MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Надзвичайна ситуація в установі виконання покарань №77

31.03.2008   
Євген Захаров
Знов побиття в колонії?

Всю неділю та понеділок працівники Харківської правозахисної групи отримували телефонні дзвінки від засуджених, що утримуються в колонії №77, та їхніх рідних про події в цій установі.

В установі №77 утримуються ті, хто вперше скоїв злочин, знаходиться вона в Бердянську Запорізької області. В установі приблизно 1500 засуджених, 9 загонів і спеціальний загін для засуджених, хворих на туберкульоз.

На минулому тижні в установі змінилося керівництво. Начальником призначений Юрій Завгородний, першим заступником – Валерій Межуєв. Вони вже працювали на тих самих посадах місцях раніше і були звільнені два-три роки тому.

У ніч з суботи на неділю був по-звірячому побитий засуджений Андрій Кривоніс, старший днювальний карантину. Від побоїв він помер. Кривоніс ночував сам в окремій кімнаті. Засуджені стверджують, що вони не причетні до цього побиття. Адміністрація колонії, навпаки, переконана, що Кривоноса били і забили до смерті саме засуджені. Розслідування почалося з самого ранку. Усіх засуджених, хто був на ділянці посиленого контролю, перевели в загони. Вдень до колонії були введені 15 спецназівців в масках і з повним бойовим спорядженням. Вони по черзі забирали по 2-3 засуджених з 6 загонів, били їх і ввечері всіх вивезли в невідомому напрямку, речі засуджених лишилися в колонії. Загалом вивезли 15 засуджених. Імена 14 відомі:

1. Ананьєв Роман

2. Андреанов Олег

3. Бондаренко Сергій.

4. Жлоба Ігор.

5. Калиниченко Максим.

6. Кошельний Денис.

7. Москаленко Олександр.

8. Осипчук Олександр.

9. Папенко Дмитро.

10. Погорелов Сергій.

11. Предальний Віталій.

12. Сколиточенко Борис.

13. Стрельцов Олексій.

14. Тиняков Денис.

За яким принципом вони були відібрані, незрозуміло. Стверджують, наприклад, що Осипчук і Папенко були помічниками адміністраціями, працювали днювальними, бригадирами, то ж чому їх вивезли? Деякі з вивезених засуджених останнім часом мали покарання за порушення режиму, деякі – не мали.

Сьогодні з’ясувалося, що принаймні частина вивезених засуджених перебуває в Запорізькому СІЗО. За словами одного з них, немовби спецназ бив їх ретельно, не залишаючи слідів, а одного чомусь лупцювали дуже сильно – Романа Ананьєва.

Начальник УВП №77 Завгородний пояснює вивіз засуджених необхідністю перевірки, чи не захворіли вони на туберкульоз, бо апарат, що є в колонії, поламаний. Це пояснення є дуже сумнівним: за наявності спецзагону для туберкульозників важко повірити, що для виявлення туберкульозу треба вивозити засуджених до СІЗО.

Спецназ залишився в колонії. Приблизно о 15-й годині спецназівці почали жорстоко бити чотирьох засуджених – Олександра Малофєєва, Володимира Дмитренка, Олега Булата та Олега Ревякіна, вимагаючи від них свідчень, хто саме бив Кривоноса. Не витримуючи побиття, Олександр Малофєєв, як кажуть засуджені, «вскрився» – порізав собі вени та живіт. Отаке розслідування.

Викладені факти ми перевірити не можемо. Можна вважати достовірним факт вивезення декількох засуджених. Сподіваємось, що прокуратура та/або парламентський Уповноважений з прав людини дадуть відповіді на запитання щодо законності розслідування вбивства Кривоноса, підстав вивезення засуджених, чи мало місце побиття їх спецназом, і чому ця лихоманка із постійними скаргами на незаконне насильство і повну неможливість оскаржити дії адміністрації охопила усю українську кримінально-виконавчу систему. У ті ж самі дні нам повідомили про побиття в’язнів і спроби суїциду внаслідок жахливого побиття в УВП № 84 (Цумань Волинської області) та УВП №100 (Темнівка Харківської області), декількома днями раніше – в УВП №55 (Софіївка Запорізької області). Ми певні: якби система була б більш відкритою, і можна було б зустрічатися із засудженими і намагатися зрозуміти їхні проблеми, – конфліктів було б значно менше.

 Поділитися