Суперечка про Музей радянської окупації в Україні

Голова державного комітету архівів України Ольга Гінзбург висловилася за закриття доступу до документів, що стосуються комуністичних репресій.

Вона сказала, що оприлюднення імен тих посадовців, які були причетні до репресій, зокрема Голодомору 30-х років, може негативно відбитися на їхніх нащадках.

Ольга Гінзбург також заявила, що не має наміру передавати архівні документи до київського Музею радянської окупації, оскільки вважає його непотрібним для України.

Нещодавно в музеї було побито вікна, зіпсовано стенд і викрадено книгу Колгоспне рабство. Кореспонденти писали, що пропажа виявилася після того, як в музеї побували прогресивні соціалісти на чолі з Володимиром Марченком, близьким соратником і заступником глави ПСПУ Наталії Вітренко.

7 червня делегація ПСПУ відвідала музей, сфотографувалася на тлі експозиції з своїми гаслами і залишила різкі відгуки в книзі для гостей. В ніч з четверга на п’ятницю, 8 червня, в музеї побили вікна. Працівники музею вважають, що це теж справа рук прогресивних соціалістів.

У свою чергу, заперечують факт крадіжки книги і биття вікон. За їх словами, вони прийшли до Музею для того, щоб висловити своє негативне ставлення до творців музею.

Назву "музей радянської окупації" отримала експозиція "Забуттю не підлягає", яку в Києві у приміщенні Товариства "Меморіал імені Стуса” було відкрито ще в 2001 році.

Експозиція присвячена комуністичним злочинам, вчиненим на території України впродовж 1917-1991 року. Головний архівіст країни заявила, що не бажає передавати архівні документи до цього музею:

"Такого музею не повинно бути у нас в країні взагалі, тому архіви не давали матеріалів для цього музею. Якщо вони будуть звертатися, то я поставлюсь до цього абсолютно негативно. Кому це треба? Моєму поколінню це не треба. Якому поколінню треба розказувати про комуністичну окупацію?"

Лише 3% архівних документів в Україні залишились засекреченими, решта – відкриті до доступу.

Представники Меморіалу висловлюють побоювання, що плани керівництва Держахіву засекретити документи комуністичних злочинів можуть призвести до їх знищення. Нагадуючи, що за радянських часів з 17 по 91 роки силами НКВС і КДБ було знищено десятки мільйонів українців.

Директор Київського Товариства "Меморіал" Роман Круцик сказав Бі-Бі-Сі, що відмова представниці комуністів передавати матеріали Музею радянської окупації зумовлені комуністичною ідеологією приховування злочинів.

Пан Круцик також виступає за проведення люстрації, як це було в деяких європейських країнах, вважаючи, що в іншому випадку ніякої реабілітації жертв комуністичних репресій фактично не відбувається:

„Очевидно, при цій владі нам не вдасться, але ми маємо на меті показати не лише жертви, а й виконавців. Ми маємо приклади в Німеччині і Польщі, де проведена люстрація, і нікому це з родичів тих, хто чинив злочини, це не зашкодило. Виходить, що, по суті, у нас не відбувається реабілітація жертв репресій, якщо ми не оприлюднюємо списки тих, хто скоїв злочини. На жаль, у нас ще сильна п’ята колона. У нас будуть політичні кризи і надалі, якщо ми на державному рівні не скажемо правди і не осудимо той період.”

Пан Круцик також вважає, що, попри заклики лівих сил закрити Музей радянської окупації і агресивні напади на нього з побиттям вікон, руйнуванням стендів і викраденням документів музей, як незалежна громадська організація, буде існувати і розповідати правду.

Посол Росії Віктор Чорномирдін вже заявив, що створення Музею є образою для російського народу.

Президент Віктор Ющенко, промовляючи у середу у Києві, фактично підтримав створення Музею радянської окупації, пообіцявши передати цьому закладу і свої власні архівні документи , які торкаються злочинів проти українського народу.

Музеї радянської окупації були відкриті свого часу в Криму і Рівному. Подібні заклади існують в Тбілісі, Вільнюсі і Талліні. Промовляючи на відкритті пам’ятника жертвам комунізму у Вашингтоні президент Джордж Буш назвав цю ідеологію вбивчою, а серед постраждалих від комунізму народів назвав і українців.