Доповідь України щодо Конвенції ООН проти катувань застаріла
Харківська правозахисна група вважає, що п’ята періодична доповідь України про виконання Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання не в повній мірі відображає зміни в законодавстві і практиці за останні три роки, оскільки була підготовлена ще на початку 2004 року і не була оновлена.
Про це повідомив на прес-конференції в УНІАН співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
За його словами, в доповіді не відзначено проблеми, які існують в Україні в цій сфері.
Є.Захаров зауважив, що всі періодичні доповіді й інші подібні документи готувалися державними органами без участі громадськості, не публікувалися і не обговорювалися. “На нашу думку процес звітування держави перед контрольними інституціями ООН, Ради Європи і інших міжнародних інституцій обов’язково має бути публічним”, - сказав він.
Є.Захаров нагадав, що 8-9 травня цього року Комітет ООН проти катувань розглянув п’яту періодичну доповідь України про виконання Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання.
За словами правозахисника, контрольний механізм ООН передбачає, що всі країни-учасниці Конвенції зобов’язані кожні чотири роки звітувати про заходи, які мають запобігати катуванням - змінювати законодавство, переглядати практику, гуманізувати систему виконання покарань.
Є.Захаров зазначив, що Комітет ООН заохочує подання недержавними правозахисними організаціями коментарів до офіційних доповідей уряду. Він зазначив, що Харківська правозахисна група і раніше надавала свої доповіді щодо виконання Конвенції до третьої і четвертої доповідей уряду в 1997 та 2001 роках.
Адвокат, координатор програм Харківської правозахисної групи Аркадій Бущенко зазначив, що останніми роками в Україні спостерігалися позитивні зміни і тенденції, однак продовжують викликати стурбованість такі проблеми як безкарність у випадках застосування катувань, конфлікт функцій прокуратури, що ускладнює ефективне розслідування випадків катувань, практика масового застосування насильства в установах виконання покарань.
“Головні вади української правової системи - використання зізнань у судочинстві для обґрунтування обвинувальних вироків. Дуже поширеним явищем є довільне позбавлення волі, відсутність жорсткої системи реєстрації осіб, які позбавлені волі, відсутність головних гарантій від жорстокого поводження, які визнані в міжнародній практиці, а саме вільний доступ до адвоката, лікаря і можливість контактувати із зовнішнім світом, а також повідомлення про права”, - сказав він, додавши, що всі ці гарантії не виконуються зовсім або виконуються дуже неохоче.
За його словами, також було відзначено погані умови утримання в місцях позбавлення волі.
А.Бущенко вважає, що доповідь Харківської правозахисної групи значно вплинула на висновки Комітету ООН. “Я вважаю, що з багатьох питань уряд України не зміг надати аргументованої відповіді і обґрунтувати виконання своїх зобов’язань щодо положень Конвенції впродовж п’яти років, за які звітував”, - додав він.
Радник міністра внутрішніх справ з прав людини і гендерних питань Олег Мартиненко у свою чергу відзначив, що простежується явна конфронтація між державними структурами, в тому числі МВС, та правозахисними організаціями.
Він переконаний, що взаємодія з правозахисними організаціями є єдиним ефективним шляхом подолання проблем стосовно тортур і нелюдського поводження збоку як представників правоохоронних органів, так і будь-якого державного органу.