Потебенько має бути не нагородженим, а покараним – Мирослава Гонгадзе

17 лютого 2007 року Президент України Віктор Ющенко нагородив радника Генеральної прокуратури Михайла Потебенька орденом Ярослава Мудрого. Ця нагорода була приурочена до його 70-річчя та офіційно мотивувалася «за внесок у розбудову правової держави». Водночас, щодо роботи пана Потебенька на чолі Генеральної Прокуратури було чимало критики. Пан Потебенько не зреагував на лист Георгія Гонгадзе про стеження за ним, він категорично відкидав достовірність записів Миколи Мельниченка, зрештою, за його керівництва Генпрокуратура так і не спромоглася провести розслідування у цій справі в перші два роки, коли було можливим зробити це якомога ефективніше, зосереджуючись лише на невірних версіях. До речі, діяльність пана Потебенька в ті роки критикував і Віктор Ющенко. Нині Секретаріат Президента подає лише офіційну версію цього резонансного нагородження. Проводячи власне розслідування щодо цього інциденту, журналісти Інституту масової інформації отримали реакцію вдови Георгія Гонгадзе Мирослави з її коментарями цієї ситуації.

-Скажіть, як ви сприйняли нещодавню нагороду колишнього Генерального Прокурора України Михайла Потебенька орденом Ярослава Мудрого? Чи Ви вважаєте, що його особистий внесок у розвиток правової держави в Україні вартий державної відзнаки?

- Нагороду Президентом Потебенька за «внесок у розвиток правової держави» я сприйняла як відвертий ляпас в обличчя. Михайло Потебенько, на мою думку, є одним з тих, хто винен у смерті Георгія. Саме до Михайла Потебенька Георгій звертався з офіційним листом щодо стеження за ним. Тоді Генеральна Прокуратура практично проігнорувала цю заяву, що у результаті, як показало розслідування та судовий процес над причетними до вбивства, привело до смерті Георгія. Я вважаю, що Михайло Потебенько та його наступники, як і ті міліціонери, що сидять на лаві підсудних, повинні нести покарання за свої дії чи умисну бездіяльність. Своїм рішенням нагородити Михайла Потебенька президент Віктор Ющенко я вважаю амністував можливих злочинців. Для мене нагорода Михайлу Потебеньку від Президента Ющенка - це знак схвалення та заохочення подібної злочинної діяльності у майбутньому.

-Цими днями пан Потебенько попередив під час телевізійного інтерв”ю, що подаватиме до суду на всіх тих, хто сумнівається в його ефективності під час розслідування вбивства Вашого чоловіка. Чи змінила ця його заява Ваше ставлення до результатів його праці у перші два роки розслідування загибелі Георгія?

-Я думаю, Михайло Потебенько у першу чергу повинен судитись з Європейським Судом з прав людини, у рішенні якого сказано, зокрема у п.179. «Суд вважає, що факти справи демонструють, що під час розслідування до грудня 2004 року органи державної влади були здебільшого зайняті доведеням того, що державні посадові особи вищого рівня не брали участі у цій справі, а не у встановленні істини щодо обставин зникнення та смерті чоловіка заявниці.» І ще у п. 193«більш ніж чотири роки не було проведено ефективного розслідування відповідно до статті 13( Конвенції з прав людини)» Думаю, що така оцінка діяльності Генеральної Прокуратури за часів Михайла Потебенька не потребує додаткових аргументів.

- Вирок Європейського Суду за Вашим позовом чітко визнав порушення статей 2, 3 та 13 Європейської Конвенції з прав людини. В перекладі з правничої мови на загальнолюдську це означає, що Страсбург визнав порушення право на життя та застосування тортур щодо Георгія, здіснене державними службовцями, працівниками правоохоронних сил. Чи задоволені Ви діями українського правосуддя, тими заходами, які були здійснені уже по тому, як Європейський Суд виголосив свій вирок?

-Я не лише не задоволена, але й оскаржила рішення Мінюсту щодо завершення провадження у справі виконання рішення Європейського Суду. Я вважаю, що українська Генеральна Прокуратура, керуючись рішенням Європейського Суду з прав людини, повинна була не лише ефективно розслідувати злочин, що на цей момент, я на мене, не робиться, але й порушити кримінальні справи проти колишніх Генеральних прокурорів - зокрема Михайла Потебенька та Генадія Васильєва. Смію нагадати, зокрема, теперішньому Міністру юстиції України, що у рішенні Європейського Суду, зокрема у п. 191 сказано: «Надавши фундаментальну важливість праву на захист життя, стаття 13(Конвенції з прав людини) вимагає додатково до виплати компенсації проведення ретельного та ефективного розслідування, яке здатне встановити та покарати відповідальних за втрату життя, включаючи ефективний доступ скаржника до процедури розслідування.» Запитання чи все було зроблено, як на мене, риторичне.

- Нинішня українська система надання державних нагород не передбачає мехіназмів відкликання нагород у тих випадках, коли особа не відповідає або перестала відповідати критеріям відзнаки. Чи бачите Ви перспективи для нинішньої Верховної Ради, в її нинішньому складі, напрацювати та затвердити подібний механізм?

-Я думаю, що навіть у сьогоднішній Верховній Раді повинно знайтись декілька достойних людей, які могли б виступити з такою ініціативою. Хоча як і у питанні розслідування вбивства Георгія, у нас, на жаль, не багато союзників. Але я думаю, що тут своє слово повинно сказати громадянське суспільство, лідери громадських організацій та медіа. Адже саме вони є експертами з питань дотримання суспільних стандартів, саме на них покладена місія вказувати на недоробки чи помилки законодавців та політиків. Я вважаю, що закривати очі на подібні рішення Президента чи інших посадовців, або навіть пробачати такі дії, означає просто не поважати себе. Якщо, звичайно, це поняття в Україні ще чогось варте.

Інститут масової інформації