян на отримання інформації, яка є важливою для суспільства.
І, на мою думку, він наперед впевнений, що поширювання інформації про НАТО має тільки позитивний характер, і може вплинути на результати майбутнього референдуму щодо вступу України до північно-атлантичного альянсу не так як замовила північна сусідня держава.
Так що, правозахисники, пильнуймо, бо заборону на інформацію і, навіть, думки ми вже переживали і добре знаємо як «вчорашні», які вийшли з «комуністичної шинелі» і не можуть з нею розлучитися, вміють це робити.