Окрема ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва у справі Якубенко проти Кабінету Міністрів України
Від редакції «ПЛ»: Відповідно до статті 31 Конституції України таємниця кореспонденції належить до особистих таємниць людини і за порушення встановленої Конституції гарантії винна особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Винятки можуть бути встановлені тільки судом, якщо потрібно запобігти злочину або зясувати обставини під час розслідування кримінальної справи. Оскільки відповідно до Конституції винятки з таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції можуть встановлюватися судом і тільки на підставі закону, законодавці, починаючи з 1996 року, повинні були прийняти відповідний закон.
Проте, на сьогодні замість закону діє Постанова КМУ № 1169 від 26.09.2007 року, якою затверджений «Порядок отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації».
Українська Гельсінська Спілка з прав людини звернулася до окружного адміністративного суду міста Києва і, посилаючись на Конституцію України, ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини («Право на повагу до приватного та сімейного життя») вимагала визнати Постанову Кабінету Міністрів незаконною, та скасувати її.
Суд відмовив у задоволенні цієї вимоги. Але суд прийняв окрему ухвалу, в якій зазначив, що оскаржувана Постанова не містить гарантій дотримання прав громадян, що мають забезпечуватися згідно з Конвенцією, та практики Європейського Суду з прав людини та Конституції України. Окремою ухвалою суд поінформував КМУ та безпосередньо премєра Тимошенко про необхідність розробити та винести на розгляд Верховної Ради законопроект щодо порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації. Суд також вказав, що при розробці законопроекту Кабмін повинен дотримуватися практики Європейської конвенції з прав людини та Європейського суду з прав людини. КМУ не пізніше одного місяця має повідомити суд про вжиті заходи.
Справа була підтримана Фондом стратегічних справ УГСПЛ. Представляв Українську Гельсінську спілку в суді адвокат Вячеслав Якубенко. Нижче публікуємо окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва
Ольга Гончарова
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД м. КИЄВА
ОКРЕМА УХВАЛА
м. Київ
16.01.2009 р.
№ 1/100
За позовом Якубенка Вячеслава Михайловича до Кабінету Міністрів України
про визнання постанови № 1169 від 26.09.2007р. незаконною
Судова колегія у справі:
Головуючий суддя О.В.Бачун,
судді М.І.Кишинський, І.А.Качур
секретар О.В.Саратова
Представники:
Від позивача: Якубенко В.М.
Від відповідача: Золотухіна Г.О. – голов. спец. (дов. від 27.12.07 р. №29-22/1099).
В судовому засіданні присутній Борисов А.Ю. – голов.спец. Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України (посв. від 22.11.05 р. №818)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Постановою суду від 16.01.09 р. в задоволенні позовних вимог Якубенка Вячеслава Михайловича про визнання недійсною (незаконною) постанови Кабінету Міністрів України №1169 від 26.09.07 р., якою затверджено «Порядок отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації», а також її скасування – відмовлено.
Під час розгляду справи судом досліджувалися обставини, повязані з прийняттям зазначеної постанови. Зокрема, згідно тексту постанови вона видана на виконання Указу Президента України від 07.11.05 р. №1556 «Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів», яким було надано доручення Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України щодо забезпечення додержання конституційних прав громадян при здійсненні оперативно-розшукових заходів та затвердити за погодженням з Верховним Судом України і Генеральною прокуратурою України єдину інструкцію про порядок отримання підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дозволів на проведення відповідних заходів та використання при цьому матеріалів.
Згідно матеріалів справи та наданих пояснень сторін доручення щодо затвердження за погодженням з Верховним Судом України і Генеральною прокуратурою України єдиної Інструкції про порядок отримання підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дозволів на проведення відповідних заходів та використання при цьому матеріалів виконано. В той же час доручення в частині надання пропозицій Верховній Раді України (тобто, розробки відповідних законопроектів) виконано не було, і станом на день прийняття рішення по справі питання отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації, а також її скасування, що має місце поза межами розслідування кримінальної справи, регулюється на рівні підзаконного нормативно-правового акту – постанови Кабінету Міністрів України.
Між тим, відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть буті встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи зясувати Істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Тобто, відповідна процедура має бути затверджена саме на рівні Закону України, а не нормативно-правового акту підзаконної дії. На даний час не лише не прийнято відповідний Закон, а й не внесено відповідний законопроект.
