Відкритий лист
Харківська міська влада зухвало знущається над історичним буттям нашої країни, над памяттю наших предків.
Здається, їх дратує само слово «Україна» і викликає ненависть будь-яка спроба нагадати про великі чи сумні часи української історії.
Так, вже два місяці поспіль міська влада відмовляється надати місце для встановлення меморіального комплексу жертвам Голодомору і політичних репресій, який громадськість міста планувала встановити у Молодіжному парку.
Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій» діє з квітня 1991 р., набув чинності і Закон «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні». Є Указ Президента України № 1544 «Про вшанування жертв і постраждалих від голодоморів в Україні». Але це ніяк не турбує невігласів і негідників, які отримали владу в нашому місті.
У відповідь на листи Оргкомітету з підготовки та проведення в області заходів щодо вшанування та увічнення памяті жертв голодоморів і політичних репресій про відведення землі для побудови меморіального комплексу жертвам політичних репресій і Голодомору, міська влада відповіла, що Голодомору в Харкові не було (може і репресій теж?!), а був він в області, де і потрібно будувати памятники. Головний архітектор міста п. Чечельницький підтвердив цей витвір хворобливої уяви на словах.
Невідомо, чого тут більше – невігластва, нахабства, підлоти чи презирства до людей, нащадки яких доручили їм владу. Тому наступні дані ми надаємо не для мера і його оточення – немає сенсу спілкуватись з цими дикунами, а для тих людей, які вважають себе громадянами і, нарешті, захочуть звернути увагу на те, чим є сьогоднішня харківська влада і захоче висловитися з цього приводу. Крім того, ми звертаємось до керівництва країни, Президента, спікера, Премєр-міністра – невже їм байдуже, що у першій столиці України робиться такий сором, та ще й представниками правлячої коаліції?
Отже – далі історичні факти.
Науковці Харківського національного Університету ім.. В.М. Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929 – 1933 роки по регіонах. Саме в Харкові він перевищував 25%, а Харківська область утримувала сумне лідируюче місце по Україні. Тільки з листа тодішнього голови облвиконкому Шелхеса до ЦК КП(б)У від 30 травня 1933 року видно, що лише протягом 27 – 28 травня 1933 року на вулицях Харкова підібрано 5447 чоловік у важкому стані і 147 трупів.
Слід особливо відзначити, що на той час Харків був столицею України і, з одного боку, саме з Харкова йшли вбивчі розпорядження, а з другого – всі нещасні пробивалися до столиці, щоб добитися правди. Але на вїздах до столиці стояли військові кордони, які не повинні були пропускати голодних до міста.
В тому ж листі Шелхес пише, що перед Харковом постала проблема розміщення безпритульних дітей – сиріт, яких за один день 25 травня на харківському вокзалі було підібрано 2 тисячі, а за ніч з 27 на 28 травня по місту підібрали 500 дітей. А лише за 5 місяців 1933 року чисельність дітей у дитячих будинках Харкова і області зросла більш над вдвічі (на 14185 дітей).
Що стосується репресій, то і тут Харків має сумне лідерство щодо винищення не тільки письменників і вчених, лікарів і творчих людей, а й робочих та інженерів.
Викликає подив агресивне неприйняття історичних фактів історії своєї держави міською владою, адже у будь-якому випадку без памяті не буде і майбутнього. Харків залишається єдиним обласним центром в Україні, де міська влада навідріз відмовляється надавати місце для памятника жертвам Голодомору і політичних репресій.
Ми звертаємось до всіх людей доброї волі, до всіх, для кого історія нашої країни не є приводом для політичних спекуляцій і політичної дурні.
Підтримайте природне бажання громадян Харкова вшанувати невинно убієнних мешканців нашого міста!
Просимо спрямовувати листи на підтримку нашого звернення першим особам держави.
19.03.2007 р.
Харківський «Меморіал»
Харківська правозахисна група