MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Краткий комментарий к законопроекту «О статусе следователей»

30.08.2006   
Аркадий Бущенко, Харьковская правозащитная группа

Законопроект, несмотря не заявленный ограниченный предмет регулирования – статус следователя, – имеет целью изменить структуру законодательства и концептуальные основы уголовно-процессуальной деятельности. Фактически авторы законопроекта пытаются размыть всякие ограничения  вмешательства государства в ткань общественной жизни, – причем вмешательства в наиболее жесткой форме уголовного преследования.

Вместо того чтобы для каждого действия представителя уголовного преследования предусмотреть основания, порядок и гарантии, – что является ясно выраженной тенденцией уголовно-процессуального права в демократическом обществе, – создается совершенно неограниченная власть следователя вмешиваться, давать поручения, приказывать, вызывать и пр. Эти полномочия предоставляются на стадии так называемой «проверки», в ходе которой по определению государство не знает, а есть ли у него вообще основания предполагать, что в данном случае речь идет о преступлении.

Это вряд ли согласуется с планом действий, на который согласились политические силы подписавшие «Універсал національної єдності»: «Реформування правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів, приведення кримінального законодавства, кримінального судочинства у відповідність із стандартами і рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи, Європейського Союзу та рішеннями Європейського Суду з прав людини».

В контексте действующего законодательства следователь появляется с момента возбуждения уголовного дела, и его статус определяется совокупностью полномочий, предусмотренных Уголовно-процессуальным кодексом. Авторы законопроекта фактически наделяют следователя дополнительными полномочиями, не предусмотренными Уголовно-процессуальным кодексом в обход этого Кодекса. Совокупность прежних и новых полномочий следователя создает должностное лицо с практически неограниченной властью, не стесненной никакими ограничениями, кроме его собственного понимания «чесного і сумлінного виконання обов’язків слідчого».

 

Можно привести ряд примеров расширения власти следователя:

«6) доручати в установленому законом порядку відповідним органам, установам, організаціям проведення ревізій або перевірок господарської діяльності в установах, організаціях і на підприємствах незалежно від їх підпорядкування і форм власності, якщо це необхідно для проведення перевірки за заявами і повідомленнями про злочини і для розслідування кримінальних справ, що перебувають в його провадженні, а також залучати у необхідних випадках спеціалістів для проведення слідчих дій».

Уголовно-процессуальным кодексом предусмотрены следственные действия, которыми устанавливаются факты, имеющие значение для дела. Зачем наделять лицо, которое имеет возможность назначить экспертизу, полномочиями «поручать … проведение ревизий и проверок…», хотя результаты таких действий практически ничего не значат без экспертизы?

 

«4) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності та об’єднань громадян, від інших службових і посадових, а також фізичних осіб пред’являти або надавати у визначеному законом порядку необхідні документи, у тому числі рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти, статистичні дані, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів, а також предмети та матеріали, що мають значення для розгляду заяв і повідомлень про злочини або для розслідування кримінальних справ, які перебувають в його провадженні».

Что не устраивает авторов законопроекта в действующем порядке выемки и обыска?

 

По идее авторов законопроекта следователь не подлежит никакому контролю, кроме внутрикорпоративного (см. статью 12 часть 2: «Ніхто, крім прокурора, начальника слідчого підрозділу, які діють у межах повноважень, визначених законом, не може витребувати у слідчого кримінальну справу для перевірки стану її розслідування… Слідчий не зобов’язаний надавати інформацію або пояснення по суті … справ, які знаходилися чи перебувають у його провадженні, щодо стану їх розслідування, виконання окремих слідчих дій та інших заходів…»).

Непонятно, как быть с процедурой обжалования решений, действий или бездействия следователя, которые предусмотрены Уголовно-процессуальным кодексом, либо возможны в соответствии с Кодексом административного судопроизводства. Существенным моментом рассмотрения в суде таких жалоб как раз и состоит в том, что орган расследования должен предоставить информацию и пояснения по сути обжалуемых действий. Этот законопроект отменяет эти положения?

 

Почему следователь выносится в отдельную категорию со специальной защитой (стаття 13), хотя является таким же участником процесса. Почему в таком случае не предусмотреть ответственность за неуважение к подозреваемому, защитнику, потерпевшему. Следователь является такой же процессуальной фигурой.

 

Статья 11 закона предусматривает, что «Процесуальна самостійність та незалежність слідчого забезпечується: 1) визначеним законом порядком його призначення на посаду та звільнення з посади…

Но статья 10 в части 2 пункт 11 предусматривает, что «Слідчий може бути звільнений з посади лише в таких випадках: … скорочення штатів у разі неможливості використання на службі». Слово «лише» выглядит довольно иронично в этом контексте, поскольку «сокращение штатов» – один из наиболее удобных способов увольнения неудобных работников. Кроме того, в принципе, непонятно, какие дополнительные гарантии от увольнения создали авторы законопроекта по сравнению с Кодексом законов о труде. Единственное яркое отличие – невозможность уволить следователя за пребывание на рабочем месте в нетрезвом состоянии.

 

Что касается «определенного законом порядка назначения на должность», то как следует из статьи 8.7 законопроекта, порядок назначения будет регулироваться в значительной степени не законом, а «Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України».

 

Совершенно непонятна норма:

«Процесуальна самостійність та незалежність слідчого забезпечується… визначеним законом порядком … притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності».

Создается впечатление, что все остальные, кроме следователя, лица привлекаются к ответственности без установленного законом порядка.

 

«Стаття 14.3. Кримінальна справа щодо слідчого розглядається у першій інстанції апеляційним судом».

В соответствии с разрабатываемой Концепцией уголовной юстиции все уголовные дела по первой инстанции, скорее всего, будут рассматриваться местными судами.

 

«Стаття 15. 1. Вимоги слідчого, які відповідають закону, є обов’язковими…

2. Невиконання … законних вимог слідчого… тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.»

Я не вижу здесь правовой нормы. Что имеется в виду под этим: «Неисполнение законных требований влечет законную ответственность»? Неужели это не было понятно и без этого закона?

 

«Стаття 15. 3. Усі громадяни зобов’язані з’являтися за викликом слідчого для дачі пояснень та показань про обставини, що з’ясовуються у зв’язку з розглядом заяв і повідомлень про злочини, розслідуванням кримінальних справ…»

Вопрос о том, обязаны ли граждане являться по вызову следователя и несут ли они какую-либо ответственность за неявку, является спорным вопросом. В соответствии с Концепцией уголовной юстиции такое положение будет, возможно, исключено, поскольку противоречит понятию равенства сторон в процессе.

Кроме того, это положение расширяет полномочия следователя по сравнению с даже с действующим УПК.

 

Более того, статья 15 объединят совершенно разнородные положения. Она касается обязательности указаний следователя и для «органу дізнання» и для граждан. Орган дознания, в отличие от граждан, обязан сотрудничать со следователем, даже может находиться в служебной подчиненности у следователя. Принципы регулирования этих двух видов отношений совершенно различны. У авторов законопроекта они смешаны в одной статье, поэтому создается впечатление, что все обязаны сотрудничать со следователем.

 

В лучшем случае законопроект бесполезен, в худшем – вреден, поскольку создает архаичную структуру следствия, близкую по принципам деятельности к опричнине.

 

 Поділитися