Відкритий лист Міністру внутрішніх справ Юрію Луценку
Шановний Юрію Віталійовичу!
Від кого – від кого, але від Вас не чекала таких дурних та аморальних витівок щодо смертної кари.
Ну, коли про це весь час підтявкують комуністи – це їх комуністична справа – стріляти, морити голодом, катувати. І це тільки ганьба нашій демократичній владі, яка не спромоглася за 4 (майже) роки заборонити цю політичну силу, а з нею разом і наших вкрай прогресивних соціалістів, нациків тощо, як це спокійно і давно зробили в Польщі, країнах Балтії, і взагалі в усіх нормальних посттоталітарних країнах. Наша країна, її політикум, нажаль, відверто психічно хворий. Замість розумних дій з утвердження демократії і боротьбі з наслідками комуністичного минулого, ми бачимо бійки за владу в демократичному таборі, нехтування правами громадян – чого в цьому сенсі варті тільки наш закон „Про вибори»! І ще такі „наїзди», які зробили Ви, на фундаментальні права людини.
Мені прикро, що людина, яку я мала всі підстави поважати, дозволяє собі дурнуваті і хибні висловлювання. Адже скасування смертної кари – це чи не єдина розумна дія наших можновладців до 2004 року. Єдине, що надихало на те, що європейський вибір країни – все ж таки не вигадка.
Тепер конкретніше. Ви усвідомлюєте собі, на що Ви прирікаєте навіть закінченого злочинця, даючи йому 10 років відстрочки, коли він достеменно знає, що він приречений до страти ? Які це психологічні тортури, яке це знущання над особистістю? Навіть Онопрієнко та Чикатіло не заслуговують на тортури – це не передбачено ніякими нормами права.
Але в кожній справі серійного маніяка, – і Чікатіло, і у справі мозирського маніяка, і у справі Онопрієнка були люди, або страчені після того, як вони визнали свою провину через катування в міліції, або їх було вбито (справа Онопрієнка) під час катувань.
Ви очолюєте вдруге структуру, скажемо так, – далеку від досконалості. Для Вас, як і для нас усіх, не може бути таємницею, що Ваші підлеглі вибивають зізнання навіть тоді, коли мова йде про крадіжки, – що вже казати про тяжкі та особливо тяжкі злочини?
Зараз, коли людей не страчують, ті, хто зізнався під тортурами, хоча б залишаються живими. Я вже не кажу про моральний аспект проблеми: держава не має права відбирати життя, яке вона не дарувала людині.
Пане Міністре, може Вашу енергію спрямувати в мирне русло: ми на місцях не бачимо, що маємо цивільного демократичного міністра. Міліція, як і раніше, застосовує тортури, бере хабарі, переслідує іноземних студентів, щоб саме і взяти від них хабарі. А тут Ви – зі своєю дуже глибокою думкою стосовно смертної кари! Що сталося, Юрію Віталійовичу? Хіба можна при Вашій посаді та репутації бовкати хто зна що?
З повагою,
Інна Сухорукова