Аналіз першої річниці діяльності місцевих рад виявляє погіршення якості депутатського корпусу

31 травня 2007 року у Харкові відбулася прес-конференція на тему «Робота місцевих рад, підсумки року», організована громадською організацією «Інститут Політичної Освіти».

У ній взяли участь Любомир Грицак (координатор програми навчання депутатів місцевих рад Інституту Політичної Освіти, голова Всеукраїнської громадської організації «Молодий Рух»), Олександр Солонтай (експерт Інституту Політичної Освіти, голова Всеукраїнської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат Закарпатської обласної ради) та Марк Воронов (професор кафедри державно-правових дисциплін юрфаку ХНУ ім. Каразіна, депутат Харківської міської ради).

Під час прес-конференції були порушені проблеми, які є найбільш характерними для діяльності новобраного депутатського корпусу, дані характеристики якісному складу та оцінка першим крокам роботи депутатів місцевих рад в Україні.

Відкрив прес-конференцію пан Любомир Грицак, який заявив, що практика діяльності рад нового скликання виявила: зміна системи виборів не змінила суті депутатської роботи. Не зважаючи на перехід від мажоритарної до жорсткої пропорційної системи обрання депутатів міських, районних та обласних рад, якість роботи депутатського корпусу не тільки не змінилася на краще, а й погіршилась. Підтверджує цьому учасники прес-конференції побачили на власні очі, проводячи навчання для депутатів місцевих рад в усіх регіонах України.

Також Л. Грицак зауважив, що «протягом першого року роботи депутатського корпусу, основна увага була прикута до діяльності вищих органів державної влади. Наразі відбувається зміна акцентів. Величезна увага у зв’язку з підвищенням тарифів приділяється до місцевого самоврядування. Це перша ластівка змін, і дана тенденція буде чимдалі посилюватися».

Олександр Солонтай заявив, що незалежно від області, зі спілкування з місцевими депутатами зрозуміло, що проблеми однакові:

-  неефективна робота депутатського корпусу;

-  зрада передвиборчих програм колишніми кандидатами, а нині депутатами;

-  погіршення якості самого депутатського корпусу, за рахунок того, що до складу рад за закритими списками, починаючи з 6-го місця, пройшло багато людей, що не мають належної кваліфікації та відповідного досвіду;

-  персоніфікації депутата не відбулося, адже місцевим громадам через рік після виборів відомі, як максимум, лише секретар ради та лідери фракцій, можливо, ще кілька уповноважених осіб;

-  інтереси місцевих громад у районних та обласних радах відтепер погано представлені, бо до цих рад пройшли переважно представники районних та обласних центрів.

«Як можуть виборці спілкуватися з депутатським корпусом, якщо чинний закон написаний під мажоритарну систему? Чому масово по Україні зникли депутатські прийоми та зустрічі обранців з виборцями? Причин багато, але відповіді криються у тому числі і в чинному законі, де навіть немає визначення, що таке депутатська фракція».

За таких умов недивно, що основні питання, які розглядають ради в усіх без виключення регіонах України – це розподіл місцевої власності. Депутати забезпечують собі сучасне, а не турбуються про майбутнє громади. І лише приблизно 10 % місцевих рад у нашій країні займаються інноваційною політикою, дійсним РОЗВИТКОМ своїх населених пунктів.

На думку Олександра Солонтая, за умови існування пропорційної системи і великої зацікавленості провідних партій в її збереженні (або навіть абсолютизації, бо, наприклад, існує законопроект, згідно з яким сільських, селищних та міських голів взагалі не будуть обирати, а мерами ставатимуть очільники фракцій політичних партій, що наберуть більшість голосів на виборах до відповідних рад), необхідно запровадити відкриті списки, щоб виборці мали змогу обирати депутатів серед знайомих ним особистостей, а не «купувати кота у мішку».

І харків’янин Марк Воронов поділився своїми враженнями про роботу рад, обраних за списками партій та блоків: «Мені здається, що сьогодні вага депутата є значно меншою, ніж була раніше. Коли був твій округ, то була чітко зрозумілою зона відповідальності. Для депутата міської ради максимальною зоною відповідальності є ситуація у всьому місті, але мінімальною – ситуація у власному виборчому окрузі. Сьогодні над діями депутата давить партійна приналежність. А особистість депутата, його погляди і позиція важать значно менше, ніж раніше.»

Як вважає М. Воронов, раніше депутат представляв виключно волю виборців, а тепер враховує (а іноді просто – виконує) думку лідерів фракцій та партій.

Крім того, до введення пропорційної системи депутат був одночасно і політиком, і господарником. Йому вдавалося вирішувати багато питань, оскільки були кошти для виконання наказів виборців. Зараз же, практично по всім питанням слід звертатися до виконкому міської ради, районних рад, а з політичних питань – в місцеві організації політичних партій, які мають представництва у відповідних радах. Раніше депутат обличчям до обличчя зіткався з проблемами виборців і намагався всіма можливим силами їх лобіювати. Зараз це ускладнено, тому що матеріальних можливостей значно менше, фактично вони відсутні, адже весь бюджет у розпорядженні виконавчих органів.

На переконання Марка Воронова, проведення вибрів до місцевих рад за пропорційно системою суперечить нормам Конституції України, адже ст. 38 передбачає, що «громадяни мають право вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоуправління» (підкреслено мною – Юрій Чумак), а за нинішнього законодавства обраними можуть бути лише ті, кому вдалося «встромитися» до партійного списку, що, безумовно, обмежує права інших громадян.

На закінчення прес-конференції О. Солонтай підкреслив: «Не можна поділити всі списки за тими, хто обслуговує певних олігархів та бізнесменів, необхідно, щоб обрані депутати працювали в інтересах громад».