Також під час розгляду справи судом зясовувалися питання щодо необхідності дотриманні при законодавчому регулюванні обмеження прав громадян щодо таємниці кореспонденції вимоги ст. 8 Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського Суду з прав людини щодо застосування цієї статті, оскільки Законом України від 17.07.97 р. Конвенція була ратифікована і стала частиною законодавства України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що чинний Порядок отримання дозволу суд; на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добуто інформації, прямо не суперечить положенням ст. 8 Конвенції, проте, не містить всіх гаранті дотримання прав громадян, що мають забезпечуватися згідно Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, в чинній постанові не визначено порядок негайного знищення матеріалів та її носіїв після винесення судом виправдувального вироку чи постанови про відмову в наданні дозволу на проведення оперативно-технічного заходу; згідно п. 6 постанови випливає, що матеріалі подання розглядає особисто голова апеляційного суду, хоча воно може бути і у провадженню місцевого суду; постанова не містить заборони передавати протокол та матеріальні носі інформації іншим уповноваженим державним органам та ін.
Відповідно до ст. 166 КАС України суд, встановивши під час розгляду справи порушенню закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним субєктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
На підставі вищенаведеного, ст. 166, 186 КАС України, суд, –
УХВАЛИВ:
Довести до відома Премєр-Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівні інформацію щодо необхідності розробки та внесення на розгляд Верховної Ради Україні законопроекту щодо Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасові обмежують права людини, та використання добутої інформації, а також дотримання при розробці відповідного законопроекту положень ст. 8 Європейській Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, а також практики Європейського Суду з прав людини щодо застосуванню цієї статті.
Запропонувати при розробці відповідного законопроекту використати пропозиції позивача.
Про вжиті заходи повідомити суд не пізніше одного місяця після надходження окремо ухвали.
Ухвала може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується.
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя
Судді
27.01.2009
Центр правовой помощи жертвам пыток и жестокого обращения
http://hrlawyers.khpg.org/index.php?id=1233066232
Коментар Вячеслава Якубенка: «Судді у розмовах між собою поділяють власні рішення на дві групи: мудрі та справедливі. Очевидно, ця справа вирішена мудро.
Зрозуміло, суд не міг просто відмовити в позові і визнати нормальним існуючий порядок надання дозволів на прослуховування, підглядання, негласне проникнення у приміщення і т.д. Адже ця процедура, затверджена Постановою Кабінету міністрів № 1169, не відповідає цілій низці прецедентів Європейського Суду з прав людини (насамперед Klass. v. Germany (6 вересня 1978 р., № 5029/71), Huvig v. France (24 квітня 1990 р.), Kruslin v. France (24 квітня 1990 р.). Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ці прецеденти, як і будь-які інші рішення Європейського суду з прав людини, є джерелом права для наших судів.
Крім того, судді самі розуміють, що діюча процедура надання дозволу на оперативно-технічні заходи, в якій відсутні гарантії дотримання прав людини, може бути використана проти них самих. Ми можемо лише підозрювати, що нині «пишуть» всіх суддів у Києві та апеляційних судах в регіонах. Але самі судді це знають напевно. Іде кампанія із викриття хабарництва в судах, але належним чином задокументованих доказів – обмаль. Прямо порушуючи, закон, прокуратура (і не тільки вона?) зберігає «на всяк випадок» будь-який компромат на суддів. Заступник Генерального прокурора України Кузьмин Р.Р. в інтервю виданню «Коммерсант-Украина» № 236 від 26.12.2008 р. прямо визнав:
«У нас, кроме кассет с записями взяточничества, передачи и дележа денег, есть несколько порнофильмов, отснятых с помощью оперативной камеры в кабинете председателя Львовского административного апелляционного суда. Это же ненормальное явление, когда председатель суда позволяет себе в рабочее время у себя в кабинете устраивать сексуальные оргии». Не викликає сумнівів, що випадок із суддею Зваричем уже став хрестоматійним, і ця людина обовязково повинна предстати перед судом і відповісти за всі свої дії.
Але ж, з іншого боку, тут високопосадовець прокуратури повідомив, що ним та його підлеглими вчиняється злочин, передбачений ст. 182 Кримінального кодексу – «Порушення недоторканності приватного життя». Якщо розслідується справа про хабарництво – для чого в ній зберігати «порнофільми»? Якщо є ознаки злочинів сексуального характеру – тоді треба порушувати ще одну кримінальну справу, а не влаштовувати приватні порносеанси для окремих народних депутатів, агітуючи їх у такий спосіб позбавити суддю Зварича недоторканності.
Якщо навіть судді – стражі закону – виявляються беззахисними перед збоченцями у погонах з відеокамерами, то що вже казати про право на приватність простих смертних?
Але суд, очевидно, боявся іншої крайності – що внаслідок скасування оскаржуваної Постанови оперативно-розшукові підрозділи виявляться повністю безпорадними. Хоч ця Постанова № 1169 і недосконала, іншої наразі немає. Тож суд лише звернув увагу Кабміну на необхідність подати в парламент Порядок надання дозволів на здійснення оперативно-технічних заходів у вигляді законопроекту, врахувавши всі застороги щодо дотримання прав людини.
Чи виконає Кабмін таку ухвалу? Сумніваюсь