Другої свіжості не буває

Всі ми знаємо, як у квартирі все просочується якимось запахом.  Коли буквально в кожному кутку просмерділо, досить складно вже фіксувати джерело смороду. Можна вважати, що це на руку тим, хто прагне не розголошувати свої брудні цілі. 

  Після повідомлення на одному Інтернет-порталі та надзвичайно недоречного прояву пильності з боку Російського Міністерства закордонних справ, один запорізький пенсіонер зовсім не хуліганського виду став своєрідною знаменитістю як в Україні, так і в Росії.

   Незручно свідомо повторюватися, але що маю робити, якщо від смороду немає порятунку, й огидний той запах переможно та й страхітливим темпом перескакує всі кордони та мовні бар’єри? 

  29 листопада 2007 року на Інтернет-порталі MIGnews.com з’явилося дійсно страшне повідомлення. «Як стало відомо  MIGnews.com.ua, вчора голова «Конгресу українських націоналістів» в Запорізькій області Василь Тимчина зробив наступну заяву (дослівно): "Прийшов наш час, і Дніпро стане червоним від крові жидів і москалів" .  Слова важко навіть цитувати, тому читач може розуміти обурення кореспондента тим, що «ніхто з присутніх представників Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та Генеральної прокуратури не зупинив расиста».

  У розширеній версії від 30 листопада під промовистим заголовком «Є вказівка! Жидів та москалів будуть топити у Дніпрі!» уже чуємо натяк на те, нібито мовчанню можна не дивуватися.

  Перш ніж розглядати всілякі тривожні висновки, не завадить скорегувати деякі неточності.  Перша, можливо, не всім здаватиметься аж такою суттєвою, але враховуючи серйозність звинувачення дріб’язком теж не назвеш.  У повідомленні мова йде про виступ «вчора», під час відкриття пам’ятника жертвам Голодомору. Але пан Василь хворів і на тому відкритті не був присутній.  Серед можливих алібі, погодьтесь, це не найуразливіше.

Однак 24 листопада відбувся мітинг-реквієм, під час якого Василь Тимчина дійсно виступав з промовою.  Хоча у всіх звинуваченнях в першоджерелі та й на сайтах, які повторили «інформацію» мова йде про відкриття, і всі переплутують дати, не будемо забувати, що MIGnews.com не є українським порталом, і його кореспонденти могли б просто не турбуватися про такі подробиці.  Здається, так міркували співпрацівники СБУ і прокурор Запорізької області, які розслідували обидва заходи в пошуках «інкримінованого» злочину.  Вони перевірили відеозапис усіх виступів і публічно заявили, що ані Тимчина, ані хто-небудь інший на мітингу нічого подібного не говорив.

Провели би кореспонденти MIGnews  те розслідування, яке гучно обіцяли, вони могли би своїх читачів заспокоїти щодо мовчання «всіх силовиків області».  Перепрошую за банальність, але досить важко було б гнівно обурюватися невисловленими словами.

Про свої висновки Прокурор Запорізької області повідомив всі ЗМІ.  Агентство УНІАН, наприклад, 24 грудня розмістило повідомлення (http://human-rights.unian.net/ukr/detail/186730), в якому  пишеться, що обласна прокуратура доручила співробітникам УСБУ в Запорізькій області встановити осіб, які надали неправдиву інформацію на Інтернет сайті "MIGnews com.  Перші повідомлення відносно того, що все це є, щоправда не чиста, але без жодних сумнівів фікція, з’явилися на авторитетних сайтах й раніше.

Незважаючи на всі спростування, фікцію досі підсовують під виглядом факту. В січні цього року, наприклад,  з’явилися  статті за адресами http://2000.net.ua/print?a=%2Fb%2F44511  (під гучною назвою «Моє вбивство вже заплановано») і http://time4news.org/index.php?option=com_content&task=view&id=2114&Itemid=31   Можна просто набрати ім’я відомого нам пенсіонера на Гуглі, й знайдеться купа повідомлень на російських і українських сайтах  Майже всі повторюють усю недостовірну інформацію першоджерела.

