Андрій Садовий став антигероєм документального фільму Ігоря Чайки
Фільм Ігоря Чайки „Від атракції до шмельцу. Львівський віц” зроблено студією „Тайм продакшн” при Незалежній медіа-профспілці України 2007 року. Новий твір київського журналіста та режисера є продовженням документального циклу, роботу над яким він розпочав кілька років тому: фільми „Свобода „джинси”? Український контекст...” (студія „Тайм продакшн”, ІМІ, 2005 р.), „Соло для медіа” (студія „Тайм продакшн”, ІМІ, 2006 р.), телевізійний спецпроект „Обережно, „джинса”!” (студія „Тайм продакшн”, Фонд Розума, 2007 р.).
Ці твори – своєрідне дослідження стану та проблем сучасної української журналістики часів „новітньої демократії”. Автор цих проектів разом зі своєю творчою групою за допомогою колег-журналістів з різних регіонів країни намагаються з’ясувати наскільки великою є прірва між гучними заявами можновладців усіх рівнів, політиків, а часом й самих медійників про „свободу слова”, ”вільну журналістику”, „незаангажованість ЗМІ” від дійсності. Адже, як виявилося, крім славнозвісних „темників” є й безліч інших „методів впливу” на „неслухняних” журналістів та ЗМІ. А як універсальний засіб вже кілька років використовується таке собі своєрідне поєднання „батога і пряника” (два в одному!) – використання фінансових важелів. Тобто, якщо когось або щось не можна купити, то з не меншим успіхом можна розорити (наприклад, через суди) чи припинити фінансування ЗМІ!
Новий фільм Ігоря Чайки цього разу розповідає про львіський досвід утвердження „свободи слова” на прикладі історії боротьби львівського мера Андрія Садового (а також і медіа-власника) з газетою Львівської міської ради „Ратуша” та її „опальним” редактором Миколою Савельєвим.
„Я чудово розумію, що після перегляду цієї стрічки на нашу адресу почнуть лунати звинувачення у „замовному” характері фільму, спрямованого нібито проти відомого демократа пана Андрія Садового”, - говорить Ігор Чайка і продовжує: „Втім, якщо в нашому випадку і можна вести розмову про „замовлення”, то лише тільки з точки зору захисту інтересів всього журналістського цеху проти свавілля можновладців. Тоді я погоджусь, але лише за умови позиціонування нашої історії як „цехового замовлення” – адже невипадково першою в титрах на початку фільму вказана Незалежна медіа-профспілка України, яка і представляє нашу нову роботу. Сподіваюсь, що незважаючи на святкові дні, і колеги-медійники, і просто львівяни, яким небайдужа доля цього чудового старовинного міста, знайдуть можливість прийти 8 січня о 13.00 до Музею Ідей на прем’єру нашого фільму. А я лише можу пообіцяти, що нудьгувати гостям не доведеться!”.