Доповідь Омбудсмена оминула проблеми забезпечення права на свободу світогляд та віросповідання

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова 24 червня 2009 року у сесійній залі парламенту представила народним депутатам щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. У доповіді омбудсмена зазначається про захист громадянських та особистих прав, політичних прав громадян та економічних, соціальних і культурних прав. Однак цього разу у документі не було приділено увагу забезпеченню права на свободу світогляду та віросповідання, гарантованого статтею 35 Конституції України.
Заслухавши доповідь Уповноваженого з прав людини, яка охопила період 2006 – 2007 років, Парламент ухвалив рішення про прийняття за основу відповідної постанови. При цьому народні депутати доручили “Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин доопрацювати зазначений проект Постанови з урахуванням пропозицій і зауважень суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України для прийняття в цілому”.
Проте у повному тексті щорічної доповіді омбудсмена відсутній аналіз забезпечення в Україні конституційного права на свободу світогляду та віросповідання.
У документі не наведено жодного факту порушень прав віруючих громадян протягом вказаного періоду. Зокрема без уваги залишились питання, пов’язані із проблемою приватизації та продажу стороннім особам колишніх культових споруд, які знаходяться у комунальній власності та підлягають поверненню їх історичним власникам згідно зобов’язань України перед Радою Європи; складними умовами діяльності, що передбачені для релігійних організацій (комерційні тарифи на природний газ та комунальні послуги); зловживаннями правоохоронних органів своїм службовим становищем (події у Євпаторії, Києві тощо); з перешкоджаннями органів місцевого самоврядування в реалізації права на мирні зібрання (міста Бердянськ, Маріуполь, Донецьк, а також Дніпропетровська, Харківська та інші області); деякими випадками перешкод у реєстрації релігійних громад і також наданням переваг певним релігійним організаціям у зв’язку з конфесійними уподобаннями місцевих посадовців.
Єдина згадка про спрямування Уповноваженим з прав людини подання до керівництва МВС України щодо забезпечення конституційних прав віруючих у с.Рохманів Шумського району Тернопільської області у тексті доповіді не знаходить деталізації щодо його характеру чи пояснення ситуації.
Слід зауважити, що українські правозахисники наводять окремі факти порушень у сфері свободи думки, совісті та релігії у щорічних Доповідях правозахисних організацій (УГСПЛ, ХПГ) про права людини в Україні за 2006 та 2007 роки, а також у звіті "Моніторинг релігійної свободи в Україні: особлива увага до стану релігійної толерантності" у рамках дослідження "Права людини – 2006", проведеного РІСУ разом з Інститутом релігійної свободи та іншими. Також Держдепартамент США у міжнародних звітах щодо релігійної свободи за 2006 та за 2007 роки констатує наявність низки порушень релігійної свободи в Україні.
При цьому, звертаючи увагу на вищезгадані порушення та факти негативної адміністративної практики, більшість міжнародних та українських експертів відзначають доволі високий рівень забезпечення в Україні права на свободу світогляду та віросповідання, а також вітають зацікавлення керівництва держави та органів влади у подальшій гармонізації державно-конфесійних відносин в країні.
Як відомо, відповідно до статті 101 Конституції України Уповноважений з прав людини  (омбудсмен) здійснює “парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина”.

Інститут релігійної свободи