Найбільш занепокоїть те, що автор місячного бюлетеня Антисемитизм, ксенофобия и права национальных меньшинств в Украине надав матеріали MIGnews як повідомлення про подію, яка дійсно відбулася  http://kngu.org/KongrUkr/12-07/likh-11-07.html  Вражає, що автор не вважав за потрібне хоча би обнюхати таку скандальну інформацію й що досі не з’явилося жодного спростування.  

З чим залишаємося?

Залишається одна людина, яку фактично звинувачують в серйозному злочині (розпалюванні національної ворожнечі). Жодного слідства, жодного суду, та й прокурор публічно заявив, що жодного «злочину» взагалі не було. Зрозуміло, ми ж не можемо гарантувати, що пан Василь у себе вдома, може, перед кішкою, не виголосив ті страшні слова (а кішка промовчала!).  Тим не менш, інкримінованого виступу він не виголошував, і всі Інтернет-видання, які повторюють завідомо недостовірну інформацію, порушують законодавство і його права. Василь Тимчина повинен позиватися з усіма українськими сайтами, які так нахабно поширюють про нього наклеп. 

Є й правоохоронні органи, які, можливо, досі намагаються встановити осіб, що надали  MIGnews неправдиву інформацію. Нічого від них не чути, й невідомо, чи спробують вони домогтися спростування цілого напливу наклепницьких повідомлень, зокрема багатьох, які з’явилися після публічної заяви прокурора щодо невідповідності інформації дійсності. 

Редакція MIGnews не відповіла на наше звернення, в якому ми просили проінформувати про хід їхнього «розслідування» і про плани опублікувати спростування інформації, що виявилася неправдивою.

Маємо ще одну пляму на репутації України. При тому пляму ту прямо на очах у всіх фабрикують. Злочин, який взагалі не мав місця, широко використовується в якості «доказу» рівня антисемітизму та русофобії в Україні.

Бачимо також і значне число осіб, яки навчилися на журналістів.  Хотілось би, аби вони пишалися своєю професією. Вона без сумніву благородна. І відповідальна.

Залишаємося й ми з Вами. Це ж наше право на інформацію, яке порушується. Ми вправі знати правду и не піддаватися дешевому маніпулюванню та брудній дезінформації.  Це й є наша репутація, яка страждає від усіляких завідомо необґрунтованих звинувачень.

На мою думку, нам усім пора перестати гидливо морщити та відвертати очі, коли стикаємося з подібною брехнею та нахабними фальсифікаціями.  Треба відстоювати право на правду. Якщо якійсь продукт з супермаркету виявився прогнилим і смердючим, ми не погодимося це, так би мовити, проковтнути.  Чому тоді ми терпимо не менш токсичну та недоброякісну інформацію?

Коли побачите тексти, які містять, на Ваше переконання. завідомо недостовірну інформацію, чи прийоми, націлені на маніпулювання, більше не мовчіть!  Принаймні пишіть нам за адресою [email protected]  Втім краще спочатку написати до редакції відповідного видання. Можете ввічливо поцікавитися у редактора, звідки у них така інформація. Зберігайте запити й, зрозуміло, будь-які отримані відповіді. Якщо відповідь (або ж відсутність такої) незадовільна, то можна звертатися до прокуратури. Спитайте, чи є якісь юридичні підстави проти публікації таких матеріалів.  Пишіть обов’язково й до Незалежної Медіа-профспілки України (www.profspilka.org.ua). Нехай там скажуть, чи вважають таку журналістику припустимою, й чи є механізми, які не допустять спроб Вас обманювати.  

Ніхто не любить визнати власну помилку. Але коли помилка, якщо вона була, так небезпечна, що може тільки нашкодити державі й всім українцям, то небажання спростувати завідому дезінформацію не можна виправдати.  Напрошується висновок, що хтось знову таки вирішив  до болю знайомим і не менш брехливим способом переписувати історію.

Свобода слова без поваги до прав інших людей занадто легко перетворюється в ліцензію на свавілля й в зазіхання на наше невід’ємне право жити без брехні.

http://human-rights.unian.net/ukr/detail/